Карл VIII Люб'язний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл VIII Люб'язний
Dei Gracia Francorum Rex
Charles VIII Ecole Francaise 16th century Musee de Conde Chantilly.jpg
Король Франції
Правління 1483-1498
Коронація 30 травня 1484
Попередник Людовик XI Розсудливий
Наступник Людовик XII Батько Народу
Біографічні дані
Релігія Римо-католицька церква
Народження 30 червня 1470(1470-06-30)
Амбуаз
Смерть 7 квітня 1498(1498-04-07) (27 років)
Амбуаз
Поховання Абатство Сен-Дені, Париж, Королівство Франція
Дружина Анна Бретонська
Діти Шарль-Орлан, Шарль, Франсуа, Анна
Династія Валуа
Батько Людовик XI Розсудливий
Мати Шарлотта Савойська
Coat of Arms of Charles VIII of France.svg
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Карл VIII Люб'язний (фр. Charles VIII l’Affable; 30 червня 1470 — 7 квітня 1498) — король Франції з 1483 р., з династії Валуа. Успадковував престол у свого батька, Людовика XI Розсудливого, у віці тринадцяти років. Розгорнув Італо-Французькі війни, які характеризували першу половину XVI століття.

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Карл народився в Амбуазі у Королівстві Франція, ставши єдиним вижившим сином короля Людовіка XI Розсудливого і його другої дружини Шарлотти Савойської. Карл вступив на трон 30 серпня 1483 р., у віці 13 років. Він був слабкий здоров'ям, і, відповідно до побажань Людовіка XI, регентство було передано старшій сестрі Карла, Анні де Боже, про яку батько казав, що це — «найменш божевільна жінка у Франції». Анна управляла країною як регент разом зі своїм чоловіком П'єром II де Бурбоном до 1491 року.

Шлюби[ред.ред. код]

У 1482 році у Карлу VIII була призначена в дружини Маргарита Австрійська, дочка імператора Священної Римської імперії Максиміліана I і Марії Бургундської. Шлюб був влаштований Людовиком XI та Максиміліаном I. Як придане Королівству Франція переходили частина Артуа і Бургундії.

Однак у 1488 році, після невдалого падіння з коня помер герцог Бретані Франциск II, залишивши свою 11-річну старшу дочку Анну як єдину спадкоємицю. Анна, яка прагнула незалежності свого герцогства через загарбницькі амбіції Королівства Франція, влаштувала шлюб у 1490 р. між собою і Максиміліаном I, який у 1477 р. одружився з Марією Бургундською при таких же обставинах. Французи сприйняли цей шлюб як порушення договору у Верже (оскільки король не санкціонував вибір нареченого), а крім того, і як відверто недружній акт — імперія в цей час була ворожа Королівству Франція. Французькі війська вторглися в герцогство і навесні 1491 р., після низки перемог війська Карла VIII і його воєначальника Ла Тремуйль, обложили Ренн, де знаходилася 14-річна правителька Бретані, яка тільки що заочно вийшла заміж; всю решту території герцогства вони вже контролювали. Цього разу її руки домагався особисто король Карл. У підсумку Анна Бретонська погодилася на заручини.

6 грудня 1491 р. в Ланже відбулося одруження Анни і Карла VIII. 15 лютого 1492 р. законність цього шлюбу була підтверджена папою Інокентієм VIII.

Вирушаючи в Ланже, щоб вийти заміж за Карла, Анна демонстративно взяла з собою з Ренна два ліжка, на знак того, що не збирається спати разом з Карлом VIII, який насильно взяв її в дружини. 8 лютого 1492 р. Анна була коронована як королева-дружина в Сен-Дені. Весь час перебувала при дворі Маргарита Австрійська, яка після заручин була відправлена ​​до свого батька.

Приєднання Бретані[ред.ред. код]

У перші роки його царювання державою правила його старша сестра, Анна де Боже. Герцог Орлеанський, який бажав захопити владу, уклав союз із герцогом Бретонська Франциском II та іншими принцами і почав війну (що отримала назву Безумної війни). Ла Тремуйль розбив їхнє військо при Сент-Обені (1486 рік) і взяв у полон герцога Орлеанського. Герцог Бретонський мав відшкодувати військові витрати, поступитися кількома прикордонними фортецями і дати обіцянку не видавати своїх дочок заміж без згоди короля Франції.

Через кілька місяців він помер, і йому успадковувала його дочка — одинадцятирічна Анна Бретонська. Королі англійський та іспанський, а також імператор Священної Римської імперії уклали союз з метою перешкодити Карлу заволодіти Бретанью. Анна запропонувала свою руку імператору Максиміліану I, і він обвінчався з нею заочно. Але Анна Боже скликала збори богословів і юристів і вони оголосили цей шлюб недійсним. Тоді Карл став претендентом на руку герцогині Бретонською. Анна Боже зуміла залучити на свій бік бретонське дворянство і герцога Орлеанського: Ла Тремуйль з'явився в Бретань з армією, і герцогиня Анна змушена була погодитися на цей шлюб. 15 листопада 1491 року під виглядом шлюбного контракту здійснилося приєднання Бретані до Королівства Франція. Союзників, що почали з цього приводу війну, вдалося легко заспокоїти: Генріха VII — грошима, Максиміліана — поверненням Артуа, Франш-Конте і Шаролє, приданого його дочки і колишньої нареченої Карла, Маргарити Австрійської, а короля Кастилії і Арагону Фердинанда II — поступкою Руссильона.

Італійські війни[ред.ред. код]

Докладніше: Італійські війни

Потім Карл вирушив до Італії завойовувати Неаполітанське королівство, на яке мав деякі права. У серпні 1494 року Карл перейшов Альпи з численною армією і дійшов до Неаполя, не нанісши жодного удару списом, так як жителі, гноблені своїми правителями, скрізь зустрічали його із захопленням. Він коронувався, прийняв титул короля Неаполітанського, Єрусалимського та імператора Сходу і потім протягом двох місяців святкував свою перемогу. У цей час склалася нова коаліція проти Королівства Франція: папа Олександр VI, Венеція, а також колишній союзник Карла Людовіко Сфорца мали затримати французів у долині По, а Максиміліан I, Генріх VII і Фердинанд II Арагонський — почати напад на Королівство Франція. Карл призначив герцога Монпансьє віце-королем Неаполя, швидко пройшов Італію, розбив армію союзників при Форново 6 липня 1495 року і повернувся до Королівства Франція. Король Фердинанд II Арагонський за допомогою іспанців знову опанував Неаполем; герцог Монпансьє помер від чуми, і д'Обіньї привів до Королівства Франція залишки французьких гарнізонів. Італійський похід не приніс, таким чином, жодних результатів.

Смерть[ред.ред. код]

7 квітня 1498 року Карл помер у Амбуаззі: входячи в занадто низькі двері і ударившись головою об косяк, він отримав струс мозку.

Так як всі троє синів Карла та Анни Бретонською померли в дитинстві, а більш близьких родичів по чоловічій лінії не було, то, згідно салічний, йому успадковував Людовик XII, герцог Орлеанський, правнук Карла V Мудрого.

Спадщина[ред.ред. код]

Карл VIII залишив Королівство Франція в боргах і в безладді в результаті своїх нереалістичних амбіцій. Проте в результаті його правління посилилися культурні зв'язки з Італією, спонукало французьке мистецтво і літературу до розвитку. Приєднання Бретані остаточно завершило процес об'єднання основного «кельтського» масиву території Королівства Франція. Втрачені ж при цьому прикордонні землі були частково повернуті, але вже наступної династією.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружини[ред.ред. код]

  1. Маргарита Габсбург Була дружиною Карла з 1483 по 1491 роки. Дітей в цьому шлюб не було.
  2. Анна І (14771514) королева Бретані. Була дружиною Карла з 1491 по 1498 роки. В них було вісім дітей.

Діти[ред.ред. код]

  1. Карл-Орлан (14921495)
  2. Франциск (1493)
  3. Дочка (1494)
  4. Дочка (1495)
  5. Карл (1496)
  6. Франциск (1497)
  7. Анна (1498)

Карл VIII в мистецтві[ред.ред. код]

У кіно[ред.ред. код]

Попередник
Людовик XI Розсудливий
Blason pays fr FranceAncien.svg Король Франції
1483-1498
Blason pays fr FranceAncien.svg Наступник
Людовик XII Батько Народу