Відмінності між версіями «Комуністична партія Китаю»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
Рядок 65: Рядок 65:
 
На початку свого шляху партія була надзвичайно малою. Лише 12 делегатів брали участь у [[I з'їзд КПК|I з'їзді партії]] у [[1921]] році, а до моменту ІІ з'їзду у [[1922]] році партія вже налічувала 192 члени. У [[1923]] році 420 членів були представлені 30 делегатами. На IV з’їзді у [[1924]] році взяли участь 20 делегатів, що представляли 994 члени. У [[1927]] році партія складалась із 58 000 членів. [[1945]] року членами партії були 1,21 млн чоловік.
 
На початку свого шляху партія була надзвичайно малою. Лише 12 делегатів брали участь у [[I з'їзд КПК|I з'їзді партії]] у [[1921]] році, а до моменту ІІ з'їзду у [[1922]] році партія вже налічувала 192 члени. У [[1923]] році 420 членів були представлені 30 делегатами. На IV з’їзді у [[1924]] році взяли участь 20 делегатів, що представляли 994 члени. У [[1927]] році партія складалась із 58 000 членів. [[1945]] року членами партії були 1,21 млн чоловік.
   
Після перемоги над [[Гоміньдан]]ом кількість членів партії стала ще інтенсивніше. У [[1958]] році кількість членів сягнула вже 10 млн чоловік. У [[2000]] році членами партії були 60 млн чоловік. [[2002]] року партія дозволила вступати до її рядів бізнесменам. Чисельність КПК на кінець [[2005]] року перевищила 70 млн членів, що становить 5,5% від загальної кількості населення континентального Китаю.
+
Після перемоги над [[Гоміньдан]]ом кількість членів партії стала інтенсивно зюільшуватись. У [[1958]] році кількість членів сягнула вже 10 млн чоловік. У [[2000]] році членами партії були 60 млн чоловік. [[2002]] року партія дозволила вступати до її рядів бізнесменам. Чисельність КПК на кінець [[2005]] року перевищила 70 млн членів, що становить 5,5% від загальної кількості населення континентального Китаю.
   
 
== Керівництво партії ==
 
== Керівництво партії ==

Версія за 20:05, 4 грудня 2019

Комуністична партія Китаю
中国共产党
логотип
Голова партії:Сі Цзіньпін (з 2012)
Штаб-квартира:резиденція Чжуннаньхай, Пекін
Дата заснування:1 липня 1921
Ідеологія:Комунізм, марксизм-ленінізм, ідеї Мао Цзедуна і теорія Ден Сяопіна
Кількість членів:87 793 000 (2015)
Друкований орган:газета «Женьмінь жибао» та журнал «Цюші» («Чуші»)
Інтернет-сторінка:russian.cpc.people.com.cn

Комуністична партія Китаю (КПК) (кит. 中國共産黨) — провідна та керівна політична партія Китайської Народної Республіки, а також найбільша політична партія у світі. Заснована 1921 року і прийшла до влади після поразки Китайської Національної Народної партії (Гоміньдан) у Громадянській війні.

Кінцева мета партії — створення комуністичного громадського строю. Комуністична партія Китаю у своїй діяльності користується теорією марксизму-ленінізму, ідеями Мао Цзедуна, теорією Ден Сяопіна [1] і «теорією трьох представництв» Цзян Цземіня [2].

Комуністична партія Китаю має офіційні (обрані шляхом внутрішньопартійних виборів) та неофіційні (призначені вищими партійними організаціями) організації на всіх ступенях уряду та у різних сферах суспільства.

Історія

Будівля у Шанхаї, у якій проходив І з’їзд КПК
Монета КНР 1 юань 1991 року, присвячена 70-річчю Комуністичної партії КНР

Комуністичну партію Китаю було засновано 1921 року за сприяння Комінтерну в процесі підйому національно-революційного руху та розповсюдження ідей марксизму-ленінізму в Китаї, що був викликаний впливом Жовтневої революції. Партію було засновано групою інтелектуалів на чолі з Чень Дусю, який був лідером партії у період з 1921 по 1927, та Лі Лісанем, який очолював партію з 1927 до 1930. Помітну роль у створенні КПК відіграв Лі Дачжао, який організував перші марксистські гуртки у Північному Китаї.

I з'їзд КПК відбувся нелегально наприкінці червня—початку липня 1921 року у Шанхаї. Він виголосив кінцевою метою партії побудову у Китаї соціалізму. Партія з «гуртка», до складу якого входили представники лівої інтелігенції Китаю перетворилась на найбільшу політичну силу світу. З того часу було організовано та проведено 17 з’їздів партії. Останній з’їзд партії відбувся у 2007 році.

Історія партії поділяється на такі періоди:

Центральні органи партії

Прапор Комуністичної партії Китаю

Під час Культурної революції всі центральні органи партії було скасовано або реорганізовано. Після смерті Мао Цзедуна Ден Сяопін відновив всі органи партії та повернув всі державні органи країни під контроль партії.

Відповідно до Статуту КПК найвищим керівним органом партії є Всекитайський з'їзд Комуністичної партії Китаю, що скликається не рідше одного разу на п'ять років. Іншими органами управління партії є:

Інші партійні органи:

Кожні п’ять років Центральний комітет КПК скликає Всекитайський з’їзд партії. Останній з'їзд проходив у жовтні 2007 року. Формально, з’їзд має дві функції: затвердження внесення змін та доповнень до Статуту партії та обрання Центрального комітету партії. У свою чергу Центральний комітет обирає Політбюро. На практиці, всі рішення стосовно складу Центрального комітету та Політбюро приймаються ще до з’їзду і головною метою з’їзду є опублікування направлень політики партії та пріоритетів розвитку країни на наступні декілька років.

Політбюро ЦК КПК є центральним органом партії. Члени Політбюро обираються на з'їзді партії. Кількість членів Політбюро нестала, але останнім часом має тенденцію до збільшення. Після XVI з'їзду КПК, що проходив 2002 року, кількість членів Політбюро збільшилась до 9.

Окрім КПК існує ще два ключові органи політичної влади у Китаї — це Державна рада КНР та Народно-визвольна армія Китаю. Крім того, існує консультативний орган — Народна політична консультативна рада Китаю. У 1980-х роках існувала Центральна комісія радників Комуністичної партії Китаю, створена Ден Сяопіном.

Члени партії

На початку свого шляху партія була надзвичайно малою. Лише 12 делегатів брали участь у I з'їзді партії у 1921 році, а до моменту ІІ з'їзду у 1922 році партія вже налічувала 192 члени. У 1923 році 420 членів були представлені 30 делегатами. На IV з’їзді у 1924 році взяли участь 20 делегатів, що представляли 994 члени. У 1927 році партія складалась із 58 000 членів. 1945 року членами партії були 1,21 млн чоловік.

Після перемоги над Гоміньданом кількість членів партії стала інтенсивно зюільшуватись. У 1958 році кількість членів сягнула вже 10 млн чоловік. У 2000 році членами партії були 60 млн чоловік. 2002 року партія дозволила вступати до її рядів бізнесменам. Чисельність КПК на кінець 2005 року перевищила 70 млн членів, що становить 5,5% від загальної кількості населення континентального Китаю.

Керівництво партії

У дійсний час членами Постійного комітету Політбюро ЦК КПК є:

Члени Політбюро ЦК КПК: Сі Цзиньпін, Ван Ган, Ван Лецюань, Ван Чжаого, Ван Цишань, Хуей Ляньюй, Лю Ци, Лю Юньшань, Лю Яньдун, Лі Чанчунь, Лі Кецян, Лі Юаньчао, У Банго, Ван Ян, Чжан Гаолі, Чжан Децзян, Чжоу Юнкан, Ху Цзиньтао, Юй Чженшен, Хе Гоцян, Цзя Цинлінь, Сюй Цайхоу, Го Босюн, Вень Цзябао, Бо Сілай.

Члени Секретаріату ЦК КПК:

18 скликання

Центральний Комітет 18-го скликання обрав нове центральне керівництво партії. На пленарному засіданні було обрано сім членів Постійного Комітету, що на 2 менше за попередній склад. Генеральним секретарем ЦК КПК був обраний Сі Цзіньпін. До складу постійного комітету увійшли:[3]

Вище керівництво КПК з 1921 року

У період між 1921 та 1943 роками Комуністичну партію Китаю очолював Генеральний секретар:

  • Чень Дусю, генеральний секретар у 1921—1922 та 1925—1927
  • Цюй Цюбо, генеральний секретар у 1927—1928
  • Сян Чжунфа, генеральний секретар у 1928—1931
  • Лі Лісань, в. о. генерального секретаря у 1929—1930
  • Ван Мін, в. о. генерального секретаря у 1931
  • Бо Гу, генеральний секретар у 1932—1935
  • Ло Фу, генеральний секретар у 1935—1943

Голова Політбюро ЦК КПК

Посада існувала у 1943—1956 роках.

Голова Секретаріату ЦК КПК

Посада існувала у 1943—1956 роках.

Голова ЦК КПК

Посада існувала у 1945—1982 роках.

Генеральний секретар ЦК КПК

Посада існувала у 1956–1966 роках та відновлена у 1980 році.

Примітки

  1. «Характер Комуністичної партії Китаю». Китайський інформаційний Інтернет-центр. Архів оригіналу за 2 квітень 2009. Процитовано 30 жовтень 2010. 
  2. Андрій Іванов. «У Китаї перемогла контрреволюція. Капіталізм мирно вростає до соціалізму». ЦентрАзія. Архів оригіналу за 3 грудень 2013. Процитовано 30 жовтень 2010. 
  3. а б Ольга Танасійчук (2012-11-15). Сі Цзіньпін став новим генсеком Компартії Китаю. УкрІнформ. Архів оригіналу за 2012-11-20. Процитовано 2012-11-15. 

Див. також

Посилання