Зайцев Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зайцев Павло Іванович
Народився 23 вересня 1886(1886-09-23)
Суми, Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 2 вересня 1965(1965-09-02) (78 років)
Мюнхен, Баварія, ФРН

Павло́ Іва́нович За́йцев (23 вересня 1886, Суми — †2 вересня 1965, Мюнхен) — український учений-літературознавець, член Української Центральної ради. Начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР. Брат активіста Сумського проводу ОУН (революційної) Олександра Зайцева.

Автор однієї із найвідоміших біографій Шевченка «Життя Тараса Шевченка».

Зайцев Павло Іванович.jpg

Біографія

Після закінчення Олександрівської гімназії м. Суми у 1904 р. вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1907 р. отримав диплом юриста, продовжив навчання там же на історико-філологічному факультеті, який закінчив у 1913 р. З 1904 р. — член української громади та місцевого осередку РУП, а з 1907 р. — активний діяч місцевої громади ТУП. Викладав історію у петербурзькій гімназії «Человеколюбивого общества» (1913—1917 рр.). У квітні 1917 р. Тимчасовий уряд призначив його косівським повітовим комісаром на Підкарпатті. Від Петроградської української громади обраний членом Центральної Ради. 15 вересня 1917 р. Очолив канцелярію Генерального секретаря у справах освіти, з 1918 р. — директор департаменту загальних справ Міністерства освіти при уряді гетьмана П. Скоропадського. Активно працював у видавничому товаристві «Друкар» у Києві, 1919 р. редагував «Записки історично-філологічного відділу УАН». У 1920—1921 рр. — головнокеруючий справами мистецтва і національної культури, а також тимчасовий виконувач обов'язків керуючого справами Міністерства преси і пропаганди УНР. [1]

Один з найвідоміших дослідників життя і творчості Т. Шевченка, розшукав і опублікував велику кількість його автографів. В 1919 році учений змушений був покинути Київ і практично включається у визвольні змагання українського народу в цій добі. В 1920 році він начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР, в 1921 — член Ради УНР в Тарнові. У 1919—1920 рр. працював у ВУАН.

В травні 1920 — у складі секції освіти й культури Українського Громадянського Комітету — як товариш В. К. Прокоповича[2].

В еміграції у Польщі та Німеччині продовжував наукову діяльність. Викладав у Варшавському університеті, Українському вільному університеті (Мюнхен).

1923-го його дружину, Валентину, як агента НКВС було викрито М. Чеботарівим[3].

Творчість

Автор драматичного твору «Марафет» (1921); праць «Російські поеми Т. Г. Шевченка» (1913), «Перше кохання Т. Г. Шевченка» (1914), «Шевченко і поляки» (1934, польськ. мовою), «Життя Тараса Шевченка» (Нью-Йорк-Париж-Мюнхен, 1955).

  • Упорядник та редактор 16-томного видання творів Т.Шевченка (Львів; Варшава, 1934—1939; із планованих 16 томів вийшли 14)
  • До 100-річчя з дня народження Т. Шевченка варшавське видання було перевидано у США у вигляді 14-томного видання творів Т.Шевченка (Чікаґо, 1961—1962). Воно мало додаткові (порівняно з львівсько-варшавським виданням) коментарі та наукові статті, які підготували Б. Кравців, Д. Чижевський, Л. Білецький, Ст. і Р. Смаль-Стоцькі, Т. Осьмачка, Д. Антонович та ін. Також було використано шевченкознавчі праці П. Куліша, І. Франка, М. Грушевського, С. Єфремова та ін.

Окремі видання:

  • Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Мюнхен, 1955. — 399 с.
  • Зайцев П. Життя Тараса Шевченка/ Передм. М. Глобенка; Післямова О. Мишанича. — 2-е вид. — К.:Обереги, 2004. — 480 с.
  • Зайцев П. Рецензія на збірку О. Лятуринської «Гусла»// Ми. — 1939. — Ч. 4. — С. 107.

Вшанування

6 березня 2014 року на запрошення керівництва міста Суми та педагогічного колективу Олександрівської гімназії архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій й духовенство взяли участь у відкритті меморіальної дошки професору Павлу Зайцеву, котрий в цій гімназії навчався[4].

Див. також

Примітки

Джерела

Література