Київська теплоелектроцентраль № 5
 |
|
| 50°23′38″ пн. ш. 30°34′06″ сх. д. / 50.39388888999999949° пн. ш. 30.568611109999999087° сх. д.Координати: 50°23′38″ пн. ш. 30°34′06″ сх. д. / 50.39388888999999949° пн. ш. 30.568611109999999087° сх. д. | |
| Розташування |  Україна, м. Київ, вул. Промислова, 4 |
|---|---|
| Введення в експлуатацію | 1971 рік |
| Енергоблоки | 2 х 100 МВт + 2 х 250 МВт |
| Котельні агрегати | ТГМ-96А (2 шт.); ТГМП-314А (2 шт.); ПТВМ-180 (3 шт.); КВГМ-180 (2 шт.) |
| Турбіни | Т-100/120-130 (2 шт.); Т-250/300-240 (2 шт.) |
| Електрогенератори | ТВФ-120-2 (2 шт.); ТВВ-320-2 (2 шт.) |
| Коефіцієнт використання встановленої потужності, % | 42,49 (2010) |
| Керівник | Гладишев Юрій Іванович |
| Кількість працівників | 755 осіб (2009) |
| Материнська компанія | ПАТ «Київенерго» |
| Веб-сайт | www.kyivenergo.ua |
| Дані оновлено 26 січня 2012 року | |
Київська ТЕЦ-5 — призначена для централізованого забезпечення теплом промислових підприємств, житлових та адміністративних будівель Києва з одночасним постачанням електроенергії в енергосистему України.
Опис[ред. • ред. код]
Станом на 2012 рік ТЕЦ забезпечує опаленням та гарячим водопостачанням 850 тис. мешканців міста Києва та тепловою енергією 3 млн м² площ підприємств і організацій.
Видача електричної енергії від ТЕЦ здійснюється повітряними лініями електропередавання:
- напругою 330 кВ — 2 лінії;
- напругою 110 кВ — 8 ліній (з них 4 транзитні);
- напругою 35 кВ — 10 ліній.
Теплова енергія видається 6 магістральними трубопроводами діаметрами від 900 до 1200 мм.
Як фільтрувальні матеріали у водопідготовчих установках використовуються сульфовугілля і аніоніт АН-31, катіоніт КУ-2-8 і аніоніт АВ-17-8 (виробництва України), іоніти HCR, WGR-2, SBR-P фірми «Dowex» (США) і аніоніт Amberlite IRA-67 фірми «Rohm and Haas» (США).
Для виробітку енергії на ТЕЦ-5 необхідно близько 800 000 м³ газу на добу[1]. Київська ТЕЦ-5 через масове підключення до мережі новобудов працює на позамежних значеннях роботи[2].
Історична довідка[ред. • ред. код]
Будівництво ТЕЦ-5 розпочалося наприкінці 1960-х років. Проект станції розроблено фахівцями «Київенерго» відділенням інституту «Теплоенергопроект».
Згідно з проектом було запущено в експлуатацію:
- у грудні 1971 енергоблок № 1 потужністю 100 МВт
- у червні 1972 року — енергоблок № 2 потужністю 100 МВт
- у грудні 1974 року — енергоблок № 3 потужністю 250/300 МВт
- у листопаді 1976 року — енергоблок № 4 потужністю 250/300 МВт.
Для покриття пікових теплових навантажень також було змонтовано 4 водогрійних котлів: ПТВМ-180 та КВГМ-180. У 1978 році станцію введено в постійну експлуатацію. У 1998 році встановлено п'ятий водогрійний котел марки КВГМ-180.
У 1995 р. введена в експлуатацію друга черга установки підживлення тепломережі.
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
Джерела[ред. • ред. код]
- "Аналіз режимів роботи мереж «Київського Кільця»
- Перспектива розвитку електричних мереж Центральної ЕС НЕК «Укренерго» в аспекті спорудження ПС 750 кВ «Київська»
- Світлини теплоелектроцентралі
- Експерт: ніхто не думав, як возити вугілля на київські ТЕЦ
