Відмінності між версіями «Зінич Ігор Вікторович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м
Рядок 15: Рядок 15:
 
| роки служби = [[2014]]–[[2015]]
 
| роки служби = [[2014]]–[[2015]]
 
| звання = {{Ранг|країна=Україна|звання=Молодший сержант}}
 
| звання = {{Ранг|країна=Україна|звання=Молодший сержант}}
| формування = {{80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)}}
+
| формування = {{80-та окрема аеромобільна бригада (Україна)|2}}
 
| командування =
 
| командування =
 
| битви = [[Війна на сході України]]
 
| битви = [[Війна на сході України]]

Версія за 10:18, 6 жовтня 2016

Зінич Ігор Вікторович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Зінич Ігор Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 6 вересня 1989(1989-09-06)
Рокитне
Смерть 20 січня 2015(2015-01-20) (25 років)
Донецьк
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Псих»
Військова служба
Роки служби 20142015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
80-а аеромобільна бригада.svg
 80 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «Народний Герой України»

І́гор Ві́кторович Зі́нич — молодший сержант медичної служби Збройних Сил України, Герой України.

Життєпис

Закінчив Білоцерківський медичний коледж 2009 року. Після строкової служби повернувся працювати в Рокитнянську районну лікарню.

Доброволець, медичний брат госпітального відділення, 80-а окрема десантна бригада.

Від 17 грудня 2014-го — на території Донецького аеропорту. Протягом останніх днів боїв перед підривом терористами нового терміналу Донецького аеропорту Зінич рятував життя поранених за таких умов, коли бійців неможливо було вивезти під обстрілами, був і сам поранений.

Терористи не давали відвозити ні мертвих ні поранених. Одному вояку від пострілу з РПГ відірвало руку та вирвало нижню щелепу; «Псих» вставив йому трубку та з помічниками дві доби боровся за нього — на морозі, у кіптяві, під час бою. Домовилися з росіянами про тимчасове перемир'я — аби пораненого в лікарню довезти. У госпіталі він помер через 10 днів — військовика ввели в кому та не змогли вивести. «Псих» його 2 доби без нічого з лап смерті видирав, а там… не змогли.

20 січня 2015-го загинув під завалами в новому терміналі.

Пошуками Ігоря займався брат, сестра та друзі, 16 лютого 2015-го вдалося вивезти його тіло. Похований в Рокитному 19 лютого 2015-го.

Нагороди

Примітки

Джерела

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 155
14 жовтня 2015
Наступник:
Міхнюк Олег Іванович Божок Василь Миколайович