Відмінності між версіями «Ковбаса Олег Вікторович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 32: Рядок 32:
 
У червні 1994 був призваний на строкову військову службу до лав [[Національна гвардія України|Національної Гвардії України]] в м. [[Львів]], а вже наступного року вступив до [[Національна академія Національної гвардії України|Військового інституту НГУ]], м. [[Харків]]. Після завершення навчання направлений для подальшого проходження служби на посаді командира взводу у військову частину А0501, с. [[Клугино-Башкирівка]], [[Харківська область]]. Згодом призначений командиром розвідувального взводу механізованого батальйону.
 
У червні 1994 був призваний на строкову військову службу до лав [[Національна гвардія України|Національної Гвардії України]] в м. [[Львів]], а вже наступного року вступив до [[Національна академія Національної гвардії України|Військового інституту НГУ]], м. [[Харків]]. Після завершення навчання направлений для подальшого проходження служби на посаді командира взводу у військову частину А0501, с. [[Клугино-Башкирівка]], [[Харківська область]]. Згодом призначений командиром розвідувального взводу механізованого батальйону.
   
З 2011 — заступник начальника штабу [[92-га окрема механізована бригада (Україна)|92-ї окремої механізованої бригади]].
+
З 2011 — заступник начальника штабу [[92-га окрема механізована бригада (Україна)|92-ї окремої механізованої бригади]].
   
 
У зв'язку з [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|російською збройною агресією проти України]] виконував завдання в зоні проведення [[Антитерористична операція на сході України|антитерористичної операції]], з вересня 2014 — в районі міста [[Щастя (місто)|Щастя]] на Луганщині. У січні 2015 дістав поранення та після лікування повернувся на передову. Протягом останнього місяця керував обороною стратегічно важливого мосту через [[Сіверський Донець]] на в'їзді до Щастя зі сторони [[Луганськ]]а, де було розташовано крайній блокпост ''«Фасад»''.
 
У зв'язку з [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|російською збройною агресією проти України]] виконував завдання в зоні проведення [[Антитерористична операція на сході України|антитерористичної операції]], з вересня 2014 — в районі міста [[Щастя (місто)|Щастя]] на Луганщині. У січні 2015 дістав поранення та після лікування повернувся на передову. Протягом останнього місяця керував обороною стратегічно важливого мосту через [[Сіверський Донець]] на в'їзді до Щастя зі сторони [[Луганськ]]а, де було розташовано крайній блокпост ''«Фасад»''.

Поточна версія на 06:07, 14 липня 2019

Ковбаса Олег Вікторович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник (посмертно)
Ковбаса Олег Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 25 березня 1976(1976-03-25)
Українська РСР Українська РСР, Рубіжне
Смерть 5 квітня 2015(2015-04-05) (39 років)
Україна Україна, Щастя
Університет ВІ НГУ
Псевдо «Майор»
Військова служба
Роки служби 1994—2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
92 ОМБр.png
 92 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
заступник начальника штабу бригади
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)

Оле́г Ві́кторович Ковбаса́ (нар. 25 березня 1976(19760325), м. Рубіжне, Луганська область, Українська РСР — пом. 5 квітня 2015, м. Щастя, Новоайдарський район, Луганська область, Україна) — український кадровий військовослужбовець, підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Майор».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1976 року в місті Рубіжне на Луганщині в родині робітників. З 1978 року[1] мешкав в смт Борова на Харківщині, де закінчив середню школу № 1. Займався спортом. Певний час проживав у селі Перемога Глухівського району Сумської області.

У червні 1994 був призваний на строкову військову службу до лав Національної Гвардії України в м. Львів, а вже наступного року вступив до Військового інституту НГУ, м. Харків. Після завершення навчання направлений для подальшого проходження служби на посаді командира взводу у військову частину А0501, с. Клугино-Башкирівка, Харківська область. Згодом призначений командиром розвідувального взводу механізованого батальйону.

З 2011 — заступник начальника штабу 92-ї окремої механізованої бригади.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції, з вересня 2014 — в районі міста Щастя на Луганщині. У січні 2015 дістав поранення та після лікування повернувся на передову. Протягом останнього місяця керував обороною стратегічно важливого мосту через Сіверський Донець на в'їзді до Щастя зі сторони Луганська, де було розташовано крайній блокпост «Фасад».

5 квітня 2015 близько 9:30 терористи з боку піщаного кар'єру (с. Весела Гора) обстріляли з протитанкового керованого комплексу (ПТРК) взводний опорний пункт «Фасад». В результаті влучення ракети в мінний шлагбаум (міни прив'язані одна до одної, щоб перегородити дорогу) стався вибух з детонацією протитанкових мін ТМ-62. Четверо військовослужбовців, які перебували в автомобілі ВАЗ-2109 поряд із місцем вибуху, загинули. На місці події знайдено елементи ракети від ПТРК 9М133 «Корнет»[2][3]. Майор Олег Ковбаса, старший сержант Владислав Блінов і солдат Сергій Гуров загинули на місці, старший солдат Олексій Федорченко помер від поранень дорогою до лікарні[4].

7 квітня із загиблими бійцями 92-ї бригади прощались на базі військової частини в с. Клугино-Башкирівка[5]. Того ж дня похований на кладовищі смт Борова[6][7].

Посмертно присвоєне військове звання підполковника[1].

Вдома у Башкирівці залишилися дружина Світлана, неповнолітні син Євген та донька Валерія; в смт Борова — мати, Клавдія Федотівна Ковбаса.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Щасті, на опорному пункті «Фасад», бійці 92-ї бригади встановили меморіальну плиту на знак пошани до полеглих побратимів[9].

Рішенням Переможненської сільської ради вулиця Першотравнева в с. Перемога Глухівського району перейменована на вулицю Олега Ковбаси[10].

14 жовтня 2015 в смт Борова, на стіні будинку по провулку Миру, 3, де мешкав Олег Ковбаса, встановлено меморіальну дошку на його честь[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в На Борівщині встановили меморіальну дошку підполковнику Ковбасі О. В. // Борівська РДА Харківської області, 15 жовтня 2015
  2. В МВС підтвердили загибель чотирьох військових на Луганщині: у вантажівку поцілили з «ПТКР» // УНІАН, 5 квітня 2015
  3. Унаслідок терористичного обстрілу загинули чотири військовослужбовців // facebook Прес-офіцер сектору «А», 5 квітня 2015
  4. Спецкор о 18:30 від 6 квітня 2015 року // Спецкор. Новини 2+2 на YouTube, 6 квітня 2015
  5. У Чугуєві попрощалися із загиблими бійцями 92-ї окремої механізованої бригади // Харківська ОДА, 7 квітня 2015
  6. На Борівщині прощалися з Героєм! // Борівська РДА Харківської області, 7 квітня 2015
  7. На Борівщині вшановують пам'ять бійця АТО, майора Олега Вікторовича Ковбаси // Борівська РДА Харківської області, 5 квітня 2016
  8. Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. Бійці 92-ї бригади встановили у Щасті меморіальну плиту // 5 канал, 7 жовтня 2016
  10. Перемога: замість Радянської та Першотравневої — вулиці Олексія Цигикала та Олега Ковбаси // «Кур'єр+», 21 лютого 2016

Джерела[ред. | ред. код]