Кертанагара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:28, 25 лютого 2020, створена Леонід Панасюк (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кертанагара
Candi Jawi A.JPG
Помер 1292
Громадянство
(підданство)
Flag of Indonesia.svg Індонезія

Кертанагара (Кертанегара) (*д/н — 1292) — 5-й і останній магараджа Сінгасарі в 12681292 роках. За його панування держава досягла найбільшої потуги, але водночас протистояння з монголами зрештою призвело до загибелі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Раджаса. Син магараджи Вішнувардхани. Дата народження невідома, замолоду долучився до державних справ. З 1254 року фактично став правителем Сінгасарі. Офіційно вступив на трон після смерті батька у 1268 році.

Розпочав політику поширення влади на сусідні острови. У 1270 році придушив повстання на Яві на чолі із Каяраджою. Було укладено військові та торговельні союзи з раджами Молуккських островів, звідси яванські купці вивозили спеції, та державою Тямпа, що стала посередником між Сінгасарі та Китаєм.

1280 року придушив повстання на острові Ява на чолі із Магішею Рангкою. У 1284 році встановив зверхність на о. Балі. В подальшому підкорено о. Мадура та південне узбережжя Калімантану.

У 1289 році до Кертанагари прибуло посольство від Хубілая, великого кагана Монгольської імперії (на той час повністю підкорив Китай), з вимогою визнати його владу. Втім магараджа скалічив посланців та відправив до Китаю. У 1290 році Кетанагара відправив війська проти Джамбі на Суматрі, яка була союзником Хубілая. Невдовзі було встановлено зверхність над іншою суматранською державою Мелаю.

1292 року Хубілай відправив війська та флот проти Сінгасарі. Підготовка до захисту і утримання військ за межами держави, послабили сили Кертанагари. Це використав у своїх цілях Джаякатванг, намісник Кедірі. Він повстав проти Сінгасарі, переміг її армію і вбив магараджу. Раден Віджая, зять Кертанагари, втік на о. Мадура, де став збирати війська для боротьби.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Coedès, George (1968). The Indianized States of South-East Asia. University of Hawaii Press. ISBN 978-0-8248-0368-1.
  • Irapta, Angelina Chavez (2005). Introduction to Asia: History, Culture, and Civilization. Rex Bookstore, Inc. ISBN 978-971-23-3987-5.