Відмінності між версіями «Кароль Антоневич-Болоз»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м
Рядок 17: Рядок 17:
 
| Мова творів = [[Польська мова|польська]]
 
| Мова творів = [[Польська мова|польська]]
 
| Рід діяльності = [[поет]], [[письменник]], католицький [[священник]]
 
| Рід діяльності = [[поет]], [[письменник]], католицький [[священник]]
| Роки активності = 1827-1852
+
| Роки активності = 1827—1852
 
| Напрямок =
 
| Напрямок =
 
| Жанр =
 
| Жанр =
Рядок 28: Рядок 28:
 
| Примітки =
 
| Примітки =
 
}}
 
}}
'''Кароль Антоневич-Болоз''' ({{lang-arm|Կարոլ Անտոնեվիչ}}, {{lang-pl|Karol Antoniewicz-Bołoz}}; * [[6 листопада]] [[1807]], с. [[Скварява]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австрійська імперія]] — † [[14 листопада]] [[1852]], с. Обра, [[Російська імперія]] (тепер [[Великопольське воєводство]], [[Польща]])) — [[Польська література|польський]] [[поет]] та
+
'''Кароль Антоневич-Болоз''' ({{lang-arm|Կարոլ Անտոնեվիչ}}, {{lang-pl|Karol Antoniewicz-Bołoz}}; [[6 листопада]] [[1807]], с. [[Скварява]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австрійська імперія]] [[14 листопада]] [[1852]], с. Обра, [[Російська імперія]] (тепер [[Великопольське воєводство]], [[Польща]])) — [[Польська література|польський]] [[поет]] та [[письменник]] вірменського походження, католицький [[священник]], член ордену єзуїтів.
[[письменник]] вірменського походження, католицький [[священник]], член ордену єзуїтів.
 
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Кароль Антоневич-Болоз народився [[6 листопада]] [[1807]] року в селі [[Скварява]] поблизу [[Золочів|Золочева]], що в [[Галичина|Галичині]], у вірменській родині.
+
Кароль Антоневич-Болоз народився [[6 листопада]] [[1807]] року в селі [[Скварява]] поблизу [[Золочів|Золочева]], що в [[Галичина|Галичині]], у вірменській родині.
   
У [[1827]] році закінчив юридичний факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]].
+
У [[1827]] році закінчив юридичний факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]].
   
Приймав активну участь у [[Польське повстання у Правобережній Україні (1830—1831)|листопадовому повстанні]] [[1830]] року.
+
Приймав активну участь у [[Польське повстання у Правобережній Україні (1830—1831)|листопадовому повстанні]] [[1830]] року.
   
У [[1833]] році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.
+
У [[1833]] році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.
   
 
Після смерті дружини, він у [[1839]] році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату [[12 вересня]] [[1841]] року склав перші [[Обітниця|обіти]].
 
Після смерті дружини, він у [[1839]] році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату [[12 вересня]] [[1841]] року склав перші [[Обітниця|обіти]].
Рядок 44: Рядок 43:
 
== Діяльність ==
 
== Діяльність ==
   
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в [[1846]] року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в [[Галичина|Галичині]] у [[1848]] році Кароль Антоневич проповідував у [[Краків|Кракові]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], [[Сілезія|Сілезії]] та [[Велике Князівство Познанське|Великому Князівстві Познанському]]. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.
+
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в [[1846]] року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в [[Галичина|Галичині]] у [[1848]] році Кароль Антоневич проповідував у [[Краків|Кракові]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], [[Сілезія|Сілезії]] та [[Велике Князівство Познанське|Великому Князівстві Познанському]]. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.
   
 
Доглядав за хворими на [[холера|холеру]] та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич [[14 листопада]] [[1852]] року у Обрі, де й був похований.
 
Доглядав за хворими на [[холера|холеру]] та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич [[14 листопада]] [[1852]] року у Обрі, де й був похований.
   
 
== Творча спадщина ==
 
== Творча спадщина ==
Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:
+
Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:
* "Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia";
+
* «Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia»;
* "Chwalcie łąki umajone";
+
* «Chwalcie łąki umajone»;
* "Do Betlejemu pełni radości" (колядка);
+
* «Do Betlejemu pełni radości» (колядка);
* "Nazareński śliczny kwiecie";
+
* «Nazareński śliczny kwiecie»;
* "Nie opuszczaj nas";
+
* «Nie opuszczaj nas»;
* "O Józefie uwielbiony";
+
* «O Józefie uwielbiony»;
* "O Maryjo, przyjm w ofierze";
+
* «O Maryjo, przyjm w ofierze»;
* "Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam" та багатьох інших.
+
* «Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam» та багатьох інших.
   
Незадовго до вступу в орден, він написав піснюгімн, яка є вираженням людської "долини сліз" і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові - "В хресті страждання, в хресті спасіння".
+
Незадовго до вступу в орден, він написав пісню-гімн, яка є вираженням людської «долини сліз» і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові — «В хресті страждання, в хресті спасіння».
   
У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки - свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування [[Діва Марія|Пресвятої Діви Марії]]. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів - коляда для дітей "Розсадник". Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у [[1857]] році.
+
У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки — свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування [[Діва Марія|Пресвятої Діви Марії]]. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів — коляда для дітей «Розсадник». Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у [[1857]] році.
   
 
Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:
 
Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:
Рядок 80: Рядок 79:
   
 
Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:
 
Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:
* Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze...(Gazeta Niedzielna, 1990);
+
* Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze…(Gazeta Niedzielna, 1990);
* Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości... (Gazeta Niedzielna, 1990);
+
* Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości… (Gazeta Niedzielna, 1990);
 
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992);
 
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992);
 
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994);
 
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994);
* Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie... (Gazeta Niedzielna, 1990).
+
* Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie… (Gazeta Niedzielna, 1990).
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
* Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
 
 
* Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f.
 
* Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f.
 
* Słowniki: [[Polski Słownik Biograficzny]]; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
 
* Słowniki: [[Polski Słownik Biograficzny]]; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
* Biografie: J. Poplatek: Ks. K. B.-A. TJ (1808-1852).
+
* Biografie: J. Poplatek: Ks. K. B.-A. TJ (1808—1852).
 
* K. Drzymała: Ks. K. A. TJ. Homo Dei 27: 1958 nr 1 s. 21–27.
 
* K. Drzymała: Ks. K. A. TJ. Homo Dei 27: 1958 nr 1 s. 21–27.
   
Рядок 101: Рядок 99:
 
{{reflist|2}}
 
{{reflist|2}}
   
  +
{{Бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:у}}
+
{{DEFAULTSORT:Антоневич}}
 
[[Категорія:Польські поети]]
 
[[Категорія:Польські поети]]
 
[[Категорія:Польські письменники]]
 
[[Категорія:Польські письменники]]
  +
[[Категорія:Вірмени Польщі]]
  +
[[Категорія:Вірменські письменники]]
 
[[Категорія:Польські єзуїти]]
 
[[Категорія:Польські єзуїти]]
  +
[[Категорія:Померли у Великопольському воєводстві]]

Версія за 17:16, 17 серпня 2016

Кароль Антоневич-Болоз
Կարոլ Անտոնեվիչ, Karol Antoniewicz-Bołoz
POL Karol Antoniewicz.jpg
Ім'я при народженні Кароль Антоневич-Болоз
Народився 6 листопада 1807(1807-11-06)
с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 14 листопада 1852(1852-11-14) (45 років)
с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
·холера
Поховання с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
Громадянство Австро-Угорська імперія
Національність поляк вірменського походження
Діяльність поет, письменник, католицький священник
Alma mater Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1827)
Мова творів польська
Роки активності 1827—1852
Конфесія католицтво
Автограф Karol Antoniewicz signature.jpg
POL COA Antoniewicz.svg

CMNS: Кароль Антоневич-Болоз у Вікісховищі

Кароль Антоневич-Болоз (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz-Bołoz; 6 листопада 1807, с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 14 листопада 1852, с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)) — польський поет та письменник вірменського походження, католицький священник, член ордену єзуїтів.

Біографія

Кароль Антоневич-Болоз народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Золочева, що в Галичині, у вірменській родині.

У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету.

Приймав активну участь у листопадовому повстанні 1830 року.

У 1833 році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.

Після смерті дружини, він у 1839 році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату 12 вересня 1841 року склав перші обіти.

Діяльність

Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.

Доглядав за хворими на холеру та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року у Обрі, де й був похований.

Творча спадщина

Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:

  • «Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia»;
  • «Chwalcie łąki umajone»;
  • «Do Betlejemu pełni radości» (колядка);
  • «Nazareński śliczny kwiecie»;
  • «Nie opuszczaj nas»;
  • «O Józefie uwielbiony»;
  • «O Maryjo, przyjm w ofierze»;
  • «Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam» та багатьох інших.

Незадовго до вступу в орден, він написав пісню-гімн, яка є вираженням людської «долини сліз» і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові — «В хресті страждання, в хресті спасіння».

У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки — свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування Пресвятої Діви Марії. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів — коляда для дітей «Розсадник». Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у 1857 році.

Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:

  • Sonety (Lemberg, 1828);
  • Bielany, poezya (Lemberg, 1829);
  • Stanzen eines nordischen Aschenmannes (Wien, 1831);
  • Listki palmowe (Wien, 1834);
  • Wspomnienia Mikuliczyna 1833 (Lemberg, 1834);
  • Majówka w Orzechówce (1845);
  • Święty Isydor, oracz. Podarek dla szkółek ludu naszego (Leszno, 1849);
  • Obrazki z życia ludu wiejskiego dla szkółek wiejskich (Lemberg, 1850);
  • Czytania świąteczne dla ludu naszego (zwei Teile, Krakau, 1850);
  • Droga krzyżowa. Z rycinami stacyj (Krakau, 1850);
  • Pamiątka jubileuszu w roku 1851 (Krakau, 1851);
  • Ojcze nasz. Upominek missyjny dla matek i dziatek (Leszno, 1852);
  • Nauki i mowy przygodne miane w Krakowie (Krakau, 1853);
  • Wspomnienia missyjne z roku 1846 (Posen, 1855).

Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:

  • Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze…(Gazeta Niedzielna, 1990);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości… (Gazeta Niedzielna, 1990);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie… (Gazeta Niedzielna, 1990).

Джерела

  • Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f.
  • Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
  • Biografie: J. Poplatek: Ks. K. B.-A. TJ (1808—1852).
  • K. Drzymała: Ks. K. A. TJ. Homo Dei 27: 1958 nr 1 s. 21–27.

Посилання

Примітки