Завалів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Завалів
POL Zawałów COA.png
Герб Завалова
Podhajce i Zawalow.GIF
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Підгаєцький
Рада/громада Завалівська
Код КОАТУУ 6124882501
Основні дані
Засноване 1395
Населення 472
Площа 10,000 км²
Густота населення 47.2 осіб/км²
Поштовий індекс 48023
Телефонний код +380 3542
Географічні дані
Географічні координати 49°12′23″ пн. ш. 25°01′41″ сх. д. / 49.20639° пн. ш. 25.02806° сх. д. / 49.20639; 25.02806Координати: 49°12′23″ пн. ш. 25°01′41″ сх. д. / 49.20639° пн. ш. 25.02806° сх. д. / 49.20639; 25.02806
Середня висота
над рівнем моря
370 м
Водойми Золота Липа
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради 48023, с. Завалів
Карта
Завалів. Карта розташування: Україна
Завалів
Завалів
Завалів. Карта розташування: Тернопільська область
Завалів
Завалів

CMNS: Завалів на Вікісховищі

Зава́лів — село Підгаєцького району Тернопільської області. Розташоване у західній частині району, на правому березі річки Золота Липа. До 1990 року належало до Бережанського району.

Поштове відділення — Завалівське.

До села приєднано хутір Кам'яна Гора. У зв'язку з переселенням жителів хутір Замче виключений з обліковах даних.

Розташування[ред.ред. код]

Знаходиться на Опіллі (Подільське горбогір'я) — західній частині Подільської височини.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

На території Завалова були знайдені сліди давніх поселень, зокрема, бронзовий меч доби пізньої бронзи [1]

Походження назви[ред.ред. код]

Завалів - одне з найстаріших сіл Галичини, яке згідно з переказами, до ХІІ століття називалося Зелений Дуб. Проте історичних доказів існування Зеленого Дуба немає, є лише перекази, а згадка про існування його тут у VIII столітті є в літописних записах Західної Словенії.

Нова назва села походить від 3 валів, що тут існували під час Княжої доби. Три вали Завалова: перший у половині гори Карачин, що перетинає гостинець до Галича. Ця околиця ще й сьогодні називається "Вал". Другий вал був на Кам'яній Горі. За ним стояло військо воєводи Романа і тут існував монастир св. Василія Великого [2]. Третій вал був у напрямку села Носова [3].

Письмові згадки[ред.ред. код]

Перша письмова згадка — 1310 року, наступна 1395 року (поселення — власність І. Унгаруса).[4]

Ще одна письмова згадка про Завалів - переказ-легенда, яку отець Іоаникій Ґалятовський, архимандрит Чернігівський, помістив у своїй книзі під назвою "Новое Небо", у розділі "Чудо 17-те", написаній 1660 року [5]

Історія села[ред.ред. код]

З 1395 року землі над Золотою Липою посідав Іваниш Унагурс (Іван Угрин), шляхтич гербу і роду Сас, який переселився сюди з Волохії. У 1438 році внуки Іваниша поділили землі - старший, Іван Завиша, отримав Гнильче і Лису, а молодший, Станислав - Завалів і Посухів біля Бережан. Рід Станислава був пізніше названий Завалівським, про що йдеться й у люстрації короля польського Казимира Ягеллонського[6].

Шляхтичі Бучацькі, гербу Абданк, якийсь час володіли Заваловом.[7][8]

Пізніше власниками Завалова були Маковецькі, гербу Пом'ян.

У вересні 1655 року через Завалів переходили козацькі відділи гетьмана Богдана Хмельницького, хоч головні війська і сам гетьман йшли через Підгайці на Львів. Панські посілості тоді були знищені, хоча невідомо, чи козаки здобували замок.

У вересні 1675 року татарська армія під проводом візира Ібрагіма Шишмана здобула і знищила замок, а всіх Маковецьких взяла в полон. Після сімох років неволі, Маковецькі були викуплені і повернулися в Завалів. Після смерті Рафаеля Маковецького у 1689 році Завалів одідичив Ян Станіслав Яблоновський [9].

У 1725 році (або у березні 1729 року[4]) Завалову було надано магдебурзьке право. В II половині 19 століття у Завалові був 191 будинок і 1285 мешканців (698 греко-католиків, 587 римо-католиків, 12 німців, 17 євреїв, інші — вірмени). У місті були костел з цегли, Миколаївська церква та синагога.

Завалів на мапі XVIII століття. Чітко видно Завалівський замок та монастир в лісі.[10]

Княжна Теофіля, дочка князя Юзефа Аександра Яблоновського, під кінець XVIII століття продала свої завалівські посілості Йосипові Груї, котрий вже посідав Горожанку, а Станіслав Груй [11], його син, продав посілості Мошинським, які були власниками Литвинова [12].

Біля 1847 року ці землі у Мошинської Фредерики викупив віденський адвокат, українець з боярського роду, д-р Климентій "Климко" Рачинський (за іншими даними [13] то був Стефан Рачинський). Згідно його заповіту, після його смерті спадок мав перейти дітям його брата. Саме Климентію Рачинському село завдячує появі отця Дмитрія Гузара [14].

Дмитро Гузар (1823 - 1908), котрий більше ніж півстоліття тому був парохом села Завалів, покоїться разом із дружиною на цвинтарі у завалівській землі, його правнуком є Блаженніший Любомир. До Завалова Д. Гузар приїхав у 1856 році. Служив тут у парафії до 1908 року. Мав синів Володимира і Євгена, а в с. Завалів ще народилися син Лев (дід Любомира Гузара) та Ольга (у майбутньому письменниця, перекладачка, дружина Володимира Левицького). Блаженніший Любомир побував і помолився за своїх родичів на цвинтарі у Завалові [15]

У 1833 році у Завалові була пошесть холери [16].

У 1883 році на Великдень визначний український філософ і письменник Іван Франко гостював у с. Завалів (у місцевого священика о. Дмитра Гузара[17]). У місцевій церкві увагу Івана Франка привернули два образи над дияконськими дверима іконостасу, через місяць появилась його стаття, що називалась «Два образи в церкві Завалівській»[18]. Також Франко у церкві співав з людьми «Христос воскрес із мертвих».[17]

У містечку якийсь час діяв водолікувальний заклад, який згорнув діяльність, та був переведений до Моршина.[19]

Наприкінці червня 1915 р. Січові Стрільці дійшли до Золотої Липи і стали під Заваловом. Два куріні стояли в лісах, біля Панович і Маркови, майже два місяці. Це описав д-р Осип Назарук у книжечці "УСС над Золотою Липою" [20]. 27 серпня 1915 р. в бою під Заваловом загинув геройською смертю чотар Іван Балюк, молодий письменник, один з ідейних провідників стрілецтва. Після переможного бою під Заваловом, 28 серпня, стрільці рушили на схід [21].

Станом на 1928 рік у Завалові діяв "Народний Дім" товариства "Просвіта" [22]

У різні роки до Радянського періоду на території Завалова діяли:

Радянський період[ред.ред. код]

З приходом Радянської влади у селі організоване колективне господарство (у 1941 році), яке відновило роботу у 1948 році. В Завалові розміщувалася центральна садиба колгоспу "Іскра". За ним закріплено 1,6 тис. га земельних угідь, у тому числі 1,4 тис. га орної землі [24].

Незалежна Україна[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Природи[ред.ред. код]

У селі зростає Завалівський платан — екзотичне дерево, ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Росте в межах садиби селянської спілки «Завалівська». Оголошене об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 30 серпня 1990 № 189. Перебуває у віданні місцевої селянської спілки. Площа 0,02 га. Під охороною — платан кленолистий віком 100 р., діаметр 99 см, гібрид платана східного і західного. Цінний у садово-парковому будівництві. Батьківщина — Балканський півострів, країни Близького та Середнього Сходу.[25]

Біля села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення Урочище «Вивірки».

Архітектури[ред.ред. код]

У селі до Другої світової війни був Завалівський замок, який не зберігся. Власниками замку були шляхтичі Маковецькі (зокрема, теребовлянські старости Рафал Казімєж Маковєцкі, його син Лука Францішек). З 1689 року — гетьман великий коронний Станіслав Ян Яблоновський; його онук Юзеф Aлександeр надав кошти для фундації шпиталю в містечку,[26] Пізніше — шляхтичі Рачинські (в середині XIX ст. маєток купив Климентій Рачинський).

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • насипана символічна могила Борцям за волю України (1992)
  • встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини
  • споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1981)
  • встановлено обеліск на місці загибелі (1943) учасників загону С. Ковпака (1967)
  • відкрита меморіальна дошка на честь 150-річчя від Дня народження Івана Франка

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють Завалівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку, 3 торговельні заклади.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Пов'язані із селом[ред.ред. код]

  • Олександр Рачинський - польський колекціонер, засновник галереї в Рогаліні, член Галицького сейму (1889-1895). Дідич Завалова та Завалівського замку.
  • о. Гузар Дмитро — священик УГКЦ, парох, батько Ольги Гузар-Левицької, прадід кардинала Любомира Гузара.[17]
  • Ігор Євгенович Сиван - педагог, вчитель фізики, відмінник народної освіти
  • Фостій Марія Йосипівна - заслужена вчителька Української РСР, депутат Верховної Ради УРСР 8-9 скликання, відмінник народної освіти, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора та медалі ім. Макаренка, українська радянська діячка, заступник директора Завалівської середньої школи Бережанського району Тернопільської області [31].

Проживали, перебували[ред.ред. код]

  • У селі закінчила середню школу українська поетка Оксана Сенатович.
  • У боях Першої світової війни у селі загинув січовик-поет Іван Балюк. Могила четаря Івана Балюка знаходиться на цвинтарі села Завалів [32] [33].
  • проживала депутат ВР УРСР 2-го скликання (1950-1954 рр.) Є. Бабецька [34]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. "Тернопільська область" / Історія міст і сіл УРСР, Інститут Історії Академії Наук УРСР, Київ, 1973
  2. Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. - Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. - Друкарня "Київ", Торонто, Канада. - С. 481-482
  3. http://tv4.te.ua/zavaliv-odne-z-naistarishykh-sil-halychyny/
  4. а б Батик Й., Кіцик Е., Пиндус Б. Завалів… — С. 591.
  5. Підгаєччина в спогадах емігрантів / Упорядники-редактори: Богдан Мельничук, Богдан Хаварівський та Іван Шебешович. - Козова, 1994. С. 130-148.
  6. Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. - Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. - Друкарня "Київ", Торонто, Канада. - С. 482
  7. [1] — S. 59. (пол.)
  8. Powiat: PODHAJCE (пол.)
  9. Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. - Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. - Друкарня "Київ", Торонто, Канада. - С. 483
  10. Завалів мапа 18ст. 
  11. Інвентар посілостей.../Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. - Головний комітет підгаєчан. Дітройт. ЗСА 1980р. - Друкарня "Київ", Торонто, Канада - С. 158-168
  12. Підгаєччина в спогадах емігрантів / Упорядники-редактори: Богдан Мельничук, Богдан Хаварівський та Іван Шебешович. - Козова, 1994. С. 130-148
  13. https://www.castles.com.ua/zavaliv.html
  14. Там само - С. 130-148
  15. [2]
  16. Підгаєччина в спогадах емігрантів / упорядники-редактори Богдан Мельничук, Богдан Хаварівський та Іван Шебешович, Козова, 1994. - С. 135
  17. а б в Чистух В. Завалівські приятелі Каменяра… — С. 6.
  18. журнал «Зоря». — 1883. — № 11 (черв.).
  19. Podhajce, miasto pow. Galicyi wschodniej // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1887. — T. VIII : Perepiatycha — Pożajście. (пол.) — S. 387—388. (пол.)
  20. http://diasporiana.org.ua/memuari/11410-nazaruk-o-nad-zolotoyu-lipoyu-v-taborah-ukrayinskih-sichovih-striltsiv/
  21. Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. - Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. - Друкарня "Київ", Торонто, Канада. - С. 215-216
  22. Там само - С. 344
  23. Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. - Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. - Друкарня "Київ", Торонто, Канада. - С. 491-498
  24. http://ukrssr.com.ua/ternop/berezhanskiy/zavaliv-berezhanskiy-rayon-ternopilska-oblast
  25. Чайковський М. Пам'ятки природи Тернопільщини. — Львів, 1977.
  26. Dobrzyniecka J. Jabłonowski Józef Aleksander (1711—1777) h. Prus III // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 227. (пол.)
  27. Бергер Е. Стаття про Праведників народів світу на Тернопільщині // «Русалка Дністрова». — 1994 (грудень).
  28. Гуцал П. Горбачевський Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 157. — ISBN 978-966-528-318-8.
  29. http://irp.te.ua/zavaliv/
  30. http://irp.te.ua/zavaliv/
  31. http://shkolazavaliv.ucoz.ua/index/istorija_shkoli/0-11
  32. // "Кропили ворога рясним вогнем". Слідами добровольців усусусів
  33. [3]
  34. Батик Й., Кіцик Е., Пиндус Б. Завалів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 592. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]