Київ: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
(Не показані 57 проміжних версій 12 користувачів)
Рядок 12: Рядок 12:
| photo3a = Банкова вул., 10 DSC 8398.JPG|300px{{!}}
| photo3a = Банкова вул., 10 DSC 8398.JPG|300px{{!}}
| photo3b = Дзвіниця собору Святої Софії в Києві, Україна.jpg|300px{{!}}
| photo3b = Дзвіниця собору Святої Софії в Києві, Україна.jpg|300px{{!}}
| photo4a = 17-07-02-Maidan Nezalezhnosti RR74377-PANORAMA.jpg|300px{{!}}
| photo4a = 2017 - Київ - Світанок над Дніпром.jpg|300px{{!}}
| photo4b =
| photo4b = Kyiv 5 Nov 2017 - Street.jpg|300px{{!}}
| photo5a = Маріїнський палац в Києві (cropped).jpg|300px{{!}}
| photo5a = Kiew Zentrum.jpg|300px{{!}}
| photo5b = Музей історії України у Другій світовій війні.jpg|300px{{!}}
| photo5b =
| photo6a = Вулиця Хрещатик травнева.JPG|300px{{!}}
| photo6b = 2019-07-18 Kyiv Pechersk Lavra.jpg|300px{{!}}
| photo7a = 17-07-02-Maidan Nezalezhnosti RR74377-PANORAMA.jpg|300px{{!}}
| photo8a = Маріїнський палац в Києві (cropped).jpg|300px{{!}}
| color = white
| color = white
| color_border = white
| color_border = white
Рядок 24: Рядок 28:
}}
}}
| зображення_розмір =
| зображення_розмір =
| зображення_підпис = [[Києво-Печерська лавра]], [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|КНУ ім. Тараса Шевченка]], [[Будинок із химерами]], [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]], [[Майдан Незалежності]], [[Маріїнський палац (Київ)| Маріїнський палац]]
| зображення_підпис = [[Києво-Печерська лавра]], [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|КНУ ім. Тараса Шевченка]], [[Будинок із химерами]], [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]], [[Майдан Незалежності]], [[Маріїнський палац (Київ)|Маріїнський палац]]
| прізвисько = [[Мати міст руських|Мати міст Руських]], <br/> Місто, де все починається<ref>{{Cite web |url=http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3718/art/1324408077.html |title=Київ — місто, де все починається |accessdate=18 листопада 2017 |archive-date=1 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171201041449/http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3718/art/1324408077.html }}</ref>
| прізвисько = [[Мати міст руських|Мати міст Руських]], <br/> Місто, де все починається<ref>{{Cite web |url=http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3718/art/1324408077.html |title=Київ — місто, де все починається |accessdate=18 листопада 2017 |archive-date=1 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171201041449/http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3718/art/1324408077.html }}</ref>
| регіон = Київ
| регіон = Київ
| район = [[{{#property:p194}}]]
| район = [[Київська міська рада]]
| громада = <!--вказується, якщо територіальна громада створена-->
| код КАТОТТГ = UA80000000000093317
| код КАТОТТГ = UA80000000000093317
| засноване = [[V століття|V]]<ref name="esu2"/> / [[VI століття|VI]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/> або [[VII століття]]<ref name="en-br"/> умовно-офіційно [[482]]<ref name="en-br"/>
| засноване = [[V століття|V]]<ref name="esu2"/> / [[VI століття|VI]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/> або [[VII століття]]<ref name="en-br"/> умовно-офіційно [[482]]<ref name="en-br"/>
Рядок 36: Рядок 39:
| статус =
| статус =
| поділ = [[Адміністративно-територіальний устрій Києва|10 районів]]
| поділ = [[Адміністративно-територіальний устрій Києва|10 районів]]
| населення = {{зменшення}} 2 952 301 (1 січня 2022)<ref>[http://kyiv.ukrstat.gov.ua/Docs/1.Chuselnist%2012.doc 1 січня 2022]</ref>
| населення = {{збільшення}} 2 954 300 (1 липня 2021)<ref>[https://index.minfin.com.ua/ua/reference/people/kiev/ Населення України м.Київ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200720193237/https://index.minfin.com.ua/ua/reference/people/kiev/ |date=20 липня 2020 }} на [https://minfin.com.ua/ua/ Μinfin.com.ua] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200720052912/https://minfin.com.ua/ua/ |date=20 липня 2020 }}</ref>
| площа = 835,58<ref>{{Cite web |url=https://atu.gki.com.ua/ustriy_page/64 |title=Київ місто, інформація |accessdate=11 серпня 2021 |archive-date=11 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210811103708/https://atu.gki.com.ua/ustriy_page/64 }}</ref>
| площа = 835,58<ref>{{Cite web |url=https://atu.gki.com.ua/ustriy_page/64 |title=Київ місто, інформація |accessdate=11 серпня 2021 |archive-date=11 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210811103708/https://atu.gki.com.ua/ustriy_page/64 }}</ref>
| ref-площа =
| ref-площа =
Рядок 66: Рядок 69:
| ref-автошлях с =
| ref-автошлях с =
| етнікон = кия́нин, кия́нка, кия́ни
| етнікон = кия́нин, кия́нка, кия́ни
| міста-побратими = 55 (див. [[#Міста-побратими|повний список]])
| міста-побратими = 59 (див. [[#Міста-побратими|повний список]])
| день міста = остання неділя травня
| день міста = остання неділя травня
| номери автомобілів = [[File:Non-EU-section-with-UA.svg|13px|]] AA, KA
| номери автомобілів = [[File:Non-EU-section-with-UA.svg|13px|]] AA, KA
Рядок 73: Рядок 76:
| вебсторінка = [http://kmr.gov.ua/ Офіційний портал міської ради]<br/>[https://kyivcity.gov.ua/ Офіційний портал міської держадміністрації]
| вебсторінка = [http://kmr.gov.ua/ Офіційний портал міської ради]<br/>[https://kyivcity.gov.ua/ Офіційний портал міської держадміністрації]
| мер = [[Кличко Віталій Володимирович|Віталій Кличко]]
| мер = [[Кличко Віталій Володимирович|Віталій Кличко]]
| ремарки = <div style="text-align:center">[[Файл:Kyiv logo.svg|200px|Логотип Києва]]</div>
| ремарки = [[Файл:Kyiv logo.svg|center|200px|Логотип Києва]]
}}
}}


'''Ки́їв''' ({{МФА-всі|ˈkɪjiu̯|МФА|Uk-Київ.ogg}})&nbsp;— [[столиця]] та найбільше місто [[Україна|України]], одне з найбільших і найстаріших міст [[Європа|Європи]]. Розташований у середній течії [[Дніпро|Дніпра]], у північній [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщині]]. Політичний, соціально-економічний, транспортний, освітньо-науковий, історичний, культурний та духовний центр України. У системі [[Адміністративний устрій України|адміністративно-територіального устрою України]] Київ має [[Міста зі спеціальним статусом|спеціальний статус]], визначений [[Конституція України|Конституцією]], і не входить до складу жодної [[Області України|області]], хоча і є адміністративним центром [[Київська область|Київської області]].<ref>''А.&nbsp;І.&nbsp;Шушківський Г.&nbsp;Ю.&nbsp;Івакін Я.&nbsp;В.&nbsp;Верменич.'' [https://esu.com.ua/search_articles.php?id=11194 Київ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211022014149/https://esu.com.ua/search_articles.php?id=11194 |date=22 жовтня 2021 }} // [[Енциклопедія сучасної України|Енциклопедія Сучасної України]]: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба, А.&nbsp;І.&nbsp;Жуковський, М.&nbsp;Г.&nbsp;Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012.</ref> Місце розташування центральних [[Державний лад України|органів влади України]], [[Список дипломатичних місій в Україні|іноземних місій]], штаб-квартир більшості підприємств і громадських об'єднань, що працюють в Україні.
'''Ки́їв''' ({{МФА-всі|ˈkɪjiu̯|МФА|Uk-Київ.ogg}})&nbsp;— [[столиця]] та найбільше місто [[Україна|України]], одне з найбільших і найстаріших міст [[Європа|Європи]]. Розташований у середній течії [[Дніпро|Дніпра]], у північній [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянщині]]. Політичний, соціально-економічний, транспортний, освітньо-науковий, історичний, культурний та духовний центр України. У&nbsp;системі [[Адміністративний устрій України|адміністративно-територіального устрою України]] Київ має [[Міста зі спеціальним статусом|спеціальний статус]], визначений [[Конституція України|Конституцією]], і не входить до складу жодної [[Області України|області]], хоча і є адміністративним центром [[Київська область|Київської області]]<ref>''А.&nbsp;І.&nbsp;Шушківський Г.&nbsp;Ю.&nbsp;Івакін Я.&nbsp;В.&nbsp;Верменич.'' [https://esu.com.ua/search_articles.php?id=11194 Київ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211022014149/https://esu.com.ua/search_articles.php?id=11194 |date=22 жовтня 2021 }} // [[Енциклопедія сучасної України|Енциклопедія Сучасної України]]: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба, А.&nbsp;І.&nbsp;Жуковський, М.&nbsp;Г.&nbsp;Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012.</ref>. Місце розташування центральних [[Державний лад України|органів влади України]], [[Список дипломатичних місій в Україні|іноземних місій]], штаб-квартир більшості підприємств і громадських об'єднань, що працюють в Україні.


За [[Повість временних літ|«Повістю временних літ»]], Київ заснував [[Поляни (східні)|полянський]] князь [[Кий (князь)|Кий]] зі своїми братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю. Згідно з археологічними даними та писемними джерелами, початок безперервного розвитку Києва датується 2-ю половиною V&nbsp;ст.&nbsp;— 1-ю половиною VI&nbsp;ст.; осередком розширення Києва була гора [[Замкова гора (Київ)|Замкова]]<ref name="esu2">{{cite web |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11194 |назва=Київ – Енциклопедія Сучасної України |прізвище1=Верменич, Я.&nbsp;В. |прізвище2=Шушківський, А.&nbsp;І. |дата=2012 |вебсайт= |видавець= |дата-доступу=21 червня 2016 |archive-date=10 серпня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160810083352/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11194 }}</ref>. Був столицею [[поляни (східні)|полян]], [[Київська Русь|Русі]], [[Київське князівство|Київського князівства]], [[Велике князівство Руське (1658—1659)|Великого князівства Руського]], [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]], [[Українська Держава|Української Держави]] та [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української Радянської Соціалістичної Республіки]]. Також був адміністративним центром однойменного [[Київське воєводство|литовсько-польського воєводства]], [[Київський полк|козацького полку]], [[Київська губернія|російської губернії]], [[Київська округа|радянської округи]], [[Генеральна округа Київ|німецької генеральної округи]] та [[Київська область|радянської області]].
За [[Повість временних літ|«Повістю временних літ»]], Київ заснував [[Поляни (східні)|полянський]] князь [[Кий (князь)|Кий]] зі своїми братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю. Згідно з археологічними даними та писемними джерелами, початок безперервного розвитку Києва датується 2-ю половиною V&nbsp;ст.&nbsp;— 1-ю половиною VI&nbsp;ст.; осередком розширення Києва була гора [[Замкова гора (Київ)|Замкова]]<ref name="esu2">{{cite web |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11194 |назва=Київ – Енциклопедія Сучасної України |прізвище1=Верменич, Я.&nbsp;В. |прізвище2=Шушківський, А.&nbsp;І. |дата=2012 |вебсайт= |видавець= |дата-доступу=21 червня 2016 |archive-date=10 серпня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160810083352/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11194 }}</ref>. Був столицею [[поляни (східні)|полян]], [[Київська Русь|Русі]], [[Київське князівство|Київського князівства]], [[Велике князівство Руське (1658—1659)|Великого князівства Руського]], [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]], [[Українська Держава|Української Держави]] та [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української Радянської Соціалістичної Республіки]]. Також був адміністративним центром однойменного [[Київське воєводство|литовсько-польського воєводства]], [[Київський полк|козацького полку]], [[Київська губернія|російської губернії]], [[Київська округа|радянської округи]], [[Генеральна округа Київ|німецької генеральної округи]] та [[Київська область|радянської області]].
Рядок 101: Рядок 104:
|archive-date=1 вересня 2021
|archive-date=1 вересня 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210901204405/https://skemman.is/bitstream/1946/32219/1/Þróun%20íslenskra%20fræða%20í%20Rússlandi.pdf
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210901204405/https://skemman.is/bitstream/1946/32219/1/Þróun%20íslenskra%20fræða%20í%20Rússlandi.pdf
}}</ref>. З 27 квітня 2022 року у [[Рейк'явік|Рейкʼявіку]] зʼявилась невеличка площа [[Kænugarðstorg (Рейкʼявік)|Kænugarður / Kyiv-torg]]<ref>{{Cite web|title=Torg kennt við Kænugarð/Kýiv {{!}} Reykjavik|url=https://reykjavik.is/frettir/torg-kennt-vid-kaenugardkyiv|website=reykjavik.is|accessdate=2022-08-10|language=is}}</ref><ref>{{Cite web|title=Kænugarður vígður við rússneska sendiráðið - Vísir|url=https://www.visir.is/g/20222295948d|website=visir.is|accessdate=2022-08-10|language=is|first=Sunna|last=Sæmundsdóttir}}</ref>.
}}</ref>.


Київ також мав тюркську назву&nbsp;— «Манкермен» («велике місто»), «Ківа-Манкермен», котра побутувала поряд з оригінальною назвою<ref>[[Русина Олена Володимирівна|''Русина О. В.'']] [http://chtyvo.org.ua/authors/Rusyna_Olena/Ukraina_pid_tataramy_i_Lytvoiu.djvu Україна під татарами та Литвою // Україна крізь віки. Т.6; Київ, 1998.&nbsp;— 320 с.] / С. 303.</ref><ref>[http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Pages/default.aspx?PersonID=0000001417 ''Бубенок О. Б.''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191108144414/http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Pages/default.aspx%3FPersonID%3D0000001417 |date=8 листопада 2019 }} [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/SkhS_2012_1_4.pdf Внесок Я.&nbsp;Р.&nbsp;Дашкевича в розвиток номадологічних студій у незалежній Україні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210830214818/http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF%2FSkhS_2012_1_4.pdf |date=30 серпня 2021 }} // [[Східний Світ (журнал)|Східний світ]].&nbsp;— 2012. №&nbsp;1. C. 15-20 / С. 18-19. «''місто Ківа-Манкермен, тобто Київ''»</ref>.
Київ також мав тюркську назву&nbsp;— «Манкермен» («велике місто»), «Ківа-Манкермен», котра побутувала поряд з оригінальною назвою<ref>[[Русина Олена Володимирівна|''Русина О. В.'']] [http://chtyvo.org.ua/authors/Rusyna_Olena/Ukraina_pid_tataramy_i_Lytvoiu.djvu Україна під татарами та Литвою // Україна крізь віки. Т.6; Київ, 1998.&nbsp;— 320 с.] / С. 303.</ref><ref>[http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Pages/default.aspx?PersonID=0000001417 ''Бубенок О. Б.''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20191108144414/http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Pages/default.aspx%3FPersonID%3D0000001417 |date=8 листопада 2019 }} [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/SkhS_2012_1_4.pdf Внесок Я.&nbsp;Р.&nbsp;Дашкевича в розвиток номадологічних студій у незалежній Україні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210830214818/http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF%2FSkhS_2012_1_4.pdf |date=30 серпня 2021 }} // [[Східний Світ (журнал)|Східний світ]].&nbsp;— 2012. №&nbsp;1. C. 15-20 / С. 18-19. «''місто Ківа-Манкермен, тобто Київ''»</ref>.
Рядок 117: Рядок 120:
2 жовтня 2018 року МЗС України спільно із Центром стратегічних комунікацій «StratCom Ukraine» розпочало онлайн кампанію «#CorrectUA», у рамках якої звертатиметься до іноземних ЗМІ з метою коригування правопису міста Київ (#KyivNotKiev)<ref>{{Cite web|url=https://mfa.gov.ua/news/67521-correctua-mzs-ukrajini-zvertajetysya-do-svitu-vzhivaj-kyivnotkiev|title=#CorrectUA – МЗС України звертається до світу – вживай #KyivNotKiev|website=Міністерство закордонних справ України|language=uk|accessdate=2018-10-02|archive-date=2020-09-07|archive-url=https://web.archive.org/web/20200907211839/https://mfa.gov.ua/news/67521-correctua-mzs-ukrajini-zvertajetysya-do-svitu-vzhivaj-kyivnotkiev}}</ref>.
2 жовтня 2018 року МЗС України спільно із Центром стратегічних комунікацій «StratCom Ukraine» розпочало онлайн кампанію «#CorrectUA», у рамках якої звертатиметься до іноземних ЗМІ з метою коригування правопису міста Київ (#KyivNotKiev)<ref>{{Cite web|url=https://mfa.gov.ua/news/67521-correctua-mzs-ukrajini-zvertajetysya-do-svitu-vzhivaj-kyivnotkiev|title=#CorrectUA – МЗС України звертається до світу – вживай #KyivNotKiev|website=Міністерство закордонних справ України|language=uk|accessdate=2018-10-02|archive-date=2020-09-07|archive-url=https://web.archive.org/web/20200907211839/https://mfa.gov.ua/news/67521-correctua-mzs-ukrajini-zvertajetysya-do-svitu-vzhivaj-kyivnotkiev}}</ref>.


З'явилися перші повідомлення про коригування правопису міста Київ: у своїх текстах пишуть Kyiv замість Kiev видання [[BBC]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/10/6/7087849/ Клімкін похвалився результатами кампанії МЗС: BBC пише Kyiv, не Kiev] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190215050914/https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/10/6/7087849/ |date=15 лютого 2019 }} // Європейська правда, 6 жовтня 2018.</ref><ref>[https://www.bbc.com/ukrainian/news-49999939 Kyiv not Kiev: ВВС змінює написання столиці України] {{Webarchive|url=https://archive.today/20191014091713/https://www.bbc.com/ukrainian/news-49999939 |date=14 жовтня 2019 }} // BBC, 14 жовтня 2019. {{ArchivedURL|https://archive.fo/ap1vS|14 жовтня 2019}} (таке правило написання столиці України в текстах, на картах та у графіках починає діяти на ВВС з 14 жовтня 2019 року)</ref> і [[Гардіан|The Guardian]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092786/ Видання The Guardian писатиме у своїх текстах Kyiv замість Kiev] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190213201917/https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092786/ |date=13 лютого 2019 }} // Європейська правда, 13 лютого 2019.</ref>; лондонський [[Лутон (аеропорт)|аеропорт Лутон]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092772/ Лондонський аеропорт Лутон змінив назву Kiev на Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190213195854/https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092772/ |date=13 лютого 2019 }} // Європейська правда, 13 лютого 2019.</ref>, [[Міжнародний аеропорт імені Ференца Ліста|аеропорти Будапешта]] і [[Таллінн (аеропорт)|Таллінна]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/14/7092846/ Аеропорти Будапешта і Таллінна виправили назву Kiev на Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190214220004/https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/14/7092846/ |date=14 лютого 2019 }} // Європейська правда, 14 лютого 2019.</ref>, [[Бельгія|Бельгії]]<ref>[https://www.pravda.com.ua/news/2019/04/20/7212891/ Аеропорти Бельгії виправили Kiev на Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190420073550/https://www.pravda.com.ua/news/2019/04/20/7212891/ |date=20 квітня 2019 }} // Українська правда, 20 квітня 2019.</ref> змінили назву Kiev на Kyiv. Водночас [[Міжнародні авіалінії України|МАУ]] відмовились змінити Kiev на Kyiv, пояснивши, що Kiev є офіційною транслітерацією [[Міжнародна асоціація повітряного транспорту|Міжнародної асоціації повітряного транспорту IATA]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092778/ МАУ відмовилась змінити Kiev на Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190213202512/https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092778/ |date=13 лютого 2019 }} // Європейська правда, 13 лютого 2019.</ref>.
З'явилися перші повідомлення про коригування правопису міста Київ: у своїх текстах пишуть Kyiv замість Kiev видання [[BBC]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/10/6/7087849/ Клімкін похвалився результатами кампанії МЗС: BBC пише Kyiv, не Kiev] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190215050914/https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/10/6/7087849/ |date=15 лютого 2019 }} // Європейська правда, 6 жовтня 2018.</ref><ref>[https://www.bbc.com/ukrainian/news-49999939 Kyiv not Kiev: ВВС змінює написання столиці України] {{Webarchive|url=https://archive.today/20191014091713/https://www.bbc.com/ukrainian/news-49999939 |date=14 жовтня 2019 }} // BBC, 14 жовтня 2019. {{ArchivedURL|https://archive.fo/ap1vS|14 жовтня 2019}} (таке правило написання столиці України в текстах, на картах та у графіках починає діяти на ВВС з 14 жовтня 2019 року)</ref> і [[Гардіан|The Guardian]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092786/ Видання The Guardian писатиме у своїх текстах Kyiv замість Kiev] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190213201917/https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092786/ |date=13 лютого 2019 }} // Європейська правда, 13 лютого 2019.</ref>; лондонський [[Лутон (аеропорт)|аеропорт Лутон]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092772/ Лондонський аеропорт Лутон змінив назву Kiev на Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190213195854/https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092772/ |date=13 лютого 2019 }} // Європейська правда, 13 лютого 2019.</ref>, [[Будапешт (аеропорт)|аеропорти Будапешта]] і [[Таллінн (аеропорт)|Таллінна]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/14/7092846/ Аеропорти Будапешта і Таллінна виправили назву Kiev на Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190214220004/https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/14/7092846/ |date=14 лютого 2019 }} // Європейська правда, 14 лютого 2019.</ref>, [[Бельгія|Бельгії]]<ref>[https://www.pravda.com.ua/news/2019/04/20/7212891/ Аеропорти Бельгії виправили Kiev на Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190420073550/https://www.pravda.com.ua/news/2019/04/20/7212891/ |date=20 квітня 2019 }} // Українська правда, 20 квітня 2019.</ref> змінили назву Kiev на Kyiv. Водночас [[Міжнародні авіалінії України|МАУ]] відмовились змінити Kiev на Kyiv, пояснивши, що Kiev є офіційною транслітерацією [[Міжнародна асоціація повітряного транспорту|Міжнародної асоціації повітряного транспорту IATA]]<ref>[https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092778/ МАУ відмовилась змінити Kiev на Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190213202512/https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/02/13/7092778/ |date=13 лютого 2019 }} // Європейська правда, 13 лютого 2019.</ref>.


16 вересня 2020 року [[англійська Вікіпедія]] перейменувала статтю про Київ із «Kiev» на «Kyiv»<ref>[https://blog.wikimedia.org.ua/2020/09/18/kyiv-not-kiev/ Kyiv, а не Kiev: у Вікіпедії змінено написання столиці України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200918143929/https://blog.wikimedia.org.ua/2020/09/18/kyiv-not-kiev/ |date=18 вересня 2020 }}, [[Вікімедіа Україна]], 18 вересня 2020</ref>, при цьому окремі статті з відповідним [[ойконім]]ом лишаються без змін, зокрема про [[Київська Русь|Київську Русь]] («Kievan Rus'»).
16 вересня 2020 року [[англійська Вікіпедія]] перейменувала статтю про Київ із «Kiev» на «Kyiv»<ref>[https://blog.wikimedia.org.ua/2020/09/18/kyiv-not-kiev/ Kyiv, а не Kiev: у Вікіпедії змінено написання столиці України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200918143929/https://blog.wikimedia.org.ua/2020/09/18/kyiv-not-kiev/ |date=18 вересня 2020 }}, [[Вікімедіа Україна]], 18 вересня 2020</ref>, при цьому окремі статті з відповідним [[ойконім]]ом лишаються без змін, зокрема про [[Київська Русь|Київську Русь]] («Kievan Rus'»).
Рядок 139: Рядок 142:
=== Екологія ===
=== Екологія ===
[[Файл:Зелень Золотоворотского сквера.JPG|міні|350px|[[Золотоворітський сквер]]]]
[[Файл:Зелень Золотоворотского сквера.JPG|міні|350px|[[Золотоворітський сквер]]]]
Ліси, парки та сади становлять більш ніж половину площі Києва з майже 80 000 [[гектар]]ів<ref>{{Cite web |url=http://www.skykyiv.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=57:kyiv2&catid=25:2011-12-09-20-06-33&Itemid=62&lang=uk |title=Загальна інформація про місто Київ |accessdate=2012-11-24 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131203032412/http://www.skykyiv.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=57:kyiv2&catid=25:2011-12-09-20-06-33&Itemid=62&lang=uk |archivedate=2013-12-03 |deadurl=yes }}</ref>. На одного киянина (станом на 2004 рік) припадало 22,1 м² [[зелені насадження|зелених насаджень]] (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 м²). Питаннями екології Києва опікується Державне Управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві, яке з 2006 року очолює [[Прогнімак Олександр Володимирович]].
Ліси, парки та сади становлять більш ніж половину площі Києва з майже 80&nbsp;000 [[гектар]]ів<ref>{{Cite web |url=http://www.skykyiv.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=57:kyiv2&catid=25:2011-12-09-20-06-33&Itemid=62&lang=uk |title=Загальна інформація про місто Київ |accessdate=2012-11-24 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131203032412/http://www.skykyiv.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=57:kyiv2&catid=25:2011-12-09-20-06-33&Itemid=62&lang=uk |archivedate=2013-12-03 |deadurl=yes }}</ref>. На одного киянина (станом на 2004 рік) припадало 22,1&nbsp;м² [[зелені насадження|зелених насаджень]] (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20&nbsp;м²). Питаннями екології Києва опікується Державне Управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві, яке з 2006 року очолює [[Прогнімак Олександр Володимирович]].


У [[лісопарк]]ах міста гніздиться чимало видів диких птахів, зокрема хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди [[Кажани|кажанів]]. Більшість цих видів занесено до [[Червона книга України|Червоної книги України]]. Наприклад, [[урочище]] «[[Лиса гора (Київ)|Лиса гора»]]&nbsp;— фактично острів посеред міської забудови Києва. Тут протягом багатьох років розташовувався військовий об'єкт, завдяки чому (за даними співробітників [[Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України|Інституту зоології]]) до останнього часу збереглися види, занесені до Червоної книги&nbsp;— [[аполлон (комаха)|аполлон]], [[Махаон (комаха)|махаон]], [[Синявець Мелеагр]], [[жук-олень]], [[бджола-тесляр]], [[Вечірниця мала|мала вечірниця]]. У межах міста трапляються поселення [[бобер європейський|бобрів]].
У [[лісопарк]]ах міста гніздиться чимало видів диких птахів, зокрема хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди [[Кажани|кажанів]]. Більшість цих видів занесено до [[Червона книга України|Червоної книги України]]. Наприклад, [[урочище]] «[[Лиса гора (Київ)|Лиса гора»]]&nbsp;— фактично острів посеред міської забудови Києва. Тут протягом багатьох років розташовувався військовий об'єкт, завдяки чому (за даними співробітників [[Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України|Інституту зоології]]) до останнього часу збереглися види, занесені до Червоної книги&nbsp;— [[аполлон (комаха)|аполлон]], [[Махаон (комаха)|махаон]], [[Синявець Мелеагр]], [[жук-олень]], [[Ксилокопа|бджола-тесляр]], [[Вечірниця мала|мала вечірниця]]. У межах міста трапляються поселення [[бобер європейський|бобрів]].


Важливу роль у збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут гніздяться десятки видів птахів. У період весняної [[міграція птахів|міграції]] навпроти житлового масиву Оболонь 1994 року спостерігали скупчення [[гоголь (птах)|гоголів]] до декількох сотень особин. На Бортницькій зрошувальній системі кілька років тому{{коли?}} зимувало до двох десятків [[орлан-білохвіст|орланів-білохвостів]] (в Україні їх зимує близько 300 особин).
Важливу роль у збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут гніздяться десятки видів птахів. У період весняної [[міграція птахів|міграції]] навпроти [[Оболонь (місцевість Києва)|житлового масиву Оболонь]] 1994 року спостерігали скупчення [[гоголь (птах)|гоголів]] до декількох сотень особин. На Бортницькій зрошувальній системі кілька років тому{{коли?}} зимувало до двох десятків [[орлан-білохвіст|орланів-білохвостів]] (в Україні їх зимує близько 300 особин).


Кілька сотень [[Видатні дерева Києва|найстаріших та видатних дерев Києва]] є ботанічними [[Пам'ятка природи|пам'ятками природи]].
Кілька сотень [[Видатні дерева Києва|найстаріших та видатних дерев Києва]] є ботанічними [[Пам'ятка природи|пам'ятками природи]].
Рядок 149: Рядок 152:
=== Клімат ===
=== Клімат ===
{{main|Клімат Києва}}
{{main|Клімат Києва}}
[[Клімат]] [[Континентальний клімат|помірно континентальний]], із м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячні температури січня −3,5&nbsp;{{градус Цельсія}}, липня +20,5&nbsp;°C. Абсолютний мінімум&nbsp;— −32,2&nbsp;°C (7, 9 лютого 1929)<ref name="ReferenceA">{{КРП}}</ref>, абсолютний максимум&nbsp;— +39,9&nbsp;°C (серпень 1898) (за іншими даними: +39,4&nbsp;°C, 30 липня 1936)<ref name="ReferenceA"/>. Середньорічна кількість опадів&nbsp;— 649&nbsp;мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум&nbsp;— на жовтень (35 мм). Взимку в Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву в лютому 20&nbsp;см, максимальна&nbsp;— 440&nbsp;см.
[[Клімат]] [[Континентальний клімат|помірно континентальний]], із м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячні температури січня −3,5&nbsp;{{градус Цельсія}}, липня +20,5&nbsp;°C. Абсолютний мінімум&nbsp;— −32,2&nbsp;°C (7, 9 лютого 1929 року)<ref name="ReferenceA">{{КРП}}</ref>, абсолютний максимум&nbsp;— +39,9&nbsp;°C (серпень 1898 року) (за іншими даними: +39,4&nbsp;°C, 30 липня 1936 року)<ref name="ReferenceA"/>. Середньорічна кількість опадів&nbsp;— 649&nbsp;мм, максимум опадів припадає на липень (88&nbsp;мм), мінімум&nbsp;— на жовтень (35&nbsp;мм). Взимку в Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву в лютому 20&nbsp;см, максимальна&nbsp;— 440&nbsp;см.


Середньорічна загальна хмарність&nbsp;— 6,4 бала, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум&nbsp;— на серпень (4,8). Середня вологість повітря&nbsp;— від 64&nbsp;% (травень) до 85&nbsp;% (листопад).
Середньорічна загальна хмарність&nbsp;— 6,4 бала, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум&nbsp;— на серпень (4,8). Середня вологість повітря&nbsp;— від 64&nbsp;% (травень) до 85&nbsp;% (листопад).
{{Клімат міста
{{Клімат міста
|Місто_род=Києва
|Місто_род=Києва
|Джерело=[http://pogoda.ru.net/climate/33345.htm Погода і клімат]{{ref-ru}}</small>
|Джерело=[http://pogoda.ru.net/climate/33345.htm Погода і клімат]{{ref-ru}}
| Січ_сер=-3.5 | Січ_сер_опади=36
| Січ_сер=-3.5 | Січ_сер_опади=36
| Лют_сер=-3.0 | Лют_сер_опади=39
| Лют_сер=-3.0 | Лют_сер_опади=39
Рядок 199: Рядок 202:
{{main|Історія Києва|Правителі та голови Києва}}
{{main|Історія Києва|Правителі та голови Києва}}


=== Середньовіччя ===
=== Заснування ===
[[Файл:StSophia Kyiv UNESCO Protected Zone UA.jpg|міні|{{легенда|lightblue|[[Городище Кия]]}}{{легенда|lightgreen|[[Місто Володимира]]}}{{легенда|yellow|[[Місто Ярослава]]}}]]
[[Файл:StSophia Kyiv UNESCO Protected Zone UA.jpg|міні|{{легенда|lightblue|[[Городище Кия]]}}{{легенда|lightgreen|[[Місто Володимира]]}}{{легенда|yellow|[[Місто Ярослава]]}}]]
[[Файл:Старий Київ.jpg|міні|План міста та замку в Києві 1686 року]]
[[Файл:Старий Київ.jpg|міні|План міста та замку в Києві 1686 року]]
Рядок 207: Рядок 210:
[[Файл:Golden Gate Kiev 2018 G1.jpg|міні|[[Золоті ворота (Київ)|Золоті ворота]]]]
[[Файл:Golden Gate Kiev 2018 G1.jpg|міні|[[Золоті ворота (Київ)|Золоті ворота]]]]


За легендою «[[Повість временних літ|Повісті временних літ»]], Київ заснував легендарний [[Поляни (східні)|полянський]] князь [[Кий (князь)|Кий]] разом із братами [[Щек]]ом і [[Хорив]]ом і сестрою [[Либідь|Либіддю]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Літопис не має дати заснування міста. Археологічні та писемні джерела свідчать, що Київ розвинувся на основі [[язичники|язичницького]] поселення кінця [[5 століття|V]]&nbsp;— початку [[6 століття|VI століття]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Згідно [[Encyclopædia Britannica|енциклопедії Британіка,]] місто було засноване у [[VI століття|VI]] або [[VII століття]]х<ref name="en-br">[https://www.britannica.com/place/Kyiv/History History of Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210509091614/https://www.britannica.com/place/Kyiv/History |date=9 травня 2021 }} // [[Encyclopædia Britannica|Encyclopedia of Britannica]]{{ref-en}}</ref>. Його центром була [[Старокиївська гора]] на правому березі [[Дніпр]]а<ref>[[Толочко Петро Петрович|Толочко&nbsp;П.&nbsp;П.]] Стародавній Київ.&nbsp;— К.: [[Наукова думка]], 1966.&nbsp;— с. 10-11.</ref>. У VI—VII століттях були заселені сусідні з нею підвищення<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Розташовування Києва на [[шлях із варяг у греки|Дніпровському шляху]], у зоні [[етнос|етнічного]] порубіжжя, на межі [[ліс]]у і [[лісостеп]]у, сприяли висуненню міста на роль політичного центру Середнього [[Подніпров'я]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
За легендою «[[Повість временних літ|Повісті временних літ»]], Київ заснував легендарний [[Поляни (східні)|полянський]] князь [[Кий (князь)|Кий]] разом із братами [[Щек]]ом і [[Хорив]]ом і сестрою [[Либідь|Либіддю]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Літопис не має дати заснування міста. Археологічні та писемні джерела свідчать, що Київ розвинувся на основі [[Язичництво|язичницького]] поселення кінця [[5 століття|V]]&nbsp;— початку [[6 століття|VI століття]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Згідно [[Encyclopædia Britannica|енциклопедії Британіка,]] місто було засноване у [[VI століття|VI]] або [[VII століття]]х<ref name="en-br">[https://www.britannica.com/place/Kyiv/History History of Kyiv] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210509091614/https://www.britannica.com/place/Kyiv/History |date=9 травня 2021 }} // [[Encyclopædia Britannica|Encyclopedia of Britannica]]{{ref-en}}</ref>. Його центром була [[Старокиївська гора]] на правому березі [[Дніпр]]а<ref>[[Толочко Петро Петрович|Толочко&nbsp;П.&nbsp;П.]] Стародавній Київ.&nbsp;— К.: [[Наукова думка]], 1966.&nbsp;— с. 10-11.</ref>. У VI—VII століттях були заселені сусідні з нею підвищення<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Розташовування Києва на [[шлях із варяг у греки|Дніпровському шляху]], у зоні [[етнос|етнічного]] порубіжжя, на межі [[ліс]]у і [[лісостеп]]у, сприяли висуненню міста на роль політичного центру Середнього [[Подніпров'я]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
=== Київська Русь ===

На межі [[8 століття|VIII]]—[[9 століття|IX століть]] Київ став головним містом [[Руська земля|Руської землі]]&nbsp;— міжплемінного об'єднання південних [[східні слов'яни|східнослов'янських племен]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201" />, а з [[882]] року, після завоювання його [[варяги|варягами]],&nbsp;— «[[Мати міст руських|матір'ю міст руських»]]&nbsp;— столицею [[Київська Русь|Руської держави]]. Тоді ж сформувався середньовічний поділ міста на князівський [[Дитинець]] на [[Старокиївська гора|Старокиївській горі]] та торговельно-ремісничий [[Посад]] на [[Поділ|Подолі]]. В першому мешкала [[знать]] і [[духовенство]], а в другому&nbsp;— простолюд<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Місто було одним із центрів міжнародної торгівлі з [[Візантія|Візантією]], [[Скандинавія|Скандинавією]], [[Західна Європа|Західною Європою]], [[мусульмани|мусульманським світом]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. З першої половині X століття на Подолі діяла перша [[Іллінська церква (Київ)|християнська церква]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
На межі [[8 століття|VIII]]—[[9 століття|IX століть]] Київ став головним містом [[Руська земля|Руської землі]]&nbsp;— міжплемінного об'єднання південних [[східні слов'яни|східнослов'янських племен]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201" />, а з [[882]] року, після завоювання його [[варяги|варягами]],&nbsp;— «[[Мати міст руських|матір'ю міст руських»]]&nbsp;— столицею [[Київська Русь|Руської держави]]. Тоді ж сформувався середньовічний поділ міста на князівський [[Дитинець]] на [[Старокиївська гора|Старокиївській горі]] та торговельно-ремісничий [[Посад]] на [[Поділ|Подолі]]. В першому мешкала [[знать]] і [[духовенство]], а в другому&nbsp;— простолюд<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Місто було одним із центрів міжнародної торгівлі з [[Візантія|Візантією]], [[Скандинавія|Скандинавією]], [[Західна Європа|Західною Європою]], [[мусульмани|мусульманським світом]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. З першої половині X століття на Подолі діяла перша [[Іллінська церква (Київ)|християнська церква]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.


За правління [[великий князь київський|великого князя]] [[Володимир Святославич|Володимира]] ([[980]]—[[1015]]) територія київського Дитинця була розширена і укріплена та сягнула 10 га. В історіографії її називають «[[місто Володимира|городом Володимира»]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201">{{ЕІУ|4|201—218|стаття=[http://www.history.org.ua/?termin=Kyiv_mst Київ]|автор=[[Толочко Петро Петрович|Толочко П. П.]], [[Івакін Гліб Юрійович|Івакін Г. Ю.]], [[Верменич Ярослава Володимирівна|Верменич Я. В.]]}}</ref>. Дитинець оточував вал із трьома воротами, парадними з яких були [[Софійські ворота|Софійські]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Після [[хрещення Русі]] в [[988]] році Київ став центром [[Київська митрополія|митрополії]] [[Константинопольський патріархат|Константинопольського патріархату]]. Головним міським храмом була [[Десятинна церква]], зведена неподалік княжого палацу і ринку «[[Бабин торжок]]»<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Син Володимира, [[Ярослав Мудрий|Ярослав]] ([[1019]]—[[1054]]), ще більше розширив Дитинець, збудувавши і оточивши оборонними валами з ровами так званий [[місто Ярослава|город Ярослава]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Він звів нові фортечні укріплення, довжиною понад 3,5&nbsp;км, які оточували площу 72 га<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Київ було перетворено на найбільшу фортецю Русі<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Новою головною брамою стали [[Золоті ворота (Київ)|Золоті ворота]], а головним храмом&nbsp;— [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]], кафедра [[Київські митрополити|київських митрополитів]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Ярославові нащадки [[Ізяслав Ярославич|Ізяслав]] (1054—1068, 1069—1073) і [[Святополк Ізяславич|Святополк]] (1093—1113) збудували нове укріплення&nbsp;— так званий [[місто Ізяслава-Святополка|город Святополка]]. Його центром став [[Києво-Михайлівський Золотоверхий собор]], що дав назву однойменному [[Михайлівський Золотоверхий монастир|монастирю]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Таким чином, тодішній Київ мав три фортифікаційні укріплення ([[Город (укріплення)|городи]]) площею 80 га.
За правління [[великий князь київський|великого князя]] [[Володимир Святославич|Володимира]] ([[980]]—[[1015]]) територія київського Дитинця була розширена і укріплена та сягнула 10&nbsp;га. В історіографії її називають «[[місто Володимира|городом Володимира»]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201">{{ЕІУ|4|201—218|стаття=[http://www.history.org.ua/?termin=Kyiv_mst Київ]|автор=[[Толочко Петро Петрович|Толочко П. П.]], [[Івакін Гліб Юрійович|Івакін Г. Ю.]], [[Верменич Ярослава Володимирівна|Верменич Я. В.]]}}</ref>. Дитинець оточував вал із трьома воротами, парадними з яких були [[Софійські ворота|Софійські]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Після [[хрещення Русі]] в [[988]] році Київ став центром [[Київська митрополія|митрополії]] [[Константинопольський патріархат|Константинопольського патріархату]]. Головним міським храмом була [[Десятинна церква]], зведена неподалік княжого палацу і ринку «[[Бабин торжок]]»<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Син Володимира, [[Ярослав Мудрий|Ярослав]] ([[1019]]—[[1054]]), ще більше розширив Дитинець, збудувавши і оточивши оборонними валами з ровами так званий [[місто Ярослава|город Ярослава]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Він звів нові фортечні укріплення, довжиною понад 3,5&nbsp;км, які оточували площу 72&nbsp;га<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Київ було перетворено на найбільшу фортецю Русі<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Новою головною брамою стали [[Золоті ворота (Київ)|Золоті ворота]], а головним храмом&nbsp;— [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]], кафедра [[Київські митрополити|київських митрополитів]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Ярославові нащадки [[Ізяслав Ярославич|Ізяслав]] (1054—1068, 1069—1073) і [[Святополк Ізяславич|Святополк]] (1093—1113) збудували нове укріплення&nbsp;— так званий [[місто Ізяслава-Святополка|город Святополка]]. Його центром став [[Києво-Михайлівський Золотоверхий собор]], що дав назву однойменному [[Михайлівський Золотоверхий монастир|монастирю]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Таким чином, тодішній Київ мав три фортифікаційні укріплення ([[Город (укріплення)|городи]]) площею 80&nbsp;га.


Найбільшим районом Києва був придніпровський [[Поділ]]. У XII—XIII століттях він займав площу близько 200 га, що була оточена [[Варязьке столпіє|оборонним валом]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. У центрі Подолу розміщувався головний міський ринок&nbsp;— «[[Торговище]]», довкола якого стояли [[Церква Богородиці Пирогощої|церква Пирогоща]], [[Борисоглібська церква|Борисоглібська]] й [[Михайлівська церква (Київ)|Михайлівська церкви]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. На захід від міста пролягав [[Копирів кінець]], де за князювання [[Святослав Ярославич|Святослава Ярославича]] (1073—1076) заклали [[монастир святого Симеона]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. За містом розташовувалися монастирі&nbsp;— [[Кирилівська церква|Кирилівський]], [[Кловський монастир|Кловський]], [[Києво-Печерська лавра|Печерський]] (з [[1598]]&nbsp;— [[Києво-Печерська лавра]]) та [[Видубицький Свято-Михайлівський монастир|Видубицький Свято-Михайлівський]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Довкола міста тягнулися приміські села [[Предславине]] і [[Берестове (Київ)|Берестове]], князівські й боярські двори, урочища [[Дорогожичі]] та [[Угорське урочище|Угорське]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
Найбільшим районом Києва був придніпровський [[Поділ]]. У XII—XIII століттях він займав площу близько 200 га, що була оточена [[Варязьке столпіє|оборонним валом]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. У центрі Подолу розміщувався головний міський ринок&nbsp;— «[[Торговище]]», довкола якого стояли [[Церква Богородиці Пирогощої|церква Пирогоща]], [[Борисоглібська церква|Борисоглібська]] й [[Михайлівська церква (Київ)|Михайлівська церкви]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. На захід від міста пролягав [[Копирів кінець]], де за князювання [[Святослав Ярославич|Святослава Ярославича]] (1073—1076) заклали [[монастир святого Симеона]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. За містом розташовувалися монастирі&nbsp;— [[Кирилівська церква|Кирилівський]], [[Кловський монастир|Кловський]], [[Києво-Печерська лавра|Печерський]] (з [[1598]]&nbsp;— [[Києво-Печерська лавра]]) та [[Видубицький Свято-Михайлівський монастир|Видубицький Свято-Михайлівський]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Довкола міста тягнулися приміські села [[Предславине]] і [[Берестове (Київ)|Берестове]], князівські й боярські двори, урочища [[Дорогожичі]] та [[Угорське урочище|Угорське]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.


На середину XII [[12 століття|століття]] в Києві проживало близько 50 тисяч мешканців, діяло близько 400 церков, 8 [[базар]]ів. Площа міста становила до 400 га<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
На середину [[XII століття]] в Києві проживало близько 50 тисяч мешканців, діяло близько 400 церков, 8 [[базар]]ів. Площа міста становила до 400&nbsp;га<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.


У [[1169 рік|1169]] році Києвом заволодів [[Владимиро-Суздальське князівство|владимиро-суздальський]] князь [[Андрій Боголюбський|Андрій «Боголюбський»]].<ref>''Котляр М. Ф.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Andrij_Boholiubskyj Андрій Боголюбський] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160418114735/http://history.org.ua/?termin=Andrij_Boholiubskyj |date=18 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|1|84}}</ref><ref>''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г.]]'' [https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/istorychna-pravda-proty-imperskoyi-obludy-2 Iсторична правда проти імперської облуди-2: Українці, білоруси, росіяни: три народи&nbsp;— три історії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200704011236/https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/istorychna-pravda-proty-imperskoyi-obludy-2 |date=4 липня 2020 }} // [[День (газета)]]: №&nbsp;187, (2015)</ref> У [[1240]] році місто захопили [[Монгольська навала на Русь|монгольські завойовники]] на чолі з онуком [[Чингісхан]]а&nbsp;— ханом [[Батий|Батиєм]], розвиток міста був перерваний<ref name="esu2"/><ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
У [[1169 рік|1169]] році Києвом заволодів [[Владимиро-Суздальське князівство|владимиро-суздальський]] князь [[Андрій Боголюбський|Андрій «Боголюбський»]]<ref>''Котляр М. Ф.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Andrij_Boholiubskyj Андрій Боголюбський] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160418114735/http://history.org.ua/?termin=Andrij_Boholiubskyj |date=18 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|1|84}}</ref><ref>''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г.]]'' [https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/istorychna-pravda-proty-imperskoyi-obludy-2 Iсторична правда проти імперської облуди-2: Українці, білоруси, росіяни: три народи&nbsp;— три історії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200704011236/https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/istorychna-pravda-proty-imperskoyi-obludy-2 |date=4 липня 2020 }} // [[День (газета)]]: №&nbsp;187, (2015)</ref>. У [[1240]] році місто захопили [[Монгольська навала на Русь|монгольські завойовники]] на чолі з онуком [[Чингісхан]]а&nbsp;— ханом [[Батий|Батиєм]], розвиток міста був перерваний<ref name="esu2" /><ref name="ЕІУ-Толочко-201" />.


Незважаючи на спустошення та руйнування під час монгольської навали 1240 року, Київ продовжував грати помітну роль у політичному житті Східної Європи. Хоча чисельність його мешканців різко зменшилася, проте всі його головні історичні райони ([[Верхнє місто]], Поділ, Замкова гора, Печерськ, Берестове, Клов, [[Видубичі]] тощо) були заселені. Головне ядро міста (Гора та Поділ) знаходилося в традиційних межах: Золоті та [[Лядські ворота]] на Горі та річка Почайна на Подолі. У 2-й половині XIV століття Замкова Гора перетворилася на Дитинець міста<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/><ref name="esu2"/>.
Незважаючи на спустошення та руйнування під час монгольської навали 1240 року, Київ продовжував грати помітну роль у політичному житті Східної Європи. Хоча чисельність його мешканців різко зменшилася, проте всі його головні історичні райони ([[Верхнє місто]], Поділ, Замкова гора, Печерськ, Берестове, Клов, [[Видубичі]] тощо) були заселені. Головне ядро міста (Гора та Поділ) знаходилося в традиційних межах: Золоті та [[Лядські ворота]] на Горі та річка Почайна на Подолі. У 2-й половині XIV століття Замкова Гора перетворилася на Дитинець міста<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/><ref name="esu2"/>.


У [[1321]] році, після поразки у [[Битва на річці Ірпінь|битві на річці Ірпінь]] [[Велике князівство Литовське|Великому князю Литовському]] [[Гедимін]]у, князь [[Станіслав (князь Київський)|Станіслав]] утік до [[Рязань|Рязані]], а його місце посів [[Міндовг Гольшанський]]&nbsp;— перший київський князь із роду [[Гольшанські|Гольшанських]].
У [[1321]] році, після поразки у [[Битва на річці Ірпінь|битві на річці Ірпінь]] [[Велике князівство Литовське|Великому князю Литовському]] [[Гедимін]]у, князь [[Станіслав (князь Київський)|Станіслав]] утік до [[Рязань|Рязані]], а його місце посів [[Міндовг Гольшанський]]&nbsp;— перший київський князь із роду [[Гольшанські|Гольшанських]].
=== Велике князівство Литовське, Руське, Жемантійське ===

Близько [[1362 рік|1362]] року Київ входить до складу Великого князівства Литовського. Його князем став [[Володимир Ольгердович]]. Входження відбувалося мирним шляхом, за договорами, які лишали все «по старовині». Володимир провадив незалежну політику, карбував власну монету, що, однак, призвело до його заміни в 1394 році на князя [[Скиргайло Ольгердович|Скиргайла Ольгердовича]], а після смерті останнього&nbsp;— до встановлення намісництва. Наприкінці XIV&nbsp;— на початку XV століть Київ являє собою політичний центр, де ведуть переговори [[великі князі литовські]], [[Вітовт]], король польський і верховний князь литововський [[Владислав II Ягайло]], великий князь московський [[Василь I Дмитрович|Василій Дмитрович]], митрополити [[Кипріан (митрополит Київський)|Кипріян]], [[Фотій (митрополит Київський)|Фотій]], [[Григорій (Цамблак)]], хан [[Тохтамиш]]. Місто стало головною базою армії Вітовта<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
Близько [[1362 рік|1362]] року Київ входить до складу Великого князівства Литовського. Його князем став [[Володимир Ольгердович]]. Входження відбувалося мирним шляхом, за договорами, які лишали все «по старовині». Володимир провадив незалежну політику, карбував власну монету, що, однак, призвело до його заміни в 1394 році на князя [[Скиргайло Ольгердович|Скиргайла Ольгердовича]], а після смерті останнього&nbsp;— до встановлення намісництва. Наприкінці XIV&nbsp;— на початку XV століть Київ являє собою політичний центр, де ведуть переговори [[великі князі литовські]], [[Вітовт]], король польський і верховний князь литововський [[Владислав II Ягайло]], великий князь московський [[Василь I Дмитрович|Василій Дмитрович]], митрополити [[Кипріан (митрополит Київський)|Кипріян]], [[Фотій (митрополит Київський)|Фотій]], [[Григорій (Цамблак)]], хан [[Тохтамиш]]. Місто стало головною базою армії Вітовта<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.


З кінця XIV сттоліття у списках паризької [[Сорбонна|Сорбонни]] та інших університетів з'являються імена студентів з Києва, під 1436 роком зазначений перший доктор «рутенської нації з Києва»&nbsp;— Іван Тинкевич<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
З кінця XIV сттоліття у списках паризької [[Сорбонна|Сорбонни]] та інших університетів з'являються імена студентів з Києва, під 1436 роком зазначений перший доктор «рутенської нації з Києва»&nbsp;— Іван Тинкевич<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.


У [[1440 рік|1440]] році відновлено Київське князівство на чолі з князем [[Олелько Володимирович|Олельком Володимировичем]]. У 1455–70 роках у Києві князював [[Семен Олелькович]]. Обидва князі користувалися авторитетом, мали династичні зв'язки з великими московськими та тверськими князями, молдовським господарем [[Стефан III Великий|Стефаном III Великим]]. Час їхнього правління став для Києва періодом розвитку (базувався на традиціях матеріальної та духовної культури давньоруської доби): було здійснено ремонт [[Успенський собор (Київ)|Успенського собору]] та інших церков, створено кам'яні барельєфи із зображенням [[Оранта|Оранти]], а також нові редакції [[Києво-Печерський патерик|Патерика Києво-Печерського]] та інших писемних творів. Київ продовжував бути важливим центром внутрішньої та міжнародної торгівлі, мав [[право складу]]. Через місто транзитом ішло багато товарів зі Сходу, Європи, Московії тощо<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
У [[1440 рік|1440]] році відновлено Київське князівство на чолі з князем [[Олелько Володимирович|Олельком Володимировичем]]. У 1455—1470 роках у Києві князював [[Семен Олелькович]]. Обидва князі користувалися авторитетом, мали династичні зв'язки з великими московськими та тверськими князями, молдовським господарем [[Стефан III Великий|Стефаном III Великим]]. Час їхнього правління став для Києва періодом розвитку (базувався на традиціях матеріальної та духовної культури давньоруської доби): було здійснено ремонт [[Успенський собор (Київ)|Успенського собору]] та інших церков, створено кам'яні барельєфи із зображенням [[Оранта|Оранти]], а також нові редакції [[Києво-Печерський патерик|Патерика Києво-Печерського]] та інших писемних творів. Київ продовжував бути важливим центром внутрішньої та міжнародної торгівлі, мав [[право складу]]. Через місто транзитом ішло багато товарів зі Сходу, Європи, Московії тощо<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.


Київ був потенційним центром об'єднання руських земель, що перебували в складі Великого князівства Литовського, тому після смерті київського князя Семена Олельковича литовська влада перетворила князівство на [[Київське воєводство|воєводство]]. [[1497]] року великий князь литовський і руський [[Олександр Ягеллончик]] надав Києву [[Магдебурзьке право]]. Наприкінці [[15 століття|XV століття]] в місті існував [[Київський замок|замок]], резиденція [[київські воєводи|київських воєвод]], та [[київська ратуша|ратуша]], місце засідань київського [[магістрат]]у. [[1569]] року, на прохання київської [[шляхта|шляхти]] та за рішенням [[Люблінська унія|Люблінської унії]] між Великим князівством Литовським і [[Королівство Польське (1385—1569)|Королівством Польським]], що утворювала федеративну державу [[Річ Посполита|Річ Посполиту]], Київ разом із воєводством перейшов до складу Польської корони<ref name="esu2"/><ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
Київ був потенційним центром об'єднання руських земель, що перебували в складі Великого князівства Литовського, тому після смерті київського князя Семена Олельковича литовська влада перетворила князівство на [[Київське воєводство|воєводство]]. [[1497]] року великий князь литовський і руський [[Олександр Ягеллончик]] надав Києву [[Магдебурзьке право]]. Наприкінці [[15 століття|XV століття]] в місті існував [[Київський замок|замок]], резиденція [[київські воєводи|київських воєвод]], та [[київська ратуша|ратуша]], місце засідань київського [[магістрат]]у. [[1569]] року, на прохання київської [[шляхта|шляхти]] та за рішенням [[Люблінська унія|Люблінської унії]] між Великим князівством Литовським і [[Королівство Польське (1385—1569)|Королівством Польським]], що утворювала федеративну державу [[Річ Посполита|Річ Посполиту]], Київ разом із воєводством перейшов до складу Польської корони<ref name="esu2"/><ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.


=== Ранній новий час ===
=== Гетьманщина ===
[[Файл:Києво-Печерська Успенська лавра 1911.jpg|міні|[[Успенський собор (Київ)|Успенський собор]]]]
[[Файл:Києво-Печерська Успенська лавра 1911.jpg|міні|[[Успенський собор (Київ)|Успенський собор]]]]
Кінець XV століття став початком занепаду Києва, що зумовлювалося загальною кризою Великого князівства Литовського&nbsp;— його нездатністю організувати захист підвладних йому земель від нападів кримських татар, найбільший з яких здійснено [[Розорення Києва татарами (1482)|1482]] року<ref name="esu2"/>. Після Люблінської унії, незважаючи на тиск з боку польських феодалів і Католицької Церкви, у цей час відбувалося економічне піднесення міста<ref name="esu2"/>. З 1625 року Київ був центром козацького [[Київський полк|Київського полку]], який [[1649]] року в результаті [[Хмельниччина|Хмельниччини]] увійшов до складу держави [[Гетьманщина|Війська Запорозького]]. Попри малі розміри Києва, він був найбільшим православним центром Речі Посполитої та козацької держави. У місті розташовувалися резиденція [[православ'я|православних]] [[Київська митрополія (1620—1685)|київських митрополитів]] та православний [[Києво-Могилянська колегія|Київський колегіум]], який в 1659 отримав статус [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|академії]].
Кінець XV століття став початком занепаду Києва, що зумовлювалося загальною кризою Великого князівства Литовського&nbsp;— його нездатністю організувати захист підвладних йому земель від нападів кримських татар, найбільший з яких здійснено [[Розорення Києва татарами (1482)|1482]] року<ref name="esu2"/>. Після Люблінської унії, незважаючи на тиск з боку польських феодалів і Католицької Церкви, у цей час відбувалося економічне піднесення міста<ref name="esu2"/>. З 1625 року Київ був центром козацького [[Київський полк|Київського полку]], який [[1649]] року в результаті [[Хмельниччина|Хмельниччини]] увійшов до складу держави [[Гетьманщина|Війська Запорозького]]. Попри малі розміри Києва, він був найбільшим православним центром Речі Посполитої та козацької держави. У місті розташовувалися резиденція [[православ'я|православних]] [[Київська митрополія (1620—1685)|київських митрополитів]] та православний [[Києво-Могилянська колегія|Київський колегіум]], який в 1659 році отримав статус [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|академії]].


Наступний період історії Києва розпочався окупацією його московськими військами після [[Переяславська рада|Переяславського союзу]] [[1654]], укладеного між Військом Запорозьким і [[Московія|Московією]]. Київ був потрібен московському урядові як «опорний пункт колонізаторської політики на півдні»<ref>Большая Советская Энциклопедия. Том тридцатть второй: Каучук&nbsp;— Классон // Гл. ред. О.&nbsp;Ю.&nbsp;Шмидт. Зам. гл. ред. Г.&nbsp;И.&nbsp;Крумин, Ф.&nbsp;Н.&nbsp;Петров.— М.: Государственный институт «Советская Энциклопедия», 1936.— Стб. 259.</ref>. Київ став резиденцією московських воєвод. У [[1667]] внаслідок підписання [[Андрусівський мир|Андрусівського миру]], який розділив козацьку державу між Річчю Посполитою і Московським царством, місто увійшло до складу останнього. Формально Київ залишався під владою Війська Запорозького, але фактично містом керувала московська адміністрація. За [[Вічний мир (1686)|«вічним миром» 1686 року]] Київ остаточно відійшов до Московської держави.
Наступний період історії Києва розпочався окупацією його московськими військами після [[Переяславська рада|Переяславського союзу]] [[1654]] році, укладеного між Військом Запорозьким і [[Московія|Московією]]. Київ був потрібен московському урядові як «опорний пункт колонізаторської політики на півдні»<ref>Большая Советская Энциклопедия. Том тридцатть второй: Каучук&nbsp;— Классон // Гл. ред. О.&nbsp;Ю.&nbsp;Шмидт. Зам. гл. ред. Г.&nbsp;И.&nbsp;Крумин, Ф.&nbsp;Н.&nbsp;Петров.— М.: Государственный институт «Советская Энциклопедия», 1936.— Стб. 259.</ref>. Київ став резиденцією московських воєвод. У [[1667]] році внаслідок підписання [[Андрусівський мир|Андрусівського миру]], який розділив козацьку державу між Річчю Посполитою і Московським царством, місто увійшло до складу останнього. Формально Київ залишався під владою Війська Запорозького, але фактично містом керувала московська адміністрація. За [[Вічний мир (1686)|«вічним миром» 1686 року]] Київ остаточно відійшов до Московської держави.


Розірвання зв'язків із західними областями України призвело у XVIII&nbsp;ст. до застою в економіці й торгівлі. Від 1782 року Київ став головним містом намісництва, територія якого охоплювала значну частину Гетьманщини. Після 2-го поділу Польщі (1793) і приєднання до Московії західноукраїнських воєводств, 1797 року була утворена Київська губернія. Із Дубна до Києва був переведений щорічний (у січні) Контрактовий ярмарок. Ці події поновили зв'язки Києва із західними областями й сприяли притоку поляків, головно шляхти, що посіла значне місце в житті Києва до польського повстання 1830—1831 років. У цей час московським урядом вживалися заходи для перетворення Києва, шляхом русифікації й витіснення із нього польського та єврейського населення, «на чисто російське місто»<ref>Большая Советская Энциклопедия. Том тридцатть второй: Каучук&nbsp;— Классон // Гл. ред. О.&nbsp;Ю.&nbsp;Шмидт. Зам. гл. ред. Г.&nbsp;И.&nbsp;Крумин, Ф.&nbsp;Н.&nbsp;Петров.— М.: Государственный институт «Советская Энциклопедия», 1936.— Стб. 260.</ref>.
Розірвання зв'язків із західними областями України призвело у XVIII&nbsp;ст. до застою в економіці й торгівлі. Від 1782 року Київ став головним містом намісництва, територія якого охоплювала значну частину Гетьманщини. Після [[Другий поділ Речі Посполитої|2-го поділу Польщі]] (1793) і приєднання до Московії західноукраїнських воєводств, 1797 року була утворена Київська губернія. Із Дубна до Києва був переведений щорічний (у січні) Контрактовий ярмарок. Ці події поновили зв'язки Києва із західними областями й сприяли притоку поляків, головно шляхти, що посіла значне місце в житті Києва до польського повстання 1830—1831 років. У цей час московським урядом вживалися заходи для перетворення Києва, шляхом русифікації й витіснення із нього польського та єврейського населення, «на чисто російське місто»<ref>Большая Советская Энциклопедия. Том тридцатть второй: Каучук&nbsp;— Классон // Гл. ред. О.&nbsp;Ю.&nbsp;Шмидт. Зам. гл. ред. Г.&nbsp;И.&nbsp;Крумин, Ф.&nbsp;Н.&nbsp;Петров.— М.: Государственный институт «Советская Энциклопедия», 1936.— Стб. 260.</ref>.


Через прикордонний характер Києва в ньому постійно перебувала московська залога. На початку [[XVIII століття]] завершено будівництво [[Київська фортеця|Печерської фортеці]]. Київ втратив статус центру Київського полку у зв'язку з перенесенням полкової канцелярії до [[Козелець|Козельця]]. У 1708 місто стало адміністративним центром [[Київська губернія|Київської губернії]] [[Російська імперія|Російської імперії]]. З осені 1770 до літа 1771 року Київ страждав від епідемії чуми. Загинуло 2819 людей, переважно на [[Поділ|Подолі]]. Після скасування автономії Війська Запорозького в 1782 Київ остаточно перейшов під владу росіян. Пам'ятками козацької доби в місті лишилися лише [[Іван Мазепа|мазепинські]] церкви.
Через прикордонний характер Києва в ньому постійно перебувала московська залога. На початку [[XVIII століття]] завершено будівництво [[Київська фортеця|Печерської фортеці]]. Київ втратив статус центру Київського полку у зв'язку з перенесенням полкової канцелярії до [[Козелець|Козельця]]. У 1708 році місто стало адміністративним центром [[Київська губернія|Київської губернії]] [[Російська імперія|Російської імперії]]. З осені 1770 до літа 1771 року Київ страждав від епідемії чуми. Загинуло 2819 людей, переважно на [[Поділ|Подолі]]. Після скасування автономії Війська Запорозького в 1782 Київ остаточно перейшов під владу росіян. Пам'ятками козацької доби в місті лишилися лише [[Іван Мазепа|мазепинські]] церкви.


=== Новий час ===
=== Російська імперія ===


[[Файл:Transformer column in Kyiv.jpg|міні|200пкс|
[[Файл:Transformer column in Kyiv.jpg|міні|200пкс|
Рядок 247: Рядок 250:
За часів правління Російської імперії в [[18 століття|XVIII]]&nbsp;— початку [[XX століття]] Київ був великим провінційним містом, п'ятим за величиною серед імперських міст після [[Санкт-Петербург]]у, [[Москва|Москви]], [[Варшава|Варшави]] й [[Одеса|Одеси]].
За часів правління Російської імперії в [[18 століття|XVIII]]&nbsp;— початку [[XX століття]] Київ був великим провінційним містом, п'ятим за величиною серед імперських міст після [[Санкт-Петербург]]у, [[Москва|Москви]], [[Варшава|Варшави]] й [[Одеса|Одеси]].


У 20-х роках XIX&nbsp;ст. у Києві налічувалось близько 40&nbsp;000 населення, з яких 18&nbsp;000 було військових.
У 20-х роках XIX&nbsp;ст. у Києві налічувалося близько 40&nbsp;000 населення, з яких 18&nbsp;000 було військових.


Після [[Декабристський рух в Україні|повстання декабристів]], 1827 року у Києві засновується генерал-губернаторство, що об'єднувало Київську, Подільську й Волинську губернії, задачею котрого було проведення [[Русифікація|русифікаторської]] політики царизму й боротьба проти революційного руху.
Після [[Декабристський рух в Україні|повстання декабристів]], 1827 року у Києві засновується генерал-губернаторство, що об'єднувало Київську, Подільську й Волинську губернії, задачею котрого було проведення [[Русифікація|русифікаторської]] політики царизму й боротьба проти революційного руху.
Рядок 257: Рядок 260:
На відміну від попередніх століть кияни вперше дістали можливість розвивати своє місто в мирних умовах. Російська місцева влада приділяла увагу не лише розбудові історичного Подолу й Старокиївської гори, а й розвитку інфраструктури околиць&nbsp;— Бесарабки, Хрещатика, Печерська тощо. Головною вулицею міста була [[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирська]], а центром ділового життя&nbsp;— [[Контрактовий ярмарок|контрактові ярмарки]] на [[Контрактова площа|Контрактовій площі]].
На відміну від попередніх століть кияни вперше дістали можливість розвивати своє місто в мирних умовах. Російська місцева влада приділяла увагу не лише розбудові історичного Подолу й Старокиївської гори, а й розвитку інфраструктури околиць&nbsp;— Бесарабки, Хрещатика, Печерська тощо. Головною вулицею міста була [[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирська]], а центром ділового життя&nbsp;— [[Контрактовий ярмарок|контрактові ярмарки]] на [[Контрактова площа|Контрактовій площі]].


У ХІХ столітті в Києві з'являються [[Київський університет імені Тараса Шевченка|перший університет]] й [[Національна опера України|оперний театр]], проведено [[телефон]] і [[телеграф]], розпочато рух [[Київський трамвай|Київського трамвая]]. Попри ліберальну соціально-економічну політику, імперський уряд проводив жорстку [[русифікація|русифікацію]] місцевого [[поляки|польського]], [[українці|українського]] і [[євреї|єврейського]] населення.
У XIX столітті в Києві з'являються [[Київський університет імені Тараса Шевченка|перший університет]] й [[Національна опера України|оперний театр]], проведено [[телефон]] і [[телеграф]], розпочато рух [[Київський трамвай|Київського трамвая]]. Попри ліберальну соціально-економічну політику, імперський уряд проводив жорстку [[русифікація|русифікацію]] місцевого [[поляки|польського]], [[українці|українського]] і [[євреї|єврейського]] населення.


==== Українська революція (1917—1921) ====
=== Українська революція ===
{{Докладніше|Українська революція (1917—1921)}}
{{Докладніше|Українська революція (1917—1921)|Історія Києва#Новітній час}}
У добу української революції та визвольних змагань Київ був центром боротьби за українську державність. [[3 березня]] [[1917]], після падіння царського режиму, у місті створено [[Українська Центральна Рада|Українську Центральну Раду]]. [[20 листопада]] 1917 вона [[III Універсал]]ом проголосила [[УНР|Українську народну республіку]], а Київ&nbsp;— її столицею. [[8 лютого]] [[1918]] містом заволоділи [[більшовики]], проте після укладання [[Берестейський мир|Берестейського миру]] його визволили війська [[Центральні держави|Центральних держав]]. Протягом 29 квітня&nbsp;— 14 грудня 1918 Київ був столицею [[Українська Держава|Української Держави]], якою керував [[гетьман]] [[Павло Скоропадський]]. Після повалення гетьманату до [[14 лютого]] [[1919]] в Києві базувалася [[Директорія Української Народної Республіки|Директорія УНР]]. У лютому 1919 місто повторно зайняли більшовики, у серпні&nbsp;— окупували війська [[Денікін Антон Іванович|Антона Денікіна]], а в грудні&nbsp;— знову більшовики. [[7 травня]] [[1920]] Київ відвойований союзними силами підрозділів армії УНР та польської армії під час [[радянсько-польська війна|радянсько-польської війни]]. Однак унаслідок більшовицького контрнаступу остаточно повернувся під радянську владу.
У добу української революції та визвольних змагань Київ був центром боротьби за українську державність. [[3 березня]] [[1917]] року, після падіння царського режиму, у місті створено [[Українська Центральна Рада|Українську Центральну Раду]]. [[20 листопада]] 1917 року вона [[Третій Універсал Української Центральної Ради|III Універсалом]] проголосила [[Українська Народна Республіка|Українську Народну Республіку]], а Київ&nbsp;— її столицею. [[8 лютого]] [[1918]] року містом заволоділи [[більшовики]], проте після укладання [[Берестейський мир|Берестейського миру]] його визволили війська [[Центральні держави|Центральних держав]]. Протягом 29 квітня&nbsp;— 14 грудня 1918 року Київ був столицею [[Українська Держава|Української Держави]], якою керував [[гетьман]] [[Павло Скоропадський]]. Після повалення гетьманату до [[14 лютого]] [[1919]] року в Києві базувалася [[Директорія Української Народної Республіки|Директорія УНР]]. У лютому 1919 року місто повторно зайняли більшовики, у серпні&nbsp;— окупували війська [[Денікін Антон Іванович|Антона Денікіна]], а в грудні&nbsp;— знову більшовики. [[7 травня]] [[1920]] року Київ відвойований союзними силами підрозділів армії УНР та польської армії під час [[радянсько-польська війна|радянсько-польської війни]]. Однак унаслідок більшовицького контрнаступу остаточно повернувся під радянську владу.


<gallery widths="200px" heights="200px">
<gallery widths="200px" heights="200px">
Рядок 271: Рядок 274:


=== Радянський період ===
=== Радянський період ===
==== Сталінський терор, знищення українства ====
{{main|Історія Києва#Новітній час}}


У [[1930-ті]] роки в Києві запроваджено [[автобус]]ний і [[тролейбус]]ний рух, збудовано [[міст імені Євгенії Бош]], уведено в дію першу [[АТС]], організовано центральне опалення.
У [[1930-ті]] роки в Києві запроваджено [[автобус]]ний і [[тролейбус]]ний рух, збудовано [[міст імені Євгенії Бош]], уведено в дію першу [[Автоматична телефонна станція|АТС]], організовано центральне опалення.


У 1934-му до міста [[Перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва|перенесена з Харкова столиця УСРР]].
У 1934-му до міста [[Перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва|перенесена з Харкова столиця УСРР]].


==== Сталінський терор, знищення українства ====
Починаючи з [[1930-ті|1930-х]] у Києві почалися [[Сталінські репресії]]. Масові страти здійснювалися на території [[Биківня|Биківні]]. Комуністи, що сповідували войовничий [[атеїзм]], зруйнували більшу частину київських унікальних храмів: [[Михайлівський Золотоверхий монастир]], [[Трьохсвятительська церква (Київ)|Трьохсвятительську церкву]], [[церква Богородиці Пирогощої|церкву Богородиці Пирогощої]], [[Богоявленський собор (Києво-Братський монастир)|Богоявленський]] та [[Військовий Микільський собор]]и, Воскресенську та [[Петропавлівська церква (Поділ)|Петропавлівську церкви]] на [[Поділ|Подолі]], [[Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря|Благовіщенську церкву-дзвіницю Кирилівського монастиря]], храми в стилі класицизму Миколи Доброго, Різдва, св. Ольги тощо. На місці зруйнованих пам'яток комуністи масово споруджували пам'ятники своїм ідеологам та героям. Центральною вулицею радянського Києва став [[Хрещатик]].
Починаючи з [[1930-ті|1930-х]] у Києві почалися [[Сталінські репресії]]. Масові страти здійснювалися на території [[Биківня|Биківні]]. Комуністи, що сповідували войовничий [[атеїзм]], зруйнували більшу частину київських унікальних храмів: [[Михайлівський Золотоверхий монастир]], [[Трьохсвятительська церква (Київ)|Трьохсвятительську церкву]], [[церква Богородиці Пирогощої|церкву Богородиці Пирогощої]], [[Богоявленський собор (Києво-Братський монастир)|Богоявленський]] та [[Військовий Микільський собор]]и, Воскресенську та [[Петропавлівська церква (Поділ)|Петропавлівську церкви]] на [[Поділ|Подолі]], [[Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря|Благовіщенську церкву-дзвіницю Кирилівського монастиря]], храми в стилі класицизму Миколи Доброго, Різдва, св. Ольги тощо. На місці зруйнованих пам'яток комуністи масово споруджували пам'ятники своїм ідеологам та героям. Центральною вулицею радянського Києва став [[Хрещатик]].


==== Друга світова війна ====
==== Друга світова війна та післявоєнний період ====
[[Файл:Ruined Kiev in WWII.jpg|міні|ліворуч|Руїни після [[Друга світова війна|Другої світової війни]]]]
[[Файл:Ruined Kiev in WWII.jpg|міні|ліворуч|Руїни після [[Друга світова війна|Другої світової війни]]]]
{{main|Німецька окупація Києва}}
{{main|Німецька окупація Києва}}
[[19 вересня]] [[1941]], під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], після 78 днів оборони Київ був [[Битва за Київ (1941)|напризволяще покинутий радянськими та захоплений німецькими військами]]. Місто на два роки стало адміністративним центром [[Генеральна округа Київ|Київської генеральної]], [[Київський ґебіт (міський)|міської]] та [[Київський ґебіт (сільський)|сільської округ]]. [[6 листопада]] [[1943]] радянська влада повернула собі місто.
[[19 вересня]] [[1941]] року, під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], після 78 днів оборони Київ був [[Битва за Київ (1941)|напризволяще покинутий радянськими та захоплений німецькими військами]]. Місто на два роки стало адміністративним центром [[Генеральна округа Київ|Київської генеральної]], [[Київський ґебіт (міський)|міської]] та [[Київський ґебіт (сільський)|сільської округ]]. [[6 листопада]] [[1943]] радянська влада повернула собі місто.


У ході боїв Київ сильно постраждав, зокрема через підривні роботи комуністичних партизанів. Відновлювальні роботи тривали до початку [[1950-ті|1950-х]]. У 1948 завершено будівництво газопроводу [[Дашава — Київ]], а в 1949 споруджено [[Дарницький залізничний міст]] та [[Міст Патона]]. У [[1950]] створену першу в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] [[ЕОМ]]&nbsp;— [[МЕСМ]], а в [[1951]] розпочав передачі перший в [[Україна|Україні]] телевізійний центр.
У ході боїв Київ сильно постраждав, зокрема через підривні роботи комуністичних партизанів. Відновлювальні роботи тривали до початку [[1950-ті|1950-х]]. У 1948 року завершено будівництво газопроводу [[Дашава — Київ (газопровід)|Дашава — Київ]], а в 1949 споруджено [[Дарницький залізничний міст]] та [[Міст Патона]]. У [[1950]] створену першу в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] [[Комп'ютер|ЕОМ]]&nbsp;— [[Мала електронна обчислювальна машина|МЕСМ]], а в [[1951]] розпочав передачі перший в [[Україна|Україні]] телевізійний центр.
[[Файл:Joesjtsjenko Marion Kiev 2004.jpg|міні|[[Помаранчева революція]] ([[2004]])]]
[[Файл:Joesjtsjenko Marion Kiev 2004.jpg|міні|[[Помаранчева революція]] ([[2004]])]]
У [[1960]] запущено першу [[Київський метрополітен|ділянку метрополітену]], зведено нові житлові масиви на лівому березі Дніпра. Відкрито Театр драми і комедії та Молодіжний театр, [[Музей народної архітектури та побуту УРСР]], [[Музей історії Києва]] та [[Музей історії України у Другій світовій війні]] (до 2015 року мав назву «Музей історії Великої Вітчизняної війни»). Разом із тим із середини 1960-х поновилася ідеологічна диктатура, а Київ стає центром [[Дисидентський рух|дисидентського руху]]. Припинення репресій та повернення політв'язнів в Україну почалося лише за часів перебудови після [[1986]].
У [[1960]] році запущено першу [[Київський метрополітен|ділянку метрополітену]], зведено нові житлові масиви на лівому березі Дніпра. Відкрито Театр драми і комедії та Молодіжний театр, [[Музей народної архітектури та побуту УРСР]], [[Музей історії Києва]] та [[Музей історії України у Другій світовій війні]] (до 2015 року мав назву «Музей історії Великої Вітчизняної війни»). Разом із тим із середини 1960-х поновилася ідеологічна диктатура, а Київ стає центром [[Дисидентський рух|дисидентського руху]]. Припинення репресій та повернення політв'язнів в Україну почалося лише за часів перебудови після [[1986]] року.


=== Новітній час ===
=== Незалежна Україна ===
==== Кінець XX — початок XXI століття ====
[[Файл:Підняття українського прапора над Києвом, подія.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Мітинг Народного Руху України на честь підняття Національного Прапора над Київською міською радою, 24 липня 1990 року]]
[[Файл:Підняття українського прапора над Києвом, подія.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Мітинг Народного Руху України на честь підняття Національного Прапора над Київською міською радою, 24 липня 1990 року]]
У [[1991]] Київ став столицею незалежної [[Україна|України]]. Проте в місті важко впроваджувалися позитивні зрушення: давалася взнаки загальнодержавна соціально-економічна криза, що призвела до безробіття та скорочення виробництва. У цей час добудовано [[Сирецько-Печерська лінія|лінію метрополітену]] на [[Лук'янівка (Київ)|Лук'янівку]] та [[Харківський масив]], відкрито [[Співоче поле (Київ)|Співоче поле]].
У [[1991]] року Київ став столицею незалежної [[Україна|України]]. Проте в місті важко впроваджувалися позитивні зрушення: давалася взнаки загальнодержавна соціально-економічна криза, що призвела до безробіття та скорочення виробництва. У цей час добудовано [[Сирецько-Печерська лінія|лінію метрополітену]] на [[Лук'янівка (Київ)|Лук'янівку]] та [[Харківський масив]], відкрито [[Співоче поле (Київ)|Співоче поле]].


У новому столітті Київ неодноразово ставав центром акцій протесту. Наприкінці 2000&nbsp;— початку 2001 року Київ став центром політичної акції «[[Україна без Кучми]]». Вона була найбільшим силовим виступом проти влади за часів незалежності. З листопада 2004 до січня 2005-го в місті відбувалися масові протести проти фальсифікації [[Вибори Президента України 2004|президентських виборів]], які отримали назву [[Помаранчева революція]]. З листопада 2013-го по лютий 2014-го Київ став центром [[Євромайдан|Революції гідності]], у ході якої у зіткненнях зі [[Беркут (спецпідрозділ)|спецпідрозділами «Беркуту»]] в центрі міста загинули [[Небесна сотня|більше сотні протестувальників]] і кількасот зазнали тяжких поранень.
У новому столітті Київ неодноразово ставав центром акцій протесту. Наприкінці 2000&nbsp;— початку 2001 року Київ став центром політичної акції «[[Україна без Кучми]]». Вона була найбільшим силовим виступом проти влади за часів незалежності. З листопада 2004 до січня 2005-го в місті відбувалися масові протести проти фальсифікації [[Вибори Президента України 2004|президентських виборів]], які отримали назву [[Помаранчева революція]]. З листопада 2013-го по лютий 2014-го Київ став центром [[Євромайдан|Революції гідності]], у ході якої у зіткненнях зі [[Беркут (спецпідрозділ)|спецпідрозділами «Беркуту»]] в центрі міста загинули [[Небесна сотня|більше сотні протестувальників]] і кількасот зазнали тяжких поранень.


11 березня 2016 року у Києві 79 бульварів, вулиць, площ і провулків отримали нові назви в рамках виконання закону про декомунізацію (відповідний документ опубліковано на сайті [[Київська міська державна адміністрація|Київської міської державної адміністрації]])<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/news/202288.79-ulits-v-Kieve-izmenili-nazvaniya.uk|title=79 вулиць у Києві змінили назви (повний список)|last=|first=|date=2016-03-11|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=|archive-date=2016-03-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20160315053503/http://ukranews.com/news/202288.79-ulits-v-Kieve-izmenili-nazvaniya.uk}}</ref>.
11 березня 2016 року у Києві 79 бульварів, вулиць, площ і провулків отримали нові назви в рамках виконання закону про декомунізацію (відповідний документ опубліковано на сайті [[Київська міська державна адміністрація|Київської міської державної адміністрації]])<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/news/202288.79-ulits-v-Kieve-izmenili-nazvaniya.uk|title=79 вулиць у Києві змінили назви (повний список)|last=|first=|date=2016-03-11|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=|archive-date=2016-03-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20160315053503/http://ukranews.com/news/202288.79-ulits-v-Kieve-izmenili-nazvaniya.uk}}</ref>.
{{Детальніше|Пандемія коронавірусної хвороби 2019|Коронавірусна хвороба 2019 в Україні}}

11 березня 2020 Кабінет міністрів прийняв постанову Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19<ref>[https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zapobigannya-poshim110320rennyu-na-teritoriyi-ukrayini-koronavirusu-covid-19 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200319010845/https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zapobigannya-poshim110320rennyu-na-teritoriyi-ukrayini-koronavirusu-covid-19 |date=19 березня 2020 }}, kmu.gov.ua {{перевірено|13|3|2020}}</ref>, якою на території України встановлено карантин з 12 березня до 3 квітня 2020&nbsp;р. і заборонено:
=== Епідемія коронавірусу ===
{{Детальніше|Пандемія коронавірусної хвороби 2019}}
{{Детальніше|Коронавірусна хвороба 2019 в Україні}}
11 березня 2020 Кабінет міністрів прийняв постанову Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19<ref>[https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zapobigannya-poshim110320rennyu-na-teritoriyi-ukrayini-koronavirusu-covid-19 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200319010845/https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zapobigannya-poshim110320rennyu-na-teritoriyi-ukrayini-koronavirusu-covid-19 |date=19 березня 2020 }}, kmu.gov.ua {{перевірено|13|3|2020}}</ref>, якою на території України встановлено '''карантин з 12 березня до 3 квітня 2020'''&nbsp;р. і заборонено:
* відвідування закладів освіти її здобувачами;
* відвідування закладів освіти її здобувачами;
* проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
* проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Рядок 308: Рядок 308:
Пізно ввечері 16 березня в Києві виявлено 2 випадки захворювання на коронавірус. Один київський випадок бере початок з Радомишля.<ref name="ДіставсяКиєва">[https://www.pravda.com.ua/news/2020/03/16/7243873/ Коронавірус дістався Києва: одразу 2 випадки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200317145738/https://www.pravda.com.ua/news/2020/03/16/7243873/ |date=17 березня 2020 }}, Українська правда, 16 березня 2020</ref> Також 16 березня тимчасово заборонили церковні служби та обряди<ref>{{Cite web|title=Влада тимчасово забороняє церковні служби і обряди|url=https://24tv.ua/vlada_timchasovo_zaboronyaye_tserkovni_sluzhbi_i_obryadi_n1298460|website=24 Канал|accessdate=2020-03-16|archive-date=2021-02-27|archive-url=https://web.archive.org/web/20210227200827/https://24tv.ua/vlada_timchasovo_zaboronyaye_tserkovni_sluzhbi_i_obryadi_n1298460}}</ref>.
Пізно ввечері 16 березня в Києві виявлено 2 випадки захворювання на коронавірус. Один київський випадок бере початок з Радомишля.<ref name="ДіставсяКиєва">[https://www.pravda.com.ua/news/2020/03/16/7243873/ Коронавірус дістався Києва: одразу 2 випадки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200317145738/https://www.pravda.com.ua/news/2020/03/16/7243873/ |date=17 березня 2020 }}, Українська правда, 16 березня 2020</ref> Також 16 березня тимчасово заборонили церковні служби та обряди<ref>{{Cite web|title=Влада тимчасово забороняє церковні служби і обряди|url=https://24tv.ua/vlada_timchasovo_zaboronyaye_tserkovni_sluzhbi_i_obryadi_n1298460|website=24 Канал|accessdate=2020-03-16|archive-date=2021-02-27|archive-url=https://web.archive.org/web/20210227200827/https://24tv.ua/vlada_timchasovo_zaboronyaye_tserkovni_sluzhbi_i_obryadi_n1298460}}</ref>.


==== Російсько-українська війна ====
=== Російське вторгнення 2022 року ===
{{Див. також|Російське вторгнення в Україну (2022)|Бої за Київ (2022)}}
{{Див. також|Російське вторгнення в Україну (2022)|Бої за Київ (2022)}}


Рядок 321: Рядок 321:
Символікою міста Києва є [[герб Києва]], [[прапор Києва]] та [[Як тебе не любити, Києве мій!|гімн Києва]]. Також місто має логотип у двох версіях: українською та англійською мовою.
Символікою міста Києва є [[герб Києва]], [[прапор Києва]] та [[Як тебе не любити, Києве мій!|гімн Києва]]. Також місто має логотип у двох версіях: українською та англійською мовою.


Сучасним гербом Києва є зображення святого покровителя міста [[Архангел Михаїл|архангела Михаїла]] на синьому щиті. Цей герб був офіційно затверджений Київською міською радою 18 квітня 1995<ref>[[s:Про герб міста Києва|Рішення Київської міської ради «Про герб міста Києва»]]&nbsp;— Вікіджерела</ref>. Він є подібним до герба [[Київське воєводство|Київського воєводства]]<ref>{{Cite web |url=https://dt.ua/SOCIETY/metamorfozi_stolichnogo_gerba.html |title=Володимир Олійник. Метаморфози столичного герба.— Дзеркало тижня, 24 березня, 2006 |accessdate=7 квітня 2018 |archive-date=14 липня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180714164335/https://dt.ua/SOCIETY/metamorfozi_stolichnogo_gerba.html }}</ref>. Прапор Києва є ідентичним до герба&nbsp;— архангел Михаїл на синьому полотнищі.
Сучасним гербом Києва є зображення святого покровителя міста [[Архангел Михаїл|архангела Михаїла]] на синьому щиті. Цей герб був офіційно затверджений Київською міською радою 18 квітня 1995 року<ref>[[s:Про герб міста Києва|Рішення Київської міської ради «Про герб міста Києва»]]&nbsp;— Вікіджерела</ref>. Він є подібним до герба [[Київське воєводство|Київського воєводства]]<ref>{{Cite web |url=https://dt.ua/SOCIETY/metamorfozi_stolichnogo_gerba.html |title=Володимир Олійник. Метаморфози столичного герба.— Дзеркало тижня, 24 березня, 2006 |accessdate=7 квітня 2018 |archive-date=14 липня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180714164335/https://dt.ua/SOCIETY/metamorfozi_stolichnogo_gerba.html }}</ref>. Прапор Києва є ідентичним до герба&nbsp;— архангел Михаїл на синьому полотнищі.


Найстарішим відомим гербом Києва є герб датований 1480 роком. На ньому зображені лук зі стрілою, який натягують дві висунуті з хмари руки. В XVII сторіччі почав використовуватись герб із зображенням арбалета замість лука, який тримає лише одна рука. Зараз цей герб використовується як сучасний [[герб Подільського району]]. Герб із зображенням архангела Михаїла до 1782 року використовувався як герб [[Київське воєводство|Київського Воєводства]] (на червоному фоні) та [[Київський полк|Київського полку]] (на синьому фоні), а з 1782 року до моменту захоплення Києва більшовиками як герб міста Києва<ref>[https://www.interesniy.kiev.ua/arxistratig-na-gerbe-stolicy/ Архистратиг на гербе столицы&nbsp;— Интересный Киев] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170323054447/https://www.interesniy.kiev.ua/arxistratig-na-gerbe-stolicy/ |date=23 березня 2017 }}{{ref-ru}}</ref>. Від початку 1920-х до 1969 року місто не мало власного герба, поки не був затверджений радянський герб Києва, на якому були зображені лук та гілка каштану разом із зіркою міста-героя та серпом із молотом. Радянський герб Києва слугував офіційним до затвердження сучасного герба в 1995 році.
Найстарішим відомим гербом Києва є герб датований 1480 роком. На ньому зображені лук зі стрілою, який натягують дві висунуті з хмари руки. В XVII сторіччі почав використовуватись герб із зображенням арбалета замість лука, який тримає лише одна рука. Зараз цей герб використовується як сучасний [[герб Подільського району]]. Герб із зображенням архангела Михаїла до 1782 року використовувався як герб [[Київське воєводство|Київського Воєводства]] (на червоному фоні) та [[Київський полк|Київського полку]] (на синьому фоні), а з 1782 року до моменту захоплення Києва більшовиками як герб міста Києва<ref>[https://www.interesniy.kiev.ua/arxistratig-na-gerbe-stolicy/ Архистратиг на гербе столицы&nbsp;— Интересный Киев] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170323054447/https://www.interesniy.kiev.ua/arxistratig-na-gerbe-stolicy/ |date=23 березня 2017 }}{{ref-ru}}</ref>. Від початку 1920-х до 1969 року місто не мало власного герба, поки не був затверджений радянський герб Києва, на якому були зображені лук та гілка каштану разом із зіркою міста-героя та серпом із молотом. Радянський герб Києва слугував офіційним до затвердження сучасного герба в 1995 році.
Рядок 331: Рядок 331:
</gallery>
</gallery>


Гімном Києва є пісня «[[Як тебе не любити, Києве мій!]]», яку в 1962 році створили композитор [[Ігор Шамо]] та поет [[Дмитро Луценко]] і яку того ж року вперше виконав співак [[Юрій Гуляєв]]<ref>{{Cite web |url=http://www.pisni.org.ua/songlist/kyyiv-1.html |title=Пісні про Київ — Українські пісні |accessdate=17 квітня 2019 |archive-date=17 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190417053623/http://www.pisni.org.ua/songlist/kyyiv-1.html }}</ref>. Пісня була затверджена Київською міською радою як офіційний гімн 13 листопада 2014, а до того вона довгий час була неофіційним народним гімном<ref>{{Cite web |url=http://kiev.pravda.com.ua/news/5464ecc6c3e17/ |title=Київрада затвердила гімн Києва — Українська Правда |accessdate=5 листопада 2018 |archive-date=8 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181208213819/http://kiev.pravda.com.ua/news/5464ecc6c3e17/ }}</ref>. Під час святкування Дня Києва 30 травня 2015 року на [[Софійська площа (Київ)|Софійській площі]] близько 3 тисяч учасників разом із міським головою [[Кличко Віталій Володимирович|Віталієм Кличком]] взяли участь у встановленні всеукраїнського рекорду із наймасовішого виконання цієї пісні<ref>{{Cite web |url=http://zik.ua/ua/news/2015/05/31/na_den_mista_tysyachi_kyyan_vstanovyly_rekord_gurtom_zaspivavshy_gimn_stolytsi_594650 |title=На День міста тисячі киян встановили рекорд, гуртом заспівавши гімн столиці — ZIK |accessdate=22 березня 2017 |archive-date=5 серпня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150805112057/http://zik.ua/ua/news/2015/05/31/na_den_mista_tysyachi_kyyan_vstanovyly_rekord_gurtom_zaspivavshy_gimn_stolytsi_594650 }}</ref><ref>[http://zn.ua/UKRAINE/prazdnovanii-dnya-kieva-ukraincy-ustanovili-massovyy-rekord-ispolneniya-gimna-stolicy-177916_.html Украинцы установили массовый рекорд исполнения гимна Киева&nbsp;— Дзеркало Тижня] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170118043612/http://zn.ua/UKRAINE/prazdnovanii-dnya-kieva-ukraincy-ustanovili-massovyy-rekord-ispolneniya-gimna-stolicy-177916_.html |date=18 січня 2017 }}{{ref-ru}}</ref>. Також Києву присвячена «[https://www.youtube.com/watch?v=JPmJEIiCWwk Пісня про Київ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200309112455/https://www.youtube.com/watch?v=JPmJEIiCWwk&gl=US&hl=en |date=9 Березня 2020 }}» [[Заслужений артист України|заслуженого артиста України]] [[Юрко Юрченко|Юрка Юрченка]].
Гімном Києва є пісня «[[Як тебе не любити, Києве мій!]]», яку в 1962 році створили композитор [[Шамо Ігор Наумович|Ігор Шамо]] та поет [[Луценко Дмитро Омелянович|Дмитро Луценко]] і яку того ж року вперше виконав співак [[Юрій Гуляєв]]<ref>{{Cite web |url=http://www.pisni.org.ua/songlist/kyyiv-1.html |title=Пісні про Київ — Українські пісні |accessdate=17 квітня 2019 |archive-date=17 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190417053623/http://www.pisni.org.ua/songlist/kyyiv-1.html }}</ref>. Пісня була затверджена Київською міською радою як офіційний гімн 13 листопада 2014 року, а до того вона довгий час була неофіційним народним гімном<ref>{{Cite web |url=http://kiev.pravda.com.ua/news/5464ecc6c3e17/ |title=Київрада затвердила гімн Києва — Українська Правда |accessdate=5 листопада 2018 |archive-date=8 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181208213819/http://kiev.pravda.com.ua/news/5464ecc6c3e17/ }}</ref>. Під час святкування Дня Києва 30 травня 2015 року на [[Софійська площа (Київ)|Софійській площі]] близько 3 тисяч учасників разом із міським головою [[Кличко Віталій Володимирович|Віталієм Кличком]] взяли участь у встановленні всеукраїнського рекорду із наймасовішого виконання цієї пісні<ref>{{Cite web |url=http://zik.ua/ua/news/2015/05/31/na_den_mista_tysyachi_kyyan_vstanovyly_rekord_gurtom_zaspivavshy_gimn_stolytsi_594650 |title=На День міста тисячі киян встановили рекорд, гуртом заспівавши гімн столиці — ZIK |accessdate=22 березня 2017 |archive-date=5 серпня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150805112057/http://zik.ua/ua/news/2015/05/31/na_den_mista_tysyachi_kyyan_vstanovyly_rekord_gurtom_zaspivavshy_gimn_stolytsi_594650 }}</ref><ref>[http://zn.ua/UKRAINE/prazdnovanii-dnya-kieva-ukraincy-ustanovili-massovyy-rekord-ispolneniya-gimna-stolicy-177916_.html Украинцы установили массовый рекорд исполнения гимна Киева&nbsp;— Дзеркало Тижня] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170118043612/http://zn.ua/UKRAINE/prazdnovanii-dnya-kieva-ukraincy-ustanovili-massovyy-rekord-ispolneniya-gimna-stolicy-177916_.html |date=18 січня 2017 }}{{ref-ru}}</ref>. Також Києву присвячена «[https://www.youtube.com/watch?v=JPmJEIiCWwk Пісня про Київ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200309112455/https://www.youtube.com/watch?v=JPmJEIiCWwk&gl=US&hl=en |date=9 Березня 2020 }}» [[Заслужений артист України|заслуженого артиста України]] [[Юрко Юрченко|Юрка Юрченка]].


[[Файл:Kyiv logo english.svg|250px|міні|Варіант логотипа Києва англійською мовою (''«Все починається в Києві»'').]]
[[Файл:Kyiv logo english.svg|250px|міні|Варіант логотипа Києва англійською мовою (''«Все починається в Києві»'').]]
Логотип Києва був створений у 2011 році дизайнером Андрієм Федоровим у рамках підготовки до [[Євро 2012|Євро-2012]] і був затверджений 21 грудня 2012 року<ref>{{Cite web |url=http://ua.korrespondent.net/kyiv/1442359-kiyiv-zatverdiv-svij-novij-logotip |title=Київ затвердив свій новий логотип — Корреспондент |accessdate=22 березня 2017 |archive-date=23 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170323053231/http://ua.korrespondent.net/kyiv/1442359-kiyiv-zatverdiv-svij-novij-logotip }}</ref>. Логотип являє собою поєднання чотирьох фігур, які символізують певну рису міста: крапля, яка символізує річку Дніпро; каштан, який символізує Київ як місто-парк; купол, який символізує велику кількість церков та храмів; серце, яке символізує любов киян до свого міста<ref>{{Cite web |url=https://www.interesniy.kiev.ua/noviy-logotip-kiyeva/ |title=Новий логотип Києва — Интересный Киев |accessdate=22 березня 2017 |archive-date=23 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170323054205/https://www.interesniy.kiev.ua/noviy-logotip-kiyeva/ }}</ref>.
Логотип Києва був створений у 2011 році дизайнером Андрієм Федоровим у рамках підготовки до [[Чемпіонат Європи з футболу 2012|Євро-2012]] і був затверджений 21 грудня 2012 року<ref>{{Cite web |url=http://ua.korrespondent.net/kyiv/1442359-kiyiv-zatverdiv-svij-novij-logotip |title=Київ затвердив свій новий логотип — Корреспондент |accessdate=22 березня 2017 |archive-date=23 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170323053231/http://ua.korrespondent.net/kyiv/1442359-kiyiv-zatverdiv-svij-novij-logotip }}</ref>. Логотип являє собою поєднання чотирьох фігур, які символізують певну рису міста: крапля, яка символізує річку Дніпро; каштан, який символізує Київ як місто-парк; купол, який символізує велику кількість церков та храмів; серце, яке символізує любов киян до свого міста<ref>{{Cite web |url=https://www.interesniy.kiev.ua/noviy-logotip-kiyeva/ |title=Новий логотип Києва — Интересный Киев |accessdate=22 березня 2017 |archive-date=23 березня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170323054205/https://www.interesniy.kiev.ua/noviy-logotip-kiyeva/ }}</ref>.


== Влада ==
== Влада ==
Рядок 359: Рядок 359:
* [[Конституційний Суд України|Конституційний Суд]]&nbsp;— судовий орган влади, що гарантує верховенство [[Конституція України|Конституції України]] як Основного Закону держави на всій території України, розташований на [[Вулиця Жилянська|вул. Жилянській]], 14.
* [[Конституційний Суд України|Конституційний Суд]]&nbsp;— судовий орган влади, що гарантує верховенство [[Конституція України|Конституції України]] як Основного Закону держави на всій території України, розташований на [[Вулиця Жилянська|вул. Жилянській]], 14.
* [[Верховний Суд (Україна)|Верховний Суд]]&nbsp;— судовий орган влади, розташований на [[Вулиця Пилипа Орлика (Київ)|вул. П. Орлика]], 4-а.
* [[Верховний Суд (Україна)|Верховний Суд]]&nbsp;— судовий орган влади, розташований на [[Вулиця Пилипа Орлика (Київ)|вул. П. Орлика]], 4-а.
* Національне антикорупційне бюро — державний антикорупційний орган, розташований на вул. Сурікова 3.<ref>{{Cite web|title=Национальное антикоррупционное бюро Украины · вулиця Сурикова, 3, Київ, Украина, 02000|url=https://www.google.com/maps/place/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B5+%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B5+%D0%B1%D1%8E%D1%80%D0%BE+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%8B/@50.4352095,30.4739782,15z/data=!4m5!3m4!1s0x0:0xb5e0d6e4d50af476!8m2!3d50.4352095!4d30.4739782?shorturl=1|website=Национальное антикоррупционное бюро Украины · вулиця Сурикова, 3, Київ, Украина, 02000|accessdate=2022-09-13|language=ru-US}}</ref>


{{Gallery|title=Урядові споруди|width=170|height=120|lines=3|align=center
{{Gallery|title=Урядові споруди|width=170|height=120|lines=3|align=center
Рядок 475: Рядок 476:
* [[Болгарська мова|болгарська]]&nbsp;— 0,02&nbsp;%
* [[Болгарська мова|болгарська]]&nbsp;— 0,02&nbsp;%


Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 30% населення міста, російською — 33%, українською та російською в рівній мірі — 36%, українською та іншою мовою в рівній мірі - 1%.<ref name=":0">Якою мовою спілкуються в регіонах України?
Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 30&nbsp;% населення міста, російською&nbsp;— 33&nbsp;%, українською та російською в рівній мірі&nbsp;— 36&nbsp;%, українською та іншою мовою в рівній мірі&nbsp;— 1&nbsp;%.<ref name=":0">Якою мовою спілкуються в регіонах України?
http://pravda.press/news/society/yakoyu-movoyu-spilkuyutsya-v-regionakh-ukrainy--26894/</ref>
http://pravda.press/news/society/yakoyu-movoyu-spilkuyutsya-v-regionakh-ukrainy--26894/</ref>


Рядок 483: Рядок 484:


=== Національний склад ===
=== Національний склад ===
Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 91% населення міста, росіяни — 7%, інші народності - 2%.<ref name=":0"/>
Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 91&nbsp;% населення міста, росіяни&nbsp;— 7&nbsp;%, інші народності&nbsp;— 2&nbsp;%<ref name=":0"/>.


{| style="float:left" class="standard" style="font-size: 90%
{| style="float:left" class="standard" style="font-size: 90%
Рядок 505: Рядок 506:
[[Файл:City-Horizon-Tower.jpg|міні|[[Українська біржа]]]]
[[Файл:City-Horizon-Tower.jpg|міні|[[Українська біржа]]]]
{{main|Економіка Києва}}
{{main|Економіка Києва}}
=== Основна характеристика ===
У X—XIII століттях основу економіки Києва становили сільське господарство, ремесло, торгівля. У місті працювали ремісники понад 60 спеціальностей<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>: [[Гончарство|гончарі]], [[коваль|ковалі]] по чорних і кольорових металах, [[ливарник]]и, виробники скла, обробники кості, дерева й каменю. Київські ювеліри володіли техніками [[емаль|емалі]], [[Чернь (ювелірна)|черні]], [[зернь|зерні]], [[полива|поливи]]. На XI століття в місті діяло вісім ринків, найбільшими з яких були «[[Бабин торжок]]» у княжому місті та «[[Торговище]]» на Подолі<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. З Києва імпортували сировину (хутро, мед, віск, шкіри, хліб) і ремісничі вироби (зброя, прикраси). В місті постійно проживали руські, візантійські, єврейські й європейські купці. Через Київ проходили три міжнародні торгові шляхи&nbsp;— [[із варяг у греки|Грецький]], що сполучав [[Скандинавія|Скандинавію]] із [[Візантія|Візантією]]; [[Київський шлях|Київський]], що сполучав Русь із [[Польща|Польщею]], [[Чехія|Чехією]] та [[Баварія|Баварією]]; [[Залозний шлях|Залозний]], що вів на Кавказ, до азійських країн<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
У X—XIII століттях основу економіки Києва становили сільське господарство, ремесло, торгівля. У місті працювали ремісники понад 60 спеціальностей<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>: [[Гончарство|гончарі]], [[коваль|ковалі]] по чорних і кольорових металах, [[ливарник]]и, виробники скла, обробники кості, дерева й каменю. Київські ювеліри володіли техніками [[емаль|емалі]], [[Чернь (ювелірна)|черні]], [[зернь|зерні]], [[полива|поливи]]. На XI століття в місті діяло вісім ринків, найбільшими з яких були «[[Бабин торжок]]» у княжому місті та «[[Торговище]]» на Подолі<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. З Києва імпортували сировину (хутро, мед, віск, шкіри, хліб) і ремісничі вироби (зброя, прикраси). У&nbsp;місті постійно проживали руські, візантійські, єврейські й європейські купці. Через Київ проходили три міжнародні торгові шляхи&nbsp;— [[Шлях із варягів у греки|Грецький]], що сполучав [[Скандинавія|Скандинавію]] із [[Візантія|Візантією]]; [[Київський шлях|Київський]], що сполучав Русь із [[Польща|Польщею]], [[Чехія|Чехією]] та [[Баварія|Баварією]]; [[Залозний шлях|Залозний]], що вів на Кавказ, до азійських країн<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.


2005 року [[Валовий регіональний продукт|ВРП]] становив 32 мільярди доларів, 6-те місце серед міст центрально-східної Європи після [[Москва|Москви]], [[Прага|Праги]], [[Будапешт]]а, [[Варшава|Варшави]] і [[Бухарест]]а; ВРП на душу населення&nbsp;— 12 000 $; середня заробітна плата&nbsp;— 280 $, а вже в грудні 2010-го&nbsp;— 528 $.
2005 року [[Валовий регіональний продукт|ВРП]] становив 32 мільярди доларів, 6-те місце серед міст центрально-східної Європи після [[Москва|Москви]], [[Прага|Праги]], [[Будапешт]]а, [[Варшава|Варшави]] і [[Бухарест]]а; ВРП на душу населення&nbsp;— 12&nbsp;000&nbsp;$; середня заробітна плата&nbsp;— 280&nbsp;$, а вже в грудні 2010-го&nbsp;— 528&nbsp;$.


Зростання ВРП 2006 року&nbsp;— 5,3&nbsp;%. На 2004 рік сукупний обсяг [[Прямі іноземні інвестиції|прямих іноземних інвестицій]] становив 2,7 мільярда доларів США, експорт&nbsp;— 4,13 мільярда доларів США.
Зростання ВРП 2006 року&nbsp;— 5,3&nbsp;%. На 2004 рік сукупний обсяг [[Прямі іноземні інвестиції|прямих іноземних інвестицій]] становив 2,7 мільярда доларів США, експорт&nbsp;— 4,13 мільярда доларів США.
Рядок 518: Рядок 520:


=== Бюджет міста ===
=== Бюджет міста ===
Доходи столиці у проекті бюджету на 2022 рік плануються в сумі понад 68&nbsp;млрд грн, видатки&nbsp;— понад 66&nbsp;млрд грн.<ref>{{Cite web|title=Кличко назвав бюджет Києва на 2022|url=https://www.epravda.com.ua/news/2021/11/6/679487/|website=Економічна правда|accessdate=2021-11-06|language=uk|archive-date=2021-11-06|archive-url=https://web.archive.org/web/20211106082557/https://www.epravda.com.ua/news/2021/11/6/679487/}}</ref>
Доходи столиці у проекті бюджету на 2022 рік плануються в сумі понад 68&nbsp;млрд грн, видатки&nbsp;— понад 66&nbsp;млрд грн<ref>{{Cite web|title=Кличко назвав бюджет Києва на 2022|url=https://www.epravda.com.ua/news/2021/11/6/679487/|website=Економічна правда|accessdate=2021-11-06|language=uk|archive-date=2021-11-06|archive-url=https://web.archive.org/web/20211106082557/https://www.epravda.com.ua/news/2021/11/6/679487/}}</ref>.


=== Промисловість ===
=== Промисловість ===
[[Файл:Украина, Киев - Кондитерская фабрика Roshen 02.jpg|міні|Кондитерська фабрика [[Рошен]]]]
[[Файл:Украина, Киев - Кондитерская фабрика Roshen 02.jpg|міні|Кондитерська фабрика [[Рошен]]]]


Київ&nbsp;— один із найбільших індустріальних центрів України. 2010 року обсяг реалізованої промислової продукції місцевих підприємств становив 39 855,8&nbsp;млн ₴<ref>{{Cite web |url=http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=2236&lang=1 |title=Оприлюднення експрес-випусків Головного управління статистики у м. Києві 2011 року |accessdate=24 лютого 2011 |archive-date=23 травня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110523233256/http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=2236&lang=1 }}</ref> (близько 4&nbsp;% від загальноукраїнського обсягу<ref>[http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2007/pr/oprp/oprp05_u.html Основні показники розвитку промисловості України]{{Недоступне посилання|date=грудень 2021 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>). У структурі реалізованої продукції за січень-жовтень 2016 року найбільша питома вага припадає на виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (47,9&nbsp;%) та на виробництво й розподілення електроенергії, газу та опалення (19,3&nbsp;%)<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2017/bl/12/reg/bul1080.zip |title=Соціально-економічне становище м. Києва за січень–жовтень 2017 року |accessdate=14 грудня 2017 |archive-date=16 листопада 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181116030203/http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2017/bl/12/reg/bul1080.zip }}</ref>. Місто є великим центром машинобудування, зокрема важкого-, енергомашинобудування, верстато-, судно-, приладобудування; чорної і кольорової металургії, хімічної, легкої, поліграфічної промисловостей.
Київ&nbsp;— один із найбільших індустріальних центрів України. 2010 року обсяг реалізованої промислової продукції місцевих підприємств становив 39 855,8&nbsp;млн&nbsp;₴<ref>{{Cite web |url=http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=2236&lang=1 |title=Оприлюднення експрес-випусків Головного управління статистики у м. Києві 2011 року |accessdate=24 лютого 2011 |archive-date=23 травня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110523233256/http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=2236&lang=1 }}</ref> (близько 4&nbsp;% від загальноукраїнського обсягу<ref>[http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2007/pr/oprp/oprp05_u.html Основні показники розвитку промисловості України]{{Недоступне посилання|date=грудень 2021 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>). У структурі реалізованої продукції за січень-жовтень 2016 року найбільша питома вага припадає на виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (47,9&nbsp;%) та на виробництво й розподілення електроенергії, газу та опалення (19,3&nbsp;%)<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2017/bl/12/reg/bul1080.zip |title=Соціально-економічне становище м. Києва за січень–жовтень 2017 року |accessdate=14 грудня 2017 |archive-date=16 листопада 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181116030203/http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2017/bl/12/reg/bul1080.zip }}</ref>. Місто є великим центром машинобудування, зокрема важкого-, енергомашинобудування, верстато-, судно-, приладобудування; чорної і кольорової металургії, хімічної, легкої, поліграфічної промисловостей.


У Києві розміщено заводи різних галузей промисловості:
У Києві розміщено заводи різних галузей промисловості. Харчова: [[Оболонь (компанія)|Оболонь]], [[Росинка]], [[Київський пивоварний завод «Славутич»|Славутич]], [[Roshen|Рошен]] ([[Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса|Кондитерська фабрика ім. Карла Маркса]]), [[Олком]]. Машинобудівна: [[Дарницький вагоноремонтний завод|ДВРЗ]], [[Перший київський машинобудівний завод]], [[Київський бронетанковий завод]], [[Кузня на Рибальському]], [[АНТК імені Олега Антонова|АНТК імені Антонова]], [[Арсенал (завод)|Арсенал]]. Хімічна: [[Фармацевтика|фармацевтична]] фірма [[Дарниця (фірма)|Дарниця]], [[ВАТ «Київхімволокно»|«Київхімволокно»]], Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод.

* Харчова: «<nowiki/>[[Оболонь (компанія)|Оболонь]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Росинка]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Київський пивоварний завод|Славутич]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Рошен]]<nowiki/>» ([[Київська кондитерська фабрика Рошен|Кондитерська фабрика ім. Карла Маркса]]), «<nowiki/>[[Олком]]<nowiki/>».
* Машинобудівна: [[Дарницький вагоноремонтний завод|ДВРЗ]], [[Перший київський машинобудівний завод]], [[Київський бронетанковий завод]], [[Кузня на Рибальському]], [[Державне підприємство «Антонов»|АНТК імені Антонова]], «<nowiki/>[[Арсенал (завод)|Арсенал]]<nowiki/>».
* Хімічна: [[Фармацевтика|фармацевтична]] фірма «<nowiki/>[[Дарниця (фармацевтична компанія)|Дарниця]]<nowiki/>», [[Київхімволокно|«Київхімволокно»]], Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод.


=== Заробітна плата ===
=== Заробітна плата ===
Станом на 2022 рік середня заробітна плата в Києві становила 21 347 гривень на місяць. Найбільш високо оплачувалися професії в сфері добувної промисловості та розроблення кар'єрів (44 346 гр./міс.), інформації та телекомунікації (35 337 гр./міс.) і фінансової та страхової діяльності (30 234 гр./міс.). Найменше оплачувалися професії в сфері тимчасового розміщення і організації харчування (10 837 гр./міс.), будівництва (11 573 гр./міс.) та сільського/лісового/рибного господарства (12 456 гр./міс.).
{{update|дата=жовтень 2015}}Станом на березень 2007 року середня номінальна заробітна плата&nbsp;— 1420 ₴ на місяць. Для грудня 2010 року цей показник&nbsp;— 4174 ₴. Зокрема, за основними видами діяльності: у будівництві&nbsp;— 1673 ₴, у транспорті та зв'язку&nbsp;— 2256 ₴, у торгівлі&nbsp;— 1784,88 ₴, у промисловості&nbsp;— 1693 ₴, в охороні здоров'я та наданні соціальної допомоги&nbsp;— 859 ₴, в освіті&nbsp;— 1237 ₴, у державному управлінні&nbsp;— 3012 ₴, у діяльності у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг&nbsp;— 1730 ₴<ref name="kmv1">{{Cite web |url=http://www.kmv.gov.ua/servdir.asp?Id=32&IdServ=1463 |title=Інформація про виконання Головним управлінням праці та зайнятості основних показників Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2007 рік за І квартал 2007 року |accessdate=19 травня 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070429192555/http://www.kmv.gov.ua/servdir.asp?Id=32&IdServ=1463 |archivedate=29 квітня 2007 |deadurl=yes }}</ref>. На січень 2016 середня номінальна заробітна плата в місті 7126 ₴<ref>{{Cite web |url=http://index.minfin.com.ua/index/average/chart.php?26 |title=Архівована копія |accessdate=9 березня 2016 |archive-date=8 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160308045931/http://index.minfin.com.ua/index/average/chart.php?26 }}</ref>, а на січень 2022 складала 21347 гривень.<ref>{{Cite web |url=https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/average/ |title=Архівована копія |accessdate=20 квітня 2022 |archive-date=6 вересня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180906073239/https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/average/ }}</ref>

'''По роках (станом на січень кожного)'''<ref>{{Cite web |url=http://www.kiev.ukrstat.gov.ua/p.php3?c=1139|title=Середня заробітна плата штатних працівників за видами економічної діяльності за місяць у 2022 році|accessdate=1 січня 2020|archive-date=|archive-url=}}</ref>.
{| class="standard"
! Рік
! Зарплата
|-
| '''2007'''
| <center>1865</center>
|-
| '''2012'''
| <center>4148</center>
|-
| '''2017'''
| <center>9292</center>
|-
| '''2022'''
| <center>21 347</center>
|}


=== Туризм ===
=== Туризм ===
Рядок 565: Рядок 589:
|
|
|}
|}
Протягом 2004—2010 років у м. Києві відкрилося 36 готелів різної категорійності, темп приросту становив 35,14&nbsp;%.<ref>{{Cite web |url=http://kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=224359 |title=Архівована копія |accessdate=22 січня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111230130433/http://kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=224359 |archivedate=30 грудня 2011 |deadurl=yes }}</ref>
Протягом 2004—2010 років у м. Києві відкрилося 36 готелів різної категорійності, темп приросту становив 35,14&nbsp;%<ref>{{Cite web |url=http://kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=224359 |title=Архівована копія |accessdate=22 січня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111230130433/http://kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=224359 |archivedate=30 грудня 2011 |deadurl=yes }}</ref>.


31 серпня 2018 року Київ посів високе 15-е місце у рейтингу найулюбленіших міст світу для фототуристів<ref>{{Cite web |url=https://www.depo.ua/ukr/life/kiyiv-potrapiv-do-reytingu-naypopulyarnishih-mist-dlya-fototuristiv-20180831830192 |title=Київ потрапив до рейтингу найулюбленіших міст для фототуристів |accessdate=31 серпня 2018 |archive-date=31 серпня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180831211844/https://www.depo.ua/ukr/life/kiyiv-potrapiv-do-reytingu-naypopulyarnishih-mist-dlya-fototuristiv-20180831830192 }}</ref>.
31 серпня 2018 року Київ посів високе 15-е місце у рейтингу найулюбленіших міст світу для фототуристів<ref>{{Cite web |url=https://www.depo.ua/ukr/life/kiyiv-potrapiv-do-reytingu-naypopulyarnishih-mist-dlya-fototuristiv-20180831830192 |title=Київ потрапив до рейтингу найулюбленіших міст для фототуристів |accessdate=31 серпня 2018 |archive-date=31 серпня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180831211844/https://www.depo.ua/ukr/life/kiyiv-potrapiv-do-reytingu-naypopulyarnishih-mist-dlya-fototuristiv-20180831830192 }}</ref>.


На початку 2020 року Київ названо найбільш вигідним містом Європи для бюджетного відпочинку. Українська столиця зайняла перший рядок у рейтингу туристичних міст Європи для бюджетної подорожі&nbsp;— вікенд на двох у Києві обійдеться до 250 євро.<ref>{{Cite web|title=Reise-Tipps fürs kleine Budget: Die 10 günstigsten Citytrips Europas|url=https://www.instyle.de/lifestyle/reise-guenstigste-citytrips-europa-2019|website=InStyle|date=2019-02-19|accessdate=2020-11-05|language=de|archive-date=2020-09-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20200928044626/https://www.instyle.de/lifestyle/reise-guenstigste-citytrips-europa-2019}}</ref>
На початку 2020 року Київ названо найбільш вигідним містом Європи для бюджетного відпочинку. Українська столиця зайняла перший рядок у рейтингу туристичних міст Європи для бюджетної подорожі&nbsp;— вікенд на двох у Києві обійдеться до 250 євро<ref>{{Cite web|title=Reise-Tipps fürs kleine Budget: Die 10 günstigsten Citytrips Europas|url=https://www.instyle.de/lifestyle/reise-guenstigste-citytrips-europa-2019|website=InStyle|date=2019-02-19|accessdate=2020-11-05|language=de|archive-date=2020-09-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20200928044626/https://www.instyle.de/lifestyle/reise-guenstigste-citytrips-europa-2019}}</ref>.


== Інфраструктура ==
== Інфраструктура ==


=== Охорона здоров'я ===
=== Охорона здоров'я ===
В Києві працюють державні заклади охорони здоров'я, також тут найбільша в Україні кількість приватних клінік.
{{Детальніше|Охорона здоров'я в Києві}}
{{Детальніше|Охорона здоров'я в Києві}}
У Києві працюють державні заклади охорони здоров'я, також тут найбільша в Україні кількість приватних клінік.


=== Органи правопорядку та з надзвичайних ситуацій ===
=== Органи правопорядку та з надзвичайних ситуацій ===
У столиці України створено [[Фонд захисних споруд цивільного захисту міста Києва]], який складається з розгалуженої системи споруд-укриттів для надійного захисту населення під час різноманітних [[Надзвичайна ситуація|надзвичайних ситуацій]], а також у період [[Воєнний стан|воєнного стану]]<ref>{{Cite web |url=https://kyivcity.gov.ua/content/informaciya-pro-ukryttya-naselennya-m-kyieva.html |title=Інформація про укриття населення м. Києва та порядок оповіщення при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру на сайті КМДА |accessdate=11 листопада 2017 |archive-date=12 листопада 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171112073854/https://kyivcity.gov.ua/content/informaciya-pro-ukryttya-naselennya-m-kyieva.html }}</ref>. У місті працює Головне управління національної поліції України в Києві, Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Києві, Північне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України, Головне управління Державної міграційної служби України в Києві, Регіональний сервісний центр МВС України в Києві.<ref>{{Cite web |url=https://uzsp.com.ua/uk/dir/pravoohranitel-nye-organy-silovye-struktury|title=Правоохоронні органи, силові структури в Києві|accessdate=|archive-date=|archive-url=}}</ref>
{{expand|дата=лютий 2015}}
У столиці України створено [[Фонд захисних споруд цивільного захисту міста Києва]], який складається з розгалуженої системи споруд-укриттів для надійного захисту населення під час різноманітних [[Надзвичайна ситуація|надзвичайних ситуацій]], а також у період [[Воєнний стан|воєнного стану]]<ref>{{Cite web |url=https://kyivcity.gov.ua/content/informaciya-pro-ukryttya-naselennya-m-kyieva.html |title=Інформація про укриття населення м. Києва та порядок оповіщення при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру на сайті КМДА |accessdate=11 листопада 2017 |archive-date=12 листопада 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171112073854/https://kyivcity.gov.ua/content/informaciya-pro-ukryttya-naselennya-m-kyieva.html }}</ref>.


=== Транспорт ===
=== Транспорт ===
Рядок 589: Рядок 612:
[[Файл:Kyiv Boryspil Terminal F.jpg|міні|[[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»]]]]
[[Файл:Kyiv Boryspil Terminal F.jpg|міні|[[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»]]]]
Київ&nbsp;— потужний авіавузол. Тут діють: два пасажирські аеропорти, один вантажний, один військовий, шість злітно-посадкових смуг (ЗПС) та п'ять пасажирських терміналів:
Київ&nbsp;— потужний авіавузол. Тут діють: два пасажирські аеропорти, один вантажний, один військовий, шість злітно-посадкових смуг (ЗПС) та п'ять пасажирських терміналів:
* міжнародний аеропорт [[Бориспіль (аеропорт)|«Бориспіль»]], розташований за 29&nbsp;км на схід від Києва. В аеропорту є дві [[Злітно-посадкова смуга|ЗПС]] та 5 пасажирських терміналів&nbsp;— A, B, C, F та D. Аеропорт є найбільшим у країні, обслуживши [[2016]] року 8650 тис. пасажирів. Аеропорт є базою для авіакомпанії [[Міжнародні авіалінії України|МАУ]].
* Міжнародний аеропорт [[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»|«Бориспіль»]], розташований за 29&nbsp;км на схід від Києва. В аеропорту є дві [[Злітно-посадкова смуга|ЗПС]] та 5 пасажирських терміналів&nbsp;— A, B, C, F та D. Аеропорт є найбільшим у країні, обслуживши [[2016]] року 8650 тис. пасажирів. Аеропорт є базою для авіакомпанії [[Міжнародні авіалінії України|МАУ]].
* міжнародний аеропорт [[Міжнародний аеропорт «Київ»|«Київ» («Жуляни»)]], що має два пасажирські термінали. Розташований на південно-західній околиці міста. Після переходу [[2011]] року до аеропорту авіаперевізника [[Wizz Air]] збільшився пасажиропотік у ньому, супроти [[2010]] року, у 16,2 раза, із 29 тис. осіб до 469,8 тис. осіб<ref>{{Cite web |url=http://avia.gov.ua/uploads/documents/8172.doc |title=Підсумки діяльності авіаційної галузі України за 2011 рік |accessdate=12 лютого 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140407231135/http://avia.gov.ua/uploads/documents/8172.doc |archivedate=7 квітня 2014 |deadurl=yes }}</ref>.
* Міжнародний аеропорт [[Міжнародний аеропорт «Київ»|«Київ» («Жуляни»)]], що має два пасажирські термінали. Розташований на південно-західній околиці міста. Після переходу [[2011]] року до аеропорту авіаперевізника [[Wizz Air]] збільшився пасажиропотік у ньому, супроти [[2010]] року, у 16,2 раза, із 29 тис. осіб до 469,8 тис. осіб<ref>{{Cite web |url=http://avia.gov.ua/uploads/documents/8172.doc |title=Підсумки діяльності авіаційної галузі України за 2011 рік |accessdate=12 лютого 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140407231135/http://avia.gov.ua/uploads/documents/8172.doc |archivedate=7 квітня 2014 |deadurl=yes }}</ref>.
У 2016 році пасажиропотік склав 1270 тис. осіб.
У 2016 році пасажиропотік склав 1270 тис. осіб.
* вантажний аеропорт [[Гостомель (аеропорт)|«Гостомель»]], розташований за 12&nbsp;км на північний захід від Києва, є базовим аеропортом для авіакомпанії [[Авіалінії Антонова]].
* Вантажний аеропорт [[Антонов (аеропорт)|«Гостомель»]], розташований за 12&nbsp;км на північний захід від Києва, є базовим аеропортом для авіакомпанії [[Авіалінії Антонова]].


Також у місті [[Васильків]] розташований воєнний аеропорт. А у державному підприємстві [[Серійний завод «Антонов»|«Київський авіаційний завод „Авіант“»]] розташована злітно-посадкова смуга.
Також у місті [[Васильків]] розташований воєнний аеропорт. А в державному підприємстві [[Серійний завод «Антонов»|«Київський авіаційний завод „Авіант“»]] розташована злітно-посадкова смуга.


==== Залізниця ====
==== Залізниця ====
Рядок 620: Рядок 643:
У Києві ідея підземної залізниці вперше виникла 1884 року<ref>Джерело&nbsp;— [http://www.metro.kiev.ua/?q=node/110 Київський метрополітен Офіційний сайт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210312074326/http://www.metro.kiev.ua/?q=node%2F110 |date=12 березня 2021 }}</ref>. Проте депутати міської Управи відхилили цей проєкт. Так само сталося і в [[Москва|Москві]], де провалилися проєкти 1902 і 1912 років. 1916 року Російсько-Американська Торгова Палата пропонує новий проєкт будівництва метрополітену, який також відхилено міською владою Києва. Однак ідея спорудження метро в Києві не полишає голови фахівців та можновладців. Уряд гетьмана [[Українська Держава|Української Держави]] [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]] мав намір будувати урядовий центр і лінію метро в районі [[Звіринець (Київ)|Звіринця]]. Цим проєктам не судилося збутися через те, що влада незабаром перейшла до Директорії [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]] й тема створення київського метро відійшла на задній план.
У Києві ідея підземної залізниці вперше виникла 1884 року<ref>Джерело&nbsp;— [http://www.metro.kiev.ua/?q=node/110 Київський метрополітен Офіційний сайт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210312074326/http://www.metro.kiev.ua/?q=node%2F110 |date=12 березня 2021 }}</ref>. Проте депутати міської Управи відхилили цей проєкт. Так само сталося і в [[Москва|Москві]], де провалилися проєкти 1902 і 1912 років. 1916 року Російсько-Американська Торгова Палата пропонує новий проєкт будівництва метрополітену, який також відхилено міською владою Києва. Однак ідея спорудження метро в Києві не полишає голови фахівців та можновладців. Уряд гетьмана [[Українська Держава|Української Держави]] [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]] мав намір будувати урядовий центр і лінію метро в районі [[Звіринець (Київ)|Звіринця]]. Цим проєктам не судилося збутися через те, що влада незабаром перейшла до Директорії [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]] й тема створення київського метро відійшла на задній план.


Після закінчення німецько-радянської війни Київ почали відбудовувати. 5 серпня 1944 Постановою [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік#Рада Народних Комісарів СРСР|Ради народних комісарів СРСР]] відповідним установам наказано розпочати розвідувальні роботи, скласти технічний проєкт та генеральний кошторис із тим, щоб уже в IV кварталі того ж року внести на затвердження уряду проєктне завдання на спорудження Київського метрополітену. Одинадцять років пішло на те, щоб дати життя Київському метрополітену: 6 листопада 1960 року відкрили першу ділянку [[Святошинсько-Броварська лінія|Святошино-Броварської лінії]] завдовжки 5,2&nbsp;км з п'ятьма станціями&nbsp;— «[[Вокзальна (станція метро, Київ)|Вокзальна»]], «[[Університет (станція метро, Київ)|Університет»]], «[[Хрещатик (станція метро)|Хрещатик»]], «[[Арсенальна (станція метро)|Арсенальна»]] та «[[Дніпро (станція метро)|Дніпро»]]. З 1960 року побудовано три лінії загальною довжиною 69,65&nbsp;км, що налічують [[Список станцій Київського метрополітену|52 станції]], які нині щодня обслуговують більш ніж 1,4&nbsp;млн пасажирів. Сім станцій метрополітену визнані пам'ятками історії та культури.
Після закінчення німецько-радянської війни Київ почали відбудовувати. 5 серпня 1944 року Постановою [[Уряд СРСР|Ради народних комісарів СРСР]] відповідним установам наказано розпочати розвідувальні роботи, скласти технічний проєкт та генеральний кошторис із тим, щоб уже в IV кварталі того ж року внести на затвердження уряду проєктне завдання на спорудження Київського метрополітену. Одинадцять років пішло на те, щоб дати життя Київському метрополітену: 6 листопада 1960 року відкрили першу ділянку [[Святошинсько-Броварська лінія|Святошино-Броварської лінії]] завдовжки 5,2&nbsp;км із п'ятьма станціями&nbsp;— «[[Вокзальна (станція метро, Київ)|Вокзальна»]], «[[Університет (станція метро, Київ)|Університет»]], «[[Хрещатик (станція метро)|Хрещатик»]], «[[Арсенальна (станція метро)|Арсенальна»]] та «[[Дніпро (станція метро)|Дніпро»]]. З 1960 року побудовано три лінії загальною довжиною 69,65&nbsp;км, що налічують [[Список станцій Київського метрополітену|52 станції]], які нині щодня обслуговують більш ніж 1,4&nbsp;млн пасажирів. Сім станцій метрополітену визнані пам'ятками історії та культури.


Київський метрополітен активно розвивався: у 2010—2013 роках відкрилися шість нових станцій на півдні [[Оболонсько-Теремківська лінія|Оболонсько-Теремківської лінії]]&nbsp;— [[Деміївська (станція метро)|«Деміївська»]], [[Голосіївська (станція метро)|«Голосіївська»]], [[Васильківська (станція метро)|«Васильківська»]], [[Виставковий центр (станція метро)|«Виставковий центр»]], [[Іподром (станція метро)|«Іподром»]] та [[Теремки (станція метро)|«Теремки»]]. Однак згодом будівництво і проєктування нових станцій і ліній призупинено: підготовка до спорудження четвертої ([[Подільсько-Вигурівська лінія|Подільсько-Вигурівської]]) лінії, проєктні роботи щодо п'ятої ([[Лівобережна лінія|Лівобережної]]) лінії метрополітену призупинені.
Київський метрополітен активно розвивався: у 2010—2013 роках відкрилися шість нових станцій на півдні [[Оболонсько-Теремківська лінія|Оболонсько-Теремківської лінії]]&nbsp;— [[Деміївська (станція метро)|«Деміївська»]], [[Голосіївська (станція метро)|«Голосіївська»]], [[Васильківська (станція метро)|«Васильківська»]], [[Виставковий центр (станція метро)|«Виставковий центр»]], [[Іподром (станція метро)|«Іподром»]] та [[Теремки (станція метро)|«Теремки»]]. Однак згодом будівництво і проєктування нових станцій і ліній призупинено: підготовка до спорудження четвертої ([[Подільсько-Вигурівська лінія|Подільсько-Вигурівської]]) лінії, проєктні роботи щодо п'ятої ([[Лівобережна лінія|Лівобережної]]) лінії метрополітену призупинені.
Рядок 651: Рядок 674:
12 червня 1966 року<ref name="KievInv">{{cite web| url = http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34275| title = Стаття «Який київський винахід зумовив розвиток міського транспорту на декілька десятиліть» {{ref-ru}}. На сайті «www.autoconsulting.com.ua»| accessdate = 2015-09-11| archiveurl = https://web.archive.org/web/20150923004520/http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34275| archivedate = 2015-09-23| deadurl = yes}}</ref><ref>''[[Веклич Володимир Пилипович|Веклич В. П.]]'' [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|Поїзд із тролейбусів МТБ-82]] з керуванням за системою «багатьох одиниць» // Міське господарство України.&nbsp;— 1967.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 37-38.&nbsp;— ISSN 0130-1284</ref> київський винахідник [[Веклич Володимир Пилипович|Володимир Веклич]]<ref name="Train">[[Енциклопедія сучасної України]]: в 25 т. / Під ред. [[Дзюба Іван Михайлович (Герой України)|І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба]] та ін.&nbsp;— Київ : 2005.&nbsp;— Т. 4.&nbsp;— С. 187&nbsp;— ISBN 966-02-3354</ref><ref name="TrainKrat">''Крат В. І.'' [[Веклич Володимир Пилипович|Володимир Пилипович Веклич]] // Коммунальное хозяйство городов. Київ: Техніка&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;17.&nbsp;— С. 3-9.&nbsp;— ISSN 0869-1231</ref> створив перший у світовій практиці<ref>''[[Брамський Казимир Антонович|Брамський К. А.]]'' Перший у світі [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|тролейбусний поїзд]] // Міське господарство України.&nbsp;— 2013.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 30-31.&nbsp;— ISSN 0130-1284</ref> [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|тролейбусний поїзд]]<ref>''Фонова М.'' «Ракета» Веклича // газета «[[Вечірній Київ]]», 2 листопада 1970.&nbsp;— С. 2.</ref>. На момент 1983 року у 296 тролейбусних поїздах за [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|системою Володимира Веклича]]<ref>''Брамський К. А.'' Тролейбусний потяг [[Веклич Володимир Пилипович|Володимира Веклича]] // газета «Всеукраїнська технічна газета», 11 грудня 2003&nbsp;р.</ref> працювали вже більше половини парку київських тролейбусів, що дозволило вивільнити більше ніж 800 водіїв, та підняти провізну спроможність тролейбусного транспорту столиці в 1,6 рази<ref name="KievInv"/>. Успішний досвід киян був перейнятий електротранспортниками [[Рига|Риги]], [[Санкт-Петербург|Ленінграда]], [[Таллінн]]а, [[Дніпро (місто)|Дніпропетровська]], [[Харків|Харкова]], [[Севастополь|Севастополя]], [[Краснодар]]а, [[Новосибірськ]]а та багатьох інших міст колишнього СРСР<ref>''[[Веклич Володимир Пилипович|Веклич В. П.]]'' Автореферат докторської дисертації: Підвищення ефективності експлуатації безрейкового електричного транспорту застосуванням засобів діагностування і управління за системою багатьох одиниць&nbsp;— Москва: Всесоюзний науково-дослідний інститут залізничного транспорту, 1990 С. 6 {{ref-ru}}</ref>.
12 червня 1966 року<ref name="KievInv">{{cite web| url = http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34275| title = Стаття «Який київський винахід зумовив розвиток міського транспорту на декілька десятиліть» {{ref-ru}}. На сайті «www.autoconsulting.com.ua»| accessdate = 2015-09-11| archiveurl = https://web.archive.org/web/20150923004520/http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34275| archivedate = 2015-09-23| deadurl = yes}}</ref><ref>''[[Веклич Володимир Пилипович|Веклич В. П.]]'' [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|Поїзд із тролейбусів МТБ-82]] з керуванням за системою «багатьох одиниць» // Міське господарство України.&nbsp;— 1967.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 37-38.&nbsp;— ISSN 0130-1284</ref> київський винахідник [[Веклич Володимир Пилипович|Володимир Веклич]]<ref name="Train">[[Енциклопедія сучасної України]]: в 25 т. / Під ред. [[Дзюба Іван Михайлович (Герой України)|І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба]] та ін.&nbsp;— Київ : 2005.&nbsp;— Т. 4.&nbsp;— С. 187&nbsp;— ISBN 966-02-3354</ref><ref name="TrainKrat">''Крат В. І.'' [[Веклич Володимир Пилипович|Володимир Пилипович Веклич]] // Коммунальное хозяйство городов. Київ: Техніка&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;17.&nbsp;— С. 3-9.&nbsp;— ISSN 0869-1231</ref> створив перший у світовій практиці<ref>''[[Брамський Казимир Антонович|Брамський К. А.]]'' Перший у світі [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|тролейбусний поїзд]] // Міське господарство України.&nbsp;— 2013.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С. 30-31.&nbsp;— ISSN 0130-1284</ref> [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|тролейбусний поїзд]]<ref>''Фонова М.'' «Ракета» Веклича // газета «[[Вечірній Київ]]», 2 листопада 1970.&nbsp;— С. 2.</ref>. На момент 1983 року у 296 тролейбусних поїздах за [[Система багатьох одиниць#СБО на тролейбусах|системою Володимира Веклича]]<ref>''Брамський К. А.'' Тролейбусний потяг [[Веклич Володимир Пилипович|Володимира Веклича]] // газета «Всеукраїнська технічна газета», 11 грудня 2003&nbsp;р.</ref> працювали вже більше половини парку київських тролейбусів, що дозволило вивільнити більше ніж 800 водіїв, та підняти провізну спроможність тролейбусного транспорту столиці в 1,6 рази<ref name="KievInv"/>. Успішний досвід киян був перейнятий електротранспортниками [[Рига|Риги]], [[Санкт-Петербург|Ленінграда]], [[Таллінн]]а, [[Дніпро (місто)|Дніпропетровська]], [[Харків|Харкова]], [[Севастополь|Севастополя]], [[Краснодар]]а, [[Новосибірськ]]а та багатьох інших міст колишнього СРСР<ref>''[[Веклич Володимир Пилипович|Веклич В. П.]]'' Автореферат докторської дисертації: Підвищення ефективності експлуатації безрейкового електричного транспорту застосуванням засобів діагностування і управління за системою багатьох одиниць&nbsp;— Москва: Всесоюзний науково-дослідний інститут залізничного транспорту, 1990 С. 6 {{ref-ru}}</ref>.


Із 1991 року на тролейбусних маршрутах Києва курсують тролейбуси вітчизняного виробництва, зокрема [[Київський завод електротранспорту|Київського заводу електротранспорту]] (виготовлялися в 1991—1994 роках), [[Серійний завод «Антонов»|київського авіазаводу]], ВО [[Південний машинобудівний завод|«Південмаш»]] (м. [[Дніпро (місто)|Дніпро]]) та [[ЛАЗ|Львівського автомобільного заводу]]<ref>{{cite web | url = http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34670 | title = Стаття «Як створювали український тролейбус». На сайті «www.autoconsulting.com.ua»{{ref-ru}} | accessdate = 2015-11-05 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20151106112430/http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34670 | archivedate = 2015-11-06 | deadurl = yes }}</ref><ref>Див. також [http://soskin.info/ea.php?pokazold=20040415&n=4&y=2004 Економічний Часопис-XXI №&nbsp;4'2004] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070927145248/http://soskin.info/ea.php?pokazold=20040415&n=4&y=2004 |date=27 вересня 2007 }}</ref>.
Із 1991 року на тролейбусних маршрутах Києва курсують тролейбуси вітчизняного виробництва, зокрема [[Київський завод електротранспорту|Київського заводу електротранспорту]] (виготовлялися в 1991—1994 роках), [[Серійний завод «Антонов»|київського авіазаводу]], ВО [[Південний машинобудівний завод|«Південмаш»]] (м. [[Дніпро (місто)|Дніпро]]) та [[Львівський автобусний завод|Львівського автомобільного заводу]]<ref>{{cite web | url = http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34670 | title = Стаття «Як створювали український тролейбус». На сайті «www.autoconsulting.com.ua»{{ref-ru}} | accessdate = 2015-11-05 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20151106112430/http://www.autoconsulting.com.ua/article.php?sid=34670 | archivedate = 2015-11-06 | deadurl = yes }}</ref><ref>Див. також [http://soskin.info/ea.php?pokazold=20040415&n=4&y=2004 Економічний Часопис-XXI №&nbsp;4'2004] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070927145248/http://soskin.info/ea.php?pokazold=20040415&n=4&y=2004 |date=27 вересня 2007 }}</ref>.


Станом на 2000 рік у Києві діяло 35 тролейбусних маршрутів. Довжина мережі сягнула 324,9&nbsp;км, парк становить 640 машин, з яких 24&nbsp;%&nbsp;— замортизовано. У травні 2006 року кількість тролейбусних маршрутів у Києві досягла 44. Працює 4 тролейбусних депо.
Станом на 2000 рік у Києві діяло 35 тролейбусних маршрутів. Довжина мережі сягнула 324,9&nbsp;км, парк становить 640 машин, з яких 24&nbsp;%&nbsp;— замортизовано. У травні 2006 року кількість тролейбусних маршрутів у Києві досягла 44. Працює 4 тролейбусних депо.
Рядок 658: Рядок 681:
{{main|Київський автобус}}
{{main|Київський автобус}}


Уперше запровадити регулярний автобусний рух у Києві спробували ще 1913 року, а першу автобусну лінію відкрито [[1925]] року за маршрутом: площа 3-го Інтернаціоналу (нині&nbsp;— [[Європейська площа (Київ)|Європейська площа]])&nbsp;— вулиця П'ятакова (тепер [[Вулиця Саксаганського (Київ)|вулиця Саксаганського]]). У грудні того самого року відкрито другу лінію (Деміївську). Використовували автобуси марок [[Mercedes-Benz|«Мерседес-Даймлер»]] і [[Fiat|«Фіат»]]. Починаючи з 1929 року автобусний парк міста поповнюється машинами радянського виробництва; з 1932&nbsp;— 19-місними автобусами ЗІС-18, з 1938 року&nbsp;— 24-місними автобусами [[ЗІС-16]]. 1934 року створено автобусно-таксомоторну базу, що розміщувалася на Боєнському провулку (тепер [[вулиця Івана Кудрі (Київ)|вулиці І.&nbsp;Кудрі]]). В ній налічувалося близько 30 одиниць рухомого складу. 1937 року в автобусному парку столиці України було 60 автобусів, 1939 року&nbsp;— близько 80. Швидкими темпами розвивалося автобусне господарство міста в [[Друга світова війна|післявоєнні роки]]. Кількість перевезень пасажирів 1967 року у порівнянні з 1947 зросла у 88 разів. 1978 року місто обслуговували 862 автобуси, що курсували за 87 маршрутами; загальна довжина автобусних ліній дорівнювала 647&nbsp;км, кількість перевезень становила близько 1&nbsp;млн пасажирів на добу. Нині у Києві діє близько 90 автобусних маршрутів, які охоплюють усі частини міста, кількість автобусів перевищує 700 одиниць. Працює 8 автобусних парків.
Уперше запровадити регулярний автобусний рух у Києві спробували ще 1913 року, а першу автобусну лінію відкрито [[1925]] року за маршрутом: площа 3-го Інтернаціоналу (нині&nbsp;— [[Європейська площа]])&nbsp;— вулиця П'ятакова (тепер [[Вулиця Саксаганського (Київ)|вулиця Саксаганського]]). У грудні того самого року відкрито другу лінію (Деміївську). Використовували автобуси марок [[Mercedes-Benz|«Мерседес-Даймлер»]] і [[Fiat|«Фіат»]]. Починаючи з 1929 року автобусний парк міста поповнюється машинами радянського виробництва; з 1932-го&nbsp;— 19-місними автобусами ЗІС-18, з 1938 року&nbsp;— 24-місними автобусами [[ЗІС-16]]. 1934 року створено автобусно-таксомоторну базу, що розміщувалася на Боєнському провулку (пізніше вулиця Івана Кудрі, тепер [[вулиця Джона Маккейна]]). У&nbsp;ній налічувалося близько 30 одиниць рухомого складу. 1937 року в автобусному парку столиці України було 60 автобусів, 1939 року&nbsp;— близько 80. Швидкими темпами розвивалося автобусне господарство міста в [[Друга світова війна|післявоєнні роки]]. Кількість перевезень пасажирів 1967 року у порівнянні з 1947 зросла у 88 разів. 1978 року місто обслуговували 862 автобуси, що курсували за 87 маршрутами; загальна довжина автобусних ліній дорівнювала 647&nbsp;км, кількість перевезень становила близько 1&nbsp;млн пасажирів на добу. Нині у Києві діє близько 90 автобусних маршрутів, які охоплюють усі частини міста, кількість автобусів перевищує 700 одиниць. Працює 8 автобусних парків.


==== Мости через Дніпро ====
==== Мости через Дніпро ====
Рядок 671: Рядок 694:
== Архітектура ==
== Архітектура ==
{{main|Архітектура Києва}}
{{main|Архітектура Києва}}
=== Загальна характеристика ===
[[Файл:Saint Andrew's Church of Kiev photo by Yuriy Kolodin.jpg|міні|[[Андріївська церква]]]]
[[Файл:Saint Andrew's Church of Kiev photo by Yuriy Kolodin.jpg|міні|[[Андріївська церква]]]]
[[Файл:Маріїнський палац в Києві (cropped).jpg|міні|[[Маріїнський палац]]]]
[[Файл:Маріїнський палац в Києві (cropped).jpg|міні|[[Маріїнський палац]]]]
[[Файл:St. Nicholas Roman Catholic Cathedral, Kyiv 3.jpg|міні|[[Костел святого Миколая (Київ, 1899)|Костел святого Миколая]]]]
[[Файл:St. Nicholas Roman Catholic Cathedral, Kyiv 3.jpg|міні|[[Костел святого Миколая (Київ, 1899)|Костел святого Миколая]]]]
[[Файл:Будинок із химерами 4.jpg|міні|[[Будинок із химерами]]]]
[[Файл:Будинок із химерами 4.jpg|міні|[[Будинок із химерами]]]]
[[Файл:Будинок Фроммета (1885).jpg|міні|На зламі ХІХ-ХХ сторіч у міському просторі почали домінувати [[прибуткові будинки Києва|київські прибуткові будинки]]]]
[[Файл:Будинок Фроммета (1885).jpg|міні|На зламі XIX-XX сторіч у міському просторі почали домінувати [[прибуткові будинки Києва|київські прибуткові будинки]]]]
У X—XIII століттях Київ забудовувався кварталами [[зрубна архітектура|зрубних]] і каркасно-стовпових споруд, переважно двоповерхових<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Планування міста в X—XIII&nbsp;ст. було [[садибно-вуличне планування|садибно-вуличним]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Деякі вулиці замощувалися дерев'яними [[бруківка|мостовими]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. У князівській частині Києва стояли кам'яні будинки<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Найбільшими спорудами були [[плінфа|цегляні]] [[Хрестово-купольний храм|хрестово-купольні храми]], виконані в [[архітектура Київської Русі|руському стилі]] з елементами [[візантійський стиль|візантійського]]&nbsp;— [[Десятинна церква]] ([[989]]—[[996]]), [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]] ([[1037]]), [[Ірининський собор (Київ)|Іриниська]] і [[Георгіївська церква (Старе Місто)|Георгіївська церкви]] ([[1037]]), [[Києво-Михайлівський Золотоверхий собор]] ([[1113]])<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Вони мали багато [[баня (архітектура)|бань]], пірамідальну композицію, хрещаті стовпи<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
У X—XIII століттях Київ забудовувався кварталами [[зрубна архітектура|зрубних]] і каркасно-стовпових споруд, переважно двоповерхових<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Планування міста в X—XIII&nbsp;ст. було [[садибно-вуличне планування|садибно-вуличним]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Деякі вулиці замощувалися дерев'яними [[бруківка|мостовими]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. У князівській частині Києва стояли кам'яні будинки<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Найбільшими спорудами були [[плінфа|цегляні]] [[Хрестово-купольний храм|хрестово-купольні храми]], виконані в [[архітектура Київської Русі|руському стилі]] з елементами [[візантійський стиль|візантійського]]&nbsp;— [[Десятинна церква]] ([[989]]—[[996]]), [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]] ([[1037]]), [[Ірининський собор (Київ)|Іриниська]] і [[Георгіївська церква (Старе Місто)|Георгіївська церкви]] ([[1037]]), [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Михайлівський Золотоверхий собор]] ([[1113]])<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Вони мали багато [[баня (архітектура)|бань]], пірамідальну композицію, хрещаті стовпи<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.


Найдавніші будови Києва належать до XI—XII століть. Збереглися також будинки XVII—XVIII століть, проте переважають в архітектурному обличчі міста будови другої половини XIX&nbsp;— початку XX століття, виконані у стилі [[модерн]]у та [[конструктивізм]]у. Загалом у місті збереглося близько 3000 споруд XI&nbsp;— початку XX століття, зокрема понад 70 храмів тих часів. До найвизначніших архітектурних пам'яток Києва зараховують такі:
Найдавніші будови Києва належать до XI—XII століть. Збереглися також будинки XVII—XVIII століть, проте переважають в архітектурному обличчі міста будови другої половини XIX&nbsp;— початку XX століття, виконані у стилі [[Архітектура модерну|модерну]] та [[конструктивізм]]у. Загалом у місті збереглося близько 3000 споруд XI&nbsp;— початку XX століття, зокрема понад 70 храмів тих часів. До найвизначніших архітектурних пам'яток Києва зараховують такі:
* [[Золоті ворота (брама Києва)|Золоті ворота]]
* [[Золоті ворота (Київ)|Золоті ворота]]
* [[Київський Софійський собор|Софійський собор]] (XI&nbsp;ст.)
* [[Софійський собор (Київ)|Софійський собор]] (XI&nbsp;ст.)
* [[Києво-Печерська лавра]] (XI—XVIII&nbsp;ст.)
* [[Києво-Печерська лавра]] (XI—XVIII&nbsp;ст.)
* [[Кловський палац]]
* [[Кловський палац]]
Рядок 703: Рядок 727:
* [[Київський державний академічний театр ляльок]]
* [[Київський державний академічний театр ляльок]]


Серед пам'яток новітньої епохи&nbsp;— [[Хрещатик]], [[Київський метрополітен]], [[Кабінет Міністрів України|Кабінет Міністрів]], [[Секретаріат Президента України|Секретаріат Президента]], [[Висотний житловий будинок по Хрещатику, 25|Висотний житловий будинок за адресою вул. Хрещатик, 25]] та [[Національний спортивний комплекс «Олімпійський»]].
Серед пам'яток новітньої епохи&nbsp;— [[Хрещатик]], [[Київський метрополітен]], [[Кабінет Міністрів України|Кабінет Міністрів]], [[Секретаріат Президента України|Секретаріат Президента]], [[Вулиця Хрещатик, 25|Висотний житловий будинок за адресою вул. Хрещатик, 25]] та [[Національний спортивний комплекс «Олімпійський»]].


=== Парки ===
=== Парки ===
{{main|Парки Києва}}
{{main|Парки Києва}}


Київ має велику кількість садів та парків для відпочинку, серед яких [[Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України|Національний ботанічний сад]], [[Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна|Ботанічний сад ім. Фоміна]], [[Парк імені Тараса Шевченка (Київ)|Парк Шевченка]], [[Хрещатий парк]], [[Маріїнський парк (Київ)|Маріїнський парк]], [[Міський сад (Київ)|Міський сад]], [[Володимирська гірка]], [[Аскольдова Могила|Парк «Аскольдова Могила»]], [[Парк Вічної Слави (Київ)|Парк Вічної Слави]], [[Пейзажна алея]], [[Сквер імені Вячеслава Чорновола (Київ)|Сквер Чорновола]], [[Гідропарк (Київ)|Гідропарк]], [[Голосіївський парк імені Максима Рильського|Голосіївський парк]], [[Голосіївський ліс]], [[Парк партизанської слави (Київ)|Парк партизанської слави]], [[Парк «Перемога» (Київ)|Парк «Перемога»]], [[Парк імені Пушкіна (Київ)|Пушкінський парк]], [[Київський зоопарк|Зоопарк]].
Київ має велику кількість садів та парків для відпочинку, серед яких [[Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України|Національний ботанічний сад]], [[Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна|Ботанічний сад ім. Фоміна]], [[Парк імені Тараса Шевченка (Київ)|Парк Шевченка]], [[Хрещатий парк]], [[Маріїнський парк]], [[Міський сад (Київ)|Міський сад]], [[Володимирська гірка]], [[Аскольдова Могила|Парк «Аскольдова Могила»]], [[Парк Вічної Слави (Київ)|Парк Вічної Слави]], [[Пейзажна алея]], [[Сквер імені Вячеслава Чорновола (Київ)|Сквер Чорновола]], [[Гідропарк (Київ)|Гідропарк]], [[Голосіївський парк імені Максима Рильського|Голосіївський парк]], [[Голосіївський ліс]], [[Парк партизанської слави (Київ)|Парк партизанської слави]], [[Парк «Перемога» (Київ)|Парк «Перемога»]], [[Парк імені Пушкіна (Київ)|Пушкінський парк]], [[Київський зоопарк|Зоопарк]].


Наймасовіше кияни та гості міста відвідують [[Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України|Національний ботанічний сад]] у пору цвітіння [[Сад бузків Національного ботанічного саду імені Миколи Гришка НАН України|Саду бузків]], [[Андріївський узвіз]] під час святкування Дня Києва, а також [[Київська міська виставка квітів|міську виставку квітів]], яка щорічно проводиться у [[Печерський ландшафтний парк|Печерському ландшафтному парку]] довкола [[Співоче поле (Київ)|Співочого поля]] у дні святкування [[День Незалежності України|Дня Незалежності України]] в останній тиждень серпня.
Наймасовіше кияни та гості міста відвідують [[Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України|Національний ботанічний сад]] у пору цвітіння [[Сад бузків Національного ботанічного саду імені Миколи Гришка НАН України|Саду бузків]], [[Андріївський узвіз]] під час святкування Дня Києва, а також [[Київська міська виставка квітів|міську виставку квітів]], яка щорічно проводиться у [[Печерський ландшафтний парк|Печерському ландшафтному парку]] довкола [[Співоче поле (Київ)|Співочого поля]] у дні святкування [[День Незалежності України|Дня Незалежності України]] в останній тиждень серпня.
Рядок 726: Рядок 750:
{{Main|Хмарочоси України|Хронологія хмарочосів України}}
{{Main|Хмарочоси України|Хронологія хмарочосів України}}


Місто славиться своїми історичними й сучасними [[хмарочос]]ами. Перші висотні будинки з'явилися в Києві ще на початку ХХ століття: [[Київський Париж]] (1901), [[Хмарочос Гінзбурга]] (1912), [[Будівля Кабінету Міністрів України]] (1938).
Місто славиться своїми історичними й сучасними [[хмарочос]]ами. Перші висотні будинки з'явилися в Києві ще на початку XX століття: [[Київський Париж]] (1901), [[Хмарочос Гінзбурга]] (1912), [[Будинок Уряду України|Будівля Кабінету Міністрів України]] (1938).


У роки «[[Друга світова війна|післявоєнної]] відбудови» міста в Києві збудували такі відомі хмарочоси, як: [[висотний житловий будинок по Хрещатику, 25|висотний житловий будинок за адресою Хрещатик, 25]] і [[Готель «Україна» (Київ)|Готель «Україна»]] (до 2001 року&nbsp;— готель «Москва»).
У роки «[[Друга світова війна|післявоєнної]] відбудови» міста в Києві збудували такі відомі хмарочоси, як: [[висотний житловий будинок по Хрещатику, 25|висотний житловий будинок за адресою Хрещатик, 25]] і [[Готель «Україна» (Київ)|Готель «Україна»]] (до 2001 року&nbsp;— готель «Москва»).


У 1970—1980-ті роках у місті з'явилися «готелі-хмарочоси»: «[[Готель «Київ» (Київ)|Київ»]], «[[Готель «Русь» (Київ)|Русь»]], «[[Готель «Турист» (Київ)|Турист»]], «[[Готель «Спорт» (Київ)|Спорт»]] та інші.
У 1970—1980-ті роках у місті з'явилися «готелі-хмарочоси»: [[Київ (готель, Київ)|«Київ»]], [[Русь (готель, Київ)|«Русь»]], [[Турист (готель, Київ)|«Турист»]], [[Park Inn Radisson Troytskaya (готель, Київ)|«Спорт»]] та інші.


Нині в Києві розташовано п'ять найвищих хмарочосів України: [[Багатофункціональний комплекс «Gulliver»|БФК «Gulliver»]], [[Бізнес-центр «Парус» (Київ)|БЦ «Парус»]], [[Житловий комплекс «Корона» (Київ)|ЖК «Корона»]], [[Житловий комплекс «Корона №&nbsp;2» (Київ)|ЖК «Корона» №&nbsp;2]] і [[Будинок апеляційного суду у Києві|будівля Апеляційного суду міста Києва]].
Нині в Києві розташовано п'ять найвищих хмарочосів України: [[Багатофункціональний комплекс «Gulliver»|БФК «Gulliver»]], [[Бізнес-центр «Парус» (Київ)|БЦ «Парус»]], [[Житловий комплекс «Корона» (Київ)|ЖК «Корона»]], [[Житловий комплекс «Корона №&nbsp;2» (Київ)|ЖК «Корона» №&nbsp;2]] і [[Будинок апеляційного суду у Києві|будівля Апеляційного суду міста Києва]].
Рядок 744: Рядок 768:


=== Площі ===
=== Площі ===
{{expand|дата=лютий 2015}}
{{Основна стаття|Площі Києва}}
{{Основна стаття|Площі Києва}}
Нині в Києві 114 площ і майданів. З них 56 мають назви, а 58&nbsp;— досі безіменні. Для порівняння: у [[Москва|Москві]] лише 27 площ, у [[Варшава|Варшаві]]&nbsp;— 62<ref name="khr2003">''Нечипоренко&nbsp;Л., Різник&nbsp;О.'' [http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2235/art/10492.html У Києві більше площ, ніж у Москві чи Варшаві] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181230030350/http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2235/art/10492.html |date=30 грудня 2018 }} // «Хрещатик».&nbsp;— №&nbsp;28 (2235).&nbsp;— 2003.&nbsp;— 26 лютого.</ref>. Найбільшою площею Києва є Майдан Незалежності (центральний), а найменшою — Святошинська площа.Найвіддаленіша від центру (по прямій від майдану Незалежності) — Гостомельська (на 12,6 км), потім ідуть Харківська — на 12,5 км, Святошинська — на 11,4 км, Одеська — на 10,1 км, Шевченка — на 9,5 км. Найвищі будинки (від 16 до 25 поверхів) — на Святошинській площі, а найнижчі (приватні одноповерхівки) на Гостомельській. Найзеленішою традиційно вважається Ботанічна площа.

Нині в Києві 114 площ і майданів. З них 56 мають назви, а 58&nbsp;— досі безіменні. Для порівняння: у [[Москва|Москві]] лише 27 площ, у [[Варшава|Варшаві]]&nbsp;— 62<ref name="khr2003">''Нечипоренко&nbsp;Л., Різник&nbsp;О.'' [http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2235/art/10492.html У Києві більше площ, ніж у Москві чи Варшаві] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181230030350/http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2235/art/10492.html |date=30 грудня 2018 }} // «Хрещатик».&nbsp;— №&nbsp;28 (2235).&nbsp;— 2003.&nbsp;— 26 лютого.</ref>.


== Культура ==
== Культура ==
Рядок 754: Рядок 776:
=== Музика, театр і кіно ===
=== Музика, театр і кіно ===
{{Основна стаття|Театральне мистецтво в Києві|Кінотеатри Києва}}
{{Основна стаття|Театральне мистецтво в Києві|Кінотеатри Києва}}
{{Розширити розділ|дата=червень 2012}}
[[Файл:Kiev Opera House 2012 01.JPG|міні|200px|[[Київський оперний театр]]]]
[[Файл:Kiev Opera House 2012 01.JPG|міні|200px|[[Київський оперний театр]]]]
Головними осередками сучасного музичного життя міста Києва є: [[Київський оперний театр|Національна опера України]], [[Національна філармонія України]], [[Будинок органної та камерної музики (Київ)|Будинок органної та камерної музики]], [[Київський державний театр оперети]]. Концерти [[академічна музика|академічної музики]] проводять також у Великому та малому залах [[Київська консерваторія|Національної музичної академії ім.&nbsp;П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського]], концертному залі Будинку звукозапису, [[Будинок творчості вчених НАН України|Будинку вчених]], Будинку вчителя, Будинку Актора, концертних естрадах Центрального і Хрещатого парків.<!--додавайте, кого забув-->
Головними осередками сучасного музичного життя міста Києва є: [[Київський оперний театр|Національна опера України]], [[Національна філармонія України]], [[Будинок органної та камерної музики (Київ)|Будинок органної та камерної музики]], [[Київський державний театр оперети]]. Концерти [[академічна музика|академічної музики]] проводять також у Великому та малому залах [[Київська консерваторія|Національної музичної академії ім.&nbsp;П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського]], концертному залі Будинку звукозапису, [[Будинок творчості вчених НАН України|Будинку вчених]], Будинку вчителя, Будинку Актора, концертних естрадах Центрального і Хрещатого парків.<!--додавайте, кого забув-->
Рядок 762: Рядок 783:
Концерти розважальної музики відбуваються в Палаці «Україна», Палаці Спорту, Жовтневому Палаці, Українському домі, ДК КПІ, Центральному домі художника, концертному зал FreeDom та інших залах<ref>див. [http://party.com.ua/geo/Kiev/pr/59 концертні зали Києва] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20061221040659/http://party.com.ua/geo/Kiev/pr/59 |date=21 грудня 2006 }}{{ref-ru}}</ref>.<!--додавайте, кого забув--> У теплу пору року концерти та фестивалі української етно- та рок-музики проводять також на [[Співоче поле (Київ)|Співочому полі]].<!--додавайте, кого забув-->
Концерти розважальної музики відбуваються в Палаці «Україна», Палаці Спорту, Жовтневому Палаці, Українському домі, ДК КПІ, Центральному домі художника, концертному зал FreeDom та інших залах<ref>див. [http://party.com.ua/geo/Kiev/pr/59 концертні зали Києва] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20061221040659/http://party.com.ua/geo/Kiev/pr/59 |date=21 грудня 2006 }}{{ref-ru}}</ref>.<!--додавайте, кого забув--> У теплу пору року концерти та фестивалі української етно- та рок-музики проводять також на [[Співоче поле (Київ)|Співочому полі]].<!--додавайте, кого забув-->


Періодично в Києві проводяться музичні фестивалі, зокрема: академічної музики&nbsp;— [[Київ Музик Фест]], [[Форум музики молодих]], [[Музичні прем'єри сезону]], фестиваль фортепіанної музики «Володимир Крайнєв запрошує», фестиваль хорової музики [[Золотоверхий Київ]]; а також фестивалі естрадної музики&nbsp;— [[Червона Рута]], [[Країна мрій (фестиваль)|Країна мрій]] та інші<!--додавайте, бо цих я не дуже знаю-->. Визначною музичною подією [[2005]] року стало проведення в Києві пісенного конкурсу «[[Пісенний конкурс Євробачення 2005|Євробачення»]].
Періодично в Києві проводяться музичні фестивалі, зокрема: академічної музики&nbsp;— [[Київ Музик Фест]], [[Форум музики молодих]], [[Музичні прем'єри сезону]], фестиваль фортепіанної музики «Володимир Крайнєв запрошує», фестиваль хорової музики [[Золотоверхий Київ]]; а також фестивалі естрадної музики&nbsp;— «<nowiki/>[[Червона рута (фестиваль)|Червона рута]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Країна Мрій (фестиваль)|Країна мрій]]<nowiki/>» та інші<!--додавайте, бо цих я не дуже знаю-->. Визначною музичною подією [[2005]] року стало проведення в Києві пісенного конкурсу «[[Пісенний конкурс Євробачення 2005|Євробачення»]].


Невіддільною частиною музичного життя столиці є періодичні музичні конкурси: піаністів&nbsp;— [[Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця|пам'яті В.&nbsp;Горовиця]], диригентів&nbsp;— ім.&nbsp;С.&nbsp;Турчака, хорових колективів&nbsp;— ім.&nbsp;М.&nbsp;Леонтовича, вокалістів&nbsp;— ім.&nbsp;Соломії Крушельницької, бандуристів&nbsp;— ім. Гната Хоткевича, а також багатопрофільний [[Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка|конкурс імені М.&nbsp;Лисенка]].
Невіддільною частиною музичного життя столиці є періодичні музичні конкурси: піаністів&nbsp;— [[Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця|пам'яті В.&nbsp;Горовиця]], диригентів&nbsp;— ім.&nbsp;С.&nbsp;Турчака, хорових колективів&nbsp;— ім.&nbsp;М.&nbsp;Леонтовича, вокалістів&nbsp;— ім.&nbsp;Соломії Крушельницької, бандуристів&nbsp;— ім. Гната Хоткевича, а також багатопрофільний [[Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка|конкурс імені М.&nbsp;Лисенка]].


У Києві працювали такі видатні музиканти, як [[Микола Лисенко]], [[Олександр Кошиць]], [[Микола Леонтович]], [[Яків Степовий]], [[Кирило Стеценко]], [[Рейнгольд Глієр]], [[Болеслав Яворський]], [[Левко Ревуцький]], [[Борис Лятошинський]], [[Вілінський Микола Миколайович|Микола Вілінський]], [[Григорій Верьовка]], [[Борис Гмиря]], [[Турчак Степан|Степан Турчак]], [[Карабиць Іван|Іван Карабиць]], [[Симоненко Володимир Степанович|Володимир Симоненко]]. Серед сучасних композиторів&nbsp;— [[Сильвестров Валентин|Валентин Сильвестров]] та [[Станкович Євген Федорович|Євген Станкович]]. <!--можна наступним абзацем про рок-гурти і фсяку попсу, тыльки дуже стисло -->
У Києві працювали такі видатні музиканти, як [[Лисенко Микола Віталійович|Микола Лисенко]], [[Кошиць Олександр Антонович|Олександр Кошиць]], [[Леонтович Микола Дмитрович|Микола Леонтович]], [[Степовий Яків Степанович|Яків Степовий]], [[Стеценко Кирило Григорович|Кирило Стеценко]], [[Глієр Рейнгольд Моріцевич|Рейнгольд Глієр]], [[Яворський Болеслав Леопольдович|Болеслав Яворський]], [[Ревуцький Лев Миколайович|Левко Ревуцький]], [[Лятошинський Борис Миколайович|Борис Лятошинський]], [[Вілінський Микола Миколайович|Микола Вілінський]], [[Верьовка Григорій Гурійович|Григорій Верьовка]], [[Гмиря Борис Романович|Борис Гмиря]], [[Турчак Стефан Васильович|Степан Турчак]], [[Карабиць Іван Федорович|Іван Карабиць]], [[Симоненко Володимир Степанович|Володимир Симоненко]]. Серед сучасних композиторів&nbsp;— [[Сильвестров Валентин Васильович|Валентин Сильвестров]] та [[Станкович Євген Федорович|Євген Станкович]]. <!--можна наступним абзацем про рок-гурти і фсяку попсу, тыльки дуже стисло -->
<!-- спіонерено з ел.справочника, слід буде добряче стиснути: Перші якісні зрушення у музичному житті Києва відбулись з початком Української революції, постанням УНР, та становленням Києва як її столиці. Сповідуючи політику толерантності щодо різних національних культур в Україні, українська влада запровадила принцип паралельної розбудови: повністю зберігаючи мережу традиційних музичних закладів, що склалися за доби Російської імперії (Російської опери, Київського відділення Російського музичного товариства, консерваторії), сприяла створенню нових, паралельних закладів й колективів, що мали виразно українську національну орієнтацію: зокрема [[1918]] року створено Музично-драматичний інститут ім.&nbsp;Миколи Лисенка та Державний симфонічний оркестр ім.&nbsp;М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенка (існував до 1920&nbsp;р.). Визначну роль як меценати національної культури відіграли гетьман Павло Скоропадський та спілка українських кооператорів «Дніпросоюз» (правління містилося в Києві), при якій створено дві Національні мандрівні хорові капели. Набули поширення нові форми музичного життя: концерти-мітинги, публічні «сеанси народної пісні» тощо. У Києві (1917—1919) зосередились найкращі національні композиторські й виконавські сили (Василь Верховинець, Нестор Городовенко, Порфірій Демуцький, Олександр Кошиць, Микола Леонтович, Яків Степовий, Кирило Стеценко). До розбудови української культури доклали зусиль й діячі російської культури Києва. Рейнгольд Глієр написав низку творів на українську тематику, музикознавець Болеслав Яворський брав участь в розробці концепції національної музичної освіти.
<!-- спіонерено з ел.справочника, слід буде добряче стиснути: Перші якісні зрушення у музичному житті Києва відбулись з початком Української революції, постанням УНР, та становленням Києва як її столиці. Сповідуючи політику толерантності щодо різних національних культур в Україні, українська влада запровадила принцип паралельної розбудови: повністю зберігаючи мережу традиційних музичних закладів, що склалися за доби Російської імперії (Російської опери, Київського відділення Російського музичного товариства, консерваторії), сприяла створенню нових, паралельних закладів й колективів, що мали виразно українську національну орієнтацію: зокрема [[1918]] року створено Музично-драматичний інститут ім.&nbsp;Миколи Лисенка та Державний симфонічний оркестр ім.&nbsp;М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенка (існував до 1920&nbsp;р.). Визначну роль як меценати національної культури відіграли гетьман Павло Скоропадський та спілка українських кооператорів «Дніпросоюз» (правління містилося в Києві), при якій створено дві Національні мандрівні хорові капели. Набули поширення нові форми музичного життя: концерти-мітинги, публічні «сеанси народної пісні» тощо. У Києві (1917—1919) зосередились найкращі національні композиторські й виконавські сили (Василь Верховинець, Нестор Городовенко, Порфірій Демуцький, Олександр Кошиць, Микола Леонтович, Яків Степовий, Кирило Стеценко). До розбудови української культури доклали зусиль й діячі російської культури Києва. Рейнгольд Глієр написав низку творів на українську тематику, музикознавець Болеслав Яворський брав участь в розробці концепції національної музичної освіти.


Рядок 815: Рядок 836:
=== Література ===
=== Література ===
[[Файл:Andrijivskiy uzviz 13a-01.JPG|міні|[[Дім Листовничого]]. Архітектор здавав в оренду частину кімнат родині [[Булгакови]]х.]]
[[Файл:Andrijivskiy uzviz 13a-01.JPG|міні|[[Дім Листовничого]]. Архітектор здавав в оренду частину кімнат родині [[Булгакови]]х.]]
{{Розширити розділ|дата=червень 2012}}


У Києві жили та працювали багато українських та російських письменників.
У Києві жили та працювали багато українських та російських письменників.
Рядок 825: Рядок 845:
Серед українських авторів Київ часто фігурує у творах сучасних авторів [[Євгенія Кононенко|Євгенії Кононенко]], [[Андрій Курков|Андрія Куркова]] та [[Нікітін Олексій Сергійович|Олексія Нікітіна]]. Київ описується у творах російських письменників [[Лєсков Микола Семенович|Миколи Лєскова]], [[Михайло Булгаков|Михайла Булгакова]] та [[Віктор Некрасов|Віктора Некрасова]]. Багато [[Список книг про Євромайдан#Літературні твори та збірки|літературних творів]] присвячені подіям [[Євромайдан]]у 2013—2014 років.
Серед українських авторів Київ часто фігурує у творах сучасних авторів [[Євгенія Кононенко|Євгенії Кононенко]], [[Андрій Курков|Андрія Куркова]] та [[Нікітін Олексій Сергійович|Олексія Нікітіна]]. Київ описується у творах російських письменників [[Лєсков Микола Семенович|Миколи Лєскова]], [[Михайло Булгаков|Михайла Булгакова]] та [[Віктор Некрасов|Віктора Некрасова]]. Багато [[Список книг про Євромайдан#Літературні твори та збірки|літературних творів]] присвячені подіям [[Євромайдан]]у 2013—2014 років.


У Києві працював болгарський літературознавець [[Величков Алекси]]. У місті народилися й жили російські автори [[Михайло Булгаков]] і [[Віктор Некрасов]].
У Києві працював болгарський літературознавець [[Величков Алекси]]. Серед відомих українських авторів в місті працювали [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]], [[Костенко Ліна Василівна|Ліна Костенко]], [[Нестайко Всеволод Зіновійович|Всеволод Нестайко]] та інші. У Києві народилися й жили російські автори [[Михайло Булгаков]] і [[Віктор Некрасов]].


=== Бібліотеки ===
=== Бібліотеки ===
{{main|Публічні бібліотеки Києва}}
{{main|Публічні бібліотеки Києва}}
Одними з перших бібліотек Києва були [[Бібліотека Ярослава Мудрого|бібліотека Софійського собору]], заснована [[Ярослав Мудрий|Ярославом Мудрим]] [[1037]] року, та монастирське книгосховище [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]]. У [[17 століття|XVII столітті]] заснована бібліотека [[Національний університет «Києво-Могилянська академія»|Київської академії]]. До [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневого перевороту]] в Києві діяло 6 бібліотек платного користування, найбільшою з них була [[Центральна міська бібліотека імені Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка для дітей (Київ)|міська]] (50 тис. одиниць зберігання). Після відновлення [[СРСР|радянської]] влади виконком київської ради ухвалив «зробити доступнішими для народу академічні бібліотеки». Створюється низка нових бібліотек: 1919&nbsp;— [[Бібліотека імені В.&nbsp;П.&nbsp;Чкалова (Київ)|Центральна робітнича бібліотека]], [[Бібліотека Державна публічна Академії Наук Української РСР у Києві|Всенародна бібліотека України]] та ін. 1979 року бібліотечна мережа міста налічувала 1332 бібліотеки різних систем і відомств (66&nbsp;млн одиниць зберігання), які обслуговували 1598 тисяч читачів<ref>Енциклопедичний довідник «Київ», т.&nbsp;3. / За ред. А.&nbsp;В.&nbsp;Кудрицького.&nbsp;— Головна редакція УРЕ, 1981.&nbsp;— 62&nbsp;с.</ref>.
Одними з перших бібліотек Києва були [[Бібліотека Ярослава Мудрого|бібліотека Софійського собору]], заснована [[Ярослав Мудрий|Ярославом Мудрим]] [[1037]] року, та монастирське книгосховище [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]]. У [[17 століття|XVII столітті]] заснована бібліотека [[Національний університет «Києво-Могилянська академія»|Київської академії]]. До [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] в Києві діяло 6 бібліотек платного користування, найбільшою з них була [[Центральна міська бібліотека імені Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка для дітей (Київ)|міська]] (50 тис. одиниць зберігання). Після відновлення [[СРСР|радянської]] влади виконком київської ради ухвалив «зробити доступнішими для народу академічні бібліотеки». Створюється низка нових бібліотек: 1919&nbsp;— [[Бібліотека імені В.&nbsp;П.&nbsp;Чкалова (Київ)|Центральна робітнича бібліотека]], [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Всенародна бібліотека України]] та ін. 1979 року бібліотечна мережа міста налічувала 1332 бібліотеки різних систем і відомств (66&nbsp;млн одиниць зберігання), які обслуговували 1598 тисяч читачів<ref>Енциклопедичний довідник «Київ», т.&nbsp;3. / За ред. А.&nbsp;В.&nbsp;Кудрицького.&nbsp;— Головна редакція УРЕ, 1981.&nbsp;— 62&nbsp;с.</ref>.


Щорічно публічні бібліотеки Києва обслуговують 560 тисяч користувачів. У своєму арсеналі бібліотеки міста мають книжкові фонди, власні інформаційні електронні бази даних та забезпечують використання світових інформаційних ресурсів через мережу Інтернет. Бібліотечне обслуговування киян здійснюють:
Щорічно публічні бібліотеки Києва обслуговують 560 тисяч користувачів. У своєму арсеналі бібліотеки міста мають книжкові фонди, власні інформаційні електронні бази даних та забезпечують використання світових інформаційних ресурсів через мережу Інтернет. Бібліотечне обслуговування киян здійснюють:
Рядок 839: Рядок 859:
=== Спорт ===
=== Спорт ===
[[Файл:Мигел Велозу - Miguel Veloso (16682966858).jpg|міні|[[Динамо (Київ)|«Динамо» Київ]]]]
[[Файл:Мигел Велозу - Miguel Veloso (16682966858).jpg|міні|[[Динамо (Київ)|«Динамо» Київ]]]]
Найпопулярнішим командним видом спорту в Києві є [[футбол]]. Футбольний клуб [[Динамо (Київ)|«Динамо»]] загалом 29 разів<ref>{{Cite web|url=https://fcdynamo.com/history/2020-21-trebl-luchesku-29-te-chempionstvo-najkrasha-komanda-ukrayini-v-serednomu-vici-menshe-25-rokiv|title=2020/21: «требл» Луческу, 29-те чемпіонство, найкраща команда України|website=fcdynamo.com|accessdate=2022-01-23|archive-date=23 Січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220123181043/https://fcdynamo.com/history/2020-21-trebl-luchesku-29-te-chempionstvo-najkrasha-komanda-ukrayini-v-serednomu-vici-menshe-25-rokiv}}</ref> ставав чемпіоном СРСР та України, здобував міжнародні трофеї, є справжнім символом міста<ref>[http://kiyany.obozrevatel.com/news/2008/5/16/44840/p_0.htm «Динамо»&nbsp;— для киевлян это святое] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110523233502/http://kiyany.obozrevatel.com/news/2008/5/16/44840/p_0.htm |date=23 травня 2011 }}{{ref-ru}}</ref>. В українській Прем'єр-лізі місто також представляли клуби [[Оболонь (футбольний клуб)|«Оболонь»]] та [[Арсенал (Київ)|«Арсенал»]], а у Першій лізі нині виступають клуби «[[Оболонь-Бровар]]» та «[[Арсенал-Київ]]». Найкращим українським чоловічим [[баскетбол]]ьним клубом часів СРСР був київський [[Будівельник (баскетбольний клуб, Київ)|«Будівельник»]], який нині разом із [[Київ (баскетбольний клуб)|БК «Київ»]] виступає в об'єднаній [[Чемпіонат України з баскетболу|Українській Суперлізі]]. У вітчизняному жіночому баскетболі провідні позиції посідає київська команда [[ТІМ-СКУФ]]. У [[Білоруська Екстраліга|білоруській Екстралізі]] виступає [[хокей]]ний клуб [[Сокіл (Київ)|«Сокіл»]]. У радянські часи жіночий [[гандбол]]ьний клуб [[Спартак (Київ)|«Спартак»]] неодноразово вигравав чемпіонат країни та європейські клубні трофеї.
Найпопулярнішим командним видом спорту в Києві є [[футбол]]. Футбольний клуб [[Динамо (Київ)|«Динамо»]] загалом 29 разів<ref>{{Cite web|url=https://fcdynamo.com/history/2020-21-trebl-luchesku-29-te-chempionstvo-najkrasha-komanda-ukrayini-v-serednomu-vici-menshe-25-rokiv|title=2020/21: «требл» Луческу, 29-те чемпіонство, найкраща команда України|website=fcdynamo.com|accessdate=2022-01-23|archive-date=23 Січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220123181043/https://fcdynamo.com/history/2020-21-trebl-luchesku-29-te-chempionstvo-najkrasha-komanda-ukrayini-v-serednomu-vici-menshe-25-rokiv}}</ref> ставав чемпіоном СРСР та України, здобував міжнародні трофеї, є справжнім символом міста<ref>[http://kiyany.obozrevatel.com/news/2008/5/16/44840/p_0.htm «Динамо»&nbsp;— для киевлян это святое] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110523233502/http://kiyany.obozrevatel.com/news/2008/5/16/44840/p_0.htm |date=23 травня 2011 }}{{ref-ru}}</ref>. В українській Прем'єр-лізі місто також представляли клуби [[Оболонь (футбольний клуб)|«Оболонь»]] та [[Арсенал (Київ)|«Арсенал»]], а у Першій лізі нині виступають клуби «[[Оболонь-Бровар]]» та «[[Арсенал-Київ]]». Найкращим українським чоловічим [[баскетбол]]ьним клубом часів СРСР був київський [[Будівельник (баскетбольний клуб, Київ)|«Будівельник»]], який нині разом із [[Київ (баскетбольний клуб)|БК «Київ»]] виступає в об'єднаній [[Чемпіонат України з баскетболу|Українській Суперлізі]]. У вітчизняному жіночому баскетболі провідні позиції посідає київська команда [[ТІМ-СКУФ]]. У [[Білоруська Екстраліга|білоруській Екстралізі]] виступає [[хокей]]ний клуб [[Сокіл (Київ)|«Сокіл»]]. У радянські часи жіночий [[гандбол]]ьний клуб [[Спартак (гандбольний клуб, Київ)|«Спартак»]] неодноразово вигравав чемпіонат країни та європейські клубні трофеї.


Головними аренами спортивних змагань є [[Національний спортивний комплекс «Олімпійський»|НСК «Олімпійський»]], [[Палац спорту (Київ)|Палац спорту]], стадіони [[Стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського|«Динамо» ім.&nbsp;В.&nbsp;Лобановського]] та «[[Оболонь-Арена]]». У 2012 році на НСК «Олімпійський» проводилися матчі групового етапу, чвертьфінал та фінал [[Чемпіонат Європи з футболу 2012|Євро 2012]].
Головними аренами спортивних змагань є [[Національний спортивний комплекс «Олімпійський»|НСК «Олімпійський»]], [[Палац спорту (Київ)|Палац спорту]], стадіони [[Стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського|«Динамо» ім.&nbsp;В.&nbsp;Лобановського]] та «[[Оболонь-Арена]]». У 2012 році на НСК «Олімпійський» проводилися матчі групового етапу, чвертьфінал та фінал [[Чемпіонат Європи з футболу 2012|Євро 2012]].
Рядок 932: Рядок 952:
У X—XIII століттях Київ був найбільшим освітнім центром Русі. Від часів [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] тут діяли [[школа грамоти|школи грамоти]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Церкви і монастирі мали власні бібліотеки. Книгозбірня [[Софійський собор (Київ)|київської Софії]], так звана [[бібліотека Ярослава Мудрого]], нараховувала близько 950 томів<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Інша велика бібліотека, якою користувалися руські літописці, існувала в Печерському монастирі<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Дослідження [[графіті]] на стінах міських храмів і посуді доводять, що частина киян була писемною<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
У X—XIII століттях Київ був найбільшим освітнім центром Русі. Від часів [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] тут діяли [[школа грамоти|школи грамоти]]<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Церкви і монастирі мали власні бібліотеки. Книгозбірня [[Софійський собор (Київ)|київської Софії]], так звана [[бібліотека Ярослава Мудрого]], нараховувала близько 950 томів<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Інша велика бібліотека, якою користувалися руські літописці, існувала в Печерському монастирі<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>. Дослідження [[графіті]] на стінах міських храмів і посуді доводять, що частина киян була писемною<ref name="ЕІУ-Толочко-201"/>.
[[Файл:Владимирская 54 Киев 2010 01.JPG|міні|ліворуч|Приміщення Президії [[НАН України]] на [[Вулиця Володимирська (Київ)|вулиці Володимирській]] №&nbsp;54]]
[[Файл:Владимирская 54 Киев 2010 01.JPG|міні|ліворуч|Приміщення Президії [[НАН України]] на [[Вулиця Володимирська (Київ)|вулиці Володимирській]] №&nbsp;54]]
Після [[монгольська навала|монгольської навали]] рівень освіти в Києві занепав. З кінця XIV століття у списках паризької [[Сорбонна|Сорбонни]] та інших західноєвропейських університетів з'являються імена студентів із Києва. Так, під 1436 роком зазначений перший доктор «[[русини|рутенської нації]] з Києва»&nbsp;— [[Іван Тинкевич]]<ref name="ЕІУ-Івакін-205">Івакін 2007:205</ref>.
Після [[Монгольська навала на Русь|монгольської навали]] рівень освіти в Києві занепав. З кінця XIV століття у списках паризької [[Сорбонна|Сорбонни]] та інших західноєвропейських університетів з'являються імена студентів із Києва. Так, під 1436 роком зазначений перший доктор «[[русини|рутенської нації]] з Києва»&nbsp;— [[Іван Тинкевич]]<ref name="ЕІУ-Івакін-205">Івакін 2007:205</ref>.


Починаючи з кінця XVII століття [[Києво-Могилянська академія]] підготувала багато видатних учених.
Починаючи з кінця XVII століття [[Національний університет «Києво-Могилянська академія»|Києво-Могилянська академія]] підготувала багато видатних учених.


1834&nbsp;року відкрито перший в історії Києва університет&nbsp;— [[КНУ|Київський університет Св.&nbsp;Володимира]], що з того часу став провідним вітчизняним освітнім та науковим центром. І сьогодні Київ&nbsp;— найбільший в Україні науковий центр.
1834&nbsp;року відкрито перший в історії Києва університет&nbsp;— [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет Св.&nbsp;Володимира]], що з того часу став провідним вітчизняним освітнім та науковим центром. І сьогодні Київ&nbsp;— найбільший в Україні науковий центр.


Серед вищих навчальних закладів:
Серед вищих навчальних закладів:
Рядок 960: Рядок 980:
У Києві розміщені численні установи [[Національна академія наук України|Національної академії наук України]] (НАНУ), [[Український нафтогазовий інститут]].
У Києві розміщені численні установи [[Національна академія наук України|Національної академії наук України]] (НАНУ), [[Український нафтогазовий інститут]].


== Відомі особистості ==
== Персоналії ==
<div style="border:;width:900px;height:450px;overflow:auto;">
{{Split section|Персоналії Києва}}
* [[Шульгін Василь Віталійович]] (1878—1976)&nbsp;— російський політичний діяч, публіцист, за освітою правник
* [[Шульгін Василь Віталійович]] (1878—1976)&nbsp;— російський політичний діяч, публіцист, за освітою правник.
* [[Вертинський Олександр Миколайович]] (1889—1957)&nbsp;— російський та радянський кіноактор, композитор, поет і співак
* [[Вертинський Олександр Миколайович]] (1889—1957)&nbsp;— російський та радянський кіноактор, композитор, поет і співак.
* [[Долгов Григорій Степанович]] (1890—1957)&nbsp;— російський та радянський український актор
* [[Владиславський Володимир Олександрович]] (1891—1970)&nbsp;— радянський актор театру і кіно
* [[Владиславський Володимир Олександрович]] (1891—1970)&nbsp;— радянський актор театру і кіно.
* [[Мішель Мишле]] (1894—1995)&nbsp;— американський кінокомпозитор
* [[Мішель Мишле]] (1894—1995)&nbsp;— американський кінокомпозитор.
* [[Шпиковський Микола Григорович]] (1897—1977)&nbsp;— український радянський кінорежисер, сценарист
* [[Гомоляка В'ячеслав Павлович]] (1898—1959)&nbsp;— український радянський кінорежисер-документаліст, сценарист, актор кіно
* [[Шпиковський Микола Григорович]] (1897—1977)&nbsp;— український радянський кінорежисер, сценарист.
* [[Братерський Микола Феліксович]] (1898—1956)&nbsp;— радянський український актор театру і кіно.
* [[Тарасова Алла Костянтинівна]] (1898—1973)&nbsp;— українська актриса
* [[Капка Дмитро Леонтійович]] (1898—1977)&nbsp;— український кіноактор та дипломат
* [[Гомоляка В'ячеслав Павлович]] (1898—1959)&nbsp;— український радянський кінорежисер-документаліст, сценарист, актор кіно.
* [[Тарасова Алла Костянтинівна]] (1898—1973)&nbsp;— українська актриса.
* [[Покрасс Дмитро Якович]] (1899—1978)&nbsp;— український та російський композитор
* [[Капка Дмитро Леонтійович]] (1898—1977)&nbsp;— український кіноактор та дипломат.
* [[Покрасс Дмитро Якович]] (1899—1978)&nbsp;— український та російський композитор.
* [[Ротлейдер Михайло Якович]] (1899—1998)&nbsp;— радянський та український організатор кіновиробництва (кінопродюсер).
* [[Ротлейдер Михайло Якович]] (1899—1998)&nbsp;— радянський та український організатор кіновиробництва (кінопродюсер).
* [[Анатоль Літвак]] (1902—1974)&nbsp;— американський кінорежисер єврейського походження з України
* [[Анатоль Літвак]] (1902—1974)&nbsp;— американський кінорежисер єврейського походження з України.
* [[Козир Олександр Хомич]] (1903—1961)&nbsp;— радянський і український кінорежисер
* [[Козир Олександр Хомич]] (1903—1961)&nbsp;— радянський і український кінорежисер.
* [[Панкратьєв Олексій Олексійович]] (1903—1983)&nbsp;— радянський, український кінооператор
* [[Панкратьєв Олексій Олексійович]] (1903—1983)&nbsp;— радянський, український кінооператор.
* [[Строєва Віра Павлівна]] (1903—1991)&nbsp;— російський режисер, сценарист
* [[Строєва Віра Павлівна]] (1903—1991)&nbsp;— російський режисер, сценарист.
* [[Таранов Гліб Павлович]] (1904—1989)&nbsp;— український композитор і педагог музики, професор, доктор мистецтвознавства
* [[Таранов Гліб Павлович]] (1904—1989)&nbsp;— український композитор і педагог музики, професор, доктор мистецтвознавства.
* [[Покрасс Данило Якович]] (1905—1954)&nbsp;— український та російський композитор
* [[Покрасс Данило Якович]] (1905—1954)&nbsp;— український та російський композитор.
* [[Ячницький Аполлон Володимирович]] (1906—1980)&nbsp;— радянський та український актор театру і кіно
* [[Бабій Олександр Максимович]] (1906—1953)&nbsp;— український радянський звукооператор.
* [[Кохно Леонтій Ілліч]] (1906—1988)&nbsp;— радянський український кінооператор
* [[Ячницький Аполлон Володимирович]] (1906—1980)&nbsp;— радянський та український актор театру і кіно.
* [[Слуцький Михайло Якович]] (1907—1959)&nbsp;— український радянський режисер документального та ігрового кіно
* [[Кохно Леонтій Ілліч]] (1906—1988)&nbsp;— радянський український кінооператор.
* [[Слуцький Михайло Якович]] (1907—1959)&nbsp;— український радянський режисер документального та ігрового кіно.
* [[Ідзковський Антон Леонардович]] (1907—1995)&nbsp;— радянський футболіст, воротар
* [[Свєчніков Анатолій Григорович]] (1908—1962)&nbsp;— український радянський композитор
* [[Ідзковський Антон Леонардович]] (1907—1995)&nbsp;— радянський футболіст, воротар.
* [[Свєчніков Анатолій Григорович]] (1908—1962)&nbsp;— український радянський композитор.
* [[Івицький Ростислав Георгійович]] (1908—1974)&nbsp;— український актор.
* [[Івицький Ростислав Георгійович]] (1908—1974)&nbsp;— український актор.
* [[Носов Микола Миколайович]] (1908—1976)&nbsp;— радянський письменник
* [[Носов Микола Миколайович]] (1908—1976)&nbsp;— радянський письменник.
* [[Ревенко Сергій Іванович]] (1910—1981)&nbsp;— радянський і український кінооператор
* [[Конарський Віктор Феліксович]] (1908—1995)&nbsp;— радянський, український кінорежисер.
* [[Сандлер Оскар Аронович]] (1910—1981)&nbsp;— радянський і український композитор
* [[Кошмяк Георгій Данилович]] (1909—1988)&nbsp;— радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.
* [[Дворжецький Вацлав Янович]] (1910—1993)&nbsp;— радянський актор
* [[Ревенко Сергій Іванович]] (1910—1981)&nbsp;— радянський і український кінооператор.
* [[Сандлер Оскар Аронович]] (1910—1981)&nbsp;— радянський і український композитор.
* [[Михайлов Костянтин Костянтинович]] (1910—1994)&nbsp;— артист театру і кіно
* [[Дворжецький Вацлав Янович]] (1910—1993)&nbsp;— радянський актор.
* [[Юцевич Йосип Федорович]] (1911—1974)&nbsp;— український художник театру і кіно
* [[Михайлов Костянтин Костянтинович]] (1910—1994)&nbsp;— артист театру і кіно.
* [[Ключарьов Ігор Володимирович]] (1911—1996)&nbsp;— український звукооператор, композитор
* [[Войтенко Володимир Григорович]] (1912—1978)&nbsp;— радянський, український оператор-постановник ігрових і науково-популярних фільмів
* [[Юцевич Йосип Федорович]] (1911—1974)&nbsp;— український художник театру і кіно.
* [[Максимцов Ростислав Семенович]](1912—1988)&nbsp;— радянський український звукооператор
* [[Ключарьов Ігор Володимирович]] (1911—1996)&nbsp;— український звукооператор, композитор.
* [[Войтенко Володимир Григорович]] (1912—1978)&nbsp;— радянський, український оператор-постановник ігрових і науково-популярних фільмів.
* [[Канішевський Григорій Митрофанович]] (1912—1991)&nbsp;— український актор, режисер
* [[Бобровников Олексій Вікторович]] (1912—1998)&nbsp;— радянський і український художник театру та кіно, графік
* [[Максимцов Ростислав Семенович]](1912—1988)&nbsp;— радянський український звукооператор.
* [[Олевський Лев Борисович]] (1913—1991)&nbsp;— український перекладач, актор
* [[Канішевський Григорій Митрофанович]] (1912—1991)&nbsp;— український актор, режисер.
* [[Бобровников Олексій Вікторович]] (1912—1998)&nbsp;— радянський і український художник театру та кіно, графік.
* [[Гаккебуш Катерина Михайлівна]] (1913—1993)&nbsp;— українська художниця по костюмах кіно і театру
* [[Гомоляка Вадим Борисович]] (1914—1980)&nbsp;— український, радянський композитор
* [[Цегляр Яків Самійлович]] (1912—2008)&nbsp;— радянський і український композитор.
* [[Олевський Лев Борисович]] (1913—1991)&nbsp;— український перекладач, актор.
* [[Алісова Ніна Улянівна]] (1915—1996)&nbsp;— радянська акторка театру і кіно
* [[Гаккебуш Катерина Михайлівна]] (1913—1993)&nbsp;— українська художниця по костюмах кіно і театру.
* [[Поліщук Віктор Петрович (актор)|Поліщук Віктор Петрович]] (1915—2006)&nbsp;— радянський і український актор театру і кіно
* [[Левченко Іван Нестерович]] (1916—2001)&nbsp;— радянський і український кінорежисер
* [[Гомоляка Вадим Борисович]] (1914—1980)&nbsp;— український, радянський композитор.
* [[Алісова Ніна Улянівна]] (1915—1996)&nbsp;— радянська акторка театру і кіно.
* [[Грузов Андрій Миколайович]] (1917—1974)&nbsp;— радянський, український звукооператор
* [[Панасьєв Микола Лаврентійович]] (1918—1980)&nbsp;— український актор
* [[Поліщук Віктор Петрович (актор)|Поліщук Віктор Петрович]] (1915—2006)&nbsp;— радянський і український актор театру і кіно.
* [[М'ягкий Віктор Іванович]] (1918—1982)&nbsp;— радянський український актор театру і кіно, театральний режисер
* [[Левченко Іван Нестерович]] (1916—2001)&nbsp;— радянський і український кінорежисер.
* [[Сивчикова Тетяна Миколаївна]] (1918—1992)&nbsp;— радянський, український режисер по монтажу
* [[Свєчніков Анатолій Григорович]] (1908—1962)&nbsp;— український радянський композитор.
* [[Панасьєв Микола Лаврентійович]] (1918—1980)&nbsp;— український актор.
* [[Глузський Михайло Андрійович]] (1918—2001)&nbsp;— радянський і російський актор театру і кіно
* [[М'ягкий Віктор Іванович]] (1918—1982)&nbsp;— радянський український актор театру і кіно, театральний режисер.
* [[Калачевська Любов Пилипівна]] (1919—1995)&nbsp;— радянська українська театральна актриса
* [[Френкель Ян Абрамович]] (1920—1989)&nbsp;— радянський композитор
* [[Глузський Михайло Андрійович]] (1918—2001)&nbsp;— радянський і російський актор театру і кіно.
* [[Пекарська Ганна Федорівна]] (1918—2010)&nbsp;— радянська та українська теле-, кіно- та театральна акторка.
* [[Меєрович Михайло Олександрович]] (1920—1993)&nbsp;— російський композитор.
* [[Копержинська Нонна Кронідівна]] (1920—1999)&nbsp;— українська актриса театру і кіно
* [[Калачевська Любов Пилипівна]] (1919—1995)&nbsp;— радянська українська театральна актриса.
* [[Парфенюк Олена Павлівна]] (1922—1977)&nbsp;— радянський і український художник по гриму
* [[Френкель Ян Абрамович]] (1920—1989)&nbsp;— радянський композитор.
* [[Копержинська Нонна Кронідівна]] (1920—1999)&nbsp;— українська актриса театру і кіно.
* [[Роговий Володимир Абрамович]] (1923—1983)&nbsp;— радянський кінематографіст
* [[Король Павло Федорович]] (1923—2005)&nbsp;— радянський і український кінооператор
* [[Парфенюк Олена Павлівна]] (1922—1977)&nbsp;— радянський і український художник по гриму.
* [[Роговий Володимир Абрамович]] (1923—1983)&nbsp;— радянський кінематографіст.
* [[Самсонова Надія Василівна]] (1924—2010)&nbsp;— радянська кіноакторка
* [[Григор'єв Михайло Григорович]] (1925—1979)&nbsp;— радянський і український кінорежисер, сценарист
* [[Король Павло Федорович]] (1923—2005)&nbsp;— радянський і український кінооператор.
* [[Шамо Ігор Наумович]] (1925—1982)&nbsp;— український композитор єврейського походження
* [[Чалий Богдан Йосипович ]](1924—2008)&nbsp;— український письменник.
* [[Самсонова Надія Василівна]] (1924—2010)&nbsp;— радянська кіноакторка.
* [[Сміян Сергій Костянтинович]] (1925—2014)&nbsp;— український режисер
* [[Шаїнський Володимир Якович]] (1925—2017)&nbsp;— радянський композитор єврейського походження
* [[Григор'єв Михайло Григорович]] (1925—1979)&nbsp;— радянський і український кінорежисер, сценарист.
* [[Миронер Фелікс Юхимович]] (1927—1980)&nbsp;— український радянський кінорежисер і сценарист
* [[Шамо Ігор Наумович]] (1925—1982)&nbsp;— український композитор єврейського походження.
* [[Щуровський Юрій Сергійович]] (1927—1996)&nbsp;— радянський і український композитор, викладач
* [[Сміян Сергій Костянтинович]] (1925—2014)&nbsp;— український режисер.
* [[Шаїнський Володимир Якович]] (1925—2017)&nbsp;— радянський композитор єврейського походження.
* [[Каравайчук Олег Миколайович]] (1927—2016)&nbsp;— радянський і російський піаніст, музикант-імпровізатор, композитор, автор музики до багатьох кінофільмів і спектаклів
* [[Бронєвой Леонід Сергійович]] (1928—2017)&nbsp;— радянський і російський актор
* [[Миронер Фелікс Юхимович]] (1927—1980)&nbsp;— український радянський кінорежисер і сценарист.
* [[Щуровський Юрій Сергійович]] (1927—1996)&nbsp;— радянський і український композитор, викладач.
* [[Кузнецов Анатолій Васильович]] (1929—1979)&nbsp;— російський прозаїк
* [[Биков Ролан Антонович]] (1929—1998)&nbsp;— радянський і російський актор та кінорежисер
* [[Каравайчук Олег Миколайович]] (1927—2016)&nbsp;— радянський і російський піаніст, музикант-імпровізатор, композитор, автор музики до багатьох кінофільмів і спектаклів.
* [[Бронєвой Леонід Сергійович]] (1928—2017)&nbsp;— радянський і російський актор.
* [[Литвиненко Таїсія Порфирівна]] (1929—2016)&nbsp;— радянська і українська кіноактриса
* [[Кузнецов Анатолій Васильович]] (1929—1979)&nbsp;— російський прозаїк.
* [[Віккерс Роберт Борисович]] (1931—2000)&nbsp;— радянський і український письменник, драматург
* [[Мажуга Юрій Миколайович]] (* 1931)&nbsp;— відомий український актор театру і кіно
* [[Биков Ролан Антонович]] (1929—1998)&nbsp;— радянський і російський актор та кінорежисер.
* [[Ролик Алла Миколаївна]] (* 1932)&nbsp;— радянська, українська актриса театру та кіно
* [[Литвиненко Таїсія Порфирівна]] (1929—2016)&nbsp;— радянська і українська кіноактриса.
* [[Аркадій Арканов]] (1933—2015)&nbsp;— російський письменник-сатирик, драматург
* [[Віккерс Роберт Борисович]] (1931—2000)&nbsp;— радянський і український письменник, драматург.
* [[Засєєв-Руденко Микола Вікторович]] (* 1933)&nbsp;— радянський, український актор, кінорежисер
* [[Мажуга Юрій Миколайович]] (* 1931)&nbsp;— відомий український актор театру і кіно.
* [[Сібель Сергій Костянтинович]] (* 1933)&nbsp;— радянський український актор театру і кіно
* [[Ролик Алла Миколаївна]] (* 1932)&nbsp;— радянська, українська актриса театру та кіно.
* [[Аркадій Арканов]] (1933—2015)&nbsp;— російський письменник-сатирик, драматург.
* [[Засєєв-Руденко Микола Вікторович]] (* 1933)&nbsp;— радянський, український актор, кінорежисер.
* [[Сібель Сергій Костянтинович]] (* 1933)&nbsp;— радянський український актор театру і кіно.
* [[Смирнов Віктор Васильович]] (* 1933)&nbsp;— російський та український письменник й кінодраматург.
* [[Смирнов Віктор Васильович]] (* 1933)&nbsp;— російський та український письменник й кінодраматург.
* [[Рашеєв Микола Георгійович]] (1935—2021)&nbsp;— радянський і український кінорежисер, кіносценарист
* [[Муллер Юрій Григорович]] (* 1933)&nbsp;— радянський український художник кіно, художник-постановник.
* [[Емма Олена Григорівна]] (* 1934)&nbsp;— радянська і українська художниця по костюмах та по гриму.
* [[Мамонтов Анатолій Іванович]] (* 1935)&nbsp;— радянський і український художник кіно, художник-постановник
* [[Гілевич Фелікс Ілліч]] (1936—1992)&nbsp;— український актор, кінооператор
* [[Рашеєв Микола Георгійович]] (1935—2021)&nbsp;— радянський і український кінорежисер, кіносценарист.
* [[Блажков Ігор Іванович]] (* 1936)&nbsp;— український диригент
* [[Мамонтов Анатолій Іванович]] (* 1935)&nbsp;— радянський і український художник кіно, художник-постановник.
* [[Кряченко Таїса Миколаївна]] (* 1936)&nbsp;— радянський, український режисер монтажу
* [[Гілевич Фелікс Ілліч]] (1936—1992)&nbsp;— український актор, кінооператор.
* [[Сапанович Алла Василівна]] (* 1936)&nbsp;— радянський, український художник по костюмах
* [[Блажков Ігор Іванович]] (* 1936)&nbsp;— український диригент.
* [[Москвіна Неля Трофимівна|Москвіна Неля Трохимівна]] (* 1937)&nbsp;— бандуристка, член Національної спілки кобзарів України
* [[Москвіна Неля Трофимівна|Москвіна Неля Трохимівна]] (* 1937)&nbsp;— бандуристка, член Національної спілки кобзарів України.
* [[Сердюк Тамара Сергіївна]] (* 1937)&nbsp;— радянський, український режисер монтажу
* [[Сердюк Тамара Сергіївна]] (* 1937)&nbsp;— радянський, український режисер монтажу.
* [[Судьїн Володимир Миколайович]] (1938—2021)&nbsp;— радянський і український театральний режисер, театральний педагог, актор
* [[Козелькова Олена Георгіївна]] (* 1937)&nbsp;— радянська і російська актриса театру і кіно, театральний педагог.
* [[Крітенко Юрій Григорович]] (1938—1997)&nbsp;— український актор.
* [[Склянський Георгій Ігорович]] (1939—2007)&nbsp;— радянський і російський актор, режисер, сценарист, педагог
* [[Судьїн Володимир Миколайович]] (1938—2021)&nbsp;— радянський і український театральний режисер, театральний педагог, актор.
* [[Каневський Леонід Семенович]] (* 1939)&nbsp;— радянський, ізраїльський і російський актор театру і кіно, телевізійний ведучий
* [[Комаров Олег Васильович]] (* 1939)&nbsp;— радянський і український актор театру і кіно, літератор, педагог
* [[Склянський Георгій Ігорович]] (1939—2007)&nbsp;— радянський і російський актор, режисер, сценарист, педагог.
* [[Куценко Світлана Яківна]] (1940—2017)&nbsp;— радянський і український редактор, сценарист
* [[Каневський Леонід Семенович]] (* 1939)&nbsp;— радянський, ізраїльський і російський актор театру і кіно, телевізійний ведучий.
* [[Сурикова Алла Іллівна]] (* 1940)&nbsp;— радянський і російський кінорежисер, сценарист, педагог
* [[Комаров Олег Васильович]] (* 1939)&nbsp;— радянський і український актор театру і кіно, літератор, педагог.
* [[Алісов Вадим Валентинович]] (1941—2021)&nbsp;— радянський і російський кінооператор-постановник
* [[Куценко Світлана Яківна]] (1940—2017)&nbsp;— радянський і український редактор, сценарист.
* [[Мухін Олександр Васильович]] (* 1944)&nbsp;— радянський і український кінооператор, художник, скульптор, письменник
* [[Сурикова Алла Іллівна]] (* 1940)&nbsp;— радянський і російський кінорежисер, сценарист, педагог.
* [[Яновський Леонід Федорович]] (1946—1996)&nbsp;— радянський, український актор
* [[Алісов Вадим Валентинович]] (1941—2021)&nbsp;— радянський і російський кінооператор-постановник.
* [[Храпачов Вадим Юрійович]] (1947—2017)&nbsp;— радянський, український композитор
* [[Улицька Лариса Яківна]] (* 1941)&nbsp;— радянський, український режисер монтажу.
* [[Демерташ Віктор Костянтинович]] (1947—2019)&nbsp;— радянський та український актор
* [[Мухін Олександр Васильович]] (* 1944)&nbsp;— радянський і український кінооператор, художник, скульптор, письменник.
* [[Яновський Леонід Федорович]] (1946—1996)&nbsp;— радянський, український актор.
* [[Криштофович В'ячеслав Сигизмундович]] (* 1947)&nbsp;— український кінорежисер, сценарист і театральний педагог
* [[Ліванов Аристарх Євгенович]] (* 1947)&nbsp;— радянський і російський актор театру і кіно
* [[Храпачов Вадим Юрійович]] (1947—2017)&nbsp;— радянський, український композитор.
* [[Панченко Віктор Іванович]] (1948—1987)&nbsp;— радянський український актор
* [[Демерташ Віктор Костянтинович]] (1947—2019)&nbsp;— радянський та український актор.
* [[Криштофович В'ячеслав Сигизмундович]] (* 1947)&nbsp;— український кінорежисер, сценарист і театральний педагог.
* [[Хоролець Лариса Іванівна]] (* 1948)&nbsp;— радянська та українська акторка театру і кіно, драматург, політик
* [[Марченкова Наталя Семенівна]] (* 1948)&nbsp;— радянський та український художник, режисер-мультиплікатор
* [[Ліванов Аристарх Євгенович]] (* 1947)&nbsp;— радянський і російський актор театру і кіно.
* [[Титов Михайло Мойсейович]] (* 1948, Київ)&nbsp;— радянський і український режисер-мультиплікатор, художник
* [[Панченко Віктор Іванович]] (1948—1987)&nbsp;— радянський український актор.
* [[Хоролець Лариса Іванівна]] (* 1948)&nbsp;— радянська та українська акторка театру і кіно, драматург, політик.
* [[Марченкова Наталя Семенівна]] (* 1948)&nbsp;— радянський та український художник, режисер-мультиплікатор.
* [[Титов Михайло Мойсейович]] (* 1948, Київ)&nbsp;— радянський і український режисер-мультиплікатор, художник.
* [[Сулімов Володимир Михайлович]] (* 1949)&nbsp;— радянський і український звукооператор.
* [[Сулімов Володимир Михайлович]] (* 1949)&nbsp;— радянський і український звукооператор.
* [[Саранова Віра Олександрівна]] (* 1950)&nbsp;— українська акторка театру та кіно
* [[Саранова Віра Олександрівна]] (* 1950)&nbsp;— українська акторка театру та кіно.
* [[Іванов Сергій Петрович]] (1951—2000)&nbsp;— радянський і український кіноактор
* [[Іванов Сергій Петрович]] (1951—2000)&nbsp;— радянський і український кіноактор.
* [[Ільїна Ніна Олександрівна]] (* 1951)&nbsp;— українська кіноактриса
* [[Ільїна Ніна Олександрівна]] (* 1951)&nbsp;— українська кіноактриса.
* [[Єфименко Людмила Пилипівна]] (* 1951)&nbsp;— українська акторка кіно, кінорежисерка
* [[Єфименко Людмила Пилипівна]] (* 1951)&nbsp;— українська акторка кіно, кінорежисер.
* [[Лещенко Станіслав Михайлович]] (* 1951)&nbsp;— радянський, український режисер-мультиплікатор
* [[Лещенко Станіслав Михайлович]] (* 1951)&nbsp;— радянський, український режисер-мультиплікатор.
* [[Слободський Ігор Анатолійович]] (* 1951)&nbsp;— радянський і український актор
* [[Слободський Ігор Анатолійович]] (* 1951)&nbsp;— радянський і український актор.
* [[Хостікоєв Анатолій Георгійович]] (* 1953)&nbsp;— український актор театру і кіно, імпресаріо.
* [[Жилко Лариса Миколаївна]] (* 1954)&nbsp;—радянський і український художник театру і кіно.
* [[Жилко Лариса Миколаївна]] (* 1954)&nbsp;—радянський і український художник театру і кіно.
* [[Ігнатуша Олександр Федорович]] (* 1955)&nbsp;— український актор, співак і кінорежисер
* [[Чорний Олександр Михайлович]] (1955—2017)&nbsp;— радянський, український кінооператор.
* [[Завальський Олександр Васильович]] (1957)&nbsp;— український актор театру, кіно та дубляжу, режисер, педагог
* [[Ігнатов Михайло Якович]] (* 1955)&nbsp;— український актор.
* [[Ігнатуша Олександр Федорович]] (* 1955)&nbsp;— український актор, співак і кінорежисер.
* [[Харитонов Андрій Ігорович]] (1959—2019)&nbsp;— популярний радянський і російський актор театру та кіно, режисер, сценарист
* [[Горбунов Олексій Сергійович]] (* 1961)&nbsp;— радянський і український актор театру та кіно
* [[Завальський Олександр Васильович]] (1957)&nbsp;— український актор театру, кіно та дубляжу, режисер, педагог.
* [[Боклан Микола Володимирович]] (* 1963)&nbsp;— український актор театру, кіно та дубляжу
* [[Харитонов Андрій Ігорович]] (1959—2019)&nbsp;— популярний радянський і російський актор театру та кіно, режисер, сценарист.
* [[Пашин Євген Владленович]] (* 1960)&nbsp;— радянський і український актор кіно та дубляжу.
* [[Конісевич Віктор Леонідович]] (* 1963)&nbsp;— актор, режисер, артдиректор
* [[Гресь-Арсеньєв Марко Вікторович]] (* 1968)&nbsp;— український художник-графік, тележурналіст, сценарист
* [[Горбунов Олексій Сергійович]] (* 1961)&nbsp;— радянський і український актор театру та кіно.
* [[Георгієвський Борис Володимирович]] (* 1968)&nbsp;— український актор театру, кіно та дубляжу, бард
* [[Тищенко Олександр Васильович]] (1961)&nbsp;— український музикант, композитор, співак, поет та продюсер.
* [[Радчук Ольга Василівна]] (* 1970)&nbsp;— українська акторка кіно та дубляжу, радіоведуча
* [[Боклан Микола Володимирович]] (* 1963)&nbsp;— український актор театру, кіно та дубляжу.
* [[Конісевич Віктор Леонідович]] (* 1963)&nbsp;— актор, режисер, артдиректор.
* [[Мілла Йовович]] (* 1975)&nbsp;— американська акторка, співачка, модель, модельєр
* [[Харченко Сергій Олегович]] (* 1976)&nbsp;— український хокеїст, нападник
* [[Гресь-Арсеньєв Марко Вікторович]] (* 1968)&nbsp;— український художник-графік, тележурналіст, сценарист.
* [[Лінартович Дмитро Костянтинович]] (* 1978)&nbsp;— український актор театру, кіно та дубляжу
* [[Георгієвський Борис Володимирович]] (* 1968)&nbsp;— український актор театру, кіно та дубляжу, бард.
* [[Радчук Ольга Василівна]] (* 1970)&nbsp;— українська акторка кіно та дубляжу, радіоведуча.
* [[Бобровников Олексій Євгенович]] (* 1979)&nbsp;— український журналіст, сценарист
* [[Мілла Йовович]] (* 1975)&nbsp;— американська акторка, співачка, модель, модельєр.
* [[Скороходько Павло Михайлович]] (* 1980)&nbsp;— український актор та режисер дублювання, телеведучий.
</div>
* [[Бондар Микола Сергійович]] (1990—2020)&nbsp;— український фігурист, виступав у чоловічому одиночному катанні.

== Київ у нумізматиці та філателії ==
[[Файл:Coin of Ukraine Kyiv R.jpg|міні|[[Місто-герой Київ (монета)|Монета НБУ&nbsp;— Місто-герой Київ]]|праворуч|180px]]
[[Файл:Stamp of Ukraine s1752-1756.jpg|міні|Блок із 5 марок «Краса і велич України. Київ»|праворуч|180px]]

* У 1995 році Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 200 000 карбованців «Мі́сто-геро́й Ки́їв», присвячену місту-герою Києву.
* У 2019 році Укрпошта випустила блок із 5 марок «Краса і велич України. Київ»: «Андріївська церква, XVIII&nbsp;ст. Київ»; «Пам'ятник Богдану Хмельницькому, 1888. Київ»; «Краєвид Києва»; «Будинок Городецького, 1901—1903. Київ»; «Андріївський узвіз. Київ».


== Міста-побратими ==
== Міста-побратими ==
Рядок 1086: Рядок 1123:
9 червня 2022 року, під час [[Російське вторгнення в Україну (2022)|повномасштабного вторгнення]] військ РФ до України, Київрада позбавила [[Мінськ]] статусу міста-побратима, який він мав з липня 1997 року<ref>{{Cite web|title=Київ позбавив Мінськ статусу міста-побратима|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/kiev-lishil-minsk-statusa-goroda-pobratima-1654777704.html|website=РБК-Украина|accessdate=2022-06-09|language=ru|archive-date=9 червня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220609180557/https://www.rbc.ua/ukr/news/kiev-lishil-minsk-statusa-goroda-pobratima-1654777704.html}}</ref>.
9 червня 2022 року, під час [[Російське вторгнення в Україну (2022)|повномасштабного вторгнення]] військ РФ до України, Київрада позбавила [[Мінськ]] статусу міста-побратима, який він мав з липня 1997 року<ref>{{Cite web|title=Київ позбавив Мінськ статусу міста-побратима|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/kiev-lishil-minsk-statusa-goroda-pobratima-1654777704.html|website=РБК-Украина|accessdate=2022-06-09|language=ru|archive-date=9 червня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220609180557/https://www.rbc.ua/ukr/news/kiev-lishil-minsk-statusa-goroda-pobratima-1654777704.html}}</ref>.


Станом на 2022 рік Київ має 55 міста-побратими:
Станом на 2022 рік Київ має 59 міста-побратими:
{| class="wikitable sortable collapsible collapsed"
{| class="wikitable sortable collapsible collapsed"
! align="center" | Місто
! align="center" | Місто
Рядок 1201: Рядок 1238:
|-
|-
|[[Мадрид]] || {{SPA}} || [[29 червня]] [[2022]]
|[[Мадрид]] || {{SPA}} || [[29 червня]] [[2022]]
|-
|[[Осло]] || {{NOR}} || [[19 серпня]] [[2022]]
|-
|[[Ліон]] || {{FRA}} || [[19 серпня]] [[2022]]
|-
|[[Марсель]] || {{FRA}} || [[19 серпня]] [[2022]]
|-
|[[Барселона]] || {{SPA}} || [[24 вересня]] [[2022]]
|-
|-
|}
|}


== Див. також ==
== Див. також ==

[[Файл:Coin of Ukraine Kyiv R.jpg|міні|[[Місто-герой Київ (монета)|Монета НБУ&nbsp;— Місто-герой Київ]]|праворуч|120px]]
{{Div col|cols=2}}
{{Div col|cols=2}}
* [[Києвець]]
* [[Києвець]]
Рядок 1216: Рядок 1261:
* [[Як тебе не любити, Києве мій!]]
* [[Як тебе не любити, Києве мій!]]
* [[Історичні плани Києва]]
* [[Історичні плани Києва]]

{{Div col end}}
{{Div col end}}


Рядок 1283: Рядок 1327:
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=12171 Сидоров М. Київ: (худож. начерки) / Микита Сидоров і Давид Шкневський ; пер. з рос. мови Д. Гуменної.&nbsp;— Харків ; Київ: Літ. і мистецтво, 1932.&nbsp;— 142, 2 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201001224026/https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=12171 |date=1 Жовтня 2020 }}
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=12171 Сидоров М. Київ: (худож. начерки) / Микита Сидоров і Давид Шкневський ; пер. з рос. мови Д. Гуменної.&nbsp;— Харків ; Київ: Літ. і мистецтво, 1932.&nbsp;— 142, 2 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201001224026/https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=12171 |date=1 Жовтня 2020 }}
* [https://weekend.today/gorod/yakym-buv-kyyiv-pochatku-20-stolittya.htm Європейський чи російський: яким був Київ початку 20 століття] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220530145618/https://weekend.today/gorod/yakym-buv-kyyiv-pochatku-20-stolittya.htm |date=30 травня 2022 }}
* [https://weekend.today/gorod/yakym-buv-kyyiv-pochatku-20-stolittya.htm Європейський чи російський: яким був Київ початку 20 століття] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220530145618/https://weekend.today/gorod/yakym-buv-kyyiv-pochatku-20-stolittya.htm |date=30 травня 2022 }}



== Література ==
== Література ==
Рядок 1344: Рядок 1387:
{{Authority control}}
{{Authority control}}


{{DEFAULTSORT:Київ}}
[[Категорія:Київ| ]]
[[Категорія:Київ| ]]
[[Категорія:Міста України]]
[[Категорія:Міста України]]
Рядок 1365: Рядок 1409:
[[Категорія:Почесні громадяни Парижа]]
[[Категорія:Почесні громадяни Парижа]]
[[Категорія:Літописні топоніми Південної Русі]]
[[Категорія:Літописні топоніми Південної Русі]]
{{DEFAULTSORT:Київ}}

Поточна версія на 05:32, 2 жовтня 2022

Київ
COA of Kyiv Kurovskyi.svg Flag of Kyiv Kurovskyi.svg
Герб Києва Прапор Києва
P1130119-1.JPG
Ku02.JPG
Банкова вул., 10 DSC 8398.JPG
Дзвіниця собору Святої Софії в Києві, Україна.jpg
2017 - Київ - Світанок над Дніпром.jpg
Kyiv 5 Nov 2017 - Street.jpg
Kiew Zentrum.jpg
Музей історії України у Другій світовій війні.jpg
Вулиця Хрещатик травнева.JPG
2019-07-18 Kyiv Pechersk Lavra.jpg
17-07-02-Maidan Nezalezhnosti RR74377-PANORAMA.jpg
Маріїнський палац в Києві (cropped).jpg
Києво-Печерська лавра, КНУ ім. Тараса Шевченка, Будинок із химерами, Софійський собор, Майдан Незалежності, Маріїнський палац
Основні дані
Інша назва Мати міст Руських,
Місто, де все починається[1]
Країна Україна Україна
Регіон Київ
Район Київська міська рада
Рада Київська міська рада
Код КАТОТТГ UA80000000000093317
Засноване V[2] / VI[3] або VII століття[4] умовно-офіційно 482[4]
Магдебурзьке право 1494
Поділ міста 10 районів
Населення 2 952 301 (1 січня 2022)[5]
 - повне 2 952 301 (1 січня 2022)[5]
Агломерація Київська агломерація 3,65 млн[6]
Площа 835,58[7] км²
Густота населення 3516,93 осіб/км²
Поштові індекси 01000—06999
Телефонний код +380-44
Координати 50°27′00″ пн. ш. 30°31′25″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 179 м
Водойма річки Дніпро, Либідь
Назва мешканців кия́нин, кия́нка, кия́ни
Міста-побратими 59 (див. повний список)
День міста остання неділя травня
Номери автомобілів Non-EU-section-with-UA.svg AA, KA
Відстань
Найближча залізнична станція Київ-Пасажирський
Міська влада
Адреса 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36
Вебсторінка Офіційний портал міської ради
Офіційний портал міської держадміністрації
Міський голова Віталій Кличко
Логотип Києва

CMNS: Київ у Вікісховищі

Карта
Київ. Карта розташування: Україна
Київ
Київ
Київ. Карта розташування: Київ
Київ
Київ

Ки́їв (МФА[ˈkɪjiu̯] ( прослухати)) — столиця та найбільше місто України, одне з найбільших і найстаріших міст Європи. Розташований у середній течії Дніпра, у північній Наддніпрянщині. Політичний, соціально-економічний, транспортний, освітньо-науковий, історичний, культурний та духовний центр України. У системі адміністративно-територіального устрою України Київ має спеціальний статус, визначений Конституцією, і не входить до складу жодної області, хоча і є адміністративним центром Київської області[8]. Місце розташування центральних органів влади України, іноземних місій, штаб-квартир більшості підприємств і громадських об'єднань, що працюють в Україні.

За «Повістю временних літ», Київ заснував полянський князь Кий зі своїми братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю. Згідно з археологічними даними та писемними джерелами, початок безперервного розвитку Києва датується 2-ю половиною V ст. — 1-ю половиною VI ст.; осередком розширення Києва була гора Замкова[2]. Був столицею полян, Русі, Київського князівства, Великого князівства Руського, Української Народної Республіки, Української Держави та Української Радянської Соціалістичної Республіки. Також був адміністративним центром однойменного литовсько-польського воєводства, козацького полку, російської губернії, радянської округи, німецької генеральної округи та радянської області.

Один із найстаріших історичних центрів Східної Європи та християнства — Софійський собор та Києво-Печерська лавра внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Назва

Етимологія

Згідно з легендами, назва Києва походить від імені Кия — найстаршого з трьох братів, яких вважають засновниками міста. Одна з цих легенд дійшла до нас у літописі XII ст. «Повість временних літ»[3].

У сагах Київ називався Koenugarðr[9]. Назва Kænugarður (Кьяйнуґардур) залишилася за Києвом в ісландській мові[10][11]. З 27 квітня 2022 року у Рейкʼявіку зʼявилась невеличка площа Kænugarður / Kyiv-torg[12][13].

Київ також мав тюркську назву — «Манкермен» («велике місто»), «Ківа-Манкермен», котра побутувала поряд з оригінальною назвою[14][15].

Український етнограф М. В. Закревський стверджував, що згаданий Клавдієм Птолемеєм «Азагаріум» розташовувався на місці сучасного Києва. Ю. А. Кулаковський ототожнював з Києвом Птолемеїв «Метрополь», М. Ю. Брайчевський — «Сар»[16].

За арабськими та перськими джерелами IXX століття один із державних центрів східнослов'янських утворень звався Куявія (Куябія, Куяба). Найбільш логічно обґрунтованим є ототожнення міста Куйаби з Києвом[17][18].

Правопис

«Київський лист» з фондів бібліотеки Кембриджського університету. На думку першовідкривачів, даний лист є найдавнішим автентичним документом, написаним на території Київської Русі, і може датуватися 10 ст. н. е. Документ написаний староєврейською мовою і містить, можливо, першу згадку про Київ у формі Qiyyōb (івр. קייב‎).

У давньоруських пам'ятках назва міста записувалася як Кыѥвъ, де ы передавала праслов'янський звук *y, а ѥ — йотований звук [e] («є»). Подібне написання тривалий час залишалося у літописах. Надалі, після припинення дії закону другої палаталізації та злиття звука [ɨ] з [і] в новий голосний передньо-середнього ряду [ɪ] з'являються написання Києвъ, Кіевъ, а після утворення «нового ятя»[19] — і «Кыѣвъ»[20], «Киѣвъ»[21], «Кіѣвъ»[22]. З упорядкуванням українського правопису XIX ст., коли за [ɪ] закріплюється літера и, а за [ji] з йотованого «нового ятя» — ї, написання набуває сучасної форми — Київ.

Переклад назви міста англійською (#KyivNotKiev)

Докладніше: KyivNotKiev

2 жовтня 2018 року МЗС України спільно із Центром стратегічних комунікацій «StratCom Ukraine» розпочало онлайн кампанію «#CorrectUA», у рамках якої звертатиметься до іноземних ЗМІ з метою коригування правопису міста Київ (#KyivNotKiev)[23].

З'явилися перші повідомлення про коригування правопису міста Київ: у своїх текстах пишуть Kyiv замість Kiev видання BBC[24][25] і The Guardian[26]; лондонський аеропорт Лутон[27], аеропорти Будапешта і Таллінна[28], Бельгії[29] змінили назву Kiev на Kyiv. Водночас МАУ відмовились змінити Kiev на Kyiv, пояснивши, що Kiev є офіційною транслітерацією Міжнародної асоціації повітряного транспорту IATA[30].

16 вересня 2020 року англійська Вікіпедія перейменувала статтю про Київ із «Kiev» на «Kyiv»[31], при цьому окремі статті з відповідним ойконімом лишаються без змін, зокрема про Київську Русь («Kievan Rus'»).

Географія

Розташування

Місто розташоване на півночі України, на межі Полісся і лісостепу по обидва береги Дніпра в його середній течії. Площа міста 836 км². Довжина вздовж берега — понад 20 км.

Київ здавна розташовувався на перетині важливих шляхів. Ще за Київської Русі таким шляхом був легендарний «Шлях із варягів у греки». Нині місто перетинають міжнародні автомобільні та залізничні шляхи. Рельєф Києва сформувався на межі Придніпровської височини, а також Поліської та Придніпровської низовин. Більша частина міста лежить на високому (до 196 м над рівнем моря) правому березі Дніпра — Київському плато, порізаному густою сіткою ярів на окремі височини: Печерські пагорби, гори Щекавицю, Хоревицю, Батиєву та інші. Менша частина лежить на низинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів.

Гідрографія

Див. також: Річки Києва
Вид на низинну частину правобережного Києва
  • Основною рисою Києва є наявність великої гідрографічної «осі» — річки Дніпро, яка поділяє територію міста на дві частини — правобережну і лівобережну. Дніпро — найбільша в Києві, третя за довжиною і площею басейну річка Європи після Волги та Дунаю. Після будівництва каскаду дніпровських водосховищ гідрологічний режим Дніпра (зокрема і в межах Києва) змінився. Так, підпір Канівського водосховища сягає течії Дніпра в районі моста Метро на території Києва. Поблизу Києва (на північ) розташовано Київське водосховище на Дніпрі.
  • Територія Києва також дренується численними постійними та тимчасовими водотоками, які утворюють гідрографічну мережу з близько 70 малих річок, що зрештою впадають у Дніпро. Структура гідрографічної мережі малих річок Києва визначається басейновими угрупованнями водних об'єктів.
    • Гідрографія правого берега: центральна частина — басейн річки Либідь з її притоками, а також басейн річки Почайна (див. Опечень) з головними притоками Глибочиця та Сирець; північна та західна частини міста розташовані в басейні річки Ірпінь, а точніше її приток — річок Нивка та Горенка; південна частина міста — у басейні річки Віта.
    • Гідрографія лівого берега: басейн річки Дарниця з її притоками.

На малих річках споруджено понад 100 ставків. Є понад три десятки природних озер, серед яких можна назвати Тельбін, Райдужне, Синє, Вербне, Йорданське, Зелене озеро.

Екологія

Ліси, парки та сади становлять більш ніж половину площі Києва з майже 80 000 гектарів[32]. На одного киянина (станом на 2004 рік) припадало 22,1 м² зелених насаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 м²). Питаннями екології Києва опікується Державне Управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві, яке з 2006 року очолює Прогнімак Олександр Володимирович.

У лісопарках міста гніздиться чимало видів диких птахів, зокрема хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди кажанів. Більшість цих видів занесено до Червоної книги України. Наприклад, урочище «Лиса гора» — фактично острів посеред міської забудови Києва. Тут протягом багатьох років розташовувався військовий об'єкт, завдяки чому (за даними співробітників Інституту зоології) до останнього часу збереглися види, занесені до Червоної книги — аполлон, махаон, Синявець Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечірниця. У межах міста трапляються поселення бобрів.

Важливу роль у збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут гніздяться десятки видів птахів. У період весняної міграції навпроти житлового масиву Оболонь 1994 року спостерігали скупчення гоголів до декількох сотень особин. На Бортницькій зрошувальній системі кілька років тому[коли?] зимувало до двох десятків орланів-білохвостів (в Україні їх зимує близько 300 особин).

Кілька сотень найстаріших та видатних дерев Києва є ботанічними пам'ятками природи.

Клімат

Докладніше: Клімат Києва

Клімат помірно континентальний, із м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячні температури січня −3,5 °C, липня +20,5 °C. Абсолютний мінімум — −32,2 °C (7, 9 лютого 1929 року)[33], абсолютний максимум — +39,9 °C (серпень 1898 року) (за іншими даними: +39,4 °C, 30 липня 1936 року)[33]. Середньорічна кількість опадів — 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум — на жовтень (35 мм). Взимку в Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву в лютому 20 см, максимальна — 440 см.

Середньорічна загальна хмарність — 6,4 бала, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум — на серпень (4,8). Середня вологість повітря — від 64 % (травень) до 85 % (листопад).

Клімат Києва
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 11,1 17,3 22,4 30,2 33,6 35,0 39,4 39,3 35,7 27,9 23,2 15,2 39,4
Середній максимум, °C −0,9 0,0 5,6 14,0 20,7 23,5 25,6 24,9 19,0 12,5 4,6 0,0 12,5
Середня температура, °C −3,5 −3 1,8 9,3 15,5 18,5 20,5 19,7 14,2 8,4 1,9 −2,3 8,4
Середній мінімум, °C −5,8 −5,7 −1,4 5,1 10,8 14,2 16,1 15,2 10,2 4,9 −0,3 −4,6 4,9
Абсолютний мінімум, °C −31,1 −32,2 −24,9 −10,4 −2,4 2,4 5,8 3,3 −2,9 −17,8 −21,9 −30 −32,2
Норма опадів, мм 36 39 37 46 57 82 71 60 57 41 50 45 621
Джерело: Погода і клімат(рос.)

Історія

Заснування

План міста та замку в Києві 1686 року
Загальний вигляд Києва з північного сходу. А. Вестерфельд, 1651 рік
Олекса Кулаков, «Ідоли». Повалення ідолів під час Хрещення Русі.

За легендою «Повісті временних літ», Київ заснував легендарний полянський князь Кий разом із братами Щеком і Хоривом і сестрою Либіддю[3]. Літопис не має дати заснування міста. Археологічні та писемні джерела свідчать, що Київ розвинувся на основі язичницького поселення кінця V — початку VI століття[3]. Згідно енциклопедії Британіка, місто було засноване у VI або VII століттях[4]. Його центром була Старокиївська гора на правому березі Дніпра[34]. У VI—VII століттях були заселені сусідні з нею підвищення[3]. Розташовування Києва на Дніпровському шляху, у зоні етнічного порубіжжя, на межі лісу і лісостепу, сприяли висуненню міста на роль політичного центру Середнього Подніпров'я[3].

Київська Русь

На межі VIIIIX століть Київ став головним містом Руської землі — міжплемінного об'єднання південних східнослов'янських племен[3], а з 882 року, після завоювання його варягами, — «матір'ю міст руських» — столицею Руської держави. Тоді ж сформувався середньовічний поділ міста на князівський Дитинець на Старокиївській горі та торговельно-ремісничий Посад на Подолі. В першому мешкала знать і духовенство, а в другому — простолюд[3]. Місто було одним із центрів міжнародної торгівлі з Візантією, Скандинавією, Західною Європою, мусульманським світом[3]. З першої половині X століття на Подолі діяла перша християнська церква[3].

За правління великого князя Володимира (9801015) територія київського Дитинця була розширена і укріплена та сягнула 10 га. В історіографії її називають «городом Володимира»[3]. Дитинець оточував вал із трьома воротами, парадними з яких були Софійські[3]. Після хрещення Русі в 988 році Київ став центром митрополії Константинопольського патріархату. Головним міським храмом була Десятинна церква, зведена неподалік княжого палацу і ринку «Бабин торжок»[3]. Син Володимира, Ярослав (10191054), ще більше розширив Дитинець, збудувавши і оточивши оборонними валами з ровами так званий город Ярослава[3]. Він звів нові фортечні укріплення, довжиною понад 3,5 км, які оточували площу 72 га[3]. Київ було перетворено на найбільшу фортецю Русі[3]. Новою головною брамою стали Золоті ворота, а головним храмом — Софійський собор, кафедра київських митрополитів[3]. Ярославові нащадки Ізяслав (1054—1068, 1069—1073) і Святополк (1093—1113) збудували нове укріплення — так званий город Святополка. Його центром став Києво-Михайлівський Золотоверхий собор, що дав назву однойменному монастирю[3]. Таким чином, тодішній Київ мав три фортифікаційні укріплення (городи) площею 80 га.

Найбільшим районом Києва був придніпровський Поділ. У XII—XIII століттях він займав площу близько 200 га, що була оточена оборонним валом[3]. У центрі Подолу розміщувався головний міський ринок — «Торговище», довкола якого стояли церква Пирогоща, Борисоглібська й Михайлівська церкви[3]. На захід від міста пролягав Копирів кінець, де за князювання Святослава Ярославича (1073—1076) заклали монастир святого Симеона[3]. За містом розташовувалися монастирі — Кирилівський, Кловський, Печерський1598 — Києво-Печерська лавра) та Видубицький Свято-Михайлівський[3]. Довкола міста тягнулися приміські села Предславине і Берестове, князівські й боярські двори, урочища Дорогожичі та Угорське[3].

На середину XII століття в Києві проживало близько 50 тисяч мешканців, діяло близько 400 церков, 8 базарів. Площа міста становила до 400 га[3].

У 1169 році Києвом заволодів владимиро-суздальський князь Андрій «Боголюбський»[35][36]. У 1240 році місто захопили монгольські завойовники на чолі з онуком Чингісхана — ханом Батиєм, розвиток міста був перерваний[2][3].

Незважаючи на спустошення та руйнування під час монгольської навали 1240 року, Київ продовжував грати помітну роль у політичному житті Східної Європи. Хоча чисельність його мешканців різко зменшилася, проте всі його головні історичні райони (Верхнє місто, Поділ, Замкова гора, Печерськ, Берестове, Клов, Видубичі тощо) були заселені. Головне ядро міста (Гора та Поділ) знаходилося в традиційних межах: Золоті та Лядські ворота на Горі та річка Почайна на Подолі. У 2-й половині XIV століття Замкова Гора перетворилася на Дитинець міста[3][2].

У 1321 році, після поразки у битві на річці Ірпінь Великому князю Литовському Гедиміну, князь Станіслав утік до Рязані, а його місце посів Міндовг Гольшанський — перший київський князь із роду Гольшанських.

Велике князівство Литовське, Руське, Жемантійське

Близько 1362 року Київ входить до складу Великого князівства Литовського. Його князем став Володимир Ольгердович. Входження відбувалося мирним шляхом, за договорами, які лишали все «по старовині». Володимир провадив незалежну політику, карбував власну монету, що, однак, призвело до його заміни в 1394 році на князя Скиргайла Ольгердовича, а після смерті останнього — до встановлення намісництва. Наприкінці XIV — на початку XV століть Київ являє собою політичний центр, де ведуть переговори великі князі литовські, Вітовт, король польський і верховний князь литововський Владислав II Ягайло, великий князь московський Василій Дмитрович, митрополити Кипріян, Фотій, Григорій (Цамблак), хан Тохтамиш. Місто стало головною базою армії Вітовта[3].

З кінця XIV сттоліття у списках паризької Сорбонни та інших університетів з'являються імена студентів з Києва, під 1436 роком зазначений перший доктор «рутенської нації з Києва» — Іван Тинкевич[3].

У 1440 році відновлено Київське князівство на чолі з князем Олельком Володимировичем. У 1455—1470 роках у Києві князював Семен Олелькович. Обидва князі користувалися авторитетом, мали династичні зв'язки з великими московськими та тверськими князями, молдовським господарем Стефаном III Великим. Час їхнього правління став для Києва періодом розвитку (базувався на традиціях матеріальної та духовної культури давньоруської доби): було здійснено ремонт Успенського собору та інших церков, створено кам'яні барельєфи із зображенням Оранти, а також нові редакції Патерика Києво-Печерського та інших писемних творів. Київ продовжував бути важливим центром внутрішньої та міжнародної торгівлі, мав право складу. Через місто транзитом ішло багато товарів зі Сходу, Європи, Московії тощо[3].

Київ був потенційним центром об'єднання руських земель, що перебували в складі Великого князівства Литовського, тому після смерті київського князя Семена Олельковича литовська влада перетворила князівство на воєводство. 1497 року великий князь литовський і руський Олександр Ягеллончик надав Києву Магдебурзьке право. Наприкінці XV століття в місті існував замок, резиденція київських воєвод, та ратуша, місце засідань київського магістрату. 1569 року, на прохання київської шляхти та за рішенням Люблінської унії між Великим князівством Литовським і Королівством Польським, що утворювала федеративну державу Річ Посполиту, Київ разом із воєводством перейшов до складу Польської корони[2][3].

Гетьманщина

Кінець XV століття став початком занепаду Києва, що зумовлювалося загальною кризою Великого князівства Литовського — його нездатністю організувати захист підвладних йому земель від нападів кримських татар, найбільший з яких здійснено 1482 року[2]. Після Люблінської унії, незважаючи на тиск з боку польських феодалів і Католицької Церкви, у цей час відбувалося економічне піднесення міста[2]. З 1625 року Київ був центром козацького Київського полку, який 1649 року в результаті Хмельниччини увійшов до складу держави Війська Запорозького. Попри малі розміри Києва, він був найбільшим православним центром Речі Посполитої та козацької держави. У місті розташовувалися резиденція православних київських митрополитів та православний Київський колегіум, який в 1659 році отримав статус академії.

Наступний період історії Києва розпочався окупацією його московськими військами після Переяславського союзу 1654 році, укладеного між Військом Запорозьким і Московією. Київ був потрібен московському урядові як «опорний пункт колонізаторської політики на півдні»[37]. Київ став резиденцією московських воєвод. У 1667 році внаслідок підписання Андрусівського миру, який розділив козацьку державу між Річчю Посполитою і Московським царством, місто увійшло до складу останнього. Формально Київ залишався під владою Війська Запорозького, але фактично містом керувала московська адміністрація. За «вічним миром» 1686 року Київ остаточно відійшов до Московської держави.

Розірвання зв'язків із західними областями України призвело у XVIII ст. до застою в економіці й торгівлі. Від 1782 року Київ став головним містом намісництва, територія якого охоплювала значну частину Гетьманщини. Після 2-го поділу Польщі (1793) і приєднання до Московії західноукраїнських воєводств, 1797 року була утворена Київська губернія. Із Дубна до Києва був переведений щорічний (у січні) Контрактовий ярмарок. Ці події поновили зв'язки Києва із західними областями й сприяли притоку поляків, головно шляхти, що посіла значне місце в житті Києва до польського повстання 1830—1831 років. У цей час московським урядом вживалися заходи для перетворення Києва, шляхом русифікації й витіснення із нього польського та єврейського населення, «на чисто російське місто»[38].

Через прикордонний характер Києва в ньому постійно перебувала московська залога. На початку XVIII століття завершено будівництво Печерської фортеці. Київ втратив статус центру Київського полку у зв'язку з перенесенням полкової канцелярії до Козельця. У 1708 році місто стало адміністративним центром Київської губернії Російської імперії. З осені 1770 до літа 1771 року Київ страждав від епідемії чуми. Загинуло 2819 людей, переважно на Подолі. Після скасування автономії Війська Запорозького в 1782 Київ остаточно перейшов під владу росіян. Пам'ятками козацької доби в місті лишилися лише мазепинські церкви.

Російська імперія

Одна з найперших трансформаторних підстанцій напругою 2,2 кВт, які встановлювалися у Києві з 1902 року

За часів правління Російської імперії в XVIII — початку XX століття Київ був великим провінційним містом, п'ятим за величиною серед імперських міст після Санкт-Петербургу, Москви, Варшави й Одеси.

У 20-х роках XIX ст. у Києві налічувалося близько 40 000 населення, з яких 18 000 було військових.

Після повстання декабристів, 1827 року у Києві засновується генерал-губернаторство, що об'єднувало Київську, Подільську й Волинську губернії, задачею котрого було проведення русифікаторської політики царизму й боротьба проти революційного руху.

1840 року скасовано дію Литовського статуту.

Культурне, освітнє життя українців міста ускладнилося після Валуєвського циркуляра 1863 року, Емського указу 1876-го.

На відміну від попередніх століть кияни вперше дістали можливість розвивати своє місто в мирних умовах. Російська місцева влада приділяла увагу не лише розбудові історичного Подолу й Старокиївської гори, а й розвитку інфраструктури околиць — Бесарабки, Хрещатика, Печерська тощо. Головною вулицею міста була Володимирська, а центром ділового життя — контрактові ярмарки на Контрактовій площі.

У XIX столітті в Києві з'являються перший університет й оперний театр, проведено телефон і телеграф, розпочато рух Київського трамвая. Попри ліберальну соціально-економічну політику, імперський уряд проводив жорстку русифікацію місцевого польського, українського і єврейського населення.

Українська революція

У добу української революції та визвольних змагань Київ був центром боротьби за українську державність. 3 березня 1917 року, після падіння царського режиму, у місті створено Українську Центральну Раду. 20 листопада 1917 року вона III Універсалом проголосила Українську Народну Республіку, а Київ — її столицею. 8 лютого 1918 року містом заволоділи більшовики, проте після укладання Берестейського миру його визволили війська Центральних держав. Протягом 29 квітня — 14 грудня 1918 року Київ був столицею Української Держави, якою керував гетьман Павло Скоропадський. Після повалення гетьманату до 14 лютого 1919 року в Києві базувалася Директорія УНР. У лютому 1919 року місто повторно зайняли більшовики, у серпні — окупували війська Антона Денікіна, а в грудні — знову більшовики. 7 травня 1920 року Київ відвойований союзними силами підрозділів армії УНР та польської армії під час радянсько-польської війни. Однак унаслідок більшовицького контрнаступу остаточно повернувся під радянську владу.

Радянський період

Сталінський терор, знищення українства

У 1930-ті роки в Києві запроваджено автобусний і тролейбусний рух, збудовано міст імені Євгенії Бош, уведено в дію першу АТС, організовано центральне опалення.

У 1934-му до міста перенесена з Харкова столиця УСРР.

Починаючи з 1930-х у Києві почалися Сталінські репресії. Масові страти здійснювалися на території Биківні. Комуністи, що сповідували войовничий атеїзм, зруйнували більшу частину київських унікальних храмів: Михайлівський Золотоверхий монастир, Трьохсвятительську церкву, церкву Богородиці Пирогощої, Богоявленський та Військовий Микільський собори, Воскресенську та Петропавлівську церкви на Подолі, Благовіщенську церкву-дзвіницю Кирилівського монастиря, храми в стилі класицизму Миколи Доброго, Різдва, св. Ольги тощо. На місці зруйнованих пам'яток комуністи масово споруджували пам'ятники своїм ідеологам та героям. Центральною вулицею радянського Києва став Хрещатик.

Друга світова війна та післявоєнний період

19 вересня 1941 року, під час Другої світової війни, після 78 днів оборони Київ був напризволяще покинутий радянськими та захоплений німецькими військами. Місто на два роки стало адміністративним центром Київської генеральної, міської та сільської округ. 6 листопада 1943 радянська влада повернула собі місто.

У ході боїв Київ сильно постраждав, зокрема через підривні роботи комуністичних партизанів. Відновлювальні роботи тривали до початку 1950-х. У 1948 року завершено будівництво газопроводу Дашава — Київ, а в 1949 споруджено Дарницький залізничний міст та Міст Патона. У 1950 створену першу в СРСР ЕОМ — МЕСМ, а в 1951 розпочав передачі перший в Україні телевізійний центр.

У 1960 році запущено першу ділянку метрополітену, зведено нові житлові масиви на лівому березі Дніпра. Відкрито Театр драми і комедії та Молодіжний театр, Музей народної архітектури та побуту УРСР, Музей історії Києва та Музей історії України у Другій світовій війні (до 2015 року мав назву «Музей історії Великої Вітчизняної війни»). Разом із тим із середини 1960-х поновилася ідеологічна диктатура, а Київ стає центром дисидентського руху. Припинення репресій та повернення політв'язнів в Україну почалося лише за часів перебудови після 1986 року.

Незалежна Україна

Кінець XX — початок XXI століття

Мітинг Народного Руху України на честь підняття Національного Прапора над Київською міською радою, 24 липня 1990 року

У 1991 року Київ став столицею незалежної України. Проте в місті важко впроваджувалися позитивні зрушення: давалася взнаки загальнодержавна соціально-економічна криза, що призвела до безробіття та скорочення виробництва. У цей час добудовано лінію метрополітену на Лук'янівку та Харківський масив, відкрито Співоче поле.

У новому столітті Київ неодноразово ставав центром акцій протесту. Наприкінці 2000 — початку 2001 року Київ став центром політичної акції «Україна без Кучми». Вона була найбільшим силовим виступом проти влади за часів незалежності. З листопада 2004 до січня 2005-го в місті відбувалися масові протести проти фальсифікації президентських виборів, які отримали назву Помаранчева революція. З листопада 2013-го по лютий 2014-го Київ став центром Революції гідності, у ході якої у зіткненнях зі спецпідрозділами «Беркуту» в центрі міста загинули більше сотні протестувальників і кількасот зазнали тяжких поранень.

11 березня 2016 року у Києві 79 бульварів, вулиць, площ і провулків отримали нові назви в рамках виконання закону про декомунізацію (відповідний документ опубліковано на сайті Київської міської державної адміністрації)[39].

11 березня 2020 Кабінет міністрів прийняв постанову Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19[40], якою на території України встановлено карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 р. і заборонено:

  • відвідування закладів освіти її здобувачами;
  • проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

16 березня 2020 року Україна закрила кордони. Громадяни України, що подорожують власним транспортом, можуть перетинати пункти пропуску[41]. Пункти пропуску працюватимуть для українців, що повертаються до України. Також до України можуть в'їхати іноземці, що мають місцеву посвідку на проживання. Пункти пропуску працюватимуть для вантажних перевезень, медичні вантажі будуть перевірятися митницею за одну добу[42].

Пізно ввечері 16 березня в Києві виявлено 2 випадки захворювання на коронавірус. Один київський випадок бере початок з Радомишля.[43] Також 16 березня тимчасово заборонили церковні служби та обряди[44].

Російсько-українська війна

Житловий будинок на вул. Лобановського, 6-А після обстрілу

Військова агресія Російської Федерації як частина російського вторгнення в Україну яка тривала на околицях та в самому місті з 24 лютого по 2 квітня 2022 року[45]. Суповоджувалась массованими ракетними, авіайційними та артелерійськими обстрілами.

Тривала 1 місяць, 1 тиждень та 1 день що спричинила тяжкі воєнні злочини та злочини проти людства на оккупованих територіях в цей період. Що спричинило різку критику російської влади Сполученими Штатами Америки, країнами Європейського союзу та іншими розвиненими країнами. У відповідь на різанину в Бучі Данія, Естонія, Франція, Німеччина, Італія, Латвія, Литва, Румунія, Іспанія та Швеція вирішили вислати частину російських дипломатів зі своїх країн. За яким наступив потужний пакет економічних санкцій.

Після широкомасштабного розголосу трагедії міжнародними ЗМІ, Конгрес США ухвалив закон проленд-ліз для оборони демократії України.

Символіка

Символікою міста Києва є герб Києва, прапор Києва та гімн Києва. Також місто має логотип у двох версіях: українською та англійською мовою.

Сучасним гербом Києва є зображення святого покровителя міста архангела Михаїла на синьому щиті. Цей герб був офіційно затверджений Київською міською радою 18 квітня 1995 року[46]. Він є подібним до герба Київського воєводства[47]. Прапор Києва є ідентичним до герба — архангел Михаїл на синьому полотнищі.

Найстарішим відомим гербом Києва є герб датований 1480 роком. На ньому зображені лук зі стрілою, який натягують дві висунуті з хмари руки. В XVII сторіччі почав використовуватись герб із зображенням арбалета замість лука, який тримає лише одна рука. Зараз цей герб використовується як сучасний герб Подільського району. Герб із зображенням архангела Михаїла до 1782 року використовувався як герб Київського Воєводства (на червоному фоні) та Київського полку (на синьому фоні), а з 1782 року до моменту захоплення Києва більшовиками як герб міста Києва[48]. Від початку 1920-х до 1969 року місто не мало власного герба, поки не був затверджений радянський герб Києва, на якому були зображені лук та гілка каштану разом із зіркою міста-героя та серпом із молотом. Радянський герб Києва слугував офіційним до затвердження сучасного герба в 1995 році.

Гімном Києва є пісня «Як тебе не любити, Києве мій!», яку в 1962 році створили композитор Ігор Шамо та поет Дмитро Луценко і яку того ж року вперше виконав співак Юрій Гуляєв[49]. Пісня була затверджена Київською міською радою як офіційний гімн 13 листопада 2014 року, а до того вона довгий час була неофіційним народним гімном[50]. Під час святкування Дня Києва 30 травня 2015 року на Софійській площі близько 3 тисяч учасників разом із міським головою Віталієм Кличком взяли участь у встановленні всеукраїнського рекорду із наймасовішого виконання цієї пісні[51][52]. Також Києву присвячена «Пісня про Київ [Архівовано 9 Березня 2020 у Wayback Machine.]» заслуженого артиста України Юрка Юрченка.

Варіант логотипа Києва англійською мовою («Все починається в Києві»).

Логотип Києва був створений у 2011 році дизайнером Андрієм Федоровим у рамках підготовки до Євро-2012 і був затверджений 21 грудня 2012 року[53]. Логотип являє собою поєднання чотирьох фігур, які символізують певну рису міста: крапля, яка символізує річку Дніпро; каштан, який символізує Київ як місто-парк; купол, який символізує велику кількість церков та храмів; серце, яке символізує любов киян до свого міста[54].

Влада

Міська

Після здобуття Україною незалежності в місті була впроваджена система двовладдя — одночасне існування інститутів голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) та Київського міського голови (мера Києва), що було закріплено в законі «Про столицю України — місто-герой Київ»[55]. Голова КМДА призначається президентом України як і в інших 26 адміністративних одиницях України першого рівня, і є керівником виконавчої влади міста. Голова міськради як і в будь-якому місті України обирається мешканцями Києва терміном на 5 років на загальних виборах й очолює місцевий орган самоврядування — Київську міську раду. В 1999—2010 роках обидві посади обіймала одна особа.

25 травня 2014 року на виборах міського голови перемогу здобув Віталій Кличко, який 5 червня 2014 року на першому засіданні Київської міської ради VII скликання склав присягу Київського міського голови та приступив до виконання своїх обов'язків.

25 червня 2014 року указом Президента України на посаду Голови КМДА призначено нинішнього міського голову Віталія Кличка.

Головний орган київського міського самоврядування — Київська міська рада — складається зі 120 депутатів, яких обирають мешканці міста терміном на 5 років. Новий склад обрано 25 травня 2014 року.

Київська міська державна адміністрація виконує функції виконавчого органу Київської міської ради, але паралельно здійснює функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади — Кабінету Міністрів України.

До 31 жовтня 2010 року в Києві діяли районні ради, однак напередодні чергових місцевих виборів міська рада своїм рішенням їх ліквідувала.

Загальнодержавна

У Києві як місті, наділеному Конституцією України столичними функціями, розміщуються всі центральні органи влади: законодавчі, виконавчі та судові.

Урядові споруди

Адміністративний поділ

Територія міста поділена на 10 адміністративних районів:

Район Площа, км² Населення (1 січня 2021), тис осіб Густина, ос/км²
Правий берег Дніпра:
Голосіївський 160,78 254 тис. 1579
Оболонський 110,32 318,1 тис. 2883
Печерський 19,57 163,6 тис. 8359
Подільський 34,08 209,1 тис. 6135
Святошинський 102,63 341,8 тис. 3330
Солом'янський 40,52 384,6 тис. 9491
Шевченківський 26,63 215,9 тис. 8107
Лівий берег Дніпра:
Дарницький 132,24 348,4 тис. 2634
Деснянський 154,2 368,4 тис. 2389
Дніпровський 66,7 357,9 тис. 5365
Київ 847,67 2 962 180 3494

Дані про площу подано згідно з [1])

Адміністративний поділ Києва.gif

Демографія

Докладніше: Населення Києва

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
IX століття 50 000
XII століття 100 000 +100.0%
1552 6000 −94.0%
1571 12 000 +100.0%
1742 15 000 +25.0%
1770 20 000 +33.3%
1771 17 000 −15.0%
1806 27 200 +60.0%
1811 23 300 −14.3%
1840 44 700 +91.8%
1863 68 400 +53.0%
1865 71 365 +4.3%
1874 116 774 +63.6%
1897 247 723 +112.1%
1913 595 000 +140.2%
1919 544 369 −8.5%
1923 422 975 −22.3%
1926 512 088 +21.1%
1931 586 000 +14.4%
1933 608 000 +3.8%
1937 775 850 +27.6%
1939 846 724 +9.1%
1943 180 000 −78.7%
1959 1 104 334 +513.5%
1964 1 292 000 +17.0%
1970 1 631 908 +26.3%
1979 2 143 855 +31.4%
1981 2 248 000 +4.9%
1989 2 587 945 +15.1%
2001 2 611 327 +0.9%
2008 2 740 233 +4.9%
2014 2 868 702 +4.7%
2019 2 966 278 +3.4%

Київ є найбільшим містом України і сьомим за чисельністю населення у Європі. Станом на 1 жовтня 2018 року наявне населення у Києві становило 2 944 408 особи[57], постійне дещо менше — 2 893 932[57]. За останні десять років населення міста стабільно зростає в середньому на 20 тис. осіб за рік. 2010 року, за офіційними даними, населення Києва сповільнило своє зростання і за рік виросло на 14,1 тис. осіб. Так, на січень 2010 року населення міста становило 2785,1 тис. осіб[58], а на січень 2011 року — 2799,2 тис. осіб[57]. Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ оцінює сукупне населення Києва, разом із незареєстрованими громадянами, у 3 144 тис. осіб[59]. Разом із навколишніми передмістями Київ утворює Київську агломерацію із сукупним населенням за різними оцінками від 3,4 до 5 млн мешканців. Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення становив 120,8 злочину, із них 32,6 тяжких та особливо тяжких[60].

Жителі Києва називають себе кия́нами ще з князівських часів, що відображено в Повісті временних літ («Святополкъ же сѣде в Киевѣ по отци своемь, и созва Кыяны») та Руській Правді («Микыфоръ Кыянинъ»).

Мова

Історична динаміка мовного складу (рідної мови) населення Києва за переписами:

1874 1897 1926 1979[61] 1989[62] 2001[62]
Українська 31,4 % 22,2 % 27,9 % 53,0 % 57,6 % 72,1 %
Російська 47,4 % 54,2 % 52,3 % 45,0 % 41,1 % 25,3 %
Інша 21,2 % 23,6 % 19,0 % 2,0 % 1,3 % 2,6 %

Розподіл населення Києва за рідною мовою за результатами перепису 2001 року[63]:

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 30 % населення міста, російською — 33 %, українською та російською в рівній мірі — 36 %, українською та іншою мовою в рівній мірі — 1 %.[64]

Релігія

Докладніше: Церкви Києва

За релігійною приналежністю 64 % мешканців Києва назвали себе вірянами (2006). Основну масу вірян становлять православні християни. Порівняно невелика частина вірян або зараховує себе до якихось інших конфесій (3 %), або взагалі вагається ідентифікувати себе з якоюсь певною конфесією (12 %) (за інформацією Research & Branding Group).

Національний склад

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 91 % населення міста, росіяни — 7 %, інші народності — 2 %[64].

Національний склад Києва у 1874—2001 роках, тис. осіб
Нац-сть 1874[65] (мова) 1897[66] (мова) 1919[67] 1926[68] 1939[69] 1959[70] 1970[71] 1979[71] 1989[72] 2001[72]
Українці 38,6 31,43 % 55,1 22,22 % 128,7 23,64 % 216,5 42,28 % 450,6 53,21 % 663,9 60,11 % 1056,9 64,76 % 1455,6 67,89 % 1863,7 72,45 % 2110,8 82,22 %
Росіяни 58,2 47,42 % 134,3 54,20 % 232,1 42,65 % 125,5 24,51 % 139,5 16,47 % 254,3 23,02 % 373,6 22,89 % 474,4 22,13 % 536,7 20,87 % 337,3 13,14 %
Євреї 12,9 10,53 % 30,0 12,08 % 114,5 21,07 % 140,3 27,40 % 224,2 26,48 % 153,5 13,90 % 152,0 9,31 % 132,2 6,17 % 100,6 3,91 % 17,9 0,70 %
Поляки 7,9 6,41 % 16,6 6,69 % 36,8 6,77 % 13,7 2,68 % 11,8 1,39 % 8,5 0,77 % 9,7 0,59 % 10,5 0,49 % 10,4 0,40 % 6,9 0,30 %
Всього 122,7 100,00 % 247,7 100,00 % 544,4 100,00 % 512,1 100,00 % 846,7 100,00 % 1104,3 100,00 % 1631,9 100,00 % 2143,9 100,00 % 2572,2 100,00 % 2567,9 100,00 %

Економіка

Докладніше: Економіка Києва

Основна характеристика

У X—XIII століттях основу економіки Києва становили сільське господарство, ремесло, торгівля. У місті працювали ремісники понад 60 спеціальностей[3]: гончарі, ковалі по чорних і кольорових металах, ливарники, виробники скла, обробники кості, дерева й каменю. Київські ювеліри володіли техніками емалі, черні, зерні, поливи. На XI століття в місті діяло вісім ринків, найбільшими з яких були «Бабин торжок» у княжому місті та «Торговище» на Подолі[3]. З Києва імпортували сировину (хутро, мед, віск, шкіри, хліб) і ремісничі вироби (зброя, прикраси). У місті постійно проживали руські, візантійські, єврейські й європейські купці. Через Київ проходили три міжнародні торгові шляхи — Грецький, що сполучав Скандинавію із Візантією; Київський, що сполучав Русь із Польщею, Чехією та Баварією; Залозний, що вів на Кавказ, до азійських країн[3].

2005 року ВРП становив 32 мільярди доларів, 6-те місце серед міст центрально-східної Європи після Москви, Праги, Будапешта, Варшави і Бухареста; ВРП на душу населення — 12 000 $; середня заробітна плата — 280 $, а вже в грудні 2010-го — 528 $.

Зростання ВРП 2006 року — 5,3 %. На 2004 рік сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій становив 2,7 мільярда доларів США, експорт — 4,13 мільярда доларів США.

На Київ припадає 5,6 % населення України, 20 % ВВП, 30 % прямих іноземних інвестицій. ВВП на душу населення на 75 % вищий за середній по країні ($6800).

2004 року 1,35 мільйона мали роботу, із них 884 тисячі (65,6 %) — на великих та середніх підприємствах. 79 % працюють у сфері послуг, із них 23 % — у сфері торгівлі, 15 % — у сфері нерухомості. Лише 21 % зайнято в промисловому виробництві. Сфера послуг дає понад 82 % ВРП міста та понад 30 % обігу країни в сфері послуг. Безробіття нижче за 5 %.

Сектори сфери послуг, що дають основний внесок до економіки Києва, — транспорт та комунікації, дрібна та оптова торгівля, нерухомість, юридичні та фінансові послуги. Ключовими зростаючими секторами економіки є роздрібна торгівля, інформаційні технології, фінанси[73].

Бюджет міста

Доходи столиці у проекті бюджету на 2022 рік плануються в сумі понад 68 млрд грн, видатки — понад 66 млрд грн[74].

Промисловість

Кондитерська фабрика Рошен

Київ — один із найбільших індустріальних центрів України. 2010 року обсяг реалізованої промислової продукції місцевих підприємств становив 39 855,8 млн ₴[75] (близько 4 % від загальноукраїнського обсягу[76]). У структурі реалізованої продукції за січень-жовтень 2016 року найбільша питома вага припадає на виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (47,9 %) та на виробництво й розподілення електроенергії, газу та опалення (19,3 %)[77]. Місто є великим центром машинобудування, зокрема важкого-, енергомашинобудування, верстато-, судно-, приладобудування; чорної і кольорової металургії, хімічної, легкої, поліграфічної промисловостей.

У Києві розміщено заводи різних галузей промисловості:

Заробітна плата

Станом на 2022 рік середня заробітна плата в Києві становила 21 347 гривень на місяць. Найбільш високо оплачувалися професії в сфері добувної промисловості та розроблення кар'єрів (44 346 гр./міс.), інформації та телекомунікації (35 337 гр./міс.) і фінансової та страхової діяльності (30 234 гр./міс.). Найменше оплачувалися професії в сфері тимчасового розміщення і організації харчування (10 837 гр./міс.), будівництва (11 573 гр./міс.) та сільського/лісового/рибного господарства (12 456 гр./міс.).

По роках (станом на січень кожного)[78].

Рік Зарплата
2007
1865
2012
4148
2017
9292
2022
21 347

Туризм

Істотну роль в економіці міста відіграє туристичний бізнес, пов'язаний із прийманням гостей з України і зарубіжних країн, а також пов'язана з цим економічна активність у сфері обслуговування. Місто володіє значною історико-культурною спадщиною, розвинутим сучасним мистецтвом та оздоровчою базою для формування туристичного продукту, для перетворення туризму у важливу галузь міської економіки. За попередніми розрахунками у 2011 році Київ відвідали понад 1,2 млн туристів, що на 20 % більше, ніж у 2010 році. За 2011 рік від діяльності туристичних підприємств і готелів у міську казну надійшло 540 млн ₴, зокрема близько 6 млн ₴ від впровадження туристичного збору[79].

Станом на 22 грудня 2010 року в Києві зареєстровано 2212 туристичних підприємств, 1051 — турагенти і 1161 — туроператорів. У місті діє понад 150 закладів розміщення різної форми власності та підпорядкування більш ніж на 9,6 тис. номерів, з яких 90 — готелів, потужністю понад 8 тис. номерів, решта — інші засоби тимчасового розміщення (проживання) на 1,6 тис. номерів. За категорією комфортності в місті є такі готелі:

Клас готелю[en] Кількість готелів Кількість номерів Найменування готелів (мережа)
7 931 «Hyatt Regency Kyiv» (Сполучені Штати Америки Hyatt Hotels Corporation)

«Opera Hotel Kyiv[en]» (Сполучені Штати Америки Leading Hotels of the World, Ltd.[en])

«Hilton Kyiv» (Сполучені Штати Америки Hilton Hotels & Resorts)

«Fairmont Grand Hotel Kyiv» (Канада Fairmont Hotels and Resorts[en])

«InterContinental Kyiv» (Об'єднане Королівство InterContinental Hotels Group)

«Premier Palace Hotel Kyiv»

«City Holiday Resort & SPA»

26[80] понад 1500 Редісон САС, Київ, Президент-готель, Національний, Рів'єра на Подолі, Поділ-Плаза, Вісак, Піросмані, Фараон та ін.
19 3186 Турист, Дніпро, Салют, Русь, Спорт, Либідь та ін.
20 1133
7 176

Протягом 2004—2010 років у м. Києві відкрилося 36 готелів різної категорійності, темп приросту становив 35,14 %[81].

31 серпня 2018 року Київ посів високе 15-е місце у рейтингу найулюбленіших міст світу для фототуристів[82].

На початку 2020 року Київ названо найбільш вигідним містом Європи для бюджетного відпочинку. Українська столиця зайняла перший рядок у рейтингу туристичних міст Європи для бюджетної подорожі — вікенд на двох у Києві обійдеться до 250 євро[83].

Інфраструктура

Охорона здоров'я

У Києві працюють державні заклади охорони здоров'я, також тут найбільша в Україні кількість приватних клінік.

Органи правопорядку та з надзвичайних ситуацій

У столиці України створено Фонд захисних споруд цивільного захисту міста Києва, який складається з розгалуженої системи споруд-укриттів для надійного захисту населення під час різноманітних надзвичайних ситуацій, а також у період воєнного стану[84]. У місті працює Головне управління національної поліції України в Києві, Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Києві, Північне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України, Головне управління Державної міграційної служби України в Києві, Регіональний сервісний центр МВС України в Києві.[85]

Транспорт

Київ є найбільшим транспортним вузлом України. До транспортних магістралей міста Києва належать автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Важливу роль у транспортному сполученні відіграють мости через річку Дніпро, а у внутрішньоміських пасажирських перевезеннях — метро. Розвинена також автобусна, тролейбусна і трамвайні мережі, працює фунікулер. У міжнародному сполучені найважливішу роль відіграють міжнародні аеропорти «Бориспіль» та «Жуляни».

Аеропорти

Київ — потужний авіавузол. Тут діють: два пасажирські аеропорти, один вантажний, один військовий, шість злітно-посадкових смуг (ЗПС) та п'ять пасажирських терміналів:

  • Міжнародний аеропорт «Бориспіль», розташований за 29 км на схід від Києва. В аеропорту є дві ЗПС та 5 пасажирських терміналів — A, B, C, F та D. Аеропорт є найбільшим у країні, обслуживши 2016 року 8650 тис. пасажирів. Аеропорт є базою для авіакомпанії МАУ.
  • Міжнародний аеропорт «Київ» («Жуляни»), що має два пасажирські термінали. Розташований на південно-західній околиці міста. Після переходу 2011 року до аеропорту авіаперевізника Wizz Air збільшився пасажиропотік у ньому, супроти 2010 року, у 16,2 раза, із 29 тис. осіб до 469,8 тис. осіб[86].

У 2016 році пасажиропотік склав 1270 тис. осіб.

Також у місті Васильків розташований воєнний аеропорт. А в державному підприємстві «Київський авіаційний завод „Авіант“» розташована злітно-посадкова смуга.

Залізниця

Київ — потужний залізничний вузол. У Києві розташоване головне управління Південно-Західної залізниці, діє мережа вокзалів і станцій. Головна станція — Київ-Пасажирський. На станції існує три вокзали: Центральний, Південний і Приміський. Вокзали на станції Київ-Пасажирський обслуговують усі потяги внутрішнього й міжнародного сполучення, маршрути яких проходять через Київ. Для розвантаження центрального вокзалу почали будівництво на станції Дарниця міжміського та приміського (відкрито 2008 року) вокзалів, до яких у перспективі може бути проведена лінія метрополітену.

Важливу роль у транспортній інфраструктурі міста відіграють залізничні станції і зупинні пункти, на яких здійснюється пересадка на метрополітен. До таких станцій належать:

  • Київ-Пасажирський;
  • Почайна;
  • Сирець;
  • Святошин;
  • Видубичі.

Саме вони в майбутньому можуть скласти мережу транспортно-пересідних вузлів.

Залізничні маршрути розходяться від Києва в п'яти магістральних напрямках: фастівському (південний захід), коростенському (північний захід), ніжинському (північний схід), гребінківському (південний схід) та миронівському (південь, одноколійна). Також Києвом проходить так зване північне півкільце (від станції Київ-Волинський і станції Святошин через станцію Почайна та Київ-Дніпровський до станції Дарниця). Усі магістральні залізниці електрифіковано. Крім магістральних, існує відомча неелектрифікована гілка від станції Почайна до Вишгорода та місцеві залізничні колії промислового призначення.

5 жовтня 2011 року почала працювати міська електричка: кільце загальною довжиною в 50,8 км зв'язує 14 станцій, усі лінії метрополітену, й дає змогу об'їхати місто за 1 годину 30 хвилин. Електричка стала міському бюджету у 223 млн ₴[87].

Річковий транспорт

Київський річковий порт засновано в липні 1897 року по завершенні будівництва Київської гавані. Причали порту тягнуться від Гавані до станції метро «Дніпро». За радянських часів Дніпром регулярно виконувались як вантажні перевезення, так і пасажирські рейси приміського та дальнього сполучення. Наразі рейси Дніпром вважаються нерентабельними — виконуються переважно прогулянкові й туристичні. Фарватер Дніпра використається також для транспортування великих вантажів.

Метро

Станція метро Дніпро

У Києві ідея підземної залізниці вперше виникла 1884 року[88]. Проте депутати міської Управи відхилили цей проєкт. Так само сталося і в Москві, де провалилися проєкти 1902 і 1912 років. 1916 року Російсько-Американська Торгова Палата пропонує новий проєкт будівництва метрополітену, який також відхилено міською владою Києва. Однак ідея спорудження метро в Києві не полишає голови фахівців та можновладців. Уряд гетьмана Української Держави Павла Скоропадського мав намір будувати урядовий центр і лінію метро в районі Звіринця. Цим проєктам не судилося збутися через те, що влада незабаром перейшла до Директорії Симона Петлюри й тема створення київського метро відійшла на задній план.

Після закінчення німецько-радянської війни Київ почали відбудовувати. 5 серпня 1944 року Постановою Ради народних комісарів СРСР відповідним установам наказано розпочати розвідувальні роботи, скласти технічний проєкт та генеральний кошторис із тим, щоб уже в IV кварталі того ж року внести на затвердження уряду проєктне завдання на спорудження Київського метрополітену. Одинадцять років пішло на те, щоб дати життя Київському метрополітену: 6 листопада 1960 року відкрили першу ділянку Святошино-Броварської лінії завдовжки 5,2 км із п'ятьма станціями — «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» та «Дніпро». З 1960 року побудовано три лінії загальною довжиною 69,65 км, що налічують 52 станції, які нині щодня обслуговують більш ніж 1,4 млн пасажирів. Сім станцій метрополітену визнані пам'ятками історії та культури.

Київський метрополітен активно розвивався: у 2010—2013 роках відкрилися шість нових станцій на півдні Оболонсько-Теремківської лінії — «Деміївська», «Голосіївська», «Васильківська», «Виставковий центр», «Іподром» та «Теремки». Однак згодом будівництво і проєктування нових станцій і ліній призупинено: підготовка до спорудження четвертої (Подільсько-Вигурівської) лінії, проєктні роботи щодо п'ятої (Лівобережної) лінії метрополітену призупинені.

Трамвай

Київський швидкісний трамвай

Київ був першим містом України, а також всієї тогочасної Російської імперії, у якому відкрито рух електричного трамвая. Перший трамвай запущено в червні 1892 року на лінії довжиною 1,5 км Олександрівським (тепер — Володимирським) узвозом. 30 грудня 1978 року в Києві стала до ладу перша в СРСР лінія швидкісного трамвая від площі Перемоги до житлового масиву Південна Борщагівка, побудована за ініціативою Володимира Веклича[89][90] і Василя Дяконова[91][92].

1990 рік став кульмінаційним у розвитку трамвайної мережі — загальна протяжність колій становила 275,9 км, виробнича база налічувала 904 пасажирських трамвайних вагони, річний обсяг перевезень сягав 438 млн. З середини 1990-х років трамвайне господарство поступово занепадало, на 2005 рік відповідні показники зменшилися до 258,3 км та 509 трамвайних вагонів, річний обсяг перевезень становив близько 175,6 млн[93]. Після реконструкції мосту Патона 2005 року трамвайну мережу міста розірвано на дві відокремлені частини — лівобережну та правобережну. У 2010 році завершено реконструкцію Борщагівської лінії швидкісного трамвая, а 2012 року відкрито реконструйовану та подовжену до станції міської електрички Троєщинську лінію, яка була споруджена 2000 року, але згодом закрита через малий пасажиропотік[94].

Фунікулер

Київський фунікулер

Проблема зв'язку між Верхнім містом та низинним Подолом існувала стільки, скільки існує Київ. Спершу стародавні кияни користувалися крутими стежками, потім — Андріївським узвозом. Ідею збудувати між верхньою і нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою подав інженер А. А. Абрагамсон; проєкт розробили інженери М. К. П'ятницький та М. І. Баришников. Фунікулер, або «Михайлівський електричний канатний підйом», був споруджений коштом товариства Київської міської залізниці. Спорудження фунікулера тривало протягом 1902—1905 років. Фунікулер відкрито 7 травня 1905 року. Колії підйому простяглися на 200 метрів.

1958 року проведено кардинальну реконструкцію фунікулера: у машинному залі встановили сучасніше устаткування, яке, крім усього, ще й гарантувало повну безпеку руху. А наприкінці 1984 року фунікулер пережив ще одне оновлення: лінія подовжилася на 38 метрів.

Щороку цей незвичайний вид транспорту перевозить 2,8 млн пасажирів, серед яких чимало туристів.

Оскільки найбільш схожим на фунікулер видом транспорту є трамвай, проїзні квитки на трамвай діють також і на фунікулер, а вартість однієї поїздки становить 3 гривні. До листопада 2008 року існували єдині квитки, котрі діяли як у автобусах, тролейбусах, трамваях, так і в фунікулері. Нині запроваджено спеціальні жетони для проходу на станції фунікулеру.

Тролейбус

Поїзд з двох тролейбусів Škoda 9Tr з'єднаних за системою Володимира Веклича[95] в Києві (1986 рік)

Роботи з організації тролейбусного руху в Києві розпочато 1934 року з поверненням Києву статусу столиці. Першою тролейбусною трасою стала Червоноармійська (нині — Велика Васильківська) вулиця. У повоєнний час тролейбусне господарство Києва постійно розвивається.

12 червня 1966 року[95][96] київський винахідник Володимир Веклич[97][98] створив перший у світовій практиці[99] тролейбусний поїзд[100]. На момент 1983 року у 296 тролейбусних поїздах за системою Володимира Веклича[101] працювали вже більше половини парку київських тролейбусів, що дозволило вивільнити більше ніж 800 водіїв, та підняти провізну спроможність тролейбусного транспорту столиці в 1,6 рази[95]. Успішний досвід киян був перейнятий електротранспортниками Риги, Ленінграда, Таллінна, Дніпропетровська, Харкова, Севастополя, Краснодара, Новосибірська та багатьох інших міст колишнього СРСР[102].

Із 1991 року на тролейбусних маршрутах Києва курсують тролейбуси вітчизняного виробництва, зокрема Київського заводу електротранспорту (виготовлялися в 1991—1994 роках), київського авіазаводу, ВО «Південмаш» (м. Дніпро) та Львівського автомобільного заводу[103][104].

Станом на 2000 рік у Києві діяло 35 тролейбусних маршрутів. Довжина мережі сягнула 324,9 км, парк становить 640 машин, з яких 24 % — замортизовано. У травні 2006 року кількість тролейбусних маршрутів у Києві досягла 44. Працює 4 тролейбусних депо.

Автобус

Докладніше: Київський автобус

Уперше запровадити регулярний автобусний рух у Києві спробували ще 1913 року, а першу автобусну лінію відкрито 1925 року за маршрутом: площа 3-го Інтернаціоналу (нині — Європейська площа) — вулиця П'ятакова (тепер вулиця Саксаганського). У грудні того самого року відкрито другу лінію (Деміївську). Використовували автобуси марок «Мерседес-Даймлер» і «Фіат». Починаючи з 1929 року автобусний парк міста поповнюється машинами радянського виробництва; з 1932-го — 19-місними автобусами ЗІС-18, з 1938 року — 24-місними автобусами ЗІС-16. 1934 року створено автобусно-таксомоторну базу, що розміщувалася на Боєнському провулку (пізніше вулиця Івана Кудрі, тепер вулиця Джона Маккейна). У ній налічувалося близько 30 одиниць рухомого складу. 1937 року в автобусному парку столиці України було 60 автобусів, 1939 року — близько 80. Швидкими темпами розвивалося автобусне господарство міста в післявоєнні роки. Кількість перевезень пасажирів 1967 року у порівнянні з 1947 зросла у 88 разів. 1978 року місто обслуговували 862 автобуси, що курсували за 87 маршрутами; загальна довжина автобусних ліній дорівнювала 647 км, кількість перевезень становила близько 1 млн пасажирів на добу. Нині у Києві діє близько 90 автобусних маршрутів, які охоплюють усі частини міста, кількість автобусів перевищує 700 одиниць. Працює 8 автобусних парків.

Мости через Дніпро

Перший капітальний міст через Дніпро споруджено 1853 року — так званий Ланцюговий міст. 1870 року під керівництвом військового інженера А. Є. Струве побудовано металевий залізничний міст у Дарниці, другий залізничний міст — Петрівський — споруджено 1917 року, однак невдовзі він був зруйнований (відновлений 1929 року). У районі нинішнього моста Патона існував Наводницький міст понтонної конструкції, що дав назву вулицям Старонаводницькій і Новонаводницькій. У 1914 році на його місці збудували стаціонарний дерев'яний міст, зруйнований у 1920 році. Він був відновлений 1921 року й проіснував до 1935-го, коли був замінений іншим дерев'яним мостом. Під час Другої світової війни всі мости через річку Дніпро зруйнували. Після визволення Києва (6 листопада 1943 року) споруджено тимчасові дерев'яні мости.

Сьогодні береги Дніпра в межах міста з'єднують 8 мостів, із них 4 автомобільні — Північний, міст Метро, міст Патона та Південний, два залізничних — Дарницький та Петрівський, один залізнично-автомобільний — Кірпи, а також пішохідний міст. Триває спорудження Подільського.

Архітектура

Докладніше: Архітектура Києва

Загальна характеристика

На зламі XIX-XX сторіч у міському просторі почали домінувати київські прибуткові будинки

У X—XIII століттях Київ забудовувався кварталами зрубних і каркасно-стовпових споруд, переважно двоповерхових[3]. Планування міста в X—XIII ст. було садибно-вуличним[3]. Деякі вулиці замощувалися дерев'яними мостовими[3]. У князівській частині Києва стояли кам'яні будинки[3]. Найбільшими спорудами були цегляні хрестово-купольні храми, виконані в руському стилі з елементами візантійського — Десятинна церква (989996), Софійський собор (1037), Іриниська і Георгіївська церкви (1037), Михайлівський Золотоверхий собор (1113)[3]. Вони мали багато бань, пірамідальну композицію, хрещаті стовпи[3].

Найдавніші будови Києва належать до XI—XII століть. Збереглися також будинки XVII—XVIII століть, проте переважають в архітектурному обличчі міста будови другої половини XIX — початку XX століття, виконані у стилі модерну та конструктивізму. Загалом у місті збереглося близько 3000 споруд XI — початку XX століття, зокрема понад 70 храмів тих часів. До найвизначніших архітектурних пам'яток Києва зараховують такі:

Серед пам'яток новітньої епохи — Хрещатик, Київський метрополітен, Кабінет Міністрів, Секретаріат Президента, Висотний житловий будинок за адресою вул. Хрещатик, 25 та Національний спортивний комплекс «Олімпійський».

Парки

Докладніше: Парки Києва

Київ має велику кількість садів та парків для відпочинку, серед яких Національний ботанічний сад, Ботанічний сад ім. Фоміна, Парк Шевченка, Хрещатий парк, Маріїнський парк, Міський сад, Володимирська гірка, Парк «Аскольдова Могила», Парк Вічної Слави, Пейзажна алея, Сквер Чорновола, Гідропарк, Голосіївський парк, Голосіївський ліс, Парк партизанської слави, Парк «Перемога», Пушкінський парк, Зоопарк.

Наймасовіше кияни та гості міста відвідують Національний ботанічний сад у пору цвітіння Саду бузків, Андріївський узвіз під час святкування Дня Києва, а також міську виставку квітів, яка щорічно проводиться у Печерському ландшафтному парку довкола Співочого поля у дні святкування Дня Незалежності України в останній тиждень серпня.

У парку Кіото 3 вересня 2011 року висаджено найдовшу в Європі алею сакур[105].

Пам'ятники та скульптури

Докладніше: Пам'ятники Києва
Пам'ятник Батьківщина-Мати

У Києві велика кількість різноманітних меморіалів, пам'ятників, монументів, скульптурних груп, пам'ятних знаків, погрудь (бюстів) і фігур. У Києві як місті мультикультурному в різний час «вшановували у камені» діячів багатьох країн і народів.

Як і в інших містах України, переважна більшість пам'ятників і монументів у Києві зосереджена в центральній (історичній) частині, хоча деякі з них, з огляду на величину міста, сформування власних осередків адміністративних одиниць міста (районів), територіальне розміщення об'єктів культури, місць історичних подій, проживання та/або роботи видатних діячів, включення до складу міста прилеглих населених пунктів тощо, розташовані по всій території міста і на околицях.

Хмарочоси

БЦ «Парус» і ТРБЦ «Gulliver»

Місто славиться своїми історичними й сучасними хмарочосами. Перші висотні будинки з'явилися в Києві ще на початку XX століття: Київський Париж (1901), Хмарочос Гінзбурга (1912), Будівля Кабінету Міністрів України (1938).

У роки «післявоєнної відбудови» міста в Києві збудували такі відомі хмарочоси, як: висотний житловий будинок за адресою Хрещатик, 25 і Готель «Україна» (до 2001 року — готель «Москва»).

У 1970—1980-ті роках у місті з'явилися «готелі-хмарочоси»: «Київ», «Русь», «Турист», «Спорт» та інші.

Нині в Києві розташовано п'ять найвищих хмарочосів України: БФК «Gulliver», БЦ «Парус», ЖК «Корона», ЖК «Корона» № 2 і будівля Апеляційного суду міста Києва.

У 2012 році завершено будівництво 48-поверхового житлового комплексу на Кловському узвозі, який має висоту 168 метрів. На проспекті Перемоги, поруч із центральним загсом, триває спорудження хмарочосу Sky Towers. По завершенню він буде найвищим хмарочосом України (висотою 210 метрів) і матиме 47 поверхів.

У проєкті залишається спорудження бізнес-центру «Київ-сіті» на Рибальському острові, де височітимуть хмарочоси висотою у 200—300 метрів.

Станом на 2020 рік у Києві зведено 1199 будівель заввишки понад 35 метрів — це найбільша кількість хмарочосів серед європейських міст, про це стало відомо з рейтингу SkyscraperPage[106][107].

Тимчасові споруди

Станом на березень 2014 року в Києві близько 15 тисяч кіосків[108]. Станом на 1 січня 2014-го в Києві діяли 423 кіоски з пресою[109].

Площі

Докладніше: Площі Києва

Нині в Києві 114 площ і майданів. З них 56 мають назви, а 58 — досі безіменні. Для порівняння: у Москві лише 27 площ, у Варшаві — 62[110]. Найбільшою площею Києва є Майдан Незалежності (центральний), а найменшою — Святошинська площа.Найвіддаленіша від центру (по прямій від майдану Незалежності) — Гостомельська (на 12,6 км), потім ідуть Харківська — на 12,5 км, Святошинська — на 11,4 км, Одеська — на 10,1 км, Шевченка — на 9,5 км. Найвищі будинки (від 16 до 25 поверхів) — на Святошинській площі, а найнижчі (приватні одноповерхівки) на Гостомельській. Найзеленішою традиційно вважається Ботанічна площа.

Культура

Питаннями діяльності культурно-освітніх, мистецьких закладів міського підпорядкування займається Головне управління культури Київської міської державної адміністрації, у веденні якого нараховується 18 театрів міського та 4 театри районного підпорядкування, 6 концертних організацій.

Музика, театр і кіно

Головними осередками сучасного музичного життя міста Києва є: Національна опера України, Національна філармонія України, Будинок органної та камерної музики, Київський державний театр оперети. Концерти академічної музики проводять також у Великому та малому залах Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, концертному залі Будинку звукозапису, Будинку вчених, Будинку вчителя, Будинку Актора, концертних естрадах Центрального і Хрещатого парків.

У Києві діють такі хорові колективи, як Національна заслужена академічна капела України «Думка», Національний заслужений академічний народний хор України ім. Верьовки, чоловіча хорова капела України ім. Л. М. Ревуцького, Народна академічна хорова капела НАН України «Золоті Ворота», камерні хори «Київ», «Хрещатик», «Credo», хорова капела хлопчиків та юнаків «Дзвіночок» тощо.

Концерти розважальної музики відбуваються в Палаці «Україна», Палаці Спорту, Жовтневому Палаці, Українському домі, ДК КПІ, Центральному домі художника, концертному зал FreeDom та інших залах[111]. У теплу пору року концерти та фестивалі української етно- та рок-музики проводять також на Співочому полі.

Періодично в Києві проводяться музичні фестивалі, зокрема: академічної музики — Київ Музик Фест, Форум музики молодих, Музичні прем'єри сезону, фестиваль фортепіанної музики «Володимир Крайнєв запрошує», фестиваль хорової музики Золотоверхий Київ; а також фестивалі естрадної музики — «Червона рута», «Країна мрій» та інші. Визначною музичною подією 2005 року стало проведення в Києві пісенного конкурсу «Євробачення».

Невіддільною частиною музичного життя столиці є періодичні музичні конкурси: піаністів — пам'яті В. Горовиця, диригентів — ім. С. Турчака, хорових колективів — ім. М. Леонтовича, вокалістів — ім. Соломії Крушельницької, бандуристів — ім. Гната Хоткевича, а також багатопрофільний конкурс імені М. Лисенка.

У Києві працювали такі видатні музиканти, як Микола Лисенко, Олександр Кошиць, Микола Леонтович, Яків Степовий, Кирило Стеценко, Рейнгольд Глієр, Болеслав Яворський, Левко Ревуцький, Борис Лятошинський, Микола Вілінський, Григорій Верьовка, Борис Гмиря, Степан Турчак, Іван Карабиць, Володимир Симоненко. Серед сучасних композиторів — Валентин Сильвестров та Євген Станкович.

З листопада 2014 року Київрада затвердила пісню «Як тебе не любити, Києве мій!» у виконанні Юрія Гуляєва офіційним гімном столиці[112][113]. Хоча довгі роки її називали неофіційним гімном Києва.

Музеї

Національний художній музей України

Київ — центр музейної справи України, тут розташовані сотні музеїв та культурних установ. Серед найцікавіших — Національний художній музей України, Музей однієї вулиці, Державний музей авіації України, Всеукраїнське музейне містечко, Державний політехнічний музей при НТУУ КПІ, Мистецький арсенал, Національний музей «Чорнобиль», Аптека-музей у Києві, Музей космонавтики, та інші. Очікувалося, що в 2014 році кількість відвідувачів музеїв становитиме 710 680 осіб.

Образотворче мистецтво

Сергій Конончук. На Дніпрі. 1931. Туш, пензель

Центрами образотворчого мистецтва в Києві є Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури та Національна спілка художників України. Багаті художні колекції представлені в київських музеях — Національному художньому музеї, Національній картинній галереї та Музеї імені Богдана та Варвари Ханенко. Твори сучасних українських художників експонуються в галереї спілки художників, міській галереї мистецтв «Лавра», низці галерей на Андріївському узвозі тощо.

Київ початку XX століття пов'язаний з іменами таких художників, як Олександра Екстер, Михайло Бойчук, Олександр Богомазов, Абрам Маневич, Георгій Нарбут, Вадим Меллер, Олександр Хвостенко-Хвостов, Георгій Лукомський, у 1920-х роках у Києві працювали Михайло Жук, Климент Редько, Юхим Михайлів, Григорій Світлицький, Карпо Трохименко. У 1930-х працювали видатні графіки, зокрема Сергій Конончук, який особливу увагу приділяв темі рідного міста. Ці рисунки ніби створюють серію, де головними «героями» стають куточки двориків, тихих вулиць («Київ. Глибочиця», 1931 рік.; «Київ. Вулиця Артема», 1934 рік). Художник зумів відчути й передати тонкий, мінливий стан природи, сповнити її людським теплом рідних вулиць.

У 1960-ті роки на арену виходять художники, що опановують різні напрями європейського живопису — експресіонізму (Михайло Грицюк, Ігор Григорьєв), фонізму (Григорій Гавриленко), сюрреалізму (Іван Марчук). Декоративні неофольклорні якості внесли у малярство і графіку учасники гуртка, об'єднаного навколо колекції народного мистецтва Івана Гончара (Віктор Зарецький, Георгій Якутович).

Новітній етап художньої творчості в Києві розпочинається із виходом на поверхню андеґраунду 1987 року, коли Спілка художників улаштувала виставку молодих. Уперше від 1920-х років українські художники знов заявили про себе на міжнародному рівні. Зокрема, це абстракціоністи Тіберій Сильваші, Анатолій Криволап, Петро Лебединець, Микола Кривенко, творець палімпсестів Олександр Дубовик, концептуаліст Володимир Бовкун, неодадаїст-картограф Юрій Соломко та інші.

Література

Дім Листовничого. Архітектор здавав в оренду частину кімнат родині Булгакових.

У Києві жили та працювали багато українських та російських письменників.

На вулиці Б. Хмельницького, 68 розташований будинок Роліт, у якому в різні роки жили близько 130 літераторів. Цей будинок є абсолютним рекордсменом в Україні за кількістю меморіальних дошок на фасаді.

Події численних літературних творів, зокрема романів, відбуваються в Києві. Літературному Києву 1920-х років присвячені інтелектуальні романи «Місто» Валер'яна Підмогильного та «Дівчина з ведмедиком» В. Домонтовича.

Серед українських авторів Київ часто фігурує у творах сучасних авторів Євгенії Кононенко, Андрія Куркова та Олексія Нікітіна. Київ описується у творах російських письменників Миколи Лєскова, Михайла Булгакова та Віктора Некрасова. Багато літературних творів присвячені подіям Євромайдану 2013—2014 років.

У Києві працював болгарський літературознавець Величков Алекси. Серед відомих українських авторів в місті працювали Павло Тичина, Ліна Костенко, Всеволод Нестайко та інші. У Києві народилися й жили російські автори Михайло Булгаков і Віктор Некрасов.

Бібліотеки

Одними з перших бібліотек Києва були