Карбонатити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Карбонатити (рос. карбонатиты, англ. carbonatites, нім. Karbonatite m pl) – карбонатні або силікатно-карбонатні породи, складені більш ніж на 50% кальцитом, доломітом, анкеритом і інш. Крім карбонатів, можуть бути присутні піроксен, амфібол, флоголіт, форстерит, апатит, магнетит, титаніт, лужний польовий шпат, рідкіснометальні мінерали (пірохлор, баделеїт, бастнезит, циркон і інш.). У разі їх присутності в значній кількості породу називають піроксеновим, фло-гопітовим, магнетитовим, апатитовим К. Специфічна особливість складу К. – їх часте збагачення рідкісними і розсіяними елементами (ніобієм, залізом, титаном і інш. К. поширені у складі складних кільцевих плутоніч. лужно-ультраосновних комплексів. У кільцевих масивах К. утворюють штоки, кільцеві і конічні дайки, жили, штокверки; у вулканічних породах - штоки типу “пробок". К., як правило, найбільш пізні з порід, що складають кільцеві масиви і вулканічні утворення. Виявлені також ефузивні і пірокластичні К., які утворюють автономні лавові потоки, покривала з вулк. попелу і конуси. Вважається, що К. загалом - гетерогенні породи. К. - си-ровина для одержання ряду металів.

Див. також

Література