Відмінності між версіями «Заячківський Микола Остафійович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 117: Рядок 117:
 
[[Категорія:Випускники Віденського університету]]
 
[[Категорія:Випускники Віденського університету]]
 
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
 
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
  +
[[Категорія:Українські економісти]]
  +
[[Категорія:Українські підприємці]]

Версія за 22:22, 14 травня 2010

Заячківський Микола Остафійович
MykolaZayachkivsky.jpg
Фото 1936 року
Народився 25 листопада 1870
Тишківці
Помер 11 лютого 1938
Львів
Поховання
Національність українець[2]
Місце проживання Львів (пл. Ринок, 39)
Діяльність економіст
Відомий завдяки український підприємець, економіст, громадський та кооперативний діяч
Alma mater Львівський університет (теологічний факультет), Віденський університет (економічний факультет)
Партія УНДП-УТП-УНДО
Рід Заячківські
Родичі Остафій Заячківський
Герб

Мико́ла Остафійович Заячкі́вський (*25 листопада 1870, Тишківці — †11 лютого 1938, Львів) — український підприємець, економіст, громадський та кооперативний діяч.

Біографічні відомості

Ранні роки

Народився 25 листопада 1870 року в Тишківцях у заможній сільській родині шляхетного походження. Змалку виявив потяг до навчання. Але, рано залишившись сиротою, ледь його не покинув. 1878 року здібного хлопця взяв на виховання місцевий греко-католицький священик Зенон Шухевич.

Успішно закінчивши сільську школу, продовжив навчання у Коломийській гімназії. Вищу освіту здобув на теологічному факультеті Львівського та економічному факультеті Віденського університетів (останній закінчив у 1896 році з відзнакою).

Напередодні І світової війни

Маючи багатьох друзів — діячів культури (Іван Франко, Олександр Колесса та інші) — розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з 1900 року — директором українського театру при «Руській бесіді». Допомагав українським літераторам, у 1898 році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» Василя Щурата. У 1903 році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка.

Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих Василем Нагірним. У 1901 році під егідою товариства «Народна Гостинниця» (створеного Нагірним) відкрив перший український готель на гірському курорті Микуличин і став його директором. Одними із перших постояльців були Богдан Лепкий та Василь Стефаник.[3]

Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім — головним директором іншого дітища Нагірного — «Народної торговлі». У вересні 1910 року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в Гамбурзі[4]. З метою налагодження торгівельних контактів із українською діаспорою їздив до Бразилії[5].

У 19131914 роках редагував часопис «Свобода» (друкований орган УНДО).

Російський полон

Пд час окупації Галичини росіянами в період І світової війни 18 лютого 1915 заарештований у Львові російською військовою адміністрацією і, як і ряд інших відомих українських діячів, в якості заручника вивезений до Сибіру. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок запалення легень. Звільнений після Лютневої революції, у березні 1917 року приїхав до Києва.

Київський період

Протягом 19171918 років — провідний діяч кооперативного руху на «Великій Україні». Був членом Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни при Українській Центральній Раді[6].

1920-30 роки

Після повернення до Галичини далі очолював «Народну торгівлю». В різний час очолював «Міщанське братство», товариство «Сокіл» (24 березня 192223 квітня 1933), «Товариство опіки над емігрантами». Член ради міста Львова, радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член Союзу українських купців.

Помер у Львові 11 лютого 1938 року.

Цитати

« Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов… »

Примітки

Джерела та посилання