Відмінності між версіями «Заячківський Микола Остафійович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 59: Рядок 59:
 
Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих [[Нагірний Василь Степанович|Василем Нагірним]]. У [[1901]] році під егідою товариства «[[Народна Гостинниця]]» (створеного [[Нагірний Василь Степанович|Нагірним]]) відкрив перший український готель на гірському курорті [[Микуличин]] і став його директором. Одними із перших постояльців були [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдан Лепкий]] та [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]].<ref>[http://vechervkarpatah.at.ua/index/0-1106 Гуцульська земля додавала наснаги]{{ref-uk}}</ref>
 
Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих [[Нагірний Василь Степанович|Василем Нагірним]]. У [[1901]] році під егідою товариства «[[Народна Гостинниця]]» (створеного [[Нагірний Василь Степанович|Нагірним]]) відкрив перший український готель на гірському курорті [[Микуличин]] і став його директором. Одними із перших постояльців були [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдан Лепкий]] та [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]].<ref>[http://vechervkarpatah.at.ua/index/0-1106 Гуцульська земля додавала наснаги]{{ref-uk}}</ref>
   
Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім&nbsp;— головним директором іншого дітища [[Нагірний Василь Степанович|Нагірного]]&nbsp;— [[Народна торгівля (кооператив)|«Народної торговлі»]]. У вересні [[1910]] року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в [[Гамбург|Гамбурзі]]<ref>[http://ukrstor.com/ukrstor/levizkij-politdumki09-76.html Кость Левицький. «Iсторiя полiтичноi думки галицьких українцiв 1848-1914»]</ref>.
+
Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім&nbsp;— головним директором іншого дітища [[Нагірний Василь Степанович|Нагірного]]&nbsp;— [[Народна торгівля (кооператив)|«Народної торговлі»]]. У вересні [[1910]] року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в [[Гамбург|Гамбурзі]]<ref>[http://ukrstor.com/ukrstor/levizkij-politdumki09-76.html Кость Левицький. «Iсторiя полiтичноi думки галицьких українцiв 1848-1914»]</ref>. З метою налагодження торгівельних контактів з українською діаспорою їздив до [[Бразилія|Бразилії]]<ref>[http://community.livejournal.com/prudentopil/7337.html Українська діаспора в Бразилії]</ref>.
   
 
=== Російський полон ===
 
=== Російський полон ===

Версія за 00:10, 4 травня 2010

Заячківський Микола Остафійович
MykolaZayachkivsky.jpg
Фото 1936 року
Народився 25 листопада 1870
Тишківці
Помер 11 лютого 1938
Львів
Поховання
Національність українець[2]
Місце проживання Львів (пл. Ринок, 39)
Діяльність економіст
Alma mater Львівський університет (теологічний факультет), Віденський університет (економічний факультет)
Партія УНДП-УТП-УНДО
Рід Заячківські
Родичі Остафій Заячківський
Герб

Мико́ла Остафійович Заячкі́вський (*25 листопада 1870, Тишківці — †11 лютого 1938, Львів) — український підприємець, економіст, державний, громадський та кооперативний діяч.

Біографічні відомості

Ранні роки

Народився 25 листопада 1870 року в Тишківцях у заможній сільській родині шляхетного походження. Змалку виявив потяг до навчання. Але, рано залишившись сиротою, ледь його не покинув. 1878 року здібного хлопця взяв на виховання місцевий греко-католицький священик Зенон Шухевич.

Успішно закінчивши сільську школу, продовжив навчання у Коломийській гімназії. Вищу освіту здобув на теологічному факультеті Львівського та економічному факультеті Віденського університетів (останній закінчив у 1896 році з відзнакою).

Напередодні І світової війни

Маючи багатьох друзів — діячів культури (Іван Франко, Олександр Колесса та інші) — розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з 1900 року — директором українського театру при «Руській бесіді». Допомагав українським літераторам, у 1898 році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» Василя Щурата. У 1903 році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка.

Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих Василем Нагірним. У 1901 році під егідою товариства «Народна Гостинниця» (створеного Нагірним) відкрив перший український готель на гірському курорті Микуличин і став його директором. Одними із перших постояльців були Богдан Лепкий та Василь Стефаник.[3]

Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім — головним директором іншого дітища Нагірного — «Народної торговлі». У вересні 1910 року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в Гамбурзі[4]. З метою налагодження торгівельних контактів з українською діаспорою їздив до Бразилії[5].

Російський полон

Після окупації Галичини росіянами під час І світової війни, як і багато інших українських діячів, вивезений до Сибіру. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок запалення легень. Звільнений після Лютневої революції, у березні 1917 року приїхав до Києва.

Центральна рада. Директорія

1920-30 роки

В різний час очолював «Міщанське братство», товариство «Сокіл» (19221933), «Товариство опіки над емігрантами». Член ради міста Львова, радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член Союзу українських купців.

Помер у Львові 11 лютого 1938 року.

Цитати

« Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов… »

Примітки

Джерела та посилання