Запаморочення
| Запаморочення Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | H81.0, R42.0 |
|---|---|
| eMedicine | neuro/ |
| MeSH | D014717 |
Запаморочення — відчуття обертання голови або навколишніх предметів, також почуття провалювання, падіння, нестійкості підлоги, що йде з-під ніг. Як правило запаморочення супроводжується нудотою, блюванням, підвищеною пітливістю, зміною частоти пульсу, коливаннями артеріального тиску. Напад запаморочення триває від декількох хвилин до багатьох годин. Крім суб'єктивних розладів і вегетативних порушень, нерідко виявляється ністагм.
Також, запаморочення інколи називають «головокружінням» (головокруттям).
Як «запаморочення», описують найрізноманітніші відчуття, тому першочерговим діагностичним завданням є уточнення характеру скарг пацієнта. Як правило, їх можна віднести до одного з чотирьох клінічних типів запаморочення.
Запаморочення — одна з найчастіших і водночас одна із найскладніших для лікаря скарг. Справа в тому, що запаморочення може бути симптомом найрізноманітніших захворювань: неврологічних і психічних, хвороб серцево-судинної системи, певних захворювань крові, очей та вуха тощо[1].
Зміст
Системне запаморочення[ред. | ред. код]
Системне, або вестибулярне запаморочення — відчуття обертання, падіння, нахилу або розгойдування власного тіла чи навколишніх предметів. Нерідко супроводжується нудотою, блювотою, гіпергідрозом, порушенням слуху і рівноваги, а також осциллопсією (ілюзією швидких дрібноамплітудних коливань навколишніх предметів). Системне запаморочення характерне для ураження вестибулярної системи — периферичного або центрального її відділів.
Непритомність і переднепритомний стан[ред. | ред. код]
Хворі зазначають, що відчувають нудоту, поступову непритомність, та «легкість» в голові. Часто ці симптоми поєднуються з поблідінням шкіри, підвищеним серцебиттям і почуття страху, потемнінням в очах, підвищеним потовиділенням. Найчастіше причинами цього є захворювання серця і ортостатична гіпотензія.
Порушення рівноваги[ред. | ред. код]
У деяких випадках під «запамороченням» хворі мають на увазі порушення рівноваги. Спостерігається нестійкість, хиткість при ходьбі, «п'яна» хода. Характерно поєднання з парезами, зменшення чутливості, дискоордінацією і осциллопсією. Симптоми, викликані порушенням рівноваги, проявляються під час ходьби і відсутні в лежачому і сидячому положеннях.
Психогенне запаморочення[ред. | ред. код]
Для психогенного запаморочення, яке найчастіше спостерігають, при тривожних, конверсійних розладах або депресії, характерні важкоописувані відчуття, що не відповідають попереднім типам запаморочення. Хворі можуть скаржитися на «туман», «тяжкість» в голові, відчуття сп'яніння, нудоту. Подібні невизначені симптоми можуть виникати на ранніх стадіях або при атипових варіантах органічних захворювань.
Лікування[ред. | ред. код]
Остаточне лікування залежить від основної причини запаморочення. Пацієнти з хворобою Меньєра мають безліч варіантів лікування при лікуванні запаморочення і шуму у вухах, в тому числі: дієта з низьким вмістом солі і інтратимпанічні ін'єкції антибіотика гентаміцину або хірургічні заходи, як-от шунтування або видалення лабіринту у тяжких випадках. Розповсюджені препарати для лікування запаморочення можуть включати наступне:
- Антихолінергічні препарати , такі як гіосціну гідробромід (скополамін)
- Протисудомні препарати, як-от топірамат та вальпроєва кислота для вестибулярної мігрені
- Антигістамінні препарати, як-от бетагістину дименгідринат, або меклизин, які можуть мати протиблювотні властивості
- Бета-блокатори, як-от метопролол для вестибулярної мігрені
- Кортикостероїди, як-от метилпреднізолон для запальних захворювань, таких як вестибулярний неврит або дексаметазон в якості препарата другої лінії при хворобі Меньєра
