Відмінності між версіями «Зінчук Станіслав Сергійович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 20:10, 14 квітня 2017

Зінчук Станіслав Сергійович
Зінчук Станіслав Сергійович.jpg
Народився 4 жовтня 1939(1939-10-04)
село Орадівка, Черкаська область
Помер 29 січня 2010(2010-01-29) (70 років)
місто Київ
Поховання село Орадівка
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник, перекладач
Мова творів українська
Роки активності 19652009
Напрямок публіцистика

Зінчу́к Станісла́в Сергі́йович (*4 жовтня 1939, село Орадівка — †29 січня 2010, місто Київ) — український поет, публіцист, перекладач, історик та фольклорист. Член Національної спілки письменників України з 1973 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Орадівка Христинівського району Черкаської області. 1962 закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Упродовж 1962-1965 років працював учителем-вихователем київської школи-інтернату № 25.

Із 1965 по 1966 роки був літературним працівником відділу літератури і мистецтва газети «Вечірній Київ». Із 1966 по 1970 роки — редактор, завідувач редакцією видавництва «Дніпро», з 1970 по 1979 роки — завідувач редакцією видавництва «Молодь». У 19811983 роках — редактор відділу літератури журналу «Піонерія». Протягом 1983-1992 років відповідальний секретар творчих комісій Спілки письменників України.

З 1992 по 1995 роки — спеціаліст, провідний спеціаліст, начальник редакційного відділу Міністерства у справах національностей та міграції, з 1995 по 1996 роки — заступник начальника головного управління Міністерства у справах преси та інформації. З 1996 по 2000 роки — старший, головний консультант Секретаріату Верховної Ради. 2000-2002 роки — відповідальний секретар, заступник головного редактора журналу «Бюлетень ВАК України». Протягом 20042005 років — референт-секретар Київської організації Національної спілки письменників України.

Помер 29 січня 2010 року в Києві, похований у рідному селі Орадівка.

Творчість[ред. | ред. код]

Станіслав Зінчук — лауреат Республіканського літературного конкурсу на найкращий твір про людину праці 1986 року. За книжку спогадів «Екран пам'яті» став лауреатом Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Огієнка (2005).

Друкуватися почав 1958 року в університетській багатотиражці «За радянські кадри». Дебютував добіркою віршів у збірнику молодих авторів України «Щасливої дороги!» (1962). Дебютанта помітили славетні маестро — академік Максим Рильський та знаний авторитет діаспори Богдан Кравців.

Максим Рильський відзначав:

« Взагалі рисам нового в нашому житті, зокрема того, що приносить нам наука, яка не стоїть, звичайно, ні в якій суперечності з поезією, — цим рисам приділяють молоді наші автори пильну й захоплену увагу. Недарма ж один із надрукованих у нас віршів, що належить Станіславу Зінчуку, присвячено пам’яті подвижника радянської науки — Ігоря Васильовича Курчатова »

Богдан Кравців зауважив:

« Народжені 1939 року, напередодні чи й із початком другої світової війни, становлять третю групу поетів — міцних й оригінальних талантів із виразно зформованим поетичним обличчям. Перший за абеткою в цьому гурті Станислав Зінчук... сміливий у використанні народнопоетичних засобів »

У відгуку на третю збірку автора, представника покоління дітей війни, вимогливий критик-фронтовик Леонід Коваленко назвав його баладу «Дівчата-вдови» найкращим віршем про Другу світову війну.

Переклав поетичні твори з азербайджанської (Алі Туде, Б. Фармана-огли, Набі Хазрі), з англійської (Р. Лапіки), з білоруської (Р. Барадуліна, Г. Буравкіна, В. Караткєвіча, П. Макаля), з болгарської (Л. Левчева, Л. Стоянової), з вірменської (Н. Мікаеляна, П. Севака), з грузинської (Ш. Амісулашвілі, О. Чіладзе), з естонської (О. Рауна), з казахської (Д. Мулдагалієва, О. Сулейменова, Ш. Сарієва), з киргизької (Б. Алибаєва), з латиської (І. Зієдоніса), з литовської (Ю. Вайчюнайте), з молдавської (Г. Вієру, Ш. Лозіє), з польської (Т. Ружевича, Ю. Тувіма, В. Шимборської), з російської (П. Васильєва, М. Гумільова, Є. Євтушенка, А. Жигуліна, Б. Окуджави, О. Мандельштама, Б. Пастернака, В. Солоухіна, О. Твардовського та ін.), з таджицької (Б. Ходжі, У. Джамола, М. Каноата), з туркменської (А. Агабаєва, О. Курдова), з чеської (В. Незвала, Я. Скацела), з угорської (М. Фюзеші) та інших мов. Окремі вірші Станіслава Зінчука перекладено болгарською, вірменською, грузинською, ідиш, латиською, польською, російською, таджицькою та угорською мовами.

Переспівав біблійну «Пісню пісень», повністю надруковану в його збірках «Слово», «Закон вірності», «Поезії», «Сузір'я Ліри».

Твори[ред. | ред. код]

  • поетичні збірки «Мозаїка» (1969), «Слово» (1972), «Маятник сосни» (1976), «Сузір'я квітів» (1979), «Райдуга снопа» (1983), «Закон вірності» (1984), «Аджимушкай. Поема» (1984), «Компасна стрілка» (1986), «Поезії» (1989), «Золотий запас» (1990), «Мама. Поема» (1998), «Калам Буратіни. Веселі мініатюри» (2000), «Вірші для Соломії. Лірика» (2003), «Сузір'я Ліри. Переклади та переспіви» (2007)
  • веселі мініатюри «КаламБуратіни» (2000)
  • дитяча книжка «Абетка котиків та киць» (2007)
  • історичне дослідження «Іван Ґонта (Кайдани стереотипів)» (1991)
  • мемуари «Екран пам'яті. Автобіографічні нотатки» (2004)
  • пісенник «Усі гори зеленіють. Сто пісенних перлин мого роду» (2008)
  • збірник «Диво — не пиво, а Слово. Триста прислів'їв і приказок» (2009)
  • лебединою піснею поета стала його остання книжка «Гайдамацька Січ. Історичне дослідження. Поема» (2009, 2010).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рильський М. Весняне зілля (передмова до збірки творів молодих авторів «Щасливої дороги!»). К., Державне видавництво художньої літератури, 1962, с.5
  • Кравців Б. Передмова до антології нової української поезії «Шістдесят поетів шістдесятих років». 1967, США
  • Зуб І. Пізнати б грані суттєві… // Рік ’74, Літературно-критичний огляд, Дніпро, 1975
  • Кацнельсон А. Вірність магістралі // Дніпро, 1985, № 11
  • Осадчук П. Щаслива дорога через бранне поле // ЛУ, 1986, 25 грудня
  • Дем'янівська Л. Українська літературна енциклопедія. Київ, 1990, т.2, с.269
  • Камінчук А. Орадівське весілля // Київ, 2002, № 12
  • Логвиненко О. Загубили підкову щастя? Читайте поезію Станіслава Зінчука // ЛУ, 2003, 11 вересня
  • Соловйов С. У сузір'ї красного слова // ЛУ, 2006, 28 вересня
  • Петриченко А. З сузір'я Ліри нам іржав Пегас… // Київ, 2006, № 12
  • Литвин М. Добрий вечір тобі, пане господарю! // ЛУ, 2009, 1 січня
  • Наєнко М. Орадівська печаль // ЛУ, 2010, 11 лютого
  • Кагарлицький М. Вічна пам'ять тобі // ЛУ, 2010, 11 лютого
  • Пам'яті друга. Некролог // ЛУ, 2010, 11 лютого
  • Булавко В. Гайдамацька Січ // Освіта України, 2010, № 46. 22 червня
  • Неситов О. Приємний подарунок читачам // Христинівська сорока, 2010, № 27 (119), 7 липня
  • Неситов О. Вдячна пам'ять про Станіслава Зінчука житиме у наших душах і серцях // Христинівська сорока, 2010, № 41 (133), 13 жовтня
  • Криницький В. Поетичним рядком // Христинівська сорока, 2010, № 42 (134), 20 жовтня
  • Анонс книжки Станіслава Зінчука. "Гайдамацька Січ: Історичне дослідження. Поема. // ЛУ, 2011, 3 березня
  • Матіос М. Вирвані сторінки з автобіографії // Львів, Піраміда, 2011, сс. 183, 216, 218
  • Савочка Н. Турнір пам'яті Станіслава Сергійовича Зінчука // Умань (регіональний тижневик), 2011, № 5 (588), 3 лютого, с.2
  • Павленко М. Письменники Уманщини (довідник-антологія) // Уманський державний педагогічний університет ім. П. Г. Тичини, 2011, сс.90-92
  • Кремінь Д. Поезія не вмирає, лише змінює свій образ // ЛУ, 2011, 16 червня
  • Бобринська В. Будні бібліотеки // Трибуна хлібороба. 2011. 28 верес. № 75
  • Хамзатова Л. «Що слово, то й наука» // Трибуна хлібороба. 2011. 25 квіт. № 33 
  • Кононенко Д. Друг і брат по духу // Кримська світлиця. 2012. 27 січ. № 4 
  • Кононенко Д. Поема про безсмертний гарнізон // Кримська світлиця. 2012. 11 трав. № 18-19  
  • Наєнко М. Сучасна поезія і «грязнейшие малороссийские вирши» // Літературна Україна. 2012. 10 трав. № 19 
  • Школа, багата історією // Трибуна хлібороба. 2012. 26 жовт. № 85 
  • Сузір'я пам'яті. Станіслав Зінчук. Книга спогадів. (Упорядник Ю. Нечипоренко). К., 2012  
  • Ґроно рясту. Спогади про Станіслава Зінчука. (Упорядники Людмила і Соломія Зінчук). К. : Щек. 2013.