Кезгайли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:19, 27 вересня 2019, створена Augustus-ua (обговорення | внесок) (→‎Родове дерево)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб Кезгайлів «Задора»

Кезгайли — магнатський рід Великого князівства Литовського гербу «Задора». Походили із родового литовського боярства; після 1385 року перейшли в католицизм. Предками Кезгайлів були литовський боярин Бушко (бл. 1320 — після 1385) та його син Волімонт (бл. 1350 — після 1398), які володіли Дзяволтвою, Солами та Свядостью у Вількомирському повіті.

Історія[ред. | ред. код]

У Волімонта Бушковича було шестеро синів, найвідомішими з них були Румбольд, Явнут, Судівой та Кезгайло. На Городельському сеймі Волімонтовичі прийняли польський шляхетський герб «Задора». Були соратниками Вітовта та Свидригайла. Проте після перевороту 1432 року і приходу до влади Сигізмунда Кейстутовича потрапили в опалу. Лише двом Волімонтовичам — Кезгайлу та Судівою вдалось пережити репресії Сигізмунда та повернути свій вплив на політику Великого князівства Литовського після його вбивства у 1440 році. Кезгайло і його сини отримали великі земельні наділи в Білорусі та Литві, були одними з найбільших землевласників ВКЛ. Зокрема крім батьківських володінь Кезгайловичі одідичили частину Лукомського князівства (Халопеничі, Богданаву, Латиголичі), Раків, Налибокі, Дернаву на Мінщині, Мстибогів біля Волковийська.

Рід Кезгайлів був тривалий час пов'язаний з Жемайтією, де вони довгий час були старостами: сам Кезгайло (1411—1432, 1440—1445), його син Михайло (1445—1450), та послідовно Ян Кезгайлович, Станіслав Янович і Станіслав Станіславович з 1465 до 1532 років. Різними шляхами вони набули чи захопили ледь не половину жемайтійських волостей, якими користувались на свій розсуд. Крім того вдалі шлюби принесли Кезгайлам значні земельні наділи на Мінщині та Чорній Русі. У 1520-х роках Сигізмунд І Старий та його дружина Бона Сфорца вели вперту боротьбу з самовладдям Кезгайлів.

Станіслав Станіславович Кезгайлом був чи не найбільшим землевласником ВКЛ — за пописом війська 1528 року він виставляв 371 вершника із своїх волостей та 246 з вотчин своєї дружини Ганни, дочки Станіслава Кишки. А його двоюрідний брат Миколай Миколайович Кезгайло виставляв 151 вершника. Після вигасання роду у 1554 році більшість маєтків Кезгайлів були поділені між Завішами та Шеметами, які були їхніми родичами по жіночій лінії.

Родове дерево[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
Кезгайло
Волімонтович

(1380? — 1450?)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Михайло
Кезгайлович

(1410? — 1476)
 
Петро
(1415? — п. 1437)
 
Добеслав
Кезгайлович

(1420? — 1460)
 
Ян
Кезгайлович

(1425? — 1485)
 
Мілохна
(? — ?)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Станіслав
Кезгайло

(1450? — 1527)
 
 
 
 
 
Миколай
Кезгайло

(1451? — 1512)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барбара
Заберезінська

(? — ?)
 
Миколай
(1475? — 1522)
 
Ян
(? — ?)
 
Станіслав
(1500? — 1532)
 
Миколай
(1495? — 1529)
 
Барбара
Завіша

(1500? — 1550)
 
Ганна
Шемет

(1505? — 1554)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Станіслав
(1520? — 1554)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян
(1547? — 1554?)

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Насевіч В. Кезгайлы // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 80-81. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0.
  • Pietkiewicz K. Kieżgajłowie i ich latyfundium do połowy XVI w. — Poznań: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza, 1982. — 163 s.

Посилання[ред. | ред. код]