Відмінності між версіями «Зюков Анатолій Матвійович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(доповнення)
(оформлення)
Рядок 17: Рядок 17:
 
| Посада =
 
| Посада =
 
| відомий завдяки =
 
| відомий завдяки =
| звання = [[професор]]
+
| звання = [[професор]] [[1928]]
| ступінь = [[доктор медичних наук]]
+
| ступінь = [[доктор медичних наук]] [[1927]]
 
| керівник = [[Яновський Феофіл Гаврилович]]
 
| керівник = [[Яновський Феофіл Гаврилович]]
 
| учні = професори Г.І. Хоменко, [[Падалка Борис Якович|Б.Я. Падалка]], Б.М. Щепотін, [[Сокол Олександра Семенівна|О.С. Сокол]]
 
| учні = професори Г.І. Хоменко, [[Падалка Борис Якович|Б.Я. Падалка]], Б.М. Щепотін, [[Сокол Олександра Семенівна|О.С. Сокол]]
Рядок 27: Рядок 27:
 
| нагороди =
 
| нагороди =
 
}}
 
}}
'''Анатолій Матвійович Зюков''' ([[1 грудня]] [[1886]], [[Полтава]] — [[13 грудня]] [[1953]], [[Київ]]) — український радянський терапевт, інфекціоніст, [[доктор медичних наук]] (з [[1927]] року), [[професор]] (з [[1928]] року).
+
'''Анатолій Матвійович Зюков''' ([[1 грудня]] [[1886]], [[Полтава]] — [[13 грудня]] [[1953]], [[Київ]]) — український радянський терапевт, інфекціоніст, [[доктор медичних наук]] , [[професор]].
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==

Версія за 16:38, 6 липня 2013

Анатолій Матвійович Зюков
Народився 1 грудня 1886
Полтава
Помер 13 грудня 1953
Київ
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність лікар-інфекціоніст, викладач університету, науковець
Alma mater Університет Святого Володимира
Сфера інтересів інфекційні хвороби
Заклад Київський медичний інститут
Посада професор
Вчене звання професор 1928
Науковий ступінь доктор медичних наук 1927
Науковий керівник Яновський Феофіл Гаврилович
Відомі учні професори Г.І. Хоменко, Б.Я. Падалка, Б.М. Щепотін, О.С. Сокол
Діти син - Зюков Євген Анатолійович (1915-1981)

Анатолій Матвійович Зюков (1 грудня 1886, Полтава — 13 грудня 1953, Київ) — український радянський терапевт, інфекціоніст, доктор медичних наук , професор.

Біографія

Народився 1 грудня 1886 року в Полтаві в сім’ї інженера-механіка та домогосподарки. Закінчив медичний факультет Університету Святого Володимира із званням "лекаря с отличием". В 1912 році А.М. Зюков почав працювати в клініці лікарської діагностики, проте в 1914 році був мобілізований до армії, де перебував на посаді молодшого лікаря піхотного полку. Під час бойових дій він перехворів на тяжку форму черевного тифу. На передовому краї війни він зрозумів значення інфекційної патології, яка безпосередньо впливала на наслідки військових дій - у структурі санітарних втрат інфекційні хвороби переважали над бойовими втратами.

В 1918 році повернувся до Києва і почав працювати ординатором в терапевтичній університетській клініці. Учень академіка Ф. Г. Яновського. А.М. Зюков тривалий час працював в цій клініці над проблемою ниркової патології і став відомим завдяки своїм дослідженням ураження нирок при грипі під час лиховісної пандемії іспанки, яка в світі забрала життя приблизно 80 мільйонів людей.

В 1924 році А.М. Зюков - старший асистент у факультетській клініці під керівництвом Ф.Г.Яновського і дуже швидко отримав курс приват-доцента з хвороб обміну речовин. У 1927 році захистив докторську дисертацію на тему: «Обмен воды в организме», яка видана окремою монографією, як цінний внесок в медичну науку. За рекомендації академіка Ф.Г. Яновського адміністрація Київського медичного інституту призначає в 1927 році Анатолія Матвійовича на посаду завідувача "кафедри інфекційних недуг". Після смерті свого вчителя Ф.Г.Яновського А.М. Зюков одночасно з кафедрою інфекційних недуг завідував кафедрою фармакотерапії протягом 1928/29 учбового року. Учитель заповів своєму учню й половину своєї квартири.

Учень і вчитель: професор А.М. Зюков та академік Ф.Г. Яновський

У 19271953 роках — Анатолій Матвійович завідує кафедрою інфекційних хвороб Київського медичного інституту, одночасно з цим у 1930 - 1935 рр. він - науковий керівник Київського інституту туберкульозу та інституту охорони материнства і дитинства, у 19341941 рр. - завідувач кафедри інфекційних хвороб Київського інституту удосконалення лікарів, а ще й консультант клінічної бази Інституту Експериментальної Біології та Патології, яким в ті роки керував О.О.Богомолець, з яким Анатолій Матвійович тривалий час товаришував.

А.М.Зюков мав великий досвід роботи лікаря загальної практики, отримав блискучу підготовку з внутрішніх хвороб, тому зі знанням справи забезпечував багатогранну діяльність інфекціоніста- науковця. В той час під його головуванням і за безпосередньої участі впроваджуються інноваційні для свого часу методи лікування інфекційних хвороб специфічними сироватками, бактеріофагами, запропонований науково обґрунтований спосіб лікування скарлатини, дизентерії та черевного тифу з використанням донорської крові (гемотерапія). До речі, його учню Г.І. Хоменко за представлену на захист роботу “Лікування бацилярної дизентерії” Вчена рада присудила одразу ступінь доктора медичних наук минуючи кандидатський. У 1939 році, задовго до відкриття серотипів вірусу грипу та інших збудників ГРВІ, А.М. Зюков опублікував обґрунтоване припущення про можливість існування різних вірусів, здатних спричинювати грип, та про наявність інших збудників, здатних спричинювати грипоподібні захворювання. Праці А.М.Зюкова в той період були присвячені лікуванню інфекційних хвороб, дослідженню шоку, грипу, краснухи, туберкульозу, застосуванню АЦС (антицитотоксична сироватка) у лікуванні інфекційних хвороб.

В період німецької окупації змушений був працювати в Києві в так званому медичному інституті «Полімедікум», до викладання в якому була залучена переважна більшість професорів та викладачів, які залишились в місті. В кінці грудня 1941 року А.М. Зюков з кафедри інфекційних хвороб перейшов на кафедру пропедевтики терапії. Продовжувала працювати в період німецької навали й лікарня імені Жовтневої революції, яка на той час тимчасово називалась Перша міська клінічна лікарня. У власноручно написаних спогадах Анатолія Матвійовича Зюкова написано: "Красива і затишна клініка мала тепер жалюгідний вигляд: через забиті фанерою вікна в палати проникала зимова холоднеча, коливаючи тьмяне полум'я коптілок; замерзлі крани давно вже перестали давати воду і переповнені нечистотами вбиральні видавали нестерпний сморід. Самі стіни колись ошатного приміщення покрилися брудними краплями випарів, і, здавалося, плакали про свою долю. На ліжках, скорчившись від холоду, підклавши під голову штани або куртку, стогнали в тифозному маренні укриті шинелями радянські військовополонені. Серед цього мороку, смороду та холоду, в брудних халатах, натягнутих поверх шуб і пальто, як тіні рухалися працівники "клініки". Вони були голодні, понівечені морально, ледве трималися на ногах, заражалися на висипний тиф, але чесно виконували свій обов'язок і не залишали свого поста. Про харчування хворих ніхто не дбав. Німецьке командування розпорядилося відпускати в лікарні тільки воду, але і її не було в достатній кількості. Іноді біля дверей з'являлися якісь засніжені жіночі фігури, вони привозили дитячі саночки, завалені ганчір'ям - звідси діставалися відра, доверху наповнені гарячим пшоняним супом з картоплею. Це була данина милосердя Пріорки і Куренівки, данина невідомих патріотів, єдина можливість хоча як-небудь нагодувати хворих».

Одразу після звільнення Києва від німецьких військ медичний інститут повернувся і вже 13 грудня 1943 року відновив навчання. З першого дня відкриття медичного інституту А. М. Зюков був призначений завідувачем відразу 2 кафедр – факультетської терапії та пропедевтичної терапії. Лише з жовтня 1944 року він знову очолив свою рідну кафедру інфекційних хвороб, якою керував до самої смерті.

Одразу після звільнення міста А.М.Зюков, як медичний експерт, входив до складу комісії по встановленню та розслідуванню злочинів німецько-фашистських загарбників, очолюваної М.С. Хрущовим. Разом з відомими академіками П. Г. Тичиною, М.Т. Рильським, професорами Я. І. Півовонським, Ю. Ю. Крамаренко, Н. А. Шепелевським А. М. Зюков працював у Бабиному Яру, Дарниці, Сирецькому концтаборі та інших місцях масових поховань закатованих радянських громадян.

Високий авторитет А.М. Зюкова як вченого, клініциста та педагога виявився також в тому, що він був головою навчально-методичного комітету КМІ, заступником голови епідеміологічної секції Вченої Ради НКОЗ України, заступником голови Київського філіалу спілки мікробіологів, епідеміологів та інфекціоністів, був одним із засновників науково-дослідного інституту інфекційних хвороб МОЗ СРСР, який в перші повоєнні роки було створено в Києві. До речі, це був перший в країні інститут цього напрямку медицини. Анатолій Матвійович та співробітники кафедри інфекційних хвороб КМІ деякий час працювали за сумісництвом в цьому інституті. Так у 1949-1950 рр. А.М. Зюков був завідувачем ІІ клінічним відділенням, а з листопада 1950 року до кінця 1951 року виконував обов’язки заступника директора з наукової частини НДІ інфекційних хвороб, був науковим керівником відділів, що розробляли проблеми захворювань дихальних шляхів і черевного тифу.

Анатолій Матвійович був чудовим лектором, послухати його лекції дуже часто приходили співробітники інших кафедр, лікарі неінфекційного напрямку. Зовнішньо схожий завдяки своїм вусам на мушкетера Анатолій Матвійович і свою лекцію проголошував наче фехтуючи, завжди влучно в ціль. Відомий невропатолог, професор Микита Борисович Маньківський згадує: "... Пам'ятні лекції з інфекційних хвороб професора А.М.Зюкова. Такого блискучого лектора я, мабуть, ніколи більше не чув. Анатолій Матвійович доносив свої думки до слухачів без будь-яких ввідних, вступних зауважень, кожна лекція, по суті, була монографією, присвяченої тієї чи іншої патології чи іншому клінічному питанню, наприклад, імунітету".

Наприкінці 1953 року А.М.Зюков тяжко захворів і був змушений припинити читати лекції. 13 грудня 1953 року внаслідок чергового інфаркту міокарду А.М. Зюкова не стало. Похований на Байковому кладовищі.

Могила професора А.М. Зюкова на Байковому кладовищі

Наукова діяльність

Автор 68 наукових праць, присвячених питанням патогенезу найбільш розповсюджених інфекційних хвороб і розробці методів патогенетичної терапії. Серед них:

  • До питання про значення остуди нирки в етіології нирковиць // Українські медичні вісті. — 1925, № 1;
  • Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. — Київ, 1941(у співавтостві з Б.Я. Падалкою) (перевиданий в 1951 р.);
  • Инфекционные болезни: Учебник для средних медидинских работников. — 2-е изд. — 1947.
  • «Кишкові інфекції». 1938, Київ;
  • «Скарлатина», 1939, Київ;
  • «Грип», 1939. Київ;
  • «Паразитарні тифи», 1948, Київ;

Під його головуванням захищено 3 докторські та 20 кандидатських дисертацій.

Джерела