Відмінності між версіями «Зарудний Микола Якович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 25: Рядок 25:
 
| Signature = <!-- Підпис.jpg -->
 
| Signature = <!-- Підпис.jpg -->
 
}}{{Othernames|Зарудний}}
 
}}{{Othernames|Зарудний}}
'''Мико́ла Я́кович Зару́дний''' (*[[20 серпня]] [[1921]], [[Оріховець (Сквирський район)|Оріховець]]&nbsp;— †[[25 серпня]] [[1991]], [[Київ]])&nbsp;— український [[письменник]], [[сценарист]]. Член [[Національна спілка письменників України|Спілок письменників]] і [[Спілка кінематографістів України|кінематографістів України]].
+
'''Мико́ла Я́кович Зару́дний''' (*[[20 серпня]] [[1921]], [[Оріховець (Сквирський район)|Оріховець]]&nbsp;— †[[25 серпня]] [[1991]], [[Київ]])&nbsp;— український [[письменник]], [[сценарист]]. Член cпілок [[Національна спілка письменників України|Письменників]] (з [[1950]] року) і [[Спілка кінематографістів України|Кінематографістів]] України.
   
==Біографія==
+
== Біографія ==
  +
Народився [[20 серпня]] [[1921]]&nbsp;року в селі [[Оріховець (Сквирський район)|Оріховці]] (тепер [[Сквирський район|Сквирслкого району]] [[Київська область|Київської області]]) в родині [[вчитель|вчителів]]. У [[1939]]–[[1941]] роках навчався в Українському комуністичному інституті журналістики у [[Харків|Харкові]]. У [[1942]] році закінчив факультет журналістики [[Казахський університет|Казахського університету]] в [[Алма-Ата|Алма-Аті]]. Брав участь у [[німецько-радянська війна|німецько-радянській війні]].
Народився [[20 серпня]] [[1921]]&nbsp;р. в с. [[Оріховець (Сквирський район)|Оріховець]] Київської області в родині вчителів. Закінчив факультет журналістики [[Казахський університет|Казахського університету]] в Алма-Аті (1942). Учасник [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Працював у редакціях обласних газет, був головним редактором [[Київська кіностудія|Київської кіностудії художніх фільмів ім. О.&nbsp;П.&nbsp;Довженка]] (1961–1963). Друкувався з 1944&nbsp; —— драматург, прозаїк. Член Спілки письменників України (СПУ) (1950). Навчався в Українському комуністичному інституті журналістики (Харків, 1939—41), закінчив Казахстанський університет (Алма-Ата, нині Алмати; 1942). Учасник 2-ї світової війни. Має бойові нагороди. Працював журналістом у Вінниці. 1961—63&nbsp;— головний редактор Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка; 1966—69&nbsp;— секретар правління СПУ, 1981—90&nbsp;— правління Київської організації СПУ. Почав друкуватися від 1944. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного&nbsp;— конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним&nbsp;— означила комедія «Веселка» (1958; К., 1962;К) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; К), «Фортуна» (1964; К), «Рим, 17, до запитання» (1969; К), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; К), «Пора жовтого листя» (1974; К) «Маестро, туш!» (1978; К), «Обочина», «Регіон» (обидві&nbsp;— 1981; К), "Бронзова фаза " (1985; К) та ін. Більшість п'єс&nbsp;— на теми сільського життя. Відзначений Державною премією України ім. Т. Шевченка 1978 за трагедію «Тил» (1977;К; про воєнне лихоліття), що ставилася у Львівському українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької (режисер-постановник С. Данченко). Автор повісті «Мої земляки» (1950;К), збірка оповідань «Світло» (1961; К), романів «На білому світі» (1967; К), «Уран» (1970; К), «Гілея» (1973; К). За його сценаріями знято х/ф «Веселка» (1959, реж. М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, реж. О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, реж. А. Буковський; всі&nbsp;— Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), фільми-спекаклі «Чужий дім» (1968), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «Укртелефільм».
 
   
  +
Працював у редакціях обласних газет, у [[1961]]–[[1963]] роках був головним редактором [[Київська кіностудія|Київської кіностудії художніх фільмів імені О.&nbsp;П.&nbsp;Довженка]]. У [[1966]]–[[1969]] роках&nbsp;— секретар правління Спілки письменників України, у [[1981]]–[[1990]] роках&nbsp;— правління Київської організації СПУ.
Помер [[25 серпня]] [[1991]]&nbsp;р. в Києві. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 52).
 
 
   
 
Помер [[25 серпня]] [[1991]]&nbsp;року в [[Київ|Києві]]. Похований у Києві на [[Байкове кладовище|Байковому цвинтарі]] (ділянка №&nbsp;52).
== Фільмографія ==
 
Автор сценарію фільму «Капітани не запізнюються» (1962, новела у фільмі «Зірочка»).
 
   
  +
== Творчість ==
За його п'єсами створені кінокартини:
 
  +
Почав друкуватися від [[1944]] року. Перші [[п'єса|п'єси]] написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості [[Корнійчук Олександр Євдокимович|О. Корнійчука]]. Успіх і головні риси драматургії Зарудного&nbsp;— конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним&nbsp;— означила комедія «Веселка» (1958; Київ, 1962; Київ) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; Київ), «Фортуна» (1964; Київ), «Рим, 17, до запитання» (1969; Київ), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; Київ), «Пора жовтого листя» (1974; Київ) «Маестро, туш!» (1978; Київ), «Обочина», «Регіон» (обидві&nbsp;— 1981; Київ), «Бронзова фаза» (1985; Київ) та інших. Більшість п'єс&nbsp;— на теми сільського життя.
* «Веселка» (1960),
 
  +
* «Стежки-доріжки» (1963),
 
  +
[[Автор]] [[повість|повісті]] «Мої земляки» (1950; Київ), збірка [[оповідання|оповідань]] «Світло» (1961; Київ), [[роман (жанр)|романів]] «На білому світі» (1967; Київ), «Уран» (1970; Київ), «Гілея» (1973; Київ).
* «Тут нам жити» (1973),
 
  +
* телефільми «Чужий дім» (1962),
 
  +
За його [[сценарій|сценаріями]] знято:
* «Пора жовтого листя» (1974),
 
  +
* [[художній фільм|художні фільми]]: «Веселка» (1959, режисер М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, режисер О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, режисер А. Буковський; всі&nbsp;— Київська кіностудія художнії фільмів імені О. Довженка);
* «Вірність» (1977),
 
* «І відлетимо з вітрами» (1978),
+
* фільми-спекаклі: «Чужий дім» (1968), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «[[Укртелефільм]]».
* «Тил» (1979) та ін.
 
   
 
== Відзнаки ==
 
== Відзнаки ==
Лауреат [[Шевченківська премія|Державної премії України ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] ([[1978]]; разом з С. В. Данченком (режисером-постановником), М. В. Кипріяном (художником), Н. П. Доценко, В. Г. Максименком, Ф. М. Стригуном (акторами) за виставу «Тил» у Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької)<ref>[http://www.knpu.gov.ua/content/zarudnii-mikola-yakovich Сайт Комітету національних премій України імені Тараса Шевченка]</ref>. Нагороджений [[орден Трудового Червоного Прапора|орденами Трудового Червоного Прапора]], [[орден «Знак Пошани»|«Знак Пошани»]], [[медаль|медалями]].
+
Лауреат [[Шевченківська премія|Державної премії України ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] ([[1978]]; разом з [[Данченко Сергій Володимирович|С.&nbsp;В.&nbsp;Данченком]] (режисером-постановником), [[Кипріян Мирон Володимирович|М.&nbsp;В.&nbsp;Кипріяном]] ([[художник]]ом), [[Доценко Надія Петрівна|Н.&nbsp;П.&nbsp;Доценко]], [[Максименко Володимир Григорович|В.&nbsp;Г.&nbsp;Максименком]], [[Стригун Федір Миколайович|Ф.&nbsp;М.&nbsp;Стригуном]] ([[актор]]ами) за виставу «Тил» у [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|Львівському українському драматичноиу театрі імені М.&nbsp;К.&nbsp;Заньковецької]])<ref>[http://www.knpu.gov.ua/content/zarudnii-mikola-yakovich Сайт Комітету національних премій України імені Тараса Шевченка]</ref>. Нагороджений [[орден Трудового Червоного Прапора|орденами Трудового Червоного Прапора]], [[орден «Знак Пошани»|«Знак Пошани»]], [[медаль|медалями]].
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 69: Рядок 66:
 
[[Категорія:Члени Національної спілки кінематографістів України]]
 
[[Категорія:Члени Національної спілки кінематографістів України]]
 
[[Категорія:Члени КПРС]]
 
[[Категорія:Члени КПРС]]
  +
[[Категорія:Персоналії:Київ]]
 
[[Категорія:Померли в Києві]]
 
[[Категорія:Померли в Києві]]
 
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]
 
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]

Версія за 11:50, 8 вересня 2012

Микола Якович Зарудний
Zarudny M.jpg
Народився 20 серпня 1921(19210820)
Оріховець
Помер 25 серпня 1991
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник
Alma mater Казахський державний університет
Мова творів російська і українська
Жанр сценарій і п'єса[d]
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1978

Мико́ла Я́кович Зару́дний (*20 серпня 1921, Оріховець — †25 серпня 1991, Київ) — український письменник, сценарист. Член cпілок Письменників1950 року) і Кінематографістів України.

Біографія

Народився 20 серпня 1921 року в селі Оріховці (тепер Сквирслкого району Київської області) в родині вчителів. У 19391941 роках навчався в Українському комуністичному інституті журналістики у Харкові. У 1942 році закінчив факультет журналістики Казахського університету в Алма-Аті. Брав участь у німецько-радянській війні.

Працював у редакціях обласних газет, у 19611963 роках був головним редактором Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка. У 19661969 роках — секретар правління Спілки письменників України, у 19811990 роках — правління Київської організації СПУ.

Помер 25 серпня 1991 року в Києві. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 52).

Творчість

Почав друкуватися від 1944 року. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія «Веселка» (1958; Київ, 1962; Київ) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; Київ), «Фортуна» (1964; Київ), «Рим, 17, до запитання» (1969; Київ), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; Київ), «Пора жовтого листя» (1974; Київ) «Маестро, туш!» (1978; Київ), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981; Київ), «Бронзова фаза» (1985; Київ) та інших. Більшість п'єс — на теми сільського життя.

Автор повісті «Мої земляки» (1950; Київ), збірка оповідань «Світло» (1961; Київ), романів «На білому світі» (1967; Київ), «Уран» (1970; Київ), «Гілея» (1973; Київ).

За його сценаріями знято:

  • художні фільми: «Веселка» (1959, режисер М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, режисер О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, режисер А. Буковський; всі — Київська кіностудія художнії фільмів імені О. Довженка);
  • фільми-спекаклі: «Чужий дім» (1968), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «Укртелефільм».

Відзнаки

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1978; разом з С. В. Данченком (режисером-постановником), М. В. Кипріяном (художником), Н. П. Доценко, В. Г. Максименком, Ф. М. Стригуном (акторами) за виставу «Тил» у Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької)[1]. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Примітки

Література