Відмінності між версіями «Карюк Геннадій Васильович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(→‎Література: + {{Ізольована стаття}} за допомогою AWB)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Карюк Геннадій Васильович''' — український та російський [[кінооператор]]. [[Заслужений діяч мистецтв України]] ([[2002]]).
 
'''Карюк Геннадій Васильович''' — український та російський [[кінооператор]]. [[Заслужений діяч мистецтв України]] ([[2002]]).
   
Народ. [[22 лютого]] [[1937]] р. в с. [[Катеринівка]] Харківської обл. в родині службовців. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965). З 1965 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів.
+
Народ. [[22 лютого]] [[1937]] р. в с. [[Катеринівка (Близнюківський район)|Катеринівка]] Харківської обл. в родині службовців. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965). З 1965 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів.
   
 
Зняв стрічки: «Товариш пісня» (1966, у співавт.), «Короткі зустрічі» (1967), «Від снігу до снігу» (1968), «Випадок із слідчої практики» (1968), «Довгі проводи» (1971), «Двобій» (1972), «Контрабанда» (1974, у співавт.), «Любі мої» (1975. Головний приз «Робітничої газети» НІ республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1975), «Тимур та його команда» (1976, т/ф, 2 с), «Чарівний голос Джельсоміно» (1977, т/ф, 2 а), «Особливо небезпечні» (1979), «Діалог з продовженням» (1980), «Третій вимір» (1981), «Тепло рідного дому» (1982), «Сезон чудес» (1985).
 
Зняв стрічки: «Товариш пісня» (1966, у співавт.), «Короткі зустрічі» (1967), «Від снігу до снігу» (1968), «Випадок із слідчої практики» (1968), «Довгі проводи» (1971), «Двобій» (1972), «Контрабанда» (1974, у співавт.), «Любі мої» (1975. Головний приз «Робітничої газети» НІ республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1975), «Тимур та його команда» (1976, т/ф, 2 с), «Чарівний голос Джельсоміно» (1977, т/ф, 2 а), «Особливо небезпечні» (1979), «Діалог з продовженням» (1980), «Третій вимір» (1981), «Тепло рідного дому» (1982), «Сезон чудес» (1985).

Версія за 14:31, 24 березня 2010

Карюк Геннадій Васильович — український та російський кінооператор. Заслужений діяч мистецтв України (2002).

Народ. 22 лютого 1937 р. в с. Катеринівка Харківської обл. в родині службовців. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965). З 1965 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів.

Зняв стрічки: «Товариш пісня» (1966, у співавт.), «Короткі зустрічі» (1967), «Від снігу до снігу» (1968), «Випадок із слідчої практики» (1968), «Довгі проводи» (1971), «Двобій» (1972), «Контрабанда» (1974, у співавт.), «Любі мої» (1975. Головний приз «Робітничої газети» НІ республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1975), «Тимур та його команда» (1976, т/ф, 2 с), «Чарівний голос Джельсоміно» (1977, т/ф, 2 а), «Особливо небезпечні» (1979), «Діалог з продовженням» (1980), «Третій вимір» (1981), «Тепло рідного дому» (1982), «Сезон чудес» (1985).

1985 р. виїхав до Москви. Потім зняв стрічки: «Невідстріляна музика» (1990), «Чутливий міліціонер» (1992), «Захоплення» (1994), «Три історії» (1997), «День повного місяця» (1998), «Лист до Америки» (1999), «Другорядні люди» (2001) та ін.

Член Спілки кінематографістів України.

Література

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.70;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.36.