Запаморочення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Запаморочення
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 H81.0, R42.0
eMedicine neuro/
MeSH D014717

Запамороченнявідчуття обертання голови або навколишніх предметів, також почуття провалювання, падіння, нестійкості підлоги, що йде з-під ніг. Як правило запаморочення супроводжується нудотою, блюванням, підвищеною пітливістю, зміною частоти пульсу, коливаннями артеріального тиску. Напад запаморочення триває від декількох хвилин до багатьох годин. Крім суб'єктивних розладів і вегетативних порушень, нерідко виявляється ністагм.

Також, запаморочення інколи називають "головокружінням"(головокруттям).

Як «запаморочення», описують найрізноманітніші відчуття, тому першочерговим діагностичним завданням є уточнення характеру скарг пацієнта. Як правило, їх можна віднести до одного з чотирьох клінічних типів запаморочення.

Запаморочення — одна з найчастіших і в той же час одна із найскладніших для лікаря скарг. Справа в тому, що запаморочення може бути симптомом найрізноманітніших захворювань: неврологічних і психічних, хвороб серцево-судинної системи, певних захворювань крові, очей та вуха і т.д.. [1]

Системне запаморочення

Системне, або вестибулярне запаморочення — відчуття обертання, падіння, нахилу або розгойдування власного тіла чи навколишніх предметів. Нерідко супроводжується нудотою, блювотою, гіпергідрозом, порушенням слуху і рівноваги, а також осциллопсією (ілюзією швидких дрібноамплітудних коливань навколишніх предметів). Системне запаморочення характерне для ураження вестибулярної системи — периферичного або центрального її відділів.

Непритомність і переднепритомний стан

Хворі зазначають, що відчувають нудоту, поступову непритомність, та «легкість» в голові. Часто ці симптоми поєднуються з поблідінням шкіри, підвищеним серцебиттям і почуття страху, потемнінням в очах, підвищеним потовиділенням. Найчастіше причинами цього є захворювання серця і ортостатична гіпотензія.

Порушення рівноваги

У деяких випадках під «запамороченням» хворі мають на увазі порушення рівноваги. Спостерігається нестійкість, хиткість при ходьбі, «п'яна» хода. Характерно поєднання з парезами, зменшення чутливості, дискоордінацією і осциллопсією. Симптоми, викликані порушенням рівноваги, проявляються під час ходьби і відсутні в лежачому і сидячому положеннях.

Психогенне запаморочення

Для психогенного запаморочення, яке найчастіше спостерігають, при тривожних, конверсійних розладах або депресії, характерні важкоописувані відчуття, що не відповідають попереднім типам запаморочення. Хворі можуть скаржитися на «туман», «тяжкість» в голові, відчуття сп'яніння, нудоту. Подібні невизначені симптоми можуть виникати на ранніх стадіях або при атипових варіантах органічних захворювань.

Лікування

Остаточне лікування залежить від основної причини запаморочення. Пацієнти з хворобою Меньєра мають безліч варіантів лікування при лікуванні запаморочення і шуму у вухах, в тому числі: дієта з низьким вмістом солі і інтратимпанічні ін'єкції антибіотика гентаміцину або хірургічні заходи, такі як шунтування або видалення лабіринту у тяжких випадках. Розповсюджені препарати для лікування запаморочення можуть включати наступне:

Примітки

  1. Г. Вейс «Неврологія» Під редакцією М. Самуельса. Пер. с англ. — М., Практика, 1997. −640 °C. [1]

Див. також

Посилання