Відмінності між версіями «Канадський діалект української мови»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(прибрав англіцізм)
Рядок 19: Рядок 19:
 
==Сприйняття канадського діалекту української мови в Україні==
 
==Сприйняття канадського діалекту української мови в Україні==
 
{{ОД}}
 
{{ОД}}
Під час горбачовської «[[перебудова|перебудови]]», та особливо після проголошення [[незалежність|незалежності]], в материковій Україні стали поширюватися завезені з Канади або репринтно відтворені друковані джерела, мові яких були притаманні особливості канадсько-українського діалекту. Ставлення української громади до такої мовної інвазії було неоднозначним: частина науковців, літераторів, журналістів та освітян радо зустріла оновлення словникового запасу і широко вживало терміни та граматичні конструкції, що були відсутні в літературній мові материкової України радянської доби. Особливо прихильно ставилися до такого розширення меж літературної норми носії української мови з західного регіону — як через можливість дистанціюватися від російських мовних запозичень та кальок, так і через спільність деяких слів, широко вживаних канадськими українцями, з місцевими діалектами та мовною традицією дорадянських часів  «часопис», «світлина», «дереворит», «ровер», «число» (в значенні «номер») та ін. У той же час переважна більшість україномовної (хоча б у фаховій сфері) спільноти Центральної та Східної України стримано зустріла перспективи канадсько-українського мовного впливу, і після короткотривалої моди на «канадійську» екзотику майже повністю відкинула спроби вкорінити особливості канадсько-українського діалекту в галузях науки, освіти та журналістики своїх регіонів.
+
Під час горбачовської «[[перебудова|перебудови]]», та особливо після проголошення [[незалежність|незалежності]], в материковій Україні стали поширюватися завезені з Канади або репринтно відтворені друковані джерела, мові яких були притаманні особливості канадсько-українського діалекту. Ставлення української громади до такого мовного вторгнення було неоднозначним: частина науковців, літераторів, журналістів та освітян радо зустріла оновлення словникового запасу і широко вживало терміни та граматичні конструкції, що були відсутні в літературній мові материкової України радянської доби. Особливо прихильно ставилися до такого розширення меж літературної норми носії української мови з західного регіону — як через можливість дистанціюватися від російських мовних запозичень та кальок, так і через спільність деяких слів, широко вживаних канадськими українцями, з місцевими діалектами та мовною традицією дорадянських часів  «часопис», «світлина», «дереворит», «ровер», «число» (в значенні «номер») та ін. У той же час переважна більшість україномовної (хоча б у фаховій сфері) спільноти Центральної та Східної України стримано зустріла перспективи канадсько-українського мовного впливу, і після короткотривалої моди на «канадійську» екзотику майже повністю відкинула спроби вкорінити особливості канадсько-українського діалекту в галузях науки, освіти та журналістики своїх регіонів.
   
 
== Демографія ==
 
== Демографія ==

Версія за 22:40, 29 квітня 2009

Кана́дський діале́кт украї́нської мо́ви (іноді: канадсько-українська мова) — різновид української мови, що утворився в середовищі перших двох хвиль української імміграції в Західну Канаду та їхніх нащадків. Цей канадсько-український варіант мови був особливо поширений з самих початків української імміграції в Канаду в 1891 році,— і аж до середини 20-го століття.

Оскільки емігранти приїжджали в Канаду з Галичини та Буковини, їх мова нагадувала діалекти цих регіонів: у ній находилися набагато більше слів спільних з польською, німецькою та румунською мовами, ніж з російською — в порівнянні з сучасною українською мовою, яка в основному базується на центральних діалектах Черкас, Полтави та Києва.

Історія

Іммігранти перших двох хвиль (1892—1914, 1918—1939) користувалися мовними діалектами Західної України того періоду. Відрізана від основного ареалу української мови як через війни та соціальні заворушення першої половини XX століття, так і через значну відстань, — українська мова в Канаді зазнала впливу інших мов, насамперед англійської; крім того, найбідніші селяни-піонери в Канаду вперше зустрілися з новими технологіями та концепціями, для яких в усній мові бракувало їм відповідників. Унаслідок таких міжмовних перетинів канадсько-український діалект почав розвиватися в зовсім іншому напрямку, ніж споріднені з ним західноукраїнські діалекти.

На рубежі XIX—XX століть у слов'янських громадах Канади (на той час переважно сільських) українська мова перебрала на себе ще й функцію мови міжетнічного спілкування, що й, можливо, зумовювалося проміжним її положенням між мовами східних, західних і південних слов'ян.

Оскільки мовам меншин були надані певні права ще до початку української імміграції, у степових провінціях Канади до Першої світової війни шкільні власті толерували викладання українською мовою в двомовних англо-українських школах. Проте у воєнний період усі права мов етнічних меншин скасовано: спілкування українською в школах категорично заборонялося англо-канадською владою протягом декількох десятиліть аж до 1960-х років.

Україномовне населення Канади, як правило, в економічному відношенні відставало від інших етнічних груп своїм недостатнім знанням англійської мови, потрібної в більшості професій. Погано розмовляючи англійською, особливо якщо переселялися за межі етнічно-українських сільських поселень, українці зазнавали глузувань та залякувань з боку мовної більшості. Ті, хто переїжджали в інші сільські райони або прилеглі більші міста, як наприклад, у Вінніпег або Едмонтон, як правило, швидко втрачали рідну мову: їх мова стала асоціюватися з сільської відсталістю — і її вживання почало скорочуватися.

Нині число носіїв української мови в Канаді продовжує скорочуватися — саме тоді, коли державна мовна політика зазнала значних змін і стала більш терпимою супроти іномовних меншин. Під цей час в Канаді існують двомовні англо-українські школи, українська мова викладається як предмет у початкових та середніх навчальних школах, як і державних, так і католицьких. Після схвалення першого в Альберті шкільного законодавства про двомовні програми в 1971 р. школи західної Канади пропонують навчання в англо-українських двомовних програмах. Подібні закони впроваджено пізніш у Саскачевані та Манітобі. Українську мову й літературу викладають у Манітобському, Альбертському та Саскачеванському університетах Західної Канади.

Українці, які приїхали до Канади після Другої світової війни і пізніш, як правило, не розмовляють канадсько-українською мовою — це виключно царина україноканадців.

Сприйняття канадського діалекту української мови в Україні

Під час горбачовської «перебудови», та особливо після проголошення незалежності, в материковій Україні стали поширюватися завезені з Канади або репринтно відтворені друковані джерела, мові яких були притаманні особливості канадсько-українського діалекту. Ставлення української громади до такого мовного вторгнення було неоднозначним: частина науковців, літераторів, журналістів та освітян радо зустріла оновлення словникового запасу і широко вживало терміни та граматичні конструкції, що були відсутні в літературній мові материкової України радянської доби. Особливо прихильно ставилися до такого розширення меж літературної норми носії української мови з західного регіону — як через можливість дистанціюватися від російських мовних запозичень та кальок, так і через спільність деяких слів, широко вживаних канадськими українцями, з місцевими діалектами та мовною традицією дорадянських часів  «часопис», «світлина», «дереворит», «ровер», «число» (в значенні «номер») та ін. У той же час переважна більшість україномовної (хоча б у фаховій сфері) спільноти Центральної та Східної України стримано зустріла перспективи канадсько-українського мовного впливу, і після короткотривалої моди на «канадійську» екзотику майже повністю відкинула спроби вкорінити особливості канадсько-українського діалекту в галузях науки, освіти та журналістики своїх регіонів.

Демографія

Під час проведеного в 2001 році в Канаді перепису населення 148 085 осіб вказало українську мову в якості рідної, діалект при цьому не враховувався.

Найбільша українська громада існує в Онтаріо — однак і там носії української мови складають незначний відсоток населення; в той же час у степових провінціях він значно вищий. У атлантичних провінціях і північній Канаді число носіїв української мови незначне.

Дані по окремих провінціях (2001):

Провінція Число носіїв Відсоток населення
провінції
Британська Колумбія 13,600 0.35 %
Альберта 33,970 1.15 %
Саскачеван 19,650 2.04 %
Манітоба 26,540 2.40 %
Онтаріо 48,620 0.43 %
Квебек 5,125 0.07 %

Приклади

Колишній прапор Канади, версія згадувана у «Букварі» 1925 року.

Стих про Прапор Канади (колишній) з букваря, виданого в 1925 році:

Наш прапор.
Наш прапор має три кольори: червоний, білий і синий.
Червоний означає: «Будь відважний».
Білий означає: «Будь чесний».
Синий означає: «Будь вірний».
Памятаймо о тім, коли дивимось на Наш прапор.

Приклади запозичень:

Канадсько-українська мова Українська літературна мова
пироги (пол. pierogi) вареники
файно добре
шузи (англ. shoes) взуття
дев'ятдесят дев'яносто
ґара (англ. car) машина
айскрім (англ. ice-cream) морозиво

Джерела

Посилання