Відмінності між версіями «Козичанка»
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Jbuket (обговорення | внесок) |
|||
(Не показані 15 проміжних версій 8 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Село |
{{Село |
||
| назва = Козичанка |
| назва = Козичанка |
||
− | | область = |
+ | | область = [[Київська область]] |
| район = [[Макарівський район|Макарівський]] |
| район = [[Макарівський район|Макарівський]] |
||
| рада = [[Козичанська сільська рада]] |
| рада = [[Козичанська сільська рада]] |
||
| код КОАТУУ = 3222782401 |
| код КОАТУУ = 3222782401 |
||
| зображення = Kozychanka1.jpg |
| зображення = Kozychanka1.jpg |
||
− | | зображення_розмір = |
+ | | зображення_розмір = |
| зображення_підпис = В'їзний знак у с. Козичанка |
| зображення_підпис = В'їзний знак у с. Козичанка |
||
| засновано = 1613 |
| засновано = 1613 |
||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
| висота = 165 |
| висота = 165 |
||
| ref-висота = |
| ref-висота = |
||
− | | водойма = [[ |
+ | | водойма = [[річка|р]].[[Сивка (притока Ірпені)|Сивка]] |
| адреса = 08035, Київська обл., Макарівський р-н, с.Козичанка, вул.Леніна,1 , тел. 2-42-42 |
| адреса = 08035, Київська обл., Макарівський р-н, с.Козичанка, вул.Леніна,1 , тел. 2-42-42 |
||
| облікова картка = |
| облікова картка = |
||
− | | прапор =Kozychanka h. |
+ | | прапор =Kozychanka h.png |
| герб =Coats of arms of Kozychanka.jpg |
| герб =Coats of arms of Kozychanka.jpg |
||
| відстань о = |
| відстань о = |
||
Рядок 35: | Рядок 35: | ||
}} |
}} |
||
− | '''Козича́нка''' — село Макарівського району Київської області. |
+ | '''Козича́нка''' — село [[Макарівський район|Макарівського району]] [[Київська область|Київської області]]. |
== Історія == |
== Історія == |
||
− | * IX-ХІІІ століття |
+ | * IX-ХІІІ століття — Зі східного боку від сучасної Козичанки існувало давньоруське городище — укріплення при Четвертому Змієвому валу. Це підтверджують і археологічні розкопки. За легендами, городище називалося Відьманкою (можливо, від староруських «віедає», «віедома» — проводити, вести). |
− | * 1240 |
+ | * 1240 — Відьманка була зруйнована монголо-татарами. Легендарна дата заснування Козичанки при землянці старого пастуха Козія. |
+ | * 20.04.1578 — Неподалік річки Козичанки піддані бишівські пограбували підданих брусилівських, які поверталися з Канева до Брусилова<ref name="ReferenceA">[[Букет Євген Васильович|Букет Є.]] Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // [[Макарівські вісті]]. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.</ref>. |
||
− | * 10.08.1613 - Перша письмова згадка про село Козичанку, пов'язана з поміщиками Харлінськими. |
||
+ | * 10.08.1613 — Перша письмова згадка про село Козичанку, до неї втекли піддані з містечка [[Брусилів (смт)|Брусилова]] і с. [[Лазарівка (Брусилівський район)|Лазарівки]] пана Мартина Бутовича<ref name="ReferenceA"/>. |
||
− | * 1746 - Гайдамацький загін Гапона (уродженця містечка Рожева) розгромив садибу козичанського орендаря. |
||
− | * Вересень 1757 - З Козичанки втекли кріпаки шляхтича Харлінського. |
||
− | * 1780 - Поміщик Харлінський побудував дерев'яну церкву в ім'я Різдва Христового та наділив її землею. До того жителі Козичанки були прихожанами грузецької церкви. |
||
+ | * 1746 — Гайдамацький загін Гапона (уродженця містечка Рожева) розгромив садибу козичанського орендаря. |
||
− | * 7.02. 1843 - Село Козичанку разом із Пустою Вільшкою (нині - Вільне) та поміщицькою частиною села Соснівки купує з громадських торгів Гаврило Кржижанівський. |
||
+ | * Вересень 1757 — З Козичанки втекли кріпаки шляхтича Харлінського. |
||
− | * 1844 - Кржижанівський побудував у Козичанці винокурний завод. |
||
+ | * 1 липня 1768 — Через Козичанку до [[Фастів|Фастова]] на козацьку раду прямував ватажок [[Бондаренко Іван (гайдамацький ватаг)|Іван Бондаренко]] зі своїми козаками<ref>''[[Букет Євген Васильович|Букет Євген]].'' [[Бондаренко Іван (гайдамацький ватаг)|Іван Бондаренко]] — останній полковник [[Коліївщина|Коліївщини]]. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7</ref>. |
||
− | * 1845 - Згоріла церква. |
||
+ | * 1780 — Поміщик Харлінський побудував дерев'яну церкву в ім'я Різдва Христового та наділив її землею. До того жителі Козичанки були прихожанами грузецької церкви. |
||
− | * 9 квітня 1847 - Козичанський винокурний завод був спалений. Винним у підпалі визнали мешканця села Андрія Форостовця. |
||
− | * 1849 - На місці старої була побудована нова церква, теж в ім'я Різдва Христового. |
||
− | * 1854-1855 - М. Стобинська вимагає від Франца Харлінського гроші, які вона позичала на козичанський маєток ще у 1823 році. |
||
− | * 1861 - При церкві Різдва Христового в Козичанці було відкрито однокласну приходську школу. |
||
− | * 1876 - Після смерті батька Казимир та Антон Кржижанівські Вільшку з маєтком та 666 десятинами землі при ній продали генерал-майору Павлу Івановичу Кашпему. |
||
− | * 1879 - Від козичанського маєтку була продана поміщича частина Соснівки. Її разом з 118 десятинами польової землі та 60 десятинами лісу придбав Павло Емілійович Ромер - дійсний статський радник. |
||
− | * 90-ті роки ХІХ століття - Виникають хутір Відьманка (На 1900 рік: 2 двори, 23 мешканці, 7,5 десятини орендованої землі) та хутір Майдан (На 1900 рік: 1 двір, 5 мешканців, 12 десятин землі). Там на своїй землі оселяються найзаможніші селяни. |
||
− | * 2.05. 1898 - Пожежа в Козичанці. |
||
+ | * 7.02. 1843 — Село Козичанку разом із Пустою Вільшкою (нині — Вільне) та поміщицькою частиною села Соснівки купує з громадських торгів Гаврило Кржижанівський. |
||
− | * На 1900 рік у Козичанці було 111 дворів, у яких проживали 1319 осіб (629 чоловіків та 690 жінок). Землі було 2354 десятини, із яких поміщикам належало 889 десятин, церкві - 45, селянам - 1412, іншим мешканцям - 8 десятин. Господарство у поміщиків і селян велося за трипільною системою. |
||
+ | * 1844 — Кржижанівський побудував у Козичанці винокурний завод. |
||
+ | * 1845 — Згоріла церква. |
||
+ | * 9 квітня 1847 — Козичанський винокурний завод був спалений. Винним у підпалі визнали мешканця села Андрія Форостовця. |
||
+ | * 1849 — На місці старої була побудована нова церква, теж в ім'я Різдва Христового. |
||
+ | * 1854—1855 — М. Стобинська вимагає від Франца Харлінського гроші, які вона позичала на козичанський маєток ще у 1823 році. |
||
+ | * 1861 — При церкві Різдва Христового в Козичанці було відкрито однокласну приходську школу. |
||
+ | * 1876 — Після смерті батька Казимир та Антон Кржижанівські Вільшку з маєтком та 666 десятинами землі при ній продали генерал-майору Павлу Івановичу Кашпему. |
||
+ | * 1879 — Від козичанського маєтку була продана поміщича частина Соснівки. Її разом з 118 десятинами польової землі та 60 десятинами лісу придбав Павло Емілійович Ромер — дійсний статський радник. |
||
+ | * 90-ті роки XIX століття — Виникають хутір Відьманка (На 1900 рік: 2 двори, 23 мешканці, 7,5 десятини орендованої землі) та хутір Майдан (На 1900 рік: 1 двір, 5 мешканців, 12 десятин землі). Там на своїй землі оселяються найзаможніші селяни. |
||
+ | * 2.05. 1898 — Пожежа в Козичанці. |
||
+ | |||
+ | * На 1900 рік у Козичанці було 111 дворів, у яких проживали 1319 осіб (629 чоловіків та 690 жінок). Землі було 2354 десятини, із яких поміщикам належало 889 десятин, церкві — 45, селянам — 1412, іншим мешканцям — 8 десятин. Господарство у поміщиків і селян велося за трипільною системою. |
||
У селі на 1900 рік діяли: одна православна церква, одна приходська школа, два поміщицькі водяні млини з одним робітником у кожному та дві торгові лавки. Пожежній частині села Козичанки належали дві бочки та два багри (довга жердина з гаком), вона утримувалася за рахунок селянського товариства, яке витрачало на її потреби близько двох рублів на рік. Селянське товариство мало один хлібний магазин. |
У селі на 1900 рік діяли: одна православна церква, одна приходська школа, два поміщицькі водяні млини з одним робітником у кожному та дві торгові лавки. Пожежній частині села Козичанки належали дві бочки та два багри (довга жердина з гаком), вона утримувалася за рахунок селянського товариства, яке витрачало на її потреби близько двох рублів на рік. Селянське товариство мало один хлібний магазин. |
||
− | * 1903 |
+ | * 1903 — Селянин П. Б. Рябчук був звинувачений у зберіганні та розповсюдженні прокламацій РУП. |
− | * 17-19 червня 1906 |
+ | * 17-19 червня 1906 — Селянські заворушення в Козичанці. |
− | * 1906 |
+ | * 1906 — Антон Крижанівський, наляканий заворушеннями, продає 500 десятин землі поміщикові Йосипу Шептицькому, а решту швидко розпродає серед селян. |
− | * Початок |
+ | * Початок XX століття — Виникають Юхименків Хутір, Козичанський Хутір, хуторяни оселяються в урочищі Пилипонському та інших. |
− | * 1908 |
+ | * 1908 — Шептицький продав маєток Антоніні Підгорській. |
− | * 25 квітня 1911 |
+ | * 25 квітня 1911 — В селі відкрилася нова школа. Це була земська чотирикласна школа, в якій навчались майже всі діти. |
− | * Осінь 1914 |
+ | * Осінь 1914 — А. Підгорська продає свою економію і землі. Їх купили заїжджі селяни: Семен Лініченко, Влас Карпович, Петро Барченко, брати Сергій та Євмен Куценки та Нестор Лукинчук, яких за те, що оселилися на горі називали Горовими. |
− | * Грудень 1917 |
+ | * Грудень 1917 — В Козичанці побували вільні козаки Центральної Ради. |
− | * Лютий 1918 |
+ | * Лютий 1918 — Новоутворений [[комітет незаможних селян]] на чолі з Пилипом Опанасовичем Купченком згідно з розпорядженням Бишівського волосного революційного комітету почав розподіл колишньої поміщицької землі. Родини Юхименків і Горових віддають тієї ж зими частину своїх земель селянському товариству. |
− | * Літо 1918 |
+ | * Літо 1918 — Німці примусили жителів Козичанки платити контрибуцію — два мішки зерна з кожної хати. |
− | * 1919 |
+ | * 1919 — У селі побували денікінці та більшовики. |
− | * 1920 |
+ | * 1920 — У селі з'явилися білополяки. Ходили по хатах і забирали продукти, хатні речі, одяг, а також домашню худобу та птицю, мотивуючи тим, що нібито по правий берег Дніпра їхня земля. Цього ж року вони зі свого літака скинули бомби на Бишівський базар. Було багато вбитих і поранених, зокрема, жителів Козичанки. |
− | * 1921 |
+ | * 1921 — Більшовики розстріляли в селі 19-річного юнака Івана Саченка, який нібито був раніше в загонах денікінців. |
− | * 1921 |
+ | * 1921 — Радянська влада відновила комнезам, на чолі якого став Тимофій Андрійович Цируль. Розпочала свою роботу сільська рада, першим головою якої був Семен Овсіянович Кучер. |
− | * 1922 |
+ | * 1922 — Було створено кредитове товариство, споживче товариство та комітет взаємодопомоги селянам. З метою подолання неписьменності серед дорослого населення відкрито хату-читальню. |
− | У приватному секторі діяли водяний і паровий млини, три вітряки, олійниця. |
+ | У приватному секторі діяли водяний і паровий млини, три вітряки, олійниця. |
− | * 1923 |
+ | * 1923 — Після адміністративно-територіальної реформи Весела Слобода на деякий час перейшла в підпорядкування Козичанської сільської ради. |
− | * 1924 |
+ | * 1924 — В Козичанці було створено комсомольську організацію. |
− | * 1925 |
+ | * 1925 — Відкриті перші дитячі ясла, які очолила Чудновська — медичний працівник Київського паровозоремонтного заводу, робітники якого у той час були шефами Козичанки. У яслах було багато дитячих іграшок, добре харчували дітей. Вихователями там працювали колишні робітниці. |
− | * 1926 |
+ | * 1926 — У селі почало діяти молочарське товариство, першим керівником якого був комсомолець Петро Кирилович Кращенко. Основною спеціалізацією товариства було виготовлення масла, яке експортували до країн Європи. |
− | * 1928 |
+ | * 1928 — Закриття церкви. В її приміщенні було відкрито клуб. |
− | * Грудень 1928 |
+ | * Грудень 1928 — Дев'ять селян об'єдналися у сільськогосподарську артіль «Праця». |
− | * 1930 |
+ | * 1930 — Артіль «Праця» переїхала на гору із садиби Федора Гоницького. Почалася колективізація. Її жертвами стали заможні селяни, які тяжкою працею попередніх років покращили своє життя. Микола Гнатович Мельник, одноосібник, засуджений у 1930 році до трьох років заслання. Був реабілітований у 1992 році посмертно. В селі зникає створений за часів непу промисловий потенціал. |
− | * 1931 |
+ | * 1931 — Було створено семирічну школу. |
− | * 1931 |
+ | * 1931 — 28 селянських господарств об'єдналися із сільськогосподарською артіллю «Праця» у колгосп імені 50-річчя Київських головних майстерень (КГМ). |
− | * |
+ | * 1932—1933 — Голодомор. У Козичанці вимерли, за різними даними, від 230 до 300 осіб. Були випадки людожерства. |
− | * 1933 |
+ | * 1933 — Керівництво Брусилівського району, до якого в той час належала Козичанка, ліквідувало цей маслозавод і перевезло обладнання до аналогічного підприємства у Брусилова. |
− | * |
+ | * 1934—1935 — Сільчани посадили на горі прекрасний сад загальною площею 12 гектарів. |
− | * 1936 |
+ | * 1936 — Вступає в силу указ про знесення хуторів. Протягом кількох років до села Козичанки переносять Відьманку, Майдан, Ятуб та інші дрібніші поселення. |
− | * 30-ті роки |
+ | * 30-ті роки XX століття — В Козичанці працював цегельний завод, який виготовляв цеглу-сирець. |
− | * 1937 рік знову лишив в історії Козичанки чорну сторінку. Тоді, як і по всій Україні, у селі шукали |
+ | * 1937 рік знову лишив в історії Козичанки чорну сторінку. Тоді, як і по всій Україні, у селі шукали «ворогів народу». Було заарештовано шість чоловік. П'ятеро отримали різні терміни покарання, а Яків Олексійович Круць, 1883 року народження, колгоспник, був засуджений до розстрілу в 1938 році. Реабілітований 1989 року посмертно. |
− | * 1937 |
+ | * 1937 — Безслідно зникла написана жителькою села Круць історія Козичанки «на давній лад» — перша праця на подібну тематику не тільки в селі, а й у всьому районі. |
− | * 1938 |
+ | * 1938 — Вчителька Ольга Дмитрівна Несходовська була нагороджена Орденом Леніна. |
− | * Перші дні війни |
+ | * Перші дні війни — Понад 250 жителів села були мобілізовані до лав Червоної армії. Колгоспну худобу було терміново евакуйовано з Козичанки. Очолила піший перегін худоби аж за Волгу Тусина Михайлівна Купченко. |
− | * 8 липня 1941 |
+ | * 8 липня 1941 — Село Козичанка опинилося під владою німецько-нацистських загарбників. |
Під час окупації було зруйновано і пограбовано всі тваринницькі ферми, будинок дитячих ясел, сільмаг та приміщення молочного заводу. Окупантами із села вивезено 4,5 тисячі центнерів зерна, багато збіжжя та худоби. Село Козичанка було підпорядковане грузецькій комендатурі. |
Під час окупації було зруйновано і пограбовано всі тваринницькі ферми, будинок дитячих ясел, сільмаг та приміщення молочного заводу. Окупантами із села вивезено 4,5 тисячі центнерів зерна, багато збіжжя та худоби. Село Козичанка було підпорядковане грузецькій комендатурі. |
||
У селі діяв осередок Організації Українських Націоналістів, які в перші дні війни дуже активно агітували за вільну Україну, з надією на звільнення рідної землі від радянського рабства за допомогою німців. |
У селі діяв осередок Організації Українських Націоналістів, які в перші дні війни дуже активно агітували за вільну Україну, з надією на звільнення рідної землі від радянського рабства за допомогою німців. |
||
− | Сергій Феодосійович Олексієнко на перших зборах селян, що були організовані представниками ОУН-Б і проходили на горі, заспівав |
+ | Сергій Феодосійович Олексієнко на перших зборах селян, що були організовані представниками ОУН-Б і проходили на горі, заспівав «Ще не вмерла Україна», за що згодом, у 1945 році, був засуджений на 10 років тюремного ув'язнення. Реабілітований у 1992 році посмертно. |
Під час окупації було відновлено роботу церкви. Жителі села активно долучалися до партизанського руху. |
Під час окупації було відновлено роботу церкви. Жителі села активно долучалися до партизанського руху. |
||
− | * 8 листопада 1943 |
+ | * 8 листопада 1943 — Частини 135-ї і 140-ї стрілецьких дивізій Першого Українського фронту визволили Козичанку від німецько-нацистської окупації. |
− | У бою за визволення села, що тривав цілий день і закінчився о третій годині ночі, загинули 23 радянські воїни, які поховані у братській могилі, та п'ять німців, що теж були поховані |
+ | У бою за визволення села, що тривав цілий день і закінчився о третій годині ночі, загинули 23 радянські воїни, які поховані у братській могилі, та п'ять німців, що теж були поховані у селі. Був також збитий радянський літак. |
− | 126 мешканців села загинули на фронтах |
+ | 126 мешканців села загинули на фронтах [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]. Багато жителів було нагороджено орденами й медалями за виявлений у боях героїзм. Вихідцями із села є три полковники, чотири майори, 23 офіцери. |
− | * 1944 |
+ | * 1944 — Після трирічної перерви, єдиної за весь час від заснування 1861 року, відновила роботу Козичанська семирічна школа. |
− | * 1944 |
+ | * 1944 — В Козичанці було відкрито медпункт. Його збудовано на місці колишньої попівської хати. Першим лікарем був Дмитро Галіус. Відновлено колективне господарство, яке назвали іменем Леніна. |
− | * Листопад 1944 |
+ | * Листопад 1944 — Церкву закрили і відновили в її приміщенні клуб. |
− | * 1946 |
+ | * 1946 — Козичанку, де відбувався міжрайонний семінар, відвідав письменник, депутат Верховної Ради СРСР Олександр Євдокимович Корнійчук. Він виступив перед делегатами семінару та громадськістю села. |
− | * Зима |
+ | * Зима 1946—1947 — Від голоду в Козичанці померли кілька осіб. |
− | * 1949 |
+ | * 1949 — За наказом районного керівництва церковну будівлю розібрали. |
− | * 1954 |
+ | * 1954 — На місце розібраної церкви перенесли магазин, що знаходився до того в будівлі другого млина. Магазин діяв там до 1979 року, допоки не збудували нове приміщення на центральній площі. |
− | * 1954 |
+ | * 1954 — До Козичанки був направлений для керівництва колгоспом імені Леніна тридцятитисячник Юрій Миколайович Кун. До 1957 року було досягнуто значних результатів у вирощуванні зернових, льоноволокна, овочівництві, тваринництві. |
− | * 1956 |
+ | * 1956 — Відкрили сільський клуб на 250 місць, зведений з матеріалів розібраної церкви. Того ж року було обладнано дитячі ясла і збудовано приміщення контори колгоспу, яка до того розміщувалася у будинку пані Підгорської. |
− | * Кінець 50-х років |
+ | * Кінець 50-х років XX століття — Антон Левкович Коновал спроектував козичанський колгоспний ставок і новий міст через річку Сивку. Будівництво їх завершилося у 1961 році. |
− | * 1957 |
+ | * 1957 — Електрифікація села. |
− | * 1958 |
+ | * 1958 — Встановлення пам'ятника В. І. Леніну в повний зріст. |
− | * 1966 |
+ | * 1966 — Було збудовано другий козичанський ставок разом із системою малого зрошення за ініціативою Петра Григоровича Марчука. |
− | * 60-ті роки |
+ | * 60-ті роки XX століття — До Козичанки з Києва почали їздити автоперевізники. Прямі рейси до села відправлялись у вихідні дні з площі Перемоги. |
− | * 1969 |
+ | * 1969 — Зведено обеліск пам'яті за проектом місцевого вчителя, а пізніше голови сільської ради Григорія Миколайовича Паламаря. |
− | * Початок 70-х років ХХ століття - Силами колгоспу була вимощена каменем дорога Козичанка - Бишів, велика заслуга у спорудженні якої належить голові сільської ради Григорію Миколайовичу Паламарю. За проектом Г.М. Паламаря також було обладнано стадіон. Єдина у селі асфальтова дорога була збудована на початку 80-х років ХХ століття. |
||
− | * 1974 - За Державною програмою укрупнення господарств, колгосп імені Леніна був приєднаний до соснівського колгоспу "Авангард", основною спеціалізацією якого було тваринництво. |
||
− | * 1974 - Засновано хор-ланку козичанського клубу, який згодом дістав назву "Криниченька". |
||
+ | В [[Історія міст і сіл Української РСР|«Історії міст і сіл Української РСР»]] про Козичанку початку 1970-х було подано таку інформацію: |
||
− | * 28 серпня 1986 р. - Прийняли потерпілих від ЧАЕС, для них було побудовано 221 будинок - нове село Волинське ([[Нові Опачичі]]) |
||
+ | {{text|'''Козичанка''' - село, центр сільської Ради, розташоване на річці Сивці, за 31 км від районного центру та за 25 км від найближчої залізничної станції Фастів. Населення - 780 чоловік. |
||
− | * 1986 - Побудовано нову школу. |
||
+ | У Козичанці - центральна садиба колгоспу їм. Леніна, який має 1740 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 1568 га орної землі. Господарство спеціалізується на виробництві льону, картоплі, зерна. Розвинуто м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжні галузі - птахівництво, бджільництво, рибальство. У селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека<ref>{{ІМСУ}}</ref>.}} |
||
+ | [[Файл:Kozychanka History by Yevhen Buket.pdf|міні|Книга [[Євген Букет|Євгена Букета]] «Історія українського села. Козичанка»]] |
||
+ | * Початок 70-х років XX століття — Силами колгоспу була вимощена каменем дорога Козичанка — Бишів, велика заслуга у спорудженні якої належить голові сільської ради Григорію Миколайовичу Паламарю. За проектом Г. М. Паламаря також було обладнано стадіон. Єдина у селі асфальтова дорога була збудована на початку 80-х років XX століття. |
||
+ | * 1974 — За Державною програмою укрупнення господарств, колгосп імені Леніна був приєднаний до соснівського колгоспу «Авангард», основною спеціалізацією якого було тваринництво. |
||
+ | * 1974 — Засновано хор-ланку козичанського клубу, який згодом дістав назву «Криниченька». |
||
+ | |||
+ | * 28 серпня 1986 р. — Прийняли потерпілих від ЧАЕС, для них було побудовано 221 будинок — нове село Волинське ([[Нові Опачичі]]) |
||
+ | * 1986 — Побудовано нову школу. |
||
* На початку 90-х рр. Юрієм Івановим був створений перший приватний музей предметів народного побуту, почалося відродження народних традицій. |
* На початку 90-х рр. Юрієм Івановим був створений перший приватний музей предметів народного побуту, почалося відродження народних традицій. |
||
− | * Березень 2000 |
+ | * Березень 2000 — Організовано ТОВ "Агрофірма «Промінь». |
− | + | Козичанка є батьківщиною: '''[[Марчук Анатолій Петрович|Анатолія Петровича Марчука]]''' — заслуженого художника України; '''Івана Івановича Марчука''' — дипломата; '''Івана Власовича Карповича''' — агронома-селекціонера, лауреата Державної премії СРСР; '''Лариси Максимівни Паламар''' — доктора філологічних наук. |
|
+ | |||
+ | == Примітки == |
||
+ | {{reflist}} |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
{{commonscat|Kozychanka}} |
{{commonscat|Kozychanka}} |
||
− | * Л.І. |
+ | * Л. І. Похилевич «Перекази про населені місцевості Київської губернії статистичні, історичні та церковні нотатки про всі хутори, села, городки та міста, що знаходяться в межах губернії» Вид. Києво-Печерської лаври 1864 рік. |
− | * Ащенко Н.В., [[Євген Букет|Букет Є.В.]], Нетреба Д.С. та ін.; Упоряд. [[Євген Букет|Букет Є.В.]] Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. |
+ | * Ащенко Н. В., [[Євген Букет|Букет Є. В.]], [[Нетреба Діна Свиридівна|Нетреба Д. С.]] та ін.; Упоряд. [[Євген Букет|Букет Є. В.]] Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. — Київ: «Логос», 2006. — С. 279—281. |
− | * [[Євген Букет]]. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА. КОЗИЧАНКА. |
+ | * [[Євген Букет]]. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА. КОЗИЧАНКА. — К. «Логос», 2003. |
+ | * [[Букет Євген Васильович|Букет Є.]] Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // [[Макарівські вісті]]. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.[http://buket.ucoz.com/MV_PDF/2012/5-12.pdf PDF] |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://kozichanka.com.ua/ Сайт села Козичанки] |
* [http://kozichanka.com.ua/ Сайт села Козичанки] |
||
− | * [http://buket.ucoz.com/load/0-0-0-36-20 Букет Є. Історія українського села. Козичанка. |
+ | * [http://buket.ucoz.com/load/0-0-0-36-20 Букет Є. Історія українського села. Козичанка. — К.: Логос, 2003] |
* [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=19.05.2011&rf7571=16026 Облікова Картка на сайті Верховної Ради України] |
* [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=19.05.2011&rf7571=16026 Облікова Картка на сайті Верховної Ради України] |
||
− | * [http://katerinka.com.ua/ Осередок зеленого туризму в Козичанці] |
+ | * [http://katerinka.com.ua/ Осередок зеленого туризму в Козичанці] |
− | * [http://adm.makariv.org/index.php?option=com_content&view=article&id=200 (Інформація) про Козичанку] на [http://adm.makariv.org Сайт Макарівської РДА] |
+ | * [http://adm.makariv.org/index.php?option=com_content&view=article&id=200 (Інформація) про Козичанку] на [http://adm.makariv.org Сайт Макарівської РДА] |
− | * [http://who-is-who.com.ua/bookmaket/miskiev2006/9/183.html Історія села в проекті |
+ | * [http://who-is-who.com.ua/bookmaket/miskiev2006/9/183.html Історія села в проекті «Міста і села України»] |
{{Макарівський район}} |
{{Макарівський район}} |
||
[[Категорія:Села Київської області]] |
[[Категорія:Села Київської області]] |
||
− | |||
− | [[ru:Козичанка]] |
Версія за 09:37, 10 липня 2018
село Козичанка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
В'їзний знак у с. Козичанка | |||||
Країна | ![]() | ||||
Область | Київська область | ||||
Район/міськрада | Макарівський | ||||
Рада/громада | Козичанська сільська рада | ||||
Код КОАТУУ | 3222782401 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1613 | ||||
Населення | 327 | ||||
Площа | 0,165 км² | ||||
Густота населення | 1981,82 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 08053 | ||||
Телефонний код | +380 4578 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°15′09″ пн. ш. 29°46′40″ сх. д. / 50.25250° пн. ш. 29.77778° сх. д.Координати: 50°15′09″ пн. ш. 29°46′40″ сх. д. / 50.25250° пн. ш. 29.77778° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
165 м | ||||
Водойми | р.Сивка | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 08035, Київська обл., Макарівський р-н, с.Козичанка, вул.Леніна,1 , тел. 2-42-42 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Козича́нка — село Макарівського району Київської області.
Історія
- IX-ХІІІ століття — Зі східного боку від сучасної Козичанки існувало давньоруське городище — укріплення при Четвертому Змієвому валу. Це підтверджують і археологічні розкопки. За легендами, городище називалося Відьманкою (можливо, від староруських «віедає», «віедома» — проводити, вести).
- 1240 — Відьманка була зруйнована монголо-татарами. Легендарна дата заснування Козичанки при землянці старого пастуха Козія.
- 20.04.1578 — Неподалік річки Козичанки піддані бишівські пограбували підданих брусилівських, які поверталися з Канева до Брусилова[1].
- 10.08.1613 — Перша письмова згадка про село Козичанку, до неї втекли піддані з містечка Брусилова і с. Лазарівки пана Мартина Бутовича[1].
- 1746 — Гайдамацький загін Гапона (уродженця містечка Рожева) розгромив садибу козичанського орендаря.
- Вересень 1757 — З Козичанки втекли кріпаки шляхтича Харлінського.
- 1 липня 1768 — Через Козичанку до Фастова на козацьку раду прямував ватажок Іван Бондаренко зі своїми козаками[2].
- 1780 — Поміщик Харлінський побудував дерев'яну церкву в ім'я Різдва Христового та наділив її землею. До того жителі Козичанки були прихожанами грузецької церкви.
- 7.02. 1843 — Село Козичанку разом із Пустою Вільшкою (нині — Вільне) та поміщицькою частиною села Соснівки купує з громадських торгів Гаврило Кржижанівський.
- 1844 — Кржижанівський побудував у Козичанці винокурний завод.
- 1845 — Згоріла церква.
- 9 квітня 1847 — Козичанський винокурний завод був спалений. Винним у підпалі визнали мешканця села Андрія Форостовця.
- 1849 — На місці старої була побудована нова церква, теж в ім'я Різдва Христового.
- 1854—1855 — М. Стобинська вимагає від Франца Харлінського гроші, які вона позичала на козичанський маєток ще у 1823 році.
- 1861 — При церкві Різдва Христового в Козичанці було відкрито однокласну приходську школу.
- 1876 — Після смерті батька Казимир та Антон Кржижанівські Вільшку з маєтком та 666 десятинами землі при ній продали генерал-майору Павлу Івановичу Кашпему.
- 1879 — Від козичанського маєтку була продана поміщича частина Соснівки. Її разом з 118 десятинами польової землі та 60 десятинами лісу придбав Павло Емілійович Ромер — дійсний статський радник.
- 90-ті роки XIX століття — Виникають хутір Відьманка (На 1900 рік: 2 двори, 23 мешканці, 7,5 десятини орендованої землі) та хутір Майдан (На 1900 рік: 1 двір, 5 мешканців, 12 десятин землі). Там на своїй землі оселяються найзаможніші селяни.
- 2.05. 1898 — Пожежа в Козичанці.
- На 1900 рік у Козичанці було 111 дворів, у яких проживали 1319 осіб (629 чоловіків та 690 жінок). Землі було 2354 десятини, із яких поміщикам належало 889 десятин, церкві — 45, селянам — 1412, іншим мешканцям — 8 десятин. Господарство у поміщиків і селян велося за трипільною системою.
У селі на 1900 рік діяли: одна православна церква, одна приходська школа, два поміщицькі водяні млини з одним робітником у кожному та дві торгові лавки. Пожежній частині села Козичанки належали дві бочки та два багри (довга жердина з гаком), вона утримувалася за рахунок селянського товариства, яке витрачало на її потреби близько двох рублів на рік. Селянське товариство мало один хлібний магазин.
- 1903 — Селянин П. Б. Рябчук був звинувачений у зберіганні та розповсюдженні прокламацій РУП.
- 17-19 червня 1906 — Селянські заворушення в Козичанці.
- 1906 — Антон Крижанівський, наляканий заворушеннями, продає 500 десятин землі поміщикові Йосипу Шептицькому, а решту швидко розпродає серед селян.
- Початок XX століття — Виникають Юхименків Хутір, Козичанський Хутір, хуторяни оселяються в урочищі Пилипонському та інших.
- 1908 — Шептицький продав маєток Антоніні Підгорській.
- 25 квітня 1911 — В селі відкрилася нова школа. Це була земська чотирикласна школа, в якій навчались майже всі діти.
- Осінь 1914 — А. Підгорська продає свою економію і землі. Їх купили заїжджі селяни: Семен Лініченко, Влас Карпович, Петро Барченко, брати Сергій та Євмен Куценки та Нестор Лукинчук, яких за те, що оселилися на горі називали Горовими.
- Грудень 1917 — В Козичанці побували вільні козаки Центральної Ради.
- Лютий 1918 — Новоутворений комітет незаможних селян на чолі з Пилипом Опанасовичем Купченком згідно з розпорядженням Бишівського волосного революційного комітету почав розподіл колишньої поміщицької землі. Родини Юхименків і Горових віддають тієї ж зими частину своїх земель селянському товариству.
- Літо 1918 — Німці примусили жителів Козичанки платити контрибуцію — два мішки зерна з кожної хати.
- 1919 — У селі побували денікінці та більшовики.
- 1920 — У селі з'явилися білополяки. Ходили по хатах і забирали продукти, хатні речі, одяг, а також домашню худобу та птицю, мотивуючи тим, що нібито по правий берег Дніпра їхня земля. Цього ж року вони зі свого літака скинули бомби на Бишівський базар. Було багато вбитих і поранених, зокрема, жителів Козичанки.
- 1921 — Більшовики розстріляли в селі 19-річного юнака Івана Саченка, який нібито був раніше в загонах денікінців.
- 1921 — Радянська влада відновила комнезам, на чолі якого став Тимофій Андрійович Цируль. Розпочала свою роботу сільська рада, першим головою якої був Семен Овсіянович Кучер.
- 1922 — Було створено кредитове товариство, споживче товариство та комітет взаємодопомоги селянам. З метою подолання неписьменності серед дорослого населення відкрито хату-читальню.
У приватному секторі діяли водяний і паровий млини, три вітряки, олійниця.
- 1923 — Після адміністративно-територіальної реформи Весела Слобода на деякий час перейшла в підпорядкування Козичанської сільської ради.
- 1924 — В Козичанці було створено комсомольську організацію.
- 1925 — Відкриті перші дитячі ясла, які очолила Чудновська — медичний працівник Київського паровозоремонтного заводу, робітники якого у той час були шефами Козичанки. У яслах було багато дитячих іграшок, добре харчували дітей. Вихователями там працювали колишні робітниці.
- 1926 — У селі почало діяти молочарське товариство, першим керівником якого був комсомолець Петро Кирилович Кращенко. Основною спеціалізацією товариства було виготовлення масла, яке експортували до країн Європи.
- 1928 — Закриття церкви. В її приміщенні було відкрито клуб.
- Грудень 1928 — Дев'ять селян об'єдналися у сільськогосподарську артіль «Праця».
- 1930 — Артіль «Праця» переїхала на гору із садиби Федора Гоницького. Почалася колективізація. Її жертвами стали заможні селяни, які тяжкою працею попередніх років покращили своє життя. Микола Гнатович Мельник, одноосібник, засуджений у 1930 році до трьох років заслання. Був реабілітований у 1992 році посмертно. В селі зникає створений за часів непу промисловий потенціал.
- 1931 — Було створено семирічну школу.
- 1931 — 28 селянських господарств об'єдналися із сільськогосподарською артіллю «Праця» у колгосп імені 50-річчя Київських головних майстерень (КГМ).
- 1932—1933 — Голодомор. У Козичанці вимерли, за різними даними, від 230 до 300 осіб. Були випадки людожерства.
- 1933 — Керівництво Брусилівського району, до якого в той час належала Козичанка, ліквідувало цей маслозавод і перевезло обладнання до аналогічного підприємства у Брусилова.
- 1934—1935 — Сільчани посадили на горі прекрасний сад загальною площею 12 гектарів.
- 1936 — Вступає в силу указ про знесення хуторів. Протягом кількох років до села Козичанки переносять Відьманку, Майдан, Ятуб та інші дрібніші поселення.
- 30-ті роки XX століття — В Козичанці працював цегельний завод, який виготовляв цеглу-сирець.
- 1937 рік знову лишив в історії Козичанки чорну сторінку. Тоді, як і по всій Україні, у селі шукали «ворогів народу». Було заарештовано шість чоловік. П'ятеро отримали різні терміни покарання, а Яків Олексійович Круць, 1883 року народження, колгоспник, був засуджений до розстрілу в 1938 році. Реабілітований 1989 року посмертно.
- 1937 — Безслідно зникла написана жителькою села Круць історія Козичанки «на давній лад» — перша праця на подібну тематику не тільки в селі, а й у всьому районі.
- 1938 — Вчителька Ольга Дмитрівна Несходовська була нагороджена Орденом Леніна.
- Перші дні війни — Понад 250 жителів села були мобілізовані до лав Червоної армії. Колгоспну худобу було терміново евакуйовано з Козичанки. Очолила піший перегін худоби аж за Волгу Тусина Михайлівна Купченко.
- 8 липня 1941 — Село Козичанка опинилося під владою німецько-нацистських загарбників.
Під час окупації було зруйновано і пограбовано всі тваринницькі ферми, будинок дитячих ясел, сільмаг та приміщення молочного заводу. Окупантами із села вивезено 4,5 тисячі центнерів зерна, багато збіжжя та худоби. Село Козичанка було підпорядковане грузецькій комендатурі. У селі діяв осередок Організації Українських Націоналістів, які в перші дні війни дуже активно агітували за вільну Україну, з надією на звільнення рідної землі від радянського рабства за допомогою німців. Сергій Феодосійович Олексієнко на перших зборах селян, що були організовані представниками ОУН-Б і проходили на горі, заспівав «Ще не вмерла Україна», за що згодом, у 1945 році, був засуджений на 10 років тюремного ув'язнення. Реабілітований у 1992 році посмертно. Під час окупації було відновлено роботу церкви. Жителі села активно долучалися до партизанського руху.
- 8 листопада 1943 — Частини 135-ї і 140-ї стрілецьких дивізій Першого Українського фронту визволили Козичанку від німецько-нацистської окупації.
У бою за визволення села, що тривав цілий день і закінчився о третій годині ночі, загинули 23 радянські воїни, які поховані у братській могилі, та п'ять німців, що теж були поховані у селі. Був також збитий радянський літак. 126 мешканців села загинули на фронтах Німецько-радянської війни. Багато жителів було нагороджено орденами й медалями за виявлений у боях героїзм. Вихідцями із села є три полковники, чотири майори, 23 офіцери.
- 1944 — Після трирічної перерви, єдиної за весь час від заснування 1861 року, відновила роботу Козичанська семирічна школа.
- 1944 — В Козичанці було відкрито медпункт. Його збудовано на місці колишньої попівської хати. Першим лікарем був Дмитро Галіус. Відновлено колективне господарство, яке назвали іменем Леніна.
- Листопад 1944 — Церкву закрили і відновили в її приміщенні клуб.
- 1946 — Козичанку, де відбувався міжрайонний семінар, відвідав письменник, депутат Верховної Ради СРСР Олександр Євдокимович Корнійчук. Він виступив перед делегатами семінару та громадськістю села.
- Зима 1946—1947 — Від голоду в Козичанці померли кілька осіб.
- 1949 — За наказом районного керівництва церковну будівлю розібрали.
- 1954 — На місце розібраної церкви перенесли магазин, що знаходився до того в будівлі другого млина. Магазин діяв там до 1979 року, допоки не збудували нове приміщення на центральній площі.
- 1954 — До Козичанки був направлений для керівництва колгоспом імені Леніна тридцятитисячник Юрій Миколайович Кун. До 1957 року було досягнуто значних результатів у вирощуванні зернових, льоноволокна, овочівництві, тваринництві.
- 1956 — Відкрили сільський клуб на 250 місць, зведений з матеріалів розібраної церкви. Того ж року було обладнано дитячі ясла і збудовано приміщення контори колгоспу, яка до того розміщувалася у будинку пані Підгорської.
- Кінець 50-х років XX століття — Антон Левкович Коновал спроектував козичанський колгоспний ставок і новий міст через річку Сивку. Будівництво їх завершилося у 1961 році.
- 1957 — Електрифікація села.
- 1958 — Встановлення пам'ятника В. І. Леніну в повний зріст.
- 1966 — Було збудовано другий козичанський ставок разом із системою малого зрошення за ініціативою Петра Григоровича Марчука.
- 60-ті роки XX століття — До Козичанки з Києва почали їздити автоперевізники. Прямі рейси до села відправлялись у вихідні дні з площі Перемоги.
- 1969 — Зведено обеліск пам'яті за проектом місцевого вчителя, а пізніше голови сільської ради Григорія Миколайовича Паламаря.
В «Історії міст і сіл Української РСР» про Козичанку початку 1970-х було подано таку інформацію:
Козичанка - село, центр сільської Ради, розташоване на річці Сивці, за 31 км від районного центру та за 25 км від найближчої залізничної станції Фастів. Населення - 780 чоловік. У Козичанці - центральна садиба колгоспу їм. Леніна, який має 1740 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 1568 га орної землі. Господарство спеціалізується на виробництві льону, картоплі, зерна. Розвинуто м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжні галузі - птахівництво, бджільництво, рибальство. У селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека[3].

- Початок 70-х років XX століття — Силами колгоспу була вимощена каменем дорога Козичанка — Бишів, велика заслуга у спорудженні якої належить голові сільської ради Григорію Миколайовичу Паламарю. За проектом Г. М. Паламаря також було обладнано стадіон. Єдина у селі асфальтова дорога була збудована на початку 80-х років XX століття.
- 1974 — За Державною програмою укрупнення господарств, колгосп імені Леніна був приєднаний до соснівського колгоспу «Авангард», основною спеціалізацією якого було тваринництво.
- 1974 — Засновано хор-ланку козичанського клубу, який згодом дістав назву «Криниченька».
- 28 серпня 1986 р. — Прийняли потерпілих від ЧАЕС, для них було побудовано 221 будинок — нове село Волинське (Нові Опачичі)
- 1986 — Побудовано нову школу.
- На початку 90-х рр. Юрієм Івановим був створений перший приватний музей предметів народного побуту, почалося відродження народних традицій.
- Березень 2000 — Організовано ТОВ "Агрофірма «Промінь».
Козичанка є батьківщиною: Анатолія Петровича Марчука — заслуженого художника України; Івана Івановича Марчука — дипломата; Івана Власовича Карповича — агронома-селекціонера, лауреата Державної премії СРСР; Лариси Максимівни Паламар — доктора філологічних наук.
Примітки
- ↑ а б Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.
- ↑ Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР.
Джерела
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Козичанка |
- Л. І. Похилевич «Перекази про населені місцевості Київської губернії статистичні, історичні та церковні нотатки про всі хутори, села, городки та міста, що знаходяться в межах губернії» Вид. Києво-Печерської лаври 1864 рік.
- Ащенко Н. В., Букет Є. В., Нетреба Д. С. та ін.; Упоряд. Букет Є. В. Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. — Київ: «Логос», 2006. — С. 279—281.
- Євген Букет. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА. КОЗИЧАНКА. — К. «Логос», 2003.
- Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.PDF
Посилання
- Сайт села Козичанки
- Букет Є. Історія українського села. Козичанка. — К.: Логос, 2003
- Облікова Картка на сайті Верховної Ради України
- Осередок зеленого туризму в Козичанці
- (Інформація) про Козичанку на Сайт Макарівської РДА
- Історія села в проекті «Міста і села України»
|