Заказник Саївський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:21, 6 листопада 2017, створена MSha (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Саївський — ботанічний заказник місцевого значення створений за розпорядженням Сумської обласної державної адміністрації від 14 грудня 1995 року № 237. Розташований у південно-східній окраїні Недригайлівського району Cумської області, поблизу межі з Лебединським районом між селами Козельне та Саєве. Заказник знаходиться у віданні Козелянської сільської ради і займає площу 9,5 га.

Історія[ред. | ред. код]

Ще в 20-ті роки XX століття до села Козельне доходили лучностепові угіддя відомого Михайлівського конного заводу, які ніколи не зазнавали дії плуга, що з початку століття і в наступні роки дуже зацікавило видатних ботаників того часу завдяки своєму великому флористичному багатству і спонукало розгортання ботанічних досліджень та клопотання щодо організації тут заповідника. В основному Гербарії Інституту ботаніки НАН України до цього часу зберігаються гербарні зразки, зібрані ботаніками на Михайлівській цілині поблизу села Козельне, про що є вказівки у 12-томному виданні «Флори УРСР», опублікованому протягом 1938—1965 років.

Вплив людини[ред. | ред. код]

За перший десяток післяреволюційних років від того цілинного степу, що займав понад 1000 га, залишилося лише 202 га. Створення в 1928 році заповідника «Михайлівська цілина» врятувало цю ділянку від розорювання. Зараз навколо заповідника всі землі розорані. Лише подекуди збереглися залишки степу на схилах балок, недоступних для розорювання, але практично всі вони змінені непомірним пасовищним навантаженням. Така ж доля спіткала і колишні степи поблизу села Козельне. Близько 87 % площі місцевого КСП ім. Фрунзе займає рілля. Із 285 га природних кормових угідь, представлених луками та залишками степу на схилах балок, лише 9,5 га (0,4 % від усієї площі) використовується для сіножаті, на решті — проводиться інтенсивний випас худоби, який за багато десятків років призвів до деградації їх трав'яного покриву. Саме на ділянці, що використовується для сінокосіння і не зазнала пасовищної деградації, розташований Саївський ботанічний заказник.

Чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus).jpg
Чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus)

Флора[ред. | ред. код]

Звичайно, вже і тут встигло зникнути багато характерних і поширених у минулому лучностепових видів та рослинних угруповань. Але, ще й тепер у складі угруповань тонконогу вузьколистого, костриці борознистої (типчака), пирію повзучого та невеликих фрагментів інших лучностепових угруповань у верхів'ях і на схилах балки різних експозицій (окрім північної) серед густих і більш-менш високих злаків рясніють яскравим різнобарв'ям свого цвіту численні види різнотрав'я, що характерні для лучного степу. Це щавлії дібровна, кільчаста, лучна, чебрець Маршаллів, королиця звичайна, в'язіль барвистий, астрагал австрійський, гострокільник волосистий, звіробій звичайний, оман шорсткий, види вероніки, дивини, нечуй-вітру, дзвоників і багато інших. Велику частку в травостої складають бобові, зокрема, люцерна румунська, лежача, конюшина гірська, польова, заяча, конюшина багатолиста тощо. Часто зустрічаються миколайчики плоскі та польові, свірбіжниця польова, цмин пісковий, деревій звичайний, рясні ділянки полуниці. Звичайними є куртини собачої кропиви п'ятилопатевої, різака звичайного. Зрідка трапляються ранньою весною брандушка різнокольорова, занесена до Червоної книги України[1].

Перспективи[ред. | ред. код]

Є сподівання, що в умовах охоронного режиму на території заказника створяться сприятливі умовм для відновлення в травостої ряду характерних для цих угідь видів, зачатки яких зберігаються в ґрунті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Червона книга України. Рослинний світ. — К.: «Українська енциклопеді» ім. М. П. Бажана, 1991. с.608