Київський домініканський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський домініканський монастир
Вигляд Подолу з Київським братством, бернардинським і домініканським монастирями, близько 1651 р. (малюнок А.ван Вестерфельда).jpg
Домініканський, бернардинський монастирі й київське братство близько 1651 року
50°27′ пн. ш. 30°30′ сх. д. / 50.450° пн. ш. 30.500° сх. д. / 50.450; 30.500Координати: 50°27′ пн. ш. 30°30′ сх. д. / 50.450° пн. ш. 30.500° сх. д. / 50.450; 30.500
Розташування Київ
Конфесія римо-католицька церква
Орденська приналежність Домініканський орден
герб ордену

Київський домініканський монастир (також конвент, кляштор) — згромадження монахів-домініканців у Києві. Час заснування невідомий.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Колишній головний храм, на межi ХІХ-ХХ століть

Конвент «Якинтів» (Яцека Одровонжа) початково був заснований над Дніпром, де була церква Богородиці, яку передали в користування домініканцям. Після спустошення цього першого монастиря домініканці оселилися під Київським замком на «Житньому торзі», заснували костел св. Миколая. Для його побудови використовували камінь попереднього костелу, збудованого Я. Одровонжом, свинець — для покриття дахів. Існував також за життя П. Розвадовського дерев'яний костелик, в якому відправлялись служби, починались хресні ходи на свято Яцека Одровонжа.[1]

Грамоти щодо майна, підтвердження прав видавали, зокрема, Вітовт, київські князі Володимир Ольгердович, його син-наступник Олелько Володимирович[2]

У 1509 році король Сигізмунд І Старий видав для київських домініканців привілей.[3]

Домініканці Києва 1630 року освячували меч коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського перед його походом за Дніпро під час придушення повстання Тараса Федоровича (Трясила). Меч обносили довкола костелу, якийсь час він знаходився на вівтарі.

« же то на поганство, на Русь, жебы ихъ выкоренити[4] »

Близько 1610 року за сприяння київського латинського єпископа Кшиштофа Казімірського[5] (пол. Krzysztof Kazimirski) чи 1640 року[6] було закінчено будівництво нових кам'яних костелу, конвенту за сприяння Стефана Аксака. Згаданий старий костелик було перенесено за Дніпро до маєтку чернігівського підстолія Теодора Креницького.[7]

За описом П. Розвадовського, конвент мав «предхраміе» — атріум — шириною та довжиною 400 ліктів. По ліву сторону були «особі ґрунти», потім — вулиця до Дніпра, від замку біскупа. Справа конвенту знаходився великий «двір пані Віленської» (вдови похованого в костелі св. Миколая Романа Ружинського), який вона подарувала монастирю.[8]

За даними Андреаса Целларія, 1651 року під час пожежі в місті за перебування тут військ Януша Радзивілла не постраждав від вогню разом з головним міським храмом.[9]

Київський полковник Василь Дворецький 3 травня 1659 видав Києво-Братському монастирю грамоту, про передачу йому будівель і земель домініканського монастиря.[10] Згодом головний храм монастиря було переобладнано у православну Петропавлівську церкву.

Після встановлення у Києві радянської влади церкву використовували, як архівне сховище, а згодом у 1930-ті роки знесли.[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петръ Развидовскій / Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей… — С. 102.
  2. 1. Грамота князя Александра (Олелька) Владиміровича Кіевскому доминиканскому монастирю… / Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей… — С. 3—4. (лат.)
  3. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 102. (пол.)
  4. Извлеченіе изъ козацкихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей… — С. 39.
  5. Петропавлівська Церква. Архів оригіналу за 31 грудень 2014. Процитовано 31 грудень 2014. 
  6. Там само. — Отделъ ІІ. — С. 102—103.
  7. Там само. Отделъ ІІ. — С. 102—103.
  8. Там само. — Отделъ ІІ. — С. 103.
  9. Там само. — Отд. ІІ. — С. 98.
  10. Там само. — Отд. ІІІ. — С. 84—85.
  11. Костел Домініканців в Києві XVII ст. - Нагорна Людмила - Царювання Христове

Джерела[ред. | ред. код]

  • Петръ Развидовскій (Розвадовський[1]) / Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (в ІІІ розділах, редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський). — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — Отделъ ІІ. — С. 102—106. ст.(рос.)
  • Mostyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — T. VI : Malczyce — Netreba. (пол.) — S. 722—724. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Mostyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — T. VI : Malczyce — Netreba. (пол.) — S. 723. (пол.)