Зайцев Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зайцев Павло Іванович
Народився 23 вересня 1886(1886-09-23)
Суми, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 2 вересня 1965(1965-09-02) (78 років)
Мюнхен, ФРН
Діяльність військовослужбовець
Заклад Варшавський університет

Павло́ Іва́нович За́йцев (23 вересня 1886, Суми — †2 вересня 1965, Мюнхен) — український учений-літературознавець, член Української Центральної ради. Начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР. Брат активіста Сумського проводу ОУН (революційної) Олександра Зайцева.

Автор однієї із найвідоміших біографій Шевченка «Життя Тараса Шевченка».

Зайцев Павло Іванович.jpg

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення Олександрівської гімназії м. Суми у 1904 р. вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1907 р. отримав диплом юриста, продовжив навчання там же на історико-філологічному факультеті, який закінчив у 1913 р. З 1904 р. — член української громади та місцевого осередку РУП, а з 1907 р. — активний діяч місцевої громади ТУП. Викладав історію у петербурзькій гімназії «Человеколюбивого общества» (1913—1917 рр.). У квітні 1917 р. Тимчасовий уряд призначив його косівським повітовим комісаром на Підкарпатті. Від Петроградської української громади обраний членом Центральної Ради. 15 вересня 1917 р. Очолив канцелярію Генерального секретаря у справах освіти, з 1918 р. — директор департаменту загальних справ Міністерства освіти при уряді гетьмана П. Скоропадського. Активно працював у видавничому товаристві «Друкар» у Києві, 1919 р. редагував «Записки історично-філологічного відділу УАН». У 1920—1921 рр. — головнокеруючий справами мистецтва і національної культури, а також тимчасовий виконувач обов'язків керуючого справами Міністерства преси і пропаганди УНР. [1]

Один з найвідоміших дослідників життя і творчості Т. Шевченка, розшукав і опублікував велику кількість його автографів. В 1919 році учений змушений був покинути Київ і практично включається у визвольні змагання українського народу в цій добі. В 1920 році він начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР, в 1921 — член Ради УНР в Тарнові. У 1919—1920 рр. працював у ВУАН.

В травні 1920 — у складі секції освіти й культури Українського Громадянського Комітету — як товариш В. К. Прокоповича[2].

В еміграції у Польщі та Німеччині продовжував наукову діяльність. Викладав у Варшавському університеті, Українському вільному університеті (Мюнхен).

1923-го його дружину, Валентину, як агента НКВС було викрито М. Чеботарівим[3].

У Мюнхені в видавництві «Логос» на Розенгеймерштрасе, (Rosenheimer strasse) 46, побачила світ його головна праця «Життя Тараса Шевченка» (Нью-Йорк-Париж-Мюнхен, 1955). Праця була написана ще до другої світової війни в процесі роботи в Варшавському університеті, та планувалася до видання у Львові, проте через агресію Радянського Союзу на Польщу так і не була видана. Після війни було прийнято рішення видати книгу П. Зайцева в Баварії, проте грошова реформа 1948 р. дуже ускладнила справи українських видавництв. Тому книга була видана лише в 1955 р. В 1965 р. вчений знайшов вічний спочинок в Мюнхені на цвинтарі Вальдфрідгоф. За деякими відомостями його могилу втрачено[4].

Творчість[ред. | ред. код]

Автор драматичного твору «Марафет» (1921); праць «Російські поеми Т. Г. Шевченка» (1913), «Перше кохання Т. Г. Шевченка» (1914), «Шевченко і поляки» (1934, польськ. мовою), «Життя Тараса Шевченка» (Нью-Йорк-Париж-Мюнхен, 1955).

  • Упорядник та редактор 16-томного видання творів Т.Шевченка (Львів; Варшава, 1934—1939; із планованих 16 томів вийшли 14)
  • До 100-річчя з дня народження Т. Шевченка варшавське видання було перевидано у США у вигляді 14-томного видання творів Т.Шевченка (Чікаґо, 1961—1962). Воно мало додаткові (порівняно з львівсько-варшавським виданням) коментарі та наукові статті, які підготували Б. Кравців, Д. Чижевський, Л. Білецький, Ст. і Р. Смаль-Стоцькі, Т. Осьмачка, Д. Антонович та ін. Також було використано шевченкознавчі праці П. Куліша, І. Франка, М. Грушевського, С. Єфремова та ін.

Окремі видання:

  • Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Мюнхен, 1955. — 399 с.
  • Зайцев П. Життя Тараса Шевченка/ Передм. М. Глобенка; Післямова О. Мишанича. — 2-е вид. — К.:Обереги, 2004. — 480 с.
  • Зайцев П. Рецензія на збірку О. Лятуринської «Гусла»// Ми. — 1939. — Ч. 4. — С. 107.

Вшанування[ред. | ред. код]

6 березня 2014 року на запрошення керівництва міста Суми та педагогічного колективу Олександрівської гімназії архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій й духовенство взяли участь у відкритті меморіальної дошки професору Павлу Зайцеву, котрий в цій гімназії навчався[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Реєстр розсекречених архівних фондів України: Міжархів. довідник. Т. 1. Розсекречені архівні фонди центральних державних архівів України. Кн. 1. Центральний державний архів громадських об'єднань України, Центральний державний історичний архів України, м. Київ, Центральний державний історичний архів України, м. Львів, Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України / Держкомархів України, Укр. наук.-досл. ін-т архів. справи та документознавства; Упоряд. С. Зворський. — К., 2009. — 244 с. ISBN 966-8225-08-2
  2. (11 травня)
  3. Визвольні змагання очима контррозвідника. (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва): Науково-документальне видання — К.: Темпора, 2003—288 с. (12 с.) ISBN 966-8201-00-0
  4. Парнікоза, Іван. Мюнхен для українця. Частина 2. 1945-1960 рр.: У новій оселі. https://h.ua/ (українська). h.ua. Процитовано 16.06.19. 
  5. Вшанування пам'яті. Архів оригіналу за 13-03-2014. Процитовано 13-03-2014. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В. М. Матвієнко. Зайцев Павло Іванович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 164–165 . http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146