Клесів (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Клесів
Klesiv s.png Klesov pgt fl.png
Герб Клесова Прапор Клесова
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Сарненський район
Рада Клесівська селищна рада
Код КОАТУУ: 5625455400
Облікова картка смт Клесів 
Основні дані
Засноване 1902
Статус із 1940 року
Площа 6,84 км²
Населення 4669 (01.01.2017)[1]
Густота 664 осіб/км²
Поштовий індекс 34550
Телефонний код +380 3655
Географічні координати 51°19′03″ пн. ш. 26°53′41″ сх. д.H G O
Відстань
Найближча залізнична станція: Клесів
До райцентру:
 - залізницею: 20 км
 - автошляхами: 22 км
Селищна влада
Адреса 34550, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт Клесів, вул. Свободи, 10
Голова селищної ради Гринник Василь Федорович
Веб-сторінка http://klesivska.gromada.org.ua
Карта
Клесів. Карта розташування: Україна
Клесів
Клесів
Клесів. Карта розташування: Рівненська область
Клесів
Клесів

Клесів — селище міського типу в Україні, в Сарненському районі Рівненської області. Залізнична станція на лінії Сарни—Коростень. Заводи: будматеріалів, щебеневий ТОВ «Технобуд», торфобрикетний[2]. Засноване на початку XX століття. Статус смт із 1940 року. З 1940 по 1959 рік був центром Клесівського району В Клесові знаходяться найбільше родовище бурштину та Клесівський дендропарк (у складі Клесівського лісництва).

Географія[ред. | ред. код]

Клесів розташований на Волинському Поліссі[3]. Відстань залізницею до Сарн — 20 км[4], фізична відстань до Києва — ~251,2 км[5].

Сусідні населені пункти[5]:

Rose des vents Пугач Клесів Rose des vents
N
W    Клесів    E
S
Федорівка

Історія[ред. | ред. код]

Новітній час[ред. | ред. код]

Засноване на початку XX століття[6], коли була споруджена залізниця Київ—Сарни—Ковель. 1902 року за кілька кілометрів від села Клесова збудовано залізничну станцію, яка дістала однойменну назву. Згодом біля станції виросло невелике селище, яке теж стало називатися Клесовим[7]. У 1906 році біля станції Клесів налічувалося 12 будинків, мешкало 73 особи[8]. У 1909 році у поселені вже налічувалося 15 будинків, 120 жителів. У цей період навколо селища розгорнулись розробки лісів і гранітів. Водночас управління Поліських залізниць збудувало лісопильний завод[7][9]. 1909 року було відкрито однокласне училище, яке відвідували 65 учнів.

Перша світова війна і події 1918—1921 років[ред. | ред. код]

З початком Першої світової війни багатьох жителів мобілізували до царської армії. Майже припинилися роботи на кар'єрах.

Після перемоги Лютневої революції політична діяльність у Клесеві значно активізувалася. У січні 1918 року радянські війська вибили з селища війська УНР. Однак вже у лютому 1918 року Клесів зайняли війська Української Держави. 8 грудня 1918 року внаслідок Поліського повстання було вдруге встановлено Радянську владу. Проте наприкінці грудня 1918 року селище знову опинилося у складі УНР.

7 лютого 1919 року 21-й Волинський український радянський полк разом з 2-м Поліським комуністичним повстанським полком і полками 17-ї дивізії оволоділи Клесевом. У першій половині березня 1919 року селище звільнено військами УНР.

У середині серпня 1919 року Червона армія, що вела оборонні бої з польськими військами, відійшла. Запеклі бої біля Клесова розгорнулися влітку 1920 року. 8 липня 174-а бригада 58-ї дивізії вийшла на лінію Тухово—Клесів[10]. Зайняте селище знову стало радянським. Проте у першій половині вересня 1920 року під тиском польських сил частини Червоної армії залишили Клесів. За Ризьким мирним договором 1921 року селище відійшло до Польщі. Клесів став центром гміни Сарненського повіту Поліського воєводства.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У вересні 1939 року Червона Армія зайняла Західну Україну. У Клесові було створено волосний комітет. Очолив його М. К. Бабій. Клесівський волосний комітет провів у життя рішення Народних Зборів Західної України щодо встановлення Радянської влади, націоналізації великої промисловості, конфіскації поміщицьких земель. На підставі нового адміністративно-територіального поділу у січні 1940 року Клесів став районним центром Ровенської області. Було створено селищну раду, а в селах — сільські ради. Волосний і селянські комітети перестали існувати. У грудні 1940 року відбулися вибори до селищної Ради депутатів трудящих. Організаційно оформилися первинні партійні організації.

На початку 1940 року в селищі відкрили лікарню, фельдшерсько-акушерський пункт.

Незабаром після зайняття селища радянськими військами відкрили семирічну школу. Наступного року школа стала восьмирічною, з часом планувалося зробити її середньою. В школі навчалося 350 учнів. Були прислані вчителі із східних областей України. У селищі почали працювати районний будинок культури і бібліотека.

9 липня 1941 року у Клесів увійшли німецькі війська. 62 чоловіка окупанти вивезли в Німеччину, 94 убили[11]. 298 жителів Клесова було мобілізовано до радянської армії, з них 109 загинуло. Клесів неодноразово згадується в книзі «Сильные духом» Дмитра Медведєва в подіях 1941 року[12]. Клесів входив до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ[13].

Мапа Волинської губернії 1913 року із зображенням залізничної станції Клесів та однодоменного села

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

Клесівські родовища граніту (Ждилівське, Пугач, Кривка, Заріччя, Промисловий) розташовані в сприятливих геолого-економічних умовах і мають значні запаси будівельного каменю. В усіх родовищах, за винятком Ждилівського, добувають високоякісний щебінь рожево-сірого тонкозернистого аплітграніту, дуже міцного, з незначною водовбирністю. Незабаром після закінчення війни на Ждилівському родовищі на базі кар'єрів було створено каменедробарний завод «Промтресту». 1944 року він випускав щомісяця 200—250 м² облицювальних плит, 23 тис. м³ щебеню, 500 м³ буту. До 1948 року відбудовано залізничну станцію, завод вогнетривкої цегли. Відновили роботу майстерні побутового обслуговування, лазня, їдальні, продовольчі й промтоварні магазини, лікарня та аптека. Запрацювала школа, де в 1—5 класах вчилося 140 дітей. На роботу в школу прислали 8 учителів із східних областей України. Було відкрито будинок культури, районну бібліотеку. З 1945 року почала виходити районна газета «Зірка».

У 1950—1960-х роках у Клесові виросли нові потужні підприємства нерудних матеріалів, реконструйовано діючі. В 1954 році почав працювати кар'єр Львівської залізниці, тоді ж було створено пересувну механізовану колону — ПМК-177 «Поліссяводбуду», яка осушує болота. 1959 року Клесівський лісгосп реорганізували в лісгоспзаг. У 1964 році кар'єр Львівської залізниці перетворили на каменедробарний завод. 1969 року в Клесові пущено ще одне підприємство — каменедробарний завод «Облміжколгоспбуду».

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом населення 2001 року у Клесові проживало 4595 осіб[14].

Динаміка населення[14]
1959 1970 1979 1989 1992 2001 2006 2010 2014
4 430 3 334 4 220 5 107 5,1 тис. 4 595 4 514 4 541 4613

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:

Мова Відсоток
українська 98,38 %
російська 1,54 %
білоруська 0,06 %

Органи влади[ред. | ред. код]

Місцеві органи влади представлені Клесівською селищною радою, яка входить до складу Рівненської області України.

Міський голова — . До міської ради входить 30 депутатів[16].

Промисловість[ред. | ред. код]

Клесівські родовища гранітів[ред. | ред. код]

Біля Клесова розташовані Клесівські родовища гранітів. Включають 8 родовищ гранітів, гранодіоритів і діоритів. Сумарні промислові запаси в 1978 році становили 161,5 млн м³. Кристалічні породи розвідані до глибини 40—45 м. Вони перекриті товщею пісків, суглинків, жорстви загальною потужністю до 3 м. Використовують граніти головним чином для одержання буту, щебеню, частково — як облицьовувальний матеріал[6].

Транспорт[ред. | ред. код]

Територія Клесова частково опинилася серед обмежених територій для польотів дронів[17].

Постаті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Клесов // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  3. Енциклопедія українознавства. в 10 т. / Гол. ред. В.Кубійович.- Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
  4. Облікова картка смт Клесів на сайті ВРУ
  5. а б смт Клесів — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 14 серпень 2014. Процитовано 13 серпень 2014. 
  6. а б Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  7. а б Масний О. С. Клесів // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 557—565.
  8. Список населённых мест Волынской губернии. Издание полное (російська). Житомир. Волынская Губернская типография: Житомир. 1906. с. 224. 
  9. Памятная книжка Волынской губернии на 1913 год, стор. 333.
  10. ЦДАРА, ф. 197, оп. З, спр. 85, арк. З—4; спр. 613, арк: 3.
  11. Ровенський облдержархів, ф. Р-328, on. 1, спр. 94, арк. 57.
  12. Nikolaevich., MEDVEDEV, Dmitry (1971). Сильные духом.. Средне-Уральское книжное издательство. OCLC 561862698. 
  13. Коротун, 1996, с. 13
  14. а б Динаміка чисельності населення міст України
  15. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 грудня 2018. 
  16. Облікова картка Клесівської міської ради на сайті ВРУ
  17. Безпілотні повітряні судна. https://avia.gov.ua/. Державна авіаційна служба України. Процитовано 13 січня 2019. 

Книги[ред. | ред. код]

  • Масний О. С. Клесів // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 557—565.
  • Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.

Посилання[ред. | ред. код]