Відмінності між версіями «Кибитка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 4: Рядок 4:
   
 
У Росії кибиткою називали й криті [[сани]] — вони використовувались для зимових подорожей. Згадується така кибитка в «[[Євгеній Онєгін|Євгенії Онєгіні]]» О. С. Пушкіна:
 
У Росії кибиткою називали й криті [[сани]] — вони використовувались для зимових подорожей. Згадується така кибитка в «[[Євгеній Онєгін|Євгенії Онєгіні]]» О. С. Пушкіна:
{{Цитата|''Зима!.. Радіючи, в [[ґринджоли (сани)|ґринджоли]]<br/>Конячку селянин запріг;<br/>По первопуттю через поле<br/>Вона чвалає, вчувши сніг;<br/>Пухнаті краючи рівнини,<br/>Кибитка відчайдушна лине:<br/>Візник сидить на [[передок|передку]]<br/>В червонім [[Пояс (одяг)|пасі]], в кожушку.''}}
+
{{Цитата|''Зима!.. Радіючи, в [[ґринджоли (сани)|ґринджоли]]<br/>Конячку селянин запріг;<br/>По первопуттю через поле<br/>Вона чвалає, вчувши сніг;<br/>Пухнаті краючи рівнини,<br/>Кибитка відчайдушна лине:<br/>Візник сидить на [[передок|передку]]<br/>В червонім [[Пояс (одяг)|пасі]], в кожушку.{{oq|ru|Зима!.. Крестьянин, торжествуя,<br/>
  +
На дровнях обновляет путь;<br/>
:::::::::::::::::::::::: (переклад [[Рильський Максим Тадейович|М.&nbsp;Т.&nbsp;Рильського]])
 
  +
Его лошадка, снег почуя,<br/>
  +
Плетется рысью как-нибудь;<br/>
  +
Бразды пушистые взрывая,<br/>
  +
Летит кибитка удалая;<br/>
  +
Ямщик сидит на облучке<br/>
  +
В тулупе, в красном кушаке.}}''||
 
переклад [[Рильський Максим Тадейович|М.&nbsp;Т.&nbsp;Рильського]]}}
   
 
== Інші значення ==
 
== Інші значення ==

Поточна версія на 12:58, 4 листопада 2019

Циганська кибитка, Кам'янець-Подільський
Александр Орловський «Подорожанин у кибитці, запряженій тройкою», 1819 р.

Киби́тка[1] (від тюрк. кибит, що сходить до араб. قبة‎, куббат — «накриття», «шатро»)[2] — назва критого візка, переважно в кочових народів. В Україні криті вози традиційно називались халабуда (так називали й невелику бідну хатину), буда, будка[3][4][5].

У Росії кибиткою називали й криті сани — вони використовувались для зимових подорожей. Згадується така кибитка в «Євгенії Онєгіні» О. С. Пушкіна:

« Зима!.. Радіючи, в ґринджоли
Конячку селянин запріг;
По первопуттю через поле
Вона чвалає, вчувши сніг;
Пухнаті краючи рівнини,
Кибитка відчайдушна лине:
Візник сидить на передку
В червонім пасі, в кожушку.
Оригінальний текст (рос.)
Зима!.. Крестьянин, торжествуя,

На дровнях обновляет путь;
Его лошадка, снег почуя,
Плетется рысью как-нибудь;
Бразды пушистые взрывая,
Летит кибитка удалая;
Ямщик сидит на облучке

В тулупе, в красном кушаке.
»

— переклад М. Т. Рильського

Інші значення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Кибитка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Н. М. Шанский, Т. А. Боброва. Кибитка // Школьный этимологический словарь русского языка. Происхождение слов. — М. : Дрофа, 2004.
  3. Халабуда // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Буда // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Будка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.