Відмінності між версіями «Катойконім»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м
 
(Не показані 7 проміжних версій ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Катойко́нім''' (від [[давньогрецька мова|грецької]] '''κάτοικος''' — житель і nim — назва), '''етнікон, патронімні слова''' (від [[латинська мова|латинської]] '''patria''' — батьківщина) — назва мешканців певної місцевості, співвіднесена з [[топонім]]ом. Наприклад, Київ — киянин, Херсон — херсонець, Крим — кримчанин.
+
'''Катойко́нім''' (від {{Lang-el|κάτοικος}}'' —'' житель і ''-ώνυμον'' — назва), '''етнікон, демонім, патронімні слова''' (від {{Lang-la|patria}} — батьківщина) — назва мешканців певної місцевості, співвіднесена з [[топонім]]ом. Наприклад, Київ — киянин, Херсон — херсонець, Крим — кримець.
   
  +
== Українська мова ==
== Катойконімні суфікси ==
 
=== В українській мові ===
 
 
В [[Українська мова|українській мові]] налічується понад 30 катойконімних суфіксів. На утворення множинних назв жителів вживається 25 суфіксів, а сингулятивних (чоловічих і жіночих) — понад 10.
 
В [[Українська мова|українській мові]] налічується понад 30 катойконімних суфіксів. На утворення множинних назв жителів вживається 25 суфіксів, а сингулятивних (чоловічих і жіночих) — понад 10.
   
  +
=== Суфікси -ець, -к-а, -ц-і ===
* Множинні катойконіми утворюються за допомогою суфіксів:
 
  +
Найпродуктивніша словотвірна модель утворюється суфіксами ''-ець'' (у формі чоловічого роду), ''-к-а'' (у формі жіночого роду) та ''-ц-і'' у формі множини на зразок:
** '''''-ц-і, -івц-і, -анц-і, -инц-і, -ан-и (-ян-и), -чан-и, івчан-и, -ивчан-и, -чанц-і, -щан-и, -ак-и, -чак-и, -ук-и, -чук-и, -ик-и, -ух-и, -іст-и, -ит-и, -ун-и, -енн-я, -ет-и, -ан-а, -ат-а, -чат-а, -ач-і.
 
   
  +
* крим-ець (''не'' крим-чан-ин) — крим-к-а — крим-ц-і;
* Сингулятивні катойконіми утворюються за допомогою суфіксів:
 
  +
* луган-ець — луган-к-а — луган-ц-і;
** чоловічі: '''''-ин-и, -чин, -ець, -ан, -чан, -івець, -анець
 
  +
* одес-ець&nbsp;— одес-к-а&nbsp;— одес-ц-і;<ref>{{Cite book|title=Секрети української мови|last=Караванський|first=Святослав|authorlink1=Святослав Караванський|year=1994|publisher=УКСП «Кобза»|location=Київ|pages=152|language=укр.|isbn=5-87274-051-4}}</ref>
** жіночі: '''''-иц-я, -к-а, -анк-а, -чанк-а, -их-а.
 
   
  +
* полтав-ець&nbsp;— полтав-к-а&nbsp;— полтав-ц-і;
Більшість українських катайконімних суфіксів (продуктивних і непродуктивних) функціонує в катайконімах інших слов'янських мов, відрізняючись у певних випадках ступенем активності, продуктивності, поширеності та особливостями [[Морфоматика|морфоматики]].
 
  +
  +
* тернопол-ець&nbsp;— тернопіль-к-а&nbsp;— тернопіль-ц-і.
  +
  +
Зазначені суфікси приєднуються до топонімів на:
  +
  +
* '''-ан-и:''' Бережани&nbsp;— бережан-ець&nbsp;— бережан-к-а&nbsp;— бережан-ц-і;
  +
* '''-ин:''' Гусятин&nbsp;— гусятин-ець&nbsp;— гусятин-к-а&nbsp;— гусятин-ц-і;
  +
* '''-єв-е:''' Єнакієве&nbsp;— єнакієв-ець&nbsp;— єнакієв-к-а&nbsp;— єнакієв-ц-і;
  +
  +
а також до основ на:
  +
  +
* '''-город:''' Вишгород&nbsp;— вишгород-ець&nbsp;— вишгород-к-а&nbsp;— вишгород-ц-і;
  +
* '''-град:''' Червоноград&nbsp;— червоноград-ець&nbsp;— червоноград-к-а&nbsp;— червоноград-ц-і;
  +
* '''-піль:''' Бориспіль&nbsp;— бориспол-ець&nbsp;— бориспіль-к-а&nbsp;— бориспіль-ц-і;
  +
* '''-пілля:''' Білопілля —білопол-ець&nbsp;— білопіль-к-а&nbsp;— білопіль-ц-і&nbsp;— ''із супровідним чергуванням лише в чоловічому роді голосного [і] в закритому складі з [о] у відкритому складі''.
  +
  +
Приєднуючись до основ із кінцевим '''-ів/-їв''', [[Чергування звуків|чергування]] [і] з [о] не відбувається через потребу зберегти звуковий склад вихідного топоніма:
  +
  +
* Жашків&nbsp;— жашків-ець&nbsp;— жашків-к-а&nbsp;— жашків-ц-і ;
  +
* Бердичів&nbsp;— бердічів-ець&nbsp;— бердиців-к-а&nbsp;— бердичів-ц-і.
  +
  +
Якщо основа топоніма закінчується на '''-ськ, -к''', то з огляду на закони [[Милозвучність|милозвучності]], вони усікаються:
  +
  +
* Бердянськ&nbsp;— бердян-ець&nbsp;— бердян-к-а&nbsp;— бердян-ц-і;
  +
* Каховка&nbsp;— кахов-ець&nbsp;— кахов-к-а&nbsp;— кахов-ц-і;
  +
* Мінськ&nbsp;— мін-ець&nbsp;— мін-к-а&nbsp;— мін-ц-і.
  +
  +
До топонімів на '''-а, -е''', перед якими виступає здебільшого два приголосних, суфікси ''-ець, -ц-і, -к-а'' приєднуються з допомогою звукосполук '''-ів-, -ан-, -ян-, -ин-''':
  +
  +
* Біла Церква&nbsp;— білоцерк-івець&nbsp;— білоцерк-івк-а&nbsp;— біло-церк-івц-і;
  +
* Тараща&nbsp;— таращ-анець&nbsp;— таращ-анк-а&nbsp;— таращ-анц-і;
  +
* Алушта&nbsp;— алушт-инець&nbsp;— алушт-инк-а&nbsp;— алушт-инц-і;
  +
* Шостка&nbsp;— шостк-инець&nbsp;— шостк-инк-а&nbsp;— шостк-инц-і;
  +
* Рокитне&nbsp;— рокитн-івець&nbsp;— рокитн-івк-а&nbsp;— рокитн-івц-і.
  +
  +
За цією продуктивною моделлю утворено й чужомовні [[Етнонім|етноніми]] на зразок:
  +
  +
* Данія&nbsp;— дан-ець, дані-єць (''не'' дат-чан-ин)&nbsp;— дан-к-а, даній-к-а&nbsp;— дан-ц-і, даній-ц-і;
  +
* Англія&nbsp;— англі-єць (''не'' англі-чан-ин)&nbsp;— англій-к-а&nbsp;— англій-ц-і;
  +
* Канада&nbsp;— канад-ець, канад-ієць&nbsp;— канад-к-а, канад-ійк-а&nbsp;— канад-ц-і, канад-ійц-і;
  +
* Азія&nbsp;— азі-єць (''не'' азіат)&nbsp;— азій-к-а&nbsp;— азій-ц-і.
  +
  +
Низка катойконімів, що викликають труднощі в процесі словотворення:
  +
  +
* Броди&nbsp;— брод-івець&nbsp;— брод-івк-а&nbsp;— брод-івц-і;
  +
* Горішні Плавні&nbsp;— плавн-ів-ець&nbsp;— плавн-ів-к-а&nbsp;— плавн-ів-ц-і&nbsp;— ''у складних назвах може братися основне слово;''
  +
* Горлівка&nbsp;— горлів-ець&nbsp;— горлів-к-а&nbsp;— горлів-ц-і;
  +
* Долина&nbsp;— долин-ець&nbsp;— долин-к-а&nbsp;— долин-ц-і;
  +
* Дубно&nbsp;— дубн-івець&nbsp;— дубн-івк-а&nbsp;— дубн-івц-і;
  +
* Запоріжжя&nbsp;— запоріж-ець&nbsp;— запоріж-к-а&nbsp;— запоріж-ц-і;
  +
* Ічня&nbsp;— ічн-івець&nbsp;— ічн-івк-а&nbsp;— ічн-івц-і;
  +
* Коломия&nbsp;— коломи-єць&nbsp;— коломий-к-а&nbsp;— коломий-ц-і;
  +
* Кривий Ріг&nbsp;— криворіж-ець&nbsp;— криворіж-к-а&nbsp;— криворіж-ц-і;
  +
* Лубни&nbsp;— лубен-ець&nbsp;— лубен-к-а&nbsp;— лубен-ц-і;
  +
* Острог&nbsp;— острож-ець&nbsp;— острож-к-а&nbsp;— острож-ц-і;
  +
* Полтава&nbsp;— полтав-ець&nbsp;— полтав-к-а&nbsp;— полтав-ц-і;
  +
* Рівне&nbsp;— рівен-ець&nbsp;— рівен-к-а&nbsp;— рівен-ц-і;
  +
* Ромни&nbsp;— ромен-ець&nbsp;— ромен-к-а&nbsp;— ромен-ц-і;
  +
* Харцизьк&nbsp;— харциз-ець&nbsp;— харциз-к-а&nbsp;— харциз-ц-і;
  +
* Черкаси&nbsp;— черкас-ець&nbsp;— черкас-к-а&nbsp;— черкас-ц-і.
  +
  +
=== Суфікси -анин, -янин, -чанин ===
  +
Другою за продуктивністю є словотвірна модель із суфіксами ''-анин, -янин, -чанин''. Їхня синонімна повноправність із ''-ець'' не викликає сумнівів, однак їм властиве поєднання з твірними основами на:
  +
  +
* '''-иц-я:''' Вижниця&nbsp;— вижнич-ан-ин&nbsp;— вижнич-ан-к-а&nbsp;— вижнич-ан-и;
  +
** Вінниця&nbsp;— віннич-ан-ин&nbsp;— віннич-ан-к-а&nbsp;— віннич-ан-и;
  +
  +
* '''-ець:''' Кам'янець-Подільський&nbsp;— кам'янч-ан-ин&nbsp;— кам'янч-ан-ка&nbsp;— кам'ян-ча-ни;
  +
** Кременець&nbsp;— кременч-ан-ин&nbsp;— кременч-ан-к-а&nbsp;— кременч-ан-и;
  +
  +
* '''-ц-і:''' Чернівці&nbsp;— чернівч-ан-ин&nbsp;— чернівч-ан-к-а&nbsp;— чернівч-ан-и;
  +
** Ярмолинці&nbsp;— ярмолинч-ан-ин&nbsp;— ярмолинч-ан-к-а&nbsp;— ярмолинч-ан-и;
  +
  +
* '''-цьк:''' Донецьк&nbsp;— донеч-чан-ин&nbsp;— донеч-чан-к-а&nbsp;— донеч-чан-и;
  +
** Луцьк&nbsp;— луч-ан-ин&nbsp;— луч-ан-к-а&nbsp;— луч-ан-и;
  +
  +
* '''-ак:''' Судак&nbsp;— судач-ан-ин&nbsp;— судач-ан-к-а&nbsp;— судач-ан-и;
  +
** Токмак&nbsp;— токмач-ан-ин&nbsp;— токмач-ан-к-а&nbsp;— токмач-ан-и;
  +
  +
* '''-ч:''' Галич&nbsp;— галич-ан-ин&nbsp;— галич-ан-ка&nbsp;— галич-ан-и;
  +
** Дрогобич&nbsp;— дрогобич-ан-ин&nbsp;— дрогобич-ан-к-а&nbsp;— дрогобич-ан-и;
  +
  +
* '''(-к)и:''' Прилуки&nbsp;— прилуч-ан-ин&nbsp;— прилуч-ан-к-а&nbsp;— прилуч-ан-и;
  +
** Суми&nbsp;— сум'-ян-ин, сум-ець&nbsp;— сум'-ян-к-а&nbsp;— сум'-ян-и, сум-ц-і.
  +
  +
Вибірково суфікси ''-анин, -янин, -чанин'' поєднуються з деякими основами топонімів, що мають у своєму складі суфікс присвійности '''-ів/-їв''', зокрема:
  +
  +
* Київ&nbsp;— ки-ян-ин (''не'' києвлянин)&nbsp;— ки-ян-к-а&nbsp;— ки-ян-и;
  +
* Львів&nbsp;— львів'-ян-ин&nbsp;— львів'-ян-к-а&nbsp;— львів'-ян-и;
  +
  +
або є паралельними до продуктивнішого форманту ''-ець'':
  +
  +
* волин-ець, волин-ян-ин&nbsp;— волин-к-а, волин-ян-к-а&nbsp;— волин-ц-і, волин-ян-и;
  +
* дніпр-ів-ець, дніпр-ян-ин&nbsp;— дніпр-ів-к-а, дніпр-ян-к-а&nbsp;— дніпр-ів-ц-і, дніпр-ян-и;
  +
* сівер-ець, сівер-ян-ин&nbsp;— сівер-к-а, сівер-ян-к-а&nbsp;— сівер-ц-і, сівер-ян-и;<ref>{{Cite web|title=Альманах Українського Народного Союзу|url=http://svoboda-news.com/arxiv/almanachs/2003/files/assets/basic-html/page86.html|website=svoboda-news.com|accessdate=2019-01-24|last=|first=|date=2003|publisher=Видавництво «Свобода»|language=укр.|location=Парсипані, Нью-Джерзі}}</ref>
  +
* харків-ець, харків'-ян-ин&nbsp;— харків-к-а, харків'-ян-к-а&nbsp;— харків-ц-і, харків'-ян-и.<ref>{{Cite web|title=Палітра: Мовні норми(катойконіми)|url=http://petrishak.blogspot.com/2015/11/blog-post_24.html|website=Палітра|date=вівторок, 24 листопада 2015 р.|accessdate=2019-01-24|first=Іванна|last=Петришак}}</ref><ref>{{Cite book|title=Мовна норма: знищення, пошук, віднова|last=Фаріон|first=Ірина|year=2013|publisher=«Місто НВ»|location=Івано-Франківськ|pages=332|language=укр.|isbn=978-966-428-290-8}}</ref>
  +
  +
=== Помилкове утворення катойконімів ===
  +
Унаслідок [[Зросійщення України|зросійщення]] спостерігається явище, коли в мовлення носіїв української потрапляє продуктивна російська модель '''-ч-ан-и''' там, де має бути питомий суфікс '''-ець (-ц-і)''': англі''чани,'' глухів''чани,'' крим''чани''. Українська же форма '''-ч-ан-и''' утворюється там, де в топонімі є ''к, ч, щ'' і ''цьк.''
  +
  +
Щодо цього явища висловлювався письменник [[Антоненко-Давидович Борис Дмитрович|Борис Антоненко-Давидович]]:
  +
{{Цитата|Хтозна-чим не сподобались нашим сучасникам давні українські іменники ''полтавець'' і ''полтавка'' на визначення мешканця й мешканки Полтави, як і ''лубенець, лубенка'' — на позначення жителів Лубен чи ''канівець, канівка'' — на позначення жителів Канева. Появу дивовижних ''полтавчанин, лубенчанин, канівчанин'' можна пояснити лише втратою мовного чуття, забуттям законів словотворення й чергування звуків (для появи звука [ч] треба, щоб у назві був звук [к]: порівняйте: м. Гребінка — ''гребінчанин'', хоча природним є також ''гребінківець'').|3=|4=}}
  +
  +
== Інші слов'янські мови ==
   
=== В інших слов'янських мовах ===
 
 
==== Спільні з українськими ====
 
==== Спільні з українськими ====
 
Більшість українських катайконімних суфіксів (продуктивних і непродуктивних) функціонує в катайконімах інших слов'янських мов, відрізняючись у певних випадках ступенем активності, продуктивності, поширеності та особливостями [[Морфоматика|морфоматики]].
  +
 
До власне українських належать:
 
До власне українських належать:
   
* ''-ух-и'' (бортюхи́, від [[Бортятин]])
+
* '''-ух-и''' (бортюхи́, від [[Бортятин]])
* ''-чин'' (брони́ччин, від [[Брониця (Дрогобицький район)|Брониця]])
+
* '''-чин''' (брони́ччин, від [[Брониця (Дрогобицький район)|Брониця]])
   
 
Суфікси, які також функціонують у білоруській мові:
 
Суфікси, які також функціонують у білоруській мові:
   
* ''-ун-и'' (ображуни́, від [[Ображіївка]])&nbsp;— {{lang-be|Па́цкаў&nbsp;— пацкуни́, пацку́н}} ([[Гомельська область]])
+
* '''-ун-и''' (ображуни́, від [[Ображіївка]])&nbsp;— {{lang-be|Па́цкаў&nbsp;— пацкуни́, пацку́н}} ([[Гомельська область]])
* ''-иц-я'' (ставчани́ця, від [[Ставок (Носівський район)|Ставок]])&nbsp;— {{lang-be|Ві́лька&nbsp;— віляні́ца}} ([[Берестейська область]])
+
* '''-иц-я''' (ставчани́ця, від [[Ставок (Носівський район)|Ставок]])&nbsp;— {{lang-be|Ві́лька&nbsp;— віляні́ца}} ([[Берестейська область]])
   
Суфікси ''-ат-а, -чат-а'' (солотвинча́та, від [[Солотвина]]) також функціонують у [[Російська мова|російській мові]]: {{lang-ru|Мака́рьев&nbsp;— макаря́та}}<ref>Словарь названий жителей РСФСР/ Под редакцией А.&nbsp;М.&nbsp;Бабкина., Москва, 1964, стор. 128</ref>
+
Суфікси '''-ат-а, -чат-а''' (солотвинча́та, від [[Солотвина]]) також функціонують у [[Російська мова|російській мові]]: {{lang-ru|Мака́рьев&nbsp;— макаря́та}}<ref>Словарь названий жителей РСФСР/ Под редакцией А.&nbsp;М.&nbsp;Бабкина., Москва, 1964, стор. 128</ref>
   
Суфікс ''-их-а'' на утворення жіночих назв жителів вживається в українській, білоруській та російській мовах, проте в інших слов'янських мовах він не простежується. Напр.: {{lang-uk|[[Хрипки|Хрипки́]] - хрипчи́ха}}, {{lang-ru|О́стров - островни́ха}}<ref>Словарь названий жителей РСФСР/ Под редакцией А.&nbsp;М.&nbsp;Бабкина., Москва, 1964, стор. 229</ref>, {{lang-be|Віцяві́чы - віцяўчи́ха}}([[Гродненська область]]).
+
Суфікс '''-их-а''' на утворення жіночих назв жителів вживається в українській, білоруській та російській мовах, проте в інших слов'янських мовах він не простежується. Наприклад: {{lang-uk|[[Хрипки|Хрипки́]] - хрипчи́ха}}, {{lang-ru|О́стров - островни́ха}}<ref>Словарь названий жителей РСФСР/ Под редакцией А.&nbsp;М.&nbsp;Бабкина., Москва, 1964, стор. 229</ref>, {{lang-be|Віцяві́чы - віцяўчи́ха}} ([[Гродненська область]]).
   
 
Усі інші суфікси є явищем спільнослов'янським<ref>Lindert B. Formanty służąne do tworzenia nazw mieszkańców w językach słowiańskich. Lublin. 1967, стор. 111</ref>.
 
Усі інші суфікси є явищем спільнослов'янським<ref>Lindert B. Formanty służąne do tworzenia nazw mieszkańców w językach słowiańskich. Lublin. 1967, стор. 111</ref>.

Поточна версія на 16:51, 29 червня 2019

Катойко́нім (від грец. κάτοικος — житель і -ώνυμον — назва), етнікон, демонім, патронімні слова (від лат. patria — батьківщина) — назва мешканців певної місцевості, співвіднесена з топонімом. Наприклад, Київ — киянин, Херсон — херсонець, Крим — кримець.

Українська мова[ред. | ред. код]

В українській мові налічується понад 30 катойконімних суфіксів. На утворення множинних назв жителів вживається 25 суфіксів, а сингулятивних (чоловічих і жіночих) — понад 10.

Суфікси -ець, -к-а, -ц-і[ред. | ред. код]

Найпродуктивніша словотвірна модель утворюється суфіксами -ець (у формі чоловічого роду), -к-а (у формі жіночого роду) та -ц-і у формі множини на зразок:

  • крим-ець (не крим-чан-ин) — крим-к-а — крим-ц-і;
  • луган-ець — луган-к-а — луган-ц-і;
  • одес-ець — одес-к-а — одес-ц-і;[1]
  • полтав-ець — полтав-к-а — полтав-ц-і;
  • тернопол-ець — тернопіль-к-а — тернопіль-ц-і.

Зазначені суфікси приєднуються до топонімів на:

  • -ан-и: Бережани — бережан-ець — бережан-к-а — бережан-ц-і;
  • -ин: Гусятин — гусятин-ець — гусятин-к-а — гусятин-ц-і;
  • -єв-е: Єнакієве — єнакієв-ець — єнакієв-к-а — єнакієв-ц-і;

а також до основ на:

  • -город: Вишгород — вишгород-ець — вишгород-к-а — вишгород-ц-і;
  • -град: Червоноград — червоноград-ець — червоноград-к-а — червоноград-ц-і;
  • -піль: Бориспіль — бориспол-ець — бориспіль-к-а — бориспіль-ц-і;
  • -пілля: Білопілля —білопол-ець — білопіль-к-а — білопіль-ц-і — із супровідним чергуванням лише в чоловічому роді голосного [і] в закритому складі з [о] у відкритому складі.

Приєднуючись до основ із кінцевим -ів/-їв, чергування [і] з [о] не відбувається через потребу зберегти звуковий склад вихідного топоніма:

  • Жашків — жашків-ець — жашків-к-а — жашків-ц-і ;
  • Бердичів — бердічів-ець — бердиців-к-а — бердичів-ц-і.

Якщо основа топоніма закінчується на -ськ, -к, то з огляду на закони милозвучності, вони усікаються:

  • Бердянськ — бердян-ець — бердян-к-а — бердян-ц-і;
  • Каховка — кахов-ець — кахов-к-а — кахов-ц-і;
  • Мінськ — мін-ець — мін-к-а — мін-ц-і.

До топонімів на -а, -е, перед якими виступає здебільшого два приголосних, суфікси -ець, -ц-і, -к-а приєднуються з допомогою звукосполук -ів-, -ан-, -ян-, -ин-:

  • Біла Церква — білоцерк-івець — білоцерк-івк-а — біло-церк-івц-і;
  • Тараща — таращ-анець — таращ-анк-а — таращ-анц-і;
  • Алушта — алушт-инець — алушт-инк-а — алушт-инц-і;
  • Шостка — шостк-инець — шостк-инк-а — шостк-инц-і;
  • Рокитне — рокитн-івець — рокитн-івк-а — рокитн-івц-і.

За цією продуктивною моделлю утворено й чужомовні етноніми на зразок:

  • Данія — дан-ець, дані-єць (не дат-чан-ин) — дан-к-а, даній-к-а — дан-ц-і, даній-ц-і;
  • Англія — англі-єць (не англі-чан-ин) — англій-к-а — англій-ц-і;
  • Канада — канад-ець, канад-ієць — канад-к-а, канад-ійк-а — канад-ц-і, канад-ійц-і;
  • Азія — азі-єць (не азіат) — азій-к-а — азій-ц-і.

Низка катойконімів, що викликають труднощі в процесі словотворення:

  • Броди — брод-івець — брод-івк-а — брод-івц-і;
  • Горішні Плавні — плавн-ів-ець — плавн-ів-к-а — плавн-ів-ц-і — у складних назвах може братися основне слово;
  • Горлівка — горлів-ець — горлів-к-а — горлів-ц-і;
  • Долина — долин-ець — долин-к-а — долин-ц-і;
  • Дубно — дубн-івець — дубн-івк-а — дубн-івц-і;
  • Запоріжжя — запоріж-ець — запоріж-к-а — запоріж-ц-і;
  • Ічня — ічн-івець — ічн-івк-а — ічн-івц-і;
  • Коломия — коломи-єць — коломий-к-а — коломий-ц-і;
  • Кривий Ріг — криворіж-ець — криворіж-к-а — криворіж-ц-і;
  • Лубни — лубен-ець — лубен-к-а — лубен-ц-і;
  • Острог — острож-ець — острож-к-а — острож-ц-і;
  • Полтава — полтав-ець — полтав-к-а — полтав-ц-і;
  • Рівне — рівен-ець — рівен-к-а — рівен-ц-і;
  • Ромни — ромен-ець — ромен-к-а — ромен-ц-і;
  • Харцизьк — харциз-ець — харциз-к-а — харциз-ц-і;
  • Черкаси — черкас-ець — черкас-к-а — черкас-ц-і.

Суфікси -анин, -янин, -чанин[ред. | ред. код]

Другою за продуктивністю є словотвірна модель із суфіксами -анин, -янин, -чанин. Їхня синонімна повноправність із -ець не викликає сумнівів, однак їм властиве поєднання з твірними основами на:

  • -иц-я: Вижниця — вижнич-ан-ин — вижнич-ан-к-а — вижнич-ан-и;
    • Вінниця — віннич-ан-ин — віннич-ан-к-а — віннич-ан-и;
  • -ець: Кам'янець-Подільський — кам'янч-ан-ин — кам'янч-ан-ка — кам'ян-ча-ни;
    • Кременець — кременч-ан-ин — кременч-ан-к-а — кременч-ан-и;
  • -ц-і: Чернівці — чернівч-ан-ин — чернівч-ан-к-а — чернівч-ан-и;
    • Ярмолинці — ярмолинч-ан-ин — ярмолинч-ан-к-а — ярмолинч-ан-и;
  • -цьк: Донецьк — донеч-чан-ин — донеч-чан-к-а — донеч-чан-и;
    • Луцьк — луч-ан-ин — луч-ан-к-а — луч-ан-и;
  • -ак: Судак — судач-ан-ин — судач-ан-к-а — судач-ан-и;
    • Токмак — токмач-ан-ин — токмач-ан-к-а — токмач-ан-и;
  • -ч: Галич — галич-ан-ин — галич-ан-ка — галич-ан-и;
    • Дрогобич — дрогобич-ан-ин — дрогобич-ан-к-а — дрогобич-ан-и;
  • (-к)и: Прилуки — прилуч-ан-ин — прилуч-ан-к-а — прилуч-ан-и;
    • Суми — сум'-ян-ин, сум-ець — сум'-ян-к-а — сум'-ян-и, сум-ц-і.

Вибірково суфікси -анин, -янин, -чанин поєднуються з деякими основами топонімів, що мають у своєму складі суфікс присвійности -ів/-їв, зокрема:

  • Київ — ки-ян-ин (не києвлянин) — ки-ян-к-а — ки-ян-и;
  • Львів — львів'-ян-ин — львів'-ян-к-а — львів'-ян-и;

або є паралельними до продуктивнішого форманту -ець:

  • волин-ець, волин-ян-ин — волин-к-а, волин-ян-к-а — волин-ц-і, волин-ян-и;
  • дніпр-ів-ець, дніпр-ян-ин — дніпр-ів-к-а, дніпр-ян-к-а — дніпр-ів-ц-і, дніпр-ян-и;
  • сівер-ець, сівер-ян-ин — сівер-к-а, сівер-ян-к-а — сівер-ц-і, сівер-ян-и;[2]
  • харків-ець, харків'-ян-ин — харків-к-а, харків'-ян-к-а — харків-ц-і, харків'-ян-и.[3][4]

Помилкове утворення катойконімів[ред. | ред. код]

Унаслідок зросійщення спостерігається явище, коли в мовлення носіїв української потрапляє продуктивна російська модель -ч-ан-и там, де має бути питомий суфікс -ець (-ц-і): англічани, глухівчани, кримчани. Українська же форма -ч-ан-и утворюється там, де в топонімі є к, ч, щ і цьк.

Щодо цього явища висловлювався письменник Борис Антоненко-Давидович:

« Хтозна-чим не сподобались нашим сучасникам давні українські іменники полтавець і полтавка на визначення мешканця й мешканки Полтави, як і лубенець, лубенка — на позначення жителів Лубен чи канівець, канівка — на позначення жителів Канева. Появу дивовижних полтавчанин, лубенчанин, канівчанин можна пояснити лише втратою мовного чуття, забуттям законів словотворення й чергування звуків (для появи звука [ч] треба, щоб у назві був звук [к]: порівняйте: м. Гребінка — гребінчанин, хоча природним є також гребінківець). »

Інші слов'янські мови[ред. | ред. код]

Спільні з українськими[ред. | ред. код]

Більшість українських катайконімних суфіксів (продуктивних і непродуктивних) функціонує в катайконімах інших слов'янських мов, відрізняючись у певних випадках ступенем активності, продуктивності, поширеності та особливостями морфоматики.

До власне українських належать:

Суфікси, які також функціонують у білоруській мові:

Суфікси -ат-а, -чат-а (солотвинча́та, від Солотвина) також функціонують у російській мові: рос. Мака́рьев — макаря́та[5]

Суфікс -их-а на утворення жіночих назв жителів вживається в українській, білоруській та російській мовах, проте в інших слов'янських мовах він не простежується. Наприклад: укр. Хрипки́ - хрипчи́ха, рос. О́стров - островни́ха[6], біл. Віцяві́чы - віцяўчи́ха (Гродненська область).

Усі інші суфікси є явищем спільнослов'янським[7].

Відсутні в українській[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Караванський, Святослав (1994). Секрети української мови (укр.). Київ: УКСП «Кобза». с. 152. ISBN 5-87274-051-4. 
  2. Альманах Українського Народного Союзу. svoboda-news.com (укр.). Парсипані, Нью-Джерзі: Видавництво «Свобода». 2003. Процитовано 2019-01-24. 
  3. Петришак, Іванна (вівторок, 24 листопада 2015 р.). Палітра: Мовні норми(катойконіми). Палітра. Процитовано 2019-01-24. 
  4. Фаріон, Ірина (2013). Мовна норма: знищення, пошук, віднова (укр.). Івано-Франківськ: «Місто НВ». с. 332. ISBN 978-966-428-290-8. 
  5. Словарь названий жителей РСФСР/ Под редакцией А. М. Бабкина., Москва, 1964, стор. 128
  6. Словарь названий жителей РСФСР/ Под редакцией А. М. Бабкина., Москва, 1964, стор. 229
  7. Lindert B. Formanty służąne do tworzenia nazw mieszkańców w językach słowiańskich. Lublin. 1967, стор. 111

Література[ред. | ред. код]

  • В. О. Горпинич «Назви жителів в українській мові», Київ, головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979