Відмінності між версіями «Корочун»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Мітка: перше редагування
Рядок 45: Рядок 45:
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
 
* [http://supermif.com/slovjane/karacun.html Карачун — цикл обрядів і вірувань. Слов’янська міфологія]
 
* [http://supermif.com/slovjane/karacun.html Карачун — цикл обрядів і вірувань. Слов’янська міфологія]
  +
== Посилання ==
  +
*[http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/second_book/part1.pdf Корочун] // {{УМЕ6|сторінки=733}}
   
 
{{Слов'янська міфологія}}
 
{{Слов'янська міфологія}}

Версія за 04:42, 8 липня 2019

Карачун
Міфологія Слов'янська міфологія
Місцевість Слов'янські країни

Карачун (Корочун, Керечун) — в слов'янській міфології термін, закріплений головним чином за різдвяним циклом обрядів і вірувань. В українців, поляків, словаків, моравців, болгар, сербів цим словом позначаються зимовий сонцеворотРіздво і Святвечір, 24 і 25 грудня, період різдвяних свят, а також різдвяний хліб і різдвяне деревце. У болгарських діалектах цим словом може називатися літній сонцеворот — день св. Феодора (8 червня). У давньоруській мові Карачун означав піст перед Різдвом, сонцеворот — Спиридонів день (12 грудня), обряд колядування.

У російській і білоруській мовах слово карачун вживалося для позначення раптової смерті, смерті у молодому віці, передсмертних судом, а також злого духу, біса, демона, який скорочує життя.

Загальним елементом усіх цих значень потрібно визнати значення «Переворот, поворот, різка і значима зміна стану», представлене у назвах днів зимового і літнього сонцевороту, що є межею зими і літа; у позначеннях смерті і граничного стану між життям і смертю (агонії); у назвах нечистої сили, яка викликає смерть, особливо передчасну.

Обрядове і магічне значення має різдвяний хліб — карачун, відомий у Карпатахукраїнців, поляків, словаків і моравців). Карачун вважався символом сімейного багатства.

Господиня пекла його у вивернутому кожусі і рукавицях, всередину хліба клали зерна різних злаків, часник, трави, встромляли стебло вівса або ялицеву гілочку, ставили баночку меду і освяченої води, обв’язували Карачун джгутом льону або конопель, щоб усе це уродилося і було благополучне. У Словаччині Карачун ділили на кожного члена сім’ї, давали худобі заради здоров’я і плодючості, а залишок клали перед дверима хліва заради охорони від відьми. Шматок Карачуна і усе «випечене» в ньому зберігали як ліки, оберіг і сильні магічні предмети. З Карачуном гадали, катаючи його по підлозі: якщо він перекинеться на верхню кірку, це означало нещастя в скотарстві або смерть кого-небудь із членів сім’ї. Гадали також за формою, яку Карачун прийме в печі.

Джерела

Посилання