Земля Імперська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:43, 21 листопада 2018, створена Vity OKM (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Imperial Earth
Земля Імперська
ImperialEarth.jpg
палітурка першого видання
Жанр науково-фантастичний роман
Автор Артур Кларк
Мова Англійська
Написано 1975
Опубліковано 1975
Видавництво Віктор Голланц Лтд
ISBN-13: 978-0-575-02011-5
ISBN-10: 0-575-02011-3

«Земля Імперська» (англ. Imperial Earth) — науково-фантастичний роман Артура Кларка опублікований у 1975 році.

Малькольм Макензі — космічний інженер, який створив компанію по добутку водню на Титані і транспортуванню його до орбітальних заправних станцій. Титан — єдине космічне тіло в Сонячній системі з достатніми запасами водню і низькою гравітацією. Успіх приводить Малькольма до посади голови уряду Титана. Через генетичну мутацію, діти Малькольма не є життєздатними, тому він у віці 30 років летить на Землю, де в генетичній клініці створюють його сина-клона Коліна. Колін є точною копією свого батька, тому щоб отримати свого сина-клона Дункана, він теж в віці 30 років прилітав на Землю. Вік 30 років є граничним для землян, що все своє життя провели при низькій гравітації, після нього вони вже не можуть повернутись на Землю. Всі троє Макензі дуже схожі між собою, розуміють один одного з півслова, вони працюють в уряді Титана і є найпотужнішою родиною Титана.

Дункан в дитинстві дружив з талановитим але імпульсивним юнаком Карлом, представником іншої впливової родини Титана. Коли на Титані зробив зупинку круїзний корабель зі студентами з Землі, вони обидва закохались в дівчину Калінді.

Дункану виповнилось 30 років, і коли Макензі запросили на святкування 500-ліття США, родина делегувала його, щоб він заодно обзавівся нащадком та вирішив економічні проблеми Титана, пов'язані зі зменшенням закупівель водню із-за використання нових ракетних двигунів.

Перед відльотом Дункан спостерігає «воскового черв'яка» — виверження лави титанського вулкана і навідує бабусю, яка дає йому пентаміно із титаніту — рідкісного мінералу з Титана, якого існує тільки декілька шматків.

Під час польоту на Землю Дункан знайомиться з принципом роботи нового гравітаційного двигуна, який не потребує багато палива. Капітан корабля розказує йому, що зараз людська цивілізація нагадує давню Британську імперію: з метрополією на Землі і віддаленими колоніями в космосі, які з'єднуються довготривалими подорожами космічних кораблів і навіть засобам зв'язку потрібно декілька годин щоб подолати цю відстань.

На Землі Дункан бачить, що минулі технологічні проблеми земляни (терранці) вирішили законодавчим обмеженням чисельності населення і деурбанізацією. Житлові масиви і виробництво прибрано під землю. Суспільство співіснує в гармонії з природою, дбайливо ставиться до старих речей. В моді стиль першої половини 20 століття і більш ранніх часів.

Існує глобальна інформаційна мережа з пошуком і потрійним дублюванням інформації. А на всіх автошляхах дозволене тільки автоматичне керування автотранспортом.

До Дункана звертається антиквар Мандельштам, щоб з'ясувати походження запропонованого йому шматка титаніту. Оскільки нових знахідок не було зареєстровано урядом Титану, Дункан підозрює в контрабанді Карла, який останні роки проводив в експедиціях на дальніх супутниках Сатурна. Він радить антиквару прослідкувати за Калінді — можливим контактом Карла на Землі. Калінді тепер віце-президент івент-компанії, яка для своїх заходів підняла і реставрувала «Титанік».

Карла знаходять біля Тегерана, де розміщені антени радіотелескопа для дослідження далекого космосу. Дункан і Карл зустрічаються на вершині однієї з антен і в результаті нещасливого випадку Карл гине.

Після смерті Карла, Дункан отримує пароль до його кишенькового комп'ютера і розуміє, що той контрабандою збирав кошти на проект «Аргус» — збільшену копію існуючого радіотелескопа, яку планувалося розмістити на віддаленому супутнику Сатурна, де вплив сонячного вітру не заважатиме дослідженням в діапазоні довгих хвиль. Ціллю проекту був пошук позаземного життя в хмарі іонізованого газу на віддалі однієї десятої світлового року, з якої приходили сигнали можливо не природного походження.

Нерозбірливість Карла в методах досягнення мети була спричинена емоційним вигоранням, від використання під час зустрічей з Калінді «машини радості» — підсилювача почуттів.

В своїй промові на святкуванні 500-річчя США (4 липня 2276) року Дункан згадує революційні винаходи що відбувались кожні сто років і дозволяли людству розширити межі відомого. Він пропонує землянам не зациклюватись на минулому і втілити в життя проект Карла, який можливо змінить наступне століття.

На Титан Дункан привозить сина — клона не себе, а загиблого Карла.