Відмінності між версіями «Київська фортеця»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(не єдина, дивись Фортеця святої Єлисавети)
м (шаблон)
 
(Не показані 17 проміжних версій 12 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Замок
  +
| назва = Київська фортеця
  +
| місцева_назва =
  +
| зображення =
  +
| зображення_розмір =
  +
| зображення_підпис =
  +
| герб =
  +
| статус =
  +
| країна =
  +
| місце розташування =
  +
| координати = <!-- {{Coord|??|??|??|N|??|??|??|E|scale:30000}} -->
  +
| архітектурний стиль =
  +
| автор проекту =
  +
| матеріал =
  +
| власник =
  +
| будівник =
  +
| архітектор =
  +
| перша згадка =
  +
|початок будівництва =
  +
|закінчення будівництва =
  +
|стан =
  +
|сховище = <!-- сторінка у Вікісховищі -->
  +
|сайт =
  +
}}
  +
 
[[Файл:Київська фортеця.jpg|міні|300пкс|Сучасний вигляд Київської фортеці, серпень [[2009]] року]]
 
[[Файл:Київська фортеця.jpg|міні|300пкс|Сучасний вигляд Київської фортеці, серпень [[2009]] року]]
'''Ки́ївська форте́ця''' (також '''Нова Печерська фортеця''')&nbsp;— історико-архітектурна пам'ятка, знаходиться на території Головного військового клінічного госпіталю м. [[Київ|Києва]].
+
'''Ки́ївська форте́ця''' (також '''Нова Печерська фортеця''')&nbsp;— історико-архітектурна пам'ятка, знаходиться на території Головного військового клінічного госпіталю міста [[Київ|Києва]].
 
Музей створений у [[1927]] році. Він&nbsp;— одна з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, яка збереглася до наших днів.
 
 
Величезні земляні укріплення, кам'яні башти і капоніри є об'єктами екскурсійного показу. Частина з них музеєфікована.
 
   
  +
== Історія створення ==
 
Київська фортеця є комплексом оборонних споруд Києва, який формувався протягом 15-ти століть. До складу Київської фортеці входять [[Києво-Печерська лавра]], територія [[Національний музей історії України у Другій світовій війні|національного музею історії України у Другій світовій війні]], [[Арсенал (завод)|завод «Арсенал»]] і багато інших об'єктів: валів та оборонних мурів Києва.
 
Київська фортеця є комплексом оборонних споруд Києва, який формувався протягом 15-ти століть. До складу Київської фортеці входять [[Києво-Печерська лавра]], територія [[Національний музей історії України у Другій світовій війні|національного музею історії України у Другій світовій війні]], [[Арсенал (завод)|завод «Арсенал»]] і багато інших об'єктів: валів та оборонних мурів Києва.
   
Історія фортифікації Києва почалась наприкінці V&nbsp;— поч. VI&nbsp;ст. з городища на [[Старокиївська гора|Старокиївській горі]]. Тоді воно було укріплене земляними валами., ровами та частоколами. Але зі здобуттям Києвом слави столиці [[Київська Русь|Київської Русі]] створено велику систему укріплень міста. Кожна частина міста мала свою оборонну систему. На жаль, після нищівної поразки від хана [[Батий|Батия]] 1240&nbsp;р. фортифікаційні укріплення занепали. Новий етап починається вже в період польсько-литовського владарювання&nbsp;— зводиться фортеця-замок на горі Хоривиця на [[Поділ|Подолі]] (Литовський замок). Вже перебуваючи під владою Російської держави, на території Києва були збудовані фортечні укріплення від [[Хрещатик]]а до [[Печерськ]]а&nbsp;— власне останнє укріплення було розбудоване. Цих заходів вжили з метою запобіганню ризику проникнення ворога через територію тодішньої України до Росії. В 1679&nbsp;р. козацькі війська під керівництвом гетьмана Самойловича протягом останніх років XVII&nbsp;ст. об'єднують старокиївські та печерські укріплення&nbsp;— утворюється одна величезна фортеця. На початку XVIII&nbsp;ст. Печерська [[цитадель]] вже була повністю розбудована.
+
Історія фортифікації Києва почалась наприкінці V&nbsp;— поч. VI&nbsp;ст. з городища на [[Старокиївська гора|Старокиївській горі]]. Тоді воно було укріплене земляними валами., ровами та частоколами. Але зі здобуттям Києвом слави столиці [[Київська Русь|Київської Русі]] створено велику систему укріплень міста. Кожна частина міста мала свою оборонну систему. На жаль, після нищівної поразки від хана [[Батий|Батия]] 1240&nbsp;р. фортифікаційні укріплення занепали. Новий етап починається вже в період польсько-литовського владарювання&nbsp;— зводиться фортеця-замок на горі Хоривиця на [[Поділ|Подолі]] (Литовський замок). Вже перебуваючи під владою [[Московське царство|Московії]], на території Києва були збудовані фортечні укріплення від [[Хрещатик]]а до [[Печерськ]]а&nbsp;— власне останнє укріплення було розбудоване. Цих заходів вжили з метою запобіганню ризику проникнення ворога через територію тодішньої України до Росії. В 1679&nbsp;р. козацькі війська під керівництвом гетьмана Самойловича протягом останніх років XVII&nbsp;ст. об'єднують старокиївські та печерські укріплення&nbsp;— утворюється одна величезна фортеця. На початку XVIII&nbsp;ст. Печерська [[цитадель]] вже була повністю розбудована.
   
Наступний період розбудови оборонних споруд Києва визначається будівництвом Печерської цитаделі під проводом гетьмана [[Мазепа Іван Степанович|Івана Мазепи]] за наказом [[Петро I Олексійович|Петра I]]. Спорудження відбувалось за системою французького інженера Вобана. Напередодні Вітчизняної війни 1812&nbsp;р. За проектом військового інженера Оппермана споруджується земляне Звіринецьке укріплення, що поєднується з Печерською цитаделлю. Масштабні реконструкції проводяться за правління царя Миколи I, який затвердив план розширення фортеці. На початок 60-х рр. XIX&nbsp;ст. вона складалася з таких частин: ядро&nbsp;— цитадель, два самостійних укріплення (Васильківське і Госпітальне), доповнені оборонними казармами і вежами.
+
Наступний період розбудови оборонних споруд Києва визначається будівництвом Печерської цитаделі під проводом гетьмана [[Мазепа Іван Степанович|Івана Мазепи]] за наказом [[Петро I Олексійович|Петра I]]. Спорудження відбувалось за системою французького інженера [[Себаст'єн ле Претр де Вобан|Вобана]]. Напередодні [[Франко-російська війна (1812)|франко-російської війни]] 1812&nbsp;р. за проектом військового інженера Оппермана споруджується земляне Звіринецьке укріплення, що поєднується з Печерською цитаделлю. Масштабні реконструкції проводяться за правління царя Миколи I, який затвердив план розширення фортеці. На початок 60-х рр. XIX&nbsp;ст. вона складалася з таких частин: ядро&nbsp;— цитадель, два самостійних укріплення (Васильківське і Госпітальне), доповнені оборонними казармами і вежами.
[[Файл:План Київської фортеці.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Мапа Київської фортеці]]
+
[[Файл:План Київської фортеці.jpg|міні|250пкс|Мапа Київської фортеці]]
[[Файл:AFRE Kyev.jpg|320px|мини|справа|План Киевской крепости. «Атлас крепостей Российской империи»&nbsp;— СПб., 183? год]]
+
[[Файл:AFRE Kyev.jpg|320px|мини|План Киевской крепости. «Атлас крепостей Российской империи»&nbsp;— СПб., 1830-е годы]]
Після цього перепланування планувалось також залишити території поблизу фортеці лише для військових цілей, а мешканців цього району переселити. Цю ідею зустріли опором і вирішено було збудувати замість цього декілька укріплених фортів. Один з них був збудований на [[Лиса гора (Київ)|Лисій горі]] для захисту відступів до залізничного мосту. З часом фортеця перетворюється на таку, яка використовується під склад.
+
Реконструкція передбачала залишити території поблизу фортеці лише для військових цілей, а мешканців цього району переселити. Цю ідею зустріли опором і вирішено було збудувати замість цього декілька укріплених фортів. Один з них був збудований на [[Лиса гора (Київ)|Лисій горі]] для захисту підступів до залізничного мосту. З часом фортеця перетворюється на таку, яка використовується під склад. Ще з XVII&nbsp;ст. у фортеці утримували в'язнів. З цією метою використовували так званий [[Косий капонір]]&nbsp;— це напівпідземна споруда з товстими стінами з цеглини і каміння. Він розташований під кутом до земляного валу фортеці&nbsp;— звідси назва. Косий капонір спочатку використовувався для зберігання зброї і артилерійських запасів, а вже пізніше як політична в'язниця. Тут утримувалися організатори та учасники гайдамацького руху, полонені, кріпаки-втікачі та ін. Пізніше тут ув'язнювали декабристів та учасників інших визвольних змагань.
Фортеця використовувалась не лише як оборонна споруда&nbsp;— тут ще з XVII&nbsp;ст. були місця для ув'язнення людей. З цією метою використовували так званий [[Косий капонір]]&nbsp;— це напівпідземна споруда з товстими стінами з цеглини і каміння. Він розташований під кутом до земляного валу фортеці&nbsp;— звідси назва. Косий капонір спочатку використовувався для зберігання зброї і артилерійських запасів, а вже пізніше як політична в'язниця. Тут утримувалися організатори та учасники гайдамацького руху, полонені, кріпаки-втікачі та ін. Пізніше тут ув'язнювали декабристів та учасників інших визвольних змагань.
 
   
  +
У спорудах Київської фортеці, зокрема башті №2 Васильківського укріплення (з травня 1863 р.) та капонірах 1 та 2 полігонів та Косому капонірі Госпітального укріплення (з літа 1864 р.) утримувалися польські і українські учасники визвольного повстання 1863 р. Розстріли керівників повстання на Правобережжі відбувалися, імовірно, в цитаделі фортеці. Меморіальну дошку українською мовою на честь учасників повстання 1863 р. розстріляних у Київській Фортеці на вході в Косий капонір розміщено в 1971 році. Біля неї 25 травня 1993 року під час візиту президента Польщі Л. Валенси відкрито дошку з написом польською мовою. У 1997 році з ініціативи дирекції музею «Київська Фортеця» між обома дошками був вмурований хрест з чорного граніту. Зараз в потерні капоніру з ініціативи директора музею О. С. Новікової-Вигран розміщені також дошки з 811 прізвищами повстанців, а 2017 року відкрито оновлену експозицію<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/378168/|title=Польські сліди Києва Частина 3. Під царським скіпетром|last=Парнікоза|first=Іван|date=14 06.2013|website=http://h.ua/|publisher=h.ua|language=українська|accessdate=29.01.2017}}</ref>.
  +
  +
== Сучасний стан ==
 
Зараз «Київська фортеця» є музеєм і охороняється державою, але велика частина її споруд знаходять під загрозою руйнації. Цьому «сприяють» нові будівництва поблизу, а також те, що деякі з приміщень зайняті виробництвами&nbsp;— наприклад, склад Київської взуттєвої фабрики (Васильківська брама).
 
Зараз «Київська фортеця» є музеєм і охороняється державою, але велика частина її споруд знаходять під загрозою руйнації. Цьому «сприяють» нові будівництва поблизу, а також те, що деякі з приміщень зайняті виробництвами&nbsp;— наприклад, склад Київської взуттєвої фабрики (Васильківська брама).
   
Найдавнішою пам'яткою середньовічного типу є оборонні мури з вежами навколо Верхньої лаври (кін. XVII&nbsp;ст.). До новітніх фортифікаційних систем належать земляні бастіонні укріплення цитаделі, тенальне Васильківське укріплення, полігональне Госпітальне укріплення. Численні оборонні казарми на Печерську втілюють особливості російської фортифікаційної школи, яка, на думку деяких фахівців, на поч. XIX&nbsp;ст. займала провідне становище у Європі. Лисогірське укріплення ілюструє особливості побудови фортової фортеці періоду нарізної артилерії (сер. XIX&nbsp;ст.&nbsp;— 1885). Окремі споруди Київської фортеці нерозривно пов'язані з історією визвольного і революційного рухів. На місці колишньої політичної в'язниці (так званого «Київського Шліссельбурґа») у 30-их роках ХХ ст. було відкрито Історико-революційний музей-пам'ятку «Косий капонір». У 1991&nbsp;р. музей «Косий капонір» перетворено на Історико-архітектурну пам'ятку-музей «Київська фортеця».
+
Музей створений у [[1927]] році. Він&nbsp;— одна з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, яка збереглася до наших днів.
  +
  +
Величезні земляні укріплення, кам'яні башти і капоніри є об'єктами екскурсійного показу. Частина з них музеєфікована.
  +
  +
Найдавнішою пам'яткою середньовічного типу є оборонні мури з вежами навколо Верхньої лаври (кін. XVII&nbsp;ст.). До новітніх фортифікаційних систем належать земляні бастіонні укріплення цитаделі, тенальне Васильківське укріплення, полігональне Госпітальне укріплення. Численні оборонні казарми на Печерську втілюють особливості російської фортифікаційної школи, яка, на думку деяких фахівців, на поч. XIX&nbsp;ст. займала провідне становище у Європі. Лисогірське укріплення ілюструє особливості побудови фортової фортеці періоду нарізної артилерії (сер. XIX&nbsp;ст.&nbsp;— 1885). Окремі споруди Київської фортеці нерозривно пов'язані з історією визвольного і революційного рухів. На місці колишньої політичної в'язниці (так званого «Київського Шліссельбурґа») у 30-их роках ХХ ст. було відкрито Історико-революційний музей-пам'ятку «[[Косий капонір]]». У 1991&nbsp;р. музей «Косий капонір» перетворено на Історико-архітектурну пам'ятку-музей «Київська фортеця».
   
 
В експозиції музею представлені найбільша в Україні колекція військово-історичної мініатюри.
 
В експозиції музею представлені найбільша в Україні колекція військово-історичної мініатюри.
   
Час роботи: 10:00-17:00 (остання екскурсійна група&nbsp;— 16-30), вихідний&nbsp;— понеділок. Вартість вхідного квитка&nbsp;— 14грн., вартість екскурсії&nbsp;— 10грн.(5+5). Вхід на територію&nbsp;— вільний, огляд музейної частини з експозицією&nbsp;— в складі групи (група може складатись з одного відвідувача).
+
Час роботи: 10:00-17:00 (остання екскурсійна група&nbsp;— 16-30), вихідний&nbsp;— понеділок. Вартість вхідного квитка&nbsp;— 14 грн., вартість екскурсії&nbsp;— 10 грн.(5+5). Вхід на територію&nbsp;— вільний, огляд музейної частини з експозицією&nbsp;— в складі групи (група може складатись з одного відвідувача).
   
== Зображення ==
+
== Галерея ==
 
<gallery widths=180>
 
<gallery widths=180>
 
Файл:2005-08-17 Kiev Fortress 394.JPG|Гармати на валу Госпітального укріплення
 
Файл:2005-08-17 Kiev Fortress 394.JPG|Гармати на валу Госпітального укріплення
 
Файл:Kiev-Fortress22-03-2011.jpg|Вал та Головна брама Госпітального укріплення (вид зі сходу)
 
Файл:Kiev-Fortress22-03-2011.jpg|Вал та Головна брама Госпітального укріплення (вид зі сходу)
File:Hospital fort of the Kiev fortress.jpg|Вал та Головна брама Госпітального укріплення (вид з заходу)
+
Файл:Hospital fort of the Kiev fortress.jpg|Вал та Головна брама Госпітального укріплення (вид з заходу)
 
Файл:Косой капонир № 5 Госпитального укрепления.JPG|Косий капонір № 5 Госпітального укріплення
 
Файл:Косой капонир № 5 Госпитального укрепления.JPG|Косий капонір № 5 Госпітального укріплення
 
Файл:Башня №1 (редюит) Васильковского укрепления.JPG|вежа № 1 (редюїт) Васильківських укріплень
 
Файл:Башня №1 (редюит) Васильковского укрепления.JPG|вежа № 1 (редюїт) Васильківських укріплень
 
Файл:Круглая башня (№ 2) Васильковского укрепления.JPG|кругла вежа (№ 2) Васильківських укріплень
 
Файл:Круглая башня (№ 2) Васильковского укрепления.JPG|кругла вежа (№ 2) Васильківських укріплень
 
Файл:Башня № 3 (Прозоровская).JPG|Прозорівська вежа (№ 3) Васильківських укріплень
 
Файл:Башня № 3 (Прозоровская).JPG|Прозорівська вежа (№ 3) Васильківських укріплень
File:Северная полубашня Госпитального замка.JPG|північна вежа Госпітального укріплення
+
Файл:Северная полубашня Госпитального замка.JPG|північна вежа Госпітального укріплення
File:Башня № 5.JPG|вежа № 5
+
Файл:Башня № 5.JPG|вежа № 5
  +
Файл:Башня № 6.JPG|вежа № 6
 
</gallery>
 
</gallery>
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
 
* [[Косий капонір]]
 
* [[Косий капонір]]
  +
* [[Лисогірський форт]]
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
  +
  +
== Посилання ==
 
* [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/History.html Історія Лисогірського форту]
 
* [http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/History.html Історія Лисогірського форту]
 
* [http://h.ua/story/353324/ Загадкове передмостне укріплення (тет-де-пон) Київської фортеці]
 
* [http://h.ua/story/353324/ Загадкове передмостне укріплення (тет-де-пон) Київської фортеці]
* [http://www.kyiv-fortress.org.ua Музей «Київська фортеця» (офіційний сайт)]
+
* [http://kyiv-fort.org.ua/ Музей «Київська фортеця» (офіційний сайт)]
   
== Джерела ==
+
== Джерела та література ==
  +
* ''Д. Я. Вортман''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kyivska_fortecya Київська фортеця] // {{ЕІУ|4|243}}
  +
* ''Д. Я. Вортман''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11252 Київська фортеця] // {{ЕСУ}}
 
{{Вікіпосилання|Портал=Київ|Портал-зображення=Flag of Kyiv Kurovskyi.svg}}
 
{{Вікіпосилання|Портал=Київ|Портал-зображення=Flag of Kyiv Kurovskyi.svg}}
 
* http://www.moemisto.com.ua/afisha/place/195
 
* http://www.moemisto.com.ua/afisha/place/195
Рядок 44: Рядок 79:
 
* http://wek.kiev.ua/uk/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9
 
* http://wek.kiev.ua/uk/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9
   
{{Пам'ятки Києва}}
 
{{Замки та палаци Київської області}}
 
 
{{Вікіфікувати|дата=березень 2013}}
 
{{Вікіфікувати|дата=березень 2013}}
 
{{coord|50|26|4|N|30|31|40|E|type:landmark_region:UA|display=title}}
 
{{coord|50|26|4|N|30|31|40|E|type:landmark_region:UA|display=title}}
  +
{{Пам'ятки Києва}}
  +
{{Замки та палаци Київської області}}
  +
{{ВП-портали|Київ}}
   
 
[[Категорія:Військово-історичні музеї України]]
 
[[Категорія:Військово-історичні музеї України]]
 
[[Категорія:Фортеці України]]
 
[[Категорія:Фортеці України]]
 
[[Категорія:Музеї Печерського району|Фортеця]]
 
[[Категорія:Музеї Печерського району|Фортеця]]
[[Категорія:Історія Києва]]
 
 
[[Категорія:Архітектура Печерського району]]
 
[[Категорія:Архітектура Печерського району]]
 
[[Категорія:Київська фортеця]]
 
[[Категорія:Київська фортеця]]

Поточна версія на 12:16, 20 червня 2017


Київська фортеця
2005-08-17 Kiev Fortress 398.JPG

50°26′03″ пн. ш. 30°31′40″ сх. д. / 50.4344444444439972° пн. ш. 30.52777777777799884° сх. д. / 50.4344444444439972; 30.52777777777799884Координати: 50°26′03″ пн. ш. 30°31′40″ сх. д. / 50.4344444444439972° пн. ш. 30.52777777777799884° сх. д. / 50.4344444444439972; 30.52777777777799884
Тип military museum[d]
Країна

Україна Україна

Розташування Київ
Засновано 1927
Київська фортеця is located in Україна
Київська фортеця
Київська фортеця (Україна)

CMNS: Київська фортеця на Вікісховищі
Сучасний вигляд Київської фортеці, серпень 2009 року

Ки́ївська форте́ця (також Нова Печерська фортеця) — історико-архітектурна пам'ятка, знаходиться на території Головного військового клінічного госпіталю міста Києва.

Історія створення[ред.ред. код]

Київська фортеця є комплексом оборонних споруд Києва, який формувався протягом 15-ти століть. До складу Київської фортеці входять Києво-Печерська лавра, територія національного музею історії України у Другій світовій війні, завод «Арсенал» і багато інших об'єктів: валів та оборонних мурів Києва.

Історія фортифікації Києва почалась наприкінці V — поч. VI ст. з городища на Старокиївській горі. Тоді воно було укріплене земляними валами., ровами та частоколами. Але зі здобуттям Києвом слави столиці Київської Русі створено велику систему укріплень міста. Кожна частина міста мала свою оборонну систему. На жаль, після нищівної поразки від хана Батия 1240 р. фортифікаційні укріплення занепали. Новий етап починається вже в період польсько-литовського владарювання — зводиться фортеця-замок на горі Хоривиця на Подолі (Литовський замок). Вже перебуваючи під владою Московії, на території Києва були збудовані фортечні укріплення від Хрещатика до Печерська — власне останнє укріплення було розбудоване. Цих заходів вжили з метою запобіганню ризику проникнення ворога через територію тодішньої України до Росії. В 1679 р. козацькі війська під керівництвом гетьмана Самойловича протягом останніх років XVII ст. об'єднують старокиївські та печерські укріплення — утворюється одна величезна фортеця. На початку XVIII ст. Печерська цитадель вже була повністю розбудована.

Наступний період розбудови оборонних споруд Києва визначається будівництвом Печерської цитаделі під проводом гетьмана Івана Мазепи за наказом Петра I. Спорудження відбувалось за системою французького інженера Вобана. Напередодні франко-російської війни 1812 р. за проектом військового інженера Оппермана споруджується земляне Звіринецьке укріплення, що поєднується з Печерською цитаделлю. Масштабні реконструкції проводяться за правління царя Миколи I, який затвердив план розширення фортеці. На початок 60-х рр. XIX ст. вона складалася з таких частин: ядро — цитадель, два самостійних укріплення (Васильківське і Госпітальне), доповнені оборонними казармами і вежами.

Мапа Київської фортеці
План Киевской крепости. «Атлас крепостей Российской империи» — СПб., 1830-е годы

Реконструкція передбачала залишити території поблизу фортеці лише для військових цілей, а мешканців цього району переселити. Цю ідею зустріли опором і вирішено було збудувати замість цього декілька укріплених фортів. Один з них був збудований на Лисій горі для захисту підступів до залізничного мосту. З часом фортеця перетворюється на таку, яка використовується під склад. Ще з XVII ст. у фортеці утримували в'язнів. З цією метою використовували так званий Косий капонір — це напівпідземна споруда з товстими стінами з цеглини і каміння. Він розташований під кутом до земляного валу фортеці — звідси назва. Косий капонір спочатку використовувався для зберігання зброї і артилерійських запасів, а вже пізніше як політична в'язниця. Тут утримувалися організатори та учасники гайдамацького руху, полонені, кріпаки-втікачі та ін. Пізніше тут ув'язнювали декабристів та учасників інших визвольних змагань.

У спорудах Київської фортеці, зокрема башті №2 Васильківського укріплення (з травня 1863 р.) та капонірах 1 та 2 полігонів та Косому капонірі Госпітального укріплення (з літа 1864 р.) утримувалися польські і українські учасники визвольного повстання 1863 р. Розстріли керівників повстання на Правобережжі відбувалися, імовірно, в цитаделі фортеці. Меморіальну дошку українською мовою на честь учасників повстання 1863 р. розстріляних у Київській Фортеці на вході в Косий капонір розміщено в 1971 році. Біля неї 25 травня 1993 року під час візиту президента Польщі Л. Валенси відкрито дошку з написом польською мовою. У 1997 році з ініціативи дирекції музею «Київська Фортеця» між обома дошками був вмурований хрест з чорного граніту. Зараз в потерні капоніру з ініціативи директора музею О. С. Новікової-Вигран розміщені також дошки з 811 прізвищами повстанців, а 2017 року відкрито оновлену експозицію[1].

Сучасний стан[ред.ред. код]

Зараз «Київська фортеця» є музеєм і охороняється державою, але велика частина її споруд знаходять під загрозою руйнації. Цьому «сприяють» нові будівництва поблизу, а також те, що деякі з приміщень зайняті виробництвами — наприклад, склад Київської взуттєвої фабрики (Васильківська брама).

Музей створений у 1927 році. Він — одна з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, яка збереглася до наших днів.

Величезні земляні укріплення, кам'яні башти і капоніри є об'єктами екскурсійного показу. Частина з них музеєфікована.

Найдавнішою пам'яткою середньовічного типу є оборонні мури з вежами навколо Верхньої лаври (кін. XVII ст.). До новітніх фортифікаційних систем належать земляні бастіонні укріплення цитаделі, тенальне Васильківське укріплення, полігональне Госпітальне укріплення. Численні оборонні казарми на Печерську втілюють особливості російської фортифікаційної школи, яка, на думку деяких фахівців, на поч. XIX ст. займала провідне становище у Європі. Лисогірське укріплення ілюструє особливості побудови фортової фортеці періоду нарізної артилерії (сер. XIX ст. — 1885). Окремі споруди Київської фортеці нерозривно пов'язані з історією визвольного і революційного рухів. На місці колишньої політичної в'язниці (так званого «Київського Шліссельбурґа») у 30-их роках ХХ ст. було відкрито Історико-революційний музей-пам'ятку «Косий капонір». У 1991 р. музей «Косий капонір» перетворено на Історико-архітектурну пам'ятку-музей «Київська фортеця».

В експозиції музею представлені найбільша в Україні колекція військово-історичної мініатюри.

Час роботи: 10:00-17:00 (остання екскурсійна група — 16-30), вихідний — понеділок. Вартість вхідного квитка — 14 грн., вартість екскурсії — 10 грн.(5+5). Вхід на територію — вільний, огляд музейної частини з експозицією — в складі групи (група може складатись з одного відвідувача).

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Парнікоза, Іван (14 06.2013). Польські сліди Києва Частина 3. Під царським скіпетром. http://h.ua/ (українська). h.ua. Процитовано 29.01.2017. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Координати: 50°26′04″ пн. ш. 30°31′40″ сх. д. / 50.43444° пн. ш. 30.52778° сх. д. / 50.43444; 30.52778{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку