Казимир Самуїл Кушевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кушевич Самуїл Казимир
Kuszewicz Samuel Kazimierz
Posly lvivskogo magistratu u tabori hetmana Khmelnyckogo 1655.jpg
Євген Турбацький (1907). Посли львівського магістрату в таборі гетьмана Богдана Хмельницького
Народився 26 грудня 1607(1607-12-26)
Хелмно, Хелмінське воєводство, Річ Посполита
Помер 1667(1667)
Львів, Руське воєводство, Річ Посполита
Підданство
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg
Річ Посполита
Проживання Львів
Діяльність міський писар
Alma mater Краківський Університет
Титул доктор філософії
Посада райця, бурмистр Львова
Конфесія римокатолик
Батько Павло Кушевич (пол. Paweł Kuszewicz)
Мати Єліжбета Кушевич (пол. Elżbieta Kuszewicz)

Кушевич Казимир Самуїл (пол. Kuszewicz Samuel Kazimierz) (26 грудня 1607 — правдоподібно, 1667, Львів) — бурґомістр Львова (1656–1657 і 1659) та мемуарист. Його щоденники та листи є джерелом даних з історії Львова та Галичини середини XVII століття. Знаменитий лист Кушевича від 4 листопада 1648, в якому він описує першу облогу Львова козаками і татарами під проводом Хмельницького.

Життєпис

Народився 26 грудня 1607 в Хелмно (Хелмінське воєводство, Річ Посполита). Батько, Павло Кушевич, - хелмнський міщанин, перекладач відомої роботи в галузі права Prawa chełmieńskiego poprawionego i z łacińskiego języka na polski prze­tłumaczonego ksiąg pięcioro, ku pospolitemu pożytkowi... (Poznań, 1623). Після навчання в колеґіумі Любранського в Познані та в Краківській академії, де в 1636 році здобув ступінь маґістра вільних наук, викладав у школі Новодворського, де серед його учнів були Ян Собеський, його брат Марко і нащадки роду Остророгів Миколай та Ян.

В 1643 році перебрався до Італії, де в 1643-1644 роках навчався на відділі права університету в Падуї. В 1643 році перебрався до Італії, де в 1643-1644 роках навчався на відділі права Падуанський університет університету в Падуї. З мандрівок Італією зберігся лист Кушевича про подорож з Венеції до Риму[1].

В 1645 році переїхав до Львова, де зайняв посаду міського синдика. З 1648 - міський писар та лавник. Під час облоги Львова козаками та татарами в 1648 році - член делегації міста на переговорах з Хмельницьким та Тугай-Беєм, представник римо-католицької громади міста. В 1655 під час облоги Львова московсько-козацьким військом очолював делегацію міста на переговорах з Бутурліним та Хмельницьким.

В 1656 обраний міським райцею. Бурмистр Львова в 1656, 1657 і 1659. У 1659 році був викликаний до Варшави, де отримав посаду королівського секретаря та метриканта королівської канцелярії. У 1664 році знову осів у Львові.

Облоги Львова 1648 та 1655

В 1648 році представляв римокатолицьку громаду міста на переговорах з Богданом Хмельницьким та Тугай-Беєм під час облоги Львова козаками і татарами. Крім Кушевича, громаду міста представляли русин Павло Лаврисевич та вірменин Христофор Захнович. Восени 1655 під час облоги Львова козаками Хмельницького та московським військом Васілія Бутурліна, Кушевич, який в той час був міським писарем, знову брав участь в перемовинах з Хмельницьким. Під час переговорів 8 жовтня 1655 Кушевич відмовився виконувати вимогу Хмельницького визнати зверхність московського царя та «жидів, оскільки вони є ворогами Христа і всіх християн, видати з усіма маєтками і з дітьми і з жінками». Ось як описує ці події Денис Зубрицький у «Хроніці міста Львова»:

Милостивий панe гeтьманe, я нe забарю вeльможного М.П. довгими розмовами. Здоров’я нас, котрі тут є, в руках вeльможного М.П., і ми вжe розуміємо, що з цього місця вжe нe повeрнeмось до своїх, хіба що з особливої ласки нашого вeльможного М. П., алe ми ніколи нe зробимо того, щоби скласти присягу на ім’я московського царя і віддати місто. Ми вжe присягали нашому милостивому королeві Й. М. Янові Казимирові і хочeмо, як би нe склалася його фортуна, дотримати свого слова… Ці слова повторили й усі інші, рішучe схвалюючи висновок, зроблeний п. Кушeвичeм, і заявили, що завжди готові віддати свої голови і пролити кров за свого милостивого пана йогомость короля Яна Казимира… й посли зробили такий висновок: "Шкода надалі тратити час, милостивий панe гeтьманe, нічого іншого вжe нe скажeмо, тільки повторимо щe тисячу разів, що ми, доки живe Йогомость король, наш Милостивий пан Ян Казимир, нікому іншому присягати нe будeмо, і навіть якби посланці міста були так вчинили чeрeз страх на цьому місці, то п. наш ґубeрнатор і місто цього б нe затвeрдили.

Зрештою, Хмельницький зрозумів, що й з другої спроби йому не вдасться взяти Львів і, після 6 тижнів облоги, відступив.

Щоденники та листи

  1. Podróż Polaka z Wenecyi do Rzymu w 1644 roku, ..Świat” 1892, nr 2 (s. 4 6 -4 7 ), nr 3 (s. 6 7 -6 9 ), nr 4 (8 8 - 91). nr 5 (1 0 7 -1 1 0)

Джерела