Клишки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Клишки
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Шосткинський район
Рада Клишківська сільська рада
Код КАТОТТГ UA59100170160057495
Основні дані
Населення 2243
Поштовий індекс 41145
Телефонний код +380 5449
Географічні дані
Географічні координати 51°46′10″ пн. ш. 33°17′54″ сх. д. / 51.76944° пн. ш. 33.29833° сх. д. / 51.76944; 33.29833Координати: 51°46′10″ пн. ш. 33°17′54″ сх. д. / 51.76944° пн. ш. 33.29833° сх. д. / 51.76944; 33.29833
Середня висота
над рівнем моря
134 м
Водойми річка Осота
Місцева влада
Адреса ради 41145, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Клишки, вул. Бойко, 1
Карта
Клишки. Карта розташування: Україна
Клишки
Клишки
Клишки. Карта розташування: Сумська область
Клишки
Клишки
Мапа

Клишки — село в Україні, у Шосткинському районі Сумської області. Населення близько 3 тис. чоловік. Орган місцевого самоврядування — Клишківська сільська рада, до якої також входять Заболотне, Московське, Солотвине, Великий Ліс, Холодівщина..

Географія[ред. | ред. код]

Село Клишки розташоване на території Новгород-Сіверського Полісся. Географічні координати — 510 44 пн.ш; 390 сх.дв. Село розкинулось на р. Осота, розташоване за 18 км від Шостки та за 12.5 км від залізничної станції «Терещенська».

Вище за течією річки Осота на відстані 1 км розташоване село Масиків, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Чапліївка. На річці кілька загат. До села примикає лісовий масив - Земське урочище.

Клімат — континентальний: зима — відносно холодна, літо — тепле.

Річка Осота, на якій розташоване село, є лівою притокою Десни. Довжина — 35 км, ширина — 5 м. Ґрунти — дерново-підзолисті. Село Клишки — це низовина, з ерозійними розчленуваннями. Із корисних копалин тут є торф, глина, крейда.

Історія[ред. | ред. код]

Недалеко від села знайдені знаряддя праці часу бронзи.

За літописом і розповідями старожилів воно існувало, коли був заснований Новгород-Сіверський монастир (1061 р.) Назва села походить від «Клички»: раніше по річці Осота, на берегах якої розкинулось село, чоловіки переплавляли ліс, по ній плавали кораблі, а жінки ввечері кликали чоловіків додому. Тому село назвали Клички, що перейшло в Клишки.

Є й друга версія походження назви. На початку XVII ст. Польща посилила агресію на Росію, а в 1618 р. захопила Чернігово-Сіверщину. На загарбаних землях шляхта здійснювала жорстку політику щодо місцевого населення. 1630 р. засновник Кролевця (1625 р.) поляк Вішля послав людей розширити поселення. Найвпливовішим серед цих посланців був Клишко, на честь якого і назвали нове поселення.

Першою вулицею стала вулиця Старинці, назва якої перейшла на Кірова, яку в народі називають Ковбасівка або Палестина. У роки Національно-Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького утворилися ще три вулиці: Слобідка, Пещанівка, Патлахівка. У 1689 р. село було передано у володіння українському сотнику Петру Михайловичу Забілі.

1717 р. побудовано дерев'яну церкву, а в 1820 — кам'яну Покровську церкву, що мала 8 дзвонів, найбільший з них важив 106 пудів. В роки радянізації вона була зруйнована.

На р. Осота були 4 млини, 2 крупорушки, 2 олійниці, цегляний завод. Під час капіталізації поміщик Бугаєвський збудував у селі винокурний завод, Скляренко — крохмальний завод. Наприкінці XIX ст.. заводи було продано, а в роки революції вони взагалі були зруйновані.

1890 р. відкривається початкова школа, де навчалися 34 хлопці і 2 дівчинки. У 1983 р. побудовано нову двоповерхову школу.

Найбільшого розвитку село досягло на початку XX ст. На території села існували три колгоспи: «Перемога», «Октябрь», «Шевченко» (з 80-х років радгосп), що зараз стали приватними сільськогосподарськими підприємствами «Онікс» та «Озон». В роки другої світової війни очолювала рільничу бригаду Герой Соціалістичної праці Ступак Неоніла Захарівна

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2569 осіб, з яких 1093 чоловіки та 1476 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2211 осіб.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 95,32 %
російська 4,55 %
молдовська 0,04 %
німецька 0,04 %

Економіка[ред. | ред. код]

  • Фермерське господарство «Озон» — займається селекцією корів для роботизованого доїння.[4] Наразі в господарстві — 150 голів дійного стада та 80 телиць. Тут утримують корів порід голштинська та джерсейська, з них чистокровних — 15 %. Починаючи з 2012 року, на фермі щорічно оновлюють 50 % поголів'я. Для доїння господарство використовує роботів. Молоко з ферми закуповує Новгород-Сіверський сирзавод.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Сьогодні Клишки — одне з найбільших сіл України, з високим рівнем економічного та культурного розвитку.

Для села характерна демографічна проблема, що й досі не вирішується.

У селі діє Клишківський НВК ЗОШ I—III ст. — ДНЗ, де навчається 210 учнів, бібліотеки (шкільна й сільська), відділення зв'язку, двоповерхова лікарня, магазини та заклади для відпочинку, дитячий садок, що працює від школи, Православна Покровська церква (МП), будинок культури.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Ващенко Пилип Григорович — український повстанець, що діяв на Сіверщині проти комуністів.
  • Ковтун Олександр Григорович (1985—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[5].
  • Мілютін Олександр Анатолійович (1968—2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Дудар Іван Петрович — художник декоративного ткацтва. Засл. художник України (2001). Працював головним художником на Кролевецькій ф-ці «Художнє ткацтво». Використовував традиції кролевецького перебірного ткацтва, творчо переосмислюючи давні форми, надаючи їм нового змісту.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Неподалік від села, за 12 км на північний захід, розташований лісовий заказник загальнодержавного значення «Великий бір», де зберігається до 200 різновидів хвой. Флора і фауна села біднішає, однак рослинний і тваринний світ ще досить різноманітний.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]