Кабінет Міністрів України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кабінет Міністрів України
Cabinet of Ukraine.png
Емблема Кабінету Міністрів України
Загальна інформація
Країна Україна Україна
Керівне відомство Верховна Рада України
Штаб-квартира 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2
50°26′52″ пн. ш. 30°32′01″ сх. д. / 50.447833° пн. ш. 30.533667° сх. д. / 50.447833; 30.533667
Відповідальний міністр Гройсман Володимир Борисович , Прем'єр-міністр України
Державний секретар КМУ Бондаренко Володимир Валерійович
Підвідомчі органи Перелік
Ключовий документ Закон України «Про Кабінет Міністрів України»
Офіційний сайт
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
України
 
Category КатегоріяІнші країни

Кабінет Міністрів України — вищий орган виконавчої влади України[1]. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Зміст

Діяльність[ред. | ред. код]

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, п'ять віце-прем'єр-міністрів, міністри. Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Дедалі більшого резонансу набуває модель електронного уряду як складової частини електронного урядування та представництва виконавчої гілки влади в мережі Інтернет[джерело?].

Засідання[ред. | ред. код]

Логотип Кабінету

Засідання КМ, що проводяться в основному щосереди, скликаються Прем'єр-міністром. Крім того, Прем'єр-міністр може прийняти рішення про скликання позачергового засідання. Засідання КМ вважається правомочним, якщо на ньому присутні більш як половина його посадового складу. Члени КМ беруть участь у засіданні особисто. Пропозиції Прем'єр-міністрові щодо порядку денного засідання готує Секретаріат КМ на підставі внесених та підготовлених в установленому порядку матеріалів. Схвалений Прем'єр-міністром порядок денний засідання розміщується на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

На засіданнях КМ головує Прем'єр-міністр, а за його відсутності — Перший віце-прем'єр-міністр. Про участь Президента України та/або Голови ВР головуючий інформує на початку засідання. У засіданні можуть брати участь народні депутати України, Генеральний прокурор України або його заступник, Уповноважений ВР з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету, а також в установленому порядку —представник Президента України у КМ. КМ за пропозиціями його членів визначає ін. осіб, які беруть участь у засіданнях Уряду з правом дорадчого голосу (постійні учасники). На засідання можуть запрошуватися у разі потреби посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

Порядок денний засідання затверджує КМ. З питань, передбачених порядком денним, доповідають на засіданні члени Уряду, за пропозиціями яких можуть доповідати з окремих питань керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМ, або ін. посадові особи. З питань заслуховування звітів (інформації) доповідають керівники органів виконавчої влади.

Рішення КМ приймаються шляхом голосування більшістю голосів його посадового складу. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра. Головуючий на засіданні на підставі результатів обговорення та голосування оголошує про прийняте рішення. За результатами обговорення питань на засіданні може бути прийнято рішення про надання окремих доручень центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

У період між засіданнями КМ у випадках, передбачених Законом України «Про Кабінет Міністрів України», за рішенням Прем'єр-міністра може бути застосована процедура прийняття розпорядження КМ шляхом опитування членів Уряду. Проект такого розпорядження надсилається всім членам Уряду. Розпорядження вважається прийнятим з моменту його підписання Прем'єр-міністром.

Важливу роль у функціонуванні КМ відіграють урядові комітети — робочі колегіальні органи, утворені для забезпечення ефективної реалізації його повноважень, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, концепцій, стратегій, основних напрямів реалізації держ. політики, ін. документів, що подаються на розгляд Уряду. Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує КМ за поданням Прем'єр-міністра. Засідання урядового комітету проводяться щотижня за графіком, затвердженим Прем'єр-міністром. Рішення приймаються більшістю голосів його посадового складу.

Регламентом КМ встановлено також порядок підготовки проектів актів КМ, ін. документів, що вносяться на розгляд Уряду, організації виконання актів законодавства, а також порядок реалізації повноважень КМ у відносинах з ін. органами держ. влади, Президентом України, органами місцевого самоврядування та громадськістю[2].

Акти Кабінету Міністрів України[ред. | ред. код]

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти — постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Чинний уряд[ред. | ред. код]

Голова уряду і його заступники[ред. | ред. код]

Кабінет Міністрів очолює Прем'єр-міністр України. Згідно зі статтею 107 Конституції України є Членом Ради національної безпеки і оборони України. Призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. Подання про призначення Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої пропозиції. Голосування у Верховній Раді України проводиться у поіменному режимі. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України нове подання про призначення на посаду[3].

За час незалежності, від 1991 року по 2014 рік, в Україні змінилося 16 прем'єр-міністрів.

Посада Міністр Фото На посаді з Партія
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман[4] Володимир Гройсман КМУ.jpg 14 квітня 2016 БПП
Перший віце-прем'єр-міністр Степан Кубів[4] Степан Кубів.jpg 14 квітня 2016 БПП
Віце-прем'єр-міністр Павло Розенко[4] Павло Розенко.jpg 14 квітня 2016 БПП
Віце-прем'єр-міністр
з питань європейської та євроатлантичної інтеграції
Іванна Климпуш-Цинцадзе[4] Іванна Климпуш-Цинцадзе.jpg 14 квітня 2016 БПП
Віце-прем'єр-міністр Володимир Кістіон[4] Володимир Кістіон.jpg 14 квітня 2016 БПП
Віце-прем'єр-міністр В'ячеслав Кириленко[4] В'ячеслав Кириленко.jpg 14 квітня 2016 НФ
Віце-прем'єр-міністр Геннадій Зубко[4] Геннадій Зубко.jpg 14 квітня 2016 БПП

Міністри[ред. | ред. код]

Блок Петра Порошенка «Солідарність» (БПП)
11
Народний фронт (НФ)
5
президентська квота
2
незалежні
1
Міністерство Міністр Фото На посаді з Партія Веб-сайт
Міністерство аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий Тарас Кутовий.jpg 14 квітня 2016 БПП www.minagro.gov.ua
Міністерство внутрішніх справ Арсен Аваков Арсен Аваков.jpg 14 квітня 2016 НФ mvs.gov.ua
Міністерство екології та природних ресурсів Остап Семерак Остап Семерак.jpg 14 квітня 2016 НФ www.menr.gov.ua
Міністерство економічного розвитку та торгівлі Степан Кубів Степан Кубів.jpg 14 квітня 2016 БПП www.me.gov.ua
Міністерство енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик Ігор Насалик.jpg 14 квітня 2016 БПП mpe.kmu.gov.ua
Міністерство закордонних справ Павло Клімкін Antrittsbesuch ukrainischer Botschafter Pavlo Klimkin im Rathaus von Köln-7273.jpg 14 квітня 2016 президентська квота www.mfa.gov.ua
Міністерство з питань тимчасово окупованих територій Вадим Черниш Вадим Черниш.jpg 14 квітня 2016 БПП mtot.gov.ua
Міністерство інформаційної політики Юрій Стець Юрій Стець.jpg 14 квітня 2016 БПП mip.gov.ua
Міністерство інфраструктури Володимир Омелян Володимир Омелян.jpg 14 квітня 2016 БПП www.mtu.gov.ua
Міністерство культури Євген Нищук Євген Нищук КМУ.jpg 14 квітня 2016 БПП mincult.kmu.gov.ua
Міністерство молоді та спорту Ігор Жданов Ігор Жданов.jpg 14 квітня 2016 НФ dsmsu.gov.ua
Міністерство науки і освіти Лілія Гриневич Гриневич Л.М..jpg 14 квітня 2016 НФ mon.gov.ua
Міністерство оборони Степан Полторак Stepan Poltorak portrait.jpg 14 квітня 2016 квота президента www.mil.gov.ua
Міністерство охорони здоров'я Уляна Супрун (в. о.) Уляна Супрун.jpg 1 серпня 2016 незалежна moz.gov.ua
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко Геннадій Зубко.jpg 14 квітня 2016 БПП www.minregion.gov.ua
Міністерство соціальної політики Андрій Рева Андрій Рева.jpg 14 квітня 2016 БПП msp.gov.ua
Міністерство фінансів Оксана Маркарова (в. о.) Оксана Маркарова.jpg 14 квітня 2016 БПП www.minfin.gov.ua
Міністерство юстиції Павло Петренко Павло Петренко КМУ.jpg 8 червня 2018 НФ www.minjust.gov.ua
Міністр Кабінету Міністрів Олександр Саєнко Олександр Саєнко КМУ.jpg 14 квітня 2016 БПП www.kmu.gov.ua

Урядові комітети[ред. | ред. код]

Урядові комітети існували з 2000 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 р. № 360-р було створено дев'ять урядових комітетів:

  • з питань реформ під керівництвом Прем'єр-міністра України;
  • з питань розвитку галузей економіки під керівництвом Першого віце-прем'єр-міністра;
  • з питань економічної політики під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань аграрної політики під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань гуманітарного, соціального та науково-інноваційного розвитку під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань екології, молодіжної політики, спорту і туризму під керівництвом Віце-прем'єр-міністра;
  • з питань підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу під керівництвом Віце-прем'єр-міністра.

9 грудня 2010 року Президент України у рамках реорганізації міністерств ліквідував урядові комітети[5].

Науково-дослідні бюджетні установи[ред. | ред. код]

При Кабінеті Міністрів України зокрема створюються такі науково-дослідні бюджетні установи:

Консультативно-дорадчі органи[ред. | ред. код]

При Кабінеті Міністрів України створені консультативно-дорадчі органи, зокрема:

Будівля[ред. | ред. код]

Будинок Кабінету Міністрів України, а також Міністерства економіки та Міністерства фінансів

Засідання Кабінету Міністрів відбуваються в будівлі Уряду України за адресою Київ, вул. Грушевського, 12/2. Цей 10-поверховий історичний хмарочос є найбільшою адміністративною будівлею Києва. Загальний об'єм 235 тис. м³. Зведений у 1936—1938 роках, Будинок Ради Народних Комісарів УРСР став першим об'єктом нового адміністративного комплексу на Липках[9]. Після підриву Хмарочоса Гінзбурга, з 1941 по 1954 рік споруда була найвищим хмарочосом Києва[10]. З 1990 року тут розміщується Кабінет Міністрів УРСР. Пам'ятка архітектури[9].

З 2015 в Будинку Уряду діє Музей історії урядів України, експозиція якого розповідає про діяльність урядів, що діяли на території сучасної України від 1917 року до наших днів[11].

Історія[ред. | ред. код]

Правовими попередниками кабінету міністрів незалежної України до 1991 року були Рада Міністрів УРСР і Рада Народних Комісарів УРСР.

До 1996[ред. | ред. код]

У рад. період діяла РМ УРСР (від берез. 1946) — найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади, республіканський орган у комуністично-рад. системі управління СРСР. Після прийняття ВР 16 лип. 1990 Декларації про державний суверенітет України повноваження республіканського уряду значно розширилися. У квітні 1991 РМ УРСР перетворено на КМ. Уряд продовжив функціонувати відповідно до Конституції Української РСР 1978 (з наступними змінами і доповненнями), Закону УРСР від 13 трав. 1991 «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР», постанов ВР УРСР від 18 квітня 1991 «Про структуру державного управління Української РСР» та від 13 травня 1991 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР“»[2].

Відповідно до змін, внесених до Конституції УРСР у травні 1991, Уряд України визначено як найвищий орган державного управління УРСР.

1996—2004[ред. | ред. код]

На такій правовій основі Уряд функціонував до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України 1996, яка встановила, що КМ є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальним перед Президентом України, підконтрольним і підзвітним ВР, і що до його складу входять Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр призначався Президентом України за згодою ВР. Персональний склад КМ призначався Президентом України за поданням Прем'єр-міністра. КМ складав свої повноваження перед новообраним Президентом України. ВР могла розглянути питання про відповідальність КМ та прийняти резолюцію недовіри до КМ, наслідком чого була його відставка. Рішення про відставку КМ міг прийняти також Президент України[2].

Встановлені Конституцією України засади діяльності КМ потребували подальшого розвитку, зокрема законодавчого визначення організації, повноважень та порядку діяльності Уряду. В умовах відсутності відповідної законодавчої бази Уряд до 2000 майже не діяв як колегіальний орган, підготовка та впровадження актів КМ базувалися здебільшого на радянській правовій системі. У червні 2000 р. затверджено Тимчасовий регламент КМ, яким було встановлено порядок організації його діяльності на період до набрання чинності Законом України «Про Кабінет Міністрів України». Проте напружена політична ситуація в країні і, як наслідок, масові публічні виступи громадян під час президентських виборів 2004 року внесли зміни в перебіг подій[2].

2004—2014[ред. | ред. код]

8 грудня 2004 р. ВР прийняла Закон України «Про внесення змін до Конституції України», який набрав чинності з 1 січ. 2006. Цей закон по-новому перерозподілив повноваження Президента України, ВР й Уряду у сфері виконавчої влади, зокрема щодо формування складу КМ. Згідно з цим законом, до складу КМ входять: Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри (без обмеження кількості), міністри. Прем'єр-міністр, міністр оборони та міністр закордонних справ, а також Голова Служби безпеки призначаються ВР за поданням Президента України. Ін. члени КМ, а також голова Антимонопольного комітету, голова Державного комітету телебачення та радіомовлення, голова Фонду державного майна призначаються ВР за поданням Прем'єр-міністра. Пропозиції щодо кандидатур на посади членів КМ вносить Президентові України та Прем'єр-міністрові коаліція депутатських фракцій у ВР. Всі ін. керівники центральних органів виконавчої влади призначаються КМ за поданням Прем'єр-міністра[2].

На цих засадах у серп. 2006 було проведено формування Уряду на чолі з В.Януковичем.

Згідно з конституційними змінами, до повноважень КМ перейшли повноваження з утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, ін. центр. органів виконавчої влади, які до цього здійснював Президент України.

На відміну від раніше наданого Президентові України права скасовувати акти Уряду відтепер Президент України може зупиняти дію таких актів з мотивів невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Разом з тим за Президентом України збережено право скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

По-іншому нині відбувається складення повноважень Уряду — перед новообраною ВР. Прем'єр-міністр, ін. члени КМ мають право заявити ВР про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра або прийняття ВР резолюції недовіри КМ мають наслідком відставку всього складу КМ. У таких випадках ВР здійснює формування нового складу КМ у строки і в порядку, визначені Конституцією. КМ, який склав повноваження перед новообраною ВР або відставку якого прийнято ВР, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого КМ[2].

21 груд. 2006 ВР прийняла Закон України «Про Кабінет Міністрів України», який після подолання вето Президента України набрав чинності у лют. 2007. Цей закон визначає основні завдання, принципи та правові засади діяльності КМ, склад та порядок його формування, повноваження у відносинах з ін. держ. органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, статус та повноваження членів КМ.

Згідно з цим законом, КМ є колегіальним органом, який приймає рішення після обговорення питань на своїх засіданнях. Прем'єр-міністр керує роботою КМ, спрямовує його діяльність на забезпечення проведення внутр. і зовн. політики д-ви, виконання Програми діяльності КМ, здійснення ін. покладених на нього повноважень, формує порядок денний засідання КМ, скликає засідання КМ та головує на них, виконує ін. повноваження, передбачені Конституцією та законами України. Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри забезпечують виконання Програми діяльності КМ у відповідних напрямах діяльності, координують роботу міністерств, спрямовують, координують та контролюють діяльність ін. центральних органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, очолюють відповідні урядові комітети, забезпечують підготовку питань для розгляду на засіданнях КМ, здійснюють ін. передбачені законами повноваження. Міністри України забезпечують виконання Програми діяльності КМ, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері, здійснюють керівництво міністерствами (крім міністрів, які не очолюють міністерства) та на виконання вимог законодавства визначають у межах наданих повноважень політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи міністерств і шляхи досягнення поставленої мети, спрямовують та координують діяльність центр. органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, здійснюють ін. передбачені законами повноваження[2].

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності КМ здійснює Секретаріат КМ, який очолює міністр КМ.

18 липня 2007 року відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» затверджено Регламент КМ України, яким встановлено порядок організації діяльності КМ, пов'язаної з реалізацією його повноважень. Зокрема, Регламентом встановлено порядок підготовки і проведення засідань КМ, визначено, що на засіданнях розглядаються: концептуальні засади реалізації держ. політики; питання, що потребують нормативно-правового врегулювання актами КМ; питання організаційно-розпорядчого характеру (в тому числі кадрові, нагородження відзнаками КМ); законодавчі ініціативи Уряду; проекти актів Президента України; проекти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень і меморандумів, а також заслуховуються звіти (інформація) керівників органів виконавчої влади про виконання ними своїх повноважень та з окремих питань діяльності відповідних органів.

9 грудня 2010 Президент України оптимізував систему центральних органів виконавчої влади[12].

2014—[ред. | ред. код]

27 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон «Про Кабінет Міністрів України» (у зв'язку з конституційною реформою, яка стала наслідком перемоги Євромайдану)[13].

Перелік урядів України[ред. | ред. код]

Уряд Вітольда Фокіна (1990—1992)[ред. | ред. код]

Уряд Валентина Симоненка (1992)[ред. | ред. код]

Уряд Леоніда Кучми (1992—1993)[ред. | ред. код]

Докладніше: Уряд Леоніда Кучми

Уряд Юхима Звягільського (1993)[ред. | ред. код]

Уряд Віталія Масола (1994—1995)[ред. | ред. код]

Уряд Євгена Марчука (1995—1996)[ред. | ред. код]

Перший уряд Павла Лазаренка (1996)[ред. | ред. код]

Другий уряд Павла Лазаренка (1996—1997)[ред. | ред. код]

Уряд Василя Дурдинця (1997)[ред. | ред. код]

Уряд Валерія Пустовойтенка (1997—1999)[ред. | ред. код]

Уряд Віктора Ющенка (1999—2001)[ред. | ред. код]

Уряд Анатолія Кінаха (2001—2002)[ред. | ред. код]

Перший уряд Віктора Януковича (2002—2004)[ред. | ред. код]

Перший уряд Юлії Тимошенко (2005)[ред. | ред. код]

Уряд Юрія Єханурова (2005—2006)[ред. | ред. код]

Другий уряд Віктора Януковича (2006—2007)[ред. | ред. код]

Другий уряд Юлії Тимошенко (2007—2010)[ред. | ред. код]

Перший уряд Миколи Азарова (2010—2012)[ред. | ред. код]

Другий уряд Миколи Азарова (2012—2014)[ред. | ред. код]

Перший уряд Арсенія Яценюка (2014)[ред. | ред. код]

Другий уряд Арсенія Яценюка (2014—2016)[ред. | ред. код]

Уряд Володимира Гройсмана (2016-)[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (англ.) Ukraine // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 13 листопада. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  2. а б в г д е ж Толстоухов А. В. Кабінет Міністрів України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 9. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  3. Документ 794-18, чинний, поточна редакція — Редакція від 09.12.2015, підстава 766-19
  4. а б в г д е ж Керівництво Кабінету Міністрів України.
  5. Кабінет Міністрів ліквідував урядові комітети
  6. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1086%2F2010
  7. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1210-2010-%EF
  8. Постанова КМУ від 12 жовтня 2011 р. N 1051 «Про утворення Ради з питань функціонування системи охорони здоров'я» rada.gov.ua
  9. а б Віктор Мойсеєнко. Будинок Ради Народних Комісарів УРСР, 1936—38 // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. — Ч. 1. — Київ. — А – Л. — 608 с. (стор. 336).
  10. Відомі об'єкти з Головинського граніту. Будівля Кабінету Міністрів України.
  11. Музей історії урядів України. Урядовий портал. 20.12.2015. 
  12. Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»
  13. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Кабінет Міністрів України» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 27.02.2014 1:39

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]