Відмінності між версіями «Колонія Варбурга»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (шаблон)
Рядок 7: Рядок 7:
 
Будинки побудовані в рідкісному для [[Берестейщина|Берестейщини]] [[Закопанський стиль|закопанському стилі]] ({{lang-pl|Styl zakopiański}}) дерев'яної архітектури по двох проектах (з однією або з двома [[мансарда]]ми), що трохи відрізняються один від одного, розроблених спеціально для колонії. Загальна площа восьмиквартирного будинку&nbsp;— 250 м<sup>2</sup>, кожній квартирі належав також дров'яний сарай і убиральня. Під двома з будинків були обладнані протипожежні резервуари із [[гідрант]]ами; чотири криниці забезпечували колонію водою.
 
Будинки побудовані в рідкісному для [[Берестейщина|Берестейщини]] [[Закопанський стиль|закопанському стилі]] ({{lang-pl|Styl zakopiański}}) дерев'яної архітектури по двох проектах (з однією або з двома [[мансарда]]ми), що трохи відрізняються один від одного, розроблених спеціально для колонії. Загальна площа восьмиквартирного будинку&nbsp;— 250 м<sup>2</sup>, кожній квартирі належав також дров'яний сарай і убиральня. Під двома з будинків були обладнані протипожежні резервуари із [[гідрант]]ами; чотири криниці забезпечували колонію водою.
   
Розмірене життя колонії тривало недовго. [[Операція "Барбаросса"|З приходом німецьких військ в 1941 році]] жителі колонії [[Брестське гетто|були переселені до гетто]], а 15 жовтня 1942 року&nbsp;— [[Холокост у Білорусії|розстріляні]] в числі тридцяти тисяч брестських євреїв. Будівлі колонії були перетворені на табір для радянських [[полон|військовополонених]]. Після повернення в 1944 році у Берестя військ [[РККА |Червоної армії]] табір був перепрофільований для німецьких, італійських і угорських військовополонених; а після закінчення їх полону&nbsp;— в 1950 році&nbsp;— будинки були відремонтовані і знову стали житловими. Тільки заселили в них вже не євреїв, яких у Бересті практично не залишилося, а усіх.
+
Розмірене життя колонії тривало недовго. [[Операція «Барбаросса»|З приходом німецьких військ в 1941 році]] жителі колонії [[Брестське гетто|були переселені до гетто]], а 15 жовтня 1942 року&nbsp;— [[Голокост у Білорусі|розстріляні]] в числі тридцяти тисяч брестських євреїв. Будівлі колонії були перетворені на табір для радянських [[полон|військовополонених]]. Після повернення в 1944 році у Берестя військ [[РККА |Червоної армії]] табір був перепрофільований для німецьких, італійських і угорських військовополонених; а після закінчення їх полону&nbsp;— в 1950 році&nbsp;— будинки були відремонтовані і знову стали житловими. Тільки заселили в них вже не євреїв, яких у Бересті практично не залишилося, а усіх.
   
 
До кінця ХХ століття будинку неабияк занепали і остаточно перестали відповідати сучасним уявленням про комфорт. Перші п'ять будинків було розселено і знесено на початку двохтисячних років, на їхньому місці побудували гуртожиток [[Берестейський державний технічний університет|Брестейського університету]]. Знос семи будинків, що залишилися, був запланований на 2009 рік, але мешканців тоді розселити не встигли. У 2010 році долею колонії зацікавилася білоруська громадськість і преса. З'явилися пропозиції про створення у будівлях колонії етнографічного музею і центру єврейської культури. Проте міською владою пропозиції підтримані не були.
 
До кінця ХХ століття будинку неабияк занепали і остаточно перестали відповідати сучасним уявленням про комфорт. Перші п'ять будинків було розселено і знесено на початку двохтисячних років, на їхньому місці побудували гуртожиток [[Берестейський державний технічний університет|Брестейського університету]]. Знос семи будинків, що залишилися, був запланований на 2009 рік, але мешканців тоді розселити не встигли. У 2010 році долею колонії зацікавилася білоруська громадськість і преса. З'явилися пропозиції про створення у будівлях колонії етнографічного музею і центру єврейської культури. Проте міською владою пропозиції підтримані не були.

Версія за 16:40, 15 серпня 2019

Колонія Варбурга — квартал двоповерхових дерев'яних будинків в Бересті, унікальний для Білорусі архітектурний ансамбль першої третини XX століття.

Історія колонії

Дванадцять дерев'яних двоповерхових будинків було побудовано в 1925—1927 роках на кошти єврейської благодійної організації «Джойнт» для бідних юдейських сімей Брест-Литовська. Колонія дістала назву на честь Фелікса Моріца Варбурга — банкіра, що очолював в ці роки «Джойнт» і особисто був одним із спонсорів проекту (на його кошти був замощений центральний проїзд — нині це Перший Мінський провулок). Колонію було створено як єдине ціле — як в організаційному, так і в архітектурному плані — окрім житлових будинків в колонію входили майстерні, школа, їдальня, дві пралень з душовими. В'їзд до колонії був прикрашений дерев'яною аркою.

Будинки побудовані в рідкісному для Берестейщини закопанському стилі (пол. Styl zakopiański) дерев'яної архітектури по двох проектах (з однією або з двома мансардами), що трохи відрізняються один від одного, розроблених спеціально для колонії. Загальна площа восьмиквартирного будинку — 250 м2, кожній квартирі належав також дров'яний сарай і убиральня. Під двома з будинків були обладнані протипожежні резервуари із гідрантами; чотири криниці забезпечували колонію водою.

Розмірене життя колонії тривало недовго. З приходом німецьких військ в 1941 році жителі колонії були переселені до гетто, а 15 жовтня 1942 року — розстріляні в числі тридцяти тисяч брестських євреїв. Будівлі колонії були перетворені на табір для радянських військовополонених. Після повернення в 1944 році у Берестя військ Червоної армії табір був перепрофільований для німецьких, італійських і угорських військовополонених; а після закінчення їх полону — в 1950 році — будинки були відремонтовані і знову стали житловими. Тільки заселили в них вже не євреїв, яких у Бересті практично не залишилося, а усіх.

До кінця ХХ століття будинку неабияк занепали і остаточно перестали відповідати сучасним уявленням про комфорт. Перші п'ять будинків було розселено і знесено на початку двохтисячних років, на їхньому місці побудували гуртожиток Брестейського університету. Знос семи будинків, що залишилися, був запланований на 2009 рік, але мешканців тоді розселити не встигли. У 2010 році долею колонії зацікавилася білоруська громадськість і преса. З'явилися пропозиції про створення у будівлях колонії етнографічного музею і центру єврейської культури. Проте міською владою пропозиції підтримані не були.

За станом на літо 2013 року з дванадцяти будівель колонії залишилося чотири — в стані руїни. Тільки одній з будівель — будинку № 12 по Першому Мінському провулку — міністерством культури Білорусі був присвоєний статус історико-культурного пам'ятника; інші як і раніше призначені до зносу.

Ресурси Інтернету

Координати: 52°06′11″ пн. ш. 23°42′11″ сх. д. / 52.10294° пн. ш. 23.70319° сх. д. / 52.10294; 23.70319