Відмінності між версіями «Кароль Антоневич-Болоз»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 28: Рядок 28:
 
| Примітки =
 
| Примітки =
 
}}
 
}}
'''Кароль Антоневич''' ({{lang-arm|Կարոլ Անտոնեվիչ}}, {{lang-pl|Karol Antoniewicz}}; * [[6 листопада]] [[1807]], с. [[Скварява]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австрійська імперія]] — † [[14 листопада]] [[1852]], с. Обра, [[Російська імперія]] (тепер [[Великопольське воєводство]], [[Польща]]) — [[Польська література|польський]] [[поет]] та
+
'''Кароль Антоневич''' ({{lang-arm|Կարոլ Անտոնեվիչ}}, {{lang-pl|Karol Antoniewicz}}; * [[6 листопада]] [[1807]], с. [[Скварява]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австрійська імперія]] — † [[14 листопада]] [[1852]], с. Обра, [[Російська імперія]] (тепер [[Великопольське воєводство]], [[Польща]])) — [[Польська література|польський]] [[поет]] та
 
[[письменник]] вірменського походження, католицький [[священник]], член ордену єзуїтів.
 
[[письменник]] вірменського походження, католицький [[священник]], член ордену єзуїтів.
  +
  +
== Біографія ==
  +
Кароль Антоневич народився [[6 листопада]] [[1807]] року в селі [[Скварява]] поблизу Золочева у вірменській родині.
  +
  +
У [[1827]] році закінчив юридичний факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]].
  +
  +
Приймав активну участь у [[Польське повстання у Правобережній Україні (1830—1831)|листопадовому повстанні]].
  +
  +
У [[1833]] році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.
  +
  +
Після смерті дружини, він у [[1839]] році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату склав перші [[Обітниця|обіти]] [[12 вересня]] [[1841]] року.
  +
  +
== Діяльність ==
  +
  +
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в [[1846]] року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в [[Галичина|Галичині]] у [[1848]] році Кароль Антоневич проповідував у [[Краків|Кракові]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], [[Сілезія|Сілезії]] та [[Велике Князівство Познанське|Великому Князівстві Познанському]]. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.
  +
  +
Доглядав та надавав непосильну допомогу хворим на [[холера|холеру]], але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії. Помер Кароль Антоневич [[14 листопада]] [[1852]] року в Обрі.

Версія за 11:58, 17 серпня 2016

Кароль Антоневич
Կարոլ Անտոնեվիչ, Karol Antoniewicz
POL Karol Antoniewicz.jpg
Ім'я при народженні Кароль Антоневич
Народився 6 листопада 1807(1807-11-06)
с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 14 листопада 1852(1852-11-14) (45 років)
с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
·холера
Поховання с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
Громадянство Австро-Угорська імперія
Національність поляк
Діяльність поет, письменник, католицький священник
Alma mater Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1827)
Мова творів польська
Роки активності 1827-1852
Конфесія католицтво
Автограф Karol Antoniewicz signature.jpg
POL COA Antoniewicz.svg

CMNS: Кароль Антоневич-Болоз у Вікісховищі

Кароль Антоневич (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz; * 6 листопада 1807, с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — † 14 листопада 1852, с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)) — польський поет та письменник вірменського походження, католицький священник, член ордену єзуїтів.

Біографія

Кароль Антоневич народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Золочева у вірменській родині.

У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету.

Приймав активну участь у листопадовому повстанні.

У 1833 році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.

Після смерті дружини, він у 1839 році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату склав перші обіти 12 вересня 1841 року.

Діяльність

Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.

Доглядав та надавав непосильну допомогу хворим на холеру, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року в Обрі.