Відмінності між версіями «Каяґим»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Мітка: перше редагування
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
Рядок 41: Рядок 41:
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
* [http://www.asianabsolute.co.uk/directory/articles/korean-gayageum.html Англійськомовний освітній ресурс присвячений Азії {{lang-en|}}]
 
* [http://www.asianabsolute.co.uk/directory/articles/korean-gayageum.html Англійськомовний освітній ресурс присвячений Азії {{lang-en|}}]
* [http://www.teachenglishinasia.net/blogs/ogedei/learning-gayageum Сайт та форум присвячені музичним інструментам {{lang-en|}}]
+
* [https://web.archive.org/web/20100612053402/http://www.teachenglishinasia.net/blogs/ogedei/learning-gayageum Сайт та форум присвячені музичним інструментам {{lang-en|}}]
 
* [http://www.youtube.com/watch?v=TalLjSUoBKw Кліпи та музика інструменту каяґим {{lang-en|}}]
 
* [http://www.youtube.com/watch?v=TalLjSUoBKw Кліпи та музика інструменту каяґим {{lang-en|}}]
   

Версія за 15:55, 7 липня 2019

Каяґим
англ. Gayageum
кор. 가야금
Gayageum 12 string.jpg
Класифікація
Споріднені інструменти
CMNS: Каяґим на Вікісховищі

Каяґи́м чи гаягем (кор. 伽倻琴) — традиційний корейський музичний інструмент із класу цитр. Має 12 струн (у сучасних зразках може траплятися до 25-ти струн). Близький «родич» китайського інструменту ґучжен та японської цитри кото. Асоціюється із камерною музикою та ліричними композиціями.

Історія

Згідно з корейською історичною хронікою Самгук Саґі (більш знаною, як «Історія Трьох Королівств») каяґим з'явився близько VI ст. н. е. в конфедерації Кая (Південна Корея). Тамтешній цар Гасіль, вражений грою на китайській цитрі гуженг, наказав придворним музи́кам і собі створити подібний інструмент на корейський лад.

Проте, під час розкопок проведених в 2005 році на території провінції Чола-Намдо (південно-західна Корея) було знайдено уламки музичних інструментів, які дозволяють появу каяґиму датувати аж I ст. н. е.[1]

Назва корейської цитри склалась не одразу. Інструмент часто іменували то «низькою цитрою» (бапгем), то «елегантністю» (пангню), чи навіть «правильною музикою» (чон-ак гаягем). Остання химерна назва з часом і скоротилась до сучасного слова «каяґим».

В XIX столітті у Кореї виник музичний напрямок під назвою санджо (буквально — «безладні мелодії») — імпровізації за участі чаньго (двобічного барабану) та удосконаленого гаяґиму (санджо каяґим). Подібний інструмент через дещо зменшені розміри, а від так і відстань між струнами, забезпечував відтворення більш швидких, танцювальних мелодій.

Будова

Звичайний каяґим в довжину сягає 160-ти сантиметрів, 30 см він у площі і 10 см — завтовшки. Виготовляється із цільних шматків павловнії (адамового дерева).

Санджо каяґим дещо коротший — 142 см завдовжки, й з боків та дна оздоблюється твердішими породами дерева (горіх чи каштан). Корпус плаский резонаторний (порожнинний) з двома отворами на одному із кінців.

Струн, зазвичай, дванадцять. На території Північної Кореї популярний різновид з 21 струною. Загалом, струн у сучасних інструментів може налічуватися до 25. Струни для перших каяґимів виготовляли із шовку, пізніше з'явились нейлонові (зі сталевим осердям). Сучасні цитри мають суцільні сталеві чи мідні струні (для більшої гучності).

Гра

Музики, зазвичай, каяґим кладуть на коліна. Ліва рука притиснена до струн, пальці перебирають, смикають чи коливальними рухами відтворюють звук; правою — щипають за струни.

Звучання каяґима м'яке та ненав'язливе.

Примітки

Посилання