Відмінності між версіями «Кабінет Міністрів України»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 298: Рядок 298:
 
{{main|Уряд Євгена Марчука}}
 
{{main|Уряд Євгена Марчука}}
   
=== Уряд Павла Лазаренка (-) ===
+
=== Перший уряд Павла Лазаренка (-) ===
{{main|Уряд Павла Лазаренка}}
+
{{main|Перший уряд Павла Лазаренка}}
  +
  +
=== Другий уряд Павла Лазаренка (-) ===
  +
{{main|Другий уряд Павла Лазаренка}}
   
 
=== Уряд Василя Дурдинця (-) ===
 
=== Уряд Василя Дурдинця (-) ===

Версія за 21:27, 13 січня 2018

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
України
 
Category КатегоріяІнші країни

Кабінет Міністрів України — вищий орган виконавчої влади України[1]. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Зміст

Діяльність

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, п'ять віце-прем'єр-міністрів, міністри. Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Дедалі більшого резонансу набуває модель електронного уряду як складової частини електронного урядування та представництва виконавчої гілки влади в мережі Інтернет[джерело?].

Засідання

Логотип Кабінету

Засідання КМ, що проводяться в основному щосереди, скликаються Прем'єр-міністром. Крім того, Прем'єр-міністр може прийняти рішення про скликання позачергового засідання. Засідання КМ вважається правомочним, якщо на ньому присутні більш як половина його посадового складу. Члени КМ беруть участь у засіданні особисто. Пропозиції Прем'єр-міністрові щодо порядку денного засідання готує Секретаріат КМ на підставі внесених та підготовлених в установленому порядку матеріалів. Схвалений Прем'єр-міністром порядок денний засідання розміщується на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

На засіданнях КМ головує Прем'єр-міністр, а за його відсутності — Перший віце-прем'єр-міністр. Про участь Президента України та/або Голови ВР головуючий інформує на початку засідання. У засіданні можуть брати участь народні депутати України, Генеральний прокурор України або його заступник, Уповноважений ВР з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету, а також в установленому порядку —представник Президента України у КМ. КМ за пропозиціями його членів визначає ін. осіб, які беруть участь у засіданнях Уряду з правом дорадчого голосу (постійні учасники). На засідання можуть запрошуватися у разі потреби посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

Порядок денний засідання затверджує КМ. З питань, передбачених порядком денним, доповідають на засіданні члени Уряду, за пропозиціями яких можуть доповідати з окремих питань керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМ, або ін. посадові особи. З питань заслуховування звітів (інформації) доповідають керівники органів виконавчої влади.

Рішення КМ приймаються шляхом голосування більшістю голосів його посадового складу. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра. Головуючий на засіданні на підставі результатів обговорення та голосування оголошує про прийняте рішення. За результатами обговорення питань на засіданні може бути прийнято рішення про надання окремих доручень центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

У період між засіданнями КМ у випадках, передбачених Законом України «Про Кабінет Міністрів України», за рішенням Прем'єр-міністра може бути застосована процедура прийняття розпорядження КМ шляхом опитування членів Уряду. Проект такого розпорядження надсилається всім членам Уряду. Розпорядження вважається прийнятим з моменту його підписання Прем'єр-міністром.

Важливу роль у функціонуванні КМ відіграють урядові комітети — робочі колегіальні органи, утворені для забезпечення ефективної реалізації його повноважень, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, концепцій, стратегій, основних напрямів реалізації держ. політики, ін. документів, що подаються на розгляд Уряду. Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує КМ за поданням Прем'єр-міністра. Засідання урядового комітету проводяться щотижня за графіком, затвердженим Прем'єр-міністром. Рішення приймаються більшістю голосів його посадового складу.

Регламентом КМ встановлено також порядок підготовки проектів актів КМ, ін. документів, що вносяться на розгляд Уряду, організації виконання актів законодавства, а також порядок реалізації повноважень КМ у відносинах з ін. органами держ. влади, Президентом України, органами місцевого самоврядування та громадськістю[2].

Акти Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти — постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Голова уряду і його заступники

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман

Кабінет Міністрів очолює Прем'єр-міністр України. Згідно зі статтею 107 Конституції України є Членом Ради національної безпеки і оборони України. Призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. Подання про призначення Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої пропозиції. Голосування у Верховній Раді України проводиться у поіменному режимі. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України нове подання про призначення на посаду[3].

За час незалежності, від 1991 року по 2014 рік, в Україні змінилося 16 прем'єр-міністрів.

Кабінет міністрів

Склад чинного уряду подано станом на 27 травня 2016 року[1].

Логотип Міністерство Міністр Фото Час на посаді Партія Веб-сайт
Міністерство аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий
(Taras Kutovyy)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство внутрішніх справ Арсен Аваков
(Arsen Avakov)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство екології та природних ресурсів Остап Семерак
(Ostap Semerak)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство економічного розвитку та торгівлі Степан Кубів
(Stepan Kubiv)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик
(Ihor Nasalyk)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство закордонних справ Павло Климкін
(Pavlo Klimkin)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство інформаційної політики Юрій Стець
(Yuriy Stets)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство інфраструктури Володимир Омелян
(Volodymyr Omelyan)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство культури Євген Нищук
(Yevhen Nyshchuk)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство молоді та спорту Ігор Жданов
(Ihor Zhdanov)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство науки і освіти Лілія Гриневич
(Liliya Hrynevych)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство оборони генерал Степан Полторак
(Stepan Poltorak)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство охорони здоров'я Віктор Шафранський
(Viktor Shafranskyy)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко
(Hennadiy Zubko)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство соціальної політики Андрій Рева
(Andriy Reva)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство фінансів Олександр Данилюк
(Oleksandr Danylyuk)
Silver - replace this image male.svg
Міністерство юстиції Павло Петренко
(Pavlo Petrenko)
Silver - replace this image male.svg
Міністр кабінету міністрів Олександр Саєнко
(Oleksandr Sayenko)
Silver - replace this image male.svg

Будівля

Будинок Кабінету Міністрів України, а також Міністерства економіки та Міністерства фінансів

Історія

Правовими попередниками кабінету міністрів незалежної України до 1991 року були Рада Міністрів УРСР і Рада Народних Комісарів УРСР.

До 1996

У рад. період діяла РМ УРСР (від берез. 1946) — найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади, республіканський орган у комуністично-рад. системі управління СРСР. Після прийняття ВР 16 лип. 1990 Декларації про державний суверенітет України повноваження республіканського уряду значно розширилися. У квітні 1991 РМ УРСР перетворено на КМ. Уряд продовжив функціонувати відповідно до Конституції Української РСР 1978 (з наступними змінами і доповненнями), Закону УРСР від 13 трав. 1991 «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР», постанов ВР УРСР від 18 квітня 1991 «Про структуру державного управління Української РСР» та від 13 травня 1991 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР“»[2].

Відповідно до змін, внесених до Конституції УРСР у травні 1991, Уряд України визначено як найвищий орган державного управління УРСР.

1996—2004

На такій правовій основі Уряд функціонував до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України 1996, яка встановила, що КМ є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальним перед Президентом України, підконтрольним і підзвітним ВР, і що до його складу входять Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр призначався Президентом України за згодою ВР. Персональний склад КМ призначався Президентом України за поданням Прем'єр-міністра. КМ складав свої повноваження перед новообраним Президентом України. ВР могла розглянути питання про відповідальність КМ та прийняти резолюцію недовіри до КМ, наслідком чого була його відставка. Рішення про відставку КМ міг прийняти також Президент України[2].

Встановлені Конституцією України засади діяльності КМ потребували подальшого розвитку, зокрема законодавчого визначення організації, повноважень та порядку діяльності Уряду. В умовах відсутності відповідної законодавчої бази Уряд до 2000 майже не діяв як колегіальний орган, підготовка та впровадження актів КМ базувалися здебільшого на радянській правовій системі. У червні 2000 р. затверджено Тимчасовий регламент КМ, яким було встановлено порядок організації його діяльності на період до набрання чинності Законом України «Про Кабінет Міністрів України». Проте напружена політична ситуація в країні і, як наслідок, масові публічні виступи громадян під час президентських виборів 2004 року внесли зміни в перебіг подій[2].

2004—2014

8 грудня 2004 р. ВР прийняла Закон України «Про внесення змін до Конституції України», який набрав чинності з 1 січ. 2006. Цей закон по-новому перерозподілив повноваження Президента України, ВР й Уряду у сфері виконавчої влади, зокрема щодо формування складу КМ. Згідно з цим законом, до складу КМ входять: Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри (без обмеження кількості), міністри. Прем'єр-міністр, міністр оборони та міністр закордонних справ, а також Голова Служби безпеки призначаються ВР за поданням Президента України. Ін. члени КМ, а також голова Антимонопольного комітету, голова Державного комітету телебачення та радіомовлення, голова Фонду державного майна призначаються ВР за поданням Прем'єр-міністра. Пропозиції щодо кандидатур на посади членів КМ вносить Президентові України та Прем'єр-міністрові коаліція депутатських фракцій у ВР. Всі ін. керівники центральних органів виконавчої влади призначаються КМ за поданням Прем'єр-міністра[2].

На цих засадах у серп. 2006 було проведено формування Уряду на чолі з В.Януковичем.

Згідно з конституційними змінами, до повноважень КМ перейшли повноваження з утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, ін. центр. органів виконавчої влади, які до цього здійснював Президент України.

На відміну від раніше наданого Президентові України права скасовувати акти Уряду відтепер Президент України може зупиняти дію таких актів з мотивів невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Разом з тим за Президентом України збережено право скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

По-іншому нині відбувається складення повноважень Уряду — перед новообраною ВР. Прем'єр-міністр, ін. члени КМ мають право заявити ВР про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра або прийняття ВР резолюції недовіри КМ мають наслідком відставку всього складу КМ. У таких випадках ВР здійснює формування нового складу КМ у строки і в порядку, визначені Конституцією. КМ, який склав повноваження перед новообраною ВР або відставку якого прийнято ВР, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого КМ[2].

21 груд. 2006 ВР прийняла Закон України «Про Кабінет Міністрів України», який після подолання вето Президента України набрав чинності у лют. 2007. Цей закон визначає основні завдання, принципи та правові засади діяльності КМ, склад та порядок його формування, повноваження у відносинах з ін. держ. органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, статус та повноваження членів КМ.

Згідно з цим законом, КМ є колегіальним органом, який приймає рішення після обговорення питань на своїх засіданнях. Прем'єр-міністр керує роботою КМ, спрямовує його діяльність на забезпечення проведення внутр. і зовн. політики д-ви, виконання Програми діяльності КМ, здійснення ін. покладених на нього повноважень, формує порядок денний засідання КМ, скликає засідання КМ та головує на них, виконує ін. повноваження, передбачені Конституцією та законами України. Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри забезпечують виконання Програми діяльності КМ у відповідних напрямах діяльності, координують роботу міністерств, спрямовують, координують та контролюють діяльність ін. центральних органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, очолюють відповідні урядові комітети, забезпечують підготовку питань для розгляду на засіданнях КМ, здійснюють ін. передбачені законами повноваження. Міністри України забезпечують виконання Програми діяльності КМ, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері, здійснюють керівництво міністерствами (крім міністрів, які не очолюють міністерства) та на виконання вимог законодавства визначають у межах наданих повноважень політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи міністерств і шляхи досягнення поставленої мети, спрямовують та координують діяльність центр. органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, здійснюють ін. передбачені законами повноваження[2].

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності КМ здійснює Секретаріат КМ, який очолює міністр КМ.

18 липня 2007 року відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» затверджено Регламент КМ України, яким встановлено порядок організації діяльності КМ, пов'язаної з реалізацією його повноважень. Зокрема, Регламентом встановлено порядок підготовки і проведення засідань КМ, визначено, що на засіданнях розглядаються: концептуальні засади реалізації держ. політики; питання, що потребують нормативно-правового врегулювання актами КМ; питання організаційно-розпорядчого характеру (в тому числі кадрові, нагородження відзнаками КМ); законодавчі ініціативи Уряду; проекти актів Президента України; проекти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень і меморандумів, а також заслуховуються звіти (інформація) керівників органів виконавчої влади про виконання ними своїх повноважень та з окремих питань діяльності відповідних органів.

9 грудня 2010 Президент України оптимізував систему центральних органів виконавчої влади[4].

2014—

27 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон «Про Кабінет Міністрів України» (у зв'язку з конституційною реформою, яка стала наслідком перемоги Євромайдану)[5].

Уряд Вітольда Фокіна (-)

Уряд Валентина Симоненка (-)

Уряд Леоніда Кучми (-)

Докладніше: Уряд Леоніда Кучми

Уряд Юхима Звягільського (-)

Уряд Віталія Масола (-)

Уряд Євгена Марчука (-)

Перший уряд Павла Лазаренка (-)

Другий уряд Павла Лазаренка (-)

Уряд Василя Дурдинця (-)

Уряд Валерія Пустовойтенка (-)

Уряд Віктора Ющенка (-)

Уряд Анатолія Кінаха (-)

Перший уряд Віктора Януковича (-)

Перший уряд Юлії Тимошенко (-)

Уряд Юрія Єханурова (-)

Другий уряд Віктора Януковича (-)

Другий уряд Юлії Тимошенко (-)

Перший уряд Миколи Азарова (-)

Другий уряд Миколи Азарова (-)

Перший уряд Арсенія Яценюка (-)

Другий уряд Арсенія Яценюка (-)

Уряд Володимира Гройсмана (-)

Див. також

Примітки

  1. а б (англ.) Ukraine // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 грудня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  2. а б в г д е ж Толстоухов А. В. Кабінет Міністрів України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 9. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  3. Документ 794-18, чинний, поточна редакція — Редакція від 09.12.2015, підстава 766-19
  4. Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»
  5. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Кабінет Міністрів України» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 27.02.2014 1:39

Література

Посилання


Керівництво уряду

Посада Очільник Партійність[1] Повноваження
Прем'єр-міністр України Гройсман Володимир Борисович БПП з 14 квітня 2016
Перший віце-прем'єр-міністр України Кубів Степан Іванович БПП з 14 квітня 2016
Віце-прем'єр-міністр України
з питань соціальної політики[джерело?]
Розенко Павло Валерійович БПП з 14 квітня 2016
Віце-прем'єр-міністр України
з питань європейської інтеграції
Климпуш-Цинцадзе Іванна Орестівна БПП з 14 квітня 2016
Віце-прем'єр-міністр України
з питань окупованих територій та тимчасово переміщених осіб[джерело?]
Кістіон Володимир Євсевійович з 14 квітня 2016
Віце-прем'єр-міністр України
з гуманітарних питань[джерело?]
Кириленко В'ячеслав Анатолійович НФ з 14 квітня 2016
Віце-прем'єр-міністр України Зубко Геннадій Григорович з 14 квітня 2016

Міністри

Посада Очільник Квота Повноваження
Міністр фінансів Данилюк Олександр Олександрович БПП з 14 квітня 2016
Міністр економічного розвитку Кубів Степан Іванович БПП з 14 квітня 2016
Міністр Кабінету Міністрів Саєнко Олександр Сергійович БПП з 14 квітня 2016
Міністр оборони Полторак Степан Тимофійович позапартійний з 14 квітня 2016
Міністр закордонних справ Клімкін Павло Анатолійович позапартійний з 14 квітня 2016
Міністр внутрішніх справ Аваков Арсен Борисович НФ з 14 квітня 2016
Міністр юстиції Петренко Павло Дмитрович НФ з 14 квітня 2016
Міністр праці та соціальної політики Рева Андрій Олексійович БПП з 14 квітня 2016
Міністр екології та природних ресурсів Семерак Остап Михайлович НФ з 14 квітня 2016
Міністр аграрної політики та продовольства України Кутовий Тарас Вікторович БПП з 14 квітня 2016
Міністр інформаційної політики Стець Юрій Ярославович БПП з 14 квітня 2016
Міністр освіти і науки Гриневич Лілія Михайлівна НФ з 14 квітня 2016
Міністр молоді та спорту Жданов Ігор Олександрович НФ з 14 квітня 2016
Міністр культури України Нищук Євген Миколайович БПП з 14 квітня 2016
Міністр інфраструктури Омелян Володимир Володимирович БПП з 14 квітня 2016
Міністр регіонального розвитку, будівництва та
житлово-комунального господарства
Зубко Геннадій Григорович БПП з 14 квітня 2016
Міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Черниш Вадим Олегович БПП з 14 квітня 2016
Міністр енергетики та вугільної промисловості Насалик Ігор Степанович БПП з 14 квітня 2016
Міністр охорони здоров'я України Уляна Супрун позапартійна з 1 серпня 2016


Центральні органи виконавчої влади

Урядові комітети

Урядові комітети існували з 2000 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 р. № 360-р було створено дев'ять урядових комітетів:

  • з питань реформ під керівництвом Прем'єр-міністра України;
  • з питань розвитку галузей економіки під керівництвом Першого віце-прем'єр-міністра;
  • з питань економічної політики під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань аграрної політики під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань гуманітарного, соціального та науково-інноваційного розвитку під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань екології, молодіжної політики, спорту і туризму під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу під керівництвом Віце-прем'єр-міністра.

9 грудня 2010 року Президент України у рамках реорганізації міністерств ліквідував урядові комітети[2].

Науково-дослідні бюджетні установи

При Кабінеті Міністрів України зокрема створюються такі науково-дослідні бюджетні установи:

Консультативно-дорадчі органи

При Кабінеті Міністрів України створені консультативно-дорадчі органи, зокрема:

2010)

  1. на час призначення
  2. Кабінет Міністрів ліквідував урядові комітети
  3. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1086%2F2010
  4. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1210-2010-%EF
  5. Постанова КМУ від 12 жовтня 2011 р. N 1051 «Про утворення Ради з питань функціонування системи охорони здоров'я» rada.gov.ua