Кам'янець-Подільський

Кам'янець-Подільський
Герб Кам'янця-Подільського Прапор Кам'янця-Подільського
Кам'янець-Подільська фортеця, вигляд з боку Старого міста.
Основні дані
Інша назва	Квітка на камені
Країна	Україна
Регіон	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Рада	Кам'янець-Подільська міська рада
Код КОАТУУ	6810400000
Засноване	кінець 12 століття — початок 13 століття
Перша згадка	1374
Магдебурзьке право	1374
Статус міста	з 1374 року
Населення	▼ 99 755 (01.01.2019)
- повне	▼ 99 755 (01.01.2019)
Агломерація	298 700 осіб (2001)
Площа	27,871 км²
Густота населення	3 649,96 осіб/км²
Поштові індекси	32300—32315
Телефонний код	+380-3849
Координати	48°40′50″ пн. ш. 26°34′50″ сх. д.
Висота над рівнем моря	164 м
Водойма	річка Смотрич
Назва мешканців	кам'янчанин, кам'янчанка, кам'янчани
День міста	Останні вихідні Травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Кам'янець-Подільський
До обл./респ. центру
- залізницею	106 км
- автошляхами	102 км
Міська влада
Адреса	32300, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський, Майдан Відродження, 1
Веб-сторінка	Кам'янець-Подільська міська рада
Міський голова	Михайло Євстафійович Сімашкевич
Кам'янець-Подільський на Вікісховищі Карта Кам'янець-Подільський Кам'янець-Подільський

Ка́м'яне́ць-Поді́льський (колишні назви — Кам'янець, Кам'янець-Подільськ (1795–1944)) — місто обласного підпорядкування в Західній Україні,  центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, один з головних центрів історичного регіону Поділля, королівське місто в складі Речі Посполитої, історично головна адміністративно-територіальна одиниця Західного Поділля, з 22 березня 1919 по листопад 1920 — столиця УНР, колишній обласний центр (1921–1941); значний економічний, освітній, культурний і туристичний осередок країни. Входить до Асоціації міст України. Має свій герб та прапор.

Місто розташоване за 102 км від Хмельницької залізничної станції на лінії Ярмолинці — Ларга зі залізничною станцією «Кам'янець-Подільський»

Розвинута машинобудівна (приладобудівний, кабельний, автоагрегатний та інші заводи), харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, туризм. Діють 10 вишів, в тому числі 2 університети — національний ім. Огієнка та державний аграрно-технічний.

У Кам'янці-Подільському численні історико-архітектурні пам'ятки — Національний історико-архітектурний заповідник, Історичний музей-заповідник, Замок (XIV—XVI століття, перебудований у XVII—XVIII столітті), Петропавлівський кафедральний костел (XVI століття), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIII століття) тощо.

Етимологія

Назва міста походить від слова «камінь» або «кам'яний», вона містить і другу частину, яка показує історичну місцевість розташування Поділля. До слова у давнину є багато згадок про поселення, наприклад у Київському та Галицько-Волинському літописах Кам'янець згадується 13 разів. Проте, у Волинській землі та в Галицько-Волинському князівстві тоді було декілька назв Кам'янець — Кам'янець-Волинський зараз у складі селища Миропіль, Кам'янець-Литовський — нині місто Кам'янець, Берестейської області Білорусі, Кам'янець-Каширський, тепер місто Камінь-Каширський.

Назва міста іншими мовами:

Мова	Переклад	Мова	Переклад
Англійською	Kamianets-Podilskyi	Румунською	Camenița
Польською	Kamieniec Podolski	Білоруською	Камянец-Падольскі
Турецькою	Kamenetz Podolsky	Італійською	Kamjanec-Podilskyj

Історія

За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця датується кінцем XII століття — початком XIII століття . Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з-поміж чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського.

У давнину та Середньовіччя

Французька карта Старого міста та фортеці 1691 року

Кам'янець-Подільський. Літографія Наполеона Орди

Місто було у складі Київської Русі, в XIII–XIV столітті — Галицько-Волинського князівства, потім було захоплене монголо-татарами.

У першій половині XIV століття Кам'янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами.

Від 1362 року — у складі Литовсько-Руської держави, зміцнюючись як адміністративний осередок Поділля. У 1430 році Кам'янець захопили польські війська, а 1434 року перемогою Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі, з 1463 року — центр Подільського воєводства. Відтоді Кам'янець отримав статус королівського міста, був перетворений у досконалу і тривалий час неприступну для ворогів фортецю. 5 травня 1440 року польський шляхтич Пйотр Поляк видав у Кам'янці-Подільському 2 документи, які підписав як подільський староста.

Дмитро Вишневецький разом з Альбрехтом Лаським вербували в місті військо для походу в Молдавію проти господаря Якова Василакі Геракліда, або Деспота..

У середньовіччя Кам'янець був ремеслово-торговельним центром, за своїм розвитком не поступався таким містам, як Львів і Київ. Розвиткові ремесел і торгівлі неабияк сприяло надання місту Магдебурзького права (1374) і вигідне розташування на перехресті торговельних шляхів.

25 лютого 1609 р. король Сигізмунд III підтверджує та повторює грамоту Сигізмунда Августа, видану 15 березня 1553 р. в Кракові, згідно з якою мешканці м. Кам'янця Подільської землі римськокатолицького, грецького та вірменського обрядів звільняються від сплати мит."Wolny od myta skarbowego"..

У 1672 році місто захопила Османська імперія (ця подія за деякими джерелами вплинула на смерть польського короля Яна II Казимира). В цей час воно стало центром Кам'янецького (чи Подільського) еялету (тур. краю), а з 1681 до 1699 — центром новотвореної Кам'янецької митрополії (у складі Константинопольського патріархату). З 1699 року згідно з умовами Карловецької мирної угоди разом із більшою частиною Поділля було знову увійшла до складу Польщі.

У 1761 році завдяки фундушам, які отримали на підставі ухвали воєводства, замість палісадів за сприяння львівського старости Йоахіма Потоцького було зведено мури.

Кам'янець у Новий час

Ян Щонович. Панорама Кам'янець-Подільського, близько 1830

У 1793 році, після другого поділу Польщі, Кам'янець разом з усією правобережною Україною відійшов до Російської імперії.

На початку 18 століття Кам'янець-Подільська фортеця втратила оборонну роль і використовувалася скоріше як військова в'язниця, ніж військова фортифікація. З 1816 по 1914 роки фортеця була перетворена з військової в'язниці у в'язницю для боржників, злочинців та політв'язнів.

Устим Кармалюк картина 1820 р.

У 1793–1797 роках — центр Подільського намісництва, від 1797 року (аж до 1917 року) — Подільської губернії. Під час франко-російської війни в фортеці розміщувалася Російська імператорська армія, також тут було сформовано 4-й козацький полк.

Протягом 19 століття Поділля було центром антифеодального руху на чолі з Устимом Кармалюком.

У 1846 році місто відвідав видатний український поет Тарас Шевченко. У 1850-х роках у місцевій духовній семінарії навчались видатні представники української літератури Степан Руданський та Анатолій Свидницький.

Із завершенням у 1874 році будівництва Новопланівського мосту розпочався розвиток Нового міста, де були зосередженні державні та міські установи, навчальні заклади.

Наприкінці XIX століття у Кам'янці проживало майже 36 тисяч мешканців, бурхливо розвивалась індустрія, вирувало культурне життя.

Місто на початку XX ст.

Кам'янець-Подільський, аерофотозйомка 1914 року

Панівецький віадук

На початку XX століття Кам'янець був 40-тисячним містом із розвинутою на той час промисловістю.

Певне, 1906 року в місті було створено місцеве товариство «Просвіта». Завдяки його діяльності було введено вивчення української мови в початкових та парафіяльних школах, відкрито філію в Могилеві-Подільському.

14 березня 1914 року на станцію «Кам'янець-Подільський» прибув перший потяг. Так, у зв'язку із спорудженням залізничної станції, активно розбудовуються привокзальні квартали Кам’янець-Подільського, що згодом значно збільшило – східну частину міста, де були прокладені нові вулиці, побудовані складські і виробничі приміщення.

Після закінчення будівництва Подільської залізниці через Кам’янець-Подільський планувалось прокласти залізницю, яка з'єднала б Російську імперію з Австро-Угорщиною, це дозволило б збільшити торгівлю та економічно розвинути місто, поєднавши його з Львовом та далі з Європою. Амбітний залізничний проект отримав назву «Слов'янський шлях», мав зв'язати Адріатичне море з Петербургом. Було заплановано гілку від Кам'янець-Подільського до Іване-Пусте. По всій ділянці встигли спорудити насип і збудувати більшу частину мостів. У 1916 році через річку Смотрич почали зводити найскладнішу частину проекту залізничний віадук у селі Панівці, але зупинили будівництво Перша світова війна та Національно визвольні змагання, а далі радянська влада відмовилася від проекту.

З початком Першої світової війни 4 серпня 1914 року австро-угорські війська захопили Кам'янець-Подільськ, але наступ 8-ї російської армії під командуванням генерала від кавалерії О. Брусилова змусив їх уже за 2 дні відступити. У роки війни в місті розміщувалися штаб Південно-Західного фронту, тилові установи, шпиталі.

Визвольні змагання, столиця УНР, резиденція ЗУНР

Федір Швець, Андрій Макаренко та Симон Петлюра в Кам'янці

Зустріч С. Петлюри в Кам'янці, 1920

За часів УНР від березня 1918 року протягом двох місяців Кам'янець був осередком Подільської землі. Загалом у період визвольних змагань українців (1917—21 роки) — це головний центр формування військ Української Народної Республіки, а 1919-03-2222 березня 1919 — 1919-11листопад 1920 — столиця Української Народної Республіки.

30 липня 1919 року в місті відбулась нарада керівництва УНР, ЗУНР за участю місій Франції, Англії, США (щойно прибули до міста). Доповідав Головний отаман про план ліквідації більшовицької влади в Україні, виклав вимоги до Антанти щодо озброєння та обмундирування 500 000 української армії, просив підштовхнути Ю. Пілсудскі до нового наступу проти більшовиків.

25 жовтня 1919 р. під час спільної наради представників ЗУНР та УНР генерал М.Тарнавський доповідав, що в строю залишалось 7000 вояків УГА; внаслідок епідемії, відсутності постачання різко знизилась дисципліна, зросло дезертирство. Старшини-фронтовики вимагали покінчити з війною, вступити в переговори з Дєнікіним чи Красною Армією.

12 листопада в місті відбулась остання спільна нарада урядів УНР та ЗУНР: виявилась гострою, її погасив виступом командувач Дієвої Армії УНР В. Сальський. З Кам'янця 14 листопада надіслав останню депешу НКГА Диктатор ЗУНР Евген Петрушевич. Після взяття частинами білої російської Добровольчої армії Могилева-Подільського та Бару, С. Петлюра змушено запропонував армії Польщі взяти місто, що було зроблено вранці 17 листопада 1919 р.

У цей же період, у 1918 році в місті було відкрито Державний Український Університет, першим ректором якого став Іван Огієнко (від 2008 року — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

Радянський період 20- 40 роки, Голодомор 1932—1933 років

Із входом у місто 16 листопада 1920 року частин Червоної армії тут остаточно було встановлено Радянську владу.

У 1928 році Постановою РНК УРСР Стара фортеця була оголошена державним історико-культурним заповідником.

Голодомор 1932—1933 років жахливий злочин тоталітарної системи не оминув місто. Хоча ситуація була дещо краща ніж у інших областях, багато в чому внаслідок близькості кордону з сучасними західноукраїнськими територіями. Враховуючи прикордонний статус Кам'янеччини, населення, особливо з сіл, які знаходилися на річці Збруч, намагалося вирушити в сучасні західні області. Там подоляни міняли свої речі на хліб та зерно. Непоодинокими були випадки, коли люди наймалися на роботу за можливість харчуватися або працювали за хліб. Проте далеко не всім це вдавалося: вздовж кордону з Польщею по річці Збруч та кордону з Румунією по річці Дністер у багатьох місцях були влаштовані загороджувальні лінії та на кордонах несли варту радянські каральні органи. Скрутною ситуація була і місті, за даними у 1932–1933 роках від голоду померло 585 людей у Кам'янці. Студенти Кам'янця-Подільського на сторінках газети так писали про своє життя в 1933 році:

Територія України з втратою населення внаслідок голодомору

«

«На сьогоднішній день наше студентство міста Кам’янця в надзвичайно поганих умовах живе й не знає причин, хто ці умови склав йому. Студентство в сучасний момент надзвичайно обурене, але цієї обурливості не виявляє. Але, коли надальше студентство буде голодне, холодне та обшарпане, як до цих пір, то ця обуреність виявлятиметься страйками або демонстраціями протесту проти такого життя... У столовій хліба не дають, дають хліб у студрозпредах, які теж взяли курс на зниження норм хліба, з фунта сходило до 150 гр, а то його і по 3 дні не бувало... Боротьба за існування по-нашому – це боротьба за хліб».

»

Загалом кількість померлих від голоду в Кам'янець-Подільському районі у 1932–1933 роках склала 2533 людини. За оцінками демографічні втрати України внаслідокГолодомору 1932—1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, в тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані із надсмертністю, а ще 600 тисяч — з дефіцитом народження.

Від 1937 року (до 1941 року) місто було центром Кам'янець-Подільської області.

12 травня 1941 року обласний центр перенесено з Кам'янця-Подільська до Проскурова, після чого місто втратило значення регіонального центру остаточно.

Друга світова війна

У перші дні липня 1941 року Кам'янець-Подільський був окупований військами Німеччини. 9 липня 1941 року при відступі з міста радянських військ були заміновані і підірвані Новопланівський міст та ряд стратегічно важливих промислових підприємств.

Одним з перших та найбільших проявів Голокосту, було масове вбивство 27-28 серпня 1941 року на околицях міста, сучасна територія мікрорайону Жовтневий. У ті дні, були вбиті 23 600 євреїв, більшість з них були угорськими євреями (14,000-16,000), а решта в основному місцеві українські.

Бомбардування міста, запеклі бої в березні 1944 року за визволення, перетворили його на руїни. Танк Т-34 встановили у сквері Танкістів, як знак звільнення.

За роки Другої світової війни населення міста скоротилося вдвічі з 55 000 чоловік в 1940 році до 26 000 в 1945. Було завдано непоправної шкоди архітектурній спадщині Кам'янця-Подільського, зруйновано 90 процентів житлових будинків в Старому місті, повністю знищена промислова база.

Радянський період 50- 80 роки

Повоєнний час у Кам'янці-Подільському відбулись значні зміни: з'явилися великі промислові підприємства — цементний, кабельний, приладобудівний заводи, відкрились нові навчальні заклади.

У 1977 році Старе місто разом з фортецею оголошено історико-архітектурним заповідником.

Кам'янець у Незалежній Україні

Від 1991 року Кам'янець-Подільський — у складі незалежної України, є значним економічним, культурним, освітнім і туристичним осередком держави.

У період з 1991 по 2000 роки в місті частково, або повністю зупинилася робота більшості промислових підприємств. Почалися роки масового безробіття, зубожіння населення і процвітання злочинності. Кам'янець стає одним з основних кримінальних осередків країни.

Кам'янець-Подільський — Фортеця — 2017

З 1993 року почалася масова міграція єврейського населення міста в Ізраїль і США. Тисячі подолян у пошуках роботи і кращого життя покинули місто та перетнули межі країни.

2 березня 2000 року Постановою Верховної Ради України затверджено нові межі міста загальною площею 2787,1 гектара.

З 2014 року початком Російської агресії проти України багато подолян пішли добровольцями та військовослужбовцями на фронт захищати Україну.

2015 році в рамках децентралізації було схвалено перспективний план Кам'янець-Подільської територіальної громади. Яка має складатись з сіл: Цибулівка, Кам'янка, Зіньківці, Смотрич, Мукша-Китайгородська та Кам'янця-Подільського.

Довгий час обговорювались можливості побудови об'їзної дороги, бо основний потік транспорту рухається містом, через що страждають мешканці та дороги. Сучасними проблемами для міста залишаються: відсутність нормального залізничного сполучення та об'їзної дороги, що перетворює місто у провінцію на закрайку країни.

Кам'янець-Подільський завжди потрапляв у рейтинг Найкращі міста для життя в Україні за версією журналу «Фокус».

Кам'янець-Подільський у рейтингу за версією журналу Фокус

2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
▲16	▲13	▼18	▼23	▼25	▼26	▼37

Клімат та розташування

Кам'янець-Подільський розташований у мальовничій місцевості на Подільській височині. Територією міста протікає річка Смотрич, що на відстані 20 км до її впадини у Дністер. Це південна частина Хмельницької області, яка характеризується горбистою місцевістю з численними ярами та нерівностями.

Клімат Кам'янця-Подільського
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середня температура, °C	−5	−3,5	0,6	10,5	15,3	18,4	19,8	19,3	14,5	8,0	2,0	−2,4	8,1
Норма опадів, мм	42	34	33	41	52	61	59	42	39	31	41	52	600
Джерело: Кліматичні дані Кам'янця-Подільського на сайті«www.meteoprog.ua»

Через Кам'янець-Подільський проходять:

• транспортна артерія Н03 — автомобільний шлях національного значення на території України
• Р48: Кам'янець-Подільський — Сатанів — Війтівці — Теофіполь — Білогір'я.

Відстань від міста до столиці Києва складає 423 км автошляхами, що приблизно буде 5 годин 51 хвилина у дорозі.

Економіка

Промисловість

На міському автовокзалі

В Кам'янці-Подільському від радянського часу розвинута промисловість, зокрема будівельних матеріалів і машинобудування, виробництво інструментарію, також у місті підприємства деревообробної, зокрема меблевої, легкої (швейні, зокрема пошив весільних суконь) та харчової (молокозавод) промисловості. До головних виробничих підприємств міста належать:

• АТ «Подільський цемент» — один із найбільших виробників цементу в Україні;
• ТОВ «Кабельний завод» — є одним з найбільших виробників в Україні низьковольтних, акумуляторних і високовольтних джгутів проводів для автомобілів, тракторів та іншої техніки;
• Кам'янець-Подільський електромеханічний завод — виробник низьковольтної комутаційної апаратури, електропобутової та медичної техніки;
• «ВАТ Кам'янець-Подільськавтоагрегат» — здійснює капітальний ремонт двигунів тракторів і комбайнів, ремонт тракторного електрообладнання та паливної апаратури, ремонт радіаторів, ремонт та виготовлення запчастин для сільськогосподарської техніки.
• ТОВ «КВС-УКРАЇНА» — сучасний насіннєвий завод від відомої міжнародної компанії KWS.

Станом на 1 січня 2015 в місті налічується 4206 фізичних осіб та 1791 — юридична особа. Станом на 1 січня 2014 року загальна кількість суб'єктів середнього та малого підприємництва в місті складала 2269 одиниць, з них 2234 — малих підприємств та 35 — середніх. В загальному в малому та середньому бізнесі міста зайнято 26142 особи.

На початку березня 2019 року в Кам'янці-Подільському запрацювала нова електростанція з когенераційними газовими установками потужністю 4,89 МВт, яка дозволяє виробляти електричну та теплову енергію та має убезпечити місто від аварійних відключень електрики.

П'ять адміністративних одиниць з найбільшим внеском у регіональний обсяг реалізованої промислової продукції у процентах 2015 році.

№	Назва міста/району	%
1	Хмельницький	28,7
2	Нетішин	19,2
3	Кам'янець-Подільський район	10,2
4	Волочиський район	5,6
5	Кам'янець-Подільський	5,4

Торгівля

У Кам'янці-Подільському — декілька ринків («Кам'янець-Подільський», «Джерело-1», «Черемушки», «Династія»), в тому числі автомобільний і автозапчастин, розгалужена мережа торговельних і побутового обслуговування підприємств. У 2011 році відкрився будівельно-господарський гіпермаркет «Епіцентр», також є гіпермаркет «Арс». У місті діє декілька супермаркетів: «Сільпо», два «Фуршета», два «АТБ», три «Bulka», «Мрія» та «Пакко». Найбільший ТЦ міста «Ювілейний», де розташований магазин побутової техніки «Технополіс», ще з відомих мереж у місті, магазини «JYSK», «EVA», магазини побутової техніки «Фокстрот» та «Comfy».

У 2019 році з'явилась інформація, що у місті можуть збудувати повноцінний торговельно-розважальний центр, інвестори сплатили борг за оренду землі, на якій мають намір будувати, реалізація такого проекту має покращити послуги в сфері торгівлі.

Транспорт

У місті є автовокзал і залізничний вокзал (залізнична станція «Кам'янець-Подільський»). Залізниця представлена такими потягами:

№	Назва
118	Чернівці — Київ (Буковина)
117	Київ — Чернівці (Буковина)
139	Київ — Кам'янець-Подільський
140	Кам'янець-Подільський — Київ

Внутрішньоміське й приміське пасажирське сполучення здійснюється переважно маршрутним транспортом, діє декілька служб таксі. Періодично (від 1975 року) здіймається питання про запровадження в місті тролейбусного сполучення — попри початок реалізації натепер є згорнутим проектом.

Будівництво

За 23 роки незалежності у місті збудовано понад 80 житлових багатоповерхівок. На ринку будівництва представлені переважно місцеві компанії. Більшість будівництва характеризується хаотичність та точковою забудовою по місту. За новим генпланом до 2030 року забудова житлових багатоповерхівок передбачається: у кварталі між вулицями Данила Галицького, Привокзальна, Пушкінської (замість ВАТ Комбінат хлібопродуктів), шляхом звільнення території спеціального призначення (військові склади) в межах вулиць Північної, Чехова, проспекту Грушевського та Хмельницького шосе, також по вулиці Матросова, шляхом зміни цільового призначення (землі спеціального призначення) планується мікрорайон забудови.

Кількість введеного в експлуатацію житла Кам'яньці-Подільському

Рік	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Кількість введеного житла	▲24,8 тис.	▲42,4 тис.	▼41,2 тис.	▲43,1 тис.	▼33,2 тис.	▼17,1 тис.
Рік	2014	2015	2016	2017	2018	2019
Кількість введеного житла	▲20,5 тис.	▲23,5 тис.	▲35,7 тис.	▼24,4 тис.	▲38,8 тис.	▼5,1* тис.

Населення

За оцінкою архівіста Івана Гарнаги, в місті наприкінці XIV століття мешкало понад 2 тисячі осіб . Оцінка базується на грамоті князів Коріатовичів від 1374 року, якою за містом закріплювалося 200 ланів.

Наприкінці XVI століття в місті мешкало 10—12 тисяч чоловік (для порівняння: в Києві — 15, у Львові — 18 тисяч).

Після османського панування (1672—1699) населення міста скоротилося майже в 10 разів: із 700 будинків лише в 100 жили люди.

За даними першого загальноросійського перепису міст 1840 року в місті налічувалося 14,7 тисячі чоловік, 1862 — 18,9 тисячі, за всеросійським переписом на 28 січня (9 лютого) 1897 — 35934, напередодні Першої світової війни — 50,5 тисячі.

На 1 лютого 1921 року в місті мешкало 26,6 тисячі чоловік, 1926 року — 31 тисяча, за даними всесоюзного перепису в січні 1939 року — 36,4 тисячі.

Після німецької окупації (у 1941—1944 роках) у місті залишилося 11 тисяч мешканців. Далі населення зростало: на 15 січня 1959 — 40,3 тисячі, 1966 — 50 тисяч, на 15 січня 1970 — 57, на 1 січня 1976 — 77 тисяч, 1979 — 84 тисячі.

5 липня 1986 року народився стотисячний кам'янчанин (Віталій Кравцов). За даними останнього радянського перепису 1989 року в місті проживало 102,2 тисячі чоловік, 1990 року — 103 тисячі, 1991 року — 105 тисяч.

За даними першого всеукраїнського перепису населення у 2001 році, чисельність міста складала  — 99 610 чоловік.

У 2014 році все населення міста за віковим складом розподіляється за такими категоріями: до 14 років — 12 767 осіб (12,6 % від загальної чисельності населення міста), від 15 до 24 років — 16 494 особи (16,3 %), від 25 до 44 років — 33 467 осіб (33 %), від 45 до 59 років — 21 145 осіб (21 %), від 60 років і старше -  17 677 осіб (17,1 %). На підставі цього вікового розподілу можна побачити, що Кам'янець-Подільський — молоде місто: більша частина населення має вік до 44 років (62 %).

Відстежуючи соціальні тенденції, спостерігається збільшення навантаження на людей, що працюють, особами старшими від працездатного віку, зокрема: діти дошкільного віку — 5 826 чол. (5,7 %), діти шкільного віку — 9 796 чол. (9,6 %), студенти — 18 504 чол. (18,2 %), населення, що працює — 22 534 чол. (22,2 %), зареєстровані безробітні -  1 375 чол. (1,4 %); пенсіонери — 25 852 чол. (25,5 %); інші категорії населення — 17 663 чол. (17,4 %).

Зміна кількості населення за даними переписів

1390 — ▲2 000	1862 — ▲18 900	1912 — ▲50 500	1959 — ▲40 300	1986 — ▲100 000	2005 — ▼99 398	2016 — ▼101 235
1570 — ▲4 500	1892 — ▲36 662	1921 — ▼26 600	1966 — ▲50 000	1989 — ▲102 200	2009 — ▲101 667	2017 — ▼100 462
1630 — ▲12 000	1893 — ▲36 951	1926 — ▲31 000	1970 — ▲57 000	1990 — ▲103 000	2011 — ▲103 036	2018 — ▼100 281
1699 — ▼1 400	1897 — ▼35 934	1939 — ▲36 400	1976 — ▲77 000	1991 — ▲109 000	2014 — ▼102 254	2019 — ▼99 755
1840 — ▲14 700	1903 — ▲40 000	1944 — ▼11 000	1979 — ▲84 000	2001 — ▼99 610	2015 — ▼101 728	2020

Довкола міста розташовані численні села, що впритул межують з містом.

Кам'янець-Подільська агломерація

Село	Населення	Село	Населення
1. Довжок	4589	7. Цибулівка	550
2. Кам'янка	2092	8. Лисогірка	387
3. Мукша-Китайгородська	2393	9. Слобідка-Гуменецька	825
4. Смотрич	1254	10. Колибаївка	1742
5. Слобідка-Кульчієвецька	885	11. Голосків	1661
6. Зіньківці	851	Разом	118 957

Тому станом 2015 рік можна говорити про Кам'янець-Подільську агломерацію, що налічує приблизно 118,5 тис. осіб. Агломерація у складі м. Кам'янець-Подільського та Кам'янець-Подільського, Дунаєвецького і Чемеровецького районів нараховує приблизно — 298,7 тис. осіб.

Історична динаміка національного складу за даними переписів

	1926	1939	1959	1989	2001
українці	45,1 %	51,0 %	72,7 %	84,6 %	91,2 %
росіяни	7,2 %	6,9 %	17,6 %	11,7 %	5,9 %
поляки	6,1 %	2,8 %	2,5 %	0,8 %	0,6 %
білоруси	0,4 %	0,2 %	0,7 %	0,5 %	0,3 %
євреї	39,9 %	38,1 %	5,7 %	1,5 %	0,2 %

Рідна мова населення Кам'янця-Подільського за переписами

	1897	1926	2001
Українська	27,1 %	44,7 %	91,2 %
Російська	20,6 %	14,2 %	7,1 %
Польська	6,0 %	3,1 %	0,1 %
Їдиш	44,8 %	36,5 %	0,02 %

Соціальна сфера

Медицина

У місті діє мережа медичних закладів (понад 10), в тому числі 2 міські і районна центральна лікарні, міські поліклініки № 1, 2, пологовий будинок, дитяча поліклініка, міська стоматологічна поліклініка, ветлікарня. Основна увага розвитку медицини тепер — амбулаторії сімейної медицини, які оновлюють та будують у різних частинах міста.

Національний університет ім. І. Огієнка

Медичне обслуговування населення у 2010 році (на 1000 населення)

Місто	Кількість лікарів усіх спеціальностей	Кількість середнього медичного персоналу	Кількість лікарняних ліжок
Кам'янець-Подільський	4,2 %	7,6 %	5,0 %
Бровари	2,9 %	5,2 %	5,4 %

Робота лікувально-профілактичних закладів міста в 2014 році забезпечувалась 1582,75 посадами, при розрахунковій потребі в 2115,5.

Освіта

У Кам'янці-Подільському розташовані 11 вишів, зокрема 3 університети, 19 загальноосвітніх навчальних закладів, центр дитячої творчості, 2 спортивні школи.

Головні вищі навчальні заклади Кам'янця-Подільського: Національний університет ім. Івана Огієнка, Подільський державний аграрно-технічний університет та Національний університет Державної Податкової Служби України; також вищу освіту надають Кам'янець-Подільське відділення КФЕК НУ ДПС України, медичне та культури училища, будівельний та харчовий коледжі тощо.

Освіта у Кам'янці-Подільському станом на кінець 2010 року

Місто	Постійні дошкільні заклади освіти	Кількість дітей у дошкільних закладах	Середні навчальні заклади	Кількість учнів
Кам'янець-Подільський	17	3400	24	10278

Міське середовище

Мікрорайони міста

До складу Кам'янця-Подільського входять такі мікрорайони: Старе Місто, Руські Фільварки, Польські Фільварки, Біланівка, Новий План, Карвасари, Видрівка, Підзамче, селище Смирнова, Черемушки, селище цукрового заводу, селище Першотравневе, селище Жовтневе, Жовтневий масив.

Парки і сквери

Міський сквер «Гунські криниці»

У Кам'янці-Подільському чимало зелених зон відпочинку, де люблять бувати кам'янчани і гості міста — ботанічний сад, дендропарк, парк Небесної сотні і Кам'янець-Подільський парк, сквери Танкістів і Васильєва.

Смотрицький каньйон, в тому числі й у межах міста, включений до національного природного парку «Подільські Товтри».

Міський парк

Політика

Територіальна громада Кам'янця-Подільського здійснює місцеве самоврядування через представництво міської ради. Загалом Кам'янець-Подільська міська рада складається з 36 депутатів та голови.

Потужні осередки в місті мають такі партії як: Всеукраїнське об'єднання «Свобода», Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та партія, що представлена від чинної влади, на даний момент це Блок Петра Порошенка «Солідарність». Як не прикро це констатувати, є значний відсоток мешканців, що підтримують стабільно на виборах проросійські партії такі як: «Партія регіонів», Партія «Відродження».

Подоляни активно беруть участь політично важливих подіях країни, наприклад долучались до Помаранчевої революції. Так жителі міста створювали мітинги 2004 році на майдані Відродження під міською адміністрацією. За результатами тих президентських виборів по місту: В.Ющенко — отримав 45354 голосів, В.Янукович — отримав 8388 голосів, не підтримали жодного кандидата −1840.

Зимою 2014 року під час Революції гідності гинуть також кам'янчани міста та району. На підтримку Євромайдану в Києві багато людей міста збирались на віче під міськрадою, щоб виразити свій протест проти режиму, що склався у країні, та прагнень у Євроінтеграції.

Досить неоднозначною в політичному житті громади міста є діяльність міської ТВК. У 2010 році на виборах міського голови, було багато нарікань на роботу та поведінка міської ТВК, яку очолювала Тетяна Остафійчук.

Декомунізація

Боротьба із радянським минулим почалася з пам'ятника Леніна, що з'явився у місті 14 квітня 1970 року. На статую висотою 6,5 метрів витратили 9 тонн бронзи, та постамент викладений з плит червоного граніту. Знести із постаменту пам'ятник депутати міськради наказали 29 серпня 1991 року. А прибрали його з площі тільки 18 серпня 1992 року, саме тоді кам'янчани попрощались з радянським непотрібним рудиментом.

У 2016 році Кам'янецька бібліотека була перейменована на честь Костянтина Солухи. У місті під час декомунізації перейменували 14 вулиць та 16 провулків, з'явилися вулиці на честь загиблих учасників АТО.

Одну з вулиць для зацікавленості туристів мали намір перейменувати на честь Вільгельма Габсбурга. Але таку пропозицію відхилили. Також була запропонована петиція назвати вулицю міста, що підлягає декомунізації, на честь колишнього президента Польщі Леха Качинського в знак солідарності, та який довгий час підтримував Україну, але пропозиція не знайшла підтримки в місцевих депутатів.

Стінописи міста

За п'ять років на сірих стінах житлових будинків Кам'янця-Подільського уже створено 42 стінописи. Стріт-артом в Кам'янці займається у більшості фестиваль «Ре$публіка». Також декілька стінописів було створено на дахах заводу «Електорон» та кінотеатру «Сінема», які можна побачити через супутникові знімки. Директор фестивалю «Республіка» Андрій Зоін на меті має перетворити спальні райони міста на музей соціального та територіального мистецтва.

Готелі

Кам'янці-Подільському в даний час діє понад 30 готелів та садиб. Готелі за класифікацією:

Смотрицький каньйон у межах міста

Категорія Назва «Reikartz» «7 днів» «Клеопатра» «Гала-готель» «Гетьман»

Категорія Назва «У домінікана» «Фільварки-центр» «Монте Крісто» «Ксенія» Пансіонат «Поділля»

Туризм та екскурсії

Кам'янець-Подільський по праву є одним з найпопулярніших напрямків туризму, як іноземного, так і внутрішнього, зокрема у формі так званих турів вихідного дня. У місті діє Туристично-Інформаційний Центр, що займається туристичною популяризацією міста, працюють декілька туристичних компаній та операторів, як національних, так і місцевих, які здатні на місці запропонувати організацію й проведення цікавих турів, оглядових і спеціальних екскурсій.

Водоспад село Маліївці

У міста розроблено туристичний логотип, що має свій слоган: «Кам'янець — місто скарбів» з активаційною фразою «Знайди свій скарб у Кам'янці».

Впродовж століть Кам'янець-Подільський сформувався як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів.

Екскурсія історичним Старим Містом дадуть змогу ознайомитись з архітектурним ансамблем різних епох та культур. Архітектурною перлиною Кам'янця-Подільського по праву вважаються фортифікаційні споруди та фортеця.

З Кам'янця-Подільського можна здійснити заміські екскурсії. Неподалік від міста в південному напрямку розташовані такі міста як: Хотин (30 км) та Чернівці (100 км). Цікавим місцем для відпочинку є гірськолижний курорт Сонячна Долина, який працює весь рік, поблизу села Бояни (75 км), подібну ідею на території Кам'янецького району на жаль не реалізували.

На східному напрямку є історична місцевість Бакота (55 км) та ландшафтний заказник Совиний Яр, також для туристів, які полюбляють мало відомі туристичні місця, може бути знахідкою Субічський печерний монастир поблизу села Субіч чи Китайгородське відслонення.

На західному напрямку можна рухаючись по дорозі до підземної печери Кришталева та Кривченського замку в селі Кривче (65 км), відвідати залишки Жванецького замку, а на зворотній дорозі оглянути залишки замку Скали-Подільської. Не звичним цій стороні також є місто Чортків зі залишками Чортківського замку.

У північному напрямку є цікаві місцевості як Малієвецький парк у селі Маліївці та водоспад Бурбун у селі Лисець, незвичайним об'єктом області вважається Покровська церква-фортеця у Сутківцях.

Природно-заповідний фонд

Ботанічні пам'ятки природи

Айлант високий (вул. Л. Українки), Айлант високий-1 (вул. Ю. Сіцінського), Айлант високий-2 (вул. Ю. Сіцінського), Біогрупа (майдан Відродження), Біогрупа (вул. Огієнка), Біогрупа (вул. Соборна), Біогрупа (вул. Шевченка), Біогрупа екзотичних дерев, Біота західна, Біота східна (вул. Драй-Хмари), Біота східна (вул. Л. Українки, 48), Біота східна (вул. Л. Українки, 59), Біота східна (форма пірамідальна), Бук європейський, Бук червонолистий, Бундук канадський, Гінкго дволопатеве, Горіх чорний (вул. Гагаріна та вул. Гунська), Горіх чорний (вул. Драй-Хмари), Горіх чорний (вул. Уральська, сквер «Гунські криниці»), Дуб звичайний (парк Танкістів), Дуб звичайний (вул. Шевченка), Дуб скельний (вул. Л. Українки та вул. Драгоманова), Дуб скельний (вул. Д. Галицького), Дуб скельний (сквер ім. Васильєва), Дуб черешчатий (вул. Л. Українки), Дуб черешчатий (вул. Шевченка), Катальпа, Катальпа японська (вул. Л. Українки), Катальпа японська (вул. Суворова), Клен Гінала, Клен гостролистий (форма шаровидна), Клен сріблястий, Липа войлочна (вул. Гагенмейстера), Липа войлочна (вул. Соборна), Липа європейська, форма розсіченолиста, Липа європейська, Липа кримська, Липа крупнолиста, Сквер (вул. Шевченка), Сосна чорна (вул. Панівецька), Сосна чорна (сквер «Молодіжний»), Софора японська (вул. Соборна), Софора японська (вул. Огієнко), Софора японська (вул. Сіцінського), Софора японська (сквер ім. Васильєва), Софора японська (вул. Татарська), Тис ягідний (вул. Л. Українки, 52), Тис ягідний (вул. Л. Українки, 56), Тис ягідний (вул. Шевченка), Туя західна (сквер «Молодіжний»), Туя західна (Героїв Небесної сотні), Туя західна (вул. Шевченка, 33), Туя західна (вул. Шевченка, 39), Туя західна (вул. Ю. Сіцінського, 2), Туя західна (біогрупа), Тюльпанове дерево, Ялина колюча (вул. Голосківське шосе, 1), Ялина колюча (сквер «Гунські криниці»), Ялина колюча (вул. Соборна, 9), Ялина колюча (вул. Хмельницьке шосе, 32), Ялина колюча (вул. Шевченка, 30), Ялина колюча (форма колумбіка), Ялина колюча (форма сиза) (вул. Л. Українки, 71), Ялина колюча (форма сиза) (вул. Л. Українки, 83), Ялина колюча (форма сиза) (вул. Шевченка), Ялина колюча (форма сиза) (сквер «Молодіжний»), Ялівець Віргінський (вул. Гунська, 5), Ялівець Віргінський (вул. Л. Українки), Ясен звичайний (форма плакуча).

Геологічні пам'ятки природи

Смотрицький каньйон (загальнодержавного значення).

Ботанічні сади

Ботанічний сад Подільського державного аграрно-технічного університету (загальнодержавного значення).

Зоологічні парки

Кам'янець-Подільський.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Кам'янець-Подільський.

ЗМІ

Друковані ЗМІ і видавництва

У часи Російської імперії в місті видавалися «Подольские губернские ведомости» (1838—1917), «Подольские епархиальные ведомости» (1862—1905), «Подольский листок» (1881—1882) та деякі інші видання.

Нині в Кам'янці-Подільському розвиваються як паперові, так і електронні ЗМІ.

Логотип газети «Подолянин» (1992)

Логотип обласної газети «Фортеця»

Логотип приватної газети «Кам'янецький часопис КлюЧ»

Газети та інтернет-видання міста і району:

• «Кам'янець-Подільський вісник» — міська газета (засновник Кам'янець-Подільська міська рада) заснована 1990 року (від 1994 року тижневик);
• «Подолянин» — газета заснована 1992 року В. Бабляком (він же Головний редактор) повторює назву періодичного видання, що існувало раніше в місті, і нині є фактично найпопулярнішою міською газетою (наклад до 15 000 примірників), 2008 року відзначена «Знаком бездоганності» в рамках програми «Національна конкурентоспроможність» ;
• «Край Кам'янецький» — районна газета (засновники — Кам'янець-Подільська районна рада, РДА);
• «Фортеця» — газета видається від 1994 року (тоді місячник-бюлетень), від 1996 року — газета-тижневик (виходить щочетверга), формат А3, наклад — у межах 10 000 примірників. Головний редактор Ольга Жмудовська;
• «Ділове місто» — рекламно-інформаційне періодичне видання (видавець — Кориткіна Тетяна Анатоліївна);
• «Кам'янецький часопис КлюЧ» — щотижнева приватна газета, видається з 3 лютого 2012 року;
• Інтернет-видання «7 днів» — останні новини Кам'янця-Подільського, Хмельниччини та України. Засноване 21.12.2012 року. Редактор — Андрій Павловський, член НСЖУ;
• «Голос Поділля».
• Інтернет- видання «20 хвилин» — незалежний портал для людей, які хочуть першими дізнаватися всі новини Кам'янця-Подільського. Мультимедійна редакція розповідає читачам про життя міста, його жителів та цікаві події, що відбуватимуться у Кам'янці-Подільському.
• Інтернет-видання «Вечірній Кам'янець»
• Інтернет-видання «Вдало.info» — незалежні та актуальні новини Кам'янця-Подільського.

Телебачення

Місцеве телебачення представлене ЗАТ «Кам'янець-Подільська телерадіокомпанія» і оператором кабельного телебачення "Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія „Імпульс“»", також діє телерадіокомпанія «Подолянин TV». У 2014 році почало мовити Громадське телебачення Podillya.TV.

FM-радіомовлення

• 102,8 МГц — «Перець FM»
• 104,3 МГц — «Радіо „НВ“»
• 104,8 МГц — «Русское Радио Україна»
• 105,3 МГц — «Мелодія FМ»
• 106,2 МГц — «Хіт FM»
• 107,5 МГц — «Relax FM»

Інтернет-ЗМІ

У місті активно розвивається місцевий Інтернет, і у теперішній час (кінець 2000-х років) уже сформувалась група локальних інтернет-ресурсів інформаційного, туристичного, розважального і довідкового спрямування.

Культура

Коледж культури і мистецтв

Кам'янець-Подільський — значний культурний осередок області та країни; тут розташовані численні музеї, заклади культури й екскурсійні об'єкти, проводяться різноманітні культурні й фестивальні заходи.

Місто називають «містом семи культур» (навіть у 2000-х проводиться однойменне культурне свято) — за кількістю національностей, що в ньому жили і робили внесок у його розвиток. У різні часи на території Кам'янця-Подільського проживали українці й поляки, євреї, литовці, турки і татари, вірмени.

Заклади культури й туризму

Фортеця тумані

Туристи оглядають фортецю

Кам'янецький міський Будинок культури

У Кам'янці-Подільському розташовані й здійснюють свою діяльність Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» та Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник. Також функціонують численні музеї та об'єкти, відкриті для екскурсійного обслуговування:

• Стара фортеця (вул. Замкова, 1; працює з 10.00 до 19.00 — в літній період, 9.00 до 18.00 — в зимовий період) — у підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. В приміщеннях на території фортеці розташовані: відділ етнографії, експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів), експозиція ув'язнення Устима Кармелюка (в Папській башті), криниця (в башті Чорній), експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).
• Ратуша (вул. Польський ринок, 1; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — тут функціонують виставкові зали, де розташовані Музей грошей та експозиція магдебурзького права. У підземеллі відтворено експозицію з історії судочинства на Поділлі XVI—XVII століть.
• Кафедральний собор (вул. Татарська, 20; працює без вихідних з 9.00 до 16.00) — у діючому храмі Кафедрального костьолу Святих Апостолів Петра і Павла у вільний від богослужіння час проводять екскурсії з історії архітектури цього храму та історії мистецьких творів, які в ньому знаходяться.
• Художній музей (вул. П'ятницька, 11; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — Фонди музейного зібрання нараховують понад 120 000 експонатів. Серед представленого особливе місце належить творам західноєвропейського та російського образотворчого мистецтва XVIII—XX століть., полотнам українського малярства, зокрема художника-передвижника початку XX століття В. Розвадовського, творам художників 1960—70 років, картинам О.Грена та сучасних митців Поділля. У відділі функціонує як стаціонарні, так і тимчасові виставки.
• Відділ археології (працює з 10.00 до 18.00 в літній період, 9.00 до 17.00 в зимовий період) — відкрито 2001 року; розташований у пам'ятці архітектури XVII століття, в минулому вірменському торговому домі. Представлено збірку (нараховує понад тисячу предметів) археологічних матеріалів, яка започаткована ще у XIX столітті засновниками музею в Кам'янці. Нова експозиція знайомить відвідувачів музею з матеріалами, які вводять глядача в ту чи іншу епоху та свідчать про залюдненість Поділля з найдавніших часів. В експозиції відтворено житло прадавньої людини, реконструйовано знаряддя праці та побутові речі в умовному їх використанні. У внутрішньому дворику розташувався лапідарій з язичних ідолів. При музеї діє виставкова зала сучасного образотворчого мистецтва.

Головний заклад культури міста — міський Будинок культури (вул. Шевченка, 20). Також у місті діють молодіжний центр «Юність», міська дитяча художня школа, кінотеатр «Дружба», 9 бібліотек, зокрема Наукова бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільська міська центральна бібліотека, дитяча та юнацька.

Наприкінці 2007 — на початку 2008 року в ході регіональної культурної акції було визначено «Сім чудес Кам'янця-Подільського».

Фестивалі

Детальніше: Фестивалі Кам'янця-Подільського

Будинки Старого міста

Кам'янець-Подільський відомий і як визначний український фестивальний осередок — тут відбуваються різноманітні культурні заходи, етнографічні, історичні та інші фестивалі. Зараз у місті проводять понад 10 постійних фестивалів.

Вже традиційним для міста стало гучне відзначення щовесни відкриття туристичного сезону. Завдяки численним історико-культурним пам'яткам і, в першу чергу, Кам'янецькій фортеці, популярними у місті є різноманітні історичні реконструкції — захисту міста від османської навали, середньовічних боїв і турнірів, а також на День міста «Кам'янець давній — серце Поділля».

Відомими масштабними заходами, що на регулярній основі проводяться в місті, є фольклорно-етнічне мультикультурне «Свято семи культур», мистецький «Respublica», а завдяки спеціалізованому фестивалю Кам'янець-Подільський став одним із головних у країні центрів повітроплавання.

Міжнародний кінофестиваль «Бруківка» ще один фестиваль, який проходить в місті на камені, де проходять покази сучасного кіно та сучасної поп-культури.

Література

У місті Кам'янець-Подільський відбувається дія роману-трилогії Володимира Бєляєва «Стара фортеця».

Художній опис оборони Кам'янця проти турків дається в романі Генріка Сенкевича «Пан Володиєвський».

Побут міста Кам'янця-Подільського та місцевої духовної семінарії докладно відображено в романі-хроніці «Люборацькі» українського письменника Анатолія Свидницького (1834-1871), що був у свій час вихованцем цієї семінарії.

Місто Кам'янець-Подільський і його опис також згадується в серії «Ірка Хортиця-суперведьма!», В книгах «Зачарованого квест» і «Магія без правил» авторів Ілони Волинської та Кирила Кощеева.

У 2014 у Кам'янець-Подільському для підтримки українського літературного процесу започаткований літературно-мистецький альманах «Phoenix».

Кіно

Кам'янець має давні традиції функціонування кінотеатрів, так на території міста діють 2 кінотеатри:

• кінотеатр «Дружба»;
• кінотеатр «Сінема»(МЦ Юність);

Місто у фільмах

Кам'янець-Подільський був майданчиком зйомки для наступних фільмів:

• 1938 — «Щорс», х/ф, режисер Олександр Петрович Довженко
• 1955 — «Тривожна молодість», х/ф, режисер Олександр Олександрович Алов і Володимир Наумович Наумов
• 1958 — «Народжені бурею», х/ф, Київська к/с
• 1966 — «Комісар», х/ф, режисер Олександр Якович Аскольдов
• 1972 — «Стара Фортеця», 7-серійний х/ф за мотивами трилогії Володимира Бєляєва, Кіностудія імені Олександра Довженка
• 1979 — «Д'Артаньян та три мушкетери», режисер Юнгвальд-Хилькевич
• 1983 — «Чорний замок Ольшанський», телефільм, режисер Михайло Миколайович Пташук (за однойменним романом Володимира Короткевича)
• 1986 — «Устим Кармелюк», 4-серійний х/ф, Кіностудія імені Олександра Довженка
• 1994 — «Острів любові», телесеріал, режисер Олег Іванович Бійма
• 2003 — «Тато», х/ф, режисер Володимир Львович Машков
• 2005 — «Дев'ять життів Нестора Махна», 12-серійний х/ф, режисер Микола Каптан
• 2007 — «Тарас Бульба», екранізація повісті Миколи Гоголя, в головній ролі Богдан Ступка, к/с «Ленфільм»
• 2008 — «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», режисер Михайло Іллєнко, продюсерський центр «Інсайт-медіа»

Релігія

Тріумфальна арка

У місті представлено усі великі конфесійні групи в Україні.

Римо-католицька церква

Кам'янець-Подільська дієцезія з центром в Кам'янці-Подільському заснована 1378 року та охоплює Хмельницьку і Вінницьку області. Кафедральний собор єпархії — собор апостолів Петра і Павла. Дієцезія підпорядкована Львівській митрополії. Згідно з даними довідника станом на 2011 рік у єпархії налічувалося близько 250 тисяч католиків та 158 священиків.

Українська Православна Церква — Київський Патріархат

Кам'янець-Подільська єпархія КП — одна з найдавніших на південному заході. 1998 року єпархія відзначила 600-ту річницю від дня заснування найдавнішого на Поділлі храму — Свято-Микільського в Кам'янці-Подільському.

Українська греко-католицька церква

У 2015 році була відновлена Кам'янець-Подільська єпархія, яка була зруйнована понад 200 років тому Російською Імперією. Виділена з території Тернопільсько-Зборівської архієпархії.

Спорт

У Кам'янці-Подільському розвиваються різноманітні види спорту — матеріальною базою для цього є міський багатофункціональний стадіон ім. Тонкочеєва, Мотобольний стадіон, спортивні споруди і зали міських вишів.

Міські спортивні команди — 5 футбольних, в тому числі «Імпульс», 4 волейбольні, 1 мотобольна, по 2 баскетбольні й гандбольні команди.

Футбол

Перша футбольна команда з міста ФК «Динамо» Кам'янець-Подільський двічі ставала чемпіоном області у 1939 та 1940 роках.

У 1960 році було створено міську команду «Поділля» Кам'янець-Подільський. Цей колектив до 1967 року ставав чемпіоном області.

ФК «Ратуша» — команда що представляла місто виступаючи у першій лізі в другому колі сезону 1995/96. Найбільш відвідуваним домашнім матчем стала гра проти ФК Динамо-2 — 6500 глядачів.

ФК «Фортеця» команда що бере участь у чемпіонаті Хмельницької області футболу з 2016 року.

Серпні 2017 року команда дійшла до фіналу Кубка області, де в протистоянні з ФК «Случ»(Старокостянтинів) програла 3-0. Поки що це найкращий результат відновленої команди з Кам'янець-Подільська.

Є надія що команда буде розвиватись і заявить себе в професійну чи аматорську ліги, позаяк місто вже давно не має великого футболу.

Американський футбол

У місті є команди з американського футболу, чоловіча «Титани» та жіноча «Титаніди», які проводить свої матчі на центральному міському стадіоні.

Мотобольний футбол

Мотобольний клуб «Поділля» є одним з символів міста

Досягнення:

- «Поділля» виграє чемпіонат УРСР 1980 році.

- «Поділля» виграє першу лігу чемпіонату СРСР у 1981 році.

- «Поділля» виступає в вищій лізі СРСР з 1982—1991 роках.

- «Поділля» багаторазовий чемпіон України і володар Кубків України з 1992—1999 роках.

Архітектура

Будівлі

Вулиця Старого міста

Кафедральний костел

Тринітарський костел (нині Церква священномученика Йосафата УГКЦ)

Пам'ятний знак «Циганська кибитка»

Панорама старої частини міста

Згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації, в Кам'янці-Подільському перебуває 28 пам'яток історії. Кам'янець-Подільський з відносно добре збереженим Старим містом — одне з найбагатших українських міст на історико-архітектурні пам'ятки (загалом близько 180):

• Кам'янець-Подільська фортеця (XII—XVIII ст.);
• Ратуша (Будинок польського магістрату) (XIV—XVI ст.), найстаріша зі збережених на теренах України;
• Ратуша руська (будинок Киріака; XVII—XIX ст.);
• Троїцький василіянський монастир (XIV—XVI, XVIII—XIX ст.);
• Вежа Стефана Баторія (Кушнірська, Кравецька) (XVI ст.);
• Монастир домініканок, костел Св. Михайла (сер. XVIII ст.);
• Монастир домініканців, костел Св. Миколая (XV—XVIII ст.);
• Катедральний Петропавлівський костел;
• Монастир францисканців (будинок архієрея; XIV—XIX ст.);
• Монастир тринітаріїв (1750—80);
• Палац римо-католицького єпископа (1627, XIX ст.);
• Гончарська башта (1583);
• Руська брама (XV—XVIII ст.);
• Різницька башта (XVI ст.);
• Вірменський бастіон (XVI—XVII ст.);
• Верхня Польська брама (Кушнірська башта) (1565–1785) і Нижня Польська брама (XV—XVI ст.);
• Турецький (Замковий) міст;
• Порохівня (1778—79);
• Окружний суд (1892)
• Хрестовоздвиженська церква (XVIII ст.) тощо.

У повоєнний радянський час у Кам'янці-Подільському збудовано й введено в експлуатацію низку значних промислових об'єктів, житлова забудова цього часу була типовою.

У місті в різні роки (як за СРСР, так і за незалежності України) встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — Тарасові Шевченку, Папі Івану Павлу II, на вшанування подвигу солдатів і жертв Другої світової війни, воїнам-«афганцям», оригінальний пам'ятний знак, що призначався для київського Бабиного Яру «Циганська кибитка, пробита кулями» тощо.

Архітектуру центра (старого) міста та фортецю можна побачити у режимі 3D. Мапу у трьох вимірах було розроблено вінницьким ДНВП «Геосистема», і на сьогодні вона є другим (після Вінниці) виконаним подібним проектом на теренах колишнього СРСР.

Мости

Основні найбільші мости міста представлені такими трьома:

• Замковий міст уперше згадано в документах 1494 року.
• Новопланівський міст урочисто відкрито 19(31) січня 1874 року.
• Стрімка лань рух урочисто відкрито 2 листопада 1973 року.

Відомі люди

• Бажан Микола Платонович (1904—1983) — український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік АН УРСР (з 1951 року), Заслужений діяч науки УРСР (з 1966 року), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (з 1964 року), народний поет Узбецької РСР.
• Бєляєв Володимир Павлович (1907—1990) — російський і український письменник: прозаїк, кінодраматург.
• Борис Йосипович Сулковський (1881-?) — полковник Армії УНР;
• Березіна Інна Вікторівна (1972 р.н.) — художник-педагог, мистецтвознавець;
• Годованець Микита Павлович (1893—1974) — український поет-байкар, жертва сталінських репресій.
• Грабченко Антон Мартинович (1894—1931) — підполковник Армії УНР.
• Ільчик Любава Олександрівна — українська спортсменка, майстер спорту з тхеквондо, семиразова чемпіонка України, переможниця різних етапів кубка світу та Європи.
• Карабіневич Микола Сильвестрович (1889—1937) — діяч Української автокефальної православної церкви, архієпископ. Навчався тут в духовній семінарії.
• Лубківський Володимир Костянтинович (?-1921) — підполковник Армії УНР.
• Мазуренко Марко Єрофійович (1871—1929) — генерал-хорунжий Армії УНР.
• Мантуляк Микола Васильович (1889-?) — підполковник Армії УНР.
  

  Огієнко І. І.
• Огієнко Іван Іванович (1882—1972) — український вчений, митрополит (від 1944), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922). Брат прадіда Сергія Бубки.
• Павло Данилович Цибульський (1917—1984) — український письменник. Член Спілки письменників України (нині Національна спілка письменників України) від 1958 року.
• Рибицький Аркадій Олександрович (1867—1931) — полковник Армії УНР.
• Руданський Степан Васильович (1834—1873) — популярний український поет, перекладач античної літератури. Автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику. Професійний лікар.
• Симон Васильович Петлюра (1879—1926) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член ГС УЦР (від 28 червня — 31 грудня 1917[1]) на посаді Генерального секретаря з військових справ. Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 р. — 10 листопада 1920 р.). Дядько патріарха Мстислава.
• Сіцінський Юхим Йосипович (1859—1937) — історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священик, член Історичного товариства Нестора Літописця (від 1896), дійсний член НТШ (від 1899) і Українського наукового товариства в Києві (від 1906).
• Устим Якимович Кармалюк (1787—1835) — український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813—1835 роках проти національного і соціального гніту.
• Чирський Микола Антонович (1902—1942) — український поет і драматург, хорунжий Армії УНР.
• Чехович Олександр Олександрович (1870—1936) — український військовий юрист, генерал-хорунжий УНР.
• Стрельчук Павло (1973—2014) — боєць батальйону «Айдар», герой АТО, загинув при звільненні Іловайська
• Коношенко Руслан Сергійович (1983—2015) — боєць батальйону 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.81-ї десантно-штурмової бригади, герой АТО, загинув в аеропорту Донецька.
• Веллер Михайло Йосипович (20 травня 1948 —) — російський письменник, філософ.

У різні періоди XX — початку XXI століть з Кам'янцем-Подільським були пов'язані життя і творчість письменників М. Годованця, Л. Дмитерка, В. Бєляєва, вчених В. Смолія, І. Вишневського, Д. Мартинюка, художників О. Грена, Б. Негоди та інших. Для Кам'янця-Подільського Іван ОГІЄНКО є знаковою постаттю. Виплекане ним у найскладніших умовах 1918—1920 рр. дитя — Кам'янець-Подільський державний український університет — стало першим на Поділлі вогнищем української освіти, науки, культури. Обидва нинішні університети, що діють у місті, — Кам'янець-Подільський державний університет і Подільський державний аграрно-технічний університет — виводять свій родовід від Огієнкового дітища: перший — від відкритого 22 жовтня 1918 р. університету, другий — від відкритого в цьому ж університеті 22 жовтня 1919 р. сільськогосподарського факультету. І якщо сьогодні Кам'янець-Подільський з повним правом називають університетським містом, то першочергова заслуга в цьому одного з фундаторів і першого ректора Кам'янець-Подільського державного українського університету Івана Огієнка.

До Кам'янця-Подільського приїздило багато відомих особистостей, як української культури (Тарас Шевченко), так і державних діячів та представників культур інших народів (російські монархи Петро I, Катерина II, письменники Михайло Булгаков, Адам Міцкевич та інші).

Міста-партнери

Торговий центр Galeria Krakowska в місті-партнері Краків

Місто-партнер Перемишль

Місто-партнер Глогув

Музей Narodowe Ziemi Przemyskiej в місті-партнері Перемишль

Кам'янець-Подільський має 28 міст-побратимів із п'ятнадцяти країн:

• Польща — 12 міст:

Сянік (місто та повіт); Глогув (місто-побратим передало для громади Кам'янця медикаментів на суму 30 тисяч злотих); Тарново-Подгурне (місто-побратим приймає уже декілька років дітей учасників АТО на відпочинок); Грубешів (підписано декларацію про співпрацю 2017);

Каліш; Гнєв; Завєрце; Краків;

Таргувек (у Варшаві); Перемишль; Гміна Гожице; Ченстохова;

• Румунія — 2 міста.

• Залеу (2003 підписано протокол намірів);
• Серет (підписано договір про співпрацю 2015);

• Литва — Укмерге (дружба зародилася ще 1991);
• Китай — Сучжоу в провінції Цзянсу (контакти від 2003);
• Латвія — Лівані (договір підписано 23 липня 2011);
• Білорусь — Полоцьк (угоду про співпрацю укладено 17 травня 2003);
• Молдова — Єдинці (угоду про співпрацю укладено 17 травня 2003);
• Словаччина — містечко Дольний Кубін (18 червня 2004 підписано договір про побратимство й співпрацю);
• Італія — Понте Ламбро (7 жовтня 2006 підписано угоду про побратимство та співпрацю);
• США —Атенс (1999 започатковано співпрацю в рамках українсько-американської програми «Партнерство громад»);
• Росія — Мічурінськ (співпрацю закладено в радянські часи);
• Вірменія — Вагаршапат;
• Іспанія — Теруель; (підписано протокол про співпрацю 19 травня 2007);
• Швеція — Херлльюнга ;
• Чехія — Кутна Гора (договір підписано 4 жовтня 2008, військовослужбовцям, які беруть участь АТО, від чехів як місту-побратиму надійшла гуманітарна допомога 25 листопада 2014);
• Північна Македонія — Радовиш; (договір підписано 18 жовтня 2014);

Також є партнерські зв'язки з українськими містами:

• Слов'янськ;
• Вінниця;
• Умань;

Входить до складу Асоціації Міст України.

Цікаві факти про місто

Пам'ятна монета НБУ номіналом 5 грн., присвячена Кам'янець-Подільській фортеці

• За даними статистики, протягом 2010 року найвідвідуванішою статтею Української вікіпедії про українські міста стала стаття про Львів. До першої десятки увійшла також стаття про Кам'янець-Подільський, зайнявши 6 місце. У 2012 році стаття про Кам'янець-Подільський зайняла 93 місце у сотні найпопулярніших статей за відповідний рік, кількість переглядів склала 82 650 разів.
• Кам'янець-Подільський посів 36 місце в рейтингу прозорості бізнесу серед українських міст.
• Місто займає 3 місце за архітектурними пам'ятками в Україні.
• З 22 березня 1919 — по листопад 1920 — столиця Української Народної Республіки, через складні політичні обставини.
• Кам'янець-Подільський є одним з тих міст України, що втратили значення обласного центру, а отже більші можливості для розвитку, такими як: Бахмут, Дрогобич, Ізмаїл.
• «Лань, що біжить» це найвищий в Європі міст без вертикальних опор, а також улюблене місце для стрибків з банджі-джампінгу (висота 54 м.).
• Є найбільшим містом не обласним центром у Західній Україні.
• На Google Art Project — віртуальній колекції мистецтва з усього світу є стінописи з Кам'янця-Подільського.
• Кам'янець-Подільський займає 3 місце після Оксфорда та Кембриджа за кількістю студентів на душу населення.
• У рамках операції UNIFIER, що є місією Збройних сил Канади для підтримки сил безпеки в Україні, контингент 2-ї Об'єднаної оперативно тактичної групи, з вересня 2015 року здійснював підготовку військовослужбовців Збройних Сил України зі знешкодження вибухових пристроїв. Всього за три роки було підготовлено 345 українських військовослужбовців (Канада є однією з найбільших країн друзів України).
• Входить до складу 50 найбільших міст Україна за населенням.
• За перше півріччя 2018 року вхідним квитком до Старої фортеці скористалося 93 тисячі відвідувачів. Вітчизняні мандрівники прибували переважно з Київської, Львівської, Дніпропетровської, Хмельницької, Чернівецької, Запорізької та Харківської областей. Закордонні з Польщі, США, Німеччини, Бельгії, Австрії, Румунії, Швейцарії, Канади, Італії, Британії, Білорусі.
• 2017 році банери із зображенням перлини Поділля та України — Кам'янець-Подільської фортеці отримали одразу два призових місця — друге та третє у конкурсі «Вікі любить пам'ятки».
• Урбаноніми про Кам'янець-Подільський існують у таких містах: Харків, Рівне, Київ (вулиця і провулок). Також слід згадати вулиці у Львові та Хмельницькому під назвами Кам'янецька, що теж історично вказували напрямок на Кам'янець-Подільський. У Хабаровському краї є село під назвою Каменец-Подольск з населенням 173 людини.

Галерея

• Відтворити
• 

  Казкове диво Поділля

• 

  Скульптура Матері Божої

• 

  Міська ратуша

• 

  Православний храм

• 

  Турецький міст

• 

  Одвічна твердиня

• 

  Фортечні мури

• 

  Неприступна фортеця

• 

  Фортеця на світанку

Панорами Кам'янець-Подільська

Панорама Старої фортеці

Панорама Старого міста та фортеці

Панорама центру міста

Панорама міста

Див. також

• Кам'янець-Подільська фортеця
• Міські голови Кам'янця-Подільського;
• Почесні громадяни Кам'янця-Подільського.
• Храми Кам'янця-Подільського
• Кам'янець-Подільська агломерація
• Кам'янець-Подільська міська рада
• ФК Фортеця (Кам'янець-Подільський)

Джерела

• Будзей О. Кам'янецький календар на сайті «Вічний Кам'янець»
• Кам'янець-Подільський // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1979. — С. 541.
• Кам'янець-Подільський. Путівник. — Львів, 1970.
• Петров М. Б., Рибак І. В.. Кам'янець-Подільський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 55—64. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Kamieniec Podolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — Т. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 748—763. (пол.)

Посилання

• Кам'янець-Подільський // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 586-587. — 1000 екз.

• Сикора Э. Ф. Лица Каменца-Подольского или те, кто творил историю «Цветка на камне», кто оказывал влияние на его судьбу, а также те, кому повезло увидеть своими глазами это неповторимое чудо природы и творение человеческой фантазии. — Харьков: «Міськдрук», 2010. — 700 с.
• Офіційний сайт кам'янець-подільського державного історичного музею-заповідника
• Кам'янець-Подільський інформаційний сайт
• Туристично-інформаційний центр Кам'янця-Подільського
• м. Кам'янець-Подільський на сайті Хмельницької обласної ради
• Новини Кам'янця-Подільського
• 7 днів — життя за тиждень
• Кам'янець-Подільський онлайн
• Кам'янець-Подільський історичний
• Кам'янець-Подільський Подорожі Україною
• OSM Карта Кам'янець-Подільського
• Радянська топографічна карта 1:100000
• Каменец-Подольский // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
• Історія єврейської громади Кам'янця-Подільського(англійською мовою)
• Міста-Партнери на Офіційний сайт Кам'янець-Подільської міської ради
• Кам'янець-Подільська агломерація
• Події Кам'янця-Подільського
• Як виглядав Кам'янець-Подільський у 1897 році — ретро фото матеріал газети Gazeta.ua від 01.07. 2015 року.
• Фото визначних місць Кам'янця-Подільського^{[недоступне посилання з липень 2019]}, Look My Trips
• Бухало О. // Кам'янець-Подільський: як будували місто Божою рукою // BBC News Україна