Відмінності між версіями «Календи»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (r2.7.3) (робот додав: et:Kalendid; косметичні зміни)
м (Вилучення 18 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q282162)
Рядок 15: Рядок 15:
 
[[Категорія:Римський календар]]
 
[[Категорія:Римський календар]]
   
[[bg:Календи]]
 
[[br:Kala-Goañv]]
 
[[co:Calenda]]
 
 
[[cs:Římská datace#Kalendy]]
 
[[cs:Římská datace#Kalendy]]
[[de:Kalenden]]
 
[[el:Καλένδες]]
 
[[en:Calends]]
 
[[et:Kalendid]]
 
[[fr:Calendes]]
 
[[la:Kalendae]]
 
[[nl:Calendae]]
 
[[oc:Calendas]]
 
[[pl:Kalendy]]
 
[[pt:Calendas]]
 
[[ru:Календы]]
 
[[sh:Kalende]]
 
[[sk:Kalendy]]
 
[[sl:Kalende]]
 
[[sv:Calends]]
 

Версія за 09:42, 27 березня 2013

Календи (лат. Kalendae або лат. Calendae) — в давньоримському календарі назва першого дня кожного місяця. Календи, як і Нони та Іди, служили для рахунку днів у місяці: від цих трьох, визначених для кожного місяця моментів, дні відраховувались назад (наприклад, шостий день перед березневими календами і т. д.). Слово «календи» походить від латинського «calo» (невизначена форма — «calare») — «оголошувати, проголошувати» (подібного, наприклад, до англ. «call»), в зв'язку з тим, що в ранній період римської історії понтифіки, які слідкували за часом, цього дня оголошували про початок нового місяця та кількість днів до нон у цьому місяці (в нони народу оголошували про свята в даному місяці). Слово «Kalendae» було прийнято писати через букву «K», а не «C». Римляни пояснювали це тим, що «позичили» слово «calo» з грецької «καλῶ» — «звати» (див. Макробий, Saturnalia 1.15).

Давньоримським святом січневих календ (від 1 до 15 січня) завершувався цілий святковий цикл, спільний для всього греко-римського світу; цей цикл починався Врумаліями на честь Діоніса фракійського (від 24 листопада до 17 грудня), охоплював Сатурналії та Опалії (від 17 до 23 грудня) и Воти (від 23 грудня до 1 січня). Святкування досягали свого апогею в кінці — в січневих календах, святі загальної радості, яка братала стани, віки та становища в суспільстві. Поганське свято січневих календ продовжували святкувати і християни, що викликало протести церкви. В боротьбі з цим залишком поганства католицька церква протиставила поганському шануванню нового року власний святковий цикл — різдв'яний (з 25 грудня до 4 січня), поганським спогадам — християнські, давнім маскам та іграм — ходіння із зіркою, царями та пастухами (Вертепом). В результаті вийшла складна обрядовість, в складі якої, поряд з християнськими, збереглись і поганські елементи. Під впливом християнства, святкування січневих календ при Юстиніані було розтягнуто на 12-денний святковий цикл від Різдва до Водохреща, а згідно з цим і пісні календ почали бути не тільки новорічними піснями на новий рік, але частіше всього різдвяним чи присвяченими іншим святам. Ці традиції в майбутньому отримали більш розповсюджену назву у Слов'ян — Колядки.

Вислів «відкласти справу до грецьких календ» («ad Calendas Graecas») має зміст — «ніколи не зробити», оскільки в грецькому календарі календ не було.

Див. також

Посилання