Кокотюха Андрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Анатолійович Кокотюха
Forum vydavtsiv 2017.236.jpg
Андрій Коктюха, вересень 2017
Ім'я при народженні Андрій Кокотюха
Народився 17 листопада 1970(1970-11-17) (48 років)
Ніжин
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність прозаїк, журналіст
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Мова творів російська
українська
Жанр роман, повість, сценарій
Премії Коронація слова (гран-прі конкурсу-2005)
Сайт: kokotuha.com

CMNS: Андрій Анатолійович Кокотюха на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрі́й Анато́лійович Кокотю́ха (17 листопада 1970(19701117), Ніжин) — сучасний український письменник-белетрист. Як заявив Кокотюха на Форумі видавців у Львові-2014 він «російськомовний письменник […] і пише двома мовами».[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Ніжині, в родині зварювальника (ніжинський завод «Прогрес»)[2] і медсестри. Рід письменника походить з с.Дорогинка Ічнянського району Чернігівської області.

Перший художній твір написав у віці 7 років. Хоча власне художні якості цього твору досі ніким не оцінені. До 12 років читав і писав лише казки.

Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві. Але закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка.

Перше оповідання опубліковане 1987 року. У 1991 році написав повість «Шлюбні ігрища жаб», яка, через брак інших зразків прози, отримала в 1995 році нагороду видавництва «Смолоскип». Після виходу окремою книжкою в 1996 році повість стала називатися «романом», отримала позитивну оцінку від батьків та друзів автора, і широкий негативний розголос у пресі. Завдяки цій публікації А. Кокотюха відразу став одним з відомих сучасних українських письменників.

У 1993 році був одним із засновників Творчої асоціації «500». Працюючи у видавництві «Смолоскип» пакувальником книжок, у період з 1994 по 1999 рік організував понад сто «гастролей» молодих українських письменників у сімнадцяти регіонах України. Був їх безпосереднім учасником. У 1998 році звільнився з видавництва «Смолоскип» у зв'язку з переходом на іншу роботу, безпосередньо пов'язану з журналістикою. Співпрацю зі «Смолоскипом» не припиняв до 1999 року. Потім видавництво офіційно розірвало стосунки з молодим письменником через публічне прочитання фейлетону про сучасний стан української культури. Видавництво розцінило цей фейлетон як «антиукраїнський».

Протягом 1999 — 2006 років побачили світ книги А. Кокотюхи: «Повернення сентиментального гангстера», «Нейтральна територія», «Ментовский город», «Отработанний матеріал», «Мама, донька, бандюган», «Криминальная Украина», «Криминальная Украина-2», «Криминальная Украина-3», «Почему Украина не Россия» (автор-упорядник), «Любити живих» (у співавторстві з Максимом Розумним), «Повзе змія», «Тайны и загадки Украины», «Резонансные дела МВД» (в співавторстві з Костянтином Стогнієм), «Шукачі скарбів», «Юля» (автор-упорядник), «Темна вода», «Зоопарк або Діти до 16 років». Крім того написав низку журнальних публікацій повістей та оповідань. За однією такою публікацією на студії ім. О. Довженка зняли кіно під назвою «Тупик» (режисер Григорій Кохан). За окрему платню писав «жіночі» оповідання. Пише українською і російською мовами.

Дослідник української масової літератури доктор філологічних наук Софія Філоненко називає Кокотюху батьком «українського готичного детективу», хоча сам автор вважає, що в його текстах присутня швидше неоготика, напряму пов'язана з актуальними суспільними та соціальними проблемами України, а звернення до готики та загалом фольклору збігається з традиціями давньої української літератури.

2006 року на конкурсі «Коронація слова» Гран-прі та Другу премію займають абсолютно різні рукописи, «Темна вода» і «Зоопарк або Діти до 16 років», написані в різних стилях та надіслані до журі з інших місць. Виявляється, автором обох є одна людина – Андрій Кокотюха. Причому сам себе він переміг з великим відривом: «Темна вода» посіла перше місце, «Зоопарк» - друге. В сумі автор отримав подвійну премію (близько 50 тис. гривень, за курсом того часу – близько 6 тис. дол. США). Після того не мав права брати участь у номінації «Романи», але продовжував надсилати на конкурс сценарії.

2010 року на конкурсі «Гранд Коронація» рукопис А. Кокотюхи «Пророчиця» був відзначений високо та набрав стільки ж балів, скільки рукопис В.Лиса «Століття Якова». Та голова журі, письменниця Оксана Забужко, 20 хвилин хвалячи «Пророчицю», потім віддала свій голос роману Володимира Лиса, свого земляка. Натомість «Пророчицю» за рік назвали «Вибором видавців».

У часи, коли у читача був попит на книги про політиків, А. Кокотюха на замовлення видавництва «Фоліо» за 45 днів, беручи інформацію лише з відкритих джерел, написав біографію Юлії Тимошенко «Юля». Поки книга виходила в світ, Тимошенко перестала бути прем’єр-міністром України (вересень 2006 року). Тому при владі до 2007 року не була. Тим не менше, А.Кокотюху звинувачували в «роботі на Юлю», заказушності та проплаченості, а також – у співпраці з владою. Чого не могло бути фізично, адже від 7 вересня 2006 року по літо 2007 Ю. Тимошенко перебувала в опозиції. Натомість книга була продана загальним тиражем 12.5 тисяч примірників, що для України є бестселером. Сам автор неодноразово казав: «Якщо хто і замовив мені Юлю і Юру (Луценка), то хіба український народ, який купував ці книги в магазинах за гроші. Слава Богу, після 2007 року в нас народ порозумнішав, книжок про українських політиків не купує і не читає. Відповідно, мені читачі та видавці й не замовляють». На хвилі читацького успіху «Юлі» і скандалу довкола «заказухи» в 2012 році газета «Аргументи і Факти. Україна» приписала А. Кокотюсі авторство всіх книжок про скандально відомого мера Києва Л. Черновецького.

У листопаді 2012 року, після вручення меценатської нагороди «Золотий письменник України», разом із Сергієм Жаданом був звинувачений літературно-мистецькою спільнотою у кощунстві: дата вручення народ випадково співпала з Днем Пам`яті жертв Голодомору. Хоча захід був не розважальним, а урочистим та навіть пафосним, і всі його учасники вшанували пам’ять жертв Голодомору хвилиною мовчання, сам факт проведення подібного заходу піддавався обструкції разом із його учасниками. Хоча там були присутні інші автори, найбільше критики та звинувачень на свою адресу отримали саме А. Кокотюха та С. Жадан. Історія не закінчилась нічим.

«Шлюбні ігрища жаб» побачили світ лише тому, що автор рукопису посперечався з колегами: в Україні можна писати кримінальні романи українською.

«Нейтральна територія» - роман жахів, написаний під час перебування автором у глибокій депресії після втрати роботи та засобів для існування. Єдиний твір, відзначений «Коронацією», який не приніс автору грошової винагороди. Видавець із реалізації заплатив автору 102 гривні 62 копійки.

Роман «Мама, донька, бандюган» спочатку писався як мелодрама з продовженням на замовлення журналу «Жінка». Але потім, коли журнал на деякий час припинив вихід і домовленості з автором були розірвані, перетворився на кримінальну мелодраму. Найзатребуваніший твір А. Кокотюхи серед жіночої аудиторії.

Роман «Повзе змія» почався з замітки кримінальної хроніки. Сюжет був втілений у документальному фільмі, кількох нарисах, романі та художній стрічці. Найбільший за обсягом роман А. Кокотюхи. Для його завершення автор серед ночі консультувався з психологічною службою телефонної підтримки. Вважається найстрашнішим, найжорсткішим та найактуальнішим твором А. Кокотюхи сьогодні. Є одинм із улюблених творів автора.

Роман «Аномальна зона» з`явився після сезону роботи А. Кокотюхи як тележурналіста і сценариста на проекті «Паралельний світ». Місця з аномальними властивостями та більшість химерних персонажів, із якими спілкуються герої, мають реальних прототипів. Діалоги в романі – частково розшифровані реальні інтерв’ю. 2016 року цей роман у перекладі Ірини Дмитришин виходить у Франції. Цим романом Андрій Кокотюха представляв Україну на Міжнародному фестивалі детективної літератури в Ліоні (Франція) і став єдиним українським автором за всю історію фестивалю.

Книжки А. Кокотюхи виходили і далі виходять практично в усіх провідних українських видавництвах, котрі видають сучасну літературу: «Фоліо», «Нора-Друк», "Клуб Сімейного Дозвілля", "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", "Богдан", "Віват". Він постійно співпрацює з найпопулярнішими українськими газетами, журналами і телеканалами.

Крім згаданої вище, були наступні екранізації творів письменника. "Тупик" - за журнальною публікацією "Тупик для втікача або Гра з вогнем", режисер Григорій Кохан (1998). Детективний роман «Легенда про Безголового» екранізований у 2008 році кіногрупою «Film.ua» (назва фільму «Тривожна відпустка адвоката Ларіної», режисер Олександр Стеколенко). Трилер «Повзе змія» (режисер Максим Бернадський) екранізовано в 2009 році компанією «Fresh production UA». В усіх випадках Кокотюха — автор або співавтор сценаріїв. Написав сценарії для кількох документальних фільмів з циклу «Кримінальні історії» (ICTV). «Чужі помилки» (СТБ). Працював журналістом і сценаристом на проектах «Сніданок з 1+1», «Київський регіон», «Паралельний світ», "Голос країни-2". Писав сценарії для проекту «Судові справи» та "Сімейний суд" (Film.ua). Працював над першим варіантом сценарію за романом Василя Шкляра «Чорний ворон».

Є прихильником художньо вигаданої («міфологічно-розважальної») складової творів історичної тематики з дотриманням реконструктивного фактажу[3].

Сім'я[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Андрій Кокотюха у Вінниці, грудень 2012
«Повстанська трилогія». де основим героїм виступає протагоніст «Червоний»
Серія видавництва Фоліо «TeenBookTo»
Серія видавництва Фоліо «ретророман»
Позасерійні романи

(Київ: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2019 готується до друку)

Російською[ред. | ред. код]

Російською автор написав наступні твори:[4]

  • «Ментовский город» (Харків: «Фоліо», 2002),
  • «Отработанный материал» (Харків: «Фоліо», 2002),
  • «Криминальная Украина» (Харків: «Фоліо», 2003—2005),
  • «Криминальная Украина-2» (Харків: «Фоліо», 2003—2005),
  • «Криминальная Украина-3» (Харків: «Фоліо», 2003—2005),
  • «Почему Украина не Россия» (автор-упорядник) (Харків: «Фоліо», 2004),
  • «Тайны и загадки Украины», (Харків: «Фоліо», 2005),
  • «Резонансные дела МВД» (у співавторстві з Костянтином Стогнієм), (Харків: «Фоліо», 2005),
  • «Юля» (Харків: «Фоліо», 2006)
  • «Юля. Второе дыхание» (Харків: «Фоліо», 2008)
  • «Удар Скорпиона», (Харків: «КСД», 2009),
  • «Евгений Кушнарев: под прицелом», (Харків: «Фоліо», 2009),
  • «Леонид Черновецкий», (Харків: «Фоліо», 2009),
  • «Виталий Кличко», (Харків: «Фоліо», 2009),
  • «Иван Кожедуб», (Харків: «Фоліо», 2010),
  • «50 знаменитых загадок истории Украины» (у спів-авторстві; Харків: Фоліо, 2010);
  • «Феномен доктора Хауса. Правда и вымысел в сериале о гениальном диагносте» (автор-упорядник, Країна Мрій, 2010)
  • «Двойная западня», (Харків: «КСД», 2011),
  • «Спасти Скифа», (Москва: «Вече», 2012),
  • «Бои без правил», (Харків: «КСД», 2012; серія «Лихие и опасные»)
  • «Последнее сокровище империи», (Москва: «Вече», 2013),
  • «Найти и уничтожить», (Харків: «КСД», 2013),
  • «История человечества. Россия», (Харків: «Фоліо», 2013),
  • «Червоный», (Харків: «КСД», 2013),
  • «Охота на маршала», (Харків: «КСД», 2014),
  • «Легенда о Безголовом», (Харків: «КСД», 2016),
  • «Чужие скелеты», (Харків: «КСД», 2016),
  • «Аномальная зона», (Харків: «КСД», 2017),
  • «Пророчество», (Харків: «КСД», 2017)
  • «Тройная защита. Бегство к смерти. Человек ниоткуда» (Харків: «Фоліо», 2017)
  • «Тройная защита. Охота на демона. Одесский дуплет» (Харків: «Фоліо», 2017)

Дитячі книги[ред. | ред. код]

Екранізація книг[ред. | ред. код]

10 березня 2016 року розпочалися зйомки однойменної екранізації роману Андрія Кокотюхи — «Червоний». Створений за фінансової підтримки Державного агентства України з питань кіно. Прем'єра стрічки відбулася весною 2017 року в Україні .

Як автор сценарію адаптував для телебачення роман Володимира Лиса "Століття Якова" (2016), який отримав премію "Телетріумф" як кращий міні-серіал (2018). Також автор сценарію серіалів "Катерина" (вільний переспів поеми Т. Шевченка), "Сувенір з Одеси", "Потрійний захист" (у співавторстві з Анастасією Матешко. Працював на проектах "Пес", "Відділ 44", "Агенти справедливості".

Нагороди та почесні відзнаки[ред. | ред. код]

  • Диплом видавництва «Смолоскип», 1996 р.;
  • Диплом конкурсу «Золотий Бабай», 1999 р.;
  • Дипломи конкурсу «Коронація слова», 2001, 2002 рр.;
  • ІІІ премія конкурсу «Коронація слова», 2003, 2004 р.;
  • Премія журналу «Березіль», 2000 та 2003 рр.;
  • Премія фестивалю «Відкрита ніч» за найкращу публікацію про фестиваль, 2002 р.;
  • Нагрудний знак «За зразкову службу у внутрішніх військах МВС України», 2002 р;
  • Нагрудний знак «Срібний Георгій», за сценарій фільму «Тупик», 2003 р.
  • Диплом ХІ Форуму видавців у Львові «Найкращий журналіст, що пише на книжкову тему», 2004
  • І і ІІ премії конкурсу «Коронація слова» — 2006 р., номінація «Романи»;
  • Конкурс «Коронація слова», 2007, номінація «Кіносценарії», ІІІ премія;
  • Конкурс «Коронація слова», 2008, номінація «Кіносценарії», диплом;
  • Конкурс «Коронація слова», 2011, номінація «Романи», Спеціальна відзнака «Вибір видавців»;
  • Конкурс «Коронація слова», 2012, номінація «Романи», Спеціальна відзнака «Найкращий історико-патріотичний твір».
  • Відзнака «Золотий письменник України», 2012[5].


Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]