Редагування Зв'язок

Телеграма більш швидкий та більш надійний вид зв'язку, оскільки лист передається особисто в руки з росписом особи, що приймає повідомлення. Крім того телеграма доставляється швидше за рахунок того, що вона передається не транспортом, а електронними засобами зв'язку. І ще до одного переваги можна віднести те, що листи доставляються у місця, які не мають будь-яких інших засобів зв'язку. Тобто, лист доставляється туди, куди може дістатися поштар, а людина може дістатися багато куди.

Дротовий зв'язок з'явився пізніше ніж пошта. З'явився він з появою вченнь про електрику. Цей зв'язок більш оперативний ніж пошта і передає він інформацію вже у вигляді голосових повідомлень.

Факсимільний зв'язок — це передача графічних даних або копіїї документів з великою швидкістю на великі відстані.

Радіозв'язок може бути різним. І різниться він по частотах, на яких він передається. Безпрецедентне зростання ринку бездротових технологій і бурна його інтеграція з традиційними проводовими системами останні 10 років тільки підтверджує цю думку.

Попри те, що остання треть 20 сторіччя освячена бурхливим розвитком усіх видів інформаційних технологій, можна з великою долею впевненості казати про декількох «китів», які визначають майбутнє телекомунікаційної індустрії — цифровізацію технологій і щільну інтеграцію традиційних проводових систем зв'язку з безпроводовими методами передачі інформації, а також бурний розвиток чисто бездротових технологій у області зв'язку. Найбілш яскравим прикладом є розвиток такого масового явища, як мережі стільникового зв'язку, в яких бездротові технології органічно з'єднуються з традиційною проводовою телефонією. Великий час зростання безпроводових технологій стримувався рядом факторів: відносно невисокою пропускною здатністю и слабкою перешкодозахищеністю радіоканалів, обмеженістю доступного радіочастотного спектру, високими взаємними електромагнітними впливами бездротових систем, розташованих на обмеженій теріторії і працюючих поблизу на близьких частотах. Звісно, це не означає, що бездротові технологіх взагалі не використовувались, але число їх використань було обмежено. Широким масам були доступні лише такі безпроводові технології як радіо і телебачення. Застосування безпроводових технологій в системах двостороннього обміну інформацією обмежувалось в основному радіорелейним зв'язком. Однак, вже існуючі технології безпроводових технологій настільки перевантажили доступний радіочастотний спектр, що здавалось малоймовірним використання засобів безпроводового зв'язку для масового доступу до комунікаційних мереж. Ще 20 років тому мало хто вірив в будь-який розвиток ринку бехпроводових технологій. В 1979 році в Чикаго відбулись експерименти першого в світі сотового зв'язку стандарту AMPS, який в 1983 році став основою побудови сотових мереж в національному масштабі. Приблизно в той же час, а саме в 1981 році, в Європі булв введена в експлуатацію перша міжнародна мережа сотового зв'язку стандарту NMT, призначена для Данії, Фінляндії, Швеції і Норвегії. Але мало хто з гігантів телекомунікаційної індустрії зрозумів тоді, що ось вона — революція, яка переверне весь ринок безпроводових телекомунікацій.

До першого виду зв'язку можна віднести Си-Би & Free Licence, або що є те саме діапазон громадянського радіозв'язку. Головною перевагою цього зв'язку є те, що в цьому діапазоні радіозв'язком може скористатись будь-яка людина. В залежності від країни, в якій живе громадянин, це той чи інший набір радіоканалів, використовуваних для місцевих комунікацій на невеликі відстані. Велика кількість людей у всьому світі використовує Сі-Бі радіо, знаходячись вдома, в офісі, на транспортних засобах або при пішому пересуванні. В США радіозв'язок в діапазоні Сі-Бі був дозволений для громадянського застосування в 1957 році. З того часу минуло багато років, з'явились нові системи зв'язку, в тому числі сотова і супутникова, але інтерес до СіБі і досі не вщухає і число користувачів СіБі обчислюється мільйонами. Це пояснюється тим, що вартість СіБі у багато разів менше ніж сотова та супутникова. Крім того СіБі оперативно виконує передачу необхідної інформації. У Москві на 3-каналі працює позивним «Петровка» служба «Крик» (кримінальний радіоінформаційний канал). Зв'язавшись з «Петрівкою» у будь-який час доби, можна викликати міліцію, швидку допомогу і будь-яку іншу екстрену службу. Крім того можна попросити діспетчера аби він зателефонував за вказаним номером і передав необхідну інформацію. Крім того є канали служби порятунку і служба допомоги автомобілістам.

У цьому діапазоні є певні правила. Одне з них промовлює, що завжди треба бутитактовним і не мішти радіозв'язку, якщо у цей час канал зйнятий іншим користувачем. Справа в тому, що частота 27 МГц не належить нікому і всі мають рівні права. Тому в зв'язку з цим існують спеціальні служби, які займаються контролем за ефіром.

Іншими словами, принцип транкінгового радіозв'язку полягає у вільному доступі абонентів до декількох радіоканалів. При цьому конкретна лінія зв'язку надається абоненту автоматично по певному протоколу. В нинішній час існує декілька транкінгових протоколів, які розроблювались фірмами-виробниками радіоустаткування. Всі ці протоколи закриті для широкого використання і не є стандартними. Тому абонентське устаткування фірм-виробників не сумісних одне з іншим, і вцьому є великий недолік таких систем.

При участі фірми Моторола був розроблений відкритий протокол для транкінгових систем з аналоговою передачою голоса стандарта МРТ1327, який був принятий в багатьох регіонах світу, випускається ведучими виробниками радіостанцій. Зокрема, широко застосовуються радіостанції фірми Моторола типу GP600/GM600, GP1200/GM1200.

Особливістю стандарта МРТ1327 є наявність виділеного каналу управління, по якому з швидкістю 1200 б/с передаються сигнали керування. Всі інші радіоканали, утворені базовими станціями, призначені для речового зв'язку абонентів і передачі даних. Іншими властивостями систем зв'язку на основі МРТ1327 є автоматичний пошук і реєстрація абонентів з перевіркою серійних номерів радіостанцій, автоматичне звільнення каналу при відсутності передачі. А також розстановка всіх поступаючих викликів по пріоритетам. Виклики з низьким рівнем приорітету стають у чергу на обслуговування. Таким чином в будь-якому випадку кожен абонент отримує можливість доступу до мережі.

Перший електромагнітний телеграф створив російський вчений [[Шилінг Павло Львович|Павло Львович Шиллінг]] в 1832 році. Публічна демонстрація роботи апарату відбулася на квартирі Шіллінга 21 жовтня 1832. Павло Шиллінг також розробив оригінальний код, в якому кожній букві алфавіту відповідала певна комбінація символів, яка могла виявлятися чорними і білими гуртками на телеграфному апараті. Згодом електромагнітний телеграф був побудований у Німеччині — Карлом Гауссом і Вільгельмом Вебером (1833), у Великій Британії — Куком і Уитстоном (1837), а в США електромагнітний телеграф запатентований С. Морзе в 1837 році. Телеграфні апарати Шіллінга, Гаусса-Вебера, Кука-Уїтстона відносяться до електро-магнітних апаратів стрілового типу, в той час як апарат Морзе був електро-механічним. Великою заслугою Морзе є винахід телеграфного коду, де літери алфавіту були представлені комбінацією коротких і довгих сигналів — «точок» і «тире» (код Морзе). Комерційна експлуатація електричного телеграфу вперше була почата в Лондоні в 1837 році. У Росії роботи П. Л. Шіллінга продовжив Б. С. Якобі, який побудував в 1839 році пишучий телеграфний апарат, а пізніше, в 1850 році, — літеродрукуючий телеграфний апарат.

Самі ж досконалі з фототелеграфних апаратів виробляли зчитування зображення порядково фотоелементом і світловим плямою, яке оббігає всю площу оригінала. Світловий потік, в залежності від відбивної здатності ділянки оригінала, впливав на фотоелемент і перетворювався ним в електричний сигнал. По лінії зв'язку цей сигнал передавався на приймальний апарат, в якому модулює по інтенсивності світловий промінь, синхронно і синфазно оббігає поверхню аркуша фотопаперу. Після прояви фотопаперу на ній виходило зображення, що є копією переданого — фототелеграмма.