Київська теплоелектроцентраль № 5

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київська теплоелектроцентраль №5
Київська ТЕЦ-5.jpg
Розташування Україна Україна, м. Київ, вул. Промислова, 4
Введення в експлуатацію 1978 рік
Вид палива газ (основне паливо), мазут
К-сть. енергоблоків 2 х 100 МВт + 2 х 250 МВт
Котельні агрегати ТГМ-96А (2 шт.); ТГМП-314А (2 шт.); ПТВМ-180 (3 шт.); КВГМ-180 (2 шт.)
Турбіни Т-100/120-130 (2 шт.); Т-250/300-240 (2 шт.)
Електрогенератори ТВФ-120-2 (2 шт.); ТВВ-320-2 (2 шт.)
Встановлена електрична
потужність
700 МВт
Встановлена теплова
потужність
1874 Гкал/год
Коефіцієнт використання встановленої потужності, % 42,49 (2010)
Керівник Гладишев Юрій Іванович
Кількість працівників 755 осіб (2009)
Материнська компанія ПАТ «Київенерго»
Веб-сайт www.kyivenergo.ua
Дані оновлено 26 січня 2012 року

Координати: 50°23′38″ пн. ш. 30°34′07″ сх. д. / 50.39389° пн. ш. 30.56861° сх. д. / 50.39389; 30.56861

Київська ТЕЦ-5  — призначена для централізованого забезпечення теплом промислових підприємств, житлових та адміністративних будівель Києва з одночасним постачанням електроенергії в енергосистему України.

Опис[ред.ред. код]

Станом на 2012 рік ТЕЦ забезпечує опаленням та гарячим водопостачанням 850 тис. мешканців міста Києва та тепловою енергією 3 млн м² площ підприємств і організацій.

Видача електричної енергії від ТЕЦ здійснюється повітряними лініями електропередавання:

  • напругою 330 кВ — 2 лінії;
  • напругою 110 кВ — 8 ліній (з них 4 транзитні);
  • напругою 35 кВ — 10 ліній.

Теплова енергія видається 6 магістральними трубопроводами діаметрами від 600 до 1200 мм.

Як фільтрувальні матеріали у водопідготовчих установках використовуються сульфовугілля і аніоніт АН-31, катіоніт КУ-2-8 і аніоніт АВ-17-8 (виробництва України), іоніти HCR, WGR-2, SBR-P фірми «Dowex» (США) і аніоніт Amberlite IRA-67 фірми «Rohm and Haas» (США).

Для вироблення енергії на ТЕЦ-5 необхідно близько 800 000 м³ газу на добу[1]. Київська ТЕЦ-5 через масове підключення до мережі новобудов працює на позамежних значеннях роботи[2].

Історична довідка[ред.ред. код]

Будівництво ТЕЦ-5 розпочалося наприкінці 1960-х років. Проект станції розроблено фахівцями «Київенерго» відділенням інституту «Теплоенергопроект».

Згідно з проектом було запущено в експлуатацію:

  • у грудні 1971 енергоблок № 1 потужністю 100 МВт
  • у червні 1972 року — енергоблок № 2 потужністю 100 МВт
  • у грудні 1974 року — енергоблок № 3 потужністю 250/300 МВт
  • у листопаді 1976 року — енергоблок № 4 потужністю 250/300 МВт.

Для покриття пікових теплових навантажень також було змонтовано 4 водогрійних котлів: ПТВМ-180 та КВГМ-180. У 1978 році станцію введено в постійну експлуатацію. У 1998 році встановлено п'ятий водогрійний котел марки КВГМ-180.

У 1995 р. введена в експлуатацію друга черга установки підживлення тепломережі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]