Карл Федорович фон Мекк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:26, 10 вересня 2017, створена Andrew J.Kurbiko (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Карл Федорович фон Мекк
Karl von Meck.jpg
Народився 22 червня (4 липня) 1821
Slampe[d], Slampe Parish[d], Тукумський край, Латвія
Помер 26 січня (7 лютого) 1876 (54 роки)
Москва, Московська губернія, Російська імперія
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність підприємець
Діти Микола Карлович фон Мекк
Q18044332?

Карл Федорович фон Мекк (нім. Karl Otto Georg von Meck) (22 червня (5 липня) 1821 маєток Шлампен Туккумський повіт Курляндська губернія Російська імперія — 26 січня (7 лютого) 1876, Москва) — остезійський дворянин, барон, один із засновників залізничного транспорту Росії, інженер-полковник Міністерства залізничних шляхів, дійсний статський радник, благодійник і меценат. Власник цукроварні, цигаркової фабрики, винокурні, мідного, ливарного, спиртового, цегельного та вапнякового заводів.

Біографія[ред.ред. код]

Герб фон Мекк

Карл Федорович у 17 років вступив кадетом в Інститут корпусу шляхів сполучення, який тоді був військовим навчальним закладом (пізніше став називатись Санкт-Петербурзьким інститутом шляхів сполучення ім. Олександра I). В 1841 р. отримав чин прапорщика і залишився в навчальному закладі продовжувати навчання. У 1842 р. отримав чин підпоручика, а потім 20 червня 1844 р. після іспитів отримав чин поручика. Був призначений на службу інженером доріг у XI дільниці шляхів сполучення. Будував дорогу в Смоленської області, де і зустрів свою майбутню дружину, доньку місцевого поміщика-дворянина Філарета Васильовича Фраловського і Анастасії Дмитрівни Потьомкіної. За будівництво ділянки від Малоярославця до Бобруйська, після огляду шосе імператором у 1851 р. був відмічений "особливим монаршим благословенням.

У 1858 р. був призначений начальником дистанції, але за наполяганням дружини, в 1859 р. залишив державну службу в чині інженер-підполковника з мундиром, закінчивши першу частину свого життя — казенну. І зайнявся підприємництвом: саме в цей час у Росії, що усвідомила після поразки в Кримській війні всю важливість залізничного транспорту, почалися перші спроби будівництва залізниць по приватних підрядах. У 1860 р. працює підрядчиком по земельних роботах на будівництві Московсько-Троїцкої залізничної дороги. Пізніше фон Мекк вступив в Товариство Саратовської залізниці, що ставило за мету спорудити на приватні гроші залізниці між Москвою і Саратовом. На першому етапі повинна була будуватися ділянка Москва -Коломна. І вона була побудована за два роки та введена в експлуатацію. На думку сучасників, ця заслуга належала головному секретареві суспільства Павлу фон Дервізу і його помічникові фон Мекку. Проте на цьому засоби Товариства вичерпалися і воно збанкрутіло. Проте вже в 1863 р. замість нього було засновано Товариство Московсько-Рязанської залізниці, яке фон Дервіз очолив вже як голови Правління і залучив фон Мекка до будівництва дороги від Коломни до Рязані як головний підрядчика. Дорога була побудована за небувалий термін — півтора роки, швидко увійшла до експлуатації. На думку сучасників, цей проект приніс фон Дервізу і фон Мекку прибутку близько півтора мільйонів рублів. Потім з тією ж швидкістю і ефективністю фон Дервізом і фон Мекком була збудована наступна ділянка від Рязані до Козлова. Надалі фон Мекк взяв участь в спорудженні ще декількох залізниць, у тому числі Курсько-Київської, але потім побудував Ландварово-Роменську залізничну дорогу. Московська міська дума залучала К. Ф. фон Мекка як консультанта при спорудженні капітальних металевих мостів через Москву-річку.

Помер від інфаркту, який стався від сердечного нападу, що був викликаний зрадою дружини і народження позашлюбної доньки Людмили від Олександра Олександровича Іолшина. Похований в сімейному склепі на цвинтарі Ново-Олексіївського монастиря[ru] в Москві.

Благодійність[ред.ред. код]

Карл Федорович допомагав багатьом установам і суспільствам, ось деякі свідоцтва:

  • жертводавець на Миколаївське ім. Августiйшого Голови Комітету Сибірської залізничної дороги Гуртожиток студентів Інституту Інженерів Шляхів Сполучення імператора Олександра І та засновник іменної премії (10000 руб)
  • член опікунської ради з питань нужденних студентів Імператорського Університету св. Володимира
  • урядовим розпорядженням 1876 р. Мекк призначений Почесним опікуном Камʼянець-Подільської гімназії
  • найголовніший жертводавець Опікунської Ради про бідних Імператриці Марії
  • пожертвував 25000 рублів у 1867 р. Імператорському суспільству любителів природознавства, антропології і етнографії для установи при Імператорському Московському університеті кафедри антропології
  • пожертвував 5000 рублів на покупку землі для будівництва православного Горненского Казанського монастиря під Єрусалимом.

Після смерті фон Мекка його справу успадкувала вдова Надія Філаретівна і сини, з яких найбільшу роль у розвитку російських залізниць зіграв Микола Карлович.

Родина[ред.ред. код]

Родина фон Мекк

Син Оттона Адама фон Мекка (1790—1830)[1] і Мітави Вільгельміни фон Мекк (?-?), донки Міттау Давіда Хаффенберга (Гафферберг).

Був одружений з Надією Філаретівною Фраловською (1831—1894).[2]

У шлюбі мали 18 дітей, але вижили лише 11:
Єлизавета (1848—1907) — дружина Олександра Олександровича Іолшина (?-?);
Олександра (1850—1920) — дружина графа Павла Олександровича Беннігсена (?-?);

Володимир (1852—1893) — одруженого на Єлизаветі Михайлівні Поповій (1861—1892), донці московського фабриканта;

Юлія (1853—1915) — дружина польського музиканта Владіслава Альбертовича Пахульского (1857—1919);

Лідія (1855—1910) — дружина Федора Федоровича Левіса оф Менара (?-?);

Микола (1863—1929) — одруженого на Анні Львівні Давидовій[3] (1864—1942), онуці декабриста Василя Львовича Давидова (1780—1855), племінниці Петра Ілліча Чайковського.

Олександр (1864—1911) — бібліофіл, меценат, один із засновників альпінізму в Росії, перший голова Російського гірського товариства

Софія (1867—1935) — дружина Олександра Олександровича Римського-Корсакова (1849—1922), а потім князя Дмитра Михайловича Голіцина (1867—1913);

Максиміліан (1869—1950) — одруженого на Ользі Михайлівні Кирьяковій (?-1928), а потім на Елизабет Ватсон;

Іліодор (1871—1873) — похований в родовому склепі (зруйнований в 1929 р.) в Ново-Олексіївському монастирі

Михайло (1871—1883) — помер від хвороби серця

Людмила (1872—1946) — дружина князя Андрія Олександровича Ширинського-Шихматова (1868—1927).

Джерела[ред.ред. код]

  • Фон Мекк Галина. Как я их помню. — Переклад з англійської Бориса Нікітіна. Фонд ім. І. Д. Ситіна. _ М.,1999


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. История рода фон Меккhttp://von-meck.info/10-persons/vonmecks/52-otton-adam-fon-mekk
  2. История рода фон Мекк http://von-meck.info/personalii/mecks/nadezhda-filaretovna
  3. Родічкін І. Д. Старовинні маєтки України. Маєток як синтез мистецтв. Архітектура садів парків. Поетика старовинної садиби. — К.: Мистецтво, 2005. — С.298