Відмінності між версіями «Кнорозов Юрій Валентинович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (правопис)
(Скасування редагування № 23807634 користувача 178.95.23.126 (обговорення))
Мітка: Скасування
 
(Не показані 37 проміжних версій 16 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
 
| ім'я = Юрій Кнорозов
 
| ім'я = Юрій Кнорозов
 
| ім'я_мовою_оригінала =
 
| ім'я_мовою_оригінала =
| портрет = Файл:Knorozov.jpg
+
| зображення = Файл:Knorozov.jpg
 
| зображення_розмір = 270px
 
| зображення_розмір = 270px
 
| зображення_підпис =
 
| зображення_підпис =
 
| дата народження = 19.11.1922
 
| дата народження = 19.11.1922
| місце народження = [[Південне (місто)|Південне]], [[Харківська область]], [[Українська РСР]]
+
| місце народження = [[Південне (місто)|Південне]], [[Харківська губернія]], [[Українська СРР]]
| дата смерті = 31.3.1999
+
| дата смерті = 31.3.1999
| місце смерті = [[Санкт-Петербург]], [[Росія]]
+
| місце смерті = [[Санкт-Петербург]], [[Росія]]
| резиденція =
+
| резиденція =
| громадянство = {{USSR}}→{{RUS}}
+
| громадянство = {{USSR}}→{{RUS}}
| національність = [[росіянин]]
+
| національність =
| галузь = [[історія]], [[етнографія]], [[епіграфіка]], [[дешифрування]]
+
| галузь = [[історія]], [[етнографія]], [[епіграфіка]], [[дешифрування]]
| заклад = [[Інститут етнології та антропології ім. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН|Інститут етнографії АН СРСР ім. Н. Н. Миклухо-Маклая]]
+
| заклад = [[Інститут етнології та антропології імені М. М. Миклухо-Маклая РАН|Інститут етнографії АН СРСР ім. М. М. Миклухо-Маклая]]
| Alma Mater = [[Московський державний університет]]
+
| Alma Mater = [[Московський державний університет]]
 
| посада =
 
| посада =
| відомий через = [[майяніст]]
+
| відомий через = [[майяніст]]
| звання = [[доктор історичних наук]]
+
| звання = [[доктор історичних наук]]
 
| ступінь =
 
| ступінь =
 
| керівник =
 
| керівник =
| учні = [[Єршова Галина Гаврилівна|Галина Єршова]]
+
| учні = [[Єршова Галина Гаврилівна|Галина Єршова]]
 
| Батько =
 
| Батько =
 
| Мати =
 
| Мати =
Рядок 33: Рядок 33:
 
| особиста_сторінка =
 
| особиста_сторінка =
 
}}
 
}}
  +
[[Файл:Yuri Knorosov monument in Mérida, Yucatán.jpg|thumb|Пам'ятник Юрію Кнорозову у [[Мерида (Юкатан)|Мериді]] (Мексика), відкритий у березні 2018]]
 
  +
[[Файл:Yuri Knorosov parte posterior de su monumento en Mérida, Yucatán.jpg|thumb|Зворотний бік пам'ятника]]
'''Ю́рій Валенти́нович Кно́розов''' ([[19 листопада]] [[1922]], [[Південне (місто)|Південне]], [[УРСР]]<ref name=rggu.ru>{{Стаття
+
'''Ю́рій Валенти́нович Кно́розов''' ([[19 листопада]] [[1922]], [[Південне (місто)|Південне]], [[УСРР]]<ref name=rggu.ru>{{Стаття
 
| Автор = Єршова Г.Г.
 
| Автор = Єршова Г.Г.
 
| Заголовок = Юрій Валентинович Кнорозов
 
| Заголовок = Юрій Валентинович Кнорозов
| Посилання = http://rggu.ru / article.html? id = 3248
+
| Посилання = http://rggu.ru/binary/3248_47.1320267038.13855.docx
 
| Видання = Портрети істориків. Час і долі
 
| Видання = Портрети істориків. Час і долі
 
| Місце = М.
 
| Місце = М.
Рядок 49: Рядок 50:
   
 
== Ранні роки ==
 
== Ранні роки ==
Юрій Валентинович Кнорозов народився у селищі Південне (зараз місто [[Південне (місто)|Південне]]) під [[Харків|Харковом]], в сім'ї головного інженера Південного тресту будматеріалів. Будинок, де він з'явився на світ, зберігся досі в ньому зараз живуть родичі великого вченого. Одним з важких спогадів дитинства залишався [[Голодомор в Україні 1932—1933]], пережити який дозволяли тільки городи, які робили навіть городяни в найнесподіваніших місцях.
+
Юрій Валентинович Кнорозов народився у селищі Південне (зараз місто [[Південне (місто)|Південне]]) під [[Харків|Харковом]], у сім'ї головного інженера Південного тресту будматеріалів, походженням з Кавказу, мати&nbsp;— росіянка з Великого Устюга. Будинок, де він з'явився на світ, зберігся досі&nbsp;у ньому зараз живуть родичі великого вченого&nbsp;— племінник з сім'єю, син рідної сестри Галини. Одним із важких спогадів дитинства залишався [[Голодомор в Україні 1932—1933]], пережити який дозволяли тільки городи, які робили навіть містяни в найнесподіваніших місцях.
Брати: Сергій&nbsp;— [[Геодезист|інженер-геодезист]], Борис&nbsp;— ад'юнкт Військової академії імені Ф.&nbsp;Е.&nbsp;Дзержинського, Леонід&nbsp;— військовий лікар 3-го рангу особливої Далекосхідної Червонопрапорної армії, сестра Галина&nbsp;— науковий працівник Всеукраїнського ендокринологічного інституту<ref name=rggu.ru/>. Його бабуся була відомою театральною актрисою&nbsp;— першою народною актрисою у [[Вірменія|Вірменії]] (псевдонім Марі-Забела).
+
Брати: Сергій&nbsp;— [[Геодезист|інженер-геодезист]], Борис&nbsp;— ад'юнкт Військової академії імені Ф.&nbsp;Е.&nbsp;Дзержинського, Леонід&nbsp;— військовий лікар 3-го рангу особливої Далекосхідної Червонопрапорної армії, сестра Галина&nbsp;— науковий працівник Всеукраїнського ендокринологічного інституту<ref name=rggu.ru/>. Його бабуся була відомою театральною актрисою&nbsp;— першою народною актрисою у [[Вірменія|Вірменії]] (Марія Сахавян, псевдонім Марі-Забела). Юрій Валентинович вважав себе росіянином і завжди особливо підкреслював, що народився в родині російських інтелігентів<ref name=rggu.ru/>.
  +
За твердженням самого Юрія Валентиновича, його датою народження було [[31 серпня]], за паспортом&nbsp;— [[19 листопада]]. У школі він був здібним, але занадто неконтрольованим учнем. Незважаючи на свою ексцентричну поведінку, майбутній вчений відзначився у вивченні як природних, так і гуманітарних наук, а також цікавився різними видами мистецтва: грав на скрипці, писав вірші і виявляв здібності до малювання з практично фотографічною точністю. У [[1937 рік|1937 році]] закінчив 7 класів залізничної школи №&nbsp;46, [[1939 рік|1939 року]] закінчив робітфак при 2 ХМІ. Встиг провчитися на першому курсі історичного факультету Харківського державного університету ім. А.&nbsp;М.&nbsp;Горького<ref name=rggu.ru/>
+
За твердженням самого Юрія Валентиновича, його датою народження було [[31 серпня]], за паспортом&nbsp;— [[19 листопада]]. У школі він був здібним, але занадто неконтрольованим учнем. Незважаючи на свою ексцентричну поведінку, майбутній учений відзначився у вивченні як природних, так і гуманітарних наук, а також цікавився різними видами мистецтва: грав на скрипці, писав вірші і виявляв здібності до малювання з практично фотографічною точністю. У [[1937 рік|1937 році]] закінчив 7 класів залізничної школи №&nbsp;46 в [[Південне (місто)|Південному]], в [[1939 рік|1939 році]] закінчив робітфак при II Харківському Медичному Інституті. В 1939 вступив на історичний факультет Харківського державного університету ім. А.&nbsp;М.&nbsp;Горького<ref name=rggu.ru/>, встиг закінчити два курси історичного факультету, коли навчання було перервано війною. У вересні 1941 р був мобілізований на будівництво військово-оборонних споруд в Чернігівській області. У листопаді 1941 року, опинившись в оточенні, став пробиратися до Харкова. До лютого 1943 року проживав в селищі Південний Харківського району. В тому ж 1943, пройшовши разом з матір'ю прифронтову зону, опинився в Воронезькій області, і згодом приїхав до Москви, де почав навчатися на історичному факультеті [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|МДУ]], спеціалізувався по [[єгиптологія|єгиптології]]. Потім був призваний до армії, де служив під Москвою, телефоністом 158 артилерійського полку резерву ставки головнокомандувача. З автобіографії Кнорозова:
 
{{початок цитати}}
 
{{початок цитати}}
  +
Я, Кнорозов Юрій Валентинович, народився в 1922&nbsp;р. в м. Харкові. У 1937 році закінчив 7 класів 46 ж / д школи. Навесні 1939 р закінчив робітфак при II Харківському Медичному Інституті. Восени 1939 року вступив на історичний факультет Харківського державного університету, де і закінчив два курси. До війни значився невійськовозобов'язаний за станом здоров'я. У вересні 1941&nbsp;р. був мобілізований на будівництво військово-оборонних споруд і спрямований в Чернігівську область. При швидкому просуванні фронту наша будівельна команда була відрізана від інших частин і розсіялася на окупованій території, після чого я почав пробиратися до Харкова. До лютого 1943 року я проживав в сел. Південний Харківського району, проводячи велику частину часу в блуканнях по Харківській і Полтавській області, ховаючись від мобілізацій і здобуваючи прожиток для баби-матері (60 років). У лютому 1943&nbsp;р. місцевість, де я проживав, на кілька днів була звільнена. При відході наших військ, я, разом з матір'ю, пройшовши фронтову і прифронтову смугу, попрямував до Воронезької області. Райвійськкоматом села Стара-Кріуша я знову був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров'я і поступив на роботу в якості вчителя НСШ с. Хоменкове. У жовтні 1943 р приїхав в м Москву і був зарахований на II курс історичного факультету МГУ. 23 / III.1944 р був мобілізований по перереєстрації Краснопресненській ФВК р Москви. Військову службу відбував у школі молодших спеціалістів-ремонтників автомобільних частин, потім в 158 гарматному артилерійському полку. 16 / X.1945 р був демобілізований за указом Президії Верховної Ради, як студент ВУЗу і відновлений на III курс історичного факультету МДУ, який і закінчив у поточному році. Батько&nbsp;— Валентин Дмитрович Кнорозов&nbsp;— директор-полковник шляху і будівництва, начальник відділу вогнетривів Управління заводами будматеріалів. Мати&nbsp;— Олександра Сергіївна&nbsp;— домогосподарка. Брати: Сергій&nbsp;— начальник Центральної геологічний експедиції Міністерства геології. Борис&nbsp;— інженер-підполковник, доцент Артилерійській Академії ім. Дзержинського. Леонід&nbsp;— майор медичної служби, викладач Медичного Інституту в м Сталінграді. Сестра: Галина&nbsp;— старший науковий співробітник Всеукраїнського інституту ендокринології.
Зі мною в гуртожитку жив Юра Кнорозов. Він все віддавав науці, все. Отримував стипендію і негайно купував книги, а потім у всіх позичав на їжу. Харчувався водою та хлібом. Займався розшифровкою писемності майя. Це йому вдалося, і він став всесвітньо відомим вченим<ref>[http://www.valerytishkov.ru/cntnt/besedy_s_u/vajnshtejn.html З С. І. Вайнштейном розмовляє В. А.Тишков. Валерій Тишков — особистий сайт <!-- Заголовок добавлен ботом --> ]</ref>.
 
  +
25 / VIII.1948&nbsp;р. м Москва. Ю. Кнорозов. (переклад з російської)
  +
{{кінець цитати}}
  +
  +
В університеті Кнорозов зміг реалізувати своє захоплення історією [[Стародавній Схід|Стародавнього Сходу]], етнографією і лінгвістикою
  +
{{початок цитати}}
 
Зі мною в гуртожитку жив Юра Кнорозов. Він усе віддавав науці, усе. Отримував стипендію і негайно купував книги, а потім у всіх позичав на їжу. Харчувався водою та хлібом. Займався розшифровкою писемності майя. Це йому вдалося, і він став усесвітньо відомим ученим<ref>[http://www.valerytishkov.ru/cntnt/besedy_s_u/vajnshtejn.html З С.&nbsp;І.&nbsp;Вайнштейном розмовляє В.&nbsp;А.&nbsp;Тишков. Валерій Тишков&nbsp;— особистий сайт <!-- Заголовок доданий ботом --> ]</ref>.
 
{{кінець цитати}}
 
{{кінець цитати}}
У [[1940]] році у віці 17 років Кнорозов вступив до [[Московський державний університет|Московського державного університету]] на історичний факультет, де спочатку спеціалізувався по [[єгиптологія|єгиптології]]. В університеті Кнорозов зміг реалізувати своє захоплення історією [[Стародавній Схід|Стародавнього Сходу]], етнографією і лінгвістикою. Однак навчання було перерване&nbsp;— почалася [[німецько-радянська війна|війна]], і у [[1943]] році Юрій Валентинович відбув на фронт. Як випливає із запису у військовому квитку, Кнорозов зустрів перемогу під Москвою телефоністом 158 артилерійського полку резерву ставки головнокомандувача.
 
   
 
=== Історія про врятовані книги про майя ===
 
=== Історія про врятовані книги про майя ===
Відомо, що він не брав участь у взятті Берліна, але, тим не менш, згідно виниклої пізніше офіційною версією, саме з Берліна як військовий трофей він приніс дві виключно важливі для всякого дослідника майя книги, нібито «врятовані з полум'я палаючої бібліотеки». Ця легенда була опублікована в журналістському нарисі кінця 50-х, де прославляли видатні вчинки молодих громадян [[СРСР]].
+
Відомо, що він не брав участь у взятті Берліна, але, тим не менш, згідно з виниклою пізніше офіційною версією, саме з Берліна, як військовий трофей, він приніс дві виключно важливі для всякого дослідника майя книги, нібито «врятовані з полум'я пройнятої вогнем книгозбірні». Цю легенду було опубліковано в журналістському нарисі кінця 50-х, де прославляли видатні вчинки молодих громадян [[СРСР]]{{джерело}}.
   
Природно, що Кнорозов мав бути знайомий з публікацією, але він ніколи про неї не згадував. В останні роки, коли радянська ідеологічна машина була зруйнована, Юрій Валентинович намагався позбутися «дурнуватої та безглуздої», як він сам говорив, легенди та по-новому представити ті далекі події — книги лежали в ящиках підготовленої для евакуації німецької бібліотеки в Берліні, звідти були взяті радянськими офіцерами. Проте багато що продовжує залишатися неясним: по-перше, як, зрештою, ці книги потрапили до Кнорозова?<ref name="Памятник Ю.В. Кнорозову">[http://www.knorosov.ru/knor5.html Памятник Ю. В. Кнорозову]</ref>. А по-друге, навіщо якомусь офіцеру знадобилися такі видання, як «Повідомлення про справи в Юкатані» францисканського монаха XVI століття [[Дієго де Ланда|Дієго де Ланди]] у публікації Брассер де Бурбура і «Кодекси майя» з гватемальської публікації братів Вільякорта? Великий учений помер, так і не поділившись до кінця, таємницею. На картці, що коментувала походження однієї з книг, приписка: «цей листок прошу негайно знищити». Кому і чому він обіцяв мовчати? Тепер про це можна тільки здогадуватись. Адже завдяки цим двом книгам і було здійснене дешифрування ієрогліфічного письма майя.
+
Природно, що Кнорозов мав бути знайомий з виданням, але він ніколи про нього не згадував. В останні роки, Юрій Валентинович намагався позбутися «дурнуватої та безглуздої», як він сам говорив, легенди та по-новому представити ті далекі події&nbsp;— книги лежали у скринях підготовленої для евакуації німецької книгозбірні в [[Берлін]]і, звідти їх узяли радянські офіцери. Проте багато що продовжує залишатися неясним: по-перше, як, зрештою, ці книги потрапили до Кнорозова?<ref name="Памятник Ю.В. Кнорозову">[http://www.knorosov.ru/knor5.html Памятник Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозову]</ref>. А по-друге&nbsp;— навіщо якомусь офіцерові знадобилися такі видання, як «Повідомлення про справи в Юкатані» францисканського монаха XVI століття [[Дієго де Ланда|Дієго де Ланди]] у публікації Брассер де Бурбура і «Кодекси майя» з гватемальської публікації братів Вільякорта? Великий учений помер, так і не поділившись до кінця таємницею. На картці, що коментувала походження однієї з книг, є приписка: «цей листок прошу негайно знищити»{{джерело}}. Кому і чому він обіцяв мовчати? Тепер про це можна тільки здогадуватись. Адже завдяки цим двом книгам і було здійснено дешифрування ієрогліфічного письма майя.
   
В армії Кнорозов вперто відмовлявся йти на офіцерські курси, щоб швидше демобілізуватися і повернутися до наукової роботи.
+
У війську Кнорозов уперто відмовлявся йти на офіцерські курси, щоби швидше демобілізуватись і повернутися до наукової роботи.
   
[[Файл:Kunstkamera (Saint-Petersburg).jpg|thumb | right | 300px | Будівля Кунсткамери, фото 2005 р.]]
+
[[Файл:Kunstkamera (Saint-Petersburg).jpg|thumb | right | 300px | Будівля Кунсткамери, фото 2005&nbsp;р.]]
В [[1945]] Кнорозов повернувся в університет на кафедру етнографії, щоб продовжити свої дослідження в області шаманських практик. Працюючи в московському відділенні Інституту етнографії та антропології ім. Н.&nbsp;Н.&nbsp;Миклухо-Маклая АН СРСР, Кнорозов провів кілька місяців в Узбецькій і Туркменської РСР, беручи участь у роботі Хорезмськой експедиції. Працюючи в Середній Азії, він працював над вивченням специфіки взаємин кочових етнічних груп і осілих цивілізацій у регіоні від стародавніх часів до періоду експансії [[Російська імперія|Російської імперії]]. І в цей час на очі Кнорозова потрапила опублікована в 1945 р. стаття німецького дослідника Пауля Шелльхаса під назвою «Дешифрування писемності майя&nbsp;— нерозв'язна проблема». Ця публікація різко змінила його наукові плани. Він залишає шаманські практики, щоб відповісти на виклик Шелльхаса: «Як це нерозв'язна проблема? Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгадано іншим». Цієї позиції він дотримувався все своє життя. Після закінчення інституту Кнорозов став співробітником [[Інститут етнології та антропології ім. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН|Інституту етнології та антропології ім. Н.&nbsp;Н.&nbsp;Миклухо-Маклая РАН]] ([[Кунсткамера]]) у [[Ленінград]]і (Санкт-Петербурзі), де працював до самої смерті.
+
[[1945]] року Кнорозов повернувся в університет на кафедру етнографії, щоб продовжити свої дослідження в царині шаманських практик. Працюючи в московському відділенні Інституту етнографії та антропології ім. Н.&nbsp;Н.&nbsp;Миклухо-Маклая АН СРСР, Кнорозов провів кілька місяців в Узбецькій і Туркменської РСР, беручи участь у роботі Хорезмськой експедиції. Працюючи в Середній Азії, він працював над вивченням специфіки взаємин кочових етнічних груп і осілих цивілізацій у регіоні від стародавніх часів до періоду експансії [[Російська імперія|Російської імперії]]. І в цей час на очі Кнорозова потрапила опублікована 1945&nbsp;року стаття німецького дослідника Пауля Шелльхаса під назвою «Дешифрування писемності майя&nbsp;— нерозв'язна проблема». Ця публікація різко змінила його наукові плани. Він залишає шаманські практики, щоби відповісти на виклик Шелльхаса: «Як це нерозв'язна проблема? Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгадано іншим». Цієї позиції він дотримувався все своє життя. Після закінчення інституту Кнорозов став співробітником [[Інститут етнології та антропології ім. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН|Інституту етнології та антропології ім. Н.&nbsp;Н.&nbsp;Миклухо-Маклая РАН]] ([[Кунсткамера]]) у [[Ленінград]]і (Санкт-Петербурзі), де працював до самої смерті.
   
== Дешифрування писемності майя ==
+
== Дешифрування писемності майя ==
[[Файл:Stamp Kn.JPG|right|400px|thumb|Поштова марка Росії, присвячена дешифрування майянської писемності Ю. В. Кнорозовим]]
+
[[Файл:Stamp Kn.JPG|right|400px|thumb|Поштова марка Росії, присвячена дешифрування майянської писемності Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозовим]]
До проблеми дешифрування [[Писемність Майя|ієрогліфіки майя]] Кнорозов звернувся за рекомендацією свого вчителя та наукового керівника професора [[Токарев Сергій Олександрович|Сергія Олександровича Токарєва]], який підтримав студента в піку його попередньому науковому керівнику — [[Толстов Сергій Павлович|Сергію Павловичу Толстову]], з яким у Кнорозова одразу не склалися стосунки і який не вірив у можливість дешифрування писемності майя<ref name=rggu.ru/>. 1947 року Кнорозов закінчив роботу над дисертацією, присвяченій «[[писемність Майя|абетці де Ланди]]», складеній в XVI столітті іспанським [[єпископ|єпископом]] [[Дієго де Ланда]], що «прославився» спаленням автентичних текстів майя, на підставі повідомлень майянських інформаторів. Праця де Ланди залишалася невідомою до 1862 року, коли одна з його копій була виявлена в бібліотеці Мадридської королівської академії [[Брассер де Бурбур Шарль-Етьєн|Шарлем-Етьєном Брассер де Бурбуром]]. Після цього дослідниками робилося чимало спроб дешифрування системи письма майя на підставі «Алфавіту де Ланди», але їх невдачі призвели до того, що в середині XX століття в науці утвердилося панівне переконання щодо помилковості даних де Ланди.
+
До проблеми дешифрування [[Писемність Майя|ієрогліфіки майя]] Кнорозов звернувся за рекомендацією свого вчителя та наукового керівника професора [[Токарев Сергій Олександрович|Сергія Олександровича Токарєва]], який підтримав студента в піку його попередньому науковому керівнику&nbsp;— [[Толстов Сергій Павлович|Сергію Павловичу Толстову]], з яким у Кнорозова одразу не склалися стосунки і який не вірив у можливість дешифрування писемності майя<ref name=rggu.ru/>. 1947 року Кнорозов закінчив роботу над дисертацією, присвяченій «[[писемність Майя|абетці де Ланди]]», складеній в XVI столітті іспанським [[єпископ]]ом [[Дієго де Ланда]], що «прославився» спаленням автентичних текстів майя, на підставі повідомлень майянських інформаторів. Праця де Ланди залишалася невідомою до 1862 року, коли одна з його копій була виявлена в бібліотеці Мадридської королівської академії [[Брассер де Бурбур Шарль-Етьєн|Шарлем-Етьєном Брассер де Бурбуром]]. Після цього дослідниками робилося чимало спроб дешифрування системи письма майя на підставі «Алфавіту де Ланди», але їх невдачі призвели до того, що в середині XX століття в науці утвердилося панівне переконання щодо помилковості даних де Ланди.
   
Кнорозов склав каталог ієрогліфів майя (опублікований 1999 року в Мексиці в трьох томах) і до 1952 року зміг встановити фонетичне читання деяких з них. В першу чергу його цікавили тексти в збережених [[Кодекси майя|кодексах майя]]. Доповідь Ю. В. Кнорозова на захисті дисертації на здобуття ступеня кандидата історичних наук (29 березня 1955, тема: «"Повідомлення про справи в Юкатані" Дієго де Ланди як етно-історичне джерело») тривала три з половиною хвилини, після обговорення йому одноголосно була присуджено ступінь доктора історичних наук. Захист дисертації по індіанцях майя стала науковою та культурною сенсацією в Радянському Союзі. Дуже швидко про дешифрування дізналися і за кордоном. Жодного разу не побувавши у Мексиці, радянський дослідник зробив те, чого не домоглися багато вчених різних країн, що роками проводили польові дослідження. Не виходячи з кабінету, він дешифрував давню писемність, ґрунтуючись на текстах трьох збережених рукописів, що дозволило йому в подальшому придумати оборонну фразу: «Я — кабінетний учений. Щоб працювати з текстами, немає необхідності лазити по пірамідах». А насправді йому дуже хотілося опинитися в Мексиці. Але це було неможливо — він був «невиїзним». Єдиною його поїздкою за кордон у той час стала участь у Міжнародному конгресі американістів в Копенгагені 1956 року.
+
Кнорозов склав каталог ієрогліфів майя (опублікований 1999 року в Мексиці в трьох томах) і до 1952 року зміг встановити фонетичне читання деяких з них. В першу чергу його цікавили тексти в збережених [[Кодекси майя|кодексах майя]]. Доповідь Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозова на захисті дисертації на здобуття ступеня кандидата історичних наук (29 березня 1955, тема: «„Повідомлення про справи в Юкатані“ Дієго де Ланди як етно-історичне джерело») тривала три з половиною хвилини, після обговорення йому одноголосно була присуджено ступінь доктора історичних наук. Захист дисертації по індіанцях майя стала науковою та культурною сенсацією в Радянському Союзі. Дуже швидко про дешифрування дізналися і за кордоном. Жодного разу не побувавши у Мексиці, радянський дослідник зробив те, чого не домоглися багато вчених різних країн, що роками проводили польові дослідження. Не виходячи з кабінету, він дешифрував давню писемність, ґрунтуючись на текстах трьох збережених рукописів, що дозволило йому в подальшому придумати оборонну фразу: «Я&nbsp;— кабінетний учений. Щоб працювати з текстами, немає необхідності лазити по пірамідах». А насправді йому дуже хотілося опинитися в Мексиці. Але це було неможливо&nbsp;— він був «невиїзним». Єдиною його поїздкою за кордон у той час стала участь у Міжнародному конгресі американістів в Копенгагені 1956 року.
   
На початку 1960-х років Кнорозову запропонували брати участь у складанні першої комп'ютерної програми для машинної обробки текстів майя. Група програмістів з [[Новосибірськ|Новосибірська]], забравши всі матеріали Кнорозова, спробувала створити якусь базу даних за знаками рукописів<ref>[http://www.math.nsc.ru/LBRT/g2/english/ssk/lvk_maya.htm ЛЕОНИД КАНТОРОВИЧ И ЮРИЙ КНОРОЗОВ // Наука в Сибири. 2004. № 8. С. 8]</ref>. Через деякий час новосибірська група урочисто оголосила про те, що у них розроблена «теорія машинного дешифрування» та видала в 4 томах комп'ютеризовану базу даних Кнорозова. Видання піднесли [[Хрущов Микита Сергійович|Хрущову]]. З точки зору фахівців, оголошене «машинне дешифрування» не мало ніякої наукової цінності, тим більше, що 1963 року вийшла узагальнююча монографія Кнорозова «Писемність індіанців майя» з каталогом ієрогліфів та словником. Однак це непорозуміння поставило для малознаючої публіки під сумнів справжні результати розшифрування. За кордоном противники також скористалися цим приводом, щоб оскаржити відкриття радянського вченого<ref name="Памятник Ю.В. Кнорозову"/>.
+
На початку 1960-х років Кнорозову запропонували брати участь у складанні першої комп'ютерної програми для машинної обробки текстів майя. Група програмістів з [[Новосибірськ]]а, забравши всі матеріали Кнорозова, спробувала створити якусь базу даних за знаками рукописів<ref>[http://www.math.nsc.ru/LBRT/g2/english/ssk/lvk_maya.htm ЛЕОНИД КАНТОРОВИЧ И ЮРИЙ КНОРОЗОВ // Наука в Сибири. 2004. №&nbsp;8. С. 8]</ref>. Через деякий час новосибірська група урочисто оголосила про те, що у них розроблена «теорія машинного дешифрування» та видала в 4 томах комп'ютеризовану базу даних Кнорозова. Видання піднесли [[Хрущов Микита Сергійович|Хрущову]]. З точки зору фахівців, оголошене «машинне дешифрування» не мало ніякої наукової цінності, тим більше, що 1963 року вийшла узагальнююча монографія Кнорозова «Писемність індіанців майя» з каталогом ієрогліфів та словником. Однак це непорозуміння поставило для малознаючої публіки під сумнів справжні результати розшифрування. За кордоном противники також скористалися цим приводом, щоб оскаржити відкриття радянського вченого<ref name="Памятник Ю.В. Кнорозову"/>.
   
Повний переклад ієрогліфічних рукописів майя був опублікований 1975 року. За цю роботу Ю. В. Кнорозов 1977 року був удостоєний Державної премії СРСР. У цей період ним були написані теоретичні роботи, присвячені релігії майя, вотивним формулами на майянській кераміці, пізніше — етногенезу майя, велося дешифрування протоіндійських писемностей, розглядалися можливості дешифрування [[Ронго-ронго|писемності острова Пасхи]]. Коло наукових інтересів Кнорозова було широке — від дешифрування древніх систем письма, лінгвістики та семіотики, до заселення Америки, археоастрономії, шаманізму, еволюції мозку та теорії колективу.
+
Повний переклад ієрогліфічних рукописів майя був опублікований 1975 року. За цю роботу Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозов 1977 року був удостоєний Державної премії СРСР. У цей період ним були написані теоретичні роботи, присвячені релігії майя, вотивним формулами на майянській кераміці, пізніше&nbsp;— етногенезу майя, велося дешифрування протоіндійських писемностей, розглядалися можливості дешифрування [[Ронго-ронго|писемності острова Пасхи]]. Коло наукових інтересів Кнорозова було широке&nbsp;— від дешифрування древніх систем письма, лінгвістики та семіотики, до заселення Америки, археоастрономії, шаманізму, еволюції мозку та теорії колективу.
   
 
== Теорії сигналізації, комунікації та колективу ==
 
== Теорії сигналізації, комунікації та колективу ==
Одним з напрямків діяльності Кнорозова була розробка теорій сигналізації, комунікації та колективу. Ці дослідження велися в рамках програми «Мозок» спеціальної комісії Президії АН СРСР. Базові положення теорії дешифрування були викладені Ю. В. Кнорозовим у статті «Невідомі тексти», опублікованій як передмова до збірки матеріалів з дешифрування древніх систем писемності. Системний підхід до виникнення комунікації в колективі був сформульований у статті «До питання про класифікацію сигналізації»<ref>Основные проблемы африканистики. М., Наука, 1973. С. 324 — 334.</ref>.
+
Одним з напрямків діяльності Кнорозова була розробка теорій сигналізації, комунікації та колективу. Ці дослідження велися в рамках програми «Мозок» спеціальної комісії Президії АН СРСР. Базові положення теорії дешифрування були викладені Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозовим у статті «Невідомі тексти», опублікованій як передмова до збірки матеріалів з дешифрування древніх систем писемності. Системний підхід до виникнення комунікації в колективі був сформульований у статті «До питання про класифікацію сигналізації»<ref>Основные проблемы африканистики. М., Наука, 1973. С. 324—334.</ref>.
   
Формулюючи основи свого системного підходу до «теорії колективу», Ю. В. Кнорозов зазначав, що всі системи неживої та живої природи підкоряються загальним закономірностям, що діють у [[Всесвіт|Всесвіті]] («універсальній системі»), однією з яких, що притаманна всім системам, є тенденція до розвитку від нижчих форм до вищих. Розвиток можна інтерпретувати як придбання даною системою певною мірою деяких властивостей «універсальної системи». Виникнення системи вищого порядку внаслідок якісного стрибка призводить до появи нових властивостей, які, природно, не можуть бути зведені до властивостей складових одиниць системи. Так, властивості [[елементарна частинка|елементарних частинок]] не аналогічні властивостям основної диференційованої системи живої природи — [[атом|атома]], а властивості інтегрованих систем — [[молекула|молекули]], [[кристал|кристала]] — не є сумою властивостей складових їх атомів. Кожному рівню властиві свої особливості та закономірності розвитку. В умовах нашої планети найвищою з організації інтегрованою системою є живий організм. Асоціація людей не є подальшим розвитком або вищою формою об'єднання тварин, а являє собою такий тип диференційованої системи, тобто ''об'єднання об'єднань''.
+
Формулюючи основи свого системного підходу до «теорії колективу», Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозов зазначав, що всі системи неживої та живої природи підкоряються загальним закономірностям, що діють у [[Всесвіт]]і («універсальній системі»), однією з яких, що притаманна всім системам, є тенденція до розвитку від нижчих форм до вищих. Розвиток можна інтерпретувати як придбання даною системою певною мірою деяких властивостей «універсальної системи». Виникнення системи вищого порядку внаслідок якісного стрибка призводить до появи нових властивостей, які, природно, не можуть бути зведені до властивостей складових одиниць системи. Так, властивості [[елементарна частинка|елементарних частинок]] не аналогічні властивостям основної диференційованої системи живої природи&nbsp;— [[атом]]а, а властивості інтегрованих систем&nbsp;— [[молекула|молекули]], [[кристал]]а&nbsp;— не є сумою властивостей складових їх атомів. Кожному рівню властиві свої особливості та закономірності розвитку. В умовах нашої планети найвищою з організації інтегрованою системою є живий організм. Асоціація людей не є подальшим розвитком або вищою формою об'єднання тварин, а являє собою такий тип диференційованої системи, тобто ''об'єднання об'єднань''.
   
 
== Пізні роки ==
 
== Пізні роки ==
У краю майя великому дешифрувальникові вдалося побувати лише в [[1990]] році, коли він був запрошений президентом Гватемали Вінісіо Сересо Аревало. Запрошення збіглося з періодом активних зусиль з розморожування дипломатичних відносин з цією центральноамериканською країною. Уряд [[Гватемала|Гватемали]] організував для Кнорозова відвідування всіх найяскравіших визначних пам'яток країни і відзначив заслуги великого вченого врученням йому Великої Золотої медалі президента Гватемали.
+
У краю [[майя]] великому дешифрувальникові вдалося побувати лише в [[1990]] році, коли він був запрошений президентом Гватемали Вінісіо Сересо Аревало. Запрошення збіглося з періодом активних зусиль з розморожування дипломатичних відносин з цією центральноамериканською країною. Уряд [[Гватемала|Гватемали]] організував для Кнорозова відвідування всіх найяскравіших визначних пам'яток країни і відзначив заслуги великого вченого врученням йому Великої Золотої медалі президента Гватемали.
  +
 
В [[1995]] році у посольстві [[Мексика|Мексики]] в Москві Кнорозов був нагороджений [[Орден Ацтекського орла|орденом Ацтекського орла]], який вручається мексиканським урядом іноземним громадянам за виняткові заслуги перед Мексикою<ref name=rggu.ru/>.
  +
 
В [[1999]] році Юрій Валентинович Кнорозов помер. Поширені в ЗМІ вістки, що немовби він помер на виставленому до коридору<ref>[http://www.rsuh.ru/article.html?id=3248 Кнорозов Юрій Валентинович&nbsp;— РГГУ.РУ]</ref> лікарняному ліжку в Санкт-Петербурзі в повній самоті, незадовго до отримання гранту [[Гарвардський університет|Гарварду]], були спростовані його донькою Катериною.<ref>[https://www.metronews.ru/novosti/peterbourg/reviews/doch-uchenogo-knorozova-rasshifrovavshego-yazyk-mayya-oprovergla-mify-ob-otce-1385667/ Дочь Кнорозова, расшифровавшего язык майя, опровергает мифы об отце] // Metro. 2018. 19 марта. С. 4-5.</ref>.
   
В [[1995]] році у посольстві [[Мексика|Мексики]] в Москві Кнорозов був нагороджений [[Орден Ацтекського орла|орденом Ацтекського орла]], який вручається мексиканським урядом іноземним громадянам за виняткові заслуги перед Мексикою<ref name=rggu.ru/>.
 
В [[1999]] році Юрій Валентинович Кнорозов помер на виставленому до коридору<ref>[http://www.rsuh.ru/article.html?id=3248 Кнорозов Юрій Валентинович&nbsp;— РГГУ.РУ <!- Заголовок доданий ботом -&gt;]</ref> лікарняному ліжку в Санкт-Петербурзі в повній самоті, незадовго до отримання гранту [[Гарвардський університет|Гарварду]].
 
 
Похований на [[Ковальовське кладовище|Ковальовському кладовищі]] під Санкт-Петербургом, пам'ятник встановлено на могилі у 2004 році за допомогою [[Миронов Сергій Михайлович|Сергія Миронова]].
 
Похований на [[Ковальовське кладовище|Ковальовському кладовищі]] під Санкт-Петербургом, пам'ятник встановлено на могилі у 2004 році за допомогою [[Миронов Сергій Михайлович|Сергія Миронова]].
   
Рядок 95: Рядок 104:
   
 
== Основні роботи ==
 
== Основні роботи ==
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Древняя письменность Центральной Америки // Советская этнография, [[1952]], №&nbsp;3. С. 100–118. {{ref-ru}}
+
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Древняя письменность Центральной Америки // Советская этнография, [[1952]], №&nbsp;3. С. 100—118. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Письменность древних майя: (опыт расшифровки) // Советская этнография, [[1955]], № l. С. 94-115. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Письменность древних майя: (опыт расшифровки) // Советская этнография, [[1955]], № l. С. 94-115. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Система письма древних майя. М., [[1955]].&nbsp;— 96 с. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Система письма древних майя. М., [[1955]].&nbsp;— 96 с. {{ref-ru}}
Рядок 102: Рядок 111:
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Письменность индейцев майя. М.—Л., [[1963]].&nbsp;— 664 с. (доступно на сайте http://sovietthings.narod.ru/knigi/knigi.html) {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Письменность индейцев майя. М.—Л., [[1963]].&nbsp;— 664 с. (доступно на сайте http://sovietthings.narod.ru/knigi/knigi.html) {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Иероглифические рукописи майя. Л., [[1975]].&nbsp;— 272 с. (доступно на сайте http://sovietthings.narod.ru/knigi/knigi.html) {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Иероглифические рукописи майя. Л., [[1975]].&nbsp;— 272 с. (доступно на сайте http://sovietthings.narod.ru/knigi/knigi.html) {{ref-ru}}
* Кнорозов Ю. В., Ершова Г.&nbsp;Г.&nbsp;Диего де Ланда как основоположник изучения культуры майя (из истории миссионерской культуры XVI в.) // Iberica Americans: Культуры Нового и Старого Света XVI–XVIII вв. в их взаимодействии. СПб., [[1991]]. С. 80-86. {{ref-ru}}
+
* Кнорозов Ю. В., Ершова Г.&nbsp;Г.&nbsp;Диего де Ланда как основоположник изучения культуры майя (из истории миссионерской культуры XVI в.) // Iberica Americans: Культуры Нового и Старого Света XVI—XVIII вв. в их взаимодействии. СПб., [[1991]]. С. 80-86. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Имена богов в рукописях майя: Общий обзор // История и семиотика индейских культур Америки / Отв. ред. А.&nbsp;А.&nbsp;Бородатова, В.&nbsp;А.&nbsp;Тишков. М., [[2002]]. С. 23-97. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Имена богов в рукописях майя: Общий обзор // История и семиотика индейских культур Америки / Отв. ред. А.&nbsp;А.&nbsp;Бородатова, В.&nbsp;А.&nbsp;Тишков. М., [[2002]]. С. 23-97. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю. В., Бутинов Н.&nbsp;А.&nbsp;Предварительное сообщение об изучении письменности острова Пасхи // Советская этнография, [[1956]], №&nbsp;4. С. 77-91. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю. В., Бутинов Н.&nbsp;А.&nbsp;Предварительное сообщение об изучении письменности острова Пасхи // Советская этнография, [[1956]], №&nbsp;4. С. 77-91. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю. В., Бутинов Н.&nbsp;А.&nbsp;Новые материалы об острове Пасхи: О списке «королей» острова Пасхи // Советская этнография, [[1957]], №&nbsp;6. С. 38-42. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю. В., Бутинов Н.&nbsp;А.&nbsp;Новые материалы об острове Пасхи: О списке «королей» острова Пасхи // Советская этнография, [[1957]], №&nbsp;6. С. 38-42. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Характеристика языка протоиндийских надписей // Предварительное сообщение об исследовании протоиндийских текстов. М., [[1965]]. С. 46-51. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Характеристика языка протоиндийских надписей // Предварительное сообщение об исследовании протоиндийских текстов. М., [[1965]]. С. 46-51. {{ref-ru}}
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Формальное описание протоиндийских изображений // Proto-indica. 1972: Сообщение об исследовании протоиндийских текстов. Ч. 2. М., [[1972]]. С. 178–245. {{ref-ru}}
+
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Формальное описание протоиндийских изображений // Proto-indica. 1972: Сообщение об исследовании протоиндийских текстов. Ч. 2. М., [[1972]]. С. 178—245. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Протоиндийские надписи: К проблеме дешифровки // Советская этнография, [[1981]], №&nbsp;5. С. 47-71. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Протоиндийские надписи: К проблеме дешифровки // Советская этнография, [[1981]], №&nbsp;5. С. 47-71. {{ref-ru}}
* Альбедиль М. Ф., Волчок Б. Я., Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Исследование протоиндийских надписей // Забытые системы письма: остров Пасхи, Великое Ляо, Индия: Материалы по дешифровке. М., [[1982]]. С. 240–295. {{ref-ru}}
+
* Альбедиль М. Ф., Волчок Б. Я., Кнорозов Ю.&nbsp;В.&nbsp;Исследование протоиндийских надписей // Забытые системы письма: остров Пасхи, Великое Ляо, Индия: Материалы по дешифровке. М., [[1982]]. С. 240—295. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю. В. К вопросу о классификации сигнализации // Основные проблемы африканистики. М., 1973. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю. В. К вопросу о классификации сигнализации // Основные проблемы африканистики. М., 1973. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю. В. К вопросу о генезисе палеолитических изображений // Советская этнография, 1976, №&nbsp;2. {{ref-ru}}
 
* Кнорозов Ю. В. К вопросу о генезисе палеолитических изображений // Советская этнография, 1976, №&nbsp;2. {{ref-ru}}
Рядок 124: Рядок 133:
 
* [[Кодекс Грольє]]
 
* [[Кодекс Грольє]]
 
* [[Кодекси майя]]
 
* [[Кодекси майя]]
* [[Таня Проскурякофф]] (Tatiana Proskouriakoff 1909–1985), дослідниця писемності майя.
+
* [[Таня Проскурякофф]] (Tatiana Proskouriakoff 1909—1985), дослідниця писемності майя.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 130: Рядок 139:
   
 
== Література ==
 
== Література ==
* ''Дридзо А. Д., [[Кинжалов, Ростислав Васильович|Кинжалов Р. В.]]'' Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозов (1922–1999) // Курьер Петровской Кунсткамеры.&nbsp;— 1999.&nbsp;— Вып. 8-9.&nbsp;— С. 270–271.
+
* ''Дридзо А. Д., [[Кинжалов, Ростислав Васильович|Кинжалов Р. В.]]'' Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозов (1922—1999) // Курьер Петровской Кунсткамеры.&nbsp;— 1999.&nbsp;— Вып. 8-9.&nbsp;— С. 270—271.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8726 Г. Г. Єршова. Кнорозов Юрій Валентинович // {{ЕСУ}}]
+
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8726 Г.&nbsp;Г.&nbsp;Єршова. Кнорозов Юрій Валентинович // {{ЕСУ}}]<span style="white-space: nowrap;">ISBN 944-02-3354-X.</span>
 
* [http://investatlas.kharkov.ua/ru/liudina-iaka-stala-odnim-z-naividatnishih-uchenih-hh-storichchia Людина, яка стала одним з найвидатніших учених ХХ сторіччя]
 
* [http://investatlas.kharkov.ua/ru/liudina-iaka-stala-odnim-z-naividatnishih-uchenih-hh-storichchia Людина, яка стала одним з найвидатніших учених ХХ сторіччя]
* [http://www.rsuh.ru/section.html?id=282 Навчально-науковий мезоамериканські центр ім. Ю. В. Кнорозова, факультет історії, політології та права, [[Історико-архівний інститут]] [[РДГУ]]] {{ref-ru}}
+
* [http://www.rsuh.ru/section.html?id=282 Навчально-науковий мезоамериканські центр ім. Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозова, факультет історії, політології та права, [[Історико-архівний інститут]] [[РДГУ]]] {{ref-ru}}
 
* [http://www.unesco.ru/ru/?module=news&amp;action=view&amp;id=57 ЮНЕСКО про Кнорозова] {{ref-ru}}
 
* [http://www.unesco.ru/ru/?module=news&amp;action=view&amp;id=57 ЮНЕСКО про Кнорозова] {{ref-ru}}
 
* [http://mesoamerica.narod.ru/knorozov.html Юрій Валентинович Кнорозов] {{ref-ru}}
 
* [http://mesoamerica.narod.ru/knorozov.html Юрій Валентинович Кнорозов] {{ref-ru}}
Рядок 141: Рядок 150:
 
* ''С. Кутателадзе.''[http://www.math.nsc.ru/LBRT/g2/english/ssk/lvk_maya.htm Леонід Канторович і Юрій Кнорозов] {{ref-ru}}
 
* ''С. Кутателадзе.''[http://www.math.nsc.ru/LBRT/g2/english/ssk/lvk_maya.htm Леонід Канторович і Юрій Кнорозов] {{ref-ru}}
 
* ''[[Микола Миколайович Горькавий]].'' [http://elementy.ru/lib/431235 Казка про російського лінгвіста Кнорозова, що розшифрував писемність індіанців майя] / / «[[Наука і життя]]» №&nbsp;12, 2010 {{ref-ru}}
 
* ''[[Микола Миколайович Горькавий]].'' [http://elementy.ru/lib/431235 Казка про російського лінгвіста Кнорозова, що розшифрував писемність індіанців майя] / / «[[Наука і життя]]» №&nbsp;12, 2010 {{ref-ru}}
  +
* [http://rggu.ru/international/section_235/section_282/section_1145/section_3248.php Юрий Валентинович Кнорозов (19.11.1922&nbsp;— 30.03.1999). (Учебно-научный Мезоамериканский центр им. Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кнорозова РГГУ. Персоналии)] {{ref-ru}}
  +
* [http://knorosov.com/knor3.html АРХИВ Ю. В. КНОРОЗОВА. Автобиография.] {{ref-ru}}
  +
* [http://fakty.ua/179199-v-meksike-imya-yuriya-knorozova-izvestno-dazhe-taksistam-tolko-v-ukraine-malo-kto-znaet-o-genialnom-sootechestvennike «В Мексике имя Юрия Кнорозова известно…» Галина КОЖЕДУБОВА, «ФАКТЫ» (Харьков)] {{ref-ru}}
   
  +
{{бібліоінформація}}
 
[[Категорія:Російські мовознавці]]
 
[[Категорія:Російські мовознавці]]
 
[[Категорія:Російські історики]]
 
[[Категорія:Російські історики]]
Рядок 147: Рядок 160:
 
[[Категорія:Майяністи]]
 
[[Категорія:Майяністи]]
 
[[Категорія:Уродженці Південного]]
 
[[Категорія:Уродженці Південного]]
  +
[[Категорія:Випускники Харківського університету]]
  +
[[Категорія:Випускники Московського університету]]
 
[[Категорія:Кавалери ордена Ацтекського орла]]
 
[[Категорія:Кавалери ордена Ацтекського орла]]
 
[[Категорія:Співробітники Інституту етнології та антропології РАН]]
 
[[Категорія:Співробітники Інституту етнології та антропології РАН]]

Поточна версія на 15:26, 2 грудня 2018

Юрій Кнорозов
Knorozov.jpg
Народився 19 листопада 1922(1922-11-19)
Південне, Харківська губернія, Українська СРР
Помер 31 березня 1999(1999-03-31) (76 років)
Санкт-Петербург, Росія
·пневмонія
Поховання
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність антрополог, мовознавець, археолог, історик, єгиптолог
Відомий завдяки історія, етнографія, епіграфіка, дешифрування
Alma mater Московський державний університет
Науковий ступінь доктор історичних наук (29 березня 1955)
Науковий керівник Токарев Сергій Олександрович
Вчителі Токарев Сергій Олександрович
Відомі учні Галина Єршова
Володіє мовами російська
Заклад Інститут етнографії АН СРСР ім. М. М. Миклухо-Маклая
Учасник Німецько-радянська війна
Членство Національне географічне товариство
Нагороди
Державна премія СРСР Кавалер ордена Ацтекського орла
Звання доктор історичних наук
Сторінка в Інтернеті knorosov.com

Пам'ятник Юрію Кнорозову у Мериді (Мексика), відкритий у березні 2018
Зворотний бік пам'ятника

Ю́рій Валенти́нович Кно́розов (19 листопада 1922, Південне, УСРР[1] — 31 березня 1999, Санкт-Петербург) — радянський історик та етнограф, спеціаліст з епіграфіки та етнографії; засновник радянської школи майяністики. Доктор історичних наук (1955). Лауреат Державної премії СРСР (1977). Кавалер Ордена Ацтекського орла (Мексика) та Великої золотої медалі (Гватемала). Відомий своєю дешифровкою писемності майя, впровадженням математичних методів дослідження недешифрованих писемностей. До групи дослідників під керівництвом Кнорозова в різний час входили такі відомі історики, етнографи та лінгвісти, як Олександр Кондратов, Маргарита Альбеділь, Микола Бутін та інші. У середині 1950-х років ними було розпочато дослідження писемності острова Пасхи (Ронго-ронго). У 1960 роки група Кнорозова запропонувала дешифрування писемності долини Інду, яка, однак, поки не є загальновизнаною.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Юрій Валентинович Кнорозов народився у селищі Південне (зараз місто Південне) під Харковом, у сім'ї головного інженера Південного тресту будматеріалів, походженням з Кавказу, мати — росіянка з Великого Устюга. Будинок, де він з'явився на світ, зберігся досі — у ньому зараз живуть родичі великого вченого — племінник з сім'єю, син рідної сестри Галини. Одним із важких спогадів дитинства залишався Голодомор в Україні 1932—1933, пережити який дозволяли тільки городи, які робили навіть містяни в найнесподіваніших місцях. Брати: Сергій — інженер-геодезист, Борис — ад'юнкт Військової академії імені Ф. Е. Дзержинського, Леонід — військовий лікар 3-го рангу особливої Далекосхідної Червонопрапорної армії, сестра Галина — науковий працівник Всеукраїнського ендокринологічного інституту[1]. Його бабуся була відомою театральною актрисою — першою народною актрисою у Вірменії (Марія Сахавян, псевдонім Марі-Забела). Юрій Валентинович вважав себе росіянином і завжди особливо підкреслював, що народився в родині російських інтелігентів[1].

За твердженням самого Юрія Валентиновича, його датою народження було 31 серпня, за паспортом — 19 листопада. У школі він був здібним, але занадто неконтрольованим учнем. Незважаючи на свою ексцентричну поведінку, майбутній учений відзначився у вивченні як природних, так і гуманітарних наук, а також цікавився різними видами мистецтва: грав на скрипці, писав вірші і виявляв здібності до малювання з практично фотографічною точністю. У 1937 році закінчив 7 класів залізничної школи № 46 в Південному, в 1939 році закінчив робітфак при II Харківському Медичному Інституті. В 1939 вступив на історичний факультет Харківського державного університету ім. А. М. Горького[1], встиг закінчити два курси історичного факультету, коли навчання було перервано війною. У вересні 1941 р був мобілізований на будівництво військово-оборонних споруд в Чернігівській області. У листопаді 1941 року, опинившись в оточенні, став пробиратися до Харкова. До лютого 1943 року проживав в селищі Південний Харківського району. В тому ж 1943, пройшовши разом з матір'ю прифронтову зону, опинився в Воронезькій області, і згодом приїхав до Москви, де почав навчатися на історичному факультеті МДУ, спеціалізувався по єгиптології. Потім був призваний до армії, де служив під Москвою, телефоністом 158 артилерійського полку резерву ставки головнокомандувача. З автобіографії Кнорозова:

Я, Кнорозов Юрій Валентинович, народився в 1922 р. в м. Харкові. У 1937 році закінчив 7 класів 46 ж / д школи. Навесні 1939 р закінчив робітфак при II Харківському Медичному Інституті. Восени 1939 року вступив на історичний факультет Харківського державного університету, де і закінчив два курси. До війни значився невійськовозобов'язаний за станом здоров'я. У вересні 1941 р. був мобілізований на будівництво військово-оборонних споруд і спрямований в Чернігівську область. При швидкому просуванні фронту наша будівельна команда була відрізана від інших частин і розсіялася на окупованій території, після чого я почав пробиратися до Харкова. До лютого 1943 року я проживав в сел. Південний Харківського району, проводячи велику частину часу в блуканнях по Харківській і Полтавській області, ховаючись від мобілізацій і здобуваючи прожиток для баби-матері (60 років). У лютому 1943 р. місцевість, де я проживав, на кілька днів була звільнена. При відході наших військ, я, разом з матір'ю, пройшовши фронтову і прифронтову смугу, попрямував до Воронезької області. Райвійськкоматом села Стара-Кріуша я знову був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров'я і поступив на роботу в якості вчителя НСШ с. Хоменкове. У жовтні 1943 р приїхав в м Москву і був зарахований на II курс історичного факультету МГУ. 23 / III.1944 р був мобілізований по перереєстрації Краснопресненській ФВК р Москви. Військову службу відбував у школі молодших спеціалістів-ремонтників автомобільних частин, потім в 158 гарматному артилерійському полку. 16 / X.1945 р був демобілізований за указом Президії Верховної Ради, як студент ВУЗу і відновлений на III курс історичного факультету МДУ, який і закінчив у поточному році. Батько — Валентин Дмитрович Кнорозов — директор-полковник шляху і будівництва, начальник відділу вогнетривів Управління заводами будматеріалів. Мати — Олександра Сергіївна — домогосподарка. Брати: Сергій — начальник Центральної геологічний експедиції Міністерства геології. Борис — інженер-підполковник, доцент Артилерійській Академії ім. Дзержинського. Леонід — майор медичної служби, викладач Медичного Інституту в м Сталінграді. Сестра: Галина — старший науковий співробітник Всеукраїнського інституту ендокринології. 25 / VIII.1948 р. м Москва. Ю. Кнорозов. (переклад з російської)

В університеті Кнорозов зміг реалізувати своє захоплення історією Стародавнього Сходу, етнографією і лінгвістикою

Зі мною в гуртожитку жив Юра Кнорозов. Він усе віддавав науці, усе. Отримував стипендію і негайно купував книги, а потім у всіх позичав на їжу. Харчувався водою та хлібом. Займався розшифровкою писемності майя. Це йому вдалося, і він став усесвітньо відомим ученим[2].

Історія про врятовані книги про майя[ред. | ред. код]

Відомо, що він не брав участь у взятті Берліна, але, тим не менш, згідно з виниклою пізніше офіційною версією, саме з Берліна, як військовий трофей, він приніс дві виключно важливі для всякого дослідника майя книги, нібито «врятовані з полум'я пройнятої вогнем книгозбірні». Цю легенду було опубліковано в журналістському нарисі кінця 50-х, де прославляли видатні вчинки молодих громадян СРСР[джерело?].

Природно, що Кнорозов мав бути знайомий з виданням, але він ніколи про нього не згадував. В останні роки, Юрій Валентинович намагався позбутися «дурнуватої та безглуздої», як він сам говорив, легенди та по-новому представити ті далекі події — книги лежали у скринях підготовленої для евакуації німецької книгозбірні в Берліні, звідти їх узяли радянські офіцери. Проте багато що продовжує залишатися неясним: по-перше, як, зрештою, ці книги потрапили до Кнорозова?[3]. А по-друге — навіщо якомусь офіцерові знадобилися такі видання, як «Повідомлення про справи в Юкатані» францисканського монаха XVI століття Дієго де Ланди у публікації Брассер де Бурбура і «Кодекси майя» з гватемальської публікації братів Вільякорта? Великий учений помер, так і не поділившись до кінця таємницею. На картці, що коментувала походження однієї з книг, є приписка: «цей листок прошу негайно знищити»[джерело?]. Кому і чому він обіцяв мовчати? Тепер про це можна тільки здогадуватись. Адже завдяки цим двом книгам і було здійснено дешифрування ієрогліфічного письма майя.

У війську Кнорозов уперто відмовлявся йти на офіцерські курси, щоби швидше демобілізуватись і повернутися до наукової роботи.

Будівля Кунсткамери, фото 2005 р.

1945 року Кнорозов повернувся в університет на кафедру етнографії, щоб продовжити свої дослідження в царині шаманських практик. Працюючи в московському відділенні Інституту етнографії та антропології ім. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СРСР, Кнорозов провів кілька місяців в Узбецькій і Туркменської РСР, беручи участь у роботі Хорезмськой експедиції. Працюючи в Середній Азії, він працював над вивченням специфіки взаємин кочових етнічних груп і осілих цивілізацій у регіоні від стародавніх часів до періоду експансії Російської імперії. І в цей час на очі Кнорозова потрапила опублікована 1945 року стаття німецького дослідника Пауля Шелльхаса під назвою «Дешифрування писемності майя — нерозв'язна проблема». Ця публікація різко змінила його наукові плани. Він залишає шаманські практики, щоби відповісти на виклик Шелльхаса: «Як це нерозв'язна проблема? Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгадано іншим». Цієї позиції він дотримувався все своє життя. Після закінчення інституту Кнорозов став співробітником Інституту етнології та антропології ім. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН (Кунсткамера) у Ленінграді (Санкт-Петербурзі), де працював до самої смерті.

Дешифрування писемності майя[ред. | ред. код]

Поштова марка Росії, присвячена дешифрування майянської писемності Ю. В. Кнорозовим

До проблеми дешифрування ієрогліфіки майя Кнорозов звернувся за рекомендацією свого вчителя та наукового керівника професора Сергія Олександровича Токарєва, який підтримав студента в піку його попередньому науковому керівнику — Сергію Павловичу Толстову, з яким у Кнорозова одразу не склалися стосунки і який не вірив у можливість дешифрування писемності майя[1]. 1947 року Кнорозов закінчив роботу над дисертацією, присвяченій «абетці де Ланди», складеній в XVI столітті іспанським єпископом Дієго де Ланда, що «прославився» спаленням автентичних текстів майя, на підставі повідомлень майянських інформаторів. Праця де Ланди залишалася невідомою до 1862 року, коли одна з його копій була виявлена в бібліотеці Мадридської королівської академії Шарлем-Етьєном Брассер де Бурбуром. Після цього дослідниками робилося чимало спроб дешифрування системи письма майя на підставі «Алфавіту де Ланди», але їх невдачі призвели до того, що в середині XX століття в науці утвердилося панівне переконання щодо помилковості даних де Ланди.

Кнорозов склав каталог ієрогліфів майя (опублікований 1999 року в Мексиці в трьох томах) і до 1952 року зміг встановити фонетичне читання деяких з них. В першу чергу його цікавили тексти в збережених кодексах майя. Доповідь Ю. В. Кнорозова на захисті дисертації на здобуття ступеня кандидата історичних наук (29 березня 1955, тема: «„Повідомлення про справи в Юкатані“ Дієго де Ланди як етно-історичне джерело») тривала три з половиною хвилини, після обговорення йому одноголосно була присуджено ступінь доктора історичних наук. Захист дисертації по індіанцях майя стала науковою та культурною сенсацією в Радянському Союзі. Дуже швидко про дешифрування дізналися і за кордоном. Жодного разу не побувавши у Мексиці, радянський дослідник зробив те, чого не домоглися багато вчених різних країн, що роками проводили польові дослідження. Не виходячи з кабінету, він дешифрував давню писемність, ґрунтуючись на текстах трьох збережених рукописів, що дозволило йому в подальшому придумати оборонну фразу: «Я — кабінетний учений. Щоб працювати з текстами, немає необхідності лазити по пірамідах». А насправді йому дуже хотілося опинитися в Мексиці. Але це було неможливо — він був «невиїзним». Єдиною його поїздкою за кордон у той час стала участь у Міжнародному конгресі американістів в Копенгагені 1956 року.

На початку 1960-х років Кнорозову запропонували брати участь у складанні першої комп'ютерної програми для машинної обробки текстів майя. Група програмістів з Новосибірська, забравши всі матеріали Кнорозова, спробувала створити якусь базу даних за знаками рукописів[4]. Через деякий час новосибірська група урочисто оголосила про те, що у них розроблена «теорія машинного дешифрування» та видала в 4 томах комп'ютеризовану базу даних Кнорозова. Видання піднесли Хрущову. З точки зору фахівців, оголошене «машинне дешифрування» не мало ніякої наукової цінності, тим більше, що 1963 року вийшла узагальнююча монографія Кнорозова «Писемність індіанців майя» з каталогом ієрогліфів та словником. Однак це непорозуміння поставило для малознаючої публіки під сумнів справжні результати розшифрування. За кордоном противники також скористалися цим приводом, щоб оскаржити відкриття радянського вченого[3].

Повний переклад ієрогліфічних рукописів майя був опублікований 1975 року. За цю роботу Ю. В. Кнорозов 1977 року був удостоєний Державної премії СРСР. У цей період ним були написані теоретичні роботи, присвячені релігії майя, вотивним формулами на майянській кераміці, пізніше — етногенезу майя, велося дешифрування протоіндійських писемностей, розглядалися можливості дешифрування писемності острова Пасхи. Коло наукових інтересів Кнорозова було широке — від дешифрування древніх систем письма, лінгвістики та семіотики, до заселення Америки, археоастрономії, шаманізму, еволюції мозку та теорії колективу.

Теорії сигналізації, комунікації та колективу[ред. | ред. код]

Одним з напрямків діяльності Кнорозова була розробка теорій сигналізації, комунікації та колективу. Ці дослідження велися в рамках програми «Мозок» спеціальної комісії Президії АН СРСР. Базові положення теорії дешифрування були викладені Ю. В. Кнорозовим у статті «Невідомі тексти», опублікованій як передмова до збірки матеріалів з дешифрування древніх систем писемності. Системний підхід до виникнення комунікації в колективі був сформульований у статті «До питання про класифікацію сигналізації»[5].

Формулюючи основи свого системного підходу до «теорії колективу», Ю. В. Кнорозов зазначав, що всі системи неживої та живої природи підкоряються загальним закономірностям, що діють у Всесвіті («універсальній системі»), однією з яких, що притаманна всім системам, є тенденція до розвитку від нижчих форм до вищих. Розвиток можна інтерпретувати як придбання даною системою певною мірою деяких властивостей «універсальної системи». Виникнення системи вищого порядку внаслідок якісного стрибка призводить до появи нових властивостей, які, природно, не можуть бути зведені до властивостей складових одиниць системи. Так, властивості елементарних частинок не аналогічні властивостям основної диференційованої системи живої природи — атома, а властивості інтегрованих систем — молекули, кристала — не є сумою властивостей складових їх атомів. Кожному рівню властиві свої особливості та закономірності розвитку. В умовах нашої планети найвищою з організації інтегрованою системою є живий організм. Асоціація людей не є подальшим розвитком або вищою формою об'єднання тварин, а являє собою такий тип диференційованої системи, тобто об'єднання об'єднань.

Пізні роки[ред. | ред. код]

У краю майя великому дешифрувальникові вдалося побувати лише в 1990 році, коли він був запрошений президентом Гватемали Вінісіо Сересо Аревало. Запрошення збіглося з періодом активних зусиль з розморожування дипломатичних відносин з цією центральноамериканською країною. Уряд Гватемали організував для Кнорозова відвідування всіх найяскравіших визначних пам'яток країни і відзначив заслуги великого вченого врученням йому Великої Золотої медалі президента Гватемали.

В 1995 році у посольстві Мексики в Москві Кнорозов був нагороджений орденом Ацтекського орла, який вручається мексиканським урядом іноземним громадянам за виняткові заслуги перед Мексикою[1].

В 1999 році Юрій Валентинович Кнорозов помер. Поширені в ЗМІ вістки, що немовби він помер на виставленому до коридору[6] лікарняному ліжку в Санкт-Петербурзі в повній самоті, незадовго до отримання гранту Гарварду, були спростовані його донькою Катериною.[7].

Похований на Ковальовському кладовищі під Санкт-Петербургом, пам'ятник встановлено на могилі у 2004 році за допомогою Сергія Миронова.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • За спогадами Г. Г. Єршової, учениці Кнорозова (нині доктора історичних наук), Кнорозов у дитинстві отримав сильний удар по голові, граючи у футбол. Наслідком став струс мозку, дивом пощастило зберегти зір. Уже в зрілі роки він вважав, що його лінгвістичні здібності були результатом травми, і жартував, що майбутніх дешифрувальників давніх писемностей слід «лупити по голові» — справа тільки в правильному методі.
  • За спогадами Г. Г. Єршової, перед захистом дисертації Юрій Валентинович серйозно побоювався арешту. Справа в тому, що у класиків марксизму зазначено, що ієрогліфічна писемність, як у майя, відповідає стадії розвиненої класової держави, однак в одній з робіт Енгельса зазначено, що у майя держави не було. Таким чином, автора можна було б запідозрити в ревізії марксизму.
  • Юрій Кнорозов — один з героїв роману Дмитра Глухівського «Сутінки».

Основні роботи[ред. | ред. код]

  • Кнорозов Ю. В. Древняя письменность Центральной Америки // Советская этнография, 1952, № 3. С. 100—118. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Письменность древних майя: (опыт расшифровки) // Советская этнография, 1955, № l. С. 94-115. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Система письма древних майя. М., 1955. — 96 с. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. «Сообщение о делах в Юкатане» Диего де Ланда как историко-этнографический источник // Ланда, Д. де. Сообщение о делах в Юкатане. М.; Л., 1955. С. 3-96.1 частина 2 частина (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Население Мексики и Центральной Америки до испанского завоевания // Народы мира: Этнографические очерки: Народы Америки. Т. 2. М., 1959. С. 55—100. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Письменность индейцев майя. М.—Л., 1963. — 664 с. (доступно на сайте http://sovietthings.narod.ru/knigi/knigi.html) (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Иероглифические рукописи майя. Л., 1975. — 272 с. (доступно на сайте http://sovietthings.narod.ru/knigi/knigi.html) (рос.)
  • Кнорозов Ю. В., Ершова Г. Г. Диего де Ланда как основоположник изучения культуры майя (из истории миссионерской культуры XVI в.) // Iberica Americans: Культуры Нового и Старого Света XVI—XVIII вв. в их взаимодействии. СПб., 1991. С. 80-86. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Имена богов в рукописях майя: Общий обзор // История и семиотика индейских культур Америки / Отв. ред. А. А. Бородатова, В. А. Тишков. М., 2002. С. 23-97. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В., Бутинов Н. А. Предварительное сообщение об изучении письменности острова Пасхи // Советская этнография, 1956, № 4. С. 77-91. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В., Бутинов Н. А. Новые материалы об острове Пасхи: О списке «королей» острова Пасхи // Советская этнография, 1957, № 6. С. 38-42. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Характеристика языка протоиндийских надписей // Предварительное сообщение об исследовании протоиндийских текстов. М., 1965. С. 46-51. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Формальное описание протоиндийских изображений // Proto-indica. 1972: Сообщение об исследовании протоиндийских текстов. Ч. 2. М., 1972. С. 178—245. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Протоиндийские надписи: К проблеме дешифровки // Советская этнография, 1981, № 5. С. 47-71. (рос.)
  • Альбедиль М. Ф., Волчок Б. Я., Кнорозов Ю. В. Исследование протоиндийских надписей // Забытые системы письма: остров Пасхи, Великое Ляо, Индия: Материалы по дешифровке. М., 1982. С. 240—295. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. К вопросу о классификации сигнализации // Основные проблемы африканистики. М., 1973. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. К вопросу о генезисе палеолитических изображений // Советская этнография, 1976, № 2. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Этногенетические процессы в древней Америке // Проблемы истории и этнографии Америки. М., 1979. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Неизвестные тексты // Забытые системы письма. М., 1982. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. К вопросу о связях доколониальной Америки со Старым Светом // Латинская Америка, 1986, № 1. С. 84-98. (рос.)
  • Кнорозов Ю. В. Этногенетические легенды. Общий обзор // Вопросы этнической семиотики. Забытые системы письма. СПб, 1999. (рос.)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дридзо А. Д., Кинжалов Р. В. Ю. В. Кнорозов (1922—1999) // Курьер Петровской Кунсткамеры. — 1999. — Вып. 8-9. — С. 270—271.

Посилання[ред. | ред. код]