Відмінності між версіями «Калягін Олександр Олександрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м
 
Рядок 13: Рядок 13:
 
}}
 
}}
 
{{othernames|Калягін}}
 
{{othernames|Калягін}}
'''Олекса́ндр Олекса́ндрович Каля́гін''' ({{lang-ru|Алекса́ндр Алекса́ндрович Каля́гин}}; * [[25 травня]] [[1942]], Малмиж, [[Кіровська область]], [[Російська РФСР]]) — [[СРСР|радянський]] і російський [[актор]] театру і кіно, театральний [[режисер]] і педагог.
+
'''Олекса́ндр Олекса́ндрович Каля́гін''' ({{lang-ru|Алекса́ндр Алекса́ндрович Каля́гин}}; *[[25 травня]] [[1942]], [[Малмиж]], [[Кіровська область]], [[Російська РФСР]]) — [[СРСР|радянський]] і російський [[актор]] театру і кіно, театральний [[режисер]] і педагог.
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==

Поточна версія на 07:25, 25 травня 2020

Олександр Олександрович Калягін
рос. Александр Александрович Калягин
Александр Калягин.jpeg
Олександр Калягін
Ім'я при народженні рос. Александр Александрович Калягин
Народився 25 травня 1942(1942-05-25) (78 років)
Малмиж, Кіровська область, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор, театральний режисер, кінорежисер, актор дубляжу
Відомий завдяки фільм «Здрастуйте, я ваша тітка!»
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1965)
Відомі учні Білянська Анжела Михайлівна
Знання мов російська
Заклад Московський художній театр
Роки активності 1965 — тепер. час
Партія Єдина Росія
У шлюбі з Глушенко Євгенія Костянтинівнаd
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани орден «Знак Пошани»
Державна премія СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Золота маска Russian Federation Presidential Certificate of Gratitude
IMDb nm0436298
Сторінка в Інтернеті kalyagin.ru

Олекса́ндр Олекса́ндрович Каля́гін (рос. Алекса́ндр Алекса́ндрович Каля́гин; *25 травня 1942, Малмиж, Кіровська область, Російська РФСР) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер і педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині декана історичного факультету Олександра Георгійовича Калягіна (1895—1943) і викладача французької мови Юлії Миронівни Зайдеман (1901—1973), єврейки за національністю.

Батько помер через рік після народження сина, мати виховувала його одна. 1959 закінчив медичне училище за спеціальністю акушер; протягом двох років працював фельдшером на «швидкій допомозі».

1965 Калягін закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна і прийнятий до трупи Театру на Таганці. Однак незабаром відчув, що не зможе працювати з Юрієм Любимовим і 1967 перейшов в Театр ім. М. Н. Єрмолової.

Працював в Московському Художньому академічному театрі імені Максима Горького.

1970 Олег Єфремов запросив Калягіна у театр «Современник», проте сам незабаром пішов у МХАТ. 1971 слідом за Єфремовим перейшов у МХАТ і Калягін.

Ролі[ред. | ред. код]

Серед найкращих ролей, зіграних ним на сцені, — Тригорін у чеховській «Чайці», Полуорлов в п'єсі М. Рощина «Старий новий рік», Льоня Шіндін в п'єсі «Ми, що нижче підписалися» О. Гельмана, Оргон в мольєрівському «Тартюфі», Федя Протасов у «Живому трупі» Л. Толстого.

Після розколу МХАТу 1987 Калягін залишився з Єфремовим в театрі, що отримав назву МХТ ім. Чехова, але 1991 покинув його. 1992 створив власний театр — «Et Cetera», який очолює і тепер.

Робота в кіно[ред. | ред. код]

У кіно Олександр Калягін знімається з 1967 року, найбільш відома роль — Бабс Баберлей (донна Роза д'Альвадорец) у фільмі 1975 «Здрастуйте, я ваша тітка!».

Знімається у кіно з 1967 р. (фільми: «Свій серед чужих, чужий серед своїх», 1974; «Раба любові», 1976; «Незакінчена п'єса для механічного піаніно», 1977; «Допит», 1979, Державна премія РРФСР, 1981 та ін.).

Калягін та Україна[ред. | ред. код]

Грав в українських стрічках:

На початку березня 2014 року, напередодні російської збройної агресії проти України був впевнений, що війни між Росією й Україною не буде, а причиною подій на Сході назвав спробу Верховної Ради скасувати мовні закони. Також, він вірив, що Путін не допустить війни і згадав, як приємно його завжди зустрічали в Україні[1]. 10 травня закликав сепаратистів відпустити його українських колег — театрального режисера Павла Юрова, а також художника, волонтера й артиста Дениса Грищука, які потрапили в полон під Слов'янськом 25 квітня[2].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1983 отримав звання народного артиста РСФРР, лауреат державних премій за працю в театрі і кіно.
  • 1996 Калягіна обрано головою Союзу театральних діячів РФ.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Знімався в більше, ніж 60 фільмах.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.320;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С597;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.21— 22;
  • Раззаков Ф. Досьє на звезд: Наши любимьіе фильмьі. М., 2001. — С.240.