Відмінності між версіями «Зішестя Христа в ад»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Fra Angelico 024.jpg|right|thumb|250px|<center>''Христос виводить із аду душі праведників''<br />([[фреска]] [[Фра Анджеліко]] 1437—1446 рр.)</center>]]
+
[[Файл:Fra Angelico 024.jpg|thumb|1x1px|<p></p>]]
 
'''Зішестя Христа в ад''' ({{lang-la|Descensus Christi ad inferos}}, {{lang-el|Κατελθόντα εἰς τὰ κατώτατα}})&nbsp;— подія, що відбулася після [[розп'яття Ісуса Христа]] та перед Його [[Воскресіння Христа|Воскресінням]]. [[Ісус Христос]] засягнув в аді праведників, які очікували свого Відкупителя, для того щоб нарешті досягти споглядання Бога. Подолавши Своєю смертю смерть і диявола, «що мав владу смерти»<ref> [http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=evr#r2 Євр. 2, 14]</ref>, Ісус визво­лив старозавітних праведників, а також [[Адам]]а і [[Єва|Єву]], які очікували Відкупителя, і відчинив їм двері неба. Зішестя Христа в ад входить в число [[Страсті Христові|Страстей Христових]]. Вважається, що ця подія відбулася на другий день перебування Христа у [[гріб Господній|гробі]]. '''Ад''' (чи ''відхлань''<ref>[http://www.credo-ua.org/2013/04/81935 Апостольський символ віри]</ref>) на відміну від '''[[Пекло|пекла]]''' як прокляття&nbsp;— це стан існування всіх тих, чи то праведних, чи лихих, що померли перед Христом. Ця подія відбулася у другий день перебування Христа у [[гріб Господній | гробі]], та згадується у богослужіннях Великої Суботи<ref>[http://www.credo-ua.org/2011/04/44049 Слово на Велику Суботу. credo-ua.org]</ref>. Замість назви Ад також вживаються у літературі назви [[Лімб (релігія)|Лімб]] та [[Шеол (потойбічний світ)|Шеол]]<ref>[http://www.ewtn.com/faith/teachings/resua1.htm Fr. William G. Most Christ's Descent into Hell and His Resurrection]{{ref-en}}</ref>.
 
'''Зішестя Христа в ад''' ({{lang-la|Descensus Christi ad inferos}}, {{lang-el|Κατελθόντα εἰς τὰ κατώτατα}})&nbsp;— подія, що відбулася після [[розп'яття Ісуса Христа]] та перед Його [[Воскресіння Христа|Воскресінням]]. [[Ісус Христос]] засягнув в аді праведників, які очікували свого Відкупителя, для того щоб нарешті досягти споглядання Бога. Подолавши Своєю смертю смерть і диявола, «що мав владу смерти»<ref> [http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=evr#r2 Євр. 2, 14]</ref>, Ісус визво­лив старозавітних праведників, а також [[Адам]]а і [[Єва|Єву]], які очікували Відкупителя, і відчинив їм двері неба. Зішестя Христа в ад входить в число [[Страсті Христові|Страстей Христових]]. Вважається, що ця подія відбулася на другий день перебування Христа у [[гріб Господній|гробі]]. '''Ад''' (чи ''відхлань''<ref>[http://www.credo-ua.org/2013/04/81935 Апостольський символ віри]</ref>) на відміну від '''[[Пекло|пекла]]''' як прокляття&nbsp;— це стан існування всіх тих, чи то праведних, чи лихих, що померли перед Христом. Ця подія відбулася у другий день перебування Христа у [[гріб Господній | гробі]], та згадується у богослужіннях Великої Суботи<ref>[http://www.credo-ua.org/2011/04/44049 Слово на Велику Суботу. credo-ua.org]</ref>. Замість назви Ад також вживаються у літературі назви [[Лімб (релігія)|Лімб]] та [[Шеол (потойбічний світ)|Шеол]]<ref>[http://www.ewtn.com/faith/teachings/resua1.htm Fr. William G. Most Christ's Descent into Hell and His Resurrection]{{ref-en}}</ref>.
  +
  +
'''Пекло'''
  +
  +
'''Визначення. Слово
  +
«пекло» можна знайти в багатьох перекладах Біблії. В інших перекладах у
  +
тих самих віршах вживаються слова «могила», «світ померлих» тощо. А в
  +
деяких Бібліях слова, які інколи перекладаються як «пекло», просто
  +
транслітеруються з мов оригіналу, тобто не перекладаються, а передаються
  +
літерами нашого алфавіту. Які це слова? Це єврейське слово ''ше’о́л'' та його грецький відповідник ''га́ідес,'' які вказують не на окреме місце поховання, а на спільну могилу людства, і грецьке слово ''ґе́енна,'' яке
  +
використовується як символ вічного знищення. Проте як у
  +
загальновизнаному християнстві, так і в багатьох нехристиянських
  +
релігіях вчать, що пекло — це місце, населене демонами, де після смерті
  +
відбувають покарання нечестиві (і дехто вважає, що там вони зазнають
  +
мук).'''
  +
  +
'''Чи в Біблії говориться щось про те, чи померлі відчувають біль?'''
  +
  +
'''Еккл. 9:5, 10:
  +
«Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають... Все, що всилі
  +
чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі*, куди ти йдеш, ні роботи,
  +
ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Якщо померлі нічого не знають,
  +
то очевидно, що вони не відчувають болю). (*«Шеол», ''Хом., НС;'' «могила», ''Кул., Дул.;'' «ад», ''ЦСТ;'' «підземний світ», ''Моск.'').'''
  +
  +
'''Пс. 146:4
  +
[в деяких перекладах 145:4 або 145:3]: «Вийде дух його — і він до своєї
  +
землі повертається,— того дня його задуми* гинуть!» (*«задуми», ''Хом., Кул., Дерк.;'' «помисли», ''Бач., МП;'' «думки і замисли», ''Сарн.;'' «замисли», ''Слюс.;'' «заміри», ''Дз.'').'''
   
 
== Євангельські тексти ==
 
== Євангельські тексти ==

Версія за 09:34, 30 листопада 2015

Зішестя Христа в ад (лат. Descensus Christi ad inferos, грец. Κατελθόντα εἰς τὰ κατώτατα) — подія, що відбулася після розп'яття Ісуса Христа та перед Його Воскресінням. Ісус Христос засягнув в аді праведників, які очікували свого Відкупителя, для того щоб нарешті досягти споглядання Бога. Подолавши Своєю смертю смерть і диявола, «що мав владу смерти»[1], Ісус визво­лив старозавітних праведників, а також Адама і Єву, які очікували Відкупителя, і відчинив їм двері неба. Зішестя Христа в ад входить в число Страстей Христових. Вважається, що ця подія відбулася на другий день перебування Христа у гробі. Ад (чи відхлань[2]) на відміну від пекла як прокляття — це стан існування всіх тих, чи то праведних, чи лихих, що померли перед Христом. Ця подія відбулася у другий день перебування Христа у гробі, та згадується у богослужіннях Великої Суботи[3]. Замість назви Ад також вживаються у літературі назви Лімб та Шеол[4].

Пекло

Визначення. Слово «пекло» можна знайти в багатьох перекладах Біблії. В інших перекладах у тих самих віршах вживаються слова «могила», «світ померлих» тощо. А в деяких Бібліях слова, які інколи перекладаються як «пекло», просто транслітеруються з мов оригіналу, тобто не перекладаються, а передаються літерами нашого алфавіту. Які це слова? Це єврейське слово ше’о́л та його грецький відповідник га́ідес, які вказують не на окреме місце поховання, а на спільну могилу людства, і грецьке слово ґе́енна, яке використовується як символ вічного знищення. Проте як у загальновизнаному християнстві, так і в багатьох нехристиянських релігіях вчать, що пекло — це місце, населене демонами, де після смерті відбувають покарання нечестиві (і дехто вважає, що там вони зазнають мук).

Чи в Біблії говориться щось про те, чи померлі відчувають біль?

Еккл. 9:5, 10: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають... Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі*, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Якщо померлі нічого не знають, то очевидно, що вони не відчувають болю). (*«Шеол», Хом., НС; «могила», Кул., Дул.; «ад», ЦСТ; «підземний світ», Моск.).

Пс. 146:4 [в деяких перекладах 145:4 або 145:3]: «Вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми* гинуть!» (*«задуми», Хом., Кул., Дерк.; «помисли», Бач., МП; «думки і замисли», Сарн.; «замисли», Слюс.; «заміри», Дз.).

Євангельські тексти

Про зішестя Христа у ад євангелисти прямо не говорять, проте вказані слова пророкувань. У канонічних книгах Нового Завіту є згадка апостолами про перебування Христа в аді:

Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник - за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі, в якому він пішов проповідувати навіть тим духам, що в темниці[5]
Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.” А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.[6]
  • При зверненні Христа до учнів у Євангелії від Матвія:

«Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. [7]»

Примітки

Посилання

Джерела

  • Катехизм Католицької Церкви. Компендіум. Львів, видавництво «Свічадо» 2008. Р. 125. ISBN 978-966-395-052-5