Зрубавел Гілад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:21, 14 квітня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зрубавел Гілад
Zrubavel Gilad.JPG
Народився 9 грудня 1912(1912-12-09)[1]
Benderi - Бендери, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер 12 серпня 1988(1988-08-12)[1] (75 років)
Ейн-Харод[d], Ізраїль
Поховання Ейн-Харод[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Israel.svg Ізраїль
Національність євреї
Діяльність поет, письменник, літературний редактор
Знання мов іврит[1]
Нагороди

Зрубавел Гілад (івр. זרובבל גלעד‎; 9 грудня 1912, Бендери Бессарабської губернії — 12 серпня 1988, Ейн-Харод, Ізраїль) — ізраїльський поет; писав на івриті.

Біографія[ред. | ред. код]

Зрубавел Гілад народився в Бендерах Бессарабської губернії Російської імперії 9 грудня 1912 року, в єврейській родині Хаїма Гласса і Хаї Бірбаєр. У 1922 році через Одесу родина перебралася в підмандатну Палестину, де оселилася в кібуці «Ейн-Харод».

У 1942—1948 роках Гілад був одним з бойових командирів «Пальмаху» (елітного підрозділу єврейської воєнізованої організації Хагана), написав його гімн «Мисавив Иехом hаСaap» ( Навколо шумить гроза). З 1956 року — один з редакторів видавництва «ха-Киббуц ха-Меухад». У 1981 році був удостоєний премії імені Бялика.

Помер 12 серпня 1988 на 76 році життя

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Автор восьми поетичних збірок, в тому числі «Прихат xa-Ораним» (Цвітіння сосен, 1950), «Нахар Ярок» (Зелена річка, 1956), «Афар Нохер» (Сяючий попіл, 1960), «Ор Хозер» (Відбитий світ, 1970), «xa-Кихли» (Дрозд, 1978), а також книги для дітей.

Проза Гілада включає белетризовані спогади про дитинство і юність в кібуці («Сиха аль xa-Xоф» — Бесіда на березі, 1954; «Шоршей ха-Нахаль» — Коріння струмка, 1978).

Склав збірки «Маген баСетер» (про участь євреїв Палестини у військових діях Другої світової війни, 1952), «Сефер hаПалмах» (Книга Пальмахим, 1955) та інші[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Біографічна довідка. Архів оригіналу за 20 червень 2010. Процитовано 5 квітень 2012.