Відмінності між версіями «Запорізьке (Софіївський район)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Не показані 65 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 12: Рядок 12:
 
| mapy = 76
 
| mapy = 76
 
| засновано = [[1759]]
 
| засновано = [[1759]]
| населення = 440
+
| населення = 629
 
| територія =
 
| територія =
 
| ref-територія =
 
| ref-територія =
Рядок 27: Рядок 27:
 
| водойма = р. [[Кам'янка (притока Базавлуку)|Кам'янка]]
 
| водойма = р. [[Кам'янка (притока Базавлуку)|Кам'янка]]
 
| адреса = 53140, с. Запорізьке, вул. Постного, 75; тел. 2-53-42
 
| адреса = 53140, с. Запорізьке, вул. Постного, 75; тел. 2-53-42
| сільський голова = Демченко Лідія Миколаївна
+
| сільський голова = Демченко Тетяна Володимирівна
 
| день села = [[14 жовтня]]
 
| день села = [[14 жовтня]]
 
| прапор =
 
| прапор =
Рядок 40: Рядок 40:
 
'''Запорі́зьке''' (в минулому — ''Василівка'', ''Енгельгард-Василівка'') — [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Софіївський район|Софіївському районі]] [[Дніпропетровська область|Дніпропетровської області]].
 
'''Запорі́зьке''' (в минулому — ''Василівка'', ''Енгельгард-Василівка'') — [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Софіївський район|Софіївському районі]] [[Дніпропетровська область|Дніпропетровської області]].
   
[[Орган місцевого самоврядування]] — [[Запорізька сільська рада (Софіївський район)|Запорізька сільська рада]]. [[Населення]] — 440 мешканців.
+
[[Орган місцевого самоврядування]]&nbsp;— [[Запорізька сільська рада (Софіївський район)|Запорізька сільська рада]]. [[Населення]]&nbsp;— 629 мешканців, 179 дворів<ref>{{Cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rdat1=13.03.2016&rf7571=6534|title=Офіційний портал Верховної Ради України|website=w1.c1.rada.gov.ua|accessdate=2016-03-13}}</ref>.
  +
  +
День села святкується у першу неділю вересня.
   
 
== Географічне розташування ==
 
== Географічне розташування ==
Село ''Запорізьке'' знаходиться на березі річки [[Кам'янка (притока Базавлуку)|Кам'янка]], вище за течією на відстані 1&nbsp;км розташоване село [[Братське (Софіївський район)|Братське]], нижче за течією примикає смт [[Софіївка (Софіївський район)|Софіївка]]. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат.
+
Село ''Запорізьке'' знаходиться у південно-західній частині Дніпропетровської області, на півночі Софіївського району на березі річки [[Кам'янка (притока Базавлуку)|Кам'янка]]. Вище за течією на відстані 1&nbsp;км розташоване село [[Братське (Софіївський район)|Братське]], нижче за течією примикає смт [[Софіївка (Софіївський район)|Софіївка]]. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат.
   
 
== Історичні відомості ==
 
== Історичні відомості ==
  +
Село найстаріше у Софіївському районі і засноване у 1759 році як козацьке поселення. В [[1786]] році німецький поміщик Енгельгард, якому було виділено 6 тис. десятин землі по річці Кам'янка, заснував село ''Енгельгардт'', в якому проживало 17 осіб. Після отримання цих земель у спадок, син&nbsp;— [[Енгельгардт Василь Васильович|генерал Василь]] будує 20 дворів по правому березі річки, два вітряки (наразі це територія ферми).
* Село виникло в [[XV століття|XV столітті]] як козацьке поселення.
 
  +
* В [[1786]] році німецький поміщик Енгельгард, якому було виділено 6 тис. десятин землі по річці Кам'янка, заснував село ''Енгельгард'', в якому проживало 17 осіб.
 
  +
У 1802 році у володінні [[Таємний радник|таємного радника]] Енгельгардта Василя Васильовича було 4658 десятин землі с Василівка.
* Після отримання цих земель у спадок, син&nbsp;— генерал Василь будує 20 дворів, в селі будується невелика церква, пізніше село отримало назву ''Енгельгард-Василівка''.
 
  +
* Станом на [[1886]] рік в селі, центрі [[Енгельгардто-Василівська волость|Енгельгардто-Василівської волості]] [[Верхньодніпровський повіт|Верхньодніпровського повіту]] [[Катеринославська губернія|Катеринославської губернії]], мешкало 364 особи, налічувалось 114 дворових господарств, існувала православна церква<ref>{{ВВСЕР-8-1886}}</ref>.
 
  +
Пізніше село отримало назву ''Енгельгардт-Василівка''. З початком Першої світової війни, коли стали відмовлятися від німецьких назв (Петербург став Петроградом), 1914 року село стало називатися просто Василівка.
* {{Перепис-1897|+|519|508|1026}}<ref>{{НМРИ-500-1905|1-64}}</ref>.
 
  +
* У [[1908]] році кількість мешканців колишнього панського села [[Софіївська волость (Верхньодніпровський повіт)|Софіївської волості]] становила 1399 осіб (702 чоловіки та 697 жінок), налічувалось 234 дворових господарства<ref>{{СНМВУ-1911}}</ref>.
 
  +
В 1875 році була побудована глиняна [[Церковно-приходська школа|церковно-приходська]] школа на 3 класи, де діти навчалися лише взимку<ref>{{Cite web|title = школа - Історія школи|url = http://zaporizka.ucoz.ru/index/istorija_shkoli/0-7|website = zaporizka.ucoz.ru|accessdate = 2015-12-30}}</ref>. У [[1885]] році зведено Преображенську дерев'яну церкву (наразі там автогараж).
* [[1964]] року село ''Василівка'' було перейменовано на село ''Запорізьке'' на честь запорізьких козаків.
 
  +
 
Станом на [[1886]] рік в селі, центрі [[Енгельгардто-Василівська волость|Енгельгардт-Василівської волості]] [[Верхньодніпровський повіт|Верхньодніпровського повіту]] [[Катеринославська губернія|Катеринославської губернії]], мешкало 364 особи, налічувалось 114 дворових господарств, існувала православна церква<ref>{{ВВСЕР-8-1886}}</ref>. {{Перепис-1897|+|519|508|1026}}<ref>{{НМРИ-500-1905|1-64}}</ref>. У [[1908]] році кількість мешканців колишнього панського села [[Софіївська волость (Верхньодніпровський повіт)|Софіївської волості]] становила 1399 осіб (702 чоловіки та 697 жінок), налічувалось 234 дворових господарства<ref>{{СНМВУ-1911}}</ref>.
  +
  +
====== Історичні назви ======
  +
У той час сформувались народні назви вулиць та місцевості села. «''Вошива» -'' по праву сторону панського [[Ставок|ставка]], де дві сім'ї почали будувати хату і про них казали, що причепилися як воші. По ліву сторону від ставка, який був переділений [[Гребля|греблею]] вода збігалася і на березі водилося багато жаб, які швидко розмножувалися і голосно квакали без кінця і краю. Там також були родючі землі і почала утворюватися нова вулиця яку назвали «''Жаболупівкою''».
  +
  +
=== Початок XX століття ===
  +
Переважно мешканці села були безземельними, без наділів. До революції 1917 року у селі налічувалось приблизно 20 заможних сімей, які мали по 25 га землі та сільгоспмашини. Під час неврожайних років за пуд-два хліба бідні люди лишалися хат.
  +
  +
В [[1905]] році у село з [[Малософіївка|Малософіівки]] приїхали червоні емісари, які почали розповсюджувати листівки, закликати селян громити панські маєтки. Серед тих, хто пристав на ці заклики&nbsp;— С. Щербак, К. Колісник, Т. Дорожон. Староста Пилипенко склав списки заколотників та відправив їх до [[Софіївка (Софіївський район)|Софіївки]] урядникові Бурилову, який з жандармами приїхав до села. Але мешканці Енгельгардт-Василівки з вилами оточили їх, відібрали зброю і порвали списки. На допомогу поліції прибула сотня козаків. Почалася жорстка розправа над повсталими селянами. Організаторів бунту висікли різками, а Т. Дорожона та К. Колісника кинули до в'язниці<ref>''«Сільське життя» від 25
  +
грудня 1977 року №&nbsp;154 (6754).''</ref>.
  +
  +
Перед революцією зокрема Демченко Євтух мав власної 90 десятин землі і 20 орендованої, коней - 12, корів - 8, увесь сільськогосподарський інвентар , {{нп|Буккер|буккерів|ru|Буккер}} - 3, молотарка - 4, вітряний млин, постійних батраків<ref>Батрак - той, хто працював за наймом у приватного власника у сільському господарств</ref> - 2-3 чоловіки, сезонних - 4-5. Демченко Трохим мав власної 18 десятин землі і 10 орендованої, коней - 6, корів - 3, увесь сільськогосподарський інвентар , просорушку, вітряний млин, молотарку, постійних батраків - 2 чоловіки, сезонних - 4.
  +
  +
=== Радянська доба довоєнного періоду ===
  +
В грудні [[1917]] року в селі було обрано [[Рада селянських депутатів|Раду селянських депутатів]], до якої ввійшли І.&nbsp;І.&nbsp;Гаркуша, З.&nbsp;Т.&nbsp;Бабенко, С.&nbsp;М.&nbsp;Колісник, Г.&nbsp;С.&nbsp;Пилипенко та інші. На початку лютого 1918 року Іван Григорович Бабенко, Григорій Іванович Гаркуша, Степан Микитович Пилипенко, Степан Минович Дідушов, Григорій Павлович Колісник та Дмитро Лаврентійович Минтус пристають до лав [[Червона армія|Червоної армі]]ї.
  +
  +
В березні 1918 року в село вступили кайзерівські війська, які вчинили жорстоку розправу над активістами. Десятьох чоловік було засуджено до розстрілу. Під час [[Радянсько-українська війна|радянсько-української війни 1917—1921&nbsp;рр.]] Енгельгардт-Василівка переходила час од часу під владу командувача [[Махновський рух|РПА]] України Н. І. [[Махно Нестор Іванович|Махна]], [[Добровольча армія|Добровольчої армії]] російської імперії та інших, аж допоки влітку 1918 року до Енгельгардт-Василівки не увійшли червоні загони, які встановили там радянську владу. Гаркушу Івана Івановича та Демченка Григорія Євменовича було обрано делегатами на Перший Катеринославський губернський український з'їзд (губернський з'їзд Української ради, як його ще називали), який відбувся 21—22 травня 1917&nbsp;р. у м. Катеринославі. Звідки делегати привезли постанови, які стали основним документом в діяльності Ради. Незабаром у селі було створено [[комітет незаможних селян]]. 
  +
  +
[[Радянська влада в Україні|Радянська влада]] в селі була встановлена у [[1918]]&nbsp;р. Головою сільської ради у [[1919]]&nbsp;р. обрали Бондаренка Архіпа Григоровича, пізніше головою сільської ради був Колісник Михайло Кіндратович (до 1939&nbsp;р.).
  +
  +
У [[1924]] році у селі  створено перший [[ТСОЗ|ТСОз]] (товариство спільного обробітку землі), який очолив Колісник Сергій Михайлович.
  +
  +
У [[1925]]&nbsp;р. до складу Софіївського району Катеринославської губернії Криворізького округу входила і Василівська сільська рада, яка складалася із сіл ''Василівка'', [[Довгівка (Софіївський район)|Довгівка]], селище [[Перше Травня (Софіївський район)|Першотравневе]], сільце [[Спокойствіє]]&nbsp;— хутір. У цей час було організовано перше у Софійському районі товариство «Нове життя» під головуванням Гаркуші Івана Івановича, яке складалося із 12 дворів. В товаристві налічувалось троє коней, кухар, [[жниварка]], молотарка та 3 корови. Почалася [[Колективізація у СРСР|колективізація]], заможних людей [[Розкуркулення|розкуркулювали]], в селян забирали зерно, худобу, реманент. Кожна сім'я сплачувала [[продподаток]].
  +
  +
У [[1930]]&nbsp;р. Василівська сільска рада складалася з с. ''Василівка'' (колгосп имені Петровського) та с. [[Братське (Софіївський район)|Братське]] (колгосп ім. Сталіна). Землю обробляли кіньми і волами, снопи возили [[Гарба|гарбою]], зерно молотили [[Коток (молотьба)|гарманом]] (витесаний камінь).
  +
  +
Кодекс законів про працю, який діяв наприкінці 20-х і на початку 30-х рр., не забороняв [[Оренда землі|оренди землі]], використання найманої робочої сили, приватного підприємництва на селі. 5 квітня 1930 року [[ВУЦВК]] і [[Рада народних комісарів УРСР|РНК]] УСРР видав постанову ''«Про заборону орендувати землю й застосовувати найману працю в одноосібних господарствах у районах суцільної колективізації».'' Друга хвиля розкуркулення завдала ще більшого удару по українському селу, яке за роки [[Нова економічна політика|непу]] здебільшого стало середняцьким. У 1931 році було вислано з с.Енгельгардт-Василівка;
  +
  +
1) Демченко Михайло Євтухович 1912 р.н., його матір Параскева 1877 р.н., сестри Ганна 1910 р.н.,Анастасія 1919 р.н., Євдокія 1924 р.н.. і брат Микола 1916 р.н.. У 1930 році вони разом з братом мали надільної землі 14 десятин і 15 орендованої, коней - 4-5, корів - 3-4, увесь сільськогосподарський інвентар, просорушка, вітряний млин, постійних батраків - 1 чоловік, сезонних - 2. Був в колгоспі, але в 1930 році вичищен звідси як "чуждый елемент". Позбавлений права голосу за експлуатацію;
  +
  +
2) Демченко Михайло Трохимович 1913 р.н., його батько Трохим 1886 р.н., матір Матрьона 1884 р.н.,. сестри Марія 1912 р.н.,Анастасія 1919 р.н., Євдокія 1921 р.н.. У 1927 році він мав надільної землі 14 десятин і 10 орендованої, коней - 4, корів - 2, увесь сільськогосподарський інвентар, молотарку, просорушка, вітряний млин, . Був в колгоспі, але в 1930 році вичищен з. Позбавлений права голосу як [[кулак]] та [[експлуататор]] найманої сили.<ref>ДАДО, фонд 6483, оп. 1, спр.24</ref>;
  +
  +
.Під час [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]] 1931—1933 років мешканцям села, аби вижити доводилось вживати у їжу гриби, [[Соя|сою]], [[тонконіг]], [[Макуха|макуху]], збирати колоски, цвіт акації, кінський щавель, з яких пекли маторженики, варили [[Затірка|затірку]]. Членам колгоспу видавали по 1&nbsp;кг борошна на сім'ю в місяць та по 1 стакану молока в день.
  +
  +
У 1931-40-х роках по країні пройшла хвиля [[Сталінські репресії|політичних репресій]]. Так, хлібороб-[http://sum.in.ua/s/odnoosibnyk одноосібник] Хисний Гнат Остапович 1904 р.н. за контрреволюційну агітацію у 1931 р. засланий до Північного краю на 3 роки. Рахівник Василівського пайового товариства Пилипенко Андрій Григорович 1897 р.н., у 1935 році за за антирадянську агітацію був ув'язнений до [[Виправно-трудовий табір|ВТТ]] на 3 р.<ref>{{Cite book|title=Реабілітовані історією|last=Книга друга|first=|year=2008|publisher="Моноліт"|location=Дніпропетровськ|pages=|language=|isbn=978-966-7455-97-2}}</ref>.
  +
  +
Напередодні війни колгосп мав 6 тракторів (чотири [[ХТЗ]] і два [[Челябінський тракторний завод|ЧТЗ]]) і 4 комбайни. Працював медичний пункт, який знаходився у звичайній [[Хата|сільській хаті]] біля контори, і в якому працювали Хом'як Василь Оникійович  та Демченко Марія Григорівна.
  +
  +
=== Німецько-радянська війна ===
  +
Під час [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] [[1941–1945]] окупація села розпочалася під час жнив 1941 року. Колгосп поділили на десятки (по 10 сімей) і примушували селян обробляти землю, а влітку розчищати дороги. На роботи до Німеччини примусово вивозили хлопців та дівчат, зокрема Катрушенко Ганну Андріївну (1926&nbsp;р.н.), Ковбасу Миколу Дмитровича (1926&nbsp;р.н.), Руденко Поліну Василівну (1924&nbsp;р.н.), Чорного Василя Кириловича (1925&nbsp;р.н.), Тарасенко Софію Данилівну (1925&nbsp;р.н.), Коваленко Людмилу Антонівну (1923&nbsp;р.н.), Дудар Ганну Костянтинівну (1920&nbsp;р.н.), Гаценко Ніну Сидорівну (1921&nbsp;р.н.), Демченко Миколу Петровича та інших. Окупація села тривала більше двох років. Під час визвольних боїв, які тривали протягом місяця, частину центральної вулиці (наразі вул. Постного) від буд. 137 до кінця села в сторону с. Братське було спалено. У хаті Демченко Івана Івановича та Ганни Семенівни знаходилася військова санітарна частина, а в приміщенні школи&nbsp;— госпіталь<ref>{{Cite web|title = Енгельгардт-Василівка (Запорізьке): Спогади Демченко Ганни (записано з її слів у жовтні 2015 року)|url = http://engelgardtvasilivka.blogspot.com/p/blog-page.html|website = engelgardtvasilivka.blogspot.com|accessdate = 2015-11-26}}</ref>. Жителі села доглядали за пораненими, прали їм білизну, годували.
  +
  +
28 листопада 1943 року воїни 195 (Новомосковської)  та 353 (Дніпродзержинської) [[Стрілецька дивізія|стрілецьких дивізій]] звільнили с. Василівку. З цього ж дня було відновлено роботу Василівської сільської ради. В [[1944]] році головою Василівської сільської ради було обрано Гаркушу Івана Івановича. В [[1944]] та [[1945]] роках, секретарем сільської ради працювала Шпунт Галина Сафонівна. Пізніше головами сільської ради були Колісник Дмитро Тихонович та Ткач Іван Іванович. Секретарем виконкому Василівської сільської ради був Пилипенко Андрій Григорович.
  +
  +
У [[1945]] році було звезено всі трупи із могил, що знаходилися в селі, в одну братську могилу, що тепер знаходиться перед школою. В ній поховано сотні солдатів і серед них одна жінка, яка загинула під час бомбардування рідного села.
  +
  +
=== Радянська доба післявоєнного періоду ===
  +
У [[1945]] році у с. Василівка працювала семирічна школа, а також двокласна [[Школа сільскої молоді]] (вчителі Сміяненко, Яструб М. Г.). При сільраді працювали [[культармійці]] Сміяненко, Артеменко, Манзюк.
  +
  +
У [[1958]] році до колгоспу ім. Петровського приєднався з колгосп ім. Сталіна. На той час у колгоспі було 2 автомобіля ГАЗ-51 (водії Пилипенко Микола Окафійович та Колісник Дмитро Тихонович), 25 волів, 100 коней (кінська бригада знаходилася там, де зараз вул. Постного 145). Трактори брали в [[Машинно-тракторна станція|МТС.]] Землі в колгоспі тоді налічувалось 3200-3500 га.
  +
[[Файл:Танцювальний гурток.JPG|left|thumb|Танцювальний гурток у клубі]]
  +
В період [[1954]]-[[1960|1959]] роки головою колгоспу був Барильченко Іван Пилипович, нагороджений у 1958 році [[Орден Трудового Червоного Прапора УСРР|орденом Трудового Червоного Прапора]]. За цей час побудували дво- та чотирирядні корівники (завідуючий молочно-товарної ферми Дорожон А. С.), автогараж, проведено [[водогін]] (до цього воду носили [[Коромисло|коромислом]] з трьох [[Криниця|криниць]]). Робочий день колгоспників тривав 12 годин (від 7 ранку до 7 вечора). Селяни працювали на ланах, фермах, на току. У посушливий [[1954]] рік селяни отримували на 1 [[трудодень]] 200 г хліба, а в [[1955]] році шили одяг з плащ-наметів. У [[1956]] році колгоспники здали державі 150 т яблук, а у [[1957|1957–1958]] роках колгосп ім. Петровського став одним з найкращих по здачі м'яса (свинини) і мав вже 20 га саду. Телятниця Ніна Сидорівна Гаценко одержала орден «[[Орден «Знак Пошани»|Знак Пошани]]». Вона мала в групі 30 телят, а корм і воду носила відрами, прибирала за телятами вручну. Та завдяки таким зусиллям приріст телят сягав 800—1000 г в день.
  +
[[Файл:Сільська крамниця у с. Запорізьке.JPG|thumb|Сільська крамниця у с. Запорізьке]]
  +
1 липня 1958 року Василівська сільрада була приєднана до Софіївської [[Селищна рада|селищної ради]]. З роками в колгоспі побудували свиноферму, овцеферму та птахоферму. Село розросталося, збільшувалась кількість тракторів, комбайнів, машин, змінювалися голови колгоспу. З [[1960]] року головою колгоспу був Мойса Іван Іванович, з [[1967]] року колгосп ім. Петровського очолював Бершадський Борис Терентійович, потім Білов Іван Іванович, з [[1976]] року Верещак С. Я. У період з 1966 по 1972 роки в автогаражі налічувалось вже 40 одиниць техніки різник марок (завгар Пилипенко Михайло Миколайович). у 1970 році молочно-товарна ферма №&nbsp;2 розширилася, побудовано молочний комплекс, впроваджено машинне доїння корів. МТФ №&nbsp;2 неодноразово займала призові місця в районі і області (завідуючий МТФ№&nbsp;2 Колісник О.І, впродовж 18 років). Доярки Колісник Ганна Олексіївна, Шпунт Ніна Григорівна, Тарасенко Софія Данилівна досягали надоїв 3000 л на фуражну корову. In [[1967]] році збудували новий клуб, їдальню, приміщення сільської ради, відділення зв'язку. Працювала сільська крамниця (завідувачка Колісник Надія Окафійовна). [[Файл:Жнива у с. Запорізькому.JPG|left|thumb|Жнива у с. Запорізькому]][[1964]] року село ''Василівка'' було перейменовано на село ''Запорізьке'' начебто на честь запорізьких козаків.
  +
[[Файл:Яловий.JPG|thumb|Яловий Григорій Олексійович]]
  +
З [[1982]]&nbsp;р. по [[2000|1992]] рік головою колгоспу ім. Петровського працював Яловий Григорій Олексійович, який зробив великий внесок у розвиток села. За період його роботи в колгоспі було проведено 18&nbsp;км газопроводу, 18&nbsp;км водогону, побудовано 20 житлових будинків, проведено капітальні ремонти майстерні, дитячого садка, їдальні та сільського клубу. Збудовано механізований тік та перша в районі газова [[сушарка]], комора на 3000 т зерна, обгороджено тік та покладено асфальт на його території, заасфальтовано тракторну бригаду, заплиткована дорога до ферми, придбано нові комбайни «[[Дон-1500 (комбайн)|Дон-1500]]» та автомашини «[[КамАЗ]]». Всі ці роботи виконувались за кошти колгоспу, який часто займав призові місця у районі та області.
  +
  +
=== Незалежна Україна ===
  +
У [[1992]] році утворилося перше селянське [[фермерське господарство]] (СФГ) «Осанна» (голова Давиденко В. П.), а у [[1993]] році колгосп ім. Петровського реорганізовано в КСП «Запорізьке» (голова Яловий Г. О.), а в 2000 році в СТОВ «Відродження» та СТОВ «Дружба». Також у 1993 році утворилися СФГ «Зірка» (Тарасенко І. І.), СФГ «Омега» (Малохатько В. І.), СФГ «Лідія» (Бровко В. В.).
  +
[[Файл:Святкування 250 років села.JPG|thumb|Святкування 250 років села. У центрі&nbsp;— голова сільради Демченко Л. М., праворуч&nbsp;— директор школи Хоружевський Г. М.]]
  +
З 2006 по 2015 рік голова сільради&nbsp;— Демченко Лідія Миколаївна (нагороджена Почесною відзнакою голови [[Дніпропетровська обласна рада|Дніпропетровської обласної ради]] за 2015 рік).
   
 
== Постаті ==
 
== Постаті ==
[[Береза Роман Віталійович]]&nbsp;— старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014–2015 років.
+
* [[Береза Роман Віталійович]]&nbsp;— старший солдат Збройних сил України, учасник [[Російсько-українська війна (2014-2015)|російсько-української війни]] 2014—2015 років.
  +
* [[Постний Олексій Володимирович]]&nbsp;— герой Радянського Союзу.
  +
* [[Андрейченко Семен Семенович|Андрейченко С. С.]]&nbsp;— відомий скульптор, закінчив школу у с. Енгельгардт-Василівка у 1934 році.
   
 
== Економіка ==
 
== Економіка ==
Рядок 61: Рядок 126:
   
 
== Об'єкти соціальної сфери ==
 
== Об'єкти соціальної сфери ==
  +
* [http://zaporizka.ucoz.ru/ Запорізька ЗОШ І-ІІІ ступенів].
* Школа.
 
 
* Фельдшерсько-акушерський пункт.
 
* Фельдшерсько-акушерський пункт.
 
* Клуб.
 
* Клуб.
Рядок 69: Рядок 134:
 
* [http://stalin046.narod2.ru/geografiya_i_istoriya_sofievskogo_raiona/zaporozhskoe/ Неофіційний сайт села Запорізьке]
 
* [http://stalin046.narod2.ru/geografiya_i_istoriya_sofievskogo_raiona/zaporozhskoe/ Неофіційний сайт села Запорізьке]
 
* [http://weather.in.ua/ua/dnepropetrovskaja/8491 Погода в селі Запорізьке]
 
* [http://weather.in.ua/ua/dnepropetrovskaja/8491 Погода в селі Запорізьке]
  +
* [http://engelgardtvasilivka.blogspot.com/ Спогади жителів села Запорізьке]
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Версія за 08:40, 1 березня 2017

село Запорізьке
Zaporiz'ke.jpg
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Софіївський
Рада/громада Запорізька сільська рада
Код КОАТУУ 1225283501
Облікова картка Запорізьке 
Основні дані
Засноване 1759
Колишня назва Василівка, Енгельгард-Василівка
Населення 629
Поштовий індекс 53140
Телефонний код +380 5650
День села 14 жовтня
Географічні дані
Географічні координати 48°08′03″ пн. ш. 33°56′05″ сх. д. / 48.13417° пн. ш. 33.93472° сх. д. / 48.13417; 33.93472Координати: 48°08′03″ пн. ш. 33°56′05″ сх. д. / 48.13417° пн. ш. 33.93472° сх. д. / 48.13417; 33.93472
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Водойми р. Кам'янка
Найближча залізнична станція Потоцьке
Місцева влада
Адреса ради 53140, с. Запорізьке, вул. Постного, 75; тел. 2-53-42
Сільський голова Демченко Тетяна Володимирівна
Карта
Запорізьке. Карта розташування: Україна
Запорізьке
Запорізьке
Запорізьке. Карта розташування: Дніпропетровська область
Запорізьке
Запорізьке

Запорі́зьке (в минулому — Василівка, Енгельгард-Василівка) — село в Україні, в Софіївському районі Дніпропетровської області.

Орган місцевого самоврядування — Запорізька сільська рада. Населення — 629 мешканців, 179 дворів[1].

День села святкується у першу неділю вересня.

Географічне розташування

Село Запорізьке знаходиться у південно-західній частині Дніпропетровської області, на півночі Софіївського району на березі річки Кам'янка. Вище за течією на відстані 1 км розташоване село Братське, нижче за течією примикає смт Софіївка. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат.

Історичні відомості

Село найстаріше у Софіївському районі і засноване у 1759 році як козацьке поселення. В 1786 році німецький поміщик Енгельгард, якому було виділено 6 тис. десятин землі по річці Кам'янка, заснував село Енгельгардт, в якому проживало 17 осіб. Після отримання цих земель у спадок, син — генерал Василь будує 20 дворів по правому березі річки, два вітряки (наразі це територія ферми).

У 1802 році у володінні таємного радника Енгельгардта Василя Васильовича було 4658 десятин землі с Василівка.

Пізніше село отримало назву Енгельгардт-Василівка. З початком Першої світової війни, коли стали відмовлятися від німецьких назв (Петербург став Петроградом), 1914 року село стало називатися просто Василівка.

В 1875 році була побудована глиняна церковно-приходська школа на 3 класи, де діти навчалися лише взимку[2]. У 1885 році зведено Преображенську дерев'яну церкву (наразі там автогараж).

Станом на 1886 рік в селі, центрі Енгельгардт-Василівської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, мешкало 364 особи, налічувалось 114 дворових господарств, існувала православна церква[3]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1027 осіб (519 чоловічої статі та 508 — жіночої), з яких 1026 — православної віри[4]. У 1908 році кількість мешканців колишнього панського села Софіївської волості становила 1399 осіб (702 чоловіки та 697 жінок), налічувалось 234 дворових господарства[5].

Історичні назви

У той час сформувались народні назви вулиць та місцевості села. «Вошива» - по праву сторону панського ставка, де дві сім'ї почали будувати хату і про них казали, що причепилися як воші. По ліву сторону від ставка, який був переділений греблею вода збігалася і на березі водилося багато жаб, які швидко розмножувалися і голосно квакали без кінця і краю. Там також були родючі землі і почала утворюватися нова вулиця яку назвали «Жаболупівкою».

Початок XX століття

Переважно мешканці села були безземельними, без наділів. До революції 1917 року у селі налічувалось приблизно 20 заможних сімей, які мали по 25 га землі та сільгоспмашини. Під час неврожайних років за пуд-два хліба бідні люди лишалися хат.

В 1905 році у село з Малософіівки приїхали червоні емісари, які почали розповсюджувати листівки, закликати селян громити панські маєтки. Серед тих, хто пристав на ці заклики — С. Щербак, К. Колісник, Т. Дорожон. Староста Пилипенко склав списки заколотників та відправив їх до Софіївки урядникові Бурилову, який з жандармами приїхав до села. Але мешканці Енгельгардт-Василівки з вилами оточили їх, відібрали зброю і порвали списки. На допомогу поліції прибула сотня козаків. Почалася жорстка розправа над повсталими селянами. Організаторів бунту висікли різками, а Т. Дорожона та К. Колісника кинули до в'язниці[6].

Перед революцією зокрема Демченко Євтух мав власної 90 десятин землі і 20 орендованої, коней - 12, корів - 8, увесь сільськогосподарський інвентар , буккерів - 3, молотарка - 4, вітряний млин, постійних батраків[7] - 2-3 чоловіки, сезонних - 4-5. Демченко Трохим мав власної 18 десятин землі і 10 орендованої, коней - 6, корів - 3, увесь сільськогосподарський інвентар , просорушку, вітряний млин, молотарку, постійних батраків - 2 чоловіки, сезонних - 4.

Радянська доба довоєнного періоду

В грудні 1917 року в селі було обрано Раду селянських депутатів, до якої ввійшли І. І. Гаркуша, З. Т. Бабенко, С. М. Колісник, Г. С. Пилипенко та інші. На початку лютого 1918 року Іван Григорович Бабенко, Григорій Іванович Гаркуша, Степан Микитович Пилипенко, Степан Минович Дідушов, Григорій Павлович Колісник та Дмитро Лаврентійович Минтус пристають до лав Червоної армії.

В березні 1918 року в село вступили кайзерівські війська, які вчинили жорстоку розправу над активістами. Десятьох чоловік було засуджено до розстрілу. Під час радянсько-української війни 1917—1921 рр. Енгельгардт-Василівка переходила час од часу під владу командувача РПА України Н. І. Махна, Добровольчої армії російської імперії та інших, аж допоки влітку 1918 року до Енгельгардт-Василівки не увійшли червоні загони, які встановили там радянську владу. Гаркушу Івана Івановича та Демченка Григорія Євменовича було обрано делегатами на Перший Катеринославський губернський український з'їзд (губернський з'їзд Української ради, як його ще називали), який відбувся 21—22 травня 1917 р. у м. Катеринославі. Звідки делегати привезли постанови, які стали основним документом в діяльності Ради. Незабаром у селі було створено комітет незаможних селян

Радянська влада в селі була встановлена у 1918 р. Головою сільської ради у 1919 р. обрали Бондаренка Архіпа Григоровича, пізніше головою сільської ради був Колісник Михайло Кіндратович (до 1939 р.).

У 1924 році у селі  створено перший ТСОз (товариство спільного обробітку землі), який очолив Колісник Сергій Михайлович.

У 1925 р. до складу Софіївського району Катеринославської губернії Криворізького округу входила і Василівська сільська рада, яка складалася із сіл Василівка, Довгівка, селище Першотравневе, сільце Спокойствіє — хутір. У цей час було організовано перше у Софійському районі товариство «Нове життя» під головуванням Гаркуші Івана Івановича, яке складалося із 12 дворів. В товаристві налічувалось троє коней, кухар, жниварка, молотарка та 3 корови. Почалася колективізація, заможних людей розкуркулювали, в селян забирали зерно, худобу, реманент. Кожна сім'я сплачувала продподаток.

У 1930 р. Василівська сільска рада складалася з с. Василівка (колгосп имені Петровського) та с. Братське (колгосп ім. Сталіна). Землю обробляли кіньми і волами, снопи возили гарбою, зерно молотили гарманом (витесаний камінь).

Кодекс законів про працю, який діяв наприкінці 20-х і на початку 30-х рр., не забороняв оренди землі, використання найманої робочої сили, приватного підприємництва на селі. 5 квітня 1930 року ВУЦВК і РНК УСРР видав постанову «Про заборону орендувати землю й застосовувати найману працю в одноосібних господарствах у районах суцільної колективізації». Друга хвиля розкуркулення завдала ще більшого удару по українському селу, яке за роки непу здебільшого стало середняцьким. У 1931 році було вислано з с.Енгельгардт-Василівка;

1) Демченко Михайло Євтухович 1912 р.н., його матір Параскева 1877 р.н., сестри Ганна 1910 р.н.,Анастасія 1919 р.н., Євдокія 1924 р.н.. і брат Микола 1916 р.н.. У 1930 році вони разом з братом мали надільної землі 14 десятин і 15 орендованої, коней - 4-5, корів - 3-4, увесь сільськогосподарський інвентар, просорушка, вітряний млин, постійних батраків - 1 чоловік, сезонних - 2. Був в колгоспі, але в 1930 році вичищен звідси як "чуждый елемент". Позбавлений права голосу за експлуатацію;

2) Демченко Михайло Трохимович 1913 р.н., його батько Трохим 1886 р.н., матір Матрьона 1884 р.н.,. сестри Марія 1912 р.н.,Анастасія 1919 р.н., Євдокія 1921 р.н.. У 1927 році він мав надільної землі 14 десятин і 10 орендованої, коней - 4, корів - 2, увесь сільськогосподарський інвентар, молотарку, просорушка, вітряний млин, . Був в колгоспі, але в 1930 році вичищен з. Позбавлений права голосу як кулак та експлуататор найманої сили.[8];

.Під час Голодомору 1931—1933 років мешканцям села, аби вижити доводилось вживати у їжу гриби, сою, тонконіг, макуху, збирати колоски, цвіт акації, кінський щавель, з яких пекли маторженики, варили затірку. Членам колгоспу видавали по 1 кг борошна на сім'ю в місяць та по 1 стакану молока в день.

У 1931-40-х роках по країні пройшла хвиля політичних репресій. Так, хлібороб-одноосібник Хисний Гнат Остапович 1904 р.н. за контрреволюційну агітацію у 1931 р. засланий до Північного краю на 3 роки. Рахівник Василівського пайового товариства Пилипенко Андрій Григорович 1897 р.н., у 1935 році за за антирадянську агітацію був ув'язнений до ВТТ на 3 р.[9].

Напередодні війни колгосп мав 6 тракторів (чотири ХТЗ і два ЧТЗ) і 4 комбайни. Працював медичний пункт, який знаходився у звичайній сільській хаті біля контори, і в якому працювали Хом'як Василь Оникійович  та Демченко Марія Григорівна.

Німецько-радянська війна

Під час Німецько-радянської війни 1941–1945 окупація села розпочалася під час жнив 1941 року. Колгосп поділили на десятки (по 10 сімей) і примушували селян обробляти землю, а влітку розчищати дороги. На роботи до Німеччини примусово вивозили хлопців та дівчат, зокрема Катрушенко Ганну Андріївну (1926 р.н.), Ковбасу Миколу Дмитровича (1926 р.н.), Руденко Поліну Василівну (1924 р.н.), Чорного Василя Кириловича (1925 р.н.), Тарасенко Софію Данилівну (1925 р.н.), Коваленко Людмилу Антонівну (1923 р.н.), Дудар Ганну Костянтинівну (1920 р.н.), Гаценко Ніну Сидорівну (1921 р.н.), Демченко Миколу Петровича та інших. Окупація села тривала більше двох років. Під час визвольних боїв, які тривали протягом місяця, частину центральної вулиці (наразі вул. Постного) від буд. 137 до кінця села в сторону с. Братське було спалено. У хаті Демченко Івана Івановича та Ганни Семенівни знаходилася військова санітарна частина, а в приміщенні школи — госпіталь[10]. Жителі села доглядали за пораненими, прали їм білизну, годували.

28 листопада 1943 року воїни 195 (Новомосковської)  та 353 (Дніпродзержинської) стрілецьких дивізій звільнили с. Василівку. З цього ж дня було відновлено роботу Василівської сільської ради. В 1944 році головою Василівської сільської ради було обрано Гаркушу Івана Івановича. В 1944 та 1945 роках, секретарем сільської ради працювала Шпунт Галина Сафонівна. Пізніше головами сільської ради були Колісник Дмитро Тихонович та Ткач Іван Іванович. Секретарем виконкому Василівської сільської ради був Пилипенко Андрій Григорович.

У 1945 році було звезено всі трупи із могил, що знаходилися в селі, в одну братську могилу, що тепер знаходиться перед школою. В ній поховано сотні солдатів і серед них одна жінка, яка загинула під час бомбардування рідного села.

Радянська доба післявоєнного періоду

У 1945 році у с. Василівка працювала семирічна школа, а також двокласна Школа сільскої молоді (вчителі Сміяненко, Яструб М. Г.). При сільраді працювали культармійці Сміяненко, Артеменко, Манзюк.

У 1958 році до колгоспу ім. Петровського приєднався з колгосп ім. Сталіна. На той час у колгоспі було 2 автомобіля ГАЗ-51 (водії Пилипенко Микола Окафійович та Колісник Дмитро Тихонович), 25 волів, 100 коней (кінська бригада знаходилася там, де зараз вул. Постного 145). Трактори брали в МТС. Землі в колгоспі тоді налічувалось 3200-3500 га.

Танцювальний гурток у клубі

В період 1954-1959 роки головою колгоспу був Барильченко Іван Пилипович, нагороджений у 1958 році орденом Трудового Червоного Прапора. За цей час побудували дво- та чотирирядні корівники (завідуючий молочно-товарної ферми Дорожон А. С.), автогараж, проведено водогін (до цього воду носили коромислом з трьох криниць). Робочий день колгоспників тривав 12 годин (від 7 ранку до 7 вечора). Селяни працювали на ланах, фермах, на току. У посушливий 1954 рік селяни отримували на 1 трудодень 200 г хліба, а в 1955 році шили одяг з плащ-наметів. У 1956 році колгоспники здали державі 150 т яблук, а у 1957–1958 роках колгосп ім. Петровського став одним з найкращих по здачі м'яса (свинини) і мав вже 20 га саду. Телятниця Ніна Сидорівна Гаценко одержала орден «Знак Пошани». Вона мала в групі 30 телят, а корм і воду носила відрами, прибирала за телятами вручну. Та завдяки таким зусиллям приріст телят сягав 800—1000 г в день.

Сільська крамниця у с. Запорізьке

1 липня 1958 року Василівська сільрада була приєднана до Софіївської селищної ради. З роками в колгоспі побудували свиноферму, овцеферму та птахоферму. Село розросталося, збільшувалась кількість тракторів, комбайнів, машин, змінювалися голови колгоспу. З 1960 року головою колгоспу був Мойса Іван Іванович, з 1967 року колгосп ім. Петровського очолював Бершадський Борис Терентійович, потім Білов Іван Іванович, з 1976 року Верещак С. Я. У період з 1966 по 1972 роки в автогаражі налічувалось вже 40 одиниць техніки різник марок (завгар Пилипенко Михайло Миколайович). у 1970 році молочно-товарна ферма № 2 розширилася, побудовано молочний комплекс, впроваджено машинне доїння корів. МТФ № 2 неодноразово займала призові місця в районі і області (завідуючий МТФ№ 2 Колісник О.І, впродовж 18 років). Доярки Колісник Ганна Олексіївна, Шпунт Ніна Григорівна, Тарасенко Софія Данилівна досягали надоїв 3000 л на фуражну корову. In 1967 році збудували новий клуб, їдальню, приміщення сільської ради, відділення зв'язку. Працювала сільська крамниця (завідувачка Колісник Надія Окафійовна).

Жнива у с. Запорізькому

1964 року село Василівка було перейменовано на село Запорізьке начебто на честь запорізьких козаків.

Яловий Григорій Олексійович

З 1982 р. по 1992 рік головою колгоспу ім. Петровського працював Яловий Григорій Олексійович, який зробив великий внесок у розвиток села. За період його роботи в колгоспі було проведено 18 км газопроводу, 18 км водогону, побудовано 20 житлових будинків, проведено капітальні ремонти майстерні, дитячого садка, їдальні та сільського клубу. Збудовано механізований тік та перша в районі газова сушарка, комора на 3000 т зерна, обгороджено тік та покладено асфальт на його території, заасфальтовано тракторну бригаду, заплиткована дорога до ферми, придбано нові комбайни «Дон-1500» та автомашини «КамАЗ». Всі ці роботи виконувались за кошти колгоспу, який часто займав призові місця у районі та області.

Незалежна Україна

У 1992 році утворилося перше селянське фермерське господарство (СФГ) «Осанна» (голова Давиденко В. П.), а у 1993 році колгосп ім. Петровського реорганізовано в КСП «Запорізьке» (голова Яловий Г. О.), а в 2000 році в СТОВ «Відродження» та СТОВ «Дружба». Також у 1993 році утворилися СФГ «Зірка» (Тарасенко І. І.), СФГ «Омега» (Малохатько В. І.), СФГ «Лідія» (Бровко В. В.).

Святкування 250 років села. У центрі — голова сільради Демченко Л. М., праворуч — директор школи Хоружевський Г. М.

З 2006 по 2015 рік голова сільради — Демченко Лідія Миколаївна (нагороджена Почесною відзнакою голови Дніпропетровської обласної ради за 2015 рік).

Постаті

Економіка

  • «Запорізьке», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери

Джерела

Примітки

  1. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2016-03-13. 
  2. школа - Історія школи. zaporizka.ucoz.ru. Процитовано 2015-12-30. 
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-64)
  5. Списокъ населенныхъ мѣстъ Верхнеднепровскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911 (рос. дореф.)
  6. «Сільське життя» від 25 грудня 1977 року № 154 (6754).
  7. Батрак - той, хто працював за наймом у приватного власника у сільському господарств
  8. ДАДО, фонд 6483, оп. 1, спр.24
  9. Книга друга (2008). Реабілітовані історією. Дніпропетровськ: "Моноліт". ISBN 978-966-7455-97-2. 
  10. Енгельгардт-Василівка (Запорізьке): Спогади Демченко Ганни (записано з її слів у жовтні 2015 року). engelgardtvasilivka.blogspot.com. Процитовано 2015-11-26.