Відмінності між версіями «Київська фортеця»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(не єдина, дивись Фортеця святої Єлисавети)
 
(Не показані 27 проміжних версій 20 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Київська фортеця.jpg|міні|300пкс|Сучасний вигляд Київської фортеці, серпень [[2009]] року]]
 
  +
{{Замок
'''Ки́ївська форте́ця''' (також '''Нова Печерська фортеця''') — історико-архітектурна пам'ятка, знаходиться на території Головного військового клінічного госпіталю м. [[Київ|Києва]].
 
  +
| назва = Київська фортеця
  +
| місцева_назва =
  +
| зображення =
  +
| зображення_розмір =
  +
| зображення_підпис =
  +
| герб =
  +
| статус =
  +
| країна =
  +
| місце розташування =
  +
| координати = <!-- -->
  +
| архітектурний стиль =
  +
| автор проекту =
  +
| матеріал =
  +
| власник =
  +
| будівник =
  +
| архітектор =
  +
| перша згадка =
  +
|початок будівництва =
  +
|закінчення будівництва =
  +
|стан =
  +
|сховище =
  +
|сайт = [http://kyiv-fort.org.ua/ kyiv-fort.org.ua/]
  +
|кр=Київ
  +
}}
  +
[[Файл:Kyiv Arsenal panorama.jpg|міні|280пкс|На передньому плані: [[Арсенал (завод)|«Арсенал»]], Микільська брама (зліва). На задньому: [[Військовий Микільський собор|Великий]] і [[Малий Микільський собор|малий Микільські собори]], Лавра (справа)]]
  +
[[Файл:Київська фортеця.jpg|міні|280пкс|Сучасний вигляд Київської фортеці, серпень [[2009]] року]]
  +
[[Файл:Kiev-FortificationKosoyKaponir 02.jpg|міні|280пкс|Карта Київської фортеці]]
  +
[[Файл:AFRE Kyev.jpg|280пкс|мини|План Київської фортеці, 1830-ті роки]]
  +
'''Ки́ївська форте́ця''' (також '''Нова́ Пече́рська форте́ця''')&nbsp;— історико-архітектурна пам'ятка. Комплекс фортечних споруд XVIII–XIX століття розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини р. Либідь. Складається з кількох земляних укріплень (цитаделі, Звіринецького, Васильківського, Госпітального, Лисогірського) і низки споруд, що призначалися для військових казарм, виробництва та зберігання зброї, амуніції тощо. Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» знаходиться на території Головного військового клінічного шпиталю міста [[Київ|Києва]].
   
Музей створений у [[1927]] році. Він&nbsp;— одна з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, яка збереглася до наших днів.
 
  +
== Історія створення ==
  +
Київська фортеця є комплексом оборонних споруд Києва, який формувався протягом 15-ти століть. До складу Київської фортеці входять [[Києво-Печерська лавра]], територія [[Національний музей історії України у Другій світовій війні|національного музею історії України у Другій світовій війні]], [[Арсенал (завод)|завод «Арсенал»]] і багато інших об'єктів: валів та оборонних мурів Києва.
   
Величезні земляні укріплення, кам'яні башти і капоніри є об'єктами екскурсійного показу. Частина з них музеєфікована.
 
  +
Історія фортифікації Києва почалась наприкінці V&nbsp;— початку VI століття з городища на [[Старокиївська гора|Старокиївській горі]]. Тоді воно було укріплене земляними валами, ровами та частоколами. Але зі здобуттям Києвом слави столиці [[Київська Русь|Київської Русі]] створено велику систему укріплень міста. Кожна частина міста мала свою оборонну систему. На жаль, після нищівної поразки від хана [[Батий|Батия]] 1240 року фортифікаційні укріплення занепали. Новий етап починається вже в період польсько-литовського владарювання&nbsp;— зводиться фортеця-замок на горі Хоривиця на [[Поділ|Подолі]] (Литовський замок). Вже перебуваючи під владою [[Московське царство|Московії]], на території Києва були збудовані фортечні укріплення від [[Хрещатик]]а до [[Печерськ]]а&nbsp;— власне останнє укріплення було розбудоване. Цих заходів вжили з метою запобіганню ризику проникнення ворога через територію тодішньої України до Росії. У 1679 році козацькі війська під керівництвом гетьмана Самойловича протягом останніх років XVII століття об'єднують старокиївські та печерські укріплення&nbsp;— утворюється одна величезна фортеця. На початку XVIII століття Печерська [[цитадель]] вже була повністю розбудована.
   
Київська фортеця є комплексом оборонних споруд Києва, який формувався протягом 15-ти століть. До складу Київської фортеці входять [[Києво-Печерська лавра]], територія [[Національний музей історії України у Другій світовій війні|національного музею історії України у Другій світовій війні]], [[Арсенал (завод)|завод «Арсенал»]] і багато інших об'єктів: валів та оборонних мурів Києва.
 
  +
Наступний період розбудови оборонних споруд Києва визначається будівництвом Печерської цитаделі під проводом гетьмана [[Мазепа Іван Степанович|Івана Мазепи]] за наказом [[Петро I Олексійович|Петра I]]. Спорудження відбувалось за системою французького інженера [[Себаст'єн ле Претр де Вобан|Вобана]]. Напередодні [[Франко-російська війна (1812)|франко-російської війни]] 1812 року за проектом військового інженера Оппермана споруджується земляне Звіринецьке укріплення, що поєднується з Печерською цитаделлю. Масштабні реконструкції проводяться за правління царя Миколи I, який затвердив план розширення фортеці. На початок 60-х років XIX століття вона складалася з таких частин: ядро&nbsp;— цитадель, два самостійних укріплення (Васильківське і Госпітальне), доповнені оборонними казармами і вежами.
   
Історія фортифікації Києва почалась наприкінці V&nbsp;— поч. VI&nbsp;ст. з городища на [[Старокиївська гора|Старокиївській горі]]. Тоді воно було укріплене земляними валами., ровами та частоколами. Але зі здобуттям Києвом слави столиці [[Київська Русь|Київської Русі]] створено велику систему укріплень міста. Кожна частина міста мала свою оборонну систему. На жаль, після нищівної поразки від хана [[Батий|Батия]] 1240&nbsp;р. фортифікаційні укріплення занепали. Новий етап починається вже в період польсько-литовського владарювання&nbsp;— зводиться фортеця-замок на горі Хоривиця на [[Поділ|Подолі]] (Литовський замок). Вже перебуваючи під владою Російської держави, на території Києва були збудовані фортечні укріплення від [[Хрещатик]]а до [[Печерськ]]а&nbsp;— власне останнє укріплення було розбудоване. Цих заходів вжили з метою запобіганню ризику проникнення ворога через територію тодішньої України до Росії. В 1679&nbsp;р. козацькі війська під керівництвом гетьмана Самойловича протягом останніх років XVII&nbsp;ст. об'єднують старокиївські та печерські укріплення&nbsp;— утворюється одна величезна фортеця. На початку XVIII&nbsp;ст. Печерська [[цитадель]] вже була повністю розбудована.
 
  +
Реконструкція передбачала залишити території поблизу фортеці лише для військових цілей, а мешканців цього району переселити. Цю ідею зустріли опором і вирішено було збудувати замість цього декілька укріплених фортів. Один з них був збудований на [[Лиса гора (Київ)|Лисій горі]] для захисту підступів до залізничного мосту. З часом фортеця перетворюється на таку, яка використовується під склад. Ще з XVII століття у фортеці утримували в'язнів. З цією метою використовували так званий [[Косий капонір]]&nbsp;— це напівпідземна споруда з товстими стінами з цеглини і каміння. Він розташований під кутом до земляного валу фортеці&nbsp;— звідси назва. Косий капонір спочатку використовувався для зберігання зброї і артилерійських запасів, а вже пізніше як політична в'язниця. Тут утримувалися організатори та учасники гайдамацького руху, полонені, кріпаки-втікачі та інші. Пізніше тут ув'язнювали декабристів та учасників інших визвольних змагань.
   
Наступний період розбудови оборонних споруд Києва визначається будівництвом Печерської цитаделі під проводом гетьмана [[Мазепа Іван Степанович|Івана Мазепи]] за наказом [[Петро I Олексійович|Петра I]]. Спорудження відбувалось за системою французького інженера Вобана. Напередодні Вітчизняної війни 1812&nbsp;р. За проектом військового інженера Оппермана споруджується земляне Звіринецьке укріплення, що поєднується з Печерською цитаделлю. Масштабні реконструкції проводяться за правління царя Миколи I, який затвердив план розширення фортеці. На початок 60-х рр. XIX&nbsp;ст. вона складалася з таких частин: ядро&nbsp;— цитадель, два самостійних укріплення (Васильківське і Госпітальне), доповнені оборонними казармами і вежами.
 
  +
У спорудах Київської фортеці, зокрема башті №&nbsp;2 Васильківського укріплення (з травня 1863 р.) та капонірах 1 та 2 полігонів та Косому капонірі Госпітального укріплення (з літа 1864 р.) утримувалися польські і українські учасники визвольного повстання 1863 р. Розстріли керівників повстання на Правобережжі відбувалися, імовірно, в цитаделі фортеці. Меморіальну дошку українською мовою на честь учасників повстання 1863 року розстріляних у Київській Фортеці на вході в Косий капонір розміщено в 1971 році. Біля неї 25 травня 1993 року під час візиту президента Польщі [[Лех Валенса|Леха Валенси]] відкрито дошку з написом польською мовою. У 1997 році з ініціативи дирекції музею «Київська Фортеця» між обома дошками був вмурований хрест з чорного граніту. Зараз в потерні капоніру з ініціативи директора музею О.&nbsp;С.&nbsp;Новікової-Вигран розміщені також дошки з 811 прізвищами повстанців, а 2017 року відкрито оновлену експозицію<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/378168/|title=Польські сліди Києва Частина 3. Під царським скіпетром|last=Парнікоза|first=Іван|date=14 06.2013|website=http://h.ua/|publisher=h.ua|language=українська|accessdate=29.01.2017}}</ref>.
[[Файл:План Київської фортеці.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Мапа Київської фортеці]]
 
[[Файл:AFRE Kyev.jpg|320px|мини|справа|План Киевской крепости. «Атлас крепостей Российской империи»&nbsp;— СПб., 183? год]]
 
Після цього перепланування планувалось також залишити території поблизу фортеці лише для військових цілей, а мешканців цього району переселити. Цю ідею зустріли опором і вирішено було збудувати замість цього декілька укріплених фортів. Один з них був збудований на [[Лиса гора (Київ)|Лисій горі]] для захисту відступів до залізничного мосту. З часом фортеця перетворюється на таку, яка використовується під склад.
 
Фортеця використовувалась не лише як оборонна споруда&nbsp;— тут ще з XVII&nbsp;ст. були місця для ув'язнення людей. З цією метою використовували так званий [[Косий капонір]]&nbsp;— це напівпідземна споруда з товстими стінами з цеглини і каміння. Він розташований під кутом до земляного валу фортеці&nbsp;— звідси назва. Косий капонір спочатку використовувався для зберігання зброї і артилерійських запасів, а вже пізніше як політична в'язниця. Тут утримувалися організатори та учасники гайдамацького руху, полонені, кріпаки-втікачі та ін. Пізніше тут ув'язнювали декабристів та учасників інших визвольних змагань.
 
   
  +
== Сучасний стан ==
 
Зараз «Київська фортеця» є музеєм і охороняється державою, але велика частина її споруд знаходять під загрозою руйнації. Цьому «сприяють» нові будівництва поблизу, а також те, що деякі з приміщень зайняті виробництвами&nbsp;— наприклад, склад Київської взуттєвої фабрики (Васильківська брама).
 
Зараз «Київська фортеця» є музеєм і охороняється державою, але велика частина її споруд знаходять під загрозою руйнації. Цьому «сприяють» нові будівництва поблизу, а також те, що деякі з приміщень зайняті виробництвами&nbsp;— наприклад, склад Київської взуттєвої фабрики (Васильківська брама).
   
Найдавнішою пам'яткою середньовічного типу є оборонні мури з вежами навколо Верхньої лаври (кін. XVII&nbsp;ст.). До новітніх фортифікаційних систем належать земляні бастіонні укріплення цитаделі, тенальне Васильківське укріплення, полігональне Госпітальне укріплення. Численні оборонні казарми на Печерську втілюють особливості російської фортифікаційної школи, яка, на думку деяких фахівців, на поч. XIX&nbsp;ст. займала провідне становище у Європі. Лисогірське укріплення ілюструє особливості побудови фортової фортеці періоду нарізної артилерії (сер. XIX&nbsp;ст.&nbsp;— 1885). Окремі споруди Київської фортеці нерозривно пов'язані з історією визвольного і революційного рухів. На місці колишньої політичної в'язниці (так званого «Київського Шліссельбурґа») у 30-их роках ХХ ст. було відкрито Історико-революційний музей-пам'ятку «Косий капонір». У 1991&nbsp;р. музей «Косий капонір» перетворено на Історико-архітектурну пам'ятку-музей «Київська фортеця».
 
  +
Музей створений у [[1927]] році. Він&nbsp;— одна з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, яка збереглася до наших днів.
  +
  +
Величезні земляні укріплення, кам'яні башти і капоніри є об'єктами екскурсійного показу. Частина з них музеєфікована.
  +
  +
Найдавнішою пам'яткою середньовічного типу є оборонні мури з вежами навколо Верхньої лаври (кінець XVII століття). До новітніх фортифікаційних систем належать земляні бастіонні укріплення цитаделі, тенальне Васильківське укріплення, полігональне Госпітальне укріплення. Численні оборонні казарми на Печерську втілюють особливості російської фортифікаційної школи, яка, на думку деяких фахівців, на початок XIX століття займала провідне становище у Європі. Лисогірське укріплення ілюструє особливості побудови фортової фортеці періоду нарізної артилерії (сер. XIX ст.&nbsp;— 1885). Окремі споруди Київської фортеці нерозривно пов'язані з історією визвольного і революційного рухів. На місці колишньої політичної в'язниці (так званого «Київського Шліссельбурґа») у 30-х роках ХХ століття було відкрито Історико-революційний музей-пам'ятку «[[Косий капонір]]». У 1991 році музей «Косий капонір» перетворено на Історико-архітектурну пам'ятку-музей «Київська фортеця».
   
 
В експозиції музею представлені найбільша в Україні колекція військово-історичної мініатюри.
 
В експозиції музею представлені найбільша в Україні колекція військово-історичної мініатюри.
   
Час роботи: 10:00-17:00 (остання екскурсійна група&nbsp;— 16-30), вихідний&nbsp;— понеділок. Вартість вхідного квитка&nbsp;— 14грн., вартість екскурсії&nbsp;— 10грн.(5+5). Вхід на територію&nbsp;— вільний, огляд музейної частини з експозицією&nbsp;— в складі групи (група може складатись з одного відвідувача).
+
Час роботи: 10:00–17:00 (остання екскурсійна група&nbsp;— 16:30), вихідний&nbsp;— понеділок. Вартість вхідного квитка&nbsp;— 14 грн., вартість екскурсії&nbsp;— 10 грн.(5+5). Вхід на територію&nbsp;— вільний, огляд музейної частини з експозицією&nbsp;— в складі групи (група може складатись з одного відвідувача).
   
 
== Зображення ==
 
== Зображення ==
<gallery widths=180>
+
<gallery widths="180">
Файл:2005-08-17 Kiev Fortress 394.JPG|Гармати на валу Госпітального укріплення
+
2005-08-17 Kiev Fortress 394.JPG|Гармати на валу Госпітального укріплення
Файл:Kiev-Fortress22-03-2011.jpg|Вал та Головна брама Госпітального укріплення (вид зі сходу)
+
Kiev-Fortress22-03-2011.jpg|Вал та Головна брама Госпітального укріплення (вид зі сходу)
File:Hospital fort of the Kiev fortress.jpg|Вал та Головна брама Госпітального укріплення (вид з заходу)
+
Hospital fort of the Kiev fortress.jpg|Вал та Головна брама Госпітального укріплення (вид з заходу)
Файл:Косой капонир № 5 Госпитального укрепления.JPG|Косий капонір № 5 Госпітального укріплення
+
Косой капонир № 5 Госпитального укрепления.JPG|Косий капонір № 5 Госпітального укріплення
Файл:Башня №1 (редюит) Васильковского укрепления.JPG|вежа № 1 (редюїт) Васильківських укріплень
+
Башня №1 (редюит) Васильковского укрепления.JPG|вежа № 1 (редюїт) Васильківських укріплень
Файл:Круглая башня (№ 2) Васильковского укрепления.JPG|кругла вежа (№ 2) Васильківських укріплень
+
Круглая башня (№ 2) Васильковского укрепления.JPG|кругла вежа (№ 2) Васильківських укріплень
Файл:Башня № 3 (Прозоровская).JPG|Прозорівська вежа (№ 3) Васильківських укріплень
+
Башня № 3 (Прозоровская).JPG|Прозорівська вежа (№ 3) Васильківських укріплень
File:Северная полубашня Госпитального замка.JPG|північна вежа Госпітального укріплення
+
Северная полубашня Госпитального замка.JPG|північна вежа Госпітального укріплення
File:Башня № 5.JPG|вежа № 5
+
Башня № 5.JPG|вежа № 5
  +
Башня № 6.JPG|вежа № 6
 
</gallery>
 
</gallery>
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
 
* [[Косий капонір]]
 
* [[Косий капонір]]
* [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/History.html Історія Лисогірського форту]
 
  +
* [[Лисогірський форт]]
* [http://h.ua/story/353324/ Загадкове передмостне укріплення (тет-де-пон) Київської фортеці]
 
  +
* [http://www.kyiv-fortress.org.ua Музей «Київська фортеця» (офіційний сайт)]
 
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
{{Вікіпосилання|Портал=Київ|Портал-зображення=Flag of Kyiv Kurovskyi.svg}}
 
  +
* ''Вортман Д. Я''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kyivska_fortecya Київська фортеця] // {{ЕІУ|4|243}}
  +
* ''Вортман Д. Я''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11252 Київська фортеця] // {{ЕСУ|12|677—678}}
  +
* [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/History.html Історія Лисогірського форту]
  +
* [http://h.ua/story/353324/ Загадкове передмостне укріплення (тет-де-пон) Київської фортеці]
  +
* [http://kyiv-fort.org.ua/ Музей «Київська фортеця» (офіційний сайт)]
 
* http://www.moemisto.com.ua/afisha/place/195
 
* http://www.moemisto.com.ua/afisha/place/195
 
* http://www.tour2kiev.com/ru/kyivforts.html
 
* http://www.tour2kiev.com/ru/kyivforts.html
* http://wek.kiev.ua/uk/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9
 
  +
* {{век|http://wek.kiev.ua/uk/Київська_фортеця|Київська фортеця}}
  +
  +
{{Вікіфікувати|дата=березень 2013}}
   
 
{{Пам'ятки Києва}}
 
{{Пам'ятки Києва}}
 
{{Замки та палаци Київської області}}
 
{{Замки та палаци Київської області}}
{{Вікіфікувати|дата=березень 2013}}
 
  +
{{ВП-портали|Київ}}
{{coord|50|26|4|N|30|31|40|E|type:landmark_region:UA|display=title}}
 
   
 
[[Категорія:Військово-історичні музеї України]]
 
[[Категорія:Військово-історичні музеї України]]
 
[[Категорія:Фортеці України]]
 
[[Категорія:Фортеці України]]
 
[[Категорія:Музеї Печерського району|Фортеця]]
 
[[Категорія:Музеї Печерського району|Фортеця]]
[[Категорія:Історія Києва]]
 
 
[[Категорія:Архітектура Печерського району]]
 
[[Категорія:Архітектура Печерського району]]
 
[[Категорія:Київська фортеця]]
 
[[Категорія:Київська фортеця]]
 
[[Категорія:Замки та палаци Київської області]]
 
[[Категорія:Замки та палаци Київської області]]
  +
[[Категорія:1927 у Києві]]
  +
[[Категорія:Туризм в Києві]]
  +
[[Категорія:Оборонні споруди України]]

Поточна версія на 12:11, 9 травня 2018

Київська фортеця
2005-08-17 Kiev Fortress 398.JPG

50°26′03″ пн. ш. 30°31′40″ сх. д. / 50.4344444444439972° пн. ш. 30.52777777777799884° сх. д. / 50.4344444444439972; 30.52777777777799884Координати: 50°26′03″ пн. ш. 30°31′40″ сх. д. / 50.4344444444439972° пн. ш. 30.52777777777799884° сх. д. / 50.4344444444439972; 30.52777777777799884
Тип військовий музей[d]
Країна

Україна Україна

Розташування Київ
Засновано 1927
Сайт kyiv-fort.org.ua/
Київська фортеця. Карта розташування: Київ
Київська фортеця
Київська фортеця (Київ)

CMNS: Київська фортеця на Вікісховищі
На передньому плані: «Арсенал», Микільська брама (зліва). На задньому: Великий і малий Микільські собори, Лавра (справа)
Сучасний вигляд Київської фортеці, серпень 2009 року
Карта Київської фортеці
План Київської фортеці, 1830-ті роки

Ки́ївська форте́ця (також Нова́ Пече́рська форте́ця) — історико-архітектурна пам'ятка. Комплекс фортечних споруд XVIII–XIX століття розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини р. Либідь. Складається з кількох земляних укріплень (цитаделі, Звіринецького, Васильківського, Госпітального, Лисогірського) і низки споруд, що призначалися для військових казарм, виробництва та зберігання зброї, амуніції тощо. Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» знаходиться на території Головного військового клінічного шпиталю міста Києва.

Історія створення[ред.ред. код]

Київська фортеця є комплексом оборонних споруд Києва, який формувався протягом 15-ти століть. До складу Київської фортеці входять Києво-Печерська лавра, територія національного музею історії України у Другій світовій війні, завод «Арсенал» і багато інших об'єктів: валів та оборонних мурів Києва.

Історія фортифікації Києва почалась наприкінці V — початку VI століття з городища на Старокиївській горі. Тоді воно було укріплене земляними валами, ровами та частоколами. Але зі здобуттям Києвом слави столиці Київської Русі створено велику систему укріплень міста. Кожна частина міста мала свою оборонну систему. На жаль, після нищівної поразки від хана Батия 1240 року фортифікаційні укріплення занепали. Новий етап починається вже в період польсько-литовського владарювання — зводиться фортеця-замок на горі Хоривиця на Подолі (Литовський замок). Вже перебуваючи під владою Московії, на території Києва були збудовані фортечні укріплення від Хрещатика до Печерська — власне останнє укріплення було розбудоване. Цих заходів вжили з метою запобіганню ризику проникнення ворога через територію тодішньої України до Росії. У 1679 році козацькі війська під керівництвом гетьмана Самойловича протягом останніх років XVII століття об'єднують старокиївські та печерські укріплення — утворюється одна величезна фортеця. На початку XVIII століття Печерська цитадель вже була повністю розбудована.

Наступний період розбудови оборонних споруд Києва визначається будівництвом Печерської цитаделі під проводом гетьмана Івана Мазепи за наказом Петра I. Спорудження відбувалось за системою французького інженера Вобана. Напередодні франко-російської війни 1812 року за проектом військового інженера Оппермана споруджується земляне Звіринецьке укріплення, що поєднується з Печерською цитаделлю. Масштабні реконструкції проводяться за правління царя Миколи I, який затвердив план розширення фортеці. На початок 60-х років XIX століття вона складалася з таких частин: ядро — цитадель, два самостійних укріплення (Васильківське і Госпітальне), доповнені оборонними казармами і вежами.

Реконструкція передбачала залишити території поблизу фортеці лише для військових цілей, а мешканців цього району переселити. Цю ідею зустріли опором і вирішено було збудувати замість цього декілька укріплених фортів. Один з них був збудований на Лисій горі для захисту підступів до залізничного мосту. З часом фортеця перетворюється на таку, яка використовується під склад. Ще з XVII століття у фортеці утримували в'язнів. З цією метою використовували так званий Косий капонір — це напівпідземна споруда з товстими стінами з цеглини і каміння. Він розташований під кутом до земляного валу фортеці — звідси назва. Косий капонір спочатку використовувався для зберігання зброї і артилерійських запасів, а вже пізніше як політична в'язниця. Тут утримувалися організатори та учасники гайдамацького руху, полонені, кріпаки-втікачі та інші. Пізніше тут ув'язнювали декабристів та учасників інших визвольних змагань.

У спорудах Київської фортеці, зокрема башті № 2 Васильківського укріплення (з травня 1863 р.) та капонірах 1 та 2 полігонів та Косому капонірі Госпітального укріплення (з літа 1864 р.) утримувалися польські і українські учасники визвольного повстання 1863 р. Розстріли керівників повстання на Правобережжі відбувалися, імовірно, в цитаделі фортеці. Меморіальну дошку українською мовою на честь учасників повстання 1863 року розстріляних у Київській Фортеці на вході в Косий капонір розміщено в 1971 році. Біля неї 25 травня 1993 року під час візиту президента Польщі Леха Валенси відкрито дошку з написом польською мовою. У 1997 році з ініціативи дирекції музею «Київська Фортеця» між обома дошками був вмурований хрест з чорного граніту. Зараз в потерні капоніру з ініціативи директора музею О. С. Новікової-Вигран розміщені також дошки з 811 прізвищами повстанців, а 2017 року відкрито оновлену експозицію[1].

Сучасний стан[ред.ред. код]

Зараз «Київська фортеця» є музеєм і охороняється державою, але велика частина її споруд знаходять під загрозою руйнації. Цьому «сприяють» нові будівництва поблизу, а також те, що деякі з приміщень зайняті виробництвами — наприклад, склад Київської взуттєвої фабрики (Васильківська брама).

Музей створений у 1927 році. Він — одна з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, яка збереглася до наших днів.

Величезні земляні укріплення, кам'яні башти і капоніри є об'єктами екскурсійного показу. Частина з них музеєфікована.

Найдавнішою пам'яткою середньовічного типу є оборонні мури з вежами навколо Верхньої лаври (кінець XVII століття). До новітніх фортифікаційних систем належать земляні бастіонні укріплення цитаделі, тенальне Васильківське укріплення, полігональне Госпітальне укріплення. Численні оборонні казарми на Печерську втілюють особливості російської фортифікаційної школи, яка, на думку деяких фахівців, на початок XIX століття займала провідне становище у Європі. Лисогірське укріплення ілюструє особливості побудови фортової фортеці періоду нарізної артилерії (сер. XIX ст. — 1885). Окремі споруди Київської фортеці нерозривно пов'язані з історією визвольного і революційного рухів. На місці колишньої політичної в'язниці (так званого «Київського Шліссельбурґа») у 30-х роках ХХ століття було відкрито Історико-революційний музей-пам'ятку «Косий капонір». У 1991 році музей «Косий капонір» перетворено на Історико-архітектурну пам'ятку-музей «Київська фортеця».

В експозиції музею представлені найбільша в Україні колекція військово-історичної мініатюри.

Час роботи: 10:00–17:00 (остання екскурсійна група — 16:30), вихідний — понеділок. Вартість вхідного квитка — 14 грн., вартість екскурсії — 10 грн.(5+5). Вхід на територію — вільний, огляд музейної частини з експозицією — в складі групи (група може складатись з одного відвідувача).

Зображення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Парнікоза, Іван (14 06.2013). Польські сліди Києва Частина 3. Під царським скіпетром. http://h.ua/ (українська). h.ua. Процитовано 29.01.2017. 

Джерела[ред.ред. код]