Козловський Олег Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:03, 17 травня 2018, створена 195.91.207.170 (обговорення) (Суди та скандали)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Козловський Олег Анатолійович
Народився 1 серпня 1963(1963-08-01) (54 роки)
Заклад

Олег Анатолійович Козловський (23 квітня 1967(19670423), м. Київ) — генерал-майор, начальник управління Служби безпеки України в Луганській обл. у 2015-2018 роках, активний учасник АТО, колишній начальник Управління внутрішньої безпеки СБ України.

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив Харківський юридичний інститут КДБ.

У 2003—2005 рр. та у 2006—2007 рр. обіймав посаду начальника Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України.

У серпні 2007 року отримав звання полковника.

25 березня 2015 року призначений на посаду начальника УСБУ в Луганській області. Його попередником був Грек Михайло Васильович.

З 14 жовтня 2016 року отримав звання генерал-майор.

24 квітня 2018 року Президент Петро Порошенко звільнив Олега Козловського з посади начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області.

Козловський та Луганська народна республіка[ред.ред. код]

Як писав кореспондент Олексій Светиков: "Майже 5 місяців Луганське облуправління було без першого керівника. Основну оперативну роботу в області в цей час проводили відряджені СБУ-шники з інших областей. На жаль, особливими досягненнями у Луганській області СБУ похвалитися не може. Тут, як і раніше успішно діють антиукраїнські Інтернет-сайти, об'єднуючи і консолідуючи навколо себе місцевих рашистов. По підвідомчим СБУ справах про проведення незаконного референдуму 11 травня до суду не доведено жодного. Не доведені загальновідомі факти фальсифікацій результатів цього «референдуму» на територіях, контрольованих ВСУ, що в ЛНР успішно використовують для обґрунтування претензій на контроль над усією територією Луганської області. СБУ сьогодні не діє в ситуації, коли сотні мільйонів гривень бюджетних коштів йдуть в ЛНР з т. зв. «пенсійними туристами», а корупція і мародерство з боку військовослужбовців і міліціонерів підриває довіру місцевого населення до держави.[1].

Згодом Бойко Сергій Миколайович, начальник відділу внутрішньої безпеки Луганського обласного управління СБУ, погрожував по телефону Светикову прокуратурою за критику Козловського[2].

На той час було облаштовано нове приміщення для управління Служби безпеки України в Луганській обл. в м. Северодонецьк.

Кадрове забезпечення[ред.ред. код]

Першим заступником начальника управління Служби безпеки України в Луганській обл. став полковник Вербицький Ігор Михайлович, 1974 року народження, мешканець Луганська.

Заступниками Козловського стали полковники Данільєв Костянтин Едуардович (народився 27 липня 1972 року, прописаний в смт Станично-Луганське) та Коморний Сергій Анатолійович (народився 15 квітня 1963 року, прописаний у с. Вирішальне в Лохвицькому районі Полтавської області).

Помічниками Козловського стали кадрові військові: Сергій Сергійович Обаполенко (народився 4 серпня 1981 р., помічник з правових питань) та Олександр Юрійович Пєнков (народився 21 січня 1981 р.), обидва луганчани.

Головою прес-групи УСБУ стала полковник СБУ Юлія Єременко, яка також була призначена на посаду помічника голови УСБУ. Відділ кадрового забезпечення очолив Едуард Кобзев (народився 10 травня 1974 р., м. Луганськ). Відділ оперативно-технічних заходiв при УСБУ очолив Олександр Камінський, його заступником став Вiталiй Удовиченко. Сектор радіоконтррозвідки очолив Єфименко Олександр Олександрович, його заступником став Євген Макогон (народився 12 грудня 1973 р., м. Луганськ). Начальником режимно-секретного відділу стала Юлія Кузнецова. Облiково-довiдковий сектор очолив Школа Василь Миколайович, 1971 року народження, уродженець м. Красний Луч. Головою експертного відділу став Геннадій Свистун. Головою відділу оперативного документування став Михайло Шовкун, 1983 року народження, прописаний у с. Вiльхiвка (Закарпаття), заступником став Сергiй Шкурат.

Незважаючи на протести з боку Петрулевича, усунутий Петрулевичем свого часу полковник Ахтирський lгор Павлович (1966 року народження, прописаний у м. Лисичанськ) продовжував очолювати Головний відділ захисту національної державності (Департаменту «Т») Управління Служби безпеки України в Луганській області, а його заступниками залишалися Юрій Глуховцев (народився 21 січня 1976 р., м. Луганськ), та Дмитро Сержанов (народився 22 жовтня 1980 р., м. Луганськ). Старший оперуповноважений цього відділу Невінчаний Руслан Юрійович (1988 року народження, м. Луганськ), а також його колега Адвена Олексій Олексійович (1984 року народження, уродженець м. Краснодон) були кураторами групи партизан батальйону «Азов», яку було викрито сепаратистами у 2016 р.[3].

Головний відділ боротьби з корупцією та організованою злочинністю (Департаменту «К») продовжував очолювати полковник Роман Динник (народився 29 серпня 1971 р., прописаний у м. Луганськ), його заступником став Вiталiй Крайник (народився 8 грудня 1966 р., прописаний у м. Лутугино).

Головою слідчого відділу став Володимир Бондаренко. Головою відділу зв'язку став Костянтин Востриков, 1976 року народження, уродженець м. Лисичанськ. Головою господарського відділу став Олександр Димов, 1972 року народження. Інформаційно-аналітичний відділ при УСБУ очолив полковник Iгор Турик, заступником став Костянтин Головненко. Головний відділ контррозвідувального захисту економiки УСБУ очолив Попович Олександр Миколайович, його заступниками стали Олександр Ляхов та Сергiй Мiшкiн. Відділ контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки УСБУ очолив Стародубцев Станiслав Іванович, 1975 року народження, уродженець м. Броди, його заступником став Андрiй Бушной, уродженець м. Красногоровка (Донецька обл.).

Також колектив УСБУ в Северодонецьку поповнився кадрами з Львівської області. Зокрема, заступником голови сектору внутрішньої безпеки Луганського обласного управління СБУ став Мар'ян Фіца, житель Львова 1988 року народження. Заступником начальника відділу зв'язку стала Маріанна Кава, 1985 року народження, також з Львівщини.

Тим не менш, продовжували працювати кадри попереднього голови УСБУ Третяка, що у 2013—2014 рр. блокували роботу сил майдану. Зокрема, «домайданiвськi» кадри Третяка залишились на посадах голови кожного міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Луганській області, число яких було розширено з пяти до семи, в них стали працювати й вимушено переселенi з окупованих частин Луганщини оперативники.

Першим начальником новоствореного Біловодського міжрайонного відділу УСБУ у 2015-2016 рр. був Шарапов Роман Олександрович, переведений до Новоайдарського міжрайонного відділу УСБУ, наступним начальником з 2016 р. був Бєгунов Олексій Геннадійович (народився 16 травня 1972 р., прописаний у м. Рубіжне).

Начальником новоствореного Новоайдарського міжрайонного відділу УСБУ став Полонко Олександр Васильович (1978 р. н., уродженець м. Миколаїв), його заступником став Беспалий Віталій Дмитрович (народився 29 листопада 1978 р., уродженець с. Чмирiвка у Старобільському районі Луганської області). Останнiй з 3 квiтня 2015 р. займав посаду начальника 1-ого сектору Новоайдарського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Луганській області. 12 листопада 2015 року майор Беспалий був арештований за хабарництво, але вже 16 листопада 2015 року за нього була внесена застава, і підозрюваного було звільнено з-під варти. Також по цiй же справi проходив тимчасово виконуючий обов'язки начальника 2-го відділу головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки Управління Служби безпеки України в Луганській області майор Величко Сергiй Леонiдович. З 2015 року новим заступником начальника Новоайдарського міжрайонного відділу УСБУ був Шарапов Роман Олександрович, переведений з Біловодська.

Начальником Марківського міжрайонного відділу УСБУ став Нечаєв Олег Миколайович, 1974 р.н., заступником - Янушевський Максим Сергійович (народився 15 грудня 1985 р., с. Розсохувате Марківського району).

Головою Сєвєродонецького міжрайонного відділу УСБУ спочатку у 2014-2015 рр. був Ковальчук Євгеній Віталійович, переведений на посаду начальника 2-ого відділу головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки, але у 2016 р. начальником став Шапоренко Валерій Вікторович (народився у 1968 р. у м. Свердловськ), а заступниками стали Абакін Олексій Олексійович (народився 24 вересня 1978 р., прописаний у м. Луганськ), та Богданов Роман Ігоревич (старший уповноважений Сєвєродонецького міжрайонного відділу УСБУ, куратор Кремінського району).

Начальником Старобільського міжрайонного відділу УСБУ спочатку в 2014-2015 роках був підполковник Кононов Віталій Васильович, наступним начальником у 2015-2016 роках був полковник Котов Дмитро Олексiйович (1970 року народження), у 2016 р. начальником став Закладний Андрій Васильович (народився 20 травня 1972 р., прописаний у м. Харків); заступниками начальника Старобільського міжрайонного відділу УСБУ стали Кабиш Олександр Олександрович (1985 року народження, уродженець м. Першотравенськ), та Сахно Максим Анатолійович - старший оперуповноважений, куратор по Білокуракинському району.

Начальником Троїцького міжрайонного відділу УСБУ до 2016 року був Антонов Сергiй Юрiйович, 1977 р. н., уродженець Старобельська, з 2016 року начальником був Бєліков Євген Олександрович (1978 року народження, уродженець Луганська), заступниками стали Тєстов Анатолiй Олександрович (1978 року народження, мешканець м. Сватове) та Скиря Ігор Михайлович (народився 21 листопада 1978 р., м. Луганськ). Куратором УСБУ по Сватовському району став Григораш Дмитро Павлович (1972 року народження, мешканець м. Попасна).

Начальником Лисичанського міжрайонного відділу УСБУ залишився полковник Полстяной Роман Юрійович (народився 26 червня 1973 р., прописаний у м. Сєвєродонецьк).

Серед нових кадрів згадуються Багрій Артем Сергійович з Харкова, Жусь Сергій Володимирович з Луганська, Гелетей Андрій Васильович з Мукачева, майор Шершевський Михайло Борисович з Львова, та ряд інших.

Співробітник СБУ Клименко Юрій Юрійович, уродженець Слов'яносербська, був призначений 6 квітня 2015 року на посаду заступник голови Луганської обласної державної адміністрації з питань безпеки та громадського порядку.

Також у 2015 р. був призначений новий помічник начальника Луганського УСБУ з координації антитерористичної діяльності, полковник Арнаутов Сергій Федорович.

Козловського та його управління гостро розкритикував редактор сайту «Оперативно-розыскная деятельность» Речинський Станіслав Фредович. [4].

Також кадри Козловського розкритикували екс-керівники управління Петрулевич Олександр Миколайович та Животов Олег Миколайович.

При Козловському в мережу потрапила маса особистих даних колективу УСБУ[5].

Боротьба з шпигунством та тероризмом[ред.ред. код]

У 2015 р. силами УСБУ ліквідовано злочинне угруповання насильницької спрямованості, яке в 2014—2015 рр. діяло в зоні АТО і було причетне до вчинення вбивств, розбійних нападів, викрадень людей для одержання викупу, вимагань автомобілів та іншого майна. Вилучено речові докази вчинення злочинів, автівки та інше майно, захоплене бандитами, а також величезний арсенал банди. Справа перебуває на розгляді в суді.

Спільно з Військовою прокуратурою сил АТО та прокуратурою Луганської області викрито та припинено корупційну діяльність групи осіб — заступника прокурора Сєвєродонецька, судді Сєвєродонецького міського суду та місцевого адвоката. Зловмисники вимагали від підсудних хабарі за винесення щодо них вироків, не пов'язаних із позбавленням волі, а також за невнесення службовими особами прокуратури апеляційної скарги на неправосудне рішення суду.

У взаємодії з прокуратурою попереджено низку терористичних актів у Лисичанську, які готувала група прибічників проросійського сепаратизму за завданням агента спецслужб РФ. Диверсанти планували здійснити серію вибухів під час святкування Дня міста, щоб спричинити численні жертви та суспільний резонанс. Матеріали кримінального провадження передано до суду.

Спільно з органами внутрішніх справ викрито організаторів та виконавців серії терористичних актів у Міловому — підриву радіолокаційної станції на території військової частини, автомобілів військовослужбовців Державної прикордонної служби та СБУ. Затримано та згодом засуджено виконавців терактів та їх пособників. Організатора оголошено у розшук.

У 2016 р. до 15 років ув'язнення засуджено диверсанта, який вчинив вибух на блокпосту у Станиці Луганській, принісши українським бійцям банку меду з прихованим вибуховим пристроєм. Злочинця виявлено спільними діями СБУ та Національної поліції.

Також у 2016 р. ліквідовано потужний «конвертаційний центр», через рахунки якого протягом року пройшло понад 750 мільйонів гривень. Частина «тіньових» коштів скеровувалася на фінансування терористів ОРЛО. До функціонування «центру» причетна ОЗУ у складі понад 10 мешканців Луганської та Київської областей, якими керували четверо «тіньових» ділків.

Задокументовано Луганським УСБУ у 2016 р. діяльність організованої злочинної групи, яка масштабно привласнювала кошти від продажу вугілля, видобутого шахтами окупованих районів області та організувала схему фінансування бойовиків ОРЛО. Доведено завдання угрупованням економічних збитків України на суму 16 мільйонів гривень. Фігурантів справи повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та оголошено в розшук.

У 2017 р. було блоковано шахрайський механізм отримання пенсій замість людей, померлих на тимчасово неконтрольованій території, на які держава щомісячно зайво витрачала близько 8 мільйонів гривень. Виплати таким особам припиняються, незаконно нараховані кошти повертаються до державного бюджету.

Також у 2017 р. спільно с обласною прокуратурою попереджено створення схеми незаконної легалізації на контрольованій Україною території іноземців, а також осіб з окупованих територій. Затримано на «гарячому» громадянина Росії, який за хабар намагався отримати український паспорт за чужими документами. [6].

Суди та скандали[ред.ред. код]

За поданням Козловського його помічник з правових питань та начальник юридичного сектору Луганського УСБУ Сергій Сергійович Обаполенко 26 травня 2015 року звернувся до суду з позовом, яким вимагалося вилучити та передати для Луганського УСБУ двохкімнатну квартиру у центрi селища Марківка, якою з липня 2014 року користувася начальник Марківського міжрайонного відділу УСБУ Долгальов Олександр Федорович (1966 року народження, мешканець м. Попасна), котрий був знятий з посади та виведений на пенсiю 8 грудня 2014 року; Долгальова пропонувалося виселити з квартири. Позивач зазначив, що Долгальов від дня реєстрації у вищевказаній квартирі фактично не проживає, а використовує це приміщення не за цільовим призначенням, а саме, надав це службове житлове приміщення для проживання та зберігання особистих речей стороннім особам. Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 29 липня 2015 року позовні вимоги Управління служби безпеки України в Луганській області до Долгальова про виселення зі службового приміщення задоволено. Однак полковник Долгальов подав апеляційну скаргу, яку було задоволено постановою Апеляційного суду Луганської області 1 жовтня 2015 року, так що квартира залишилася за ним [7].

Власник нелегальних "копанок" Луганщини в часи Януковича - Корсунський Сергій Олегович, 1976 року народження, уродженець м. Городок (Львівська обл.) та з 1990-их рр. мешканець Артемiвського району Луганщини, у 2014 р. — права рука одного з лідерів самопроголошеної «ЛНР» Валерія Болотова, був арештований силами СБУ 3 лютого 2016 року. Упродовж 8 місяців Корсунський був ув’язнений СБУ за звинуваченням у сепаратистських злочинах. Троїцький районний суд Луганської області звільнив від кримінальної відповідальності та випустив з-під варти Сергія Корсунського, якого звинувачували у створенні так званої “Луганської народної республіки” (“ЛНР”). Ухвала датована 30 вересня 2016 року. Справу проти Корсунського закрили — за часткове визнання провини, каяття і співпрацю з правоохоронними органами. Корсунський на судових процесах неодноразово заявляв, що був агентом Луганського УСБУ, зазначивши наступне:

«Про захоплення СБУ (захоплення Луганської СБУ в квітні 2014 року – ред..) я ще за тиждень до самого захоплення казав про нього і Петрулевичу – начальнику УСБУ, і Гуславському Володимиру повідомляв про те, що на шосте число планується захоплення. Першого квітня я був тут, в департаменті з захисту територіальної цілісності, у заступника Дублика і сказав про те, що шостого квітня буде захоплення СБУ. Ви порівняйте ситуацію з захопленням СБУ в Донецьку, в Слов`янську, в Луганську, і знайдіть різницю. От в Луганську все пішло не так тільки тому, що там був я».

Як заявив Корсунський: "Я хотел бы дать рекомендацию нашей СБУ, чтоб они во время своих расследований не выходили сами на себя. Когда они делают такие разработки, как моя, они выходят сами на себя". За словами Корсунського, у нього були контакти з Василем Грицаком у 2014 р. та у 2015 р., велася СМС-переписка. Як заявив Корсунський: "Мне известны обстоятельства, как вообще оружейная комната (Луганского УСБУ) открывалась, кто оружие выдавал это оружие, пофамильно - Петрулевич, и там больше политических, кто с ним это делал, групп людей. И этим занималась служба безопасности Юлии Тимошенко" [8].

Ігор Чудовський – луганський адвокат та правозахисник, який став вимушеним переселенцем, скептично поставився до таких висловлювань заарештованого, та заявив щодо Корсунського наступне: "Якщо він працював за завданням когось з оперативних співробітників СБУ, має бути літерна справа. Як тільки він заявив про те, що він був агентом Служби безпеки України, кримінальна справа мала б бути засекреченою, версія мала б перевірятися, а він мав би назвати свого куратора, який йому ставив завдання, перед яким він звітував. Справа в тому, що агенти в нас отримують за свою діяльність грошову винагороду, а це все проходить через бухгалтерію. В секретній частині залишається багато слідів роботи під псевдонімом того чи іншого негласного співробітника. В даному випадку, наскільки мені відомо, версія Корсунького не підтверджується. Тим більше, коли вийшов сюжет на одному з каналів про Корсуньского, до мене зателефонував та приїхав Олег Животов, який тоді був першим заступником генерала Петрулевича – начальника СБУ (Олег Животов – заступник голови Луганської СБУ в 2014 році – ред.) і ми з ним півтори години спілкувалися і якраз щодо версії захисту про те, що Корсунський є агентом СБУ, він сказав «ні, нічого подібного не було». Так, він приходив з вимогами, намагався і вашим, і нашим, обирав позицію – чия візьме. Готував для себе алібі, якщо українська позиція буде сильніша, щоб вийти з будівлі СБУ як людина, яка допомагала визволяти". [9].

Тим не менш, за твердженням кореспондента Светикова, який ознайомлювався з томами справи, на користь Корсунського дав покази тогочасний заступник начальника Департаменту захисту національної державності (Департаменту «Т») полковник Лазор Василь Михайлович (люстрований у 2016 р.). Про це ж заявляв адвокат Корсунського - Сергій Трофимов, за твердженням якого, полковник Лазор виступив як свiдок 15 квiтня 2016 року, заявивши про проходження Корсунського в захоплений будинок Луганського УСБУ за погодженням з департаментом СБУ. За словами Светикова: "Лично у меня возникает такое впечатление, что бывший евромайдановец Корсунский вошел в круг лидеров апрельского 2014 года мятежа в Луганске не без санкции работников здания на Владимирской, 35. В любом случае эта история учит нас, что реальная жизнь многогранна и многоцветна. И люди, видящие мир исключительно в белых и черных красках, наносят другим людям немало вреда". [10].

Примітки[ред.ред. код]